Вітаю Вас, шановні колеги. Нещодавно я брала участь у конкурсі педагогічної майстерності «Учитель року – 2021», де здобула певний досвід, яким і хочу з Вами поділитися. Одним із випробувань обласного етапу було проведення аналізу ліричного твору. Тож пропоную Вам поринути в атмосферу конкурсу й спробувати свої сили
Для початку оберіть колір сердечка й об'єднатися в групи.
Сядьте зручно, заплющте очі та уявіть, як теплий-теплий промінчик торкається вашого обличчя, плеча, серця… (лунає приємна музика). Тепло обливає вас, сипле золотаві м’які промінчики, які лягають вам на плечі. Ви дихаєте їхнім свіжим ароматом. Відчуйте, як самі линете, ніби птах, у чисте, прозоре небо, повне безкрайнього щастя. Ваші груди наповнені добром, світлом, ніжністю. Візьміть промінчик у руки. Подаруйте його друзям, рідним. У вас ще лишилося… Подаруйте по крапельці всім-всім людям. Чуєте? Вони вам дякують. Віддають своє тепло, дарують усмішку - щиру, привітну, віддану… А промінчик знову і знову стрибає на ваше обличчя сонячним зайчиком. Ллє своє тепло, обсипає блиском, від якого все стає кращим, приємнішим. Ви купаєтесь у золотавому розмаїтті сонця, від якого до вас лине добро. Воно торкається вашого серця, стукає в нього, просить зайти. Ви відкриваєте свою душу й відчуваєте полегшення. Вас огортає сяйвом, зігріває теплом. Ви щасливі… А промінчики безкінечні. Вони знову і знову гладять, ніжать вас. Обов’язково залишіть їх у пам’яті. Коли втомитесь, розгніваєтесь, образитесь - згадайте про них, і вам знову стане добре… Зараз повернімось із нашої казки до реального життя, забравши із собою золотаве розмаїття сонця…
Реальність, у якій ми живемо, на жаль, не завжди схожа на цей сон, адже наше суспільство не досконале. Розуміє це українська письменниця, заслужений учитель України, громадський діяч, наша землячка Ніна Петрівна Горик, поезію якої ми сьогодні розглядатимемо.
Пропоную Вам для розгляду її поезію «Покруч». До завдання ми підійдемо творчо й, попрацювавши у групах, створимо каліграму - твір, записаний у формі малюнка. Хто призабув, як виглядає каліграма, зверніть увагу на екран. Але ми створимо не звичайну каліграму, а каліграму-пазл, частини якого у Вас на столах. Кожна група має зробити лише частину аналізу поезії (яку саме – шукайте на пазлі) і заповнити свою каліграму різними кольорами й формами
Отож, до роботи! (читання поезії)
ПОКРУЧ
Невесела пісня в українця...
То немов жалоба, то спокута...
Висохло вино – біди по вінця.
Вицвіли меди – сама отрута.
Покруч! По містах і селах – покруч!
По умах, серцях, в зерні і слові!
Дивина бере, коли десь поруч
Солов'ї виспівують ранкові.
Пісню ту, що прадідам звучала,
Зберегли пташині дитинчата.
Праліси корінням стрепенулись –
Людські від своєї відсахнулись!
Чахнуть приморожені черешні.
Блудять світом вивітрені душі.
Ми на цій землі – як нетутешні.
Наче вже минулі – не грядущі.
Україно! Божа ж ти провінція!
Доки у тобі – біди по вінця?
Доки в світ дивитися з ослінця?
Доки в смутку пісня українця?
Тексти у вас на столах. До роботи!
Що означає слово «покруч»? ( перен. відхилення в розвитку чого-небудь, нікчемна людина, що має негативні риси характеру й викликає відразу)
Який настрій цієї поезії?
Вкажіть жанр твору? (громадянська лірика)
Провідний мотив твору (розповідь про духовний занепад українця)
Простежмо систему образів твору, адже це спосіб вираження ідейного і художнього задуму автора. Оскільки поезія належить до лірики і є безсюжетною, то можемо зробити висновок, що ключовим образом є ліричний герой. Також твір наповнений певною символікою. Чи знайшли ви образи-символи? (соловей – символ волі й таланту, вино – символ очищення, яке відбулось, серце – символ людяності, добра)
Естетична сутність художнього слова, його особлива енергетика найвиразніше виявляється в поезії завдяки тропам, фігурам поетичного синтаксису, фонічним та лексико-семантичним засобам. Охарактеризуймо їх. Розпочнімо з тропів.
Мовлення вірша увиразнено за допомогою стилістичних фігур, озвучте їх:
Важливими для сприйняття поезії є фонічні засоби: Чи знайшли ви їх?
Доки в світ дивитися з ослінця?
Доки в смутку пісня українця?
Важливу роль у розкритті провідного мотиву відіграє ритмічна організація поетичного тексту (вид строфи (моностих, дистих, терцет, катрен, пентина, секстина, септима, восьмивірш) система віршування (метрична, силабічна, тонічна, силабо-тонічна) та віршування (види рим (чоловіча рима – наголос на останньому складі. жіноча рима – наголос на передостанньому складі. дактилічна рима – наголос на третьому з кінця складі. гіпердактилічна рима – наголос на четвертому складі)., спосіб римування (суміжне (парне) римування (аабб); перехресне римування (абаб); кільцеве римування (абба); монорима (аааа); холоста рима (абвб)), віршовий розмір (2-складові стопи: Ямб /U-/; Хорей /-U/; Пірихій /UU/; Спондей /--/; 3-складові стопи: Дактиль /-UU/; Амфібрахій /U-U/; Анапест /UU-/; Тримакр /---/; Трибрахій /UUU/)
Спробуймо її охарактеризувати:
Система віршування: силабо-тонічна
Вид строфи: катрен
Вид рими: жіноча (наголос на передостанньому складі), точна (повний або майже повний збіг звучання римованих слів)
Спосіб римування: перехресне ABAB (2 строфи), 3 строфа – суміжне ААВВ, 4 строфа перехресне ABAB, 5 строфа - монорима
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
Проаналізувавши поетичний синтаксис цього вірша, ми дійшли до висновків. То яка ж ідея твору? Заклик українців до розуміння своєї неповторності, цінності, значимості, вагомості у світі; засудження пасивної громадянської позиції.
Основна думка: «Доки в світ дивитися з ослінця?»
Працюючи над аналізом поезії, ви створили каліграму, але щоб побачити, яку саме, пазли потрібно скласти. Зробімо це. Ви бачите, що з маленьких слів у нас вийшло велике серце, у якому ми повинні носити любов до рідної землі, мови, традицій, адже саме це почуття спонукає нас щось змінювати, покращувати і нарешті припинити «в світ дивитися з ослінця». А ці сердечка, які ви обрали на початку заняття, й пам'ятки нехай вам нагадують про сьогоднішню зустріч.
І на завершення хочу запропонувати Вам «Мистецтвотерапію». За допомогою фігур, ліній намалюйте фарбами на піні для гоління настрій, який у Вас викликала поезія Ніни Горик «Покруч»