Матеріали до уроку української літератури

Павло Тичина

ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ

Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
Не стрічали ми.
Проти сонця дим,
Проти зимнього патлатий,
Що з труби зверта від хати,
Й понад садом молодим
Тане, тане дим...
Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
Проти сонця він - як синій.
Гілля до землі звиса, -
Ох, яка ж краса!..

Розповідь учителя про Павла Тичину

Народився Павло Григорович Тичина  27 січня 1891 року у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер це Бобровицький район Чернігівської області). Походив він зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько Павла, Григорій Тимофійович, був сільським дяком і одночасно вчителем у «школі грамоти». Мати, Марія Василівна,  в усьому допомагала чоловікові й займалася вихованням дітей. Сім’я була багатодітна, жили впроголодь, зате всі гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання та віршування. Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова. 1900 року 9-річний Тичина,  успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Регент (керівник, управитель) хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків. У такий спосіб Тичина навчав нот і свого брата Євгена, а також майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку. 1907 року Павло закінчив училище. Також отримав музичне виховання: грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та інших музичних інструментах. Після цього, у 1907–1913 роках, продовжив освіту в Чернігівській духовній семінарії. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука. А у 1913–1917 роках Павло Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його через початок революції. У 1918 році вийшла друком його перша поетична збірка «Сонячні кларнети». А далі майже щороку він видавав інші збірки: 1920 р. – «Плуг», «Замість сонетів і октав»,    1921 р. – «В космічному оркестрі»,  1923 р. – «Сковорода. Уривки з симфонії»,    1924 р. – «Вітер з України», які закріпили за письменником славу одного з найвизначніших українських поетів ХХ ст.

Дослідники творчості митця (Ю. Лавріненко та В. Барка) для позначення стильової якості синтетичної лірики ранньої творчості  Тичини вирішили застосувати термін «кларнетизм», що походить від назви його першої збірки «Сонячні кларнети».

1. Місце народження Павла Тичини – село Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер це Бобровицький район Чернігівської області).

2. Батько Павла, Григорій Тимофійович, був сільським дяком і одночасно вчителем у «школі грамоти».

3. Павло Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його через початок революції.

4. У 1918 році вийшла друком перша поетична збірка «Сонячні кларнети».

5. Дослідники творчості митця для позначення стильової якості ранньої творчості П. Тичини вирішили застосувати термін «кларнетизм», що походить від назви першої збірки поета та музичного інструмента, на якому вмів грати поет.

6. Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов.

7. Останні роки свого життя Павло Григорович прожив у Києві.