Матеріал для методичного об'єднання "Якості сучасного учителя"

Якості сучасного учителя початкової школи

Підготувала

вчитель початкових класів

Хільченко Н.І.

Людство вступило в XXI століття з надіями на краще майбутнє, яке характеризується тріумфом гуманістичних і демократичних ідеалів, оптимізованим і гармонійним розвитком економіки, реалізацією раніше накопичених духовних і соціальних очікувань. Найбільш відповідальною в цих умовах є роль освіти, адже саме освіта має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство.

 В зв’язку з цим набувають актуальності процеси реформування системи освіти, спрямовані на консолідацію зусилля всесвітньої наукової та освітянської громадськості для суттєвого підвищення конкурентоспроможності освіти і науки у світовому вимірі.

 У цих умовах від педагога як носія загальнолюдських цінностей, вихователя нових творчих якостей вимагається високий рівень професійної компетентності й загальної культури, ціннісного самовизначення, здатності здійснювати свою діяльність відповідно до принципів демократизму й гуманізму у дусі толерантності й самооцінки кожної індивідуальності. На цьому акцентують увагу закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Маніфест гуманної педагогіки, державні цільові програми.

Сучасні темпи зростання обсягів наукової інформації потребують від сучасного учителя умінь навчатися протягом усього життя. Початок інформаційної цивілізації висуває оновлення системи цінностей. Не кількість накопичених матеріальних благ буде визначати статус людини і суспільства, а рівень культури, освіти і розумно достатнього господарювання, що забезпечує заощадження невідновлюваних і відтворення найважливіших поновлюваних ресурсів.

 Надзвичайно важливу роль відіграє учитель у формуванні демократичної  культури  особистості. Зміна поглядів щодо характеру освіти від “освіта на все життя” до “освіти протягом усього життя”. У вирішенні цих завдань набуває актуальності питання конкурентоспроможного вчителя інноваційного навчального закладу.

Захисники глобалізації стверджують, що конкуренція у сфері освіти повинна призвести до покращення її якості, оскільки учасники ринкових відносин спроможні більш ефектно і ефективно задовольняти запити клієнтів. Закон України "Про професійний розвиток працівників" метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників визначає підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб. Результатом реалізації Національної стратегії розвитку освіти передбачено підготовку та виховання педагогічних кадрів на засадах безальтернативності інноваційних підходів до організації навчання та удосконалення підсистем освіти, дитиноцентризму, власного безперервного професійного та творчого зростання.

Ідеальний образ учителя майбутнього в сучасного учня формується сьогодні. Сьогоднішні школярі – це майбутні батьки, які будуть формувати подання про вчителя в наступного покоління. Таким чином, суспільство, як би постійно запізнюється. Який же вихід? Може бути, необхідно починати міняти сформований стереотип у суспільстві вже сьогодні? Яким чином? По-перше, повинні відбутися якісні зміни в утворенні педагога. Акценти в утворенні майбутнього вчителя повинні зміститися убік психолого-педагогічних дисциплін, можливо, необхідне впровадження таких дисциплін, які б сприяли розвитку в майбутньому вчителі саме його творчої основи.

Про цю якість учителя, як одну з найважливіших, говорить Ф. Н. Гоноблин у своїй книзі «Нариси психології  вчителя»: «Предметом діяльності педагога є живі люди з їх складним  різноманітним і мінливим психологічним світом».

Учитель – це покликання, учителювання – це служіння, а не робота. Тому вчитель повинен працювати не заради заробітку, не для виживання або їжі, а для виконання своєї місії на землі.

•           Ідеальний учитель – це такий, для якого вчителювання – зміст життя.
•           Його вища користь – бути корисним, бажати й уміти віддаватися процесу, не очікуючи нічого натомість.

Справа вчителя – учити, а справа суспільства – дати вчителеві гідні засоби для життя.

•           Ідеальний учитель ніколи не самий яскравий.

Він взагалі не повинен бути яскравим, тому що він тільки передає через себе послання учневі.

І послання це – не тільки сума знань, але в першу чергу відношення до світу, до людей, до країни, до життя в колективі.

Для шкільної системи ідеальний учитель – це людин, що може влитися в педагогічний колектив, не буде конфліктувати у ньому, буде смиренно заповнювати всі документи, брати участь у необхідних зборах, проходити – знов-таки смиренно – всі курси підвищення кваліфікації, та інші заходи вищих органів…У якого в класі не буде голосних подій, а діти будуть із задоволенням іти на його урок і без стресів виходити після нього… В ідеалі, цей ідеальний учитель зацікавлює  учнів, які можуть глибоко освоїти предмет і тренує їх для участі й гарних результатів у предметних олімпіадах. Через декіілька років цей ідеальний учитель одержить вищу категорію, і буде мати право розповісти про свою «унікальну методику», про систему роботи… Але краще знову не йти на конфлікти й не витикатися. Уже краще його вибирають, чим – він доводить. У цій ситуації краще б все-таки сказати правду: це не ідеальний, а зручний учитель.

Але безконфліктність, беспроблемність – не самий головний критерій соціальної корисності. Зручності – так. Ідеальний учитель не може бути взагалі, він може бути для конкретної людини.

Учитель – це така істота, що у потрібний момент дає поштовх до розвитку, це те, що будить сплячого до пильнування, хто змушує бути уважним, активним, живим. Чому у визначенні написана «істота»? Тому що воїн може вчитися в журавля й у сосни, у змії й у кішки… І, проникаючи в суть, осягаючи свого «учителя», воїн, тобто жива людина, що не спить,  що осягає, здобуває необхідне для життя.

Ідеальний учитель розуміє, що він не вставить учневі свій мозок й не проживе за учня його життя, а тому доблесть учителя – зробити учня самостійним, відповідальним, стійким до життєвих випробувань (і негодам, і славі, удачі). Саме це, а не сума знань, є квінтесенцією теперішнього вчителя. Уміння передати суму знань – це необхідне, але недостатня умова, щоб бути ідеальним учителем.

Ідеальний учитель будить у дитині учня, а потім ростить із нього собі співрозмовника. Тому, якщо в батька й учителя не збігаються координати, учитель мимоволі   віддаляє дитину від сімейних ідеалів. У цьому трагедія, як учителів, так і батьків.

 У початковій школі ідеальний учитель – це улюблений учитель.

У початковій школі – особливо, коли ми почали приймати дітей у шість років – ідеальний учитель – це добра людина, що обожнює дитячу метушню й шум, якому подобається возитися із цими дітьми, і який буде в собі перевіряти, що потрібно кожній дитині, щоб полюбити школу й освоїти знання, щоб хотіти вчитися. Адже саме такі розвинені, що сприймають інформацію й бажають освоїти світ діти потрібні в середніх класах школи.

Ціль учителя початкової школи – сформувати в дитини бажання вчитися (а не відбити в нього це бажання) і дати йому необхідний для цього апарат (уміння читати, уважати, писати).

Помітьте – в ідеального вчителя пріоритети у формуванні дитини йдуть саме в такій послідовності – спочатку – мотивація, потім – засоби, технічна частина. При цьому ідеальний учитель завжди відстежить, коли той або інший щабель мотивації вже сформувався, і треба відкривати дитині нові обрії. Втім, ідеальний учитель зробить і інше. Він закохає учнів у свій клас. Він покаже цінність кожної дитини. Він виявить його інтереси і потреби, а значить – розвине індивідуальні якості учня. Що повинне бути цікаво вчителеві?

Ідеальному вчителеві цікавий процес. Він не стурбований проміжними результатами. Йому цікаві зміни дитини, і вчитель дивується й радіє цим змінам. Дитина довіряє тому, що він дійсно цікавий учитель.