«Любові Всевишній присвячується» за новелою Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»

Про матеріал

Відкритий урок з української літератури

Мета уроку: розкрити ідейно-художній зміст твору, поглибити поняття про новелу, удосконалювати навички учнів аналізувати твори малих жанрів, визначати проблематику твору, повчитися у великого майстра слова стильової досконалості, глибше пізнати її закони; розвивати критичне мислення, вміння аналізувати, спів ставляти, формувати власну думку про поведінку героїв; виховувати красу почуттів, усвідомлення сенсу любові, уміння берегти її й цінувати.

Перегляд файлу

Тема уроку. «Любові Всевишній присвячується»

за новелою Григора Тютюнника

«Три зозулі з поклоном»

Тип уроку:засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого; комбінований, з використанням елементів критичного мислення та інтерактивних технологій.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів,мультимедійна презентація (фотографії, ілюстрації, відео- та аудіо записи)

І. ЕТАП ОРІЄНТАЦІЇ. МОТИВАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слайд №1

Слово вчителя. Вітаю всіх присутніх на уроці. Зичу приємних вражень та відчуттів нашим гостям. А вам, мої учні, я бажаю гарного робочого настрою і сподіваюсь на вашу плідну співпрацю.

Сьогодні ми продовжуємо зустріч із людиною, яку по праву можна назвати творцем добра і справедливості. Він увесь із життя. Перо Григора воістину золоте. Велике то щастя , коли на нашому життєвому шляху зустрілася така рідкісно гарна Людина і Чудовий Майстер – Григір Михайлович Тютюнник.

Що ви можете сказати про письменника?

(Григір Тютюнник – людина великого серця. Для нього ідеалом завжди були доброта, самовідданість і милосердя людської душі. Герої його творів звичайні люди, чуйні й добрі, з щедрою душею, здатні на глибоке і вірне кохання. Більшість творів письменника – новели. Та в цих невеликих за обсягом творах талановитий письменник створив колоритні, незабутні образи простих людей.)

(Виходить учениця, запалює перед портретом Григора Тютюнника свічку і читає вірш Григорія Булаха «Дві пелюстки», присвячений пам'яті Григора Тютюнника)

Григір. Свіча. Два томики прози.

От і все. От і вся моя всень.

А ще — грудня киплячі морози

В августійно-сонячний день.

От і все. Ще, пак, біль у куточках

Таємничо-вольтерівських вуст.

І ще білого снігу сорочка

І гаптована стрічка з Хуст.

А іще ж бо, іще — очі пекучі

Й шевелюри посріблена ніч,

Ну, а ще — хвацько звихрений кучер,

Мов підкову, хто кинув навстріч.

І ні жодного натяку смерті,

Тільки воля круга поміж брів,

Та, яку вже — ні вбити, ні стерти,

І не треба тут зайвих слів.

Григір. Свіча. Два томики прози.

От і все. От і вся моя всень.

П'яте грудня. Киплячі морози

Августійно-сонячний день.

Слайд №2

Найдорожчою темою, й ідеалом для Григора Тютюнника завжди були Доброта, Самовідданість і Милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах.

Він писав: «Життя дає страждання і щастя, мрія ж приносить нуль, якщо за неї не боротися, якщо її не зробити життям».

І, дійсно, про Григора Тютюнника можна з цілковитою впевненістю сказати, що він жив, як писав, а писав, як жив.

ІІ. ЕТАП ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

Слайд №3

Оголошення теми уроку. Тема нашого сьогоднішнього уроку

«Любові всевишній Присвячується»

за новелою Григора Тютюнника

«Три зозулі з поклоном»

Епіграф:

Любов - це, люди, діло не осудне

По всі віки. Вовік віків. Амінь.

Л.Костенко «Маруся Чурай»

Якщо тебе ніколи не охоплювало

бажання обійняти всю землю,

прилащити бродячого собаку,

підняти із землі зірваний листок і

цілувати його– значить,

ти ще не любив.

Григір Тютюнник

(запис на дошці)

Новела - це необхідність сказати багато за короткий час.

Бернард Маламуд

(запис на дошці)

(Учні записують число, класна робота, тему, епіграф в зошит)

- Учні, а що ви можете сказати про кохання?

Слово вчителя. Отже, на сьогоднішньому уроці ми розкриємо ідейно-художній зміст твору, поглибимо поняття про новелу, удосконалимо навички аналізувати твори малих жанрів, визначимо проблематику твору, розвиватимемо критичне мислення, вміння аналізувати, співставляти, формувати власну думку про поведінку героїв; виховуватимемо красу почуттів, уміння берегти й цінувати любов.

Слайд 4,5 Кохання… Це почуття оспіване поетами усіх віків і поколінь, проте і сьогодні залишається загадкою людської душі. Воно своєю невидимою рукою торкається струн серця і виграє ніжною мелодією, спонукаючи до конкретних дій, непередбачених вчинків. Воно наділяє силою і робить немічним, окрилює і сковує, надає простір і забирає волю. Колись і вам життя запропонує зробити вибір. І від того, як ви це зробите, що оберете, буде залежати, можливо, не тільки ваша доля, а й доля інших людей.

Ми з вами вивчали багато творі про кохання і перед тим як перейти до твору Гр.Тютюнника давайте спробуємо їх пригадати …

Слайд 6, 7 Літературний диктант.

Назвіть коханого літературної героїні

1. Маруся Дрот і… (Василь «Маруся» Квітки-Основ.)

2. Мавка і.. (Лукаш «Лісова пісня» Леся Українка)

3. Ярославна і.. (Ігор «Слово про похід ..)

4.Леся Черевань і.. (Петро Шраменко «Чорна рада» П. Куліш)

5. Олеся Запорожець і… (Василь Кравчина «Україна в огні О.Довженко)

6.Марічка Гутенюк і.. (Іван Палійчук «Тіні..» М.Коцюбинський)

7. Маруся Чурай і.. (Гриць Бобренко «Маруся Чурай «Ліна Костенко»)

8. Наталка Полтавка і.. (Петро «Наталка Полтавка» Котляревський)

9. Рахіра і.. (Сава «Земля» О.Кобилянська)

10.Наталка Сірко і.. (Григорій Многогрішний «Тигролови» І.Багряний

11.Анна і.. ( Михайло Федорчук (Сава «Земля» О.Кобилянська

12. Софія і…(Михайло «Три зозулі з поклоном» Гр.Тютюнник)

(Оцініть свою роботу)

Слайд 8

Слово вчителя.

А зараз послухайте українську народну пісню «Летіла зозуля через мою хату…» Подумайте, якого твору вона стосується, і хто з героїв міг би її співати?

(Думки учнів)

Слово вчителя. Хто знає історію створення новели?

Учень. Було то 1976 року. До Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, особливо вразила одна — «Летіла зозуля через мою хату...». Йшлося в ній не просто про нещасливе кохання, а й про вічне , не переборне ніким і нічим страждання людини. Григір ураз підхопився і побіг до себе в кімнату. Про це розповідають очевидці. Так народилась новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст.

Учень А ще у своєму "Щоденнику автор познайомив нас із жінкою, котра дуже любила його батька. Коли в сім"ї сталося нещастя, мама його кинулася в горі саме до неї. Ця жінка була набагато старша і за тата і за маму. Але обоє вони ніколи не посміли зневажати ту любов, велику і незвзаємну. Отож Марія, так звали жінку, пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала і побивалася. Удвох вони і поїхали шукати батька, не знаючи, що слід його уже загубився навіки. Оце благородство, оце краса обох жінок, оце так самозреченість тоді ще зовсім молодої мами. Мабуть вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. Це на мій розсу є дуже дивним..

Як же називається твір, у якому є факти із життя письменника та його рідних? (автобіографічним).

ІІІ. ЕТАП ЦІЛЕРЕАЛІЗАЦІЇ

Слайд 9

Постановка проблемного питання.

Слово вчителя. Одразу після заголовка читаємо: «Любові Всевишній присвячується».

Зазвичай присвята має на меті зберегти, увічнити пам'ять про того, хто за життя автора був для нього людиною близькою, духовно рідною, дорогою серцю. Чому ж Григір Тютюнник обрав для свого твору таку незвичайну присвяту і чи виправдовує вона себе – на ці питання ми повинні дати відповідь у ході заняття.

Епітет «Всевишній», який в українській мові вживається лише в сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття – кохання.

Що говориться в Біблії про це почуття? (Зверніть увагу на слайд)
У Новому Заповіті читаємо:

«Любов довго терпить і милосердствує».

«Любов не зрадить, не вихваляється, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не радіє з неправди, а радіє істині…»

«Любов ніколи не минає, навіть коли мови замовкнуть і знання зникне».

«Любов довготерпелива, любов лагідна, любо не зрадить, любо не чваниться, не горда, не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, усе прощає, всьому вірить, завжди надіється, все терпить».

Слово вчителя. Саме їй "Любові всевишній" присвячує свій твір "Три зозулі з поклоном" Г.Тютюнник". Цей шедевр і стане сьогодні об"єктом нашого дослідження, Тютюнник вчитиме нас кохати, прощати, аналізувати свої і чужі вчинки, вчитиме любові, доброті, терпимості.

Перш ніж перейти до характеристики образів головних героїв, давайте пригадаємо сюжет новели.

Сюжет:

Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов’язану з його батьком.
Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім’я.
Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить.
Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії.
Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей.
Софія знає про цю любов, проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває.

До якого жанру належить твір? (Це новела)
Що таке новела? Доведіть, що це новела.

Словник

прозовий твір, схожий на оповідання.
дуже стислий твір за обсягом.
у ньому розповідається про одну незвичайну подію, що стала поворотною у долі персонажів у даному випадку (Михайла, Марфи, Соні)
Дія напружена, розвиток сюжету по-драматургічному стрімкий, гостро конфліктний.

Слово вчителя. Літературознавці стверджують, що це новела у новелі . Особливість її в тому, що тут відсутні драматичні сюжетні зіткнення, але кожне слово відгукується щемом у серці.

Що переважає в новелі: зображення подій чи почуттів? (почуттів)

Три долі – Марфи, Михайла та Софії – пов’язані тугою і стражданням та освячені любов’ю «всевишньою». Чи випадково автор добирає такі імена для своїх героїв?

Чи сподобалася вам новела? Які думки виникли у вас під час читання? Кому співчували? Чому?
Про що цей твір? (звичайно, про любов)
Хто ж є носіями цієї любові у творі?
Чи тільки про любов ця новела?

( Про людські долі, які нещадно калічила тоталітарна система.

Про високий духовний світ простої людини.

Про весь уклад довоєнного і повоєнного села (тяжку працю

жінок на полі, світло каганців, відсутність культурних розваг, окрім вечорниць по сусідах, брак чоловіків - одні інваліди).

Слайд 10 . Слово вчителя. А ще "вічна" тема "любовного трикутника" (Марфа - Михайло - Софія) . У центрі трикутника символічний образ душі. Він розкриває духовний світ, риси характеру і вдачу героїв, їхні вчинки, щирість почуттів одне до одного. Це історія двох жінок, що кохають одного чоловіка , причому одна з них - його дружина і мати його сина.

Підпишіть вершини трикутника іменами персонажів. У якій послідовності ви їх розмістили б ? Свій вибір обгрунтуйте.

(Михайло , Марфа, Соня)

(У яких творах ми ще зустрічали любовні трикутники. Чи відрізняються вони від трикутника Марфа – Михайло – Софія?

(«Маруся Чурай» (Маруся, Гриць, Галя), «Лісова пісня» (Мавка, Лукаш, Килина ,«Украдене щастя» І.Франко (Анна, Микола, Михайло)

ІV. ЕТАП КОНТРОЛЬ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Слайд 11

Слово вчителя. А зараз давайте розглянемо образи цієї новели «під мікроскопом» використовуючи текст. Пригадаємо:

Що вам відомо про Михайла?

Перша група готувала розповідь від імені Михайла

«Я – Михайло. Не судилося мені щастя на цьому світі. І сім’я була: жінка, син. Але, мабуть, своєї долі не обминеш. Репресували мене і відправили в Сибір, як ворога народу. А який я ворог? Все своє життя працював, робив вікна, двері фільончасті, столи, ослони. Навіть тут на засланні руки «засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі». Але чомусь не таке все виходить, як вдома. Бо душа залишилася у рідному селі, а без душі – яка робота? Бо так далеко «єдина в світі Соня» та «синок, мій колосок». А ще Марфа… За тисячі верств чую її душу…Не ощасливлю її, але і не розколю дитячого серця, збережу його повноцінним, готовим до великої любові Як же ж мені хочеться вижити! Не так далеко я зайшов, та далеко вертатися. Але мою любов ніхто не відбере, вона помре разом зі мною…»

Софіє! Соню!

Учора дав мені товариш скалку від дзеркальця, і я вперше за два роки себе побачив. Побачив і не впізнав. Не тільки вся голова, а й брови посивіли. Зразу подумав був: може, то іній (це надворі було, не в бараці), тернув долонею - ні, не іній.

Соню!

Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не сказав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна.(

Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу.

Сходи, моя єдина в світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку.

Обнімаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки житиму...

«Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває він цілий світ почуттів — сум за родиною, за втраченою свободою за життям та безмежну любов.

Лінгвістична хвилинка

Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати.

Опис зовнішності в молодості , яким ми бачимо його з листа. Це

свідчення чого? (іній)

Він кохає свою дружину, обожнює сина.
Безневинно взятий у Сибір .(щоб не засмучувати рідних - лист)
Любить співати.

В образі Михайла ніби постає історичне минуле: репресія 1937 року, горе і страждання народу, мільйонів дітей, яких осиротив Сталін.

Чи зраджував він дружині? А міг би зрадити?
Михайло кохає Марфу?
Чи відчуває кохання Марфи? (відчуває нещасну душу, та не може допомогти, бо далеко).
Як поводився між двома закоханими жінками? (спокійно, ніколи не видавав ніяких емоцій, був вірним дружині).
Як же жилося Софії - дружині Михайла?

Слайд 12

Друга група готувала розповідь від імені Софії та Марфи

«Я – Софія, дружина Михайла. Важко мені було ростити сина одній, коли забрали чоловіка. Чекала його листи, але Марфа їх серцем відчувала. Не картаю суперницю - навпаки, найкращими, теплими словами говорю про неї своєму синові. Я давно збагнула той відчайдушний, глибоко тамований біль Марфин, розуміла й не сердилася, бо сама зазнала щастя материнства, і син мій схожий на батька, його кровиночка. А ще до нас обох прийшло горе, таке безпросвітне, а в «горі ні на кого серця немає. Саме горе». Спогади мої не щемлять і не болять – закам’яніли.

Софія – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія - ніжна, добра, вона здатнавиявитиспівчуття до слабкої й беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.

Палко кохає свого чоловіка.
Гарна дружина і мама, виховує сина сама.
Спокійна, врівноважена.
Співчутлива, без заздрощів ставиться до Марфи, навіть Михайла просить допомогти їй.

Не сердиться на Марфу, бо в горі ні на кого немає серця.
Риси характеру: любов до ближнього, милосердя, всепрощення, доброта.

Яке горе прийшло в її сім"ю ?
Як переживає його Софія з сином?
Чи була вона нещасною?

Чому Софія не сердиться на суперницю ?(у горі ні на кого нема серця, у розмові з сином очі сухі, голос не здригнеться, спогади закаменіли).

Софія вважає кохання Марфи неземним, тому не ревнує, а співчуває, звертаючись до Михайла: "Ти, Михайле, хоч би раз до неї заглянув. Бачиш, як вона до тебе світиться.»

Слайд 13 А тепер слово про грішну безгрішницю Марфу.

«Я – Марфа Яркова, одружена, але не кохаю свого чоловіка. Не можу витерпіти, коли він сидить та у стелю дивиться, чи у вуса дує, або тьопає галушки, «як за себе кидає». Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. «Я,— каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома. А Михайла кохаю безмежно. Я розумію, що у нього дружина, синок. А нічого не можу вдіяти з собою. Мені б тільки бачити його, чути голос, спів. Я не хочу розбивати сім’ю. Але Михайла засилають до Сибіру, звідки він, мабуть, ніколи не повернеться. Не знаю, як я відчувала Михайлові листи, але це було єдине , що у мене залишилось…Життя минає, Михайло десь там, звідки «далеко вертатися», а любов моя не поменшала, хіба що стала мудрішою. Лише душа моя завжди з коханим «в Сибірах неісходимих», блукає нещасна, бо не може нічим зарадити, допомогти, лише тужить-голосить. Ніякого щастя не було, видно, прописано моїй долі. Та все-таки світло спогадів у душі не тьмяніє…»

Марфа – (арамійськ.) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

- Чи згодні ви з таким визначенням-характеристикою?

- Зачитайте опис зовнішності її в юності і сучасної Марфи .Чи змінилася? Чому?

- Що відомо про неї?

Одружена , 2 роки в шлюбі була, зараз удова.
Свого Карпа не любила. Чому?

Чому ж тоді заміж вийшла? Це була життєва помилка: чи то з відчаю, з жалощів, чи то з покірності долі. Розгледіла, та вже було пізно (товстопикий, товстоногий, їв без міри, рудий, як стара калоша - автор його теж не любить). Ось і покохала чуже. Чи виправдано це?

Як бачимо, імена відповідають персонажам і допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ

Рольова гра

(Інсценізація уривка новели від слів «Дядечку Левку, од Мишка є письомце? до «...хіба що за його здоров»я...)

Слайд 14 Слово вчителя. Ліна Костенко говорила:

Чужа душа – то тихе море сліз.

Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна!

Тож чи маємо ми право осуджувати людину.
А чи була б щаслива з Карпом? (Бог, мабуть, того і забрав його).
Що тримає Марфу на світі? (кохання, листи, які читає таємно, адже вони не їй).
Чому так часто позирає на Михайлового сина? (Бачить у ньому коханого, бо той схожий на батька).
То у чому ж її гріх? Чи можна її осудити? (Ні, чужому щастю на

заваді не стала, вона розуміє, що не в праві кохати, а кохає,

мучиться ) Це щастя?

Хто ж із цих героїв знедолений? (усі).

Михайло - репресія,

Софія - дружина репресованого, тяжко працює, сама виховує сина, Марфа - нерозділене кохання, молода вдова, тяжко працює. Син Михайла – сирота, Карпо – нещасливий у подружньому житті.

Знедолений увесь український народ у період репресій.

Чия це провина? (Тоталітарний режим)
Що об"єднує цих жінок? (Передчасно постаріли, згорьовані, змучені працею. Хоч іще не старі, а вже сині губи у Софії, зовсім сива Марфа.)

Слайд 15, 16 Робота в групах

І група

Дослідити художню майстерність Григора Тютюнника у новелі «Три зозулі з поклоном» ,показати вміння автора використовувати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

("Сидить на моріжку, обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: "Є - нема, є - нема, є ...". Порівняння:"А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить - не висушить сльози у її очах". Епітети: "Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі", "Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору...". " Карпо (чоловік Марфи) тьопає (їсть) як за себе кидає...". "Товстопикий був, товстоногий. І рудий ... . Як стара солома. Марфа проти нього перепілочка ... а сльози в очах - наче дві свічечки голубі ..." тощо.) Отже, автор уміє добирати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

ІІ група

Дослідити наявність у новелі магічного числа 3

Тричі Михайло просить прощення за відмову від Марфи, за байдужість до неї , за неможливість відповісти взаємністю, посилаючи три зозулі з низьким , земним поклоном , бо найтяжчий гріх – убити кохання, зрадити його або з байдужістю поставитися до закоханої в тебе людини. Зозуля – птах одинокий, що не має родини, птах віщий: Михайло – безталанність.

3 – християнський символ: не засуджувати, розуміти, прощати.

Можливо , у Григора Тютюнника це три долі : Марфи, Михайла, Софії. Михайло, передаючи Марфі три зозулі з поклоном, бажає їй душевного спокою, щастя, любові.

Слово вчителя. Центральним у новелі є символ зозулі - символ суму, символ душ, тривоги, провіщення нещастя. Три зозулі з поклоном у листі - це святість трьох душ, що їх автор втілює в образах Михайла, Софії і Марфи.

Чому в новелі саме три зозулі? До чого такий заголовок?

Кування зозулі – ніби заклинання , що означає: покинь,забудь, відпусти.

Слово учителя. Таємничим здається вислів «три зозулі з поклоном», і, напевно, тільки автор міг би пролити світло на його зміст. Але ми з вами спробуємо провести власне дослідження, керуючись змістом твору та усною народною творчістю.

Де зустрічаються ці символи і що вони означають?

Чому Михайло посилає Марфі «три зозулі з поклоном» ?

Учень. На мою думку, Михайло бажає Марфі заспокоєння, щастя, вдячної взаємної любові…

Михайло – дуже чесна, правдива і порядна людина, тому, напевне, й потрапив до сталінських таборів. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не може відповісти взаємністю, він передав привітання, щ означає: забудь, залиш мене і відпусти. Відомо, що зозуля гнізда не мостить, тож Марфа повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, що она не матиме у відповідь такого ж почуття.

Слово учителя. В українського народу існує віра не лише у приворотне зілля, а і у відворотні замовляння. Коли закоханій людині не могли відповісти взаємністю, щоб позбавити страждань, через малу дитину або старця передавали їй «три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, відпусти

Слово учителя. Чи те саме значення має цей вислів у заголовку?

( У заголовку, швидше всього, три зозулі – то символ: три долі – Марфи, Михайла і Софії, переплетені та освячені святим почуттям великого кохання.)

Якими словами закінчується новела?

(шумить велика татова сосна).

І група (випереджувальні завдання)

З»ясуйте конкретне і символічне значення сосни у творі

Сосна – цар – дерево,вічнозелене (символ туги , самотності)

Конкретне Символічне

-Перед хатою на піску посаджена сосна - Для сім»ї – пам»ять про тата.

-Молода сосна –символ рідного житла. - Для односельців – спогад про

-Вона співає тихим голосом, майже хорошу людину: безневинно пошепки свою пісню,в якій ледь уловима туга загублену.

самотності. -Для тата – символ рідного

-Сосна, яку посадив Михайло , нашіптує дому,трепетна надія на щось особисте,

у сні про присутність самотньої жінки , що його натяк на те, що чекає тата

кохає. в майбутньому, і спроба

-Сам оповідач наприкінці новели лишити щось по собі.

звертається до сосни подумки, а Татова сосна - Смола сосни – живиця, вона гоїть

відповідає : « Тоді не було б тебе». рани ,а значить , допоможе з»ясувати

болючі для сина питання.

-Біля Карпової хати – одинока Марфа.

ІІ група

Дослідити образи – символи новели

У новелі зустрічаються такі образи-символи:

Ріка. Час - це ріка, води якої згладжують усе. Образ річки з'являється Михайлові у сні. Вона тече там, де росте посаджена ним самотня сосна, де його відсутність спустошила душі Софії і Марфи. Проте життя йде, тече, як і ріка, змінюється.

Ромашка - символ кохання. Сидить Марфа на поріжку і обриває

пелюстки, шепочучи: "Є, нема, є, нема", ніби - любить, не любить.

Колосок (синок мій колосок) - це символ основи життя, адже син Михайла - продовжувач роду.

Зозуля - одна з найприкметніших «міфічних» пташок. Зозуля віщує весну і пророкує людині, скільки років та житиме. Кажуть, що зозуля кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і перестає кувати. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, а тому вона прилітає останньою, а у вирій летить першою. Три зозулі відкрили головному героєві таємницю кохання.

Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.

чорна хустина – горе, страждання;

листи- зв’язок з родиною, з рідною домівкою

VI. ЕТАП РЕФЛЕКСІЙНО-ОЦІНЮЮЧИЙ

Які моральні уроки ви винесли для себе з твору?

Слово вчителя

Григір Тютюнник з такою любов”ю змалював своїх героїв , що серед цієї трійці, як не дивно, ми не бачимо третього зайвого . Хочеться доземно вклонитися кожному з них за любов і страждання : за мудрість - Софії, за відданість – Марфі, за чоловічу ніжність – Михайлу. І варто пам”ятати , що людина в будь – якій ситуації має залишатися людиною.

Над вечірнім простором солоним,

Подолавши даль гірких років,

Три зозулі прилетять з поклоном

До квітчасто чистих рушників.

І душа здригнеться рушниково,

І дитинність вирветься з оков,

Як джерельце Григорове слово –

З первозданним іменем: Любов.

Слайд17

Самостійна робота (укладання опорної схеми, запис у конспекти).

Дослідити жанр, композицію, проблематику, символіку твору.

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Головна ідея твору: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Проблематика твору

Проблема кохання як найвищого вияву духовної краси.
Зв'язок поколінь.
Родинне життя.
Репресії. Життя людини, відірваної від дому, від сім’ї у засланні.
Збереження загальнолюдських цінностей.
Вірність.

А зараз сюрприз - Конверт щирості.

Ви уже дорослі, і тому дайте відповіді на питання із конверта щирості.

Що для людини важливіше: кохати чи бути коханою?
Що робити: якщо зустрів людину, покохав її, а вона в шлюбі?
Скільки разів у житті можна кохати?
Чи можна зберегти любов і пошану до людини, з якою розлучився? («Вміє розставатись той, хто вмів любить»)
Чи буває кохання з першого погляду?
Чи можна покохати людину, якщо вона не завжди буває порядною, вдячною?
Чи варто в коханій людині шукати пріоритети, чи її можна любити просто так?