Матеріали до уроку української літератури

Марко Вовчок — Козачка (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

У козака Хмари "уродилась дівчинка одна-одним, як сонечко в небі. Випестили її, викохали хорошу й чепурну, і на розум добрий навчили". Вільна дівчина Олеся зросла "до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує… Жила в батька-матері, не знаючи горя ані лиха".

Скоро до Олеcs почали свататися парубки, але батьки не хотіли поки віддавати дочку заміж, хотіли, щоб вона довше дівувала, бо ще встигне втомитися від сімейних проблем. Але скоро мати Олесі померла, а через деякий час помер і батько, який тужив за коханою жінкою, з якою прожив весь вік.

До Олесі почали свататися парубки, але вона відмовляла всім, хоча тітка вмовляла прийняти пропозицію.

А коли прийшли свати від Iвана Золотаренка Олеся їм рушники подала. Iван Золотаренко був крiпаком. "Такий-то виходився хороший, моторний, i не пiзнати його, що в гiркому крiпацтвi зрiс."

Всі тоді в селі зрозуміли, кого Олеся дожидала, але ніхто не схвалював її вибір: Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вiльна козачка за крiпака оддавалась!

Як не намагалася тітка і всі козаки відмовити Олесю від заміжжя з кріпаком, вона була непохитна.

"Шкода шукати, коли мені Бог уже послав такого, що й до любові, й до пари. Яка мені доля судилась, така й буде, не жалкуватиму ні на кого"

Навіть на весілля та на дівич-вечір до молодих ніхто йти не хотів. Але Олеся і Іван сподівалися, що разом вони все зможуть подолати і будуть щасливо жити.

"Другого дня пішли панам поклонитись. Не почула Олеся ні привіту, ні совіту, ані любого та веселого погляду не побачила. Пани такі якісь сердиті, а горді – аж надимаються. "Будь покірна, – наказують, – та до роботи панської щира!" І чудно, і сумно було Олесі таке слухати! А далі й страшно стало. Се справдішня невольниця вона буде!.. І марно її літа молодії перейдуть! Марно пишная краса зов’яне в щоденній тяжкій роботі – у неволі!.."

Так Олеся стає кріпачкою – найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою в кріпосницькому суспільстві.

Після заміжжя її доля складається нещасливо. Гроші, що залишаються після батьків швидко закінчуються. Вони весь час в роботі, навіть бачаться рідко. Згодом, ще й пан хату одмагає: десь прикупив сiм'ю людей, то треба було хати. Ти, – каже Золотаренковi, – йди у двiр; у тебе невелика сiм'я, а схочеш, то й сам собi збудуєш: ти багату взяв.

В Олесі народжується три сини, а вона змушена їх лишати вдома малих і йти на панщину. Кожного дня вона йдучи додому думає чи застане їх живими, здоровими, адже доглянути їх було нікому. Іванова мати померла невдовзі після їх весілля.

Коли діти підросли їх теж взяли прислужувати панам, а згодом Олесю чекає нове нещастя — пан збирається їхати у Москву, а Івана забирає з собою. Залишилася Олеся з дітьми одна, жили вони бідно, навіть одягу у неї і дітей святкового не було. Без Івана прожила Олеся цілий рік, і в розпачі від того, що від Івана немає звісток, приходить до пані, щоб хоч щось дізнатися про долю чоловіка, але пані виганяє її. Проходить ще деякий час.

Іван написав додому лист, у якому розповідає, що не має ні копійки і часто навіть голодує. Олеся просить дяка написати відповідь, але невідомо, чи отримав Іван листа, бо через деякий час Олеся отримує звістку про його смерть. Спочатку дяк вимагає гроші за написання листа, але почувши про страдницьке життя жінки, відмовляється брати плату.

Згодом двох старших синів теж відправляють служити паничам, відриваючи від матері. Олеся продала останні пожитки, щоб зібрати дітей в дорогу, молила пані, щоб та не лишала її дітей, але пані не зважує на сльози Олесі, а лише гримає на жінку за те, що вона плаче.

Олеся прогорювала ще скiльки лiт сама з малим Тишком. Про старших синiв i чутки нема; може, що й пишуть паничi, так панi не каже жінці.

Панi тим часом село продала та пере?хала у мiсто жити. За нею й Олеся мусила ?хати, i там ще скiльки людей. Якби хто знав або схотiв її наставить, то вона вдовою була б iзнов на волi, некрiпачка; та що вже тепер по тiй волi!

Від виснажливої роботи Олеся швидко старіє і починає хворіти. Не спроможну поратися по господарству, її виганяють з панського двору, щоб не їла марно панський хліб. Деякий час Олеся з малим Тишком навіть жила на вулиці, а згодом їй трапляється добрий чоловік, що бере її на роботу і платить гроші. А через деякий час він пропонує Олесі їхати з ним на хутір. Жінка йде просити дозволу у пані, але та не пускає. Пані вимагає грошей. Коли Олеся, поговоривши з господарем, обіцяє гроші, виявляється, що пані хоче ще більше. Вона просить так багато, що чоловік, який найняв Олесю, не в силі стільки платити. Він пробує переконати пані, але вона вперто стоїть на своєму.

Згодом Олесю знову беруть у панський двір. Там вона згодом і помирає. Панам ніякого діла до смерті служниці немає. Її ховають інші слуги.

1. Бесіда.

• Про що розповідається в оповіданні Марка Вовчка «Козачка»?

• У чому виявляється романтичний струмінь твору?
• Чи можна вважати «Козачку» реалістичним оповіданням?
• Які епізоди вразили найбільше?
• Чому, на вашу думку, авторка називає оповідання саме так, а не ім’ям головної героїні, наприклад?
• Яка ж тема твору, ідея?                                                                                                            

(Тема: показ нещасливої долі жінки-кріпачки.

Ідея: заперечення кріпацтва як способу існування людини.)

Перегляд відео про біографію Марка Вовчка

Влітку 1856 року Марію Олександрівну охопило незбориме бажання виразити на папері свої думки і враження. Живучи разом з сином Богдасиком в сільській хатині неподалік від Немирова, вона накидала один за другим декілька коротких оповідань українською мовою. Вона несміливо показала написане чоловіку, і той зі змішаним відчуттям радості і здивування прочитав оповідання  друзям, а потім відіслав невеликий зошит з двома оповіданнями до Петербурга Пантелеймону Кулішу.

Це було в лютому 1857 року. Куліш у той час збирав матеріали для третього тому «Записок про Південну Русь» і готувався відкрити друкарню для друкування українських книг.

Куліш пізніше так передав свої враження: «У числі матеріалів, доставлених мені з різних кінців Малоросії, хтось, що назвав себе Марком Вовчком, прислав один зошит. Зошит лежить у мене на столі тиждень, другий. Нарешті я спромігся і почав читати. Читаю і очам своїм не вірю: у мене в руках чистий, непорочний, повний свіжості художній твір!»

Після того, як Куліш прислав сприятливу відповідь, до Петербурга було відправлено ще два оповідання і зав'язалося жваве листування. 3 травня на столі у нього лежали вже чотири «повістки», а місяця через півтора – всі 11, що склали першу книгу «Народних оповідань».

Хоча до першої збірки «Народних оповідань» увійшло лише одинадцять невеликих творів (серед них оповідання «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська воля», «Викуп»), вона справила велике враження на літературно-громадську думку реалістичним зображенням трагічної долі кріпаків. Російський революціонер П. Кропоткін пізніше згадував, що «в ті роки вся освічена Росія упивалася повістями Марка Вовчка й ридала над долею її героїнь-селянок».

Оповідання, написані в Немирові, винесли 24-річну письменницю на гребінь суспільної хвилі. Мовчазна, скромна, соромлива дружина молодшого вчителя географії раптом опинилася, за визначенням Івана Франка, «у рядах борців за свободу і людські права поневолених народних мас».

• Чому оповідання про тяжку долю кріпачки Олесі Марко Вовчок назвала «Козачка», а не «Кріпачка»? (Мова йде про козачку, чию долю руйнує кріпосництво).

В оповіданні «Козачка» Марко Вовчок для контрасту з кріпосницьким «темним царством» малює світлі, ідилічні картини щасливого життя вільних від кріпацтва людей – селян козацького стану. Давайте їх розглянемо.

• Доведіть, що Олеся почувалася щасливою у дівоцтві. (Зростала у заможній вільній козацькій родині; гарна, привітна, має багато друзів; сватаються парубки). 
• Як ви вважаєте, яким бачили батьки майбутнє своєї донечки?
• Якби Олеся не відмовила молодим козакам, які сваталися до неї, як би склалася її доля?
• Як ви гадаєте, приймаючи рушники від сватів Івана Золотаренка, Олеся розуміла на що вона йде? Хто і як відмовляв її виходити заміж за кріпака? Зачитайте.
• Як пояснила Олеся свій вибір парубкам? («Шкода шукати, коли мені Бог уже послав такого, що й до любові, й до пари. Яка мені доля судилась, така й буде, не жалкуватиму ні на кого»).