Матеріал до уроків "Аплікація як вид оздоблення одягу"

Аплікація як вид художнього оздоблення виробу

Аплікація — це один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Виникла понад дві тисячі років тому й відома багатьом народам світу. Виникнення аплікації пов’язане з давньою культурою народів-кочівників. Вони прикрашали свій одяг, взуття, упряж і житло візерунками зі шматків шкіри, хутра, берести. Пізніше для оздоблення одягу почали застосовувати різні тканини. Безцінні твори скіфського мистецтва знайдені в похованнях на території України. Зокрема, збереглися фрагменти костюма із повсті, майстерно оздоблені вишивкою й аплікацією. Багато народностей використовують і зараз аплікацію для оформлення національного костюма.

Аплікаціями зі шкіри з давніх-давен оздоблювали жіночий та чоловічий одяг: корсетки, фартухи, свитки, кожухи, предмети побуту й господарства. Зараз у техніці аплікації можна виготовити безліч виробів: панно, штори, скатертину, ковдру, постільну білизну, сумку для дрібничок, газетницю, оздобити одяг для дорослих і дітей тощо.

Аплікація буває плоскою, випуклою, одноколірною і багатокольоровою (або просто кольоровою) 

Заняття з аплікації навчають бути більш уважними, посидючими, з'являється інтерес до самостійної творчості. Цікавими темами для роботи є предметна і сюжетна аплікація. Найбільш проста з них предметна аплікація. У цьому випадку тло і розміщені на ньому предмети та фігури підкреслюють значущість об'єкта, розташовують його у відповідне казково-ігрове середовище.

Сюжетна аплікація включає розміщення декількох різних об'єктів, пов'язаних разом загальною темою або історією. Це можуть бути ілюстрації до казок, байок, оповідань. Перш ніж розпочати таку роботу, треба продумати, що, де, як і навіщо буде розташовано. Таким чином, робота над сюжетними аплікаційними роботами дозволяє розвивати у дітей почуття пропорції і композиції .

Декоративна аплікація – це створення орнаментних зображень, що використовуються для оздоблення виробів (у візерунках яких відображена рідна природа, національна культура). Орнаменти можуть являти собою чергування геометричних чи рослинних елементів, які повторюються кілька разів. Таким способом можна прикрашати закладинки книжок, стенди, килими, посуд, ялинкові іграшки, коробки за різним призначенням .

Розрізняють аплікацію :

1) За використаними матеріалами:

- з паперу;

- з природних матеріалів (з листя, квітів, насіння, соломи, очерету тощо);

- зі шпону (аплікаційно-мозаїчний спосіб та маркетрі);

- з натуральної та штучної шкіри$

- з тирси та крупів;

- з пластиліну;

- з паперових смужок. Квілінг.

2) За об’ємом: плоска, рельєфна, об’ємна .

3) За способом виготовлення деталей:

- різана (за допомогою ножиць, ножа);

- рвана (виготовлена способом виривання деталей вручну; краї деталей виходять нерівними, створюється враження пухнастості, шорсткості).

4) За технікою виготовлення деталей:

- вирізна (складанням вдвоє, вчетверо, в декілька разів);

- силуетна (одно або багатошарова);

- силуетно графічна (лінії прорізів).

5) За способом кріплення деталей: одношарова, багатошарова.

6) За кількістю деталей:

- цілими силуетами (представляє собою наклеєні на фон не розчленовані на окремі деталі зображення предметів),

- роздроблена на частини (складається із зображень предметів, виконаних з окремих деталей одного або різних кольорів),

- мозаїка (виконується зі шматочків паперу одного або різних кольорів, складових деталі зображення. Якість шматочків паперу також може бути різним).

 В аплікації, як і у графіці, або живопису велику роль відіграє гармонія, колорит, цілісність композиції, виразність, техніка виконання.

При виконанні аплікації важливе значення має послідовність приметування деталей до основи. Для закріплення знань учнів з даного питання, використовую інструкційні картки.