Методична розробка "Формування ціннісно-світоглядних орієнтирів та патріотизму на уроках історії в контексті вимог Державного стандарту НУШ"

Скрипник Інна Вікторівна 29 жовтня 78 Відгуки відсутні

Про матеріал

У статті проаналізовано теоретичні та практичні засади формування національної самосвідомості, патріотизму, почуття обов'язку та громадянської відповідальності здобувачів освіти на уроках історії. Здійснено адаптацію класичних педагогічних та історико-соціальних підходів до вимог Державного стандарту базової середньої освіти (освітня галузь «Громадянська та історична»). Запропоновано конкретний інструментарій діагностики духовного світу учнів та методичні прийоми опрацювання контроверсійних тематичних блоків у 8–9 класах НУШ.
Перегляд файлу

Інна Скрипник
вчитель історії та громадянської освіти
Ліцею № 230 м. Києва



Формування ціннісно-світоглядних орієнтирів та патріотизму на уроках історії в контексті вимог Державного стандарту НУШ

АНОТАЦІЯ ТА КЛЮЧОВІ СЛОВА
Анотація. У статті проаналізовано теоретичні та практичні засади формування національної самосвідомості, патріотизму, почуття обов'язку та громадянської відповідальності здобувачів освіти на уроках історії. Здійснено адаптацію класичних педагогічних та історико-соціальних підходів до вимог Державного стандарту базової середньої освіти (освітня галузь «Громадянська та історична»). Запропоновано конкретний інструментарій діагностики духовного світу учнів та методичні прийоми опрацювання контроверсійних тематичних блоків у 8–9 класах НУШ.

Ключові слова: Нова українська школа, історична освіта, національно-державницька свідомість, патріотичне виховання, наскрізні уміння, ціннісні орієнтири, критичне мислення.



Вступ та актуальність теми

Навчання історії в сучасній школі виконує стратегічну соціальну та державотворчу функцію — підготовку особистості до повноцінного життя в полікультурному, інформаційно насиченому та динамічному середовищі. Сучасний випускник має бути здатною до критичного мислення, зацікавленого діалогу, конструктивного порозуміння та творчої самореалізації людиною. Подібні тенденції розвитку історичної та громадянської освіти покликані до життя фундаментальним трансформаційним процесом переходу суспільства від індустріальної парадигми до нової науково-технологічної та цифровізованої фази розвитку.

У контексті реформування змісту освіти відповідно до концепції Нової української школи (НУШ) та вимог Державного стандарту базової середньої освіти, ключовим завданням навчальних предметів «Історія України», «Всесвітня історія» та інтегрованих курсів є формування у школярів ціннісних орієнтирів, патріотизму та національно-державницької ідентичності. Цілі, форми організації пізнавальної діяльності та методичні прийоми роботи мають ґрунтуватися на системі ідей і моральних цінностей, які протягом тисячоліть виробив український народ.

Ідеологія державотворення як серцевина виховного процесу

В умовах сучасних викликів громадяни України керуються ідеологією державотворення, яка є квівтесенцією української національної ідеї. Державна ідеологія, що спирається на глибокі національні коріння, забезпечує свободу мислення, створює найсприятливіші умови для гуманізації навчального процесу, пробудження індивідуальних задатків школярів та розвитку їхнього творчого потенціалу.

Серцевиною громадянсько-патріотичного виховання учнівської молоді є цілеспрямоване формування національно-державницької спрямованості. Як підкреслював професор О. Вишневський, «ідеологія державотворення, державозахисту і державозбереження є важливим компонентом виховних систем усіх демократичних держав. Прищеплення її дітям називають вихованням громадянськості».

Навчальний предмет «Історія» має потужний потенціал для розв'язання цього завдання. Він ознайомлює молодь із величним минулим нашої Батьківщини та постатями видатних діячів (від Святослава Завойовника, Володимира Мономаха до Богдана Хмельницького, Івана Богуна та сучасних Героїв-державотворців), які слугують зразками відданості рідному народові. Історична освіта дає молодій людині усвідомлення себе як частини великої нації, з якою вона органічно пов'язана і задля розквіту якої працює.

Вплив історичної пам'яті на формування особистості: спадщина М. С. Грушевського

Визначальну роль історії у становленні світогляду акцентував ще Михайло Грушевський, зазначаючи, що в здійсненні античного принципу «пізнай себе» історія дає змогу пізнавати різні сфери людського єства і є могутнім засобом громадського виховання. Вивчення діянь предків становить основу соціально-виховної функції навчання:

КЛАСИЧНА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА
«Історія являється кінець-кінцем цементом, яким держиться всяке людське пожиття, і з цього становища вона мусить і тепер бути, і буде завсіди можутьнім засобом громадського виховання, з котрим треба рахуватись, за яким треба слідити, направляти, давати до нього поправки — рахуючись з його впливами не тільки в школі, а й поза школою... Школа повинна дати з сього погляду те, чого треба життю».
— М. С. Грушевський



Психолого-педагогічний механізм розвитку духовного світу учня

Формування духовного світу та світогляду здобувача освіти охоплює три взаємопов'язані сфери: раціональну, емоційно-почуттєву та вольову.

  • Раціональна сфера та почуття обов'язку: Ключовою категорією виступає усвідомлення обов'язку. Через розуміння обов'язку відбуваються формування моральних ідеалів, оцінка власних вчинків та осмислення відповідальності перед суспільством.

  • Почуттєва сфера, гідність та честь: Переживання обов'язку дає поштовх розвитку емоцій. Основою патріотичних почуттів є гордість за історію та культуру свого народу. Вона трансформується в почуття власної гідності та честі. Учителеві важливо наголошувати: якщо гідність може бути вражена зовнішніми чинниками, то честь людина втрачає лише сама — через власні вчинки та компроміси із совістю.

  • Вольова сфера: Ключовими поняттями тут є цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, організованість та вміння підпорядковувати особисті інтереси суспільно значущій меті. Оскільки вольовому акту передує усвідомлення мети, чітка ієрархія ціннісних орієнтирів має вирішальне значення.

Вікові особливості та діагностичний інструментарій у НУШ

Активне формування національної самосвідомості відбувається у віці 12–17 років. Тому робота у молодшому та підлітковому віці (7–11 та 12–14 років) передбачає засвоєння базових поняття (ідеал, обов'язок, патріотизм, честь, гідність) та закладання емоційних підвалин. Наступним етапом є практична діагностика рівня сформованості ціннісних орієнтирів. З метою з'ясування стартового рівня національно-державницької свідомості та виховних потреб здобувачів освіти рекомендовано проведення спеціалізованого анкетування:

Анкета діагностики ціннісно-світоглядного комплексу учнів (Методичний інструментарій)

  1. 1. У чому, на твою думку, повинна проявлятися приналежність людини до певної нації? (а - у записі в документах; б - у рисах обличчя; в - у знанні мови, історії, культури; г - у спільності релігії; д - у проживанні на спільній території; е - інше).

  2. 2. Чи відчуваєш ти себе членом української спільноти? У чому це конкретно виявляється?

  3. 3. Як ти розумієш поняття «національний характер»?

  4. 4. Що для тебе означає «національна самосвідомість»?

  5. 5. Чи є в тебе особистий морально-громадянський ідеал та чи прагнеш ти його наслідувати (у поведінці, вчинках, вихованні позитивних рис)?

  6. 6. Перелік ціннісних якостей: Оберіть 14 рис, найбільш притаманних: а) українському національному ідеалу; б) тобі особисто (активність, волелюбність, гідність, відповідальність, доброзичливість, дисциплінованість, працьовитість, патріотизм, принциповість, мужність тощо).

  7. 7. Які негативні риси (байдужість, безвольність, заздрісність, егоїзм) викликають у тебе найбільшу відразу і чому?

  8. 8. Яке місце у твоїй системі якостей займає воля та чи маєш ти особистий план самовдосконалення?

При оцінюванні результатів анкетування педагог має враховувати: головним показником є не лише декларативні заяви учнів, а їхні реальні вчинки, діла та суспільна активність.

Методичні прийоми реалізації вимог НУШ на уроках історії

У Новій українській школі навчання історії базується на компетентнісному та діяльнісному підходах. Найповніше риси українського національного характеру втілені в постатях історичних діячів. Навчальний матеріал слід подавати об'єктивно, демонструючи багатовімірність особистості.

1. Робота з дискусійними та контроверсійними питаннями (8–9 класи)

При вивченні складних історичних періодів (наприклад, епоха І. Мазепи, події Української революції 1917–1921 рр., діяльність М. Грушевського, С. Петлюри, Н. Махна) недоцільно надавати догматичні оцінки. Ефективним є використання проєктно-пошукових методів та дебатів:

  • Аналіз постаті Івана Мазепи: Обговорення питань: Що було визначальним у вчинках гетьмана? Чи можна говорити про духовну спорідненість І. Мазепи та Карла XII? У чому полягала державницька логіка його вибору?

  • Проблемні дискусії щодо подій 1917–1921 рр.: Аналіз рішень М. Грушевського та С. Петлюри через призму тогочасних викликів, амбіцій, патріотизму та наслідків для державності.

2. Інтерактивні форми діяльності: Рольові ігри та уроки-дослідження

Для розвитку критичного мислення та емпатії застосовуються:

  • Рольові ігри та історичні реконструкції позицій: Учні представляють конкретних історичних діячів або соціальні групи, аргументовано захищаючи їхні переконання на основі джерел.

  • Уроки-пошуки та лабораторії історичного джерела: Самостійний пошук, критичний аналіз та зіставлення первинних документів, фактів та відмінних оцінок дослідників.

Висновки

Перший і найважливіший крок до національного відродження — це повернення до рідної мови, історії та духовної культури свого народу. Завдання сучасного вчителя історії в умовах НУШ — крок за кроком вводити молоде покоління у процес усвідомлення власної національної ідентичності, плекати гордість за свій народ, формувати відповідальність за його майбутнє та заповнювати прогалини в ціннісній сфері дітей.

Щоб стати гармонійно розвиненою особистістю, здобувачу освіти недостатньо засвоїти суму академічних фактів. Необхідно увібрати неминущі цінності духовної культури, сформувати власну гідність і честь та залучити ці орієнтири у щоденну творчу діяльність, взаємодію з оточуючими та активну громадянську позицію.

Рекомендована література та джерела (відповідно до вимог НУШ)

  • Державний стандарт базової середньої освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898).

  • Концепція Нової української школи / Упоряд. Г. Грищенко, М. Гриньова та ін. Київ: МОН України, 2016. 40 с.

  • Модельна навчальна програма «Історія України. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Пометун О. І., Репан О. А., Власов В. С. та ін.).

  • Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навчальний посібник. 3-тє вид. Дрогобич: Коло, 2008. 568 с.

  • Грушевський М. С. Про старовину українську: бесіди про українські землі і людські діла. Київ: Либідь, 1991. 112 с.

  • Пометун О. І., Гупан Н. М. Методика навчання історії в школі. Київ: ВД «Освіта», 2012. 256 с.

  • Стратегія національно-патріотичного виховання (затверджена Указом Президента України від 18 травня 2019 року № 286/2019).