Матеріал краєзнавчого характеру про сучасні проблеми поліських лісів

Про матеріал

У матеріалі розкриті сучасні проблеми лісів українського Полісся. Збереження лісів - це спільна справа усієї громади.

Перегляд файлу

Проблеми поліських лісів

Ліс – скарбниця багатств

Народна мудрість говорить, що ліс весною звеселяє, влітку прохолоду має, восени годує, взимку жар дарує.

Хто не знає, скільки добра та багатства дарує нам ліс? Можна сміливо стверджувати: ліс дає людині саме життя. А чи завжди ми платимо йому тим самим?

Тисячоліттями людина використовувала ліс – валила його для своїх осель, для будівництва кораблів, робила з дерева списи та луки, а згодом і порох. Та природа – не бездонна бочка, а ліс – не скатерть-самобранка.

Перше, що ми пригадуємо, коли говоримо про значення лісу, це те, що він дає нам деревину. Справді, майже все, що ми бачимо навколо, виготовлено з деревини або вона була вихідною сировиною.

Деревина є екологічно чистою. Вона широко використовується у будівництві, у створенні гідротехнічних споруд, шахто будуванні, у меблевій промисловості…

Ліс дає велику кількість сировини для хімічної, харчової, будівельної та інших галузей промисловості. З деревини і деревних відходів (кори, хвої, гілок, коренів) хімічна промисловість виготовляє різні матеріали і види виробів. Особливо цінні і найбільш поширені папір, целюлоза, спирт, ліки, штучне волокно, фарби, деревоволокнисті й деревостружкові плити для виготовлення меблів. У результаті переробки хвої дістають натуральний клітинний сік, медичні екстракти, ефірні олії, хвойно-вітамінне борошно. Із живиці виробляють каніфоль, скипидар, миловарні продукти. У корі верби, ялини, дуба міститься значна кількість дубильних речовин, необхідних для шкіряної промисловості.

У лісі під зеленими шатами дерев мешкає багато різних тварин. Серед них – важливі мисливські звірі, які дають цінне м*ясо і хутро. Ще в давнину люди використовували лікарські лісові рослини і ліс називали зеленою аптекою. Особливо ціняться лісові медоносні рослини. Ліс дає гриби, ягоди, горіхи.

Отже, ліс для людей є джерелом сировини, харчових продуктів. Але чи не найважливіше значення лісу як екологічного фактора навколишнього середовища. Ліс є могутнім акумулятором сонячної енергії завдяки процесу фотосинтезу.

Ліси впливають на мікро- і мезоклімат, що виявляється в регулюванні температурно-вологого режиму, зниженні швидкості вітру, зміні випаровування вологи, температури повітря й грунту, відносної вологості повітря та ін. Лісова підстилка добре вбирає вологу. Поверхневий стік води в лісі затримується під час танення снігу навесні, чого не буває на безлісих просторах. Запаси вологи в лісовому грунті постійні протягом усього року.

Рослини лісу поглинають з повітря отруйні промислові, транспортні та побутові шкідливі гази. Встановлено, що для відпочинку людей найсприятливішим є мікроклімат лісу. Він благотворно впливає на фізичні та духовні сили людей. Велич і багатство наших лісів, їхня краса пробуджують у нас естетичні почуття. Для художників, письменників, композиторів ліс є джерелом натхнення.

Колись ще Буддою були сказані такі слова: «Ліс – особливий, безконечно добрий і безконечно щедрий організм, який не просить нічого для підтримки свого існування й великодушно розсипає продукти власної життєдіяльності; він бере під захист всі живі істоти і пропонує тінь навіть лісорубові, що губить його».

На жаль, сьогодні ці мудрі слова вже не справджуються. Ліс став беззахисним не лише перед лісорубами-крадіями, але й перед шкідниками-короїдами, які збільшуючи свої популяції в геометричній прогресії, знищують швидкими темпами наші ліси. Ліси волають про допомогу.

Жук- короїд знищує ліси

Стрімке і масове всихання хвойних дерев загрожує лісам Полісся. Це лихо, яке останніми роками швидко поширюється. То ж лісівники краю спільно з науковцями вирішують, як протидіяти шкідникам та хворобам, які можуть знищити ліси Полісся. Часу на роздуми не багато, бо сосновий ліс

може всохнути за один вегетаційний період.

Про всихання хвойних насаджень на Поліссі почали говорити ще у 2012 році. Однак минулоріч ця проблема набула загрозливих масштабів. Якщо раніше хворіли переважно пристигаючі ліси, віком понад 50 років, то зараз швидко всихає 80- літній ліс. Тобто весь вікових сегмент хвойних порід під загрозою через екологічні та патологічні зміни.

Науковці одностайні – нині ліс масово хворіє і саме лісівники мають допомогти йому одужати. Першопричини такого лиха – глобальні кліматичні зміни та забруднення середовища. Це послаблює імунітет насаджень, чим користуються шкідники та інші хвороби, які активно розмножуються та поширюються

Всіх надзвичайно турбує масове всихання соснових насадженнь, в результаті чого лісівники змушені збільшити кількість суцільних санітарних рубок. Вони проводили вибіркові санітарні рубки, однак цих заходів не достатньо, аби підтримувати ліс у належному стані. Щоб вивчити причини всихання, і найголовніше зрозуміти, як правильно діяти, потрібно було звернутися до науковців.

«Верхівковий короїд починає заселяти верхню частину сосни. Самки відкладають яйця, з них виводяться личинки, що ушкоджують деревину під корою. Знищивши верхівку, комахи спускаються нижчеі знову розмножуються. Летальна доза для дорослої сосни – 10-12 сімей шкідника, тобто 120 жуків. У цих сім*ях , як мінімум, по 10 самок, кожна з них може відкласти до 200 яєць. Відтак на одному дереві може налічуватись від 5-ти до 15-и тисяч комах. Сосни спочатку намагаються боротися із шкідником, виділяючи смолу і заливаючи нею уражені місця. Однак марно, за 3-5 тижнів дерево всихає. А верхівковий короїд перелітає на інші сосни. Його місце займають шестизубі короїди та офіостомні гриби, що спричиняють посиніння деревини» - пояснює Василь Бородавка, старший науковий співробітник Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства (фото 1).

Життя короїдів залежить від таких факторів: кормової бази, сприятливого зовнішнього середовища, нерівномірності випадання опадів. Усе це дає сили для поширення популяції короїдів та подальшого всихання дерев.

Фахівці з Поліського філіалу УкрНДІЛГА поділилися досвідом вивчення проблеми всихання хвойних насаджень у Житомирській та Волинській областях. У причинах такого явища вони одностайні – масова загибель дерев зумовлена стрімкими кліматичними змінами, які спостерігають на планеті останні 10 років. Вони і призвели до ослаблення лісів. Як результат, їх заселяють шкідники, які, так само через зміни клімату, отримали комфортні умови для розмноження. Для прикладу, нині ранньою весною під корою дерев є живі личинки шкідників. З першим теплом вони почнуть швидко розмножуватися і за сезон зможуть дати більше поколінь, ніж зазвичай. Раніше, у морозні зими при низьких температурах вони гинули. Це був природній спосіб захисту лісу.

Небезпека полягає ще й в тому, що шкідники приносять з собою хвороби. І від такої спільної дії дерево швидко гине.

Не секрет, що і раніше в лісах всихали дерева. Однак нині проблема набула загрозливих масштабів, бо відбувається все дуже стрімко і охоплює великі площі ( фото 2).

За словами начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка, знищені шкідниками сосни втрачають свої ділові якості. Така деревина придатна лише на дрова.

Цифри вражають – якщо станом на 1 травня 2016 року на площах, підпорядкованих ВОУЛМГ, було виявлено 1305 гектарів хвойних насаджень, уражених короїдом, то на 1 серпня 2017 року ця цифра зросла до 7300 гектарів. 16 тисяч гектарів лісу вражено короїдом на Рівненщині. Не з чуток знаюь про цю проблему і в Білорусі.

Відтак швидкою має бути реакція лісівників. У заходах порятунку соснових насаджень науковці одностайні – всі заражені шкідниками чи хворобами дерева потрібно оперативно зрубати. І це мають бути не вибіркові рубки, а суцільні. Адже одне хворе дерево може заразити здорові насадження в радіусі 3 км. Відтак суцільні санітарні рубки дозволять призупинити поширення хвороб і шкідники, а також заготовити ще придатну для подальшої переробки деревину. І тут вкрай важливе розуміння цієї проблеми з боку екологів та громадськості.

Вчасно не зрубані ділянки хворих дерев, стануть місцями концентрації та поширення шкідників. Нині цей ресурс ще можна забрати, а кошти витратити на лісорозведення. Якщо ж запустити цю проблему, то отримаємо втрачений врожай деревини, іншими словами кладовище стиглого лісу, - зауважив директор Поліського філіалу УкрНДІЛГА Олександр Тарасевич.

На його думку, вихід з цієї ситуації один – хворі ліси змінювати на нові покоління. Підтримує його і колега - Василь Бородавко. Він наполягає на негайному відтворені зрубаних хворих ділянок соснового лісу шляхом природного поновлення. Аргументуючи, що такі насадження стійкіші до зовнішніх факторів і впливів. Вчений переконаний, якщо вчасно вжити всіх необхідних заходів, то за 5-7 років на місці уражених соснових насаджень будуть молодняки, менш вразливі до всихання.

Науковці пропонують використовувати селекційну складову у відтворенні пошкоджених насаджень. Тобто лишати, на уражених шкідниками і хворобами ділянках, поодинокі здорові дерева, які можуть дати більш стійке наступне покоління.

«Бурштинова» лихоманка

Ще однією «бідою» поліських лісів є бурштинокопачі, які після себе лишають «місячні ландшафти».

Ліси Полісся на багатьох гектарах перетворилися на суцільні пустелі внаслідок дій тисяч жителів краю. Винищуються сотні гектарів найбагатшої за всіма ознаками біорізноманіття поліської природи. Бо жага здобуття грошей ніби затьмарила усіх. Це явище жахає очевидців, але не тих, хто виходить на рідні простори із помпами, сачками, лопатами, старательським способом видобувати бурштин ( фото 3).

Багатостраждальна Поліська земля раніше не знала такого варварського винищення природи руками корінних жителів, які невтомно знищують неоціненне багатство рідного краю. Лісова охорона плачучи оглядає землі, де нещодавно росли дерева, минулими роками люди збирала ягоди, гриби, жили звірі і птахи… Ніякими благаннями цієї страшної біди не зупинити, вона змітає ліси гектар за гектаром, залишає за собою страхіття, бачити яке – непросте випробування для природолюба. Від картини, що відкривається зору, серце заходиться з розпачу, кров застигає у жилах, а розум волає: «Люди, схаменіться!!!».

Кількадесят мільйонів років формувалась ця природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев, що перетворилась на тьмяні, прозорі й напівпрозорі камінці – бурштин. Слово походить від латинської назви цього мінералу gentaras, угорської – ianta, або німецької - bernsteinm. А у наш час - це предмет суспільно-екологічної біди локального значення.

Бурштинова лихоманка поглинула тисячі людей. Шукати цінні поклади виходять у останні роки не лише чоловіки працездатного віку, а цілі села від малого до старого, навіть жінки і діти. Що ж діється у нашому краї? Яка сила є рушієм руйнування природних, суспільних багатств та елементарної людської моралі? Жага легко і швидко заробляти гроші поширилась, як страшна хвороба, яка пускає метастази ( фото 4).

Підійти до знахабнілих копачів зовсім не просто. А ще складніше використати будь-яку знімальну техніку. Неодмінно поблизу з’явиться «господар», який заборонить знімати, пригрозить та «привітає» таким відбірним словом, яке застрягне болем у горлі на довгий час. Довго доводиться оговтуватись від подібних вражень. Просто не віриться, що твого співвітчизника, людину, яку викормила тутешня земля, жага грошей перетворила на лиху звірину. Чи ти правоохоронець, чи еколог, чи лісівник, чи журналіст , чи просто людина, що не погоджується із цим свавіллям, - начувайся, якщо хоч слово вимовиш насупроти.

Проблема незаконного видобутку бурштину вже десятки років тому постала у селищі міського типу Клесів, Сарненського району, Рівненської області. Тепер масштаби цього лиха поширились на найближчі райони і сусідні області: Волинську та Житомирську.

Масштаб лиха сягає не лише у ширину гектарів на полях і в лісах, а й у глибину надр. Старателі поділяються на «помповщиків», «лопатників» та «сачкістів». Потужніше працюють ті, що послуговуються помпами. Ставлять їх неподалік водойм, заводять довжелезні пожежні рукави на місця екологічного злочину і вимивають землю до глибини понад 10 метрів. За законами фізики часточки бурштину випливають на поверхню, де їх відловлюють сачками, сітками, руками, хто як пристосується . Беруть лише ті, що мають цінність для ювелірів, все інше залишають. Якщо вода стає білою, значить, добрались до глини, яка лежить під покладами бурштину. Тоді переходять на інше місце. А при цьому помирають рослини, мілкі тварини, комахи… увесь живий світ що мешкав під сонцем на клаптику землі за лічені хвилини йде у небуття. Де рослинність невисока – все поглинається безмежними ямами, що зовні схожі на кратери, як на знімках Місяця. Де росли насадження середнього віку – за фронтом злочинних дій залишаються зелені чубчики дерев, які вже ніколи не ростимуть на цих площах. А кремезні, величезні дерева стиглого чи пристигаючого віку провалюються у вирви, які вимиває вода під їх основою, або вивертаються з коренями.

Лісосировина незаконних добувальників природного скарбу не цікавить. Тож дерева залишають напризволяще ( фото 5,). Все це відбувається стихійно, за правилами, які написала епоха розкрадачів народного добра. Вищі чини показали приклад, як багато років обкрадали рідну землю, забирали безнаказано природні та народні багатства. Місцеві жителі уподібнились тому жахливому прикладу й наносять природі Полісся непоправної біди. Невтішні екологічні аспекти незаконного видобутку «сонячного каміння», адже наслідки хаотичної діяльності підпільних видобувних фірм завдали багато шкоди. У багатьох сільських радах уже мають проблеми підтоплення та повторного заболочення або висихання великих територій. Адже старателі перекопують магістральні канали, що тримають водний баланс на осушених болотах та навіть річки, спрямовуючи потоки води туди, де потрібно помпам. Наприклад, річка Льва розтікається по штучних руслах. Десятки екскаваторів риють канави й ставки просто посеред полів, лісових масивів. Утворюються не лише космічні пустельні пейзажі, а й болота чи пустелі.

Що ж до проблем лісу, директор ДП «Клесівське лісове господарство» Михайло Ониськевич ділиться роздумами: «Дуже болюча тема і не зрозуміло цілком, які наслідки будуть для лісу, адже аналогів такого екологічного лиха більше ніде немає. У місцях порушених земель, а це загалом по наших лісництвах близько 300 гектарів, змінюється місце зростання, звичне для дерев, для усієї лісової флори і фауни. Виходять на поверхню неродючі материнські породи, що залягають на тих глибинах, звідки вимивають бурштин. Ми отримуємо неродючі шари, на яких дуже складно проходить заліснення. Деревам важко там закріпитися. Звична для нас порода – сосна, загалом невибаглива. Маємо досвід після виробітку ДП «Укрбурштин». На рекультивованих площах сіянці сосни частково всихали, їх заносило піском і деревця пропадали. Ми неодноразово проводили доповнення і, нарешті, значними зусиллями добились результату. Безперечно, клопотів вирощування лісу на таких площах набагато більше. Але що ж робити з хаотично пошкодженими ділянками, до роботи на яких і приступити важко? Насамперед, за погодженням із фахівцями підприємства «Рівнелісозахис», прибираємо вцілілі дерева та рештки рослин. За минулий рік прибрали 65 гектарів таких пошкоджених лісів. Далі постає завдання заліснити ці площі. Відновити родючі шари грунту практично неможливо. Має бути вивчення проблеми на науковому рівні. Важливо провести хімічний аналіз грунту і тоді напрацьовувати методи лісовідновлення. Але ми також шукаємо оптимальний вихід, йдемо на експеримент. В цьому році в кожному лісництві заложили а в тепличках спеціальні шкілки, де висіваємо сосну в спеціально пошитих мішечках з агроволокна. Відповідно, будемо висаджувати сіянці із закритою кореневою системою, разом з грунтом. Надіємося, що у перші два роки деревця закріпляться, візьмуть силу від того комочка землі, в якому проростуть і швидко даватимуть приріст та будуть стійкими, щоб їх не засипало піском. На цей рік ми запланували десять тисяч посадочних місць таких сіянців, з розрахунку дві тисячі на гектар, і це вже дасть можливість заліснити певну територію. Цей експеримент, сподіваємося, приживеться і на наступний період значно збільшимо такі роботи. Звичайно, цей спосіб затратний, садити доводиться з допомогою спеціального меча. Але маємо надію, що ці клопоти себе оправдають. Ще припускаємо, що потрібно певний період часу, аби сформувався трав’яний покрив, хоч трохи затрималася волога, закріпилися грунти.

Великі надії покладаємо на закон, що прийнятий у першому читанні. Бо запрацюють правила. Якщо розробки плануватимуть на заліснених площах, по-господарськи буде відведено ділянку, прибрано ліс, знято родючий шар грунту. Добудуть бурштин, пройде рекультивація і знов родючий шар повернуть на місце. Тоді без великих проблем можна провести заліснення. Саме головне, - щоб не було порушень водного балансу, заболочення чи пересихання. Адже бурштин видобувають способом гідророзмиву використовують мотопомпи. Природа не прощає бездумного хаотичного втручання. Наслідки можуть бути непоправними. Коли ж вступить у дію закон, будемо знати, хто що і для чого робить. Припиниться варварське розграбування надр. Це дуже важливо. Приміром, тепер, пошкоджено насадження різного віку, де росли сосни, вільхи, берези. Треба роки щоб вигоїти рани, нанесені природному середовищу. А це зовсім не просто».

Питанням, як діяти в зоні бурштинового лихоліття, задаються дорослі і юні природолюби. Приміром, вихованці шкільного лісництва «Сосновий бір», що має багаторічний досвід успішної роботи в Клесівській школі, проводили досліди. Клали на місце вимитого з глибини грунту, після видобування бурштину, алюмінієву ложечку. За декілька діб, під дією кислотності,ложечка майже зовсім розчинялася. Діти пробували, які ж дерева чи кущі зможуть рости у таких умовах. Дійшли висновку, що першою рослиною, яка може взятися тут в ріст, є верба. Але фахівці-лісоводи не вважають вербу культурою, з якої можна виростити ліс. Тож дослідів і експериментів ще буде багато, доки люди навчаться допомагати природі загоювати рани, нанесені жорстокими стихійними діями.

Вражають факти, які можна зустріти на території лісництв. Лісничий Федорівського лісництва ДП «Клесівське лісове господарство» (Сарненський район) Дмитро Мартинюк зі сльозами на очах розповідає про те, скільки шкоди завдали насадженням старателі із сіл Вири, Федорівка, Ясногірка. Нищать все, що трапляється на шляху добування грошей, навіть ті масиви, у яких з діда-прадіда збирали чорниці, гриби, цілющі трави.

Там, де височіли кремезні сосни, тяглися віттям до неба й доростали до віку стиглості, тепер вивернуте коріння , глибокі штучно вимиті яри, знищено зовсім флору і фауну ( фото 6).

Пошкоджують не тільки площі державних лісових господарств, а території Рівненського заповідника, де унікальні поліські болота, рідкісні рослини.

За старателями залишається пустка, непридатна ні для якого господарювання. Відновлення землі на ушкоджених ділянках потребує великих зусиль та капіталовкладень.

Тож для лісівників залишається наболілим питання: як зупинити свавілля, людську недолугість, за яку дедалі важче і так жертовно розплачується багатостраждальна поліська земля?

Слід повернутись до історії, що і багато раніше знаходились патріоти-природолюби, відшукували соратників та однодумців у владних кабінетах, але формальності, документи, що на правових засадах наближали пошук шляхів вирішення цієї проблеми, у хід не йшли. Їх не пускали зацікавлені у злочинних грошах високо посадовці.

Чинне в Україні законодавство ускладнює процедуру отримання дозвільних документів, які б узаконили видобуток бурштину приватними особами. Ця справа у глухому куті вже багато років.

Як далі буде розвиватись ситуація, невідомо. Оптимізму додає надія, що законодавці швидко приймуть рішення, яке допоможе зупинити стихію й впорядкувати роботу тисяч тих людей, які в ситуації хаосу стають знавіснілою масою здичавілих заробітчан і так багато шкоди приносять довкіллю рідного краю.

Поклади бурштину не безкінечні і мають давати користь для всіх людей, що проживають на території його залягання, а не лише окремим особам, як це відбувається дотепер. Упорядкування законодавства має дозволити отримувати ліцензії на видобування бурштину приватним підприємцям, чи об’єднанням громадян, які муситимуть сплачувати податки й облагородити території, де проводитимуть видобуток.

Не можна обійти увагою і нематеріального (соціального) відбитка, який накладає справа нелегального бурштинового старательства на людей, особливо, на підростаюче покоління. Адже тимчасові, на перший погляд, легкі заробітки, спричиняють пиятику, злочинні дії та, найстрашніше, що на очевидних негативних прикладах вчаться діти. Часто не йдуть до школи, а шукають бурштин. За це їм платять гроші й вже ніби навчатись ні для чого, коли й так вмієш заробляти. Нівелюються справжні людські цінності. Нищаться не лише природні багатства, а й людські душі. Тобто, - це суспільна біда, що стосується тисяч, а то й десятків тисяч людських доль. І хочеться нарешті знати, що переможе здоровий глузд.

Якщо ж подумати про ставлення до навколишнього природного середовища, про екологічну свідомість, про відповідальність і збереження дорогоцінного поліського біорізноманіття, - мають відбутися зміни у суспільстві, в екологічній політиці держави та відношення усіх людей до природних ресурсів планети.

Виходячи з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що погіршення стану лісів і зменшення їхніх площ – це, дійсно, велика проблема. Вона вимагає термінового вирішеня,оскільки наслідки знищення лісів, просто кажучи, незадовільні. І щоб цьому запобігти необхідно віддати перевагу природоохоронному підходу до господарювання в лісах Україського Полісся.

Додаток

Фото 1