Відкритий виховний захід "Гостини у ляльковій вітальні"

 Виховний  захід

Тема:Гостини у ляльковій вітальні.

Мета:Поширити знання гуртківців про ляльки –мотанки,

    Навчити виготовляти нову ляльку –мотанку ,

 Розвивати увагу, мислення, моторику кінцівок рук, окомір,знання про сімейні традиції.

Виховувати  охайність, посидючість у роботі, любов до українських традицій.

Обладнання та матеріали:   ляльки –мотанки. Оформлення для світлиці,рушники,. лави, матеріали для виготовлення ляльки –хороводниця,  свічка, українські костюми для дітей і керівника гуртка.

Хід  заходу:

   Керівник гуртка у  національному костюмі зустрічає  гуртківців у   українській світлиці. 

Проходьте дорогі  дівчата. Сьогодні я  вас запросила  на гостини  у   лялькову вітальню. Спасибі  , що завітали  .( Запалює свічку  пропонує  дітям   присісти на лаві. )

 Колись  у  осінні та зимові вечори  збиралися  ваші  прабабусі, родички  та їх   донечки ,онучки   у світлиці запалювали  свічки  - пряли,  вишивали, шили одяг. Та були  і  вечори  - коли  вони збиралися   , щоб для  своїх  діточок  виготовити   ляльки –мотанки  для гри ,  в подарунок для нареченим, для  оберегів своєї родини, бо вірили  в священний оберіг сім’ї. Вважалось, що  лялька- мотанка   ,як  берегіня  роду приносила у сім’ю злагоду , любов  ,оберігала від лиха та дарувала здоров’я.

Ось ці ляльки  є берегинями  родини . А чи хто з вас  знає що - небудь про ляльки,  які  ось тут знаходяться?

(Діти  по одному розповідають про  ляльок) – (Ось ця лялька  - немовля-вона готувалася для  малечі –новонородженої – її клали  у люльку поки не народилася   дитина , а потім , коли народилася дитина  давали гратися   . І ще є  дитячі  забавки -  лялька   янголятко –оберіг дитини  , куватка   -яку вішали   у горі над люлькою -  дитина  оберігалася  и захитувалася  цією лялею,  ляльки для  малечі  ще – метелики ,  півник , пташка – вони маленькі  та зручні у грі.)

Керівник гуртка-    Матусі  виготовляючи своїм дітям ляльки співали   колискові   хто хоче заспівати колискову  ? ( діти співають  колискову  - ходить сон біля вікон).

Керівник гуртка  - Підростали діти , змінювалися і ляльки  .    Виготовляли ляльки до обрядових  свят(діти показують  ляльки  обрядові) – у грі і наяву вчилися народним традиціям на  новорічні та різдвяні свята   :  діти  щедрували, колядували – Хто знає   колядку –діти колядують. А  щедрівку- діти   розповідають –щедріки.(             Щедрий вечір, добрий вечір,

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, тітко, пирога.
Як не дасте пирога,
Візьму бика за рога,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.

Щедрик, ведрик
Щедрик, ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Решетце овса
І колядка вся!

 Добрим людям на здоров'я.

 А пан, як господар.

 Господиня, як калина.

 А діточки, як квіточки.

 Щедрий вечір, добрий вечір,

 Добрим людям на здоров'я!(щедрівка)

 Та пройшла зима і настала весна- - Керівник гуртка співає :       ой  діво красна  , весну принесла - щастя і здоров’я  , матінка  моя  , рідна   сторона  все життя с тобою.        Матусі з дівчатами  робили  ляльки веснянки – а де  ж  вони у нас? А ще які  ляльки робили?- на жнива – Як вона зветься ця лялька- круп’яничка  - чому  така назва?(  бо основа цієї ляльки – торбинка з крупою , або  пшеницею.

  Керівник гуртка   -  Казка   про круп’яничку

  У одного царя на Руси была дочь которую звали Крупеничкой. Росла девочка т выросла красивой, трудолюбивой. Очень гордился князь своей дочкой. Но напали на княжество татары и забрали в плен дочь князя Крупеничку в подарок хану. Заставляли девушку выйти за муж за хана, но отвергла Крупеничка предложения хана и что бы сломить её гордрсть отправил её хан работать на поля. С утра и до ночи трудилась девушка на полях, и как то раз проходила возле поля в котором трудилась Крупеничка убогая богомолка. Пожалела она Крупеничку и превратила её в гречишное семя и спрятала.  А когда добралась до своего дома, то закопала что бы татарский хан не смог найти её. а когда прошло немного времени, из семечки вырос хороший гречишные кустик, который дал обильный урожай. Так на Руси и появилась Крупенничка (Гречиха)

Підростали дівчата   та  ставали  нареченими – чи є тут ляльки   які робили матусі оберіг для нареченої для захисту дівочої краси,  здоров’я?( Так ось    ляльки  у українських національних костюмах  та віночках .)

А ще які ляльки виготовляли дівчата  і матусі?( дівчинка   доля -  маленька  лялька з довгою косою. Чим довше коса , тим  довше  і щасливіше  доля дівчини). З давнини  вважалося, що  жінка бере свою силу від землі. Лялечка черпає силу, спираючись на косу - символ жіночності і жіночого начала. Далі, від землі коса вигинається вгору і вперед - назустріч щастю.

.Прийшов час  виходити заміж дівчатам   і на  щасливу долю мама дарувала нареченим    які ж-  ляльки –нерозлучники-( дві ляльки на одній палиці-«на одній руці»-символ  щасливої родини ). Коли  молода сім’я  прожила рік  яку ж ляльку дарували – так –Подвійну ляльку «Мирове дерево»   - щоб жили у мирі та злагоді, ще  и прив’язували на шийку обох лялечку   немовля , щоб були дітки у сім’ї.

 На   роковини молодій господині дарували   ляльку –помічницю.  а зветься вона ? (десятиручка)- -щоб  молода господиня    поспівала все робити – шити,прясти,     варити , пекти , та за дітьми і господарством .

 Так була собі жінка мала сім’ю  та  діточок . Вже час і дітям   підростати  та вилітати з рідного гніздечка.    Мати –бабця  дарує своєї онучці –ляльку мудрості – ляльку   - мати –птиця .  Символ цасливої матері –яка народила  і виростила  своїх діточок та  вони біля матері  ,  як біля птахи – живуть  у любові . Але приходить час  відлітати  з гнізда  і жити  у своєму щасті.

Так народилася   ще одна  лялька  баба –дівка -   Лялька перевертиш: Дівка-баба, являє собою двоякий символ - дівку до заміжжя і заміжню жінку, яка   народила продовжувачку роду  дівку.  Ляльку-матусю з дитинкою- щоб молода жінка булла гарною мамою.

Пісня  про маму -  слухаємо запис.

Велика історія ляльки на цім не закінчується , у кожному регіоні  нашої країни   вона доповнюється  так    з’явилася  Лялька   панянка –бариня, лялька – бабуня., лялька – вербниця. Лялька –купава.  Лялька –подорожниця  для   рідної людини у дорогу   та  багато інщих   ,   які ми будемо ще  вивчати.

А чі є   ще  лялька  якої ви не знаєте  у цій вітальні  - Так   це лялька  хороводниця .   З цією лялькою діти  водили хороводи  у свята на весні  -   пропоную вам  сьогодні . В давні часи все мало сенс. Дуже часто навіть ігрова лялька робилася не тільки для забави, але і для того, щоб допомогла придбати потрібний у роботі навик.  Хороводница - це ігрова лялька, розвиває дрібну моторику рук, увагу, творчу уяву..

  Ми  будемо   робити свою ляльку  за принципом Дзвоника, тільки у Хороводницы не три, а дві спіднички і вона на паличці...

Такі  ляльки мама робила доньці, коли та підростала. Для чого було потрібно робити її на палиці ? Коли прокручується паличка, на якій кріпиться лялечка, здається, що вона кружляє в танку! Дівчинка крутила лялечок і одночасно розвивала   руки. Точно такими ж рухами, коли дівчина сяде за прядку, вона буде однією рукою крутить веретено, а інший скручувати пряжу.І так беремо гладеньку дерев’яну паличку.

  Щоб лялька не зіскакував з гострого кінця, намотуємо шпагат з клеєм . Основа голови: намотуємо тугу ватну кульку, знизу кріпимо нитками. Вирізаємо два кола діаметром 19 см і 20,5 см.

Накладаємо один на одного. Закріплюємо на заготівлю,формуючи голову.

Беремо світлий клапоть розміром 8х19 см .Примотуємо світлий клапоть до голови .  Формуємо ручки .Закріплюємо ручки. Зайву світлу тканину обрізаємо.  Тасьма для повойника і хустку .І ось вона - Хороводница!

А зараз візьмемося за рученята  і з нашими хороводницями  и  послухаемо  пісню по  родину ,  а наші ляльки хороводниці потанцюють у наших   руках.

Ви навчилися  робити нову ляльку хороводницю. Це одна краплина  історії  наших пращурів.   Пам’ятаємо   традиції нашого народу. 

( пісня – роде наш красний ).

 Моя земля – це Україна!
Це стежка по якій ступаю я…

Моя земля – це Україна!
Це вишиванка, що веде в життя
Це – перша колискова пісня…
Це рідний дім і вишня край села…
Це світ краси, історії й талантів,

 Це і бабуся, і маленьке дитинча,
Що в сповиточку чує рідну мову
І нею перші промовлятиме слова…
Це ті ж слова, що в  давнину глибоку,
Ще прабабусею наспівані колись
Про ніжний шепіт почуттів коханих,
Що наче квіти від нектару налились..

   Іванна Осос