Матеріал для розмови з батьками "Як виховати любов до праці"

Як виховати любов до праці.

(Матеріали для бесіди з батьками)

Посієш звичку — пожнеш характер. Як це зробити?

Звички, згідно з відомою приказкою, є «другою натурою» людини. Мабуть, виховання звички до праці — найморочливіша справа, і ви не чекайте над¬то швидких і легких результатів. По-перше, тому що любов до праці вихо¬вується тільки в праці, а по-друге, то¬му що будь-яка праця пов'язана з пе¬реборенням невмінь, з зусиллям, уто¬мою і напруженням. Тільки долаючи труднощі і невміння, дитина поступо¬во дістає задоволення саме в перебо¬ренні.

Вийшло! До цього часу не виходило? а тепер — вийшло! Набуто ще одне вміння. Це дуже важливий момент в емоційному житті дитини, який не можна залишати поза увагою. Вона радіє і, сяючи, пропонує оточуючим розділити цю радість. Вона вперше з подивом дивиться на свої руки, які до цього часу вміли тільки брати, а тепер навчилися щось робити.

Отже, починати треба дуже рано — із самообслуговування. Скільки потріб¬но на перших порах терпіння! Матері завжди дуже поспішають. Одягати дво-трирічного малюка взагалі справа нелегка. Він крутиться, виривається. Скільки часу він длубатиметься, якщо йому самому довірити одягання!

Наберіться терпіння, покажіть.

Те саме з одягом.

Повернулася з прогулянки — сама повісила на свою вішалку пальтечко. Перед сном акуратно склала на стільці свій одяг.

З віком атмосфера самообслугову¬вання зростає. До п'яти років дитину вже можна привчити складати свою постіль і розбирати її на ніч.

* * *

Побутові справи в нашій повсякденності займають досить значне місце. День у день повторюється одне й те саме, і нікуди від цього не подінешся,

хоч сфера послуг весь час зростає. Привчати дітей до виконання до¬машніх справ треба не тільки тому, що ми повинні готувати їх до майбутньо¬го життя. Головне — залучаючи дітей до виконання побутових обов'язків, ми виховуємо звичку працювати, а ра¬зом з нею звичку піклуватися про рідних, близьких, формуючи тим са¬мим благородні стосунки. Мабуть, найкращий подарунок для матері, як¬що син скаже їй, утомленій після ро¬боти: «Ти відпочинь — я сам начищу картоплі».

Саме з побутової праці й починаєть¬ся трудове виховання. І немає значен¬ня, ким стане дитина, коли виросте, а звичка, вміння робити щось своїми руками стануть у пригоді їй у будь-якій професії, і, крім того, вони спри¬яють розумовому розвитку дитини.

Ми повинні привчати дитину вико¬нувати всяку домашню роботу, неза¬лежно від того, брудна вона чи чиста. Привчати її до думки, що будь-яка праця, яка дає користь, — благородна. Не прищепивши цього нашим малю¬кам, ми виростимо білоручок і чистоплюїв, яким важко доведеться в родині чи колективі.

Якось під час шкільного суботника одна п'ятикласниця розплакалася, що їй довелося взяти в руки ... ганчірку. Дівчинка спочатку гидливо підняла її з підлоги, потім кинула її в відро з во¬дою і рішуче відмовилася мити парти. А коли діти почали обурюватися, на¬зивати її «білоручкою», «матусиною дочкою», вона заплакала.

В родині її всіляко оберігали від до¬машніх справ. Дванадцятирічна дів¬чинка звикла до того, що у неї завжди чисто і прибрано, їжа приготовлена, її одяг завжди випраний і випрасуваний. А над тим, що на це затрачена матери¬на праця, вона не замислювалася. її так привчили. Вона добре вчилася, ле¬даркою її не назвеш. Та навчатися — її обов'язок. Це вона належно засвоїла. А обслуговувати її — материн обов'язок. їй і на думку не спадало сказати матері: «Відпочинь, я сама по¬мию посуд».

— Так, — засмучено погодилася мати, — байдужою вона росте у мене. Якось після вечері я прилягла: погано себе почувала. Бачу, вона щось шукає

своїй шафі.

— Де мій костюм для тренувань?

— Я його, — кажу, — приготувала випрати.

— Отаке тобі, а в нас завтра фізкуль¬тура.

— Випери, доцю, сама: це ж легко.

 — Вона навіть отетеріла.

--- Як це сама, а ти?

— Захворіла я.

А вона ніби окропом мене обпарила:

— Через те що ти захворіла, я завтра двійку з фізкультури одержу.

— Так і сказала. Довелося мені вставати і прати. А вона навіть не подякува¬ла.

Побутова праця, що формує трудові звички, в жодному разі не повинна мати в житті дитини епізодичний ха¬рактер. Тут необхідна систематичність.

У дітей неодмінно повинні бути постійні обов'язки. Тільки за такої постановки питання праця стане виховним засобом. Постійні обов'язки виховують важливу якість — відпові¬дальність.

Навички мають велике значення у житті людини і становлять понад 90% усіх дій, які вона виконує. Завдяки на¬вичкам ми можемо займатися і творчою роботою, бо вони звільняють наш розум від необхідності обмірковувати кожну деталь рухів. Ось чому, виробляючи в дитини трудові звички за до¬помогою постійних повторень, треба розвивати навички, поки не виробиться

 автоматизм у руках і дія не буде ви¬конуватися механічно, при незначному контролі з боку свідомості.

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ      ПРАЦЬОВИТОСТІ

• Лінивому все ніколи.

• Аби день до вечора.

• Сюди тень, туди тень, та й минув увесь день.

• Не так лінь, як неохота.

• Поки знайде, то й сонце зайде.

• Як їсть - то впріє, як робить —.то мерзне.

• Він би й рад косити, та нікому косу носити.

• Хто діло робить, а він ґав ловить.

• У лінивого й на полі кропива росте.

• У ледачого й чоботи з ніг вкрадуть.

• Грім гряне - ледачий не встане.

• Спати до обід, то присниться і ведмідь.

• На чужий труд ласий не будь.

• Як до діла, так і сіла.

• Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається.

• І будень, і неділя - все лінивому безділля.

• На язик гарячий - до роботи лежачий.

• Ледар день гуляє, три - слабий, а на п'ятий — вихідний.

• І за холодну воду не візьметься.

• Якби хліб та одежа, то він і їв би лежа.

• Дерево міцне корінням, а людина трудовим горінням.

Без труда нема плода.

• Була б лише охота — наладиться кожна робота.

• Взявся за гуж - не кажи, що не дуж.

• Добрий початок — половина діла.

• Зробиш сяк-так, а вийде ніяк.

• Любиш кататися - люби й саночки возить.

• Маленька праця краща за велике безділля.

• Не той молодець, що починає, а той, що кінчає.

• Не хитруй, не мудруй, а добре працюй.

• Не відкладай на завтра те, що сьогодні можеш зробити.

• Що ранком не зробиш, то увечері не здогониш.

• Само не впаде з неба, а постаратися треба.

• Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

• Лінивий так робить, як мокре горить.