МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ ТА ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ХІМІЇ

МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ ТА ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ХІМІЇ

 Флорянська Г.Г., вчитель хімії

Наквашанська загальноосвітня школа І-ІІІ  ступенів

Розвиток науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в третьому тисячолітті, повинен володіти певними життєвими компетентностями. Реалії сьогодення свідчать, що тільки особистість, котра володіє ними, зможе успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій знань та культури. Поряд з тим, сучасного учня доволі важко зацікавити до навчання, особливо до точних та природничих наук. Застарілі моделі навчання, основою яких є взаємодія «вчитель-підручник- учень», тепер не спрацьовують.

Сформувати відповідні якості можна лише через такі технології навчання, коли особистість учня перебуває у центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначально. Тут вчитель виступає  в новій ролі – організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Однією з таких технологій виступає метод проектної діяльності. Він стимулює природну допитливість та творчий потенціал. В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі. [1] Цей вид діяльності потребує творчого підходу до матеріалу і забезпечує умови для розкриття кожного учня.  Проектна діяльність завершується реальним практичним результатом, учень має конкретне уявлення, для  чого йому збирати, опрацьовувати, аналізувати  певну інформацію чи проводити досліди та спостереження.

Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта – невідокремним складником загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить в умовах використання високих технологій, змушена протистояти  екологічним ризикам, зазнає різнобічних впливів інформації. Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.

Тому я поставила за мету при вивченні хімії використовувати метод проектів, що сприяє формуванню компетентностей учнів. Проекти розробляються учнями індивідуально або в групах, я надаю консультацію щодо планування, визначення мети, завдань і методики дослідження, пошуку інформації, координую хід виконання проекту. Проектна робота може бути теоретичною або експериментальною. Тривалість проекту — різна: від уроку (міні-проект), кількох днів (короткотерміновий проект) до року (довготерміновий). Результати досліджень учні представляють у формі мультимедійної презентації, доповіді, тематичного масового заходу. Презентація й обговорення (захист) проектів відбувається на спеціально відведеному уроці або під час уроку з певної теми. Робота кожного виконавця проекту оцінюється за його внеском, індивідуально.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, яку вони виконують протягом визначеного часу. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результати своєї власної діяльності. Метод проектів використовують при виконанні домашнього хімічного експерименту. Для цього необхідно: сформувати в учнів навички роботи; навчити їх самостійно аналізувати й відтворювати потрібну інформацію. У результаті спільної діяльності відбувається формування внутрішніх та соціальних мотивів як на уроках, так і в позаурочній роботі.

Підводячи  учнів до участі у проекті, необхідно сформулювати проблемне питання, а тоді запропонувати його роз’язати, виконавши відповідний проект.

На уроках хімії ефективним є виконання як інформаційних («Смог як хімічне явище», «Історія створення та розвитку теорії будови органічних сполук», «Ізомери в природі», «Форми періодичної системи хімічних елементів»), так і дослідницьких проектів («Вирощування кристалів солей»,  «Виведення плям органічного походження», «Хімічні явища в побуті», «Швидкість хімічних реакцій»). На мою думку, доцільно пропонувати учням кілька тем проектів для вибору, щоб вони об’єднувалися  в групи для виконання проектів на вподобану тему. В своїй роботі найчастіше  практикую групові проекти (по три-чотири учні) , рідше – індивідуальні. Таким чином кожен учень знає свою роль у виконанні проекту, відчуває відповідальність за результат своєї групи, тому працює на результат.

Етапи роботи над проектом:

1. Організаційний етап. Вибір теми навчального проекту, обговорення мети та завдань проекту, складання плану реалізації проекту.
2. Підготовчий етап. Пошук інформації, яка висвітлює тему навчального проекту, а також допомагає вирішенню завдань проекту.
3. Проектний етап. Опрацювання зібраної інформації, створення моделі навчального проекту. Для уточнення отриманої інформації та одержання додаткової можна звертатися до довідників, словників, а також до вчителя.
4. Оформлювальний етап. Оформлення результатів роботи над навчальним проектом, створення презентації для захисту проекту.
5. Підготовчий етап. Пошук інформації, яка висвітлює тему навчального проекту, а також допомагає вирішенню завдань проекту.
6. Презентаційний етап. Демонстрація результатів навчального проекту, захист ідеї проекту та отриманих результатів.
7. Підсумковий етап. Аналіз виконання завдань навчального проекту, визначення результатів проекту: яку користь приніс або може принести проект.

Розпочинати роботу над проектом слід з визначення і чіткого формулювання ключового та тематичних запитань та змістових запитань. Тут дуже важлива допомога вчителя, його мудрі, продумані зауваження та корективи, оскільки від цього етапу залежить подальше виконання й успішність проекту.

Ключові питання є широохватними, часто філософськими, здійснюють зв'язок між навчальними предметами, між окремими темами уроків. Тематичні питання пов’язані з конкретною темою, розділом програми чи уроку. Вони конкретизують, поглиблюють та продовжують ключові запитання, наштовхують учнів на подальшу пошукову та дослідницьку діяльність. Як підсумок роботи над проектом, ми отримуємо «продукт» - знання та вміння учнів, а також електронну презентацію, оформлену тематичну стінгазету чи лепбук, та інформаційний буклет.

Виконання навчальних проектів потребує  знань також з інших  предметів, зокрема з інформатики (для оформлення результатів та презентації проекту), математики(для проведення необхідних розрахунків) тощо.

Звичайно, проектними технологіями ми не можемо охопити    весь процес вивчення хімії. Однак, при доброму підході, використання цих технологій допомагає зацікавити учнів до вивчення предмету, залучити їх до активної діяльності з самостійного пошуку та аналізу інформації, виконання дослідів та формування висновків.  Реалізувавши системну роботу по організації проектної діяльності можна досягти головної мети – формування життєвих та предметних компетентностей учнів при вивчення хімії.

1. Загнибіда Н. М. Метод проектів на уроках хімії. – Тернопіль–Харків: Ранок, 2011. – 128 с.