Методичка "Ажурне випилювання лобзиком"

 

 

 

 

 

 

 

 

Ажурне випилювання лобзиком

 

 

(Технології, 5 кл.)

 

 

 

 

 

 

 

 

Ільчак А.А.

 

 

 

 

 

«ЩОБ БУТИ  ГАРНИМ ВЧИТЕЛЕМ, ТРЕБА ЛЮБИТИ ТЕ, ЩО ВЧИШ І ЛЮБИТИ ТИХ, КОГО НАВЧАЄШ».

 

 

 

 

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

                                                            с. НАГІРНЕ  2023 Р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

упорядник Ільчак Андрій Андрійович

вчитель трудового навчання

Нагірненської  СЗШ І-ІІІ стуненів

 

 

 

 

 

 Посібник  стане у пригоді вчителям  та учням загальноосвітніх шкіл у підготовці до уроків ТЕХНОЛОГІЇ у 5 класі.

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т
 

1. В С Т У П……………………………………………………………………………………………….. 5
2. О С Н О В Н А  Ч А С Т И Н А………………………………………………………………….. 6
   1. Історична довідка ……………………………………………………………………… 6
   2. Матеріали та їх властивості …………………………………………………..7
   3. Інструменти та пристосування для роботи з лобзиком……..… 8
   4. Прийоми роботи………………………………………………………………………….. 10
   5. Приклади виробів…………………………………………………………………………13

3. З А К Л Ю Ч Н А   Ч А С Т И Н А……………………………………………………………..26

4. Д О Д А Т О К………………………………………………………….............................. 27
5. С П И С О К   В И К О Р И С Т А Н О Ї  Л І Т Е Р А Т У Р И………………………….29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.В С Т У П

        Деревина доступний матеріал, її обробка не вимагає складних інструментів. Початківцю - любителю ажурного випилювання необхідно знати, що фанера є |з'ятим матеріалом з якого бажано починати навчання ремеслу. На перших порах необхідно засвоїти хоч би один спосіб випилювання, один спосіб з'єднання деталей.

     Що примушує людей, які велику частину часу віддають основній роботі, займатися випилюванням, різьбленням? Займатися творчістю людину спонукає бажання самовиразитися, бажання відобразити в своїх творіннях відношення до навколишнього світу. Не дивлячись на простоту випилювання, зробити найпростішу річ, не просто. Але у будь якому випадку людина робить річ, що прикрашає побут, а головне робить це із задоволенням і бажанням. Багато відвідувачів антикварних магазинів, музеїв з цікавістю із задоволенням розглядають предмети вбрання, старовинні меблі. Людям подобаються вироби, зручні для повсякденного життя і радують своїм зовнішнім виглядом. Все частіше в обробці сучасних меблів зустрічаються елементи ручної роботи. Дуже багато хто бажає мати меблі, предмети домашнього вжитку ||побуту|, які існують |в єдиному екземплярі|примірнику|. Випилювання лобзиком щось близьке до різьблення по дереву. Популярним видом художньої обробки деревини є наскрізне ажурне - випилювання. 

 Ажурне випилювання – вид декоративної обробки деревини|, при якому намічені на плоскій поверхні узори|візерунки| випилюються за допомогою лобзика або викружної пилки. У пропильному різьбленні декоративність досягається ажурною сіткою. 

    Основи пропильної різьби - площинний наскрізний орнамент|. Красиві узори дерев'яних смуг розташованих на фасадах будинків|домів|. Завитки наскрізного рослинного або геометричного орнаментів чудово виглядає на тлі стіни. Найпоширеніший мотив – S - подібний завиток із|із| закрученими кінцями|. Дуже привабливі в пропильному різьбленні (або при випилюванні лобзиком|, пилами) тварини та птахи|. Цікаві мотиви змія, що в давнину був покровитель оселі |вдома|, змій найчастіше набирає вигляду дракона, (додаток1).
     У прорізній різьбі частіше використовують плоский орнамент. В техніці прорізної різьби використовують великі розрізи деревини. Виступаючий рельєф різного орнаменту виділяється на дерев’яному фоні. Прорізною різьбою прикрашають меблі та предмети домашнього вжитку. Якщо видалити гладкий фон, на якому розташована прорізна різьба, контури малюнка добре випилюються лобзиком. 

2.   О С Н О В Н А   Ч А С Т И Н А

2.1 Історична довідка

  Розвиток художньої обробки деревини тісно пов'язане із спільним|загальним| розвитком українського та російського мистецтва і архітектури. Справжні древніх пам'ятників мистецтва художньої обробки деревини збереглося небагато, тому вивчають їх по літописах, літературних джерелах, фольклорі, зображеннях в живописі і мініатюрі, свідками|посвідкам| іноземців, що відвідували Київську Русь, а також приваблювали пам'ятники народного мистецтва пізнішого часу, які зберегли традиційні форми під впливом стійких соціально-економічних, побутових і художніх чинників|факторів|.

   Українське мистецтво художньої обробки деревини - явище унікальне, таке, що подарувало світу|світу| прекрасні архітектурні пам'ятники, екзотичне| різьблення, чудове|чудове| побутове мистецтво. Воно сходить до мистецтва древніх|стародавніх| слов’ян|, що селилися з першого тисячоліття| н.е. по берегах Дніпра|, Волги, Дону|, озера Ільмень. На стінах слов'янських святилищ замальовувались|зображали| люди, птахи|птахи|, звіри, які, за свідченням літопису, здавалося|видавалося|, «володіли» життям. Язичницькі релігійні уявлення древніх|стародавніх| слов'ян зумовили широке використання, особливо в декоративно-прикладному мистецтві, міфологічних образотворчих мотивів (фантастичні звіри, жіночі фігури поряд з|поряд із| кіньми та ін.).

   Деревина, як будівельний матеріал, має такі якості як: добра теплоізоляція, водопроникність, невелика щільність, гарний природній колір та різновиди малюнка текстури, зручність обробки.

   Існували різні способи художньої обробки деревини, але найпоширенішою була різьба. Різьбу по дереву використовували і в інших ремеслах. Так при прикрашенні тканини способом набивки, ручним друкуванням фарбою по тканині, використовували менери – дерев’яної дошки з вирізаним узором. Керамічні плитки з рельєфним узором виготовлювали за допомогою дерев’яних форм. Дерев’яні «друковані» дошки використовували для приготування печива.

    Майстри художнього обробітку деревини мали велику фантазію, чудовим знанням матеріалу, відчуття прекрасного, що і дозволяло їм в кожній своїй роботі – від величавого храму до дерев’яної ложки – створювати шедеври мистецтва.

2.2 Матеріали та їх властивості.

     Деревина — основний матеріал для столярно-мебльового виробництва. З неї виготовляють фанеру, яку широко застосовують у народному господарстві i побуті.

    Для виготовлення меблів, навчальних приладів, технічних моделей, іграшок використовують клеєну фанеру. Для виготовлення виробів із використанням ажурного випилювання, технічних моделей використовують переважно тонку фанеру – в 3 – 5 шарів.

Фанерою називають плоскі листи, склеєні з тонких пластин деревини. Фанера використовується як столярний матеріал.

Фанера, залежно вiд способу виготовлення, буває стругана, пиляна i лущена. Стругану фанеру виготовляють струганням чи зрізуванням тонких листів деревини з колоди ножем, який рухається прямолiнiйно, насуваючись на колоду. Залежно вiд текстури деревини фанера поділяється на радіальну, напiврадiальну, тангентальну і тангентально-торцеву. 

Лущений шпон виготовляють на спеціальному лущильному верстаті. Щоб надати деревині більшої пластичності, колоду пропарюють чи проварюють. Потім її вставляють мiж шпинделями лущильного верстата. Паралельно осі колоди в супорт верстата вставляють довгий плоский ніж, який підводиться до колоди, що обертається, і зстругує з неї тонку нескінченну стрічку — шпон. Створюється таке враження, що колода ніби розкручується, як рулон. 

Пиляна фанера утворюється вiд розпилювання колоди на тонкі пластини.

     Клеєну фанеру виготовляють, склеюючи кілька листів шпону. Для склеювання беруть непарне число листів шпону: три, п’ять, сiм i т. д. Склеюють так, щоб у суміжних листах волокна були розмiщенi перпендикулярно одні до одних. Це надає більшої мiцностi фанері в усіх напрямах.
     За якістю фанера поділяється на такі сорти: водостійка, особливо міцна, личкувальна, багатошарувата. Вологість клеєної фанери повинна дорівнювати 12—15%. Водостійкість фанери визначається водостійкістю клею, яким вона склеєна. Для більшої водостiйкостi фанеру покривають галалiтом чи іншою пластмасою або водостійкою хiмiчною сполукою. Фанера при невеликій вазі має значну мiцнiсть як у поперечному, так і поздовжньому напрямах. Вона значно мiцнiша, ніж дошка такої самої товщини, i має велику пружність.
      Маючи такі якості, фанера як виробничий основний i допоміжний матеріал знаходить дедалі більше застосування в промисловості. У школі використовують переважно тонку фанеру, у три-п’ять шарів.

2.3 Інструменти та пристосування для роботи з фанерою.

Для прямолінійного різання фанери використовують ножі, пилки, стамески, а для криволінійного — лобзики. Лобзик — це пилка, ширина полотна якої дорівнює 1—2 мм. Рамка лобзика являє собою дугу, виготовлену з дерева або металу. На кінцях дуги є затискні пристрої для регулювання натягу полотна. Один кінець її закінчується пристроєм для надівання ручки лобзика. Є ще лобзики з ножним приводом i електролобзики. 


Електричний лобзик: Підставна дощечка для випилювання лобзиком

1 – електричний двигун;

2 – розпилювальний столик;

3 – пилочка;

4 – гвинти кріплення пилочки;

5 – всмоктувальна трубка для відведення відходів;

 6 – корпус лобзика;

7 – оброблювальна заготовка;

8 – стіл.

 

Для випилювання з фанери i тоненьких дощечок використовують лобзикові пилочки з м’якої сталi. Вони легко гнуться i не ламаються. Це найбільш придатні пилочки для молодших школярів, зокрема тоді, коли вони ще не набули досвіду в пилянні лобзиком. 


 Пилочки для роботи з лобзиком

   Для роботи лобзиком потрiбнi ще: підставна дощечка у вигляді ластівчиного хвоста розміром 100 х 200 мм, завтовшки 15 - 20 мм; струбцинка дерев’яна або металева, до якої прикріплюється підставна дощечка для закріплення на кришці робочого стола; шила для просвердлювання в фанері отворів, крізь які просовуються лобзикові пилочки або дрилі з свердлами; кілька напилків i рашпіль для оброблювання виробів; плоскогубці, молотки, кілька надфiлiв та iн. (додаток 2.).

 

 

 

 

 2.4 Прийоми роботи

Перед випилюванням лобзиком проводять деяку підготовку. Поверхню листа фанери чи тоненької дощечки добре шліфують дрібнозернистою шкуркою i наводять креслярськими iструментами контури малюнка. Якщо є потреба випилювати кілька однакових малюнків, з яких потім монтується виріб, то для економії часу можна кілька фанерних дощечок покласти одна на одну, збити тоненькими цвяшками, на верхній нанести малюнок i по ньому випилювати. Можна аркуш паперу, на якому є контури малюнка, наклеїти на фанеру i випилювати, а потім папір зчистити шкуркою. Якщо в малюнку є елементи з замкнутих лiнiй, то всередині цих елементів шилом чи дрилем роблять отвори, щоб просунути крізь них пилочки лобзика.

          Дуже важливо добре підготовити лобзик, особливо як слід вправити пилочки. Пилочка має бути натягнута, як струна, для чого у верхньому кiнцi рами є натяжний гвинт. Якщо гвинта немає, то перед закріпленням пилочки у верхньому кiнцi рами лобзика раму трошки стискають, а коли пилочка буде закріплена, повільно відпускають. Зубці пилочки повинні бути нахилені в бiк ручки лобзика.

       Працюють лобзиком на спеціальному столику-підставці, який прикріплюють до робочого стола струбциною.

      Фанеру з нанесеним на неї малюнком кладуть на підставку і при­тримують лівою (для правшів) рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилку до фанери, починають пиляти. Пиляють так, щоб пилка рухалась точно по лінії контуру.

          Спочатку випилюють внутрішній контур заготовки, а потім — зовнішній.

      Для випилювання по внутрішньому контуру в заготовці роблять отвір шилом, вставляють у цей отвір верхній кінець пилки, а потім закріплюють його в рамці лобзика. Випилявши внутрішні контури, підкручують верхню гайку, звільняють кінець пилки і виймають її. Потім знову закріплюють і розпочинають випилювати зовнішній контур. Лобзик рухають повільними розміреними рухами вниз i вгору; рух угору — холостий, а вниз — робочий; дуже натискати на пилку не можна, бо вона обірветься. Якщо пилочка нагріється, треба припинити роботу i охолодити пилочку мокрою ваткою.
    Коли випилювання закінчено, виріб зачищають стамесками (в окремих випадках — надфілями) i остаточно — шкуркою. Якщо виріб складається з кількох деталей, то їх з’єднують клеєм, цвяшками або шурупами. Остаточна обробка виробів з фанери, випиляних лобзиком, закінчується лакуванням, поліруванням i iнодi випалюванням.

    Для вирізування з фанери виробів чи їх деталей по колових лiнiях користуються кругорiзом. Можна користуватись тим самим кругорiзом, що й для різання картону. Крім цього, є кругорiз поліпшеної конструкції, в якому замість ножа вставлено різак iз стального прута. Різак закріплюється гвинтом, що проходить через торець бруска. Рухається він навколо стальної загостреної на кiнцi осi, на яку зверху насаджено грибкоподiбну ручку, а знизу зроблено різь i загвинчено гайку для закріплення її в бруску. Ця стальна вісь рухома, вільно переміщається на певну віддаль вiд різака, що дає можливість вирізувати круги різних дiаметрiв. 

       Для прямолiнiйного різання фанери використовують ножівки, але значно легше різати її ножем під лiнiйку так, як ріжуть картон; спочатку треба робити легенькі надрізи волокон, а потім, коли на поверхні утворено канавку, можна натискати на лезо ножа i розрізати до кiнця.

Робота з електромагнітним лобзиком.

Електричні лобзики бувають з електромагнітом або з електричним двигуном. Електричний лобзик з електромагнітом складається з основи, на якій монтують усі деталі електромагніту, робочого стола, двох затискачів для затискування пилочки, дуги, яка дає змогу пилочці переміщуватись вгору i вниз. Коли електричний лобзик вмикають у мережу, електромагніт приводить у рух пилочку.

Лобзик з електричним двигуном має такі основні деталі: електричний двигун, робочий стіл, два затискачі, пилочку, дугу, основу, штепсельну вилку та вимикач. Пилочку такого лобзика приводить у рух електричний двигун. Це відбувається так. Вiд шківа електричного двигуна рух передається на невелике колесо, яке обертає кривошип, рухаючи шатун вгору i вниз. Шатун, з’єднаний з дугою,. пiднiмає вгору i тягне вниз пилочку. Механізм, в якому рук передається за допомогою кривошипа i шатуна, називаєтьсякривошипно-шатунним.

     Заготовку для випилювання з нанесеним малюнком кладуть на робочий стіл лобзика, притискують до нього обома руками i підставляють під пилочку.

    Під час випилювання внутрiшнiх замкнутих контурів верхній кінець пилочки треба звільнити i пропустити через отвір, зроблений в матерiалi.

Правила пиляння лобзиком

1. Дерев’яна ручка має бути без тріщин i добре насадженою.
2. Не здувати пороху i тирси, а прибирати їх щіткою або ганчіркою.
3. У процесі роботи сидіти прямо.
4. Добре закріплювати столик для випилювання.
5. Лобзик тримати перпендикулярно до фанери.
6. Пиляти рівномірно, виконуючи рухи вгору-вниз, не натискувати сильно на пилку, щоб вона не зламалася. 
7. Кожні 15—20 хв робити перерву.

 

2.5 Приклади виробів






Нічний світильник



Зимова композиція





Підставка до пасхального яйця

 

 

 

 

 

 ВИГОТОВЛЕННЯ СЕРВЕТНИЦІ






















 

Об’єкти практичної роботи.


 


 




Рамка для календаря





скринька для дрібниць




Сокіл





Кутова поличка





Годинник 


 

Пенал для ниток




Поличка для гігієнічного паперу


 

ваза




Розмічання шаблоном



Зразки дитячих робіт





Зразки дитячих робіт



Зразки дитячих робіт

 

3.    З А К Л Ю Ч Н А   Ч А С Т И Н А


3.1 Висновки


Випилювання сприяє виробленню в дітей просторових уявлень (коли випилюють і монтують об’ємнi вироби), розвиває навички вимірювання та розмічання і такі якості, як старанність, акуратність, наполегливість та iн. 

Але воно має i ряд негативних сторін: дуже незручна робоча поза—статична, малорухлива, рухається тільки права рука; велике напруження зору; під час пиляння утворюється дрібнесенький деревний пил, шкідливий для легенів. 

Щоб запобігти шкоді, якої випилювання завдає дитячому органiзмовi, треба вимагати, щоб діти сиділи прямо, не горблячись, дихали тільки через ніс і через кожні 8—10 хв. робили короткі перерви. Учням, що схильні до захворювання легенів, не можна дозволяти випилювання лобзиком. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Д О Д А Т О К





Інструменти для роботи з фанерою.





Пристрій для кріплення пилочки у лобзику.





Випилювання лобзиком. Випилювання викружною ножівкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. С П И С О К      В И К О Р И С Т А Н О Ї      Л І Т Е Р А Т У Р И

 

1. Бешенков О. К. Технологія ( технічна праця ).Технічні і проектні завдання для учнів. 5-9 кл.: Посібник для вчителя. М.: Дрофа, 2004.
2. Програми з трудового навчання для загальноосвітніх закладів. – К. 2005.
3. Соколов Ю.В. Альбом по випилюванню. – М. Лісна промисловість, 1991.
4. Терещук Б. М. , Туташинський В.І. Трудове навчання, 5 кл. навчально-методичний посібник. –Х.: Видавництво «Ранок», 2007.
5. Тхоржевський Д. О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загально технічних дисциплін. – К.: Вища школа, 1992.
6. Риженко В.І. Работа по дереву. Москва. Видавництво «Махаон» 2000.