МАТЕЛІАЛ З ДОСВІДУ РОБОТИ

Міністерство освіти і науки України

УО Краматорської міської ради

Краматорська ЗОШ І – ІІІ ступенів № 10 з профільним навчанням Краматорської міської ради Донецької області

МАТЕРІАЛИ  ДОСВІДУ  РОБОТИ

ВПРОВАДЖЕННЯ

НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ ІНФОРМАТИКИ

Автор досвіду:  учитель інформатики

Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 10

з профільним навчанням Краматорської міської  ради

Донецької  області

БУКІЙ ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

м. Краматорськ

Зміст

Вступ

I. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці

1.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів

1.2. Прийоми активізації уваги учнів

II. Нетрадиційні підходи у викладанні інформатики

2.1 Інтерактивні методи навчання інформатики

2.2Розробка уроків з методикою проведення нетрадиційних уроків

Література

Додатки

ВСТУП

Нетрадиційні уроки з інформатики допоможуть нам забезпечити якість знань тих хто вчиться, адже чим вона вища тим викладачам краще.

Тому потрібно вводити нетрадиційні уроки в навчальний процес. Сучасні вимоги до роботи вчителя мають розширювати викладацьку роль не тільки в передачі інформації учню, а в першу чергу, в безпосередньому керуванні конкретною його діяльністю. Але річ в даному випадку йде не про якесь пряме керування, а про керування процесами самокерування в тих хто навчається. В зв’язку з цим повинна змінитися й підготовка викладача. До цього часу виділялись два рівні професійної підготовки викладача: методичний і теоретичний. Виходячи із задач сучасної школи, ведучим принципом вдосконалення методичної системи навчання, являється гуманізація освіти, особистісна орієнтація навчання. Тому ми можемо говорити про методичну систему, яка складається  не з п’яти компонентів, а з шести: мети, змісту, методів, засобів, форми навчання і ті хто навчається.

Якщо теорія аналізує процес навчання з самих загальних позицій (абстрагування, моделювання), методика аналізує цей процес із позицій наближених до конкретної реальності, тобто з урахуванням специфіки змісту предмету, який викладається, то технологія розглядає процес навчання на рівні безпосередньої дії на учнів. 

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках інформатики в школі.

Предметом дослідження є пізнавальна діяльність учнів на нетрадиційних уроках інформатики.

 З усього історичного розвитку людського суспільства бачимо, що навчання людей нерозривно зв’язано з практикою, з буденним життям людини. Тому потрібно змінювати і вдосконалювати педагогічний процес в навчальних закладах всіх рівнів. Потрібно вводити в систему навчання такі методи, які допоможуть людині самостійно орієнтуватись в навчальному процесі.

     Метою введення таких методів є формування якісних і стійких знань в учнів і студентів, але головне забезпечення їх такими методами самонавчання, щоб вони в будь-який час могли самостійно знаходити потрібну інформацію як в навчальному процесі так і в подальшому в практичній діяльності

Гіпотеза дослідження: педагогічні технології позитивно впливають на навчальну діяльність студентів, підвищення інтересу до навчання, викликають позитивне ставлення до нововведень.

Актуальність дослідження випливає із ряду протиріч між потрібними в реалізації інформації інноваційних технологій та відсутністю практичного їх упровадження.

1. Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці

           1.1. Розвиток пізнавального інтересу учнів

                           Головним напрямком у викладанні інформатики є викладання інформатики як засобу мислення учнів.

Методика викладання випливає з того, що є метою навчання, спирається на вікові особливості учнів та на розуміння причин, що гальмують сприйняття відповідного матеріалу.

Загальний смисл вимоги активної навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в тому, що ця вимога має два аспекти: внутрішній (психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний).

Внутрішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв’язання поставленої пізнавальної задачі. Розвиток цих компонентів і складає необхідну умову організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

   Зовнішній аспект активної навчальної діяльності школярів полягає в тому, що  до цієї діяльності необхідно  залучити всіх учнів даного  класу і кожного з них.  Ця вимога може бути здійснена тільки з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів індивідуального навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю і т.д. Завдання вчителя полягає в тому, щоби поряд з вивченням понятійного апарату  даної теорії постійно демонструвались  прийоми і способи пізнавальної  діяльності.

   За своєю формою прийоми і способи діяльності описуються:

а) алгоритмічними приписами, алгоритмічними схемами, блок-схемами;

б) правилами і законами логіки.

   В процесі своєї діяльності учень користується готовими алгоритмічними приписами, правилами і законами або самостійно  їх  складає. У першому випадку ним здійснюється репродуктивна, а у другому - продуктивна діяльність.

   Для активізації навчальної діяльності учнів при розв’язуванні задач корисний  також розгляд кількох задач  з недостатніми даними. Провідні ідеї творчого підходу до праці такі: зацікавлення учнів навчальним матеріалом і процесом оволодіння ним та раціоналізація навчальної діяльності учнів.

2.           Прийоми активізації уваги учнів

Насамперед звертають увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. Ця особиста риса школяра проявляється у вигляді допитливості, активності, цілеспрямованості. Для правильної організації роботи по формуванню в учнів пізнавального інтересу допомогою прогностичних методів виявляють “за” і “проти”, які впливають на цей процес.

Маючи такі дані, будую свою роботу так, щоб знімаючи негативні фактори, цілеспрямовано формувати у школярів пізнавальний інтерес. При цьому намагаються оптимально поєднувати методи як суб’єктивного характеру, так і об’єктивного. Суб’єктивний шлях організації навчальної діяльності - це методи переконання, пояснення, інформування. Об’єктивний - створення умов, у яких в учня виникли б мотиви до навчальної діяльності, щоб він почав діяти. І тоді, якщо сама ця діяльність викличе в нього інтерес, задоволення, радість, азарт, то можна сподіватися, що в дитини поступово виникне потреба в такій діяльності, а  значить формується стійкий пізнавальний інтерес до неї.

Активізацію пізнавальної діяльності учнів не уявляють без активізації їх уваги. Недостатня увага заважає учням приймати повноцінну участь у колективній роботі на уроці, приводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам’ятовування, помилок при виконанні завдань.

Колективну та індивідуальну  увагу учнів активізую такими прийомами, як метод евристичної  бесіди, різного роду дидактичної опори (наочно-образні, або логічні схеми, плани-конспекти, тощо), самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв’язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження (або його фрагмент), виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем, тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку з використанням відкидних дощок або виконання окремими учнями роботи на плівці з наступним проектуванням на екран, “захист робіт” (шляху виконання, доведення чи розв’язування), рецензування робіт чи відповідей учнями чи вчителем, самоперевірка та взаємоперевірка.

Сюди ж відноситься і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги. Для учнів з недостатньо сформованим умінням керувати увагою готують картки, до яких додається картка-підказка. Це - план виконання або зразок розв’язання аналогічного завдання, або алгоритм розв’язування такого виду завдань. Може бути також поєднання алгоритму із зразком. наприклад, алгоритм і зразок розв’язання деякого рівняння.

Періодично на уроці проводити опитування. Воно привчає дітей уважно стежити за мовою вчителя, відразу включатися у виконання завдання, сприяють виробленню певного ритму роботи. Такі опитування можуть застосовуватися у всіх класах для різних дидактичних цілей, проте є завжди засобом активізації уваги учнів.

Ще один прийом активізації уваги учнів. Під час розв’язування задачі нового виду часто після аналізу її умови та усного розбору пред’являють заготовлений на зворотньому боці дошки запис умови задачі та розв’язування з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час я маю можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають затруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.

Інколи проблему активізації уваги розв’язують за допомогою використання на різних етапах уроку з різною дидактичною метою зошитів з друкованою основою, а також усних вправ. З цією ж метою можна використовувати діапозитиви.

Необхідно пам’ятати, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання. Дотримання цієї умови сприяє міцності навичок, що формуються.

З метою активізації уваги часто створюю проблемні та ігрові ситуації тощо.

З метою виховання довільної уваги доцільно застосовувати проекційну апаратуру, яка дає змогу розвантажити вчителя на уроці від другорядних дій, раціональніше спрямувати його зусилля на керування навчальною діяльністю учня, зробити процес сприймання ним, а отже, і засвоєння навчального матеріалу.

 II. Нетрадиційні підходи у викладанні інформатики

2.1 Інтерактивні методи навчання інформатики

  Педагогічна технологія "...об'єднує і нові концепції процесу навчання, і використання взаємовпливу нових засобів та методів навчання, І використання системного підходу до організації навчання". Вона є багатомірним процесом організованої взаємодії вчителя та учня у відповідних психолого-педагогічних умовах, що охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Це керований процес з передбачуваним результатом. Так, доктор педагогічних наук О. Пєхота зазначає, що "... вибір освітньої технології — це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем". Як наголошує російська дослідниця Н. Маслова,"... смисл та призначення освітньої технології—оптимізувати процес освіти та керівництва ним, зробити його раціональним, вилучити з нього всі види діяльності та операції, які не є необхідними для отримання соціального результату".

Водночас, як свідчать останні педагогічні дослідження, дефініція "педагогічна технологія" ще не має загальноприйнятого тлумачення. На сьогодні можна констатувати, що поняття технологія використовується у двох головних значеннях;

• воно є синонімом понять "мистецтво", "майстерність ";
• відображає прагнення технологізувати освітній процес, зробити його більш керованим та прогнозованим

Заслуговує на увагу визначення технології навчання, запропоноване російським дослідником Е. Коротковим. Він розглядає технологію навчання, з одного боку, як системні, цілісні знання про способи проектування та організації і навчальної діяльності на основі розгорнутої послідовності чітко сформульованих дидактичних цілей, з іншого боку, учений зазначає, що це науково організований, розгорнутий у межах певного часу процес, у якому проектується й реалізується вся система взаємозв'язків між метою, змістом, методами, засобами, формами навчання, системою оцінок й корекції діяльності учня га викладача. Своє розуміння дефініції "освітня технологія" пропонує російська дослідниця Л.Зевіна, яка наголошує, що"...це модель і реальний процес здійснення цілісної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя". Як бачимо, Л. Зевіна звертає увагу нате, що технологія в навчанні — це водночас і розроблена модель самого процесу. Дослідниця наголошує на умові забезпечення певної освітньої технології, яка мас відповідати таким методологічним вимогам:

• концептуальність;
• системність;
• керованість (можливість планування, проектування навчального процесу, поетапної діагностики, варіативності засобів та методів для корекції результатів);      
• ефективність;
• репродуктивність (можливість використання технології);
• гнучкість (можливість варіацій у змістовому та процесуальному компонентах для забезпечення комфортності, а урахуванням конкретних умов педагогічної діяльності);
• динамічність (можливість розвитку та перебудови технології).

 Структура педагогічної технології.

Розглянемо складові загальної педагогічної технології. Так, у дидактиці на сьогодні розповсюджена трьох компонентна структура освітньої технології, що складається з концептуальної, змістової та процесуальної частин.

На мій погляд, структуру технології в навчанні докладно описано сучасним дослідником Г.Селевком, який визначив такий зміст компонентів структурної моделі освітньої технології:

1) концептуальна основа;

2) змістова частина навчання:

— мета навчання — загальна і конкретна;

— зміст навчального матеріалу;

3) процесуальна частина—технологічний процес:

— організацій навчального процесу;

— методи і форми навчальної діяльності школярів;

— методи і форми роботи вчителя;

— діяльність учителя з керування процесом засвоєння матеріалу;

—  діагностики навчального процесу.

 Принципи та функції технології навчання. Серед принципів педагогічної технології слід виокремити такі:

• цілісності, завдяки якому має бути представлена певна єдність мети, змісту, методів, засобів та форм вивчення зарубіжної літератури, що утворює таку особливість, як емерджментність, що означає принципову незводимість властивостей системи до суми властивостей її складових частин і невиводимість із останніх властивостей цілісного об'єкта;
• адаптації, що потребує пристосування процесу вивчення зарубіжної літератури до особистості школяра, його вікових та індивідуальних читацьких потреб та інтересів;
• рухливості, який забезпечує можливість модернізації змісту навчання відповідно до змістових та організаційних змін у навчальному процесі;
• контролю, що передбачає аналіз досягнутих результатів на всіх етапах навчання з можливим коригуванням його методів, засобів та форм.

Педагогічна технологія виконує такі функції:

• когнітивна (засвоєння літературних знань, вироблення читацьких умінь та навичок);
• мотиваційна (формування мотивів звернення до читання);
• аксіологічна (виявлення духовно-ціннісного потенціалу прочитаного);
• рецептивна (пізнання світу та себе через прочитане);
• комунікативна (здійснення діалогу між автором, текстом та читачем під час читання);
• естетична (забезпечення сприйняття літературного твору як мистецького явища);
• проектувальна (усвідомлення та формування близьких та віддалених цілей, вибір засобів їх досягнення);
• коригувальна (подолання наслідків впливу низькопробної літератури, формування умінь поціновувати твори класичної та сучасної художньої літератури)

   Аналізуючи інноваційні тенденції, що відбуваються останнім часом у загальному освітньому процесі і сприяють його удосконаленню, необхідно звернути увагу, що, як зауважує учений-дидакт В. Краєвський, однією з характеристик наукового знання є його кумулятивність, або певне інноваційне посилення попередніх наукових результатів, які слугують орієнтиром для подальшого наукового прогресу, і їх не можна ігнорувати. Тому залучення інноваційних тенденцій в освіті має бути ретельно продуманим, своєчасним і здійснюватися на основі традиційного навчання.

Традиційний навчальний процес у школі до останнього часу був зорієнтований на оволодіння школярами визначеною сукупністю знань, умінь і навичок, які уявляють собою емпіричний рівень відображення навколишньої дійсності. У період розбудови української національної школи одним із головних завдань с створення необхідних умов для повноцінного розвитку кожного громадянина України.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального пронесу, в центрі його знаходиться той, хто навчається. Формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання при дотриманні певних умов: створений позитивного ставлення до навчання; забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільної мети; усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених висновків; можливість вільно висловлювати свою думку і вислуховувати свого товариша; сприйняття вчителя не як засіб «похвали і покарання», а як старшого товариша, порадника.

У сучасній освіті в цілому та трудовій підготовці зокрема простежується тенденція переходу від традиційної системи, орієнтованої на збереження й передачу знань, умінь і навичок учням, до нової, спрямованої на гармонійний розвиток особистості. Але незмінним лишається системний підхід до процесу навчання та прагнення забезпечити його результативність шляхом активізації навчальної діяльності учнів.

Ефективне впровадження демократичних засад у практику навчального процесу передбачає використання методик, які допомагають набути соціальних та інтелектуальних навичок демократичної поведінки. Найбільш результативними є технології, спрямовані на створення суб'єктно-суб'єктних відносин між вчителем і учнями, залучення їх до активної комунікативної взаємодії, встановлення атмосфери взаємодопомоги, довіри та відповідальності. Технології, які надають навчальному процесу діалогічного характеру, сприяють виробленню таких навичок, як думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах, відносяться до класу інтерактивних.

Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять його (учня) в позицію режисера, в другому - в позицію учителя, в третьому - консультанта, в четвертому - творця або художника, в п'ятому - організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому — в позицію учня, в сьомому - організатора взаємонавчання тощо. Чим різноманітніша позиція, тим повноцінніше розвивається особистість учня, його розумова діяльність набуває системного характеру, виробляється гнучкість мислення і дій.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології навчання. Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожен член групи вносить особистий вклад у спільні зусилля, і зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи; використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих та створення проблемних ситуацій.

Інтерактивні технології навчання є предметом дослідження багатьох науковців. До його проблемних питань звертаються О. Помету, Л. Пироженко, А. Гін, О. Ісаєва, А. Мартинець, Г. Сиротников, Н. Суворова, Г. Токмань, С. жила та інші. Спираючись на їхні дослідження, з'ясуємо спершу специфіку, суть інтерактивного навчання. Традиційно в сучасній школі виділяють активну та пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Інтерактивне навчання є своєрідним компромісом між двома поширеними класифікаціями або моделями навчання – пасивною і активною.

 За "пасивної" моделі учень виступає в ролі "об'єкта" навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем або вміщений у підручнику. У пасивних методиках учень виступає в ролі об'єкта навчання, він повинен засвоїти і відтворити матеріал, запропонований йому вчителем, який є основним джерелом знань (іноді ці методики називають репродуктивними). Учні при цьому, як правило, не співпрацюють один з одним і не вирішують будь-яких проблемних завдань. Пріоритетною є діяльність вчителя, тобто викладання. Розвиток якості творчої особистості здійснюють у психологічно повноцінній творчій діяльності та соціальній поведінці. У цьому відношенні ті види діяльності, що існують у традиційній загальноосвітній школі, мають бути доповнені та удосконалені. Домінуючі інформаційні види навчальної діяльності, пов'язані з механічною передачею та засвоєнням знань, повинні бути підпорядковані і включені у більш соціальне та особистісно значущі продуктивні творчі види діяльності.

Під час використання активних методик учень більшою мірою стає суб'єктом навчання, вступає у діалог з учителем, виконує творчі, проблемні завдання; буває і зворотний зв'язок - запитання від учня до вчителя. Учень установлює індивідуальний контакт з учителем, а не з членами групи. Такі методики   нині   займають   помітне   місце   на практичних   та   лабораторних заняттях, в самостійній роботі учнів. Вони мають обмежені можливості у зміні позиції учня, оскільки він не завжди перебуває у стані того, хто вчиться.

 Отже, активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає "суб'єктом" навчання, вступає в активний діалог з іншими учасниками навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці..."

Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі. Частково вона використовувалась ще на початку минулого століття. Поширені у 20-ті роки в навчальних закладах бригадно-лабораторний та проектний метод, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом у світовій педагогіці. Бригадно-лабораторний метод навчання передбачав виконання спеціально сформованими учнівськими групами (бригадами, ланками) практичних, лабораторних робіт. Завдання, що їх виконували бригади, могли бути як єдиними, так і диференційованими. Метод навчання в парах змінного складу (колективний спосіб навчання) полягав у тому, що об'єднані в пари учні навчали один одного в процесі організованого діалогу. Склад пар постійно змінювався. Учень, вивчивши тему, пояснював її іншим членам групи і, в свою чергу, вислуховував пояснення інших. Заняття проводились без уроків та спеціального розкладу.

Метод проектів - це система навчання, спрямованого на розвиток творчих здібностей школярів, їх інтелекту та фізичних якостей тощо. Особливістю цієї технології був практично орієнтований, продуктивний характер навчання. Як правило, кожен проект завершувався практичним втіленням - виготовленням виробу, пристрою, установки тощо.

Незважаючи на те, що ці методи навчання знайшли підтримку в учителів, вини викликали і певні проблеми та складності. Зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання часу, відсутність в учнів достатньої мотивації пізнавальної діяльності негативно вплинули на загальні результати та рівень підготовки школярів. Не шукаючи шляхів їх удосконалення і не досліджуючи причин, які викликали згадані недоліки, постановою ЦК ВКП (б) "Про навчальні програми й режим у початковій і середній школі" методи були піддані нищівній критиці та заборонені для використання у закладах освіти. Основним напрямком розвитку системи освіти України стало репродуктивно-орієнтоване, з пануючою стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

 Які сильні сторони інтерактивних методів навчання?

Перш за все - підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з відеоаудіоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Матеріали цілком переконують, що традиційне пасивне навчання дозволяє досягти лише досить низьких результатів (лекція - 5%, читання -10%) Найвища ефективність навчання за умови використання інтерактивних технологій (дискусійні групи - 50%, практика через дію - 5%, навчання інших чи негайне застосування знань - 90%). Такі дані є лише результатом статистичної обробки і в конкретних випадках можуть дещо відхилятися. Проте загальна закономірність прослідковується завжди.

Пояснення цих результатів можна отримати, аналізуючи процеси мислення людини. Робота нашого мозку відрізняється від роботи механічного записуючого пристрою. Інформація, яка поступає до нього, не просто записується, а й аналізується, обробляється. Наш мозок постійно аналізує отриману інформацію: як і чому отримана інформація, для чого її можна застосувати, до чого вона відноситься, що з нею робити тощо. Мозок не тільки отримує інформацію, а й постійно обробляє її. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок   працює   набагато   краще.   В   літературі   описано результати дослідження, коли викладач, пояснюючи матеріал короткими частинами, блоками, пропонував учням обговорити між собою кожну таку частину, а потім продовжував пояснення. У результаті такого навчання засвоєння матеріалу було вдвічі ефективнішим, ніж при монологічному поясненні.

Ще краще обробляє мозок інформацію за наявності зворотного зв'язку. З цією метою можна запропонувати учневі викласти інформацію своїми словами; навести свої приклади; показати певні подібні процеси, об'єкти чи явища, подібні ознаки в інших явищах і процесах; знайти зв'язок з іншими процесами або явищами, вже відомими раніше; передбачити деякі наслідки; знайти протилежності. Немаловажне значення  має  і  здатність   учнів   сприймати 

інформацію. Високий темп викладання не завжди дозволяє школяреві відразу зрозуміти матеріал, і відповідно, його засвоїти. Це серйозна причина незадовільного засвоєння учнями почутого на уроці. Доведено, що вчитель промовляє в середньому приблизно від 100 до 200 слів за хвилину. За високої концентрації уваги людина може сприйняти лише від 50 до 100 слів за хвилину, тобто половину. Проте здебільшого, навіть тоді, коли навчальний матеріал цікавий, учням важко зосереджувати увагу протягом тривалого часу. Вони відволікаються, починають обдумувати деталі почутого, чи навіть проблему або ситуацію, що не стосується уроку.

Наукові дослідження твердять, що для того, щоб учні слухали і не думали над сторонніми речами, вчителі повинні промовляти від 400 до 500 слів за хвилину. Адже це неможливо, людина говорить у чотири рази повільніше, а тому учні відволікаються, і часом їм просто стає нудно.

За результатами досліджень американських вчених процес повідомлення вчителем матеріалу дозволяє виділити такі факти:

•   увага учнів падає з кожною хвилиною;

•   повідомлення   подобається   учням, у яких розвинена в   основному слухова пам'ять;

•   рівень засвоєння фактичного матеріалу низький;

•   учням потрібна різна інформація, і вони засвоюють її не однаковими темпами;

•   використання наочності збільшує запам'ятовування матеріалу від 14 до 38%;

•   використання візуальних засобів під час навчання поліпшує результати на 200 %;

•   використання наочності зменшує витрати часу на 40%;

•   якщо до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.

Цілком зрозуміло, чому вчителі віддають перевагу репродуктивним методам, викладають їм матеріал у готовому вигляді. Одна із головних причин полягає у тому, що розповідь та пояснення є методами набагато простішими, доступнішими і, безумовно, швидшими. Хоча можна швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше. Набагато важливіше навчити, ніж просто повідомити інформацію.

Відомо, що процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання, яке дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику).

На думку О. Пометун та Л. Пироженко, інтерактивне навчання є різновидом активного. А. Мартинець поняття "активний" та "інтерактивний" ототожнює. Ми поділяємо думку науковців, що виокремлюють інтерактивне навчання як певний різновид активного, адже слово "інтереактив" конкретизоване англійським "inter" — взаємний, тому ми можемо говорити про інтерактивне навчання як діалогічне. Погоджуємося з визначенням інтерактивних технологій навчання О. Пометун та Л. Пироженко, які вважають, що інтерактивна технологія навчання передбачає залучення до навчального процесу всіх його учасників, де кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та передусім класом завдання.

Отже, інтерактивне навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної й активної взаємодії всіх учнів. Відбувається взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де всі суб'єкти є рівноправними партнерами. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навиків (це помічає кожен педагог-практик, коли відбувається підготовка до якогось позакласного заходу і починаються "цікаві" процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, клас стає пасивним і всі чекають на зовнішнє керівництво. В слабкоорганізованому класі колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори", але обов'язково знайдеться "непокірний". Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв'язати. Таке навчання ефективно сприяє формуванню ціннісних орієнтацій, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу, на що вказують учені. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Інтерактивні технології сприяють набуттю основних форм мислення, виробляють здатність до самоосвіти, вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності. Для інтерактивного навчання характерні досягнення, здобуті шляхом упровадження інноваційних технологій під час пошуку відповідей на питання "Як навчати? Як створити умови?", внаслідок чого актуалізується формальний аспект навчання.

Інтерактивне навчання характеризується багатовекторністю дидактичної мети, освітніх завдань. Передусім, — за Н. Суворою, — воно розвиває комунікативні вміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, привчає працювати в команді, дослухатися думки товаришів. Використання інтерактиву знімає нервове навантаження школярів, дає можливість змінювати форми їхньої діяльності, переключаючи увагу на вузлові питання роботи.

До інтерактивних технологій відносять також нетрадиційні уроки.

 Нетрадиційні уроки - це такі уроки, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з'являються якісно нові соціальні завдання, з також форми, котрі відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв'язання навчально-виховних завдань.  

Нестандартні уроки з інформатики: 

Уроки «занурення»                             Уроки-суди                        
Урок-ділові ігри                                  Уроки пошуку істини        
Уроки-пресконференції                      Уроки-лекції «Парадокси»
Уроки типу КВК                                  Уроки-концерти
Театралізовані уроки                           Уроки-екскурсії
Урок-консультації              

Уроки конференції                                 Комп'ютерні уроки. 
Уроки з груповими формами роботи    Уроки-семінари

Уроки взаємонавчання учнів                  Інтегральні уроки  
Уроки творчості                                       Урок-гра «Поле чудес»

Уроки-екскурсії                                        Уроки змістовної спрямованості    
Уроки-аукціони                                         Уроки на інтегративній основі         
Уроки, що ведуть учні                              Уроки міжпредметні
Уроки-заліки                                              Уроки-змагання   
Уроки сумніву                               

Уроки суспільного огляду знань                        
Уроки-творчі звіти                              
Уроки-формули                                   Уроки театралізовані  
Уроки-конкурси                                  Уроки-ділові, рольові ігри     
Бінарні уроки                                       Уроки-психотренінги 

У ряді праць розглядаються найбільш поширені інтерактивні технології. Н. Суворова виділяє найбільш відомі форми групової роботи: "велике коло", "вертушка", "акваріум", "мозковий штурм", "дебати"; О. Ісаєва — "рольові ігри", "семінар", "засідання прес-клубу", "мозкова атака", "дискусія"; Л. Півень у своїй роботі розглядає такі інтерактивні технології: "робота в парах", "займи власну позицію", "робота в малих групах", "мозковий штурм", "розігрування ситуації", "коло ідей", "акваріум"; А. Гін пропонує такі види робіт у групах: "спіймай помилку", "прес-конференція", "своя опора", "мозковий штурм". У ряді праць розглядаються окремі інтерактивні технології.

Перші спроби класифікації інтерактивних технологій подані в роботі Г.Сиротенка "Сучасний урок: інтерактивні технології навчання" розглядає:

1. Кооперативне навчання: технологія роботи в парах; технологія діяльності ротаційних (змінюваних) трійок; технологія "два-чотири-всі разом"; технологія "карусель"; технологія роботи в малих групах (діалог, синтез думок, суспільний проект, пошук інформації, навчаючи-вчуся, ажурна пилка, аналіз ситуації).

2. Технології навчання у грі.

3. Дискусія (метод "Прес", "обери позицію", "телевізійне ток-шоу")

4. Метод проектів (проект "Громадянин").

5. Тренінгові методи навчання (міні-лекція, групова дискусія, ігрові методи, метод конкретних ситуацій (кейсів), мозкова атака)

Подана класифікація не є досконалою, методично виправданою. Так, метод проектів слід, очевидно, розглядати в системі проектувальних технологій, адже такий вид роботи не завжди передбачає виконання завдань у групах, парах, а й індивідуальну роботу. Метод проектів можна використати під час інтерактивного навчання за умови діалогічної взаємодії учасників навчального процесу. До тренінгових методів навчання Г. Сиротенко відносить технологію "мозкова атака", яка одночасно включена до кооперативного навчання;

Уперше в науковій літературі класифікацію інтерактивних технологій подають 0. Пометун, Л. Пироженко, визначаючи в ній чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах ("один проти одного", "один-вдвох-всі разом", "думати, працювати в парі, обмінятися думками"); ротаційні (змінювані) трійки;"два-чотири-всі разом"; карусель; робота в малих групах ("діалог", "синтез думок", "спільний проект", "пошук інформації", "коло ідей" (або "Раунд Робін", або "кругова система"); акваріум. 2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі; "мікрофон";"незакінчені речення"; "мозковий штурм"; "навчаючи — учусь" (або "кожен учить кожного", або "Броунівський рух"); "ажурна пилка" ("Мозаїка", "Джиг-со"); аналіз ситуації (case— метод); вирішення проблем; "дерево рішень".

3. Технології ситуативного моделювання: симуляції або імітаційні ігри; спрощене судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуацій за ролями ("Рольова гра", "Програвання сценки", "Драматизація").

4. Технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС (PRES, МППО); "займи позицію";"зміни позицію"; "неперервна шкала думок" ("Континуум", "Нескінченний ланцюжок"); дискусія; дискусія в стилі телевізійного ток-шоу; оцінювальна дискусія; дебати.

В свою чергу залежно від охопленості учнів, усі інтерактивні технології навчання поділяються на такі групи:

-   парну (робота учня в парі з учнем, учителем тощо);                    

-   фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або увесь клас);

-   групову або кооперативну (усі учні активно навчають один одного);

-   індивідуальну (самостійну) роботу учня.

Але ми повинні пам'ятати, що не форма є визначальною в інтерактивному навчанні, а методи педагогічного впливу на пізнавально-навчальну діяльність учнів, на розвиток їх мислення, пізнання власних нахилів і здібностей.

За використання кожної з цих груп навчання дидактичні умови мають свої особливості, залежно від поставленої мети. Ці методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на прикладі від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.

Групові методи:

Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Фронтальні методи:

Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок...", "я зрозумів, що..."

Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору.

Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми

ВИСНОВКИ

Забезпечити використання інтерактивної методики можливо саме в умовах групової і парної форм організації навчально-трудової діяльності. Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва міжособистісного спілкування (зокрема, оволодівати прийомами активного слухання, виробляти загальне рішення, формувати майстерність розв'язання педагогічних завдань, конфліктів).

Навчально-трудова діяльність учнів у складі малих груп, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги співробітництва, до активного засвоєння навчального матеріалу, особливо на етапах закріплення і поглиблення знань, систематизації й узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань.

Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше до ровесників. Труднощі також можуть виникати в школярів під час усної перевірки знань, якщо її здійснює вчитель.

Мій досвід показує, що спілкування в умовах групової діяльності зводить до мінімуму всі ці небажані прояви. Завдяки їм у школярів виробляється установка на творчу діяльність, на постійний пошук. Створюються умови для формування особистісно значущих якостей, що виражаються в умінні керувати своїм емоційним станом, формуються оперативні практичні вміння, попереджається втома, створюється комфортне середовище для навчання і виховання особистості школяра.

Таким чином, особливістю навчально-трудової діяльності школярів у малих групах є можливість вчитися не лише з підручників та в учителів, а й один у одного. Адже, під час групової роботи активізується діяльність усіх без винятку її виконавців, відзначається вища якість знань, ніж при фронтальній формі організації навчання. Це пояснюється тим, що прагнення кожного члена групи не підвести товаришів, виглядіти не гірше їх, зберегти відповідний статус у групі, утриматися в ній, не втратити друга концентрують увагу учня на виконанні спільного завдання, стимулюють його працездатність. Спільні дії справляють позитивний вплив не лише на обсяг, а й на якість роботи. Створюється доброзичлива атмосфера спілкування, де кожен почувається комфортно серед друзів. Все це полегшує навчання кожному школяреві - і сильному, і слабкому.

Важливу роль групова діяльність відіграє і в досягненні виховних цілей навчання. Під час навчання в групі формується вміння дитини прийти на допомогу в потрібну хвилину: пояснити, перевірити, порадити. Складаються товариські взаємостосунки, створюються умови для підготовки підростаючого покоління до спілкування, співпраці, наполегливості в самостійному житті після закінчення школи.

Завдяки груповій діяльності досить успішно здійснюється розвиток мислення школярів, оскільки контакти й обмін думками істотно стимулюють його, а також підвищується активність школярів.

Література:

1. Бершадский М. Е. В каких значениях используется понятие «технология» в педагогичекой литературе? // Школьные технологии. — 2002.— № 1. — С. З -19.

4. Гончаренко Є. Методика як наука // Шлях освіти.—2000.—№ 1.—С. 2—5.

6. Зевина Л. В. Образовательные технологии и технологическая культура учителя // Школьные технологии. — 2002. — № 5. — С. 62 — 67.

8. Коротков Э. И. Технологии проблемно-деятельстного обучения в ВУЗе. — М.: ВПА. —1990. —170 с.

9. Краевский В. В. Инновации и традиции—два полюса мира образования // Маgistеr. — 2000. — № 1. — С. 1 —12.

10. Маслова Н. В. Ноосферное образование: монография. — М.: Инст. холодинамики, 2002. – 338 с.

15. Освітні технології: Навч.-метод, посіб. / О. М. Пєхота, А. 3. Кіктенко, О. М. Любарська та ін./ За заг. ред. О. М.Пєхоти. —К.:А.С.К., 2001.—256 с.

17. Селевко Г. К.Современные образовательные технологии: Учебное пособие. — М.: Народное образование, 1998. — 256 с

18.Сердюков П. И.  Теретические основи обучения инностранним язикам в языковом вузе с применением информационных технологии. Дис... д-ра пед. наук. —К., 1997. —349 с.

19. Котелянець Н., Войченко І., Урок трудового навчання для 2 класу з використанням інтерактивних технологій навчання / Трудова підготовка в закладах освіти.  – 2006. - №4. – С. 38.

20. Гражданское образование: содержание и активные методы обучения / Под ред. С. Шехтера и А. Воскресенской. – Второе издание. – М.: ЗАО «Учительская газета». – 1998. – 190 с.

21. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: «А.С.К.», 2005. – 191 с.

22.   Гін А.   Прийоми педагогічної техніки: Зворотній зв'язок.— Луганськ: Навч. книга "Янтар".— 2000.— С.28.

23. Джойс Б., Вейл М. "Дерево решений": Метод всех возможных вариантов организации дискуссии//Учительская газета. — 2001. — №28-29. — С.78-80.

24. Едєлева Е. Форум-театр: Интерактивная техника групповой работы// Школьный психолог— 2004.— 16-22 апр.— С.12-15.

27.  Курінчук Я. «Мозкова атака»/Шкільний світ.— 2002.— №15.—С.З.

28.  Мартинець А. М. Нові педагогічні технології: інтерактивне навчання//Відкритий урок.— 2003.— №7-8.— С.28-31.

29.  Півень Л. М. Активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом використання інтерактивних методів навчання.— Миколаїв, 2003.— 36 с.

30.  Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології

Додатки

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО УРОКУ

«ПОДОРОЖ ДО КОРОЛІВСТВА ІНФОРМАТИКИ»

Інформативна гра-конкурс

Розумній людині будь-яка справа не страшна з комп'ютером.

Як розвивати логічне мислення, кмітливість у нестандартних ситуаціях

ігровими моментами з елементами змагань.

Мета: Розвивати логічне мислення, кмітливість у нестандартних ситуаціях ігровими моментами з елементами змагань; розвивати цікавість до інформатики, її історії, навчити грамотно висловлюватися, відстоюючи свою точку зору; виховувати цілеспрямованість та впевненість.

Обладнання: індивідуальні картки для кожної із команд, малюнки, ПК, графопроектор, магнітофон

Вступне слово

Викладач: Добрий день, шановні учні та гості нашої гри-конкурсу. Ми зібралися сьогодні тут, щоб зробити незвичайну подорож до Королівства Інформатики.

Королівство Інформатики дуже велике і загадкове, і тому для подорожі по ньому вирушають одразу дві команди, які пройдуть різними шляхами по королівству і під час зустрічі розкажуть про побачене і почуте. І ми теж побачимо і почуємо це (звертання до журі). Отож, вирушаємо в подорож!

Але, повідомляю:

1. У подорожі потрібно дотримуватись правил з охорони та безпеки життя, щоб дійти до останнього пункту призначення.

2. Сьогодні забороняється: Прямолінійність мислення, Розгалуження настрою, зацикленість думок.

Першою звітує про готовність команда «Вірус».

Одного сонячного ранку

Програмер молодий.

Пишучи програмку,

Мислив сам собі:

Ти, працюй гарнесенько.

Та промене пам'ятай,

І якщо щось трапиться

Як-небудь повідомляй,

Не пройшло і місяця

Сталася біда.

Понабігали віруси

Ось історія сумна.

Капітан команди «Вірус» дарує подарунки команді-сунерниці:

1. Мотузок "дружби», щоб усі дружно трималися за нього і не заблукали в Королівстві інформатики:

2. Сокиру, щоб «прорубати» при потребі дорогу:

3. Крапку, щоб вчасно зупинитися.

А тепер звітує капітан другої команди — «Хакери»:

Ми, Дружні інформатики!

Ми будемо іти

В Королівство Інформатики.

Щоб відповідь знайти.

По горах, по долинах,

По лісу й по містах.

І будемо трудитись.

Щоб першість одержать,

Щоб розум показати

І досягти мети,

Ми будемо старатись.

Щоб нам перемогти.

Капітан команди «Хакери» дарує подарунки команді-суперниці:

1. Топографічну карту Королівства Інформатики і сокиру, щоб «побудувати» човен, якщо треба буде перепливти річку інформативних задач;

2. Компас, щоб визначити сторони світу і не заблукати у Королівстві Інформатики;

3. Годинник, щоб «правильно розподіляти час подорожі».

Викладач: Кожна команда побуває в 9 пунктах Королівства Інформатики. Якщо виникнуть труднощі, нехай команда-суперниця допоможе.

Ще давайте і ми будемо намагатися не тільки спостерігати, але й допомагати сміливцям із команд. Недопустимо, щоб учні групи загубилися десь у лабіринтах невідомого королівства (звертається до журі)

1) Ну, що ж, розпочнемо подорож до першої зупинки:

Слухай, і ти почуєш щось нове.

Слухай, і що почув — то твоє.

Слухай, щоб розуміть чужі слова,

Слухай, хай. все навколо ожива.

Слухай, хіба ти будеш один,

Слухай, і ти не будеш один!

Девіз І конкурсу нашої зупинки «Згадайка»: «Лінивому не розгадати, кмітливому — на роздуми секунди». (За правильну відповідь 1 бал).

Запитання:

1. Що треба зробити, щоб почати роботу на ПК?

(увімкнути монітор, системний блок, дочекатись завантаження ОС). Не забувати про інструкції з Охорони праці.

2. Який алгоритм виконує місяць (сонце)? (циклічний)

3. Яка мова основна? (Basic — головний, основний)

4.  В комп'ютері, як і в людині,

В роботі органи всі єдині.

Скажіть тоді, що замість серця,

В комп'ютері зветься?

(Мікропроцесор)

5. Чому з комп'ютерного класу важко винести 1 комп'ютер? (При відповіді на це запитання згадайте тему «Бази даних» (тому, що комп'ютери з'єднані між собою локальною мережею))

6. Скажіть, будь-ласка, що за штука нам вікна «ставить» (ОС Windows)

7. Пристрій для передачі інформації від людини до ПК (клавіатура)

8. Щоб підхопити «комп'ютерний вірус», чи потрібно «привітатись»  за руку з вінчестером (так)

9. Кінець фільму англійською мовою, а в програмі...  (END)

10. 1 байт дорівнює... (8 бітів)

Шановні члени журі! Не забувайте підраховувати кількість вірних відповідей

2) Друга наша зупинка: «Музична».

Конкурс «Музичний»

Напишіть слова з інформатики, які містять ноти: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Переможе та команда, яка напише більше слів. Додатковий бал отримає також найдовше слово.

ДО — документ, доріжка...

РЕ — дерево, регістр, адресація, ресурси...

МІ — мікропроцесор, програміст, Microsoft, алгоритмічний...

ФА — алфавіт, файл... СОЛЬ — консоль...

ЛЯ — компілятор, маніпулятор, транслятор...

СІ — мова «СІ», Basic.

Ось вже другий місяць

інформатику я вчу,

схуд зовсім підручник,

а я все  мовчу та мовчу.

Якщо бажаєш бути вченим,

інформатику всю знати,

Ти не реви, та не хандри,

а вчи, та вчи, завжди ти вчи.

Команди зачитують свої слова по черзі. Журі рахує.

3) Третя наша зупинка: "Архітектурна".

Конкурс «Реставрація»

Кожна команда отримає картки з окремими складами і матеріали.

Ви повинні скласти вислів з інформатики. Підказкою Вам буде те, що кожен вислів починається з великої літери. В кінці вислову ставиться крапка, при необхідності використовується кома та тире:

• Розумній людині будь-яка справа не страшна з комп'ютером.
• Від майстра набирайся вправності, а від комп'ютера — розуму.
• Людину прикрашає розум, а комп'ютер – пам'ять.
• Інформатика – мати всіх фанатиків.
• Знай хвилинам ціну, секундам — рахунок, коли працюєш за комп'ютером.
• Звикай до комп'ютера змолоду, то не будеш знати на старості голоду.

4) Четверта зупинка: «Логічна».

Інформація — основне поняття інформатики. Термін інформації означає роз'яснення, висловлювання, обізнаність. Які основні властивості інформації? Відповідь: Вірогідність, повнота, цінність, актуальність, ясність, доступність.

Теорію алгоритмів вважають матір'ю алгоритмів і програмування, а їх батьком поправу е логіка. Бо саме логіка є основою сучасних ПК. Пропонуємо логічну задачу: «Один мандрівник випадково опинився в невеличкому містечку й вирішив підстригтися. У містечку було лише два майстра (у кожного своя перукарня). Заглянувши у вікно до одного майстра, він побачив, що в салоні не прибрано, сам майстер недбало одягнений і сяк-так підстрижений. У салоні іншого майстра було ідеально чисто, його власник був бездоганно одягнений і акуратно підстрижений. Подумавши, мандрівник пішов стригтися до першого майстра». Чи не могли б ви пояснити причину такого вибору? Відповідь: Оскільки в місті лише дві перукарні, то кожен майстер повинен стригтися в іншого. Мандрівник вибрав того майстра, який краще підстриг свого конкурента.

5) П'ята зупинка: «Спортивна».

Хоч сідай та гірко плач

Не люблю отих питань!

Через них - одні невдачі.

Ох! Замучили вони!

Чи підручники погані,

Чи така я  безталанна?

Та усіх я  обдурю —

в книжці відповідь  знайду!

Конкурс «Обганялки»

За одну хвилину кожна команда повинна дати найбільшу кількість правильних відповідей. Виграє та команда, яка набере найбільшу кількість балів. Правильна відповідь оцінюється, в 1 бал.

Запитання:

1. У чому вимірюється ємність вінчестера? (банти).

2. Прилад, який відображає роботу на ПК (монітор).

3. На якій системі числення базується робота МП? (двійковій).

4. Для виходу з програми NC треба... (F10).

5. Щоб стерти помилково набраний символ (DEL, Backspace).

6. Виділити декілька файлів в NC (Insert).

7. Створити текстовий файл в MS DOS (copy, con).

8. Скільки доріжок на гнучкому диску (80).

9. Інформація з диску зчитується по... (секторах).

10. TYPE — команда... (перегляд текстового файли в MS DOS).

11. Для чого потрібен МП (керівництво спільної роботи всіх пристроїв).

12.Інформатика — це...(галузь науки, то вивчає структуру,  властивості інформації).

13. Комп'ютер — це... (обчислювальна машина).

14. Пристрої введення — виведення...

15. Проглянути зміст каталога в MS DOS можна за допомогою команди (Dir).

16. При форматуванні... (все знищується, крім системних програм)

17. Миша — це...

18. Дискета — це...

19. Принтер — це...

20. З якого диска можна завантажувати ОС MS DOS, якщо у комп'ютері є пристрої А:, С:?

21. Сукупність об'єднаних символів та даних, записаних на носієві, що має своє ім'я (файл)

22. 1024 байти — це ... (кілобайт)

6) Шоста зупинка: «Математична».

Конкурс «Складанки» складається з двох частин:

а) 3 19 літер за 1 хв. скласти якомога більше інформативних термінів (букви можуть повторюватися): и, у, а, о, і, н, ф. р. м, т, и, к, с, в, д, г, л, т, б.

б) Зі слова «маніпулятор» скласти якомога більше слів з інформатики. Результати подати журі.

7) Сьома зупинка «Художня» для наших художників.

Вам потрібно намалювати з заплющеними очима портрет майбутнього користувача ПК.

8) Восьма зупинка «Для уважних».

Конкурс «Поясніть малюнок»

Кожній команді пропонується малюнок і запитання до нього. Ви повинні дати вичерпну відповідь на нього. Доповнити відповіді команди може команда-суперниця. Малюнки подаються за номером: № 1; № 2; № 3.

До першого малюнка — що робити джентльмену з мірною стрічкою в руках? В яких одиницях проводиться цей процес, їх взаємозв'язок?

До малюнка другого — мається на увазі, що колір стрілки за аналогією з органами людини визначає певний пристрій персонального комп'ютера. Назвіть ці пристрої.

До малюнка, третього — джентльмен тримає в руках певний пристрій. Як він називається, чи має комп'ютер у своєму складі пристрій з такою ж назвою? Поясніть його призначення в ПК. Чи знаєте ви, чому такі різні речі мають однакову назву?

9) Дев'ята наша зупинка на станції «Перевертні».

Так, інформатики повинні логічно мислити.

Тому потрібно перевернути крилаті фрази та вислови з  голови на ноги, змінити усі слова  на протилежні за значенням, або ж інші слова з того ж логічного ряду.

Наприклад:

• Батьки поручика Ржевського (Діти лейтенанта Шмідта).
• Запрягайте, дівчата, свині (Розпрягайте, хлопці, коней).
• Дідусь вовка трохи ненавидів (Бабуся козлика дуже любила).
• Троцький інколи мертвий (Лені н завжди живий).
• Окремий страус чужу пустелю ганьбить (Всякий кулик своє болото хвалить).
• Кішка — ворог мавпі (Собака — Друг людини).
• Обморозити їжака під спиною (Пригріти змію за пазухою).

Підведення підсумків

Сьогодні ми згадали основні поняття та визначення з вивченого матеріалу, вміло застосували їх у процесі гри. Можна впевнено стверджувати, що отримані вами знання будуть гарною підмогою при подальшому освоєнні комп'ютерних технологій. За підсумками всіх конкурсів перемогла команда: «...». Тому за королівським указом:

Королівський указ № 102

Я, її величність Королева Інформатики,

НАКАЗУЮ:

1.Любити і милувати учнів групи, що згуртувалися в команду переможницю, і вважати їх віднині моїми вірними помічниками.

2. Найактивніші студенти: Отримують найвищу Королівську відзнаку, а саме найвищий бал – 12.

Домашнє завдання

Наш урок не закінчено. Я пропоную Вам удома спробувати себе у ролі учасника класної контрольної роботи.

Для цього Вам потрібно повторити вивчені теми за конспектом та підручниками.