Який він, сучасний компетентний педагог НУШ?
Сучасна українська школа та сучасна освіта – це сучасні особистості, які обирають різні стилі у навчанні. Обов'язок вчителя – створити освітнє середовище, яке відповідатиме індивідуальним потребам кожного. Уміння адаптуватися до змін, змінюватися й творити в умовах реформи – це є найбільшим викликом, якісно вплинути та змінити парадигму освіти.
«Сучасний педагог — це той, хто розкриває потенціал учнів, а не примушує їх вчити уроки» - М. Скиба.
Професія вчителя повинна бути гнучкою, готовою до вдосконалення, самоосвіти, діджиталізації. Сьогодення вимагає від учителя більше, ніж за всю історію існування школи – прийняти стрімкий виклик змін, який обов’язково буде під силу обом сторонам: учителю і учню.
Компетентний педагог – це лідер, який завойовує серця учнів. Він бачить цінність розвитку та співпраці з іншими, включаючи батьків і колег, і активно шукає можливості для професійної співпраці всередині освітнього закладу та за його межами.
Поняття «компетентність» (лат. competens – відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; це професіонал, який володіє знаннями, досвідом у певній галузі. «Компетентність» визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбуваються через здобуття нею необхідних компетенцій. Під значенням слова «компетенція» ми розуміємо сукупність взаємозалежних якостей особистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності.
Компетентність визначаємо як володіння відповідними компетенціями. Аналіз визначень педагогічної компетентності дає змогу стверджувати, що педагогічна компетентність є системою наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок, особистісних якостей і утворень, яка при достатній мотивації та високому рівні професійності психічних процесів забезпечує самореалізацію, самозбереження та самовдосконалення особистості педагога в процесі професійної діяльності.
Сучасного, професійного, знаючого вчителя вирізняє:
- Педагогічна компетентність - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогічної компетентності цікавила багатьох науковців. Вони і визначили ключові компоненти професійної компетентності. (В. Пелагейченко).
Педагогічна компетентність інтегрує різні види компетенцій, які розкривають загальні здатності педагога в різних сторонах педагогічного процесу. Мова йде про пізнавально-інтелектуальну, діагностичну, проектувальну, організаторську, прогностичну, інформаційну, стимулюючу, оцінно-контрольну, аналітичну, психологічну, соціальну, громадянську, комунікативну, рефлективну, творчу, методичну, дослідницьку, мистецьку компетенцію та інші.
Педагогічна компетентність – сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дають змогу здійснювати пошукову, естетичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення.
Визначено ряд компетентностей, якими володіє вчитель НУШ:
1. Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу. Учитель виступає головним джерелом наукової, світоглядної і морально-естетичної інформації. Для вчителя важливо широта кругозору, ерудиція, глибоке знання предмета викладання, методику його викладання, володіння практичною стороною знань, що позитивно позначається на формування у школярів умінь і навичок.
2. Комунікативна компетентність - це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень, це вміння педагога будувати ефективні комунікативні дії в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії, це знання фахівцем закономірностей різних форм спілкування і правил поведінки в різних ситуаціях, уміння сформувати тактичний план і реалізувати його на основі соціальних навичок. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків).
3. Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність.
4. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель перш за все вчиться сам, це вічний учень.
5. Моральна компетентність - це готовність, спроможність і потреба жити за традиційними моральними нормами.
6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності. Вона охоплює вміння вчителя адекватно оцінити власні здібності, можливості, рівень домагань, психологічні особливості;вибрати найефективніший варіант поведінки в тій чи іншій ситуації; регулювати власні емоційні стани, долати критичні педагогічні ситуації тощо.
7. Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності.
8. Соціальна компетентність - це вміння жити та працювати з оточуючими, це здатність педагога адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань про неї, які дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації, уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації й упевнено будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, смислом життя і вимогами соціальної дійсності, уміння задовольняти бажання, спираючись на норми.
9. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією.
10.Мистецька компетентність відображає духовний потенціал особистості, її здатність до емоційно-ціннісного світопереживання, готовність створювати творчий стиль життя й діяльності на основі досвіду використання мистецьких компетенцій.
11. Особисті якості вчителя - це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності, це доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність.
Які компетенції потрібні педагогам ХХІ століття?
Для них характерними є виховання цілісної дитини, забезпечення якісного навчання, робота з іншими та розвиток сильного набору особистих цінностей.
Не всі педагоги матимуть однаковий рівень компетентності в усіх сферах із самого початку. Що вони можуть зробити, щоб розвинути та підтримувати відповідні фахові компетенції?
Щоб розвинути компетентність, педагоги повинні просуватися від усвідомлення до розвитку потенціалу за трьома широкими параметрами ефективності: професійна практика (компетентний педагог використовує кожну можливість, щоб заохотити навчання, вірячи, що всі учні можуть вчитися. І навчання не обмежується класною кімнатою. З цією метою педагог використовує будь-яку можливість для вдосконалення власної професійної практики, щоб забезпечити якісне навчання), лідерство та управління (це лідер, який завойовує серця учнів, бачить цінність розвитку та співпраці з іншими, включаючи батьків і колег, і активно шукає можливості для професійної співпраці всередині освітнього закладу та за його межами), особиста ефективність (розуміє важливість саморозвитку, перш, ніж він або вона зможе надати підтримку іншим. Як професіонал, цей педагог дотримується високих стандартів особистої та професійної доброчесності під час виконання всіх обов’язків і відповідальності).
У період переходу до Нової української школи важливого та актуального значення набуває проблема формування мистецької компетентності, що певною мірою зумовлює підвищення якості вчителя-фахівця. Велику увагу цьому питанню надають Л.Масол, Г.Падалка, О.Рудницька, Г.Щолокова, Т.Дорошенко, О.Хижна та ін. Проблема компетентнісного підходу в освіті широко досліджується такими вченими, як: Н.Бібік, В.Краєвський, О.Локшина, І.Ніконенко, О.Овчарук, О.Пометун, О.Савченко та ін. На їх думку, компетентісне виховання сприяє культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності оперативно реагувати на запити сучасного суспільства.
Із запровадженням дистанційного навчання в Україні вчителі опанували освітні платформи, додатки, вдосконалили можливості проведення відеоконференцій із застосуванням новітніх технічних засобів навчання. Велика кількість учителів, володіючи проєктувальною компетентністю на
високому рівні, створили власне освітнє середовище: сайти, сторінки в соціальних мережах,
блоги, Google класи, відеотеку з поясненнями та уроки на каналах у You Tube. Таким чином,
можна стверджувати про виникнення нового поняття «віртуальної проєктувальної компетентності вчителя». Освітнє середовище сьогодні – це віртуальний світ у режимі онлайн. Саме володіння віртуальною проєктувальною компетентністю дає можливість учителю вдало створювати безпечне середовище у мережі Інтернет та на постійній основі працювати, не маючи потреби перебувати в закладі.
Компоненти змісту проєктувальної компетентності вчителя, критерії та показники її сформованості, необхідні здібності та уміння для її реалізації, особливо в умовах дистанційного навчання, сприятимуть розвитку проєктувальної компетентності вчителів та ефективній роботі на етапі створення осередків безпечного освітнього середовища, як у закладі освіти, так і у віртуальному кабінеті.
Вчитель літератури, музичного мистецтва володіє мелодикою, ритмікою слова, музичними інструментами, відчуває відтінки кольорів, розуміє значення літературних процесів та їх роль у вирішенні проблеми, захоплюється проведенням інтегральних уроків. Адже виклики сьогодення вимагають від вчителя швидкої трансформації, гнучкості й проєктування комфортного середовища для дитини, незалежно від обраної форми навчання.
Таким чином, компетентність є інтегральною характеристикою конкурентоспроможної
особистості, яка характеризує людину як суб’єкта певної діяльності, а розвиток здібностей дає
можливість кваліфіковано виконувати роботу, приймати рішення в проблемних ситуаціях,
планувати та виконувати дії, що призводять до раціонального й успішного досягнення
поставлених цілей.
Основою формування мистецької компетентності у школі є не лише активний інтерес до мистецької галузі знань та якісне викладання предмета, а, передусім, можливість розглядати мистецтво крізь культуру суспільства в цілому, широкий спектр знань окремих видів мистецтва і їх ставлення до дійсності. Вагомим компонентом мистецької компетентності виступають мистецькі знання й навички, що забезпечують успішне здійснення тієї чи іншої форми мистецько-педагогічної діяльності. Така компетентність не є вродженою якістю особистості, а в процесі навчання має стати предметом цілеспрямованого формування, тобто, необхідного комплексу знань, умінь, навичок, досвіду, що допоможе сформувати в процесі переходу до НУШ, готовність до самореалізації в мистецько-педагогічній діяльності не тільки при викладанні дисциплін художньо-естетичного циклу, а й у процесі виховної, організаційної чи позакласної роботи.
Література
1. Богданович Л. Формування мистецької компетентності. Інноватика у вихованні. В.11. 2020.
2. Державний стандарт початкової освіти (2018).
3. Закон України про освіту від 05.09.17.
4. Концепція педагогічної компетентності.
5. Масол Л. (2014). Впровадження компетентнісного підходу до змісту загальної мистецької освіти: аналіз державних стандартів. Мистецтво та освіта № 4.
6. Нова українська школа: Концептуальні засади реформування середньої школи (2016).
7. Пелагейченко В. Відкритий урок: розробки, технології, досвід.