Методична доповідь " Морально-етичний портрет викладача та керівника групи"

Міністерство освіти і науки України

КЗ « Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» ЧОР

Методична доповідь

«Морально-етичний портрет

сучасного викладача та керівника групи»

                                                                      Підготувала 

                                                                           Косачова Л.М.

2023 р

Формування всебічно розвиненої особистості майбутнього медичного фахівця Новгород-Сіверського медичного коледжу вимагає від педагогічного колективу здійснення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямках. Враховуючи специфіку майбутньої професійної діяльності чільне місце належить морально-етичному вихованню студентів, особливо в умовах воєнного стану.

Студент вступає до медичного коледжу з власним багажем моральних якостей, визначеним світоглядом. Він уже сформував свою позицію і погляд на життя під впливом навчальних закладів, батьків і оточення. Завдання медичного коледжу – максимальна корекція негативних моральних якостей і рис характеру та всебічний розвиток особистості.

Студент  потрапляє до соціального середовища – навчального, в якому домінують специфічні норми, правила поведінки та діяльності. Вплив навчального середовища відбувається в двох площинах: у конкретній академічній групі та в коледжі. Академічна група – це основна ланка організації та проведення навчального процесу, складовою частиною якого є виховання. 

Правильний вибір методу виховання  залежить від характеру діяльності та взаємин викладачів, куратора групи та студентів, глибини і міцності моральних і професійних знань. Найефективнішим методом формування у студентів необхідних морально-етичних якостей є особистий приклад наставника. На студента більше справляє враження не те, що він чує, а з якою інтонацією керівник групи чи викладач це промовляє та  як він діє. Приклад діє на рівні першої сигнальної системи, слово – другої. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість та почуття. «Важко людину привести до добра повчаючи, легше – прикладом» – говорив Сенека. Психологічною основою прикладу є наслідування. Завдяки йому студенти набувають досвіду батьків, викладачів, кураторів. На прикладі можна довести істинність певної моральної норми;,бо приклад є переконливим аргументом і  може спонукати до певного типу поведінки.

У педагогічній справі роль етики, моралі дуже велика, бо саме мораль виконує педагогічні функції, тому що викладач у значній мірі формує духовний світ, моральне обличчя та безліч важливих якостей  молоді.

Велике значення вихованню молоді надавав Арістотель «Етика не вчить, що треба робити, а від чого слід утриматись».

Я.А. Каменський писав: «Ніхто не може зробити людей мудрими, крім мудрого, ніхто - красномовними, крім красномовного, ніхто – сумлінним і благочестивим, крім сумлінного і благочестивого».

Видатний французький мислитель Ж.-Ж. Руссо багато уваги приділяв системі виховання, зокрема прикладу вчителя для учня. "Його власна поведінка, ні в якому разі не повинна розходитись з нормами, правилами. Дурні приклади діють сильніше гарних правил".

К.Д. Ушинський писав: «Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров'я, то вчителям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з ним і майбутнє нашої країни» .

Педагогічна праця – це процес взаємодії між людиною, яка вже оволоділа культурою, і людиною, яка починає нею оволодівати. До кожної, особливо молодої людини, яка тільки ще формується, є десятки ключів, і все залежить від того, як повернути той чи іншим ключ, щоб зробити цю людину справжнім корисним членом суспільства. Тому викладач , повинен не тільки словами навчати, а й вчинками своїми показувати добрий приклад студентам. Викладач, який радить студентам не палити, а сам палить – не гарний вихователь. Молоді люди надзвичайно чутливі до будь-якої фальші, до лицемірства. Вони прямолінійні і не терплять розходження слова з ділом. Про таких викладачів кажуть: «Він багатоликий, діє і говорить в різних обставинах по різному». Тому у роботі викладача багато труднощів, а відповідальність дуже велика. Ось чому світогляд викладача, його поведінка, його підхід до кожного явища   впливають на всіх студентів. Коли викладач дуже авторитарний, то у деяких студентів на все життя лишаються сліди його впливу. Тому важливо, щоб ми стежили за собою і завжди пам’ятали, що наша поведінка, дії перебувають під найсильнішим контролем. Десятки студентських очей дивляться на нас і немає нічого уважнішого, щільнішого, сприйнятливішого ніж дитяче око. Це треба пам'ятати. Очі студентів на диво добре вміють підмічати позитивні і негативні риси характеру педагога.

Виховання студентів – це насамперед, поведінка викладача у групі, його ставлення до студентів. «Викладач зі студентами, не повинен поводитись ні гордо ні фамільярно. Перше породжує ненависть до них, друге – презирство». Помірність, виваженість не залишить місця ні для того, ні для другого. Коли ми привітні і чемні зі студентами, не відштовхуємо їх своєю суровою поведінкою, а навпаки приваблюємо їх своєю прихильністю, манерами і словом, тоді ми легко завойовуємо  їх серця.

Вимогливість повинна бути розумною, щоб не породжувала боязкість, смуток і, нарешті, відразу до навчання. Потрібно переконати студентів у необхідності навчання, заохочувати їх: одного похвалити, другого обминути осудом, третьому сказати. К.Д. Ушинський писав: «Діти ненавидять вчителів, від яких ніколи не діждешся схвалення або визнання того, що добре зроблено. А в деяких входить у систему ніколи не хвалити». Це вбиває прагнення до досконалості.

Вчитися потрібно все життя. Педагог постійно повинен працювати над собою. Брати все краще від сьогодення, удосконалюватись. бути мобільним, прагнути до нових інтерактивних знань і навичок, і це нове  віддати студентам. Довіра і повага студентів приходять до викладача не тільки за те, що він дає знання, а й тому, що він чесна людина, добрий, щирий старший друг, що може зрозуміти і відчути особливості характеру кожного і вчасно надати допомогу. Студенти поважають розумних, талановитих, добрих та справедливих керівників групи, викладачів.

У ставленні до студентів, які потребують підвищеної педагогічної уваги потрібна особлива уважність та готовність прийти їм на допомогу. Постійної уваги потребують студенти з проблемних сімей, які не мали тепла і турботи з боку батьків. Наш педагогічний обов'язок – хоча б частково відшкодувати студенту те, що було у нього втрачено випадковістю його долі. Наша повага вселяє в них віру в те, що їх зрозуміють. Любов до студентів, їх моральна підтримка  викликає відповідні  почуття та вдячність.

Повага до студентів – це також загальна вимога до викладача. Чим більше вимогливості виявляє викладач до студента, тим більше поваги до нього і навпаки. «Поєднання вимогливості до особистості і повага до неї, не дві різні речі, а одне і теж» – писав А.О. Макаренко.

Необхідно постійно працювати над удосконаленням відносин «керівник групи-студент», «викладач-студент». Головною, провідною і найбільш активною стороною цих відносин є наставник. Саме погляди, вчинки є визначальними в сфері морально-етичних відносин між викладачем і студентом. Важливою нормою їх поведінки є ввічливість. Вічлива форма звертання до людей, вітання людини при зустрічі, прояв інтересу до її здоров'я і самопочуття, готовність надати допомогу тим, хто її потребує. Якщо викладач добре володіє цими нормами моралі, то студенти  мимо волі будуть намагатися наслідувати його приклад, адже найбільш живим прикладом для студента є сам педагог.

Золоте правило моральності «Для того, щоб тебе любили, поважали, добре ставилися, треба бути самому добрим і порядним, любити людей і тоді вони тобі віддячать тим же».

Виховним інструментом є навіть зовнішність викладача. Чистота робочого місця, охайність зовнішнього вигляду, справа не лише особиста. Підкреслюючи велике значення зовнішнього вигляду, охайності педагога як прикладу для молоді, А.С. Макаренко писав: «Я повинен бути естетично виразним, тому я жодного разу не вийшов з не почищеними чобітьми або без пояса. Я теж повинен мати якийсь блиск в міру сили та змоги, звичайно. Я ніколи не дозволяв собі мати сумне обличчя. Навіть коли у мене були неприємності, коли я хворий. Я повинен уміти не виявляти цього » . Відданість вимогам педагогічної моралі є справою честі керівника групи чи  викладача, мірою його суспільної поваги, показником його честі як педагога, тобто підставою для самоповаги і самоствердження як особистості.

На жаль, серед молоді сьогодні розповсюджені такі форми «самоствердження особистості», як паління, вживання алкогольних напоїв, брутальних виразів тощо. Сучасні телевізійні програми та соціальні мережі  систематично демонструють акти жорстокості, бездуховність та аморальність. Чого лише варті реклами тютюну та алкоголю. Молоді люди стали зорієнтовані на запропоновані «підмінні цінності». Молоді люди інколи соромляться милосердя, добродійності, доброзичливості, вважаючи, що то слабкість. Світ сьогоднішніх підлітків не дуже схожий на світ попередніх поколінь, бо початок повномасштабного вторгнення російських військ накладає неприємий відбиток на життя молоді. Тому майбутнє у багатьох випадках буде залежати від їх здатності робити правильний вибір, вчитися і вміти адаптуватися до умов сьогодення, умов воєнного стану та інших викликів долі. Тому сьогодні, як ніколи, на перший план висувається проблема формування моральних цінностей молодої людини. «Нехтування вихованням – це загибель людей, сімей і всього світу» (Ян Амос Каменський). Всі ці проблеми сьогодні вирішуються, коли педагогічний колектив працює наполегливо, творчо та креативно. Визначальними показниками у виховній роботі є спосіб життя педагогічного колективу, його творчий дух, традиції, визнання унікальності та неповторності кожної особистості.

Традиції, звичаї українського народу формують усвідомлення непорушності загальнолюдських, національних, професійних цінностей, високих духовних та морально-етичних якостей (віддавання честі державним символам, урочисті збори, присвячені державним та професійним святам, години спілкування, присвячені Дню української  мови, Дню матері, Дню захисника України,  урочистий початок «Посвячення у першокурсники та у спеціальність», вшанування пам’яті полеглих героїв, які боронили і боронять   українську землю рід російської навали, шанобливе ставлення до військових, які зараз  захищають територіальну цілісність України).

 Велику роботу по здійсненню доброчинних справ проводять керівники груп, які навчають студентів творити добро, бути милосердними, займатися волонтерством. Вони виховують потребу допомагати іншим, разом з тим дають їм можливість знайти своє призначення та місце в сучасних реаліях сьогодення (проведення благодійних ярмарок на допомогу ЗСУ, виготовлення окопних свічок ,плетіння маскувальних сіток, проведення благодійних акцій тощо).

То ж  успіхи у навчанні та поведінці студентів залежить саме від дієвого постійного, цілеспрямованого всебічного виховання, виховання моральності, патріотизму, мужності, терпіння. наполегливості, недопущення байдужості  до негативних, непристойних, необдуманих  вчинків  молодого покоління.

Доброзичливість, співчуття, довіра, терпимість, милосердя нехай  стануть нормою життя, коли будуть усвідомлені як моральний обов’язок перед родиною, друзями, старшими, навчальним закладом та державою . До цього  треба прагнути  та працювати задля нашої перемоги!