Технологія розмічання деталей у 5 класу (хлопці) розробка урока
Тема: Технологія розмічання деталей
Мета: закріпити поняття про графічні зображення (ескіз, креслення) та особливості їх виконання із застосуванням різних типів ліній; ознайомити з умовними позначеннями на графічних документах; розширити знання про будову, призначення та прийоми використання вимірювальних і розмічальних інструментів; формувати вміння вимірювання та розмічання виробів плоскої форми; розвивати технічне мислення та творчі здібності; виховувати вимогливість до точності вимірювання, акуратність та бережливість.
Ключові поняття: ескіз, креслення, вимірювання, розмічання, базові лінії, базова крайка, шаблон.
Об’єкти практичної діяльності учнів: заготовки з фанери (ДВП), креслення (ескіз) виробу.
Обладнання: столярний верстак, масштабна лінійка, кутник, циркуль, олівець, шаблони, зображення виробів (деталей) плоскої форми.
Тип уроку: комбінований.
Очікувані навчальні результати
Орієнтовний план проведення уроку
І. Організаційний етап.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів.
ІІІ. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу:
V. Практична робота. Розмічання деталей проектного ви робу за графічним зображенням та за допомогою шаблонів.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
VIІ. Домашнє завдання.
Коментар для вчителя
У молодших класах учні вже ознайомилися з елементами графічної грамоти, тому вивчення нового навчального матеріалу необхідно поєднувати з актуалізацією раніше засвоєного. Зважаючи, що програмою з трудового навчання не передбачено окремих годин на вивчення основ графічної грамоти, їх доцільно вивчити перед або в процесі оволодіння питаннями вимірювання та розмічання. Із цією метою необхідно повторити питання щодо встановлення згідно з графічними документами розмірів предметів, нанесення виносних, розмірних, контурних ліній, виконання ескізів тощо.
Вивчення нового матеріалу краще розпочати зі стислого екскурсу в історію креслення і тільки після цього з’ясувати, що таке графічний документ, креслення, ескіз, що між ними спільного та в чому полягає їх відмінність; значення графічної та іншої технічної документації при виготовленні виробів у побуті та на виробництві.
Переходячи до технології розмічання, слід обговорити з учнями важливість дотримання певних розмірів при виготовленні виробів.
Актуалізації знань учнів та мотивації їхньої подальшої навчальної трудової діяльності сприятимуть такі питання:
Вивчення нового матеріалу доцільно розпочати з обговорення досвіду учнів у вимірюванні та розмічанні плоских деталей, отриманого на уроках трудового навчання чи художньої праці в початковій школі.
У процесі бесіди з учнями слід акцентувати увагу на тому, що для виготовлення будь-якого виробу потрібно мати відомості про його конструкцію, розміри, форму, матеріал, кількість деталей, з яких складається виріб. Необхідно повторно акцентувати увагу на тому, що в кресленнях усі розміри даються в міліметрах, тому немає потреби зазначати біля цифрових значень одиниці вимірювання.
Учні повинні усвідомити: щоб виготовити виріб, на заготовці треба накреслити контури деталі, тобто розмітити заготовку за допомогою вимірювальних та розмічальних інструментів. Учитель розкриває учням поняття розмічання як процесу перенесення з технічного документа форми предмета за справжніми його розмірами на заготовку, підкреслює, що розмічання є першою трудовою операцією в процесі виготовлення виробу. Розширюючи коло технічних понять і термінології, він пояснює, що процес виготовлення виробу (технологічний процес) містить кілька технологічних операцій.
Після цього слід продемонструвати інструменти для вимірювання та розмічання деревних матеріалів і прийоми роботи ними та особливості дотримання безпечних прийомів праці. Необхідно також дати правильні і повні назви інструментів, пояснити, чому вони так називаються, попередити можливі помилки учнів під час вимірювання і розмічання, загострити увагу на тому, що відлік на шкалах вимірювальних інструментів починається від нуля.
Далі варто перейти до визначення понять базова крайка та базові лінії і продемонструвати, як визначається базова крайка і проводяться базові лінії.
Важливо правильно і своєчасно сформулювати в учнів уявлення про припуск на обробку.
Треба також повідомити учням, що розмічання великої кількості однакових деталей здійснюють за допомогою спеціальних шаблонів, які мають вигляд пластин з такими самими обрисами, як і контур виробу (проблемне питання: Який спосіб розмічання обрати, якщо необхідно виготовити 25 коліщат 40 мм). У процесі бесіди з’ясовується також доцільність припуску на обробку при розмічанні виробів за шаблоном.
Далі вчитель повідомляє послідовність виконання практичної роботи.
Вона може бути такою.
Потім учні виконують вимірювання предметів прямокутної форми та розмічання заготовок за кресленням або ескізом.
Після виконання учнями розмічання треба пояснити, як перевірити його якість, і запропонувати самостійно перевірити якість розмічання деталі, а потім оцінити роботу учнів.
На завершення заняття треба підбити підсумки, ще раз звернувши увагу на визначення основних понять і послідовність розмічання виробу.
Інформація до вивчення нового навчального матеріалу
Столярні вироби, як правило, виготовляють за графічним зображенням (кресленням, ескізом). Кожна деталь виробу повинна відповідати розмірам і формі, які передбачено відповідним графічним зображенням. Для отримання деталі точних розмірів і форми, забезпечення міцного і надійного з’єднання деталей, економного використання конструкційного матеріалу призначено розмітку. Будь-яка неточність виконання цього технологічного прийому призводить до браку деталі або виробу в цілому. Після вивчення теоретичного матеріалу учням пропонується пояснити значення народної мудрості «Сім раз відміряй – один раз відріж».
З використанням методу демонстрації вчитель пояснює особливості нанесення на заготовку ліній та контурів деталей виробу. Узагальнюючи демонстрування прийомів, він пояснює, що такі технологічні операції називають розмічанням. Розмічання на фанері розпочинають з аналізу крайок заготовки. Визначають найрівнішу крайку, від якої найкраще виконувати розмічання. Цю крайку називають базовою (мал. 5). Якщо базову крайку не визначили, тоді проводять біля крайок дві базові лінії під кутом 90°. Усі розміри при розмічанні відкладаються тільки від базових ліній.
Під час розмічання потрібно передбачити надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталей - припуск. Величина припуску коливається залежно від властивостей матеріалу та способу кінцевої обробки. Припуски не повинні бути завеликими або замалими. Для деталей з фанери припуск становить від 4 до 24 мм, а для виробів з деревних брусків – від 1,5 до 7 мм.
Допоможе полегшити засвоєння учнями цього поняття застосування наочності: таблиць і заготовок, на яких учитель демонструватиме правильне розмічання виробу. Учням слід наголосити, щоб вони були уважними під час роботи, адже від точності розмічання залежить якість виробу. Розмічання слід робити так, щоб з однієї заготовки виходило якомога більше деталей.
Щоб виготовити велику кількість однакових деталей (особливо складної форми), використовують шаблон – пристрій, форма і розміри якого відповідають кресленню (ескізу)
Мал. 5. Розмічання від базової крайки: А – базова крайка, 1 – заготовка, 2 – лінійка, З – розмічальні лінії, 4 – основа кутника, 5 – перо кутника, 6 – олівець
Мал 6. Розмічання за шаблоном: 1 – шаблон, 2 – заготовка,
З – олівець
(мал. 6). Виготовляти шаблони для поодиноких деталей або невеликої їх кількості недоцільно, бо часу на виготовлення шаблону піде більше, ніж на саму розмітку.
Розмічати деталі можна також методом перенесення малюнка на заготовку за допомогою копіювального паперу та методом клітинок.
Існують малюнки, які з певних причин неможливо розмістити на поверхні заготовки в натуральну величину. Тоді їх потрібно зменшити або збільшити. Попередньо на папері розкреслюють простим олівцем сітку, розміри якої залежать від величини малюнка. Що дрібніший малюнок, то дрібнішою роблять сітку. Найчастіше розміри квадрата сітки становлять 5x5 мм. Зазвичай малюнки збільшують у два або чотири рази, тому необхідно підготувати інший аркуш будь-якого паперу й нанести на ньому таку саму сітку, як і на кальку, збільшивши при цьому відповідно сторони клітинок у два або чотири рази.
Розмічати заготовки (мал. 7) слід економно, тому потрібно визначитися з максимально щільним розміщенням деталей задля використання мінімальної площі матеріалу.
Закріплення теоретичного матеріалу здійснюється в процесі виконання вправ з розмічання на заготовці прямокутної форми, наприклад, максимальної кількості однакових деталей, варіанти яких наведено нижче, обґрунтування економічної та екологічної ефективності такого результату.
Мал. 7. Розмічання заготовки: а – правильно, б – неправильно
Завдання 1
А. На дошці з проструганими бічними сторонами за допомогою столярного кутника провести п’ять паралельних ліній через 20 мм кожна.
Б. Визначити базову сторону на заготовці і розмітити за допомогою лінійки та кутника брусок завдовжки 120 мм, завширшки 150 мм, завтовшки 20 мм.
Завершальним практичним етапом закріплення матеріалу є виконання практичної роботи «Розмічання виробів за кресленнями» та її оформлення згідно з описом, наведеним у Робочому зошиті (с. 30).
Набуті знання і вміння доцільно реалізувати виконанням практичної роботи з розмічання деталей по зовнішньому контуру.
Для цього можна використати виріб, графічні зображення якого розміщено в підручнику в рубриці «Практична робота № 1. Розмічання виробів» або згідно з ескізом, розробленим за власним задумом чи аналогією, віднайденою в інших інформаційних джерелах чи згідно з рисунками в завданнях 2 (мал. 8) та 3 (мал. 9) цього посібника. При цьому доцільно дати завдання на внесення змін до зовнішніх обрисів вибраного для виготовлення виробу або конструкції в цілому чи окремих її елементів.
Завдання 2
Розмітити контури деталей трафаретним методом.
Мал. 8. Розмічання за допомогою трафаретної сітки
Завдання З
Фанеру розміром 100x100x3 мм розмітити згідно з ескізом, зображеним на малюнку 9, а. Після вивчення наступних тем учням пропонується розрізати заготовку на 8 частин та скласти з них різноманітні фігури силуетів так, як показано на малюнку 9, б. Під час їх складання треба використати всі частини, які не повинні накладатися одна на одну, а мають лише щільно прилягати одна до одної. Перед складанням силуетів фігур учням доцільно запропонувати розмітити їх у Робочому зошиті такими лініями, щоб у результаті цього утворилися фігури, зображені на малюнку 9, а.
Мал. 9. Конфігурація фігур
Підбиваючи підсумок уроку, учитель пропонує повідомити: