" Мама - це прекрасне слово"

Про матеріал
Поглибити знання учнів про традиції святкування Дня Матері, відроджувати давні українські звичаї і традиції, пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття – святе і ніжне ставлення до матері; виховувати почуття обов’язку у дітей – віддати шану матерям, відплатити любов'ю, турботою і допомогою в майбутньому; виховувати культуру спілкування, доброзичливість, увагу, любов до людей; розширити духовний світ учнів, їх творчі здібності; зміцнювати колектив класної родини.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Свято на тему:

 

 

        «Мама – це прекрасне слово»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: поглибити знання учнів про традиції святкування Дня Матері, відроджувати давні українські звичаї і традиції, пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття – святе і ніжне ставлення до матері; виховувати почуття обов’язку у дітей – віддати шану матерям, відплатити любов'ю, турботою і допомогою в майбутньому; виховувати культуру спілкування, доброзичливість, увагу, любов до людей; розширити духовний світ учнів, їх творчі здібності; зміцнювати колектив класної родини.

 

Обладнання: подарунки і листівки виготовленні своїми руками учнів для мам. Малюнки, витинанки, надувні кульки, квіти з гофрованого паперу.

 

Учень

 Весна і мати. Що в них спільне є,

 Що жінку ми порівнюєм з весною?

 Бо кожна з них у світ — життя дає.

 Весна — Землі, а мама — нам з тобою.

 

 Весна приходить, будить все від сну,

 Несе тепло, дає життя рослині.

 А жінка-мати — зірочку ясну

 З життям дарує крихітці дитині.

 

 Весна і мати. Що в них рідне є,

 Що так одвічно їх обох єдна?

 Бо кожна з них тепло й любов дає,

 Нічого взамін не вимага.

 

 Весна і мати! Радість йде від них.

 Добро і щедрість, ласка наймиліша.

 Пташиний спів, дітей веселий сміх

 І ніжна пісня щира, наймиліша.

 

 Весна і мати — вічне джерело

 Усього сущого, що в світі процвітає.

 Від них обох іде живе тепло.

 І це весну і матінку єднає!

 Учениця:

                         Весна і жінка дуже схожі:                 

                         Здоров’я, ніжності, тепла

                         Кохання вам бажаємо,

                         Із  святом на весні

                         Усіх жінок вітаємо.

Учень:

 Пісня лине над лісами і полями,

 Небо кличе журавлями .

 Струмок весело дзюркоче

 Неначе сповісти хоче:

 Весна прийшла , прийшла надія,

 Знов ожили чудові мрії.

 Промінчик сонця лагідно лоскоче:

«Весна прийшла, прийшла весна»

 

                  Звучить весняна мелодія. Заходить Весна.

 

Ведучий 1:

Раді ми тебе, Весно, вітати!

Запрошуємо щиро на наше свято.

Весна:

Як тільки пісню я почула,

На свято ж зразу я прибула.

Та квітів на свято принесла багато.

Тож не потрібно вам більше сумувати!

Бо як приходить у гості Весна,

Радість з собою приносить вона.

До вас на свято я прийшла

І тепло всім принесла.

Я всміхаюсь сонечку:

— Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квіточці

— Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

Лийся, мов з відра!

Я ішла до вас , кохані діти,

І несла вам радісні привіти .

Понад гаєм , полем і садами

Поспішала я до вас на свято Мами!

А сонечко яскраве , що поруч було,

Тепленькими промінчиками привіт

Вам передавало.

Друзям усміхаюся,

Зичу всім добра!

А ще просило передати загадку вам,

Любі діти.

 

          Загадка 

Хто вас, діти, міцно любить,

Хто ніжненько так  голубить

І клопочеться всякчас

Уночі і вдень про вас?

                           Діти хором: Мама!

Ведуча 1:

Люба Веснонько! Ми так чекали на тебе!

Дуже раді, що ти, нарешті прийшла

І настрій у всіх одразу ж став таким чудовим!

Весна:

А настрій у вас гарний тому, що я приношу з собою не тільки сонечко і квіти, а ще й багато чудових свят! 

 

Танець.

 

Ведучий 2:

 Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов.

   Це свято прийшло до нас зі США. У 1914 р. конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – День Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна боляче переживала втрату і звернулась з листом до президента США, у якому запропонувала раз у рік, а саме на весні, другої неділі травня, віддавати честь і шану усім матерям за їх працю і доброту.  Відтоді День Матері стали святкувати на всій Землі.  Нехай і в нас, в цій залі звучать найкращі побажання нашим матерям. Вшануймо матір – берегиню роду і народу нашого українського.

Ведучий 1:

 Вам, найріднішим, найдорожчим, наймилішим, даруємо це свято – День Матері.  Прийміть найніжніші слова, найщиріші пісні, гарний настрій.
Ведуча 1:

Саме на весну припадає це свято, бо весною все прокидається до життя:  вербові котики ніжно лоскочуть нам руки, і березовий сік солодить губи, і дзвінкі струмки, заморожені зимою, весело біжать до річки.
Ведучий 2:

Найдорожчою людиною у нашому житті є , була і буде мама . Із нею ми відкрили для себе світ . Перші кроки зроблено , тримаючись за мамині руки . Перша пісня – мамина , перше знайомство з квітами , птахами , книжкою подарувала мама. Першу іграшку подала мама, і перша порада – теж мамина. Мама – найкраща, найдорожча , єдина. Вона – завжди поруч.

 Ведуча 2:

Слово «мама» … Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, щоб ми не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч – і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

Ведучий 1:

Материнське серце здатне проматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла сонечко прихилила б.

Ведуча 1:

У народі кажуть: « Як під сонцем квітам, так з матірю дітям». Бо ж справді, мати в хаті – це сонечк , що дає життя всій родині .

Ведучий 2:

 Кожна людина, кожен народ має свої святині. До кожної святині належить насамперед любов до матері, до тієї жінки, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала.

Ведуча 2:

Материнська любов найсвятіша, та нажаль, не всі і не завжди ми вміємо її оцінити.

Ведучий 1. Подивімося в мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють в них смуток?  Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово, залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі. А як хочеться бачити веселими всіх жінок.

Учениця:

Моя люба мамо,

Калиновий цвіт .

В тобі рідна мати

Весь мій любий світ .

Учень: 

Невгамовний біль втрати найдорожчої в світі людини – матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе значила, коли не стане її на  світі.

Учениця:

Немає, друзі, нічого більшого на світі як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, тисячах поетичних творів.

 

Українська легенда про матір:

 

Дівчину вродливу юнак покохав:

Дорожче від неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над  сонце, над місяць, над зорі ясні.

„тебе я кохаю. За тебе умру.

Віддам за кохання і неньку стару”.

Та мила його не боялась гріха:

Була. Як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

„Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, вірний син,

Мені серце неньки живе принеси.”

Юнак  не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.

Мов кат, витяг серце у матері син...

І знову до милої з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло.

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить? ” 

Учень:

 Бережіть материнське серце,

Бо воно як воскова свічка,

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Учень:

Для нас лиш б’ється ночами й днями,

Єдине в світі — серце мами.

 Коли ми в горі — за нас ридає,

Коли в нас болі — за нас страждає!

Найбільш леліє, найбільш жаліє.

Учениця :

Хай молодість ваша ще довго квітне,

Хай усмішка сяє на вустах

І лиш хороше , лагідне , привітне,

Тобі в житті перетинає шлях,

Щастя хай веселкою сміється,

Квіти квітнуть на твоїм путі,

В радості , здоровї серце б’ється,

Мрії всі збуваються в житті!

Учень :

  Знайте наші дорогенькі бабусі і неньки - ви нам потрібні завжди, ми постійно потребуємо вашої любові і допомоги. Будьте завжди як Весна: ніжні, милі, ласкаві, а головне -  здорові!

 

Сценка “Що подарувати мамі (Василько і Вітя)”

 

Василько: Всі з дарунками. І все для наших рідних мам, милих бабусь, любих вчителів.

 І у мене мама. І яка! Сама най-найкраща. Я це точно знаю. От послухайте:

(Виходить Вітя)

 Ми з товаришем гуляли,

 Ми серйозно розмовляли

 І не посварилися,

 А порозумілися.

 -Знаєш, Вітя, - мовлю я,

  Краща мама - це моя

Вітя:

Ні,

Сперечатись нащо?

Мусиш вірити мені, -

Моя мама краща.

 

Василько:

 

Я товариша любив,

 Сперечатись не хотів,

 І повірили

 Він мені, а я йому.

 І обом приємно нам -

 І мені і Віті (показує на Вітю)

 Значить кожна з наших мам

 Є найкраща в світі!

 

Вітя:                                                                                                                                        

Правда, Васильку, правда: Наші мами дуже хороші. І подарувати дуже хороше їм треба, дуже гарне.

 

Василько: Так от я ж про це й думаю… А ти, Вітю, вже придумав.

 

Вітя: Придумав! Отакенне велике - велике і цікаве-цікаве!

 

Василько: То скажи, що саме?!

 

Вітя: Я хочу мамі великого щастя! Хочу подарувати справжнього великого, світлого щастя.

 

Василько: А ще всім мамам, вчителям, бабусям наше сердечне весняне вітання.

 

Учениця:

 Бажаю вам, мамо, днів щасливих,

Бажаю добра, здоров’я і сили,

Бажаю любові, злагоди, втіхи,

І бажаю завжди життю радіти.

Учень:

Прийміть мої вітання щирі

Хай Ваша доля розквіта,

Хай в здоров’ї і щедротах

Рясні красуються літа,

Щоб доля дарувала тільки щастя,

Ні грама бід, ні крапельки страждань,

Хай квіти квітнуть і в яскраві ранки

Здійсняться тисячі бажань.

Ведуча 1:

Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері.

У всіх піснях  ми  бачимо матір — на зорях. І сама вона давно стала зорею незгасною, що світить звідусіль. Адже тільки мама залишиться символом рідного дому.

 Недаремно найсвятіші на землі слова жіночого роду: земля, Україна, Вітчизна.

Ведучий 1:

 Мама — вона як дивна-предивна музика, хвиля за хвилею змиває з душі тугу і втому, надихає до творчості і любові. Вона як молитва оберігає нас, прощає, закликає до життя.

Учениця:

Усе прекрасне на землі від сонця і матері!

Пісня лунає по всій Україні —

Щиру подяку ми неньці складаєм,

Здоров’я і щастя рідненькій бажаєм !

 

Пісня про маму.

 

Ведучий 2:

 Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую гуси зняли крик

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли

Запахла рута, м’ята.

Всміхнулась люба мати!

І біль у серці раптом зник,

Так любо, любо стало.

Цілую мовчки той рушник,

 Що мати вишивала.

 

                                 Діти дарують матерям вишивки .

 

Ведуча 2:

Мамо! Вимовляєш це рідне до болю слово і перед тобою постає її рідний образ, єдиної, найріднішої, наймудрішої, найсвятішої. І де знайти ті слова, якими можна було б виразити безмежну любов до матері!

Ведучий 1:

Ластівко, журавко, пісне моя! Твої руки пахнуть запашним хлібом і чебрецем, матіолою і серпанковими вечорами.

Ведуча1:

Твої очі нагадують чисте озерце, в якому така прозорість, глибина і ніжність, що видно всю твою душу, всю твою вічність.

 

Ведучий2:

 Мама! В цьому слові і переливчаста пісня жайворонка і прощання журавлів, дзвінке дзюркотання весняного струмка і жовті пасма осіннього падолисту. Мама дала нам життя, навчає всіх життєвих премудростей, вчить розуміти людей і творити добро, шанувати хліб, правду.

 

Ведуча 2:

Наші любі, дорогі мами! Насамперед, ми хочемо вибачитися перед Вами за те, що іноді засмучуємо Вас. Ні, ми не можемо обіцяти, що більше не провинимось, але можемо обіцяти що з цього дня будемо старатися менше завдавати вам турбот.

Ведучий 1:

У всіх квіток є своя мати. Тільки в сон-трави не рідна мама, а зла мачуха От ще тільки сніги почали танути, а вона вже прийшла, розбудила його: “Вставай, сонливий та дрімливий, уже всі квітки цвітуть, один ти спиш!” От він схопився і відцвів раніш за всіх, ніхто його краси й не побачив.

Ведеча 1:

 Багато народних назв рослин пов’язано зі словом “мама”: материнка, мати-й-мачуха, материні сльози.

Учень:

Найкращі квіти хочеться в цей день
Принести вам, найкращі всі слова
Щоб більше линуло в житті пісень
І лиш весна в душі цвіла
Хай радість осяває будні і свята
Хай святістю зориться доброта
І щастя вам, великого й багато
На довгі-довгі сонячні літа.
Учні дарують паперові квіти .

Ведуча 1:

Мама!  У мами  найвірніше й найчутливіше серце — в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років — п’ять чи п’ятдесят, — ти відчуватимеш себе дитиною, тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.

Учениця:

Бажаєм вам сто років жити!

Без горя, сліз, і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров'я —

На многі літа, назавжди.

Учень:

Спасибі, мамо, за усе на світі!

 І за життя, і радощі мої.

 За те, що сонце так яскраво світить

 І так співають гарно солов’ї. 

 

 

 Спасибі, мамо, мамочко рідненька.

 За ласку, щедрість, щирість, доброту.

 Здорова будь і будь щаслива, ненько,

 Спасибі, мамо, за любов святу.

Учениця:

Материнська свята доброта —

 В неї теплі рожеві крила,

 Ніжна усмішка і проста,

 Мрій високих ясні вітрила.

 Материнська свята доброта

 До грудей діточок пригортає.

 Мати справді людина свята,

 Вона дітям усе прощає.

Ведучий  2:

За Ваш скарб дорогі мами,  за рідну пісню колискову, за рідну мову, за світлий серпанок дитинства — за все ми низько вклоняємось і кажемо щире «Спасибі».

 

                   Дарують присутнім квіти – листівки

 

Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.

Ведуча 2:

Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.

Учень :

Житній колос дозріває для хліба

Для краси цвіте у полі квітка

Для води народжується риба

Для полоьту – лебідь і лебідка

А людина – для добра і щастя

Тож прийміть від нас привітання,

І нехай , неначе в добрій казці

Збудуться усі Ваші бажання!

 

 

                                  Пісня про родину .

 

 

doc
Додано
27 лютого
Переглядів
233
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку