Методична стаття "Формування історичного мислення школярів як методична проблема"
Про матеріал
У статті розкрито теоретико-методичні засади формування та розвитку історичного мислення учнів у процесі навчання історії в загальноосвітньому навчальному закладі. Визначено сутність історичного мислення як специфічного різновиду пізнавальної діяльності, охарактеризовано етапи формування історичних поняття та методичні прийоми встановлення причинно-наслідкових і синхронних зв'язків. Висвітлено роль критичного опрацювання історичних фактів та застосування методологічних принципів (історизму, об’єктивності, мультиперспективності) для розвитку компетентностей школярів у контексті вимог НУШ.
Категорія
матеріалу: Практика
/ Методична робота / Історія та
суспільствознавство
Цільова
аудиторія: Вчителі
історії, суспільствознавства, методисти,
керівники МО
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОГО МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА
Інна
Скрипник
вчитель
історії, правознавства та громадянської
освіти,
вища кваліфікаційна категорія,
«старший учитель»
Анотація. У статті розкрито теоретико-методичні засади формування та розвитку історичного мислення учнів у процесі навчання історії в загальноосвітньому навчальному закладі. Визначено сутність історичного мислення як специфічного різновиду пізнавальної діяльності, охарактеризовано етапи формування історичних поняття та методичні прийоми встановлення причинно-наслідкових і синхронних зв'язків. Висвітлено роль критичного опрацювання історичних фактів та застосування методологічних принципів (історизму, об’єктивності, мультиперспективності) для розвитку компетентностей школярів у контексті вимог НУШ. Ключові слова: історичне мислення, понятійний апарат, логічні операції, історичний факт, причинно-наслідкові зв'язки, методичні прийоми, НУШ. |
Вступ
Сучасні трансформації в системі шкільної освіти України вимагають від учителя історії переорієнтації навчального процесу з простої трансляції готової інформації на розвиток предметних і ключових компетентностей здобувачів освіти. Оволодіння основними прийомами розумової діяльності у процесі вивчення суспільствознавчих дисциплін перетворює їх на стійкі інтелектуальні вміння. Результатом такого підходу є здатність школярів самостійно систематизувати, критично оцінювати та застосовувати на практиці здобуті історичні знання [cite: 1].
Розвиток логічного та історичного мислення є однією з найактуальніших проблем сучасної методики навчання історії [cite: 1, 3, 5]. Воно спирається на загальні логічні операції, проте має специфічний предметний зміст, адже оперує часовими й просторовими категоріями, конкретними історичними умовами та динамікою розвитку суспільних явищ [cite: 1].
1. Поняття та специфіка історичного мислення
Історичне мислення являє собою синтез загальних норм правильного, критично усвідомленого мислення, предметного змісту історії та установок на використання історичних знань і закономірностей як методології пізнання [cite: 1, 5].
Це цілеспрямована розумова діяльність, спрямована на аналіз минулого, критичне осмислення сучасних процесів та прогнозування майбутніх тенденцій [cite: 1]. Воно передбачає оволодіння трьома основними типами пізнавальних дій:
Достовірні правила дій — використання алгоритмізованих способів опрацювання даних (наприклад, побудова діаграм кількісних і якісних змін за періодами) [cite: 1].
Узагальнені передбачені дії — спирання на схематизовані орієнтири, у яких кожна операція виконується учнем самостійно (типові схеми опису історичних подій, алгоритми порівняння, складання складного плану) [cite: 1].
Узагальнені знання-принципи — концептуальні ідеї, які слугують методологічною установкою пізнавальної діяльності (розуміння причинно-наслідкових зв’язків між економічними й соціально-політичними процесами) [cite: 1].
2. Формування понятійного апарату та логічних операцій
Формування історичних понять — одне з найважливіших і найскладніших завдань шкільної історії [cite: 1, 4]. Воно забезпечує розуміння учнями суті суспільних процесів і розвиває вміння застосовувати знання як на уроці, так і в практичному житті [cite: 1].
Для успішного формування понятійного апарату вчителеві доцільно організувати роботу за такими напрямами:
Аналітично-підготовчий: попередній аналіз понять навчальної теми перед початком навчального року, розподіл їх на відомі учням та такі, що потребують спеціальної опрацювання, врахування їх повторюваності [cite: 1].
Методико-технологічний: добір найефективніших засобів і методичних прийомів для розкриття змісту поняття (вміння давати визначення, розчленовувати загальне поняття на складові, виділяти суттєві ознаки) [cite: 1].
Практично-діагностичний: перевірка засвоєння обсягу та змісту понять через виконання учнями практичних і творчих завдань [cite: 1].
3. Роль історичного факту та методичних прийомів у пізнавальному процесі
Історичний факт виступає джерелом і об'єктом мислення [cite: 1]. Оскільки відновити факт минулого безпосередньо неможливо, створення його образу в свідомості школяра відбувається через асоціації з наявним досвідом та виявлення зв'язків з іншими подіями [cite: 1].
Науковий факт вимагає обов'язкової інтерпретації [cite: 1]. За своєю пізнавальною функцією історичні факти поділяють на:
1. Факти, що розкривають дію загальноісторичних закономірностей [cite: 1].
2. Факти, що відображають своєрідність і специфіку конкретної епохи чи регіону [cite: 1].
3. Факти, що пояснюють конкретні вияви суспільних законів у різних країнах [cite: 1].
Застосування прийому порівняння
За висловом К. Ушинського, порівняння є основою всякого розуміння й мислення [cite: 1, 7]. Порівнюючи події та явища, учні знаходять у них спільне й відмінне [cite: 1]. Наприклад, порівняльний аналіз причин і наслідків масового штучного голоду в Україні (1932–1933 рр. та 1946–1947 рр.) або особливостей колективізації в Східній та Західній Україні активізує пізнавальну діяльність, навчає аргументувати позицію та висловлювати власні судження [cite: 1].
4. Комплексний підхід до формування рис історичного мислення
Для формування в учнів здатності мислити історично необхідно цілеспрямовано розвивати такі вміння:
1. Давати об'єктивний опис суспільного явища чи події, виділяючи істотні риси й дати [cite: 1].
2. Виявляти причинно-наслідкові зв'язки та умови, в яких розвивається явище [cite: 1].
3. Усвідомлювати плинність історичних процесів, їхні етапи та значення для сьогодення [cite: 1].
4. Визначати міру прогресивності явищ та формулювати обґрунтовані «уроки історії» [cite: 1].
5. Встановлювати синхронні й просторові зв'язки, розглядаючи події в цілісній характеристиці епохи [cite: 1].
Висновки
Формування та розвиток історичного мислення школярів — це систематичний, цілеспрямований процес, що вимагає від учителя фахової майстерності, чіткої системи роботи з понятійним апаратом та застосування інтерактивних і пошуково-дослідницьких методів навчання [cite: 1, 3, 5]. Озброєння учнів прийомами логічного аналізу, порівняння та інтерпретації фактів є надійною основою для формування свідомих громадян України з високим рівнем критичного мислення [cite: 1].
Список використаної літератури
1. Баханов А. О. Практикум з методики викладання історії в школі : навч. посіб. для студ. іст. факультетів. Запоріжжя : Просвіта, 2004. 112 с.
2. Баханов А. О. Інноваційні трансформації шкільної історичної освіти в Україні (початок 90-х рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) : монографія. Запоріжжя : КПУ, 2014. 508 с.
3. Власов В. С. Методика викладання історії в школі : навч.-метод. посіб. Київ : Літера ЛТД, 2020. 256 с.
4. Горохівський П. І. Формування історичних поняття у учнів 8–9 класів загальноосвітньої школи : методичні рекомендації. Черкаси : ОІПОПП, 2012. 64 с.
5. Пометун О. І., Фрейман Г. О. Методика навчання історії в школі / за ред. О. І. Пометун. Київ : ВД «Освіта», 2006. 320 с.
6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю. Київ : Радянська школа, 1988. 304 с.
7. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання: Спроба педагогічної антропології // Вибрані педагогічні твори : у 2-х т. Київ : Радянська школа, 1983. Т. 1. 488 с.