Життєвим кредом  є слова В.О.Сухомлинського:

              

  

 

Педагогічне кредо: 
Учитись важко, а учить ще важче.
Але не мусиш зупинятись ти.
Як дітям віддаси усе найкраще, 
То й сам сягнеш нової висоти.
                                           М. Сингаївський

 

Професійне кредо: «Мені хочеться прорости квіткою в серцях учнівської

                                  душі, посіявши там добре, розумне, вічне»

 

Інформаційний паспорт

Навчальних тем

 з української літератури

  8-ий клас

                                                  

Власна методична розробка

призначена для вчителів української мови і літератури

шкіл різних типів навчання та учнів 8 класу.

                                                                        

                                                                         Затверджена

                                                                           радою методичного кабінету

                                                                               відділу освіти Косівської РДА

                                                  

                                                   Протокол № 4

                                                           від 28.09.2017 року

 

       Автор ВМР:    Кричун Надія Ярославівна,   вчитель української мови і

                                 літератури Рожнівського НВК «Гуцульщина» імені

                                Ф.Погребенника  НаУКМА,

                                спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії,

                                педагогічне звання «Старший учитель».

 

      Рецензенти:    Ткачук О. М., методист методичного кабінетувідділу освіти

                                 Косівської  райдержадміністрації;

                                 Гавриш Г. В., голова МШМО вчителів-словесників;

                                 Симотюк С.М., вчитель-методист Рожнівського НВК

                                           

У власній методичній розробці

• наведено  загальну інформацію про інформаційний паспорт навчальної                 теми,
• подано витяг із навчальної  програми щодо змісту матеріалу з теми та

  вимог до навчальних досягнень учнів із її засвоєння,

• наведено  джерела  інформації методичного характеру, рекомендовані

  Міністерством освіти,

•  подано перелік джерел, рекомендованих автором для розширення і

   поглиблення знань із відповідної теми.

 

Для самоперевірки набутих учнями знань пропонуються різнорівневі тестові та контрольні завдання. 

Українська література

Клас: 8-й

                        

№ з/п	Перелік  представлених матеріалів	Сторінка
1	Інформація про ВМР (власну методичну розробку)	2
2	Про оновлену програму, затверджену Наказом МОН України  від 07.06.2017 № 804	6
3	Частина І Джерела навчальної інформації	8
4	Орієнтовний перелік очікуваних результатів навчальної діяльності учнів 8 класу.	10
5	Мета і завдання навчального предмета	11
6	Завдання НЛ (наскрізних ліній) та рекомендаційних рубрик.	17
6	Перелік джерел навчальної інформації	19
7	Інформаційний  паспорт  №1 Тема «Вступ. Усна народна творчість»	21
	Частина 1.Витяг з навчальної програми	22
	Частина 2. Поради щодо вивчення теми	23
	Частина 3. Додаткові навчальні матеріали: українські народні думи для позакласного і додаткового прочитання:	25
	Частина 4.  Самоперевірка знань з теми «Вступ. Усна                    народна творчість. Історичні пісні. Думи»	37
	Частина 5. Творчі завдання	42
	Частина 6. Творчі завдання
8	Інформаційний  паспорт  №2. Тема «Світ української поезії»	52
	Частина 1. Витяг з навчальної програми	52
	Частина 2. Поради щодо вивчення теми.	55
	Частина 3. Додаткові навчальні матеріали.	61
	Частина 4. Самоперевірка набутих учнями знань.  (Різнорівневі тестові та контрольні завдання  ЗНО з теми, які були запропоновані на випробовуваннях 2009 -2017рр.)	63
	Частина 5. Творчі завдання для поглибленого                    вивчення теми.	70
	Частина 6.Додаткові джерела інформації	74
	Частина 7.Додаткові методичні джерела інформації	75
9	Інформаційний  паспорт  №3. Тема «Національна драма»	80
	Частина 1. Витяг з навчальної програми	80
	Частина 2. Поради щодо вивчення теми.	81
	Частина 3. Додаткові навчальні матеріали.	83
	Частина 4. Самоперевірка набутих учнями знань. (Різнорівневі тестові та контрольні завдання  ЗНО з теми, які були запропоновані на випробовуваннях 2009 -2017рр.)	84
	Частина 5. Творчі завдання для поглибленого                    вивчення теми.	87
	Частина 6. Додаткові методичні матеріали	89
	Частина 7.Додаткові методичні джерела інформації	90
10	Інформаційний  паспорт  №4 Тема «З української  прози »	93
	Частина 1. Витяг з навчальної програми	93
	Частина 2. Поради щодо вивчення теми.	95
	Частина 3. Додаткові навчальні матеріали.	98
	Частина 4. Самоперевірка набутих учнями знань. (Різнорівневі тестові та контрольні завдання  ЗНО з теми, які були запропоновані на випробовуваннях 2009 -2017рр.)	104
	Частина 5. Творчі завдання для поглибленого                    вивчення теми.	113
	Частина 6. Додаткові методичні матеріали	120
	Частина 7.Додаткові методичні джерела інформації	121
11	Інформаційний  паспорт  №5 Тема «Український гумор і сатира »	126
12	Частина 1. Витяг з навчальної програми	126
	Частина 2. Поради щодо вивчення теми	127
	Частина 3. Додаткові навчальні матеріали.	128
	Частина 4. Самоперевірка набутих учнями знань. (Різнорівневі тестові та контрольні завдання  ЗНО з теми, які були запропоновані на випробовуваннях 2009 -2017рр.)	131
	Частина 5. Творчі завдання для поглибленого                    вивчення теми.	134
	Частина 6. Джерела методичної інформації	136
	Частина 7.Додаткові методичні джерела інформації	137
	Інформаційний  паспорт  №6 Тема «Література рідного краю »	139
	Частина 1. Рекомендації щодо вивчення ЛРК	139
	Частина 2. Витяг з навчальної програми	140
	Частина 3. Перелік методичної літератури	141
	Частина 4. Додаткові навчальні матеріали:	142
	- Д.Павличко (141),                    В.Гарасим'юк (143),    І.Малкович (145),                    Р.Іваничук (147) ,    Т.Мельничук (149),                 В.Вовк (152),    М.Влад (154),                          М.Підгірянка(157),      С.Пушик (158),                       К.Ватаманюк (159),    Б.Радиш-Маринюк (160),      М.Близнюк (162),    Д.Арсенич (164),                    В.Шкурган (166). - Письменники Івано-Франківської області (вибране) (167)   Додатки (180)	142- 179

Програма:  Українська література  5-9 класи: оновлена програма

                            для загальноосвітніх навчальних  закладів

Р. В. Мовчан, доктор філологічних наук (керівник групи);

К.В. Таранік-Ткачук, кандидат педагогічних наук, головний спеціаліст

 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України;

М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ);

О.М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці);

С. А. Кочерга, доктор філологічних наук  (Ялта);

Л. І. Кавун, доктор філологічних наук (Черкаси);

О. І. Неживий, кандидат педагогічних наук (Луганськ);

Н. В. Михайлова, учитель-методист (Київ).

 

Авторський колектив:

          Р. В. Мовчан, доктор філологічних наук (керівник групи);

•   К.В. Таранік-Ткачук, кандидат педагогічних наук, головний спеціаліст Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України;
•   М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ);
  О.М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці);
•   С. А. Кочерга, доктор філологічних наук  (Ялта);
•   Л. І. Кавун, доктор філологічних наук (Черкаси);
  О. І. Неживий, кандидат педагогічних наук (Луганськ);
•   Н. В. Михайлова, учитель-методист (Київ).

 

Робоча група,  яка здійснила розвантаження програми відповідно до наказу № 100 Міністерства освіти і науки України від 6.02.2015 р. та відповідно до наказу № 617 Міністерства освіти і науки України від 3.06.2016р.:

 

• Н. І. Шинкарук, завідувач сектору відділення науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти Інституту модернізації змісту освіти;

• Р. В. Мовчан, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, доктор філологічних наук;
• Л. Т. Коваленко, викладач кафедри методики мов та літератури Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, заступник директора Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка;
• Н. М. Логвіненко, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук;
• Н. В. Ілясевич, учитель української мови і літератури Слов'янської гімназії м. Києва, учитель-методист;
• Н. В. Михайлова, учитель української мови і літератури ліцею «Наукова зміна» м. Києва, учитель-методист;
  Г. О. Усатенко, голова Громадської ради при МОН України, доцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
• Н. М. Панасенко, старший науковий співробітник лабораторії вікової психофізіології Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. 

 

    Робоча група, яка здійснила оновлення програми відповідно до наказів

Міністерства освіти і науки України № 52 від 13.01.2017 р та №201 від10.02.2017 р.:

 

• С. Р. Молочко – голова  робочої групи,; 

старший викладач кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання, методист відділу суспільно-гуманітарних дисциплін Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, учитель-методист

• Н. В. Михайлова – модератор, учитель-методист ліцею «Наукова зміна» м. Києва;
• О. Ю. Котусенко, головний спеціаліст департаменту загальної та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України;
• А. М. Фасоля, провідний науковий співробітник відділу навчання української мови і літератури Інституту педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник;
• Д. І. Дроздовський, докторант, науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, кандидат філологічних наук;
• О. М. Ратушняк, доцент кафедри української літератури Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кандидат педагогічних наук;
•  В. Р. Півторак, учитель української мови і літератури Калуської гімназії імені Дмитра Бахматюка;
•  А. В. Білоус, учитель української мови і літератури комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 54» Дніпровської міської ради;
•  Т. В. Стус, методист Національного Центру «Мала академія наук України».

 

                 

 

 

 

 

Частина І

Джерела навчальної інформації                                                      

Таблиця 1.1.

1.Перелік джерел навчальної інформації

№з/п	Вид	Назва	Автор(и)	Видавництво	Рік видання
1	Підручник	Українська література, 8 клас	Авраменко О.М.	Київ «Грамота»	Наказ МОН України від 10.05.2016 № 491

 

Таблиця 1.2.

2. Додаткові підручники та навчальні посібники, рекомендовані Міністерством освіти і науки , молоді та спорту.

№з/п	Вид	Назва	Автор(и)	Видавництво	Рік видання
1	Підручник	Українська література	Міщенко О.І.	Видавництво «Генеза»	2016
2	Підручник	Українська література	Слоньовська О.В.	Видавництво "Літера ЛТД"	2016
3	Підручник	Українська література	Коваленко Л.Т.	Видавництво "Оріон"	2016
4	Підручник	Українська література	Пахаренко В.І. Коваль Н.А.	Видавництво «Грамота»	2016
5	Підручник	Українська література	Борзенко О.І., Лобусова О.В.	Видавництво «Ранок»	2016

 

Таблиця 1.3.

  3. Додаткові джерела інформації , рекомендовані автором

№ з/п	Вид	Назва	Автор(и)	Видавництво	Рік видання
1	Посібник	Українська література (8 клас)	Слюніна О.І	Видавництво «Основа»	2016
2	Методичний посібник	Українська література  (8 клас) Нова програма Розробки уроків до підручника Борзенка О.І.	Лобусова О.	Видавництво  «Ранок»	2016
3	Методичний посібник	Усі уроки української літератури Нова програма (8 клас   + CD)	Чупринін О.	Видавництво «Основа»	2016
4	Зошит для контролю	Українська література. (8 клас). Контроль навчальних досягнень	Паращич В.В.	Видавництво  «Ранок»	2016
5	Робочий зошит	Українська література. (8 клас)		Видавництво  «Ранок»	2017
6	Хрестоматія-довідник	Українська література.  (8 клас). Серія "Джерела"	Паращич В.В.	Видавництво  «Ранок»	2017
7	Методичний посібник	Українська література. 8 клас: алендарно-тематичний план	Лобусова О.В., Столій І.Л.	Видавництво  «Ранок»	2017

 

У процесі вивчення української літератури варто використовувати й сучасні можливості Інтернету – сайти:

• pysar.tripod.com – класична українська література;
• www.poetryclub.com.ua – сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів;
• poetry.uazone.net – українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики;
• books.ms.km.ua – твори репресованих українських письменників;
• www.lib.proza.com.ua – твори сучасних українських і зарубіжних авто­рів;
• litopys.narod.net – бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості;
•  www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html – зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку ХХ століття та ін.

 

Літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:

•    www.book-courier.com.ua – «Книжковий кур’єр»;
•   www.elitprofi.com.ua/gazeta – «Книжник-ревю»;

 

8 клас

Усього — 70 год. На тиждень — 2 год. 

• Текстуальне вивчення творів — 54 год.
• Повторення й узагальнення — 2 год.
• Література рідного краю — 4 год.
• Позакласне читання — 4 год.
• Розвиток мовлення — 4 год. (у межах годин на текстуальне вивчення).
• Резервний час — 6 год.

 

Орієнтовний перелік

очікуваних результатів навчальної діяльності

учнів 8 класу

Предметні компетентності

Учень / учениця:

• розкриває багатозначність художнього образу; розрізняє різні типи образів;
• пояснює значення пісні в житті українського народу;
• визначає тематику, пояснює роль засобів художньої  виразності в них;
• називає основні факти з біографії Т. Шевченка, Лесі Українки, інших письменників, твори яких вивчаються;
• виявляє специфіку окремих відображених міфологічних і фольклорних, а також традиційних (вічних) тем, сюжетів, образів, мотивів у літературному творі (спадщині) письменника;
•  вдумливо й виразно читає поезії; визначає їхній настрій;
•  коментує зміст виучуваних творів;
• розглядає їх у контексті біографії митця;
• визначає основні проблеми та  головну думку (ідею);
• пояснює підтекст (якщо він є);
• характеризує образи, пояснює алегоричність (якщо є); порівнює їх;
• визначає основні засоби образотворення;
• аналізує сюжет, композиційні особливості творів;
• пояснює відмінність між сюжетом і композицією;
• знає

• визначення, ознаки і застосовує під час інтерпретації та аналізу художнього твору (окремого фрагменту);
• літературознавчі поняття;
• зміст художніх творів;
• історичні пісні, думи,
• визначення, ознаки вільного вірша, драматичного твору, комедії, трагікомедія, філософська лірика, громадянська лірика, інтимна лірики, пейзажної лірики, художнього образу.

 

 

Ключові компетентності

Учень / учениця:

• використовує комунікативні стратегії для формулювання власної позиції;
• усвідомлює роль культури спілкування в сучасному світі;
• володіє стратегіями читання-сканування, ознайомлювального, повільного, діалогічного читання;
• обирає зручну для себе форму фіксації і представлення інформації;
• готує реферативні огляди опрацьованої літератури;
• оцінює критично, але толерантно позицію співрозмовника;
• добирає аргументи, аби переконати його;
• ставить цілі самоосвітньої діяльності; тезисно викладає свої думки;
• самостійно планує навчальну діяльність відповідно до:

• загальних цілей,
• власних інтересів,
• прагнень,
• установок;

• організовує і здійснює самоосвітню діяльність;
• володіє різноманітними способами саморефлексії і самоконтролю;
• із допомогою вчителя формує індивідуальний читацький маршрут;
• визначає причини труднощів у навчанні;
• коригує індивідуальну навчальну програму;
• організовує і здійснює діяльність у групі.

 

Мета вивчення української літератури

у 8 класі є:

• підвищення загальної освіченості учнів;
• сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі;
• виховання національно свідомого громадянина України;
• формування й утвердження загальнолюдських цінностей.

 

Завдання навчального предмета:

• Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва;
• Розвиток уміння сприймати художній твір як явище мистецтва;
• Підняття загальної освіченості учнів;
• Формування читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку;
• Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу;
• Повернення втраченого престижу національної літератури;
• Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до європейської спільноти;
• Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, критичного мислення, вміння аргументовано доводити власну думку;
• Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному просторі;

• Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички у практичному житті;
• Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися.

 

Зміст

запропонованого до вивчення літературного матеріалу, спроектований  на очікувані результати навчання.

У програмі втілено ключові компетентності, які сприяють розвитку особистості та її повноцінній реалізації в сучасному житті:

•   соціальні компетентності
•   мотиваційні компетентності
•   функціональні компетентності

 

Загальна мета

навчання української літератури конкретизується

в таких завданнях предмета:

1. Поглиблення інтересу до читання, зміцнення потреби читати; усвідомлення ролі літератури як засобу самопізнання і самотворення; використання досвіду читацької діяльності для розв’язання життєвих проблем.
2. Розвиток емпатії, відтворювальної і творчої уяви, художнього мислення й образного мовлення, чуття жанру, форми.
3. Розвиток здобутих у початковій школі вмінь і навичок в усіх видах читацької діяльності:

• оволодіння різноманітними читацькими стратегіями;
• удосконалення вмінь діалогічної взаємодії з текстом, умінь аналізувати й інтерпретувати художній твір;
•  збагачення читацького досвіду,
• розширення кола читання,
• вироблення алгоритму прочитання художніх творів різних естетичних систем, напрямів, жанрів, стилів,
• опанування здатністю орієнтуватися у світі класичної і масової літератури, розрізняти явища високого мистецтва і низькопробної культури.

4. Оволодіння змістом української літератури, засвоєння й систематизація основних літературознавчих понять як засобу повноцінного сприйняття, прочитання й інтерпретації художнього тексту.
5. Усвідомлення літературного процесу як цілісної системи, що має свої природні закономірності й тенденції.
6. Узагальнення і поглиблення знань про мистецтво слова, умінь розглядати художню літературу в контексті інших видів мистецтв.
7. Формування на основі читацького досвіду переконаності в багатстві української художньої літератури та її значущості серед інших національних літератур.
8. Формування культури

• художнього сприймання,
• естетичних потреб,
• смаку,
• почуттів,
• читацької культури,
• установок,
• мотивів,
• здатності сприймати художній твір з естетичних позицій,
• розглядати його в єдності змісту і форми,
• розрізняти художньо вартісні та низькопробні твори.

9. Розвиток чуття художнього слова, мовленнєвої культури, творчих здібностей, набуття досвіду літературно-творчої діяльності.
10.  Вироблення загально-навчальних, зокрема організаційно-діяльнісних умінь, здатності самостійно формувати індивідуальну навчальну траєкторію, керувати читацькою діяльністю, особистісним і читацьким розвитком.
11.  Розвиток умінь працювати з різними видами інформації, зокрема й електронними, здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність (знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти та відомості).

 

Оновлена програма з української літератури

поглиблює компетентнісну спрямованість навчання,

що досягається шляхом:

• розкриття потенціалу предмета для формування ключових компетентностей;
• зменшення обсягу фактологічного матеріалу на користь практичної діяльності, що забезпечує відносно достатню кількість часу для формування предметних і ключових компетентностей;
• формулювання очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності  термінами компетентнісного підходу:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• виокремлення в очікуваних результатах навчання тих, що стосуються оволодіння загальнонавчальними вміннями як основою формування суб’єктності учня;
• укладання переліку умінь, якими повинен оволодіти учень певного класу за рік навчання;
• уведення наскрізних змістових ліній.               

 

Компетентнісний потенціал предмета «Українська література»
№ п/п	Ключова компетентність	Уміння і ставлення, формування яких можна забезпечити засобами предмета
1.	Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовою	Уміння:  розуміти україномовні тексти різних жанрів і стилів; послуговуватися державною мовою в різноманітних життєвих ситуаціях; застосовувати різноманітні комунікативні стратегії залежно від мети спілкування; толерантно дискутувати, відстоювати власну думку. Ставлення: поцінування краси і багатства української мови; усвідомлення ролі української мови як ключового чинника творення нації і держави, самоствердження особистості; відстоювання права спілкуватися українською мовою в різноманітних сферах життя суспільства.
2.	Спілкування іноземними мовами	Уміння: порівнювати оригінальні художні тексти та їх україномовні переклади. Ставлення: утвердження багатства української мови; обстоювання можливості перекладу українською мовою будь-якого тексту іноземної мови; розуміння ролі іноземної мови як засобу пізнання іншого світу, збагачення власного культурного досвіду.
3.	Математична компетентність	Уміння: розвивати абстрактне мислення; установлювати причинно-наслідкові зв’язки,    виокремлювати головну та другорядну інформацію; чітко формулювати визначення і будувати гіпотези; перетворювати інформацію з однієї форми в іншу (текст, графік, таблиця, схема). Ставлення: прагнення висловлюватися точно, логічно та послідовно.
4.	Компетентності у природничих науках і технологіях	Уміння: критично оцінювати результати людської діяльності в природному середовищі, відображені у творах літератури. Ставлення: готовність до опанування новітніми технологіями; оперативне реагування на технологічні зміни.
5.	Інформаційно-цифрова компетентність	Уміння: діяти за алгоритмом; працювати в різних пошукових системах для отримання потрібної інформації; розпізнавати маніпулятивні технології і протистояти їм; грамотно і безпечно спілкуватися в мережі Інтернет. Ставлення: прагнення дотримуватися етичних норм у віртуальному інформаційному просторі;  задоволення пізнавального інтересу в інформаційному середовищі; критичне ставлення до медійної інформації.
6.	Уміння вчитися впродовж життя	Уміння: визначати мету і цілі власної діяльності й розвитку, планувати й організовувати їх, здійснювати задумане, рефлексувати й оцінювати результат; використовувати різноманітні стратегії навчання; користуватися різними джерелами інформації; знаходити, аналізувати, систематизувати й узагальнювати держану інформацію, перетворювати її з однієї знакової системи в іншу; працювати в парі, групі; читати, використовуючи різні види читання: ознайомлювальне, вибіркове, навчальне тощо; постійно поповнювати власний словниковий запас; застосовувати комунікативні стратегії відповідно до мети й ситуації спілкування. Ставлення: прагнення використовувати українську мову в різних життєвих ситуаціях; готовність удосконалювати власне мовлення впродовж життя, розвивати мовну інтуїцію; розуміння ролі читання для власного інтелектуального зростання.
7.	Ініціативність і підприємливість	Уміння: аналізувати життєву ситуацію з певної позиції; презентувати власні ідеї та ініціативи чітко, грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби; використовувати комунікативні стратегії для формулювання власних пропозицій, рішень і виявлення лідерських якостей. Ставлення: готовність брати відповідальність за себе та інших; розуміння ролі комунікативних умінь для успішної професійної кар’єри
8.	Соціальна та громадянська компетентності	Уміння: толерантно відстоювати власну позицію в дискусії; розрізняти маніпулятивні технології і протистояти їм; аргументовано й грамотно висловлювати власну думку щодо суспільно-політичних питань;  уникати дискримінації інших у процесі спілкування; критично оцінювати тексти соціально-політичного змісту. Ставлення: повага до різних поглядів, ідей, вірувань; здатність співчувати, довіряти й викликати довіру; поцінування людської гідності; повага до закону та правових норм; утвердження права кожного на власну думку
9.	Обізнаність та самовираження у сфері  культури	Уміння: зіставляти специфіку розкриття певної теми (образу) в різних видах мистецтва; ідентифікувати себе як представника певної культури; визначати роль і місце української культури в загальноєвропейському і світовому контекстах; читати літературні твори, використовувати досвід взаємодії з творами мистецтва в життєвих ситуаціях; створювати тексти, висловлюючи власні ідеї, спираючись на досвід і почуття та використовуючи відповідні зображувально-виражальні засоби. Ставлення: поцінування набутків інших культур, зацікавлення ними; відкритість до міжкультурної комунікації; потреба читання літературних творів для естетичної насолоди та рефлексії над прочитаним
10.	Екологічна грамотність і здорове життя	Уміння: ілюструвати екологічні проблеми прикладами з художніх творів; бережливо ставитися до природи як важливого чинника реалізації особистості; розуміти переваги здорового способу життя. Ставлення: усвідомлення людини як частини природи, незворотності покарання за зло, причинене довкіллю; аналіз літературних текстів  (епізодів) екологічного спрямування, усні / письмові презентації в рамках дослідницьких проектів; готовність зберігати природні ресурси для сьогодення та майбутнього.

Українська література як навчальний предмет

 має досить значний потенціал для реалізації наскрізних ліній:

 

«Екологічна безпека та сталий розвиток» (НЛ–1):

 

 

 

 Уміння:

• наводити приклади з художніх творів, у яких порушені проблеми екологічної безпеки;
• формулювати зв’язне висловлювання про проблеми навколишнього середовища;
• дискутувати з цього приводу.

Ставлення:

• сприймання природи як цілісної системи;
• усвідомлення взаємозв’язку людини і природи;
• розуміння важливості екологічної безпеки;
• готовність долучитися до захисту навколишнього середовища.

 

«Громадянська відповідальність» (НЛ–2):

Уміння:

• наводити приклади з художніх творів, де герої проявляють активну громадянську позицію; висловлювати ставлення до порушених проблем;
• твердо, але толерантно відстоювати свої погляди в дискусії;
• працювати в парі, групі, виконувати доручену роль;
• приймати спільне рішення.

Ставлення:

• відчуття себе членом спільноти;
• усвідомлення важливості активної громадянської позиції;
• готовність брати на себе відповідальність;

 

«Здоров'я і безпека» (НЛ–3):

Уміння:

• знаходити необхідну інформацію про здоров’я, критично оцінювати її;
• використовувати набуті знання і вміння для забезпечення безпеки своєї й інших;
• наводити приклади з художніх творів, де порушені ці проблеми;
• діяти в ситуаціях, загрозливих для здоров’я.

Ставлення:

• усвідомлення власного здоров’я як цінності не лише особистої, а й суспільної;
• ведення здорового способу життя й пропаганда його;
• усвідомлення залежності й впливу власної поведінки на здоров’я і безпеку свою й оточення.

«Підприємливість і фінансова грамотність» (НЛ–4):

Уміння:

• наводити приклади з художніх творів, де порушені ці проблеми;
• використовувати набуті знання і вміння з метою реалізації задуманих проектів.

Ставлення:

• готовність проявляти ініціативу.

 

Вивчення  предмета «Українська література»

відбувається із залученням

• широкого мистецького контексту (МК),
• а також міжпредметних зв’язків — МЗ:

• українська мова, історія, зарубіжна література,
• іноземні мови, образотворче мистецтво,
• музика, природознавство,
• географія, естетика,
• етика тощо.

 

Задля осучаснення змістового компоненту програми

та актуалізації компетентнісного підходу запропоновано

рекомендаційні рубрики:

•  «Мистецький контекст» (МК), у якій подано зразки різних видів мистецтв,

                                                         з якими вчитель, на власний розсуд,

                                                         може ознайомити учнів;

• «Сучасна українська дитяча й підліткова література» (СЛ),  у якій

                                                       запропоновано сучасні твори, які ідейно та

                                                       тематично пов’язані із запропонованими для

                                                       текстуального вивчення.

 Учитель може використати їх

• задля зацікавлення учнів сучасним літературним процесом, проведення паралелей між класичним і сучасним творами  за рахунок  резервних годин;
• на уроках позакласного читання;
• на уроках літератури рідного краю тощо.

Зміст запропонованого до вивчення літературного матеріалу спроектований              на  очікувані  результати  навчання.

У програмі наскрізно втілено ключові компетентності, які сприяють розвитку особистості та її повноцінній реалізації в сучасному житті:

• соціальні компетентності;
• мотиваційні компетентності;
• функціональні компетентності.»

 

Програмовий матеріал  складається з шести тем:

1. Вступ (1 год.)  Усна народна творчість (9 год.)

2. Світ української поезії (18 год.)

3. Національна драма (4 год.)

4. З української прози  (22 год.)

5. Український гумор і сатира (4 год.)

6. Література рідного краю (4 год.)

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

    У частині 1 (таблиця 1.1) наведено джерела інформації, за якими учень

                                                  Може самостійно вивчати тему.

• Для їх  визначення використано  перелік підручників, навчальних  посібників, які рекомендовано Міністерством  освіти і науки, молоді та спорту України  на 2018-2019 н.р.
• Крім цього, до частини 1 включено джерела, рекомендовані автором для розширення та поглиблення знань із відповідної теми

                                                                                                              Таблиця 1.1.

1.Перелік джерел навчальної інформації

 

№ з/п	Вид	Назва	Автор (и)	Видавництво		Рік видання
1.Основні підручники та навчальні посібники, рекомендовані МОН
1.	Підручник	Українська література	Авраменко О.М.		Київ «Грамота»		2017
2.	Підручник	Українська література	Ткачук М.П., Сулима М.М., Смілянська В.Л.		Освіта		2009
3.	Підручник	Українська література	Міщенко О.І.		Генеза		2009
4.	Підручник	Українська література	Пахаренко В.І.		Генеза		2009

 

2. Додаткові підручники та навчальні посібники, рекомендовані Міністерством освіти і науки , молоді та спорту

 

№ з/п	Вид	Назва	Автор(и)		Видавництво	Рік видання
5.	Методичний комп´ютерний посібник	Електронний конструктор  уроку.  Українська література			Основа	2016
6.	Навчальний посібник	«У світі поетичного слова»		Цимбалюк В.І.	Мандрівець	2011
7.	Хрестоматія	Українська література		Черсунова Н.І.	Весна	2015
8.	Комплексний зошит для контролю знань	Українська література		Паращич В.В.	Ранок	2011
9.	Хрестоматія – довідник	Українська література		Борзенко О.І.	Ранок	2016
10	Зошит	Українська література		МельниковаС.І. Мацьоха Н.Л., Головатюк Л.М.	Абетка	2017
11	Зошит для поточного та тематичного оцінювання	Українська мова та  література		Черсунова Н.І.	ПЕТ	2017
12	Хрестоматія	Українська література		Черсунова Н.І.	ПЕТ	2016
13	Зошит для кон-трольних робіт з української літератури			Піддубний М.А.	Рівненський ОІППО	2016
14	Тестовий контроль знань.	Українська мова і література		Коротич К.В., Лобусова О.В.	Літера ЛТД	2016

 

№ з/п	Вид	Назва	Автор(и)	Видавництво	Рік видання
15	Довідник для учнів	Літературознавчі терміни	В.М.Лесин	Київ	1993
16	Посібник	Українська література у схемах і таблицях	Противенська О.Г., Мещерекова М.І.	Академія	2009
17	Навчально-методичне видання	Українська література. Плани-конспекти. 9 клас	Паращич В.В.	Ранок	2016
18	Довідник	Українська мова та література: І частина  ІІ частина	Авраменко О.М, Блажко М.Б.	Грамота	2017

 3.Додаткові джерела інформації, рекомендовані автором

 

Поради щодо порядку опрацювання деяких джерел із таблиці 1.1.

 

•              для загального ознайомлення з темою скористайтеся підручниками, зазначеними в пунктах 1-4;
•              для ознайомлення з біографічними даними послуговуйтеся посібниками, зазначеними у пунктах 5-6;
•              скористайтеся літературознавчими термінами,   наведеними у посібнику, у вигляді схем і таблиць,  в пункті 15,  у словнику, зазначеному у пункті 14 ;
•              для розширення  та   урізноманітнення знань  використайте джерела,  зазначені  в  пунктах 5,16,17, 18;
•              для підготовки до ЗНО використайте посібник, зазначений у пункті 17.

Інформаційний паспорт №1

" Вступ. Усна народна творчість» 

2.1. Рекомендації  для вивчення теми

Вивчення теми «Вступ. Усна народна творчість»

• підвищує рівень знань восьмикласників про тематику історичних пісень і дум;
• знайомить  із піснями легендарної Марусі Чурай; кобзарями та лірниками — виконавцями народних дум; образами історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі;
• сприяє формуванню вмінь і навичок учнів аналізувати тексти пісень, визначати їхні мотиви, тематику, художньо-поетичні засоби, зокрема образи-символи, розрізняти види і жанри усної народної творчості.

 

Частина 1. Витяг з навчальної програми

Кількість годин (орієнтовно)	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів			Зміст навчального матеріалу
1год.	Предметні компетентності Учень / учениця: - розуміє багатозначність художнього образу; - називає і вміє відрізняти різні типи образів; за допомогою слова - створює елементарні образи.   Ключові компетентності Учень / учениця: - висловлює судження, оперуючи різними виражальними засобами мови; - використовує досвід взаємодії літературних творів із творами інших видів мистецтва.			ВСТУП Художня література як одна з форм духовної дiяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові тощо). Аналіз художнього твору.   ТЛ: художній образ, художній твір (поглиблено). МЗ: образотворче мистецтво, музичне мистецтво, театральне та кіномистецтво.
	НЛ–2,3   Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення ролі краси й сили художнього слова в житті людини.
6 год.	Предметні компетентності Учень / учениця: - розуміє значення і функції пісні в житті українського народу; пригадує історичні відомості про часи, змальовані в піснях; - читає вдумливо тексти, аналізує їх; визначає  і пояснює засоби художньої  виразності в них;  розповідає про національних героїв, яких змальовано в них; характеризує образи лицарів-оборонців рідної землі; прагне наслідувати їхні чесноти.  Вивчає напам’ять: «Засвіт встали козаченьки». Ключові компетентності Учень / учениця: дискутує про те, за що народ увічнив імена своїх героїв; створює уявний словесний портрет леген-дарної поетеси Марусі Чурай; висловлює власне ставлення до піснярки Марусі та її пісень;  розуміє, що поет – актив-ний творець духовності; осмислює духовний зв'язок з історичним минулим рідного народу.		УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Українські історичні пісні Пісні про звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими нападниками:  «Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» (на вибір учителя). Пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту: «Ой Морозе, Морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не той то Хміль», «За Сибіром сонце сходить» (2 твори на вибір учителя). Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою. Пісні Марусі ЧУРАЙ  «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю» Легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними. Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи. ТЛ: історичні пісні. МЗ: боротьба козаків проти турецько-татарських завойовників, польсько-шляхетського гніту  (історія України). МК: арія Наталки «Віють вітри, віють буйні» з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка»; «Засвіт встали козаченьки» (комп. М. Лисенко, Б. Лятошинський, Л.Ревуцький) (музичне мистецтво);       В. Маковський. «Українська дівчина» (1880 р.); М. Пимоненко. «Проводи козака» (1902 р.) (образ. мистецтво).
	НЛ–1, 2    Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків. Виховання і утвердження цих якостей у наш час. Розуміння того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках.
3	Предметні компетентності Учень / учениця: осмислено читає думу, переказує зміст; визначає тематику, художні особи-вості;  аналізує образ української полонянки Марусі, її сміливий, героїчний учинок. Ключові компетентності Учень / учениця: - осмислює духовний зв'язок з історичним минулим рідного народу; зіставляє специфіку розкриття  теми в літературі, музиці, образотворчому мистецтві, кіномистецтві; - толерантно відстоює власну позицію в дискусії; - використовує комунікативні стратегії для формулювання власної позиції.	Українські народні думи  «Маруся Богуславка» Героїчний епос українського народу. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-побутові). Кобзарі та лірники – виконавці народних дум (О. Вересай, Г. Гончаренко, М. Кравченко). Сучасні виконавці: Василь та Микола Литвини, Василь Нечепа. Національна капела бандуристів України. Жанрова своєрідність, історична основа, героїчний зміст дум. Специфічність поетичної форми, ритму.  Проблема вибору, душевна роздвоєність Марусі Богуславки між любов’ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі («Маруся Богуславка»). ТЛ: думи. МЗ: історія України. МК: фільм «Поводир», 2014; режисер О. Санін; мультфільм «Маруся Богуславка», 1966 (кіномистецтво); виконавська діяльність кобзарів та лірників; М. Лисенко. Опера «Маруся Богуславка» (музичне мистецтво); М. Дерегус. «Маруся Богуславка»;  І. Айвазовський. «Чорне море» (образотворче мистецтво).
	НЛ–1, 2  Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення того, що любов до Вітчизни – одна з найбільших людських чеснот. Прагнення до гармонії вчинків із загально-людськими цінностями.

 

Частина 2. Поради щодо вивчення теми

• Важливо запам’ятати, що  усна народна творчість, або фольклор – народна мудрість, народне знання, це твори,  які виникли в сиву давнину і передавалися  в усній формі.
• Зверніть увагу на  істотну ознаку історичних пісень - перебільшення (гіперболізацію), завдяки чому підкреслюються виняткові фізичні та моральні якості героїв-богатирів. Проте це не впливає на реалістичність відображення історичних подій, а лише посилює їхню велич.
• Обов’язково скористайся словничком термінів, що вміщений в кінці підручника.
• Спробуй  самостійно підготувати:

• літературні проекти, прочитавши думи про боротьбу з монголо-татарами.
• повідомлення про історичні пісні часів  Коліївщини.

 

Словник до теми

Історичні пісні –	це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.
Заперечне порівняння –	художній  прийом, коли порівнюються, зіставляються предмети через заперечення.
Епос – (у перекладі з грецької мови – слово, розповідь)	оповідна поезія, зароджена в давні часи як форма зображення важливих подій історії, життя народ, героїчних вчинків персонажів.
Дума –	це  великий народний віршований епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом.

2.         Інформація для запам’ятовування

1. Характерною особливістю історичних пісень є відсутність міфологічних

                                                                        образів, надприродних сил.

• Тут діють реальні люди – представники  певної історичної епохи.
• Нові реалії, потреби боротьби проти іноземного гноблення за соціальне і національне визволення вимагали нових мотивів у пісенній творчості.
• З'являються образи невідомих в історії (епічних) або відомих народних героїв (Максим Залізняк, Устим Кармалюк), славетних запорожців з їхньою Січчю – центром  українського козацтва, реальної військової сили, створеної українським народом для визвольної боротьби.

 

2. Українські народні  думи  відомі в скарбниці світової культури як оригінальні,

                                             самобутні музично-поетичні твори високого

                                              ідейного звучання.

 

Вони виконують думи речитативним заспівом, дещо подібним до художньої декламації.

3. Думи – це  поетичні сюжетні твори, в яких епічна оповідь переплітається з

              емоційно насиченими відступами, ліричними мотивами.

Композиція в думах стала, класична. Як правило, твір розпочинається заспівом, який ще називають «заплачкою». Далі йде сама оповідь, побудована найчастіше за принципом паралелізму. Завершується твір кінцівкою (славослів'ям), де проголошується хвала героям, подіям і слухачам.

 

                                         

 

 

Частина 3

Додаткові навчальні матеріали

• Додаток 1

Українські народні думи для позакласного і додаткового прочитання:

«Козак Нетяга»

 

 

                Дума  «Козак Нетяга»

    Ой до поля Килимського їде козак Нетяга,

    Рукою махає,

    Ні о чім не дбає.

    Ой у нього сермячина по коліна,

    На нім постоли бобровії,

    Онучі бавельнянії,

    Напотим пищаль семип'ядная за плечима.

                       Аж где сі взяв татарин, старий, бородатий,

                       На двох конях лисавих за ним уганяє.

                       Аж до нього козак промовляє:

                       «Старий татарине бородатий,

                       Чого ти за мною уганяєш?

Чи на мої зброї яснії,

Чи на мої коні воронії,

Чи на мої шати дорогії?»

    Що промовить старий татарин бородатий

    до козака запорозького: «Не набігаю на твої коні воронії,

    Ані на твої шати дорогії,

    Не набігаю я на твою зброю ясную,

    Тільки я набігаю на тебе, козака молодого.

    Коли б тебе мені судив бог узяти,

    Не зарікав би я ся в Килиї за тебе шликом червонців брати».

                         Аж промовит к ньому козак український:

                         «Старий татарине бородатий,

 Не так то мене треба взяти,

 Треба зо мною в Килимськом полю погуляти».

 До річки до Вітки примикав, навколішки припадав,

 Семипядную пищаль з плеча здіймав,

 Двома кульками набивав, З татарином жартував,

 З обох коні позбивав, словами промовляв:

«Татарине старий, не буду я злий такий на тебе, як ти на мене!

 Як ти мене хотів брати, до Кили мене приводити,

 Хотів червонії за мене шликами брати.

А тепер, татарине, жарту козацького не знаєш,

    Та й з коня ся валяєш,

    Нічому ся (не) спротивляєш!

    Тепер буду скарби твої брати,

    До війська, до табору козацького прибувати,

    Буду Килимськеє поле вихваляти,

 

Дума про Козака Голоту

Головний образ думи — вірний син і захисник рідної землі — козак Голота.

• У думі змальовано поєдинок, у якому козак Голота, людина смілива і відважна, перемагає татарина.
• Козак Голота належить до запорізької черні, про що свідчить

• і його прізвисько,
• і його портрет, детально змальований в думі. Загалом, портрети відіграють в цій думі надзвичайно важливу роль. Вони є засобом характеристики героїв.

• Козак Голота — особа не історична, хоч дехто з дослідників безуспішно намагався довести, що образ Голоти історично вірогідний, твердили ніби йдеться про Іллю Голоту — спільника й полковника Богдана Хмельницького, який здобував міста, ходив з козаками на Полісся й Литву з дорученням гетьмана і там у 1649 році при облозі Згола згинув від ворожого меча[1].

• Портрет татарина, теж докладно змальований, яскраво підкреслює риси зажерливого загарбника. Козак, по своїй суті людина миролюбна, що підкреслено в думі, але він сміливо виходить на поєдинок, бо основним обов'язком для себе вважає оборону Вітчизни.
• Дума відбиває історичні події, що відбулися в другій половині XVI ст. — заселення козаками земель у гирлі Дунаю.
• Місце дії думи — «поле Килиїмське» — це не абстрактна назва, а цілком конкретна територія, що й досі носить цю назву — рум. Cîmpina Chiliei (тобто поле Килиїмське). Це степовий острів з висотами до 6 м над рівнем моря, витягнутий по лінії північ — південь на румунському боці Сулінського гирла Дунаю. На його північному кінці розташоване місто Стара Кілія (рум. Chilia Veche), саме та Кілія, що й існувала в часи створення думи, а не Кілія, що розташована на українському боці Дунаю. Острів вивищується над навколишньою Дельтою на кілька метрів, відрізняється від неї ґрунтом, рештками степової рослинності (ореться), на ньому досліджено ряд курганів ранньої бронзової доби.

                                             Історія записів  

• Дума про козака Голоту є твором усної народної творчості, відповідно автора встановити неможливо.
• Текст був знайдений М. Возняком в рукописному збірнику Кондрацького, який зберігався в Краківській бібліотеці.
• У рукописі зазначено дата запису як 1693 р.
• М. Возняк вважав що дума була записана до 1693 р.
• Інші записи були зроблені на Чернігівщині в 1844 р., В. Білозерським та пізніше М. Максимовичем в 1849 році.
• У 1854 р. був зроблений запис П. Кулішем від лірника А. Никоненка в Лубнах на Полтавщині.
• У 1901 р. був зроблений запис Е. Крістом від кобзаря О. Бутенка на Харківщині.

 

 

 

Богдан Хмельницький – гетьман України

 

 

 Смерть  Богдана Хмельницького

На малюнку зображено момент передачі вмираючим Богданом Хмельницьким гетьманської булави своєму синові Юрію. Зміст і деталі малюнка відповідають опису цієї події у відомій на той час Шевченкові історичній літературі і народній думі про смерть Хмельницького.

Датується на підставі порівняння з малюнками Шевченка доакадемічного періоду на теми з історії стародавнього світу.

Малюнок зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка. Попередні місця збереження: власність К. Свідзінського, Богдана Залєського, Д. Залєського, збірка Оссолінських у Львові, Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР, Центральний музей Т. Г. Шевченка. 1939 року експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві 

Дума про смерть  Богдана Хмельницького

Ей, зажуриться, заклопочеться Хмельницького старая голова

Що при йому-то не було ні сотників, ні полковників нема;

Тільки пробував при йому Іван Луговський,

Писар військовий, козак лейстровий.

Тогді-то вони стали у раді, як малії діти,

Од своїх рук листи писали,

По городах по полкових, по сотенних розсилали,

А до козаків у листах приписували:

                              «Ей, козаки, діти, друзі!

Прошу вас, добре дбайте,

Борошно зсипайте,

До Загребельної могили прибувайте,

Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте!»

                        Тогді ж то козаки стали у раді, як малії діти:

«Хвалився нам гетьман Хмельницький,

Батю Зинов Богдану чигиринський, у городі Суботові

На спаса-преображеніє ярмалок закликати...»

Тогді ж то козаки добре дбали, до города Суботова прибували,

Хмельницького стрічали,  штихи у суходіл стромляли,

Шлики із себе скидали, Хмельницькому низький поклон послали:

«Пане гетьмане Хмельницький,

Батю Зинов наш чигиринський!

Нащо ти нас потребуєш?»

Тогді ж то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі! Прошу я вас, добре дбайте,

Собі гетьмана настановляйте.

Чи нема между вами котрого козака старинного,

Отамана курінного?  Вже ж я час од часу хорію,

Между вами гетьманувати не здолію;

То велю я вам между собою козака на гетьманствор обирати     

Буде между вами гетьманувати,

Вам козацькі порядки давати».

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

«Пане гетьмане Хмельницький, Батю Зинов наш чигиринський!

Не можем ми самі между собою, козаками, гетьмана обирати,

А жолаєм од вашої милості послихати».

От тогді ж то Хмельницький стиха слова промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі! Прошу я вас, добре дбайте,

Єсть у мене Іван Луговський,

Котрий у мене дванадцять літ за джуру пробував,

Всі мої козацькі звичаї познав,

Буде между вами, козаками, гетьманувати,

Буде вам козацькі порядки давати».

Тогді-то козаки стиха словами промовляли:

«Пане гетьмане Хмельницький, Батю Зинов наш чигиринський!

Не хочем ми Івана Луговського:

Іван Луговський близько ляхів, мостивих панів, живе,—

Буде з ляхами, мостивими панами, накладати, буде нас, козаків, за нівіщо мати!»

Тогді-то Хмельницький стиха словами промовляє:

«Ей, козаки, діти, друзі!

Коли ви не хочете Івана Луговського,

Єсть у мене Павел Тетеренко».

«Не хочем ми Павла Тетеренка!»

«Дак скажіте,— говорить,— кого ви жолаєте?»

«Ми,— кажуть,— жолаєм Євраха Хмельниченка».

«Ще ж,— каже,— мойму Євраху Хмельниченку

Тільки всього дванадцять літ од роду,

Ще він возрастом мал, розумом не дійшлий».

«Будем,— говорять,— попліч його дванадцять персон саджати,

Будуть його добрими ділами наущати,

Буде между нами, козаками, гетьманувати,

Нам порядки давати».

От тогді-то козаки добре дбали,  бунчук, булаву положили,

Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили,

Тогді із разних пищаль погримали —

Хмельниченка гетьманом поздоровляли.

От тогді Хмельницький, як благословеніє синові здав,

Так і в дом одправився…

Істрична довідка

• Записано 1853 р. від кобзаря А. Шута. Вперше надруковано в зб.: Народные южнорусские песни. К., 1854, с. 395—399.
• Подається за першодруком.
• Дума відома в трьох варіантах. У цілому вона історично достовірно розкриває негативне ставлення народу до тих представників козацької старшини, які після смерті Богдана Хмельницького прагнули піти на зговір з панською Польщею.
• Луговський Іван — Виговський Іван, генеральний військовий писар при гетьмані Богдані Хмельницькому, після його смерті — гетьман України (1657—1659), представник українського панства, що орієнтувалось на шляхетську Польщу.
• Загребельна могила — місцева назва якоїсь козацької могили.
• Тетеренко Павло — Тетеря Павло, гетьман Правобережної України в 1663—1665 pp., належав до козацької верхівки, що прагнула до відриву України від Росії.
• Хмельниченко Єврах — син Богдана Хмельницького Юрій Хмельницький (1641—1685), був гетьманом України в 1659—1663 pp., перебував під впливом козацької старшини прошляхетської орієнтації. При житті Богдана Хмельницького малолітній Юрій теж обирався гетьманом (1657), але його гетьманство було недовгим і номінальним. У думі вік Юрія поданий неточно — тоді йому було не дванадцять, а шістнадцять років.
• Ташлик — село на захід від Чигирина на притоці Тясмина — річці Ташлик; коли вперше вибрали Ю. Хмельницького гетьманом, батько відпустив його з загонами І. Богуна, посланого в Ташлик для опору кримській орді, яка в той час напала на Україну.

Іван Сірко

 

Дума «Вдова Івана Сірка і Сірченки»

В городі Мерефі жила вдова, старенькая жона, Сірчиха-Іваниха.

Вона сім літ пробувала, Сірка Івана в очі не видала,

Тілько собі двох синів мала:

Первого сина — Сірченка Петра,

Другого сина — Сірченка Романа.

Вона їх до зросту держала і ще од них слави-пам'яті по смерті сподівала.

Як став Сірченко Петро виростати, став своєї мати старенької питати:

«Мати моя, старая жоно!Скільки я у тебе пробуваю,

Отця свойого, Сірка Івана, в очі не видаю;

Нexaй би я мог знати, де свойого отця Сірка Івана шукати».

Вдова стара промовляла:

«Пішов твій отець до стародавнього Тору пробувати,

Там став він свою голову козацькую покладати».

Тo вже Сірченко Петр[о] тоє зачуває,

Пилипа Мерефіянського з собою підмовляє,

Голуба Волошина за джуру у себе має.

Стали вони до стародавнього Тору приїжджати,

Отамана торського, Яцка Лохвицького, познавати.

Отамане торський, Яцко Лохвицький, із куреня вихождає,

Словами промовляє,  Сірченка Петра познаває:

«Сірченку Петре, чого ти сюди приїжджаєш? Десь ти свойого отця Івана шукаєш?»

Сірченко Петро словами промовляє:

«Отамане торський, Яцко Лохвицький!Я сім год пробуваю —

Отця свойого, Сірка Івана, в очі не видаю».

То вже Сірченко Петро з козаками опрощеніє принімає,

До трьох зелених байраків прибуває.

Козаки до Сірченка Петра словами промовляли:

«Сірченку Петре, не безпечно себе май,

 Коней своїх козацьких од себе не пускай».

А Сірченко Петро на тоє не повіряє, под тернами-байраками лягає-спочиває,

Коні свої козацькі далеко од себе пускає,

Тілько Голуба Волошина до коней посилає.

Турки тоє забачали, із тернів, із байраків вибігали,

Голуба Волошина у полон до себе брали і ще словами промовляли:

«Голубе Волошине! Не хочем ми ні твоїх коней вороних,

Хочем ми добре знати, щоб твого пана молодого ізрубати».

Голуб Волошин словами промовляє: «Турки! 

Коли можете ви мене од себе пускати, могу я сам йому з пліч головку зняти».

Турки того дознали, Голуба Волошина од себе пускали.

Голуб Волошин до Сірченка Петра прибуває,

Словами промовляє: «Сірченку Петре, пане молодий!

На доброго коня сідай, меж турками поспішай!»

Не успів Сірченко Петре меж турки-яничари вбігати —

Мог йому Голуб Волошин з пліч головку зняти.

Тогді турки Пилипа Мерефіянського округ оступали,

З пліч головку козацьку знімали,

Козацьке тіло посікли-порубали.

Козаки стародавнії тоє забачали, на добрії коні сідали,

Турок побіждали, козацьке тіло позбирали,  до стародавнього куреня привозили,

Суходол саблями копали, шапками, приполами землю носили,

Козацькоє тіло схоронили. Отаман торський, Яцко Лохвицький, тоє зачуває,

До вдови старенької Сірчихи-Іванихи в город у Мерефу письмо посилає.

Сірчиха-Іваниха письмо читає, словами промовляє, к сирій землі крижем упадає:

«Що вже тепер на моїй голові три печалі пробуває:

Первая печаль — що я сім год пробувала, Сірка Івана в очі не видала;

Другая печаль — що Сірченка Петра на світі живого немає;

Третяя печаль — що Сірченко Роман умирає».

 

• Записано в 1805 р. від сліпця Івана.
• Опубліковано П. Житецьким за рукописом «Повести малороссийские числом 16...» в кн.: Мысли о народных малорусских думах. К., 1893, с. 241—243. Відомий єдиний варіант цієї думи.
• Подається за першодруком.

 

 Істрична довідка

• Сірко — Іван Сірко — кошовий отаман Запорозької Січі, учасник

                визвольної війни 1648—1654 pp., боровся із гетьманами, що

                хотіли розірвати союз України з Росією. Помер 1680 р.

• Мерефа — містечко на Харківщині.      Тор — тепер м. Слов'янськ.
• Пилип мерефіянський — козак із Мерефи, особа, не відома з історичних

                                           джерел.

• Лохвицький Яцько     — не відомий за історичними джерелами.
• Голуб Волошин          — особа, невідома з історичних джерел.

Додаток 2

• За свідченнями Ф. Колесси, Скубій добре володів технікою кобзарської речитації, був видатним виконавцем дум, його манера виконання була більше схожа на кобзарську, ніж на лірницьку. Учився у Гаврила Горобця.

•  Деякі думи в його виконанні записав О.Сластіон на фонограмі:

•                 «Самійло Кішка»,                        «Плач невільника»,
•                 «Маруся Богуславка»,                 «Олексій Попович»,
•                 «Самарські брати»,                      «Сестра і брат».

Вони вміщені у «МУЕ», т. 14 (1913).

• Мав учнів. Один з його учнів — Остап Довгополий із Шидієва, співав думи.
• Цей кобзар знав багато дум, а між ними й про Самійлу Кішку

 

 

 

 Архип Никоненко - один із найкращих виконавців дум, майстер імпровізації.       

• Знав він 7 дум. 
• Думи й історичні пісні виконував із певною своєрідністю.
• Часто зупинявся посеред співу і, злегка перебираючи струни, починав пояснювати мораль виконуваної думи чи пісні, підкріплюючи це прикладами власного чи навколішнього життя.
• Перші кільканадцять років він грав тільки на бандурі, а далі почав грати і на лірі.
• Пояснював це тим, що ліра голосить дуже, й на ній можна грати й на весіллях, де, із-за великого гомону, гра на кобзі є малочутною.
• Дати народження та смерті невідомі.
• Містечко Оржиця належало до Хорольського повіту перед 1802 роком, а після — до Лубенського повіту

Як уже зазначалось, відомості про нього записав П. Куліш, що зустрів його під час фольклористичної подорожі по Україні на початку 1850-х років. Від нього записав 5 дум, які були надруковані в «Записках о Южной Руси» 1856 року. Це були:

• «Козак Голота»,
• «Вдова й три сини»,
• «Сестра і брат»,
• «Буря на Чорному морі»,
• «Втеча трьох братів з Озова».

 

Остап Вересай

 

Сліпий Остап Вересай 70 років був мандрівним кобзарем. Він володів вишуканим тенором, рідкісною майстерністю гри на кобзі, і що характерно для всіх сліпців-старців – вмінням заполонити слухачів. Дослідник Сіцінський так писав про цей магічний акт: «Це – кобзар-чарівник… Його пісні прямо проникають у душу селянина. Навкруги сидять чоловіки з пониклою головою, що зітхають; жінки ллють непрошені сльози ”

Додаток 3

Про історичні пісні

 

Історична пісня виростала на ґрунті всього народнопоетичного досвіду мас, засвідчуючи при цьому нову, вищу ступінь їх історичної свідомості і дальший художній і суспільний розвиток трудового народу.

Назву «історичні пісні» вперше ввів

в українську фольклористику

Микола Гоголь.

• Початок виникнення жанру власне історичної пісні датують не раніше ХVІ ст., коли національна свідомість уже була спроможна витворити тексти суспільно-політичного значення.
• Найважливішим фактором у формуванні національної свідомості були численні спустошливі набіги на Київську Русь кочових народів.
• Саме тоді, мобілізовуючи усі сили на боротьбу з ворогом, український народ почав творити героїчний епос:

• билини,
• думи,
• історичні пісні.

 

• Провідною тематичною групою першого циклу є пісні про боротьбу проти турецько-татарських нападів. Сюди зараховують:

• пісні, які відображають дух епохи ординських нападів, не вказуючи

    місця чи героїв подій. У них

• створені картини пограбування села, грабежу, захоплення

    людей в ясир;

• згадується розподіл ясиру, спустошення краю чужинцями;
• проголошується заклик до боротьби проти ворогів

   («Коли турки воювали», «Зажурилась Україна» та ін.);

• пісні про хоробрість лицарів-захисників та їх славну загибель у

   битві з ворогом. У них

• уже можуть вказуватись імена героїв («Пісня про Михая») або

    й конкретних історичних осіб («Пісня про Байду»,

    прототипом якого був князь Дмитро Вишневецький, якого

     закатували у турецькій неволі);

• пісні про військові перемоги, як наприклад:

• звільнення від облоги Почаївського монастиря («Ой зійшла

    зоря»),

•  здобуття Варни («Кляла цариця, вельможная пані») та ін.

• Дещо осторонь стоїть група пісень про складні родинні колізії, зумовлені тим, що вороги торгували людьми як товаром:

• брат купує сестру на ринку,
• теща стає невільницею зятя («Ходить турчин по риночку», «В Цареграді на базарі») та ін.

         Але в переважній більшості вони є баладами.

 

• Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з'явились у XV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум.

 

Тематичні групи українських історичних пісень:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація історичних пісень

• Різні нашарування епох, як і багатовікове «шліфування» жанру зумовлюють значні труднощі класифікації історичних пісень.
• Тому неважко зрозуміти причини недосконалості перших класифікацій, здійснені М. Костомаровим, М. Драгомановим та Ф. Колессою.
• Та і сучасну класифікацію можна вважати точною лише умовно. Історичні пісні поділяються на групи відповідно до часу виникнення:

1.  Пісні віку дружинного і княжого (14—15 ст.).

2.  Поезія козацького віку (16—17 ст.).

3.  Пісні віку гайдамацького (1772—1795).

4.  Пісні віку рекрутського і кріпацького

     (до 1848 — в Австрії;  1861 — в Росії).

5.  Пісні про волю.

• Ці групи в свою чергу поділяються на тематичні підгрупи.
•  Чітко виділяючи історичні пісні як твори ліро-епічного характеру, ми відмежовуємо їх від інших пісень частково історичного змісту (зокрема суспільно-побутових пісень), у яких відсутній сюжет та інші прикмети епічності, а тим більше — від обрядових.

 

За найсучаснішою класифікацією історичні пісні поділяються на цикли

за хронологічним принципом:

 

1.  Пісні доби козаччини (15 — І пол. 17 ст.).

2.  Пісні доби Коліївщини та Гайдамаччини (II пол. 17—18 ст.).

3.  Пісні селянських повстань І пол. 19 ст.

4.  Пісні національно-визвольних рухів І пол. 20 ст.

 

А у межах кожного циклу виділяються тематичні групи.

Частина 4.

Самоперевірка знань з теми «Вступ. Усна народна творчість.

                                                      Історичні пісні. Думи»

• Літературний диктант

1.  Вид мистецтва, що зображує дійсність, створює художні образи за допомогою

     слова – це…

2.  Словесне відтворення різних подій, людей, явищ, предметів, уявлюване

     письменником…

3. Пісні, у яких зображено важливі події минулого та видатних осіб, називаються 

4.  Групи історичних пісень за тематикою є такі:……

5.  З якої пісні взято ці рядки?
                   « Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
                   Та збирайтеся до хана у гості!»

6. У якій історичній пісні згадується битва під Жовтими Водами? 

7. Герой якої історичної пісні очолив боротьбу з панами в Умані і здобув слави?

8. У якій пісні Марусі Чурай зображується тема походу козаченьків, розлучення

     хлопця з матінкою і коханою?  

9.  Великий пісенно-розповідний (ліро-епічний) твір, переважно героїчного

     змісту – це…

10.  Думи виконувалися ….під акомпанемент … 

11.  Який художній засіб використано в наведених рядках:

       «…стояла темниця кам’яная», «бідні невільники», «святий день», «тяжка

       неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води»?                                                                                          

12. Сучасним виконавцем народних дум вважається … 
 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4
художня література	образ	історичними	пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими загарбниками; про боротьбу проти соціального і національного гніту); про запорозьких козаків); про визвольну боротьбу в часи Хмельниччини); про відважних ватажків); про героїв – Січових стрільців).
5		6	7	8
«Та, ой, як крикнув же козак Сірко»		«Чи не той то хміль»	М. Залізняк «Максим козак Залізняк»	«Засвіт встали козаченьки»
9	10		11	12
Дума	речитативом                                                                                         кобзи, ліри бандури,		Епітети	В.Нечема

 

 

• Проведення тестового опитування

«Зажурилась Україна»

1. Який художній засіб застосовано в назві даної пісні?

             а) Метафору;     б) епітет;       в) порівняння;   г) гіперболу.

2. Україна зажурилась, бо:

            а) не мала справжніх своїх захисників;

            б) її сини розгубилися під час боротьби з ворогом;

            в) не мала можливості стати багатою;

            г)  нічим прожити.

3. З яким проханням звернувся один із захисників країни до пана-брата?

              а) Брати шаблю та йти воювати;

              б) власно зібрати врожай;

              в) нагородити козаків за їх мужність і завзятість;

              г) віднайти полонених і допомогти їх звільнити.

4. Від якого ворога захищали козаки Україну?

              а) Татар;                б) турків;              в) половців;           г) ляхів.

5. Бурлака воюватиме з ворогом:

             а) шаблею;                б) кулаками;

             в) рушницею;            г) дрюком.

6. У першому стовпчику твору описано:

             а) боротьбу козаків з ворогом;    б)  страждання України;

             в) козацьку зброю;                       г) красу української природи.

7. Захищаючи рідний край, козаки прагнуть, щоб:

            а)  не пропала їх слава;

            б) остаточно знищити ворога;

            в) якомога швидше визволити полонених;

            г) пам’ятники культури не залишилися зруйнованими.

 

«Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»

1. На кого кричав Сірко?

               а) Полонених татар;                         б) своїх козаченьків;

               в) зрадників рідного краю;             г) свого джуру.

2. Куди запропонував їхати отаман козакам?

                а) У поле на тренувальні збори; б) визволяти жінок і дітей з полону;

                в)  до хана у гості;                        г) перевірити військову охорону.

3. Сірко з військом виїхав:

              а) до схід сонця;                                    б) в обідню пору;

              в) коли туман поле вкривав;                 г) після обіду.

4. Козаки із Січі вилітали, наче:

              а)  орли;                                                б) соколи;

              в) куріпки;                                             г) ворони.

5. Військо Запорізьке в пісні названо:

             а) мужнім;                           б) багатотисячним;

             в) гарно озброєним;           г) славним.

 

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

• Робота на картках

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

(на допомогу  вчителю)
І варіант
І рівень (3 б.)

1. Визначте: так чи ні.
1. В історичній пісні «Зажурилась Україна» розповідається про боротьбу козаків під проводом Богдана Хмельницького проти ляхів?
2. Сірко вирушає зі своїми побратимами «до хана у гості»?
3. Вороги «живцем серце виривали» з Устима Кармалюка?
4. На Савур-могилу поставили Морозенка?
5. Автором пісні «Засвіт встали козаченьки» вважають Марусю Богуславку?
6. Маруся Чурай – легендарна поетеса  з Полтавщини?

                                              ІІ рівень (3 б.)

2. Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді.

 1. З ким порівнюється військо запорозьке, яке вирушає в похід (пісня «Ой Морозе, Морозенку»)?
              а) З соколами;      б) з яструбами;     в) з орлами;       г) з чайками. 
2.Яку чисельність війська зібрав Максима Залізняка у місті Жаботині (пісня «Максим козак Залізняк»)?
             а) Десять тисяч;  б) двадцять тисяч;   в) тридцять тисяч;   г) сорок тисяч. 
3.Хто «зібрав собі славних хлопців» для боротьби з поневолювачами (пісня  «За Сибіром сонце сходить»)? 
             а) Сірко;      б) Кармалюк;       в) Морозенко;    г) Хмельницький
 4.Особливий спосіб виконання дум – це: 
             а) тирада;            б) славословіє; в) піснеспів;        г) речитатив. 
5. Кого просять невольники вислухати «у просьбах щирих, у нещасних молитвах» (дума «Маруся Богуславка»)?
            а) Марусю;       б) один одного;       в) Бога;           г) пана турецького. 
6.З якого твору слова: «Тяжко жити без милого На чужій сторонці!»?
            а) «Ой не ходи, Грицю»;                     б) «Віють вітри, віють буйні»;
            в) «Зажурилась Україна»;                   г) «Чи не той то хміль»
                                                                                              
                                                   ІІІ рівень (3 б.)
1.Установіть відповідність між цитатою та літературним героєм  (2 б.) 

1. «Ой той то ...,       Що ляхів рубає».   2.  «За тобою, ...,      Вся Вкраїна плаче».  3. «Ви на мене, ...,      Всю надію майте».  4. «Ховали ... близько границі, Плакали за ним усі молодиці». 5. «Гірко ридали,    Прощенія … домагали».

А.  Гриць Б.  Кармалюк. В.  Маруся Богуславка. Г.   Морозенко. Д.   Хмельницький.

                                        ІV рівень (3 б.)             

Напишіть твір-роздум на одну з тем: 

1.  «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя» (Сенека).
2.  «Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших» (Д.Лихачов).
3.  «Задля Батьківщини треба жертвувати навіть славою» (Латинське прислів'я).
 

                                           ІІ варіант

                                       І рівень (3 б.)

1. Визначте: так чи ні. 
   1.Зажурився Морозенко, «бо нічим прожити»?
   2. Сірко обступає татар на битому шляху?
   3. У битві під Жовтими Водами Хмельницький переміг ляхів?
   4. Залізняка зовуть розбійником, бо забирає гроші у багатих і віддає бідним?
   5. Пісня «Засвіт встали козаченьки» літературного походження?
   6. За ініціативою Марусі Богуславки козаки просиділи у турецькій темниці тридцять років? 
                                            ІІ рівень (3 б.)  

 2. Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді.    
1. Хто був союзником війська Б.Хмельницького у битві під Жовтими Водами ( пісня «Чи не той то хміль»)? 
              а) Турки;         б) росіяни;              в) поляки;       г) татари. 
2. Відновіть зміст цитати: «Попереду Морозенко ... конем виграває»

                              а) білим;      б) чорним;                    в) сивим;      г) гнідим. 
3. Що досить «панові-братові» малювати (пісня «Зажурилась Україна»)?  
              а) Ґринджоли;         б) ілюзії; в) щастя;            г) план дій.

    4.Дівчина полетіла б до милого, але... (пісня «Віють вітри, віють буйні»)?. 
   а) він її не кличе;   б) не має крил; в) не має бажання;  г) її не відпускають. 

    5. Думи виконуються у супроводі:
                  а) скрипки;       б) флейти;       в) бандури;       г) арфи. 

   6. Чому «потурчилась, побусурманилась» Маруся Богуславка                  

                        а) Силою примусили;          б) захотіла розкішного життя;   

                        в) на зло батькам                 г) заради помсти.
                                                                                             
                                              ІІІ рівень 
1.Установіть відповідність між цитатою та її автором  (2 б.) 

1. «...з ляхами б’ється,   …ляхів рубає, ... ляшеньків тисне». 2. «Не вернувся й ...,     Голова завзята,       Замучили молодого   Вороги прокляті».  3.  «Втікали... Погубили шуби...       Становили собі... дубовії хати».  4. «Більше вони людей б’ють,   Ніж я гріхів маю». 5.  «Темницю відкриває,  Всіх козаків,      Бідних невольників,  На волю випускає».

А.  Кармалюк. Б.  Пани-ляхи.    В.  Морозенко. Г.  Маруся      Богуславка. Ґ.  Хмельницький.

                                             

ІV рівень (3 б.)

 

Напишіть твір-роздум на одну з тем: 
1. «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя» (Сенека).
2. «Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших» (Д.Лихачов).
3. «Задля Батьківщини треба жертвувати навіть славою» (Латинське прислів'я).

 

Відповіді.  І варіант.	Відповіді. ІІ варіант
І рівень. 1.Ні. 2.Так. 3.Ні. 4.Так. 5.Ні. 6.Так . ІІ рівень. 1в.  2г.  3б.  4г.  5в.  6б. ІІІ рівень.  1Д.  2 Г.  3Б.  4А.  5В.  6 Ґ.	І рівень. 1.Ні.  2.Так.  3.Так.  4.Ні.  5.Так.  6.Ні. ІІ рівень. 1г.  2в.  3а.  4б.  5 в.  6б. ІІІ рівень. 1 Ґ.  2В.  3Б.  4А.  5Д.  6 Г.

 

 

Частина 5.

Творчі завдання

• Акродиктант

Якщо ви правильно дасте відповіді на всі запитання, то з перших літер складете слово.

1.   Звідки родом був Устим Кармелюк?
2.   Як звали кошового отамана Сірка?
3.   Місце, де кмітливого запорожця Дмитра Вишневецького прозвали

          Байдою.

4.   Як називався день тижня, коли «в усі дзвони дзвонили і Кармелюка, як

          звірюку гонили»?

5.   Як називався у царській Росії начальник поліції у ХVІІІ – на поч. ХХ ст.

 

Відповіді:

1	2	3	4	5
Поділля	Іван.	Січ.	Неділя.	Ісправник.

Ключ: пісні.

 

• Диктант «Ерудит»

Поясніть значення слів, які зустрічаються в історичних піснях.

Ґринджоли, ружина, осавул, шанці, асесор, ісправник.

• Дівчина з легенди – Маруся Чурай

Бліц-диктант

1.   Як традиційно називають Марусю Чурай?
2.   З якою давньогрецькою поетесою порівнюють Марусю Чурай?
3.   Звідки родом Маруся Чурай?
4.   В чому народ зберігає пам'ять про Марусю Чурай?
5.   Хто був батьком Марусі Чурай?
6.   При яких обставинах загинув Гордій Чурай?
7.   Хто полюбив Марусю  і не відкривав своїх почуттів?
8.   Кого кохала Маруся Чурай?
9.   Яку пісню, за словами дослідників, склала Маруся Чурай, коли пішов

           Грицько Бобренко на війну під проводом Б.Хмельницького?

10.В яку пісню вилила свою тугу за коханим?

11.В якій пісні Маруся Чурай виклала план помсти Грицю?

12.Хто врятував Марусю Чурай від страти?

 

Відповіді:

1	2	3	4	5	6
Дівчина легенда	Сапфо	Полтава	Піснях	Гордій Чурай-козацький сотник	Стратили поляки
7	8	9	10	11	12
Іван Іскра	Гриць Бобренко	«Засвіт встали козаченьк»	«Віють вітри, віють буйні»	«Ой не ходи, Грицю»	Іван Іскра

 

• Цитатний диктант

Хто так сказав? З якого втору рядки?

1. Прощай, милий мій синочку, Та не забувайся,

Через чотири неділеньки Додому вертайся

2. Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
3. Ой Бог знає коли вернусь, у яку годину,

Прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину. 

4. Нехай він не буде ні тій, ні мені,

Нехай дістанеться сирій землі.

5. Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

1	«Засвіт встали козаченьки…
2	«Ой не ходи, Грицю…»
3	«Засвіт встали козаченьки…»
4	«Ой не ходи, Грицю…»
5	«Віють вітри, віють буйні…»

 

 

Українські народні думи

• Диктант  «Одним словом»

Завдання. Узагальніть подані поняття.

1.   Остап Вересай, Михайло Кравченко, Гнат Хоткевич, Андрій Шут –…
2.   Ніна Павленко, Валентина Третьякова, Неля Московіта – … 
3.   Валентина Пахомова, Елеонора Пилипенко-Миронюк, Юлія Гамова – …
4.   «Маруся Богуславка», «Іван Богун», «Невольницький плач» – …
5.   Остап Вересай, Іван Скубій, архип Никоненко – ….

 

Відповіді

1	2	3	4	5
бандуристи	тріо бандуристок	тріо бандуристок «Дніпрянка»	думи	українські лірники

 

• Літературний диктант

Завдання. Додати слово до визначення

1.             Великі пісенно-розповідні твори на історико-героїчні та соціально-

          побутові теми називаються …

2.             Узагальнений образ жінки-полонянки – …
3.             Протяжне проказування, наближене до співу називається…
4.             Маруся допомагає визволитися з полону…
5.             Пам’ятник Марусі встановлено на …
6.             Виконавців дум називають…
7.             Найвідомішим кобзарем ХІХ ст. є …

Відповіді

1	2	3	4	5	6	7
думи	Маруся Богуславка	речитатив	козакам 700	м.Богуслав (Київщина)	кобзарями	Остап Вересай

 

• Вікторина.

1.Про які історичні часи йдеться у пісні «Зажурилась Україна»?

2.Що досить «панові-братові» малювати?

3.Яка зброя знадобиться у боротьбі з «вражим турком»?

4.Хто воює зі зброєю в руках, а хто кулаками?

5.Куди  Сірко вирушає зі своїми побратимами?

6.З чим порівнюється військо запорозьке, яке вирушає в похід?

7.На яких конях «військо славне запорозьке... у степу виграває»?

8. Кого обступає Сірко на битому шляху?

Відповіді.

1	2	3	4
Боротьба з турецькими нападниками	Ґринджоли.	Шабля та кулаки.	Козак, бурлака.
5	6	7	8
До хана у гості.	З орлами.	Вороних.	Татар.

• Усне малювання.

• Які картини виникли у вашій уяві, коли ви слухали цю пісню?
  • Яким настроєм сповнений цей твір?
  • Чому народ так лагідно називає запорожців — "козаченьки"?
  • Як ви розумієте вираз "збирайтеся до хана в гості"?
  • Чому народ порівнює козацьке військо, отамана Сірка з

                   орлом, сонцем, місяцем?

• Що символізували сонце, місяць в українському фольклорі?

• Усі небесні світила — то одна родина: сонце — жінка, місяць — чоловік,

          зорі — їхні діти. Саме так співається в народних колядках.

• Сонце — це око Боже, або обличчя Боже. Воно завжди було святе,

          праведне. Щоб удався коровай, співали, щоб він був, як Бог милий, як

          день білий, як яснеє сонечко.

• Місяць скрізь шанувався: бо це нічне Боже око. У весільному обряді

          місяць і вечорова зоря — це символи молодого й молодої.

• Зверніть увагу: «військо та славне запорізьке та на вороних конях у степу

          виграває».

• З давнього часу вороний кінь був символом швидкості, тому й не дивно,

          що і українських народних казках улюбленим героєм-помічником

          добротворців був кінь — крилатий, віщий, чудесний, що вірно служить

          своєму господареві.

• Назвіть художні прийоми фольклору, використані у пісні.

 

• Вправа «Продовжте речення»

1.Маруся Чурай – це....

2.Вирушаючи у похід козаки ніколи не свистали, бо це ...

3.Козака чекатиме неприємність у поході, якщо...

4.Художній засіб «трачу літа» називається...

5.Маруся варила зілля у...

6.Мама била Марусю за те,...

7.Без милого стане світ...

 

1	2	3	4	5	6	7
легендарна піснярка з Полтавщини	погана прикмета	кінь спіткнувся	персоніфікація	вівторок	що Гриця отруїла	тюрмою

 

• Кросворд 1.

По вертикалі: 1. Могила, яка згадується в пісні «Ой Морозе, Морозенку».                          

По горизонталі:

1. Місце проживання, переховування Кармалюка, героя пісні «За Сибіром сонце сходить».

2. Місто, де зібрав Максим Залізняк («Максим козак Залізняк») своє військо.

3. У пісні «Чи не той то хміль?» надається застереження Б. Хмельницькому, щоб той не пив...

4.  Асесори і справники гоняють Кармалюка («За Сибіром сонце сходить»), як...

5. Шлях, яким рухався Сірко з військом («Та, ой, як крикнув же козак Сірко»).

 

1	2	3	4	5
Ліс	Жаботин	Води	Звірюку	Кримський

Ключове слово – Савур

 

• Кросворд 2.

По вертикалі:

1.Місто битви козаків на чолі з М. Залізняком проти панства («Максим

 козак Залізняк»). 

По горизонталі:

1. Що погубили ляхи («Чи не той то хміль?»), тікаючи з України до     Польщі?

2. Кількість гармат, які мали козаки під час битви з панами («Максим козак

    Залізняк».

3. Ворог, який замучив Морозенка («Ой Морозе, Морозенко»).

4. Як у пісні «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» назване військо Запорозьке?

5. Герой твору «Чи не той то хміль».

 

1	2	3	4	5
Шуби	Сім	Татари	Славним	Хмельницький

Ключове слово – Умань

 

• Літературний  бліц-диктант

1. Скільки козаків перебувало у темниці?

2. З якого матеріалу збудована темниця?

3. З якого роду  Маруся Богуславка?

4. Скільки часу перебували козаки у неволі?

5. У який день тижня Маруся Богуславка спілкувалася з козаками?

6. Куди збирався від'їжджати пан турецький?

7. Що віддав пан турецький Марусі?

8. Про яке місто згадує Маруся?

9. Чому Маруся не бажає, щоб батько визволив її?

10. Про який роковий  день згадує Маруся?

11.Як зустріли Марусю козаки?

12.До кого звертаються невільники у «славасловії»?

Відповіді.  

1	2	3	4	5	6
700	З каменю	Попівського	30 років	У суботу	До мечеті
7	8	9	10	11	12
Ключі	Богуслав	Бо потурчилась,  побусурманилась	Великдень	Вороже	До Бога

 

Методичні рекомендації

 (для педагогів)

1	Бліц-диктант	рекомендую пропонувати найздібнішим учням, оскільки запропоновані  запитання вимагають доброго знання матеріалу, ерудиції, логічного мислення.
2	Цитатний диктант	слабо встигаючим восьмикласникам, оскільки наведені завдання простіші й легші.
3	Усі інші завдання	розраховані на учнів із середнім рівнем підготовки.                                    (Письмова робота  займає не більше 10 хв. уроку).
4	Міні-дискусії	проводити з обдарованими учнями, в яких багате мовлення, логічне мислення (колегіумні класи, сильніші групи).
5	Контрольні та класні твори	пропоную давати у формі есе, міні-творів щодо розкриття певної проблеми чи образу програмового тексту тощо. Це розвиватиме самостійне творче мислення учнів  і дасть їм  можливість виконати роботу протягом одного уроку.
6	Літературні диктанти	зазвичай варто проводити на початку уроку (перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань) або в його кінці (підсумок, узагальнення); ефективні вони також на уроках узагальнення та контролю знань. !!! Окремі завдання можуть бути використані як елементи тематичного оцінювання, у позакласній роботі з української літератури. Літературні диктанти виконують у зошитах чи на окремих аркушах, можливе проведення їх також і усно. Цей вид роботи органічно вписується у будь-який урок.

Частина 6.

Джерела методичної інформації

 У таблиці 6.1.  наведено джерела інформації  методичного характеру,

                            визначені та рекомендовані  Міністерством освіти і науки,

                              молоді та спорту України, а також автором для використання

                            вчителем у висвітленні теми.

Таблиця  6.

№ з/п	Вид	Назва	Автор(и)	Видав-ництво	Рік видання
1	Посібник	Українська література	Бондаренко О С.Помаренко,	«Перше вересня»	2016
2	Навчальний посібник	Народна пісенна творчість в Україні	Г.Пастушенко	«Перше вересня»	2014

 

 Додаткові методичні матеріали

 

Назва	Тема	Ідея	Худ. засоби
«Зажури-лась Україна»	Показ страждань українського народу від нападів турецько-татарської орди	Заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель	Метафори, епітети риторичні оклики, вигуки, звертання
«Та, ой, як крикнув же козак Сірко»	Зображення походу козацького війська до кримського хана під проводом Сірка	Уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка	Паралелізм, метафори, епітети, повтори
«Ой Морозе, Морозенку»	Змалювання боротьби козаків з турками під проводом Морозенка	Возвеличення мудрості, мужності козицького ватажка; засудження жорсто-кості поневолювачів	Епітети, метафори, гіпербола, риторичні оклики, заперечне порівняння
«Максим Залізняк»	Оспівування бороть-би народу під керівни-цтвом Залізняка	Уславлення героїчної вдачі козацького ватажка	Епітети, метафори, гіпербола

 

Дума «Маруся Богуславка»

Художній аналіз думи

Історична основа	Напади турків і татар на Україну у 16 ст., мужня оборона козаками рідної землі, стратегічні походи на Царгород
Тема	Відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривале перебування у ворожому полоні козаків, яким прагне допомогти Маруся Богуславка.
Основна думка	скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження.
Жанр	Народна дума невільницького циклу
Ідея	Засудити поневолення, страждання, яких зазнали козаки; віра у  щасливе вільне життя
Композиція	Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні   у пана турецького
	Основна частина:  обіцяння Марусі звільнити запорожців зневолі після від’їзду турецького пана до мечеті.
	Закінчення:  Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю
Художні засоби	Епітети:  «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «тихі води», «розкіш турецька», «лакомство нещасне».
	Повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «…дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка».
	Метафора: «сльозами проливали».
	Риторичні оклики:  «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей, Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «…Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».
	Риторичне запитання:  «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»

 

 

«Маруся Богуславка» – перлина українського народного епосу.

Зміст думи

• У думі розповідається, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків.
• Одного разу до ув’язнених козаків прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень».
• Вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник. Маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників.
• У святу неділю Маруся Богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась

                                        Для розкоші турецької,

                                        Для лакомства нещасного!»

 

• Маруся Богуславка – це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною

 турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї.

 

Історична основа  «Думи про Марусю Богуславку»

• Про історичну основу думи про Марусю Богуславку говорити складно, оскільки достовірних відомостей до нас не дійшло.
• Вважають, що образ Марусі Богуславки —   це збірний образ, який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські дівчата-полонянки займали видні місця при дворах турецьких вельмож (наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна).
• Бували випадки, коли дівчата-полонянки потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей.
• Та до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю, рідної землі.
• Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка, потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького»

 

Джерело: http://dovidka.biz.ua/marusya-boguslavka-analiz/ 

                Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 

 

«Дума про козака Голоту»

Аналіз твору

• В основу твору покладено події ХVІ - ХVІІ століть – період, коли точилися жорстокі війни з татарськими загарбниками.
• Єдиними гідними супротивниками татарів були українські козаки.
• Цим мужнім і відважним воїнам присвячено безліч дум, пісень, легенд та історій.
• У «Думі про козака Голоту» протиставляються два світи:

• чесний і справедливий козак Голота, який всім серцем любить Батьківщину та корисливий татарин. Хоч наш козак мирна, добра людина,  проте не знає страху, «не боїться ні огня, ні меча».
• Татарин же зовсім інакший. Для нього головне – нажива, корисливість, підлість. Він мріє заволодіти свободою українського воїна, тому нападає першим, мов той хижий птах.

• Але лишився в українців ще порох у порохівницях.
• Голота дає гідну відсіч своєму супротивнику й доводить, що український народ назавжди залишиться вільним і вірним рідному краю.
• Образ козака Голоти не є історичним.
• У тексті його часто порівнюють із вовком:

• «…на татарина скрива, як вовк, поглядає» , наголошуючи на основній особливості українського лицаря – прагнення до свободи.

Художній аналіз думи

Історична основа	мужня оборона козаками рідної землі. Адже своїми подвигами вони заповіли нам стояти на сторожі рідної землі
Тема	зображення однієї з найжорстокіших сторінок в історії України – війни проти турецько-татарських загарбників
Жанр	За жанром твір є народною думою (про це говорить пісенно-розповідний характер героїчного змісту).
Ідея	прославлення українських воїнів, як справжніх захисників своєї Батьківщини.
Основна думка	Уся дума пронизана основною думкою: хоч і минули ті часи, оповиті кров’ю, проте слава мужніх козаків не згасає

 

•  Композиційно дума складається із:
•  заспіву, епічної розповіді (власне розгортання сюжету) і кінцівки.
• Поетична форма має непослідовне римування ( переважно дієслівне).
•  Використано такі художні тропи та фігури, як епітети (коня вороного; ясненьку зброю), порівняння (ой на татарина скрива, як вовк, поглядає) звертання (татарко, татарко), анафори й риторичні оклики ( ой чи ти думаєш те, що я думаю? ой  чи  ти бачиш те, що я бачу?).

 

Джерело: http://dovidka.biz.ua/duma-pro-kozaka-golotu-analiz/ 

                 Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 

 

Народні думи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Такі елементи, безумовно, роблять думу оригінальним  твором усної народної творчості.

Інформаційний паспорт №2

" Світ української поезії» 

 

Рекомендації  для вивчення теми

Вивчення теми «Світ української поезії»

- підвищує рівень знань  учнів про життя і творчість Т.Шевченка, Лесі Українки,  В.Сосюри, В.Голобородька, В.Підпалого, сучасних поетів І.Малковича, А. Мойсієнка, І.Павлюка, Г.Кирпи;

- сприяє формуванню вмінь і навичок учнів

• аналізувати віршовані твори,
• визначати їхні мотиви, тематику, художньо-поетичні засоби, зокрема образи-символи,
• визначати віршований розмір, тип римування, вид рими.

 

Частина1

Витяг із навчальної програми

 

Кількість годин	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів				Зміст навчального матеріалу
4	Предметні компетентності Учень / учениця: знає основну інформацію про  Т. Шевченка; розповідає про арешт і заслання поета; читає вдумливо й виразно  поезії; аналізує філософську лірику поета в контексті його біографії. Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження про твори поета, їх ідейний зміст, художні засоби, використані в них; зіставляє специфіку розкриття теми в музичному та образотворчому мистецтвах. Вивчає напам’ять: 1 поезія на вибір.				СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Тарас ШЕВЧЕНКО.  «Думи мої, думи мої…» (1847), «Ой три шляхи широкії…», «Мені однаково, чи буду…» Життєпис поета (участь у Кирило-Мефодіївському братстві, арешт, перебування в казематі, заслання). Усвідомлення власної місії поета. Роздуми автора про власну долю, долю України, плинність, скороминущість життя людини на землі, про її долю. ТЛ: філософська лірика. МК: Т. Шевченко. «Новопет-ровське укріплення», 1856–1857 рр. (обр. мистецтво); проект дуету «Сестри Тельнюк» «Наш Шевченко» (музичне мистецтво).
	НЛ–2    Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення громадянської позиції людини як одного з проявів духовності
4	Предметні компетентності Учень / учениця: знає і розповідає цікавий факт  про Лесю Українку; коментує зміст поеми «Давня казка», пояснює умовність описаної ситуації; визначає основні проблеми твору та  головну думку; порівнює образи Поета і Бертольда; складає план порівняльної характеристики.   Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження про свободу творчості, про вільнолюбство людини; розвиває свої творчі здібності; зіставляє специфіку розкриття теми в поезії і музиці; дискутує на тему ролі митця в суспільстві; проводить аналогії із сучасним життям; використовує комінікативні стратегії для формулювання власної позиції.   Вивчає напам’ять:  «Хотіла б я піснею стати…».		Леся УКРАЇНКА. «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати…», «Давня казка»  Життя поетеси, її мужність і сила духу. Потужне ліричне начало, романтичність, волелюбність, оптимізм, мрія і дійсність як провідні мотиви її поезії. Тема гармонійного єднання людини з природою. Ідея вільної творчості, духовної свободи людини. Проблеми і мотиви: роль митця в суспільстві, служіння музі й народові, суть людського щастя, вдячності (ліро-епічна поема «Давня казка»).   МК: малярські  роботи Т. Яблонської (весняної тематики); мариністичний живопис   І. Айвазовського (обр. мистецтво); цикл «Чотири пори року» А. Вівальді, «Пори року»      П. Чайковського (муз. мистецтво). СЛ: поезія М.Кіяновської, Б. Матіяш, К. Москальця (вірш та пісня «Вона»).
	НЛ–1,2,3 Емоційно-ціннісне ставлення Розуміння того, що сила духу – конструк-тивне начало в житті. Усвідомлення важливості формування й розвитку індивідуальності, неповторності творчої особистості.
2	Предметні компетентності Учень / учениця: виразно й осмислено читає твори, аналізує їх, визначає й коментує художні засоби в них; знає і пояснює відмінність між патріотичною та інтимною лірикою.   Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження про патріотизм, про активну позицію кожного; порівнює специфіку виражальних засобів в поезії і музиці в розкритті  патріотичних, інтимних, пейзажних мотивів. Вивчає напам’ять: вірш «Любіть Україну!»			Володимир СОСЮРА. «Любіть Україну!», «Осінь» («Облітають квіти, обриває вітер…»), «Васильки» Коротко про поета. Патріо-тичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. Любов до Батьківщини як важливий складник життя людини («Любіть Україну!»). «Васильки» – зразок інтимної лірики. Щирість ліричного самовираження в поезії «Осінь» («Облітають квіти, обриває вітер…»).   ТЛ: громадянська лірика, інтимна лірика, пейзажна лірика. МК: соціальний ролик «They love Ukraine».
	НЛ–1, 2   Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення того, що щирість особистих почуттів — невід’ємне багатство духовного світу людини
1	Предметні компетентності Учень / учениця: виразно і вдумливо читає вірші; коментує своє розуміння їх; співвідносить їх із власними думками про гуманність, бережливе ставлення до природи, людей, красу світу, патріотичні почуття.   Ключові компетентності Учень / учениця: дискутує про відповідальність, гуманізм; критично оцінює наслідки людської діяльності в природному середовищі, відображені в поезіях; сприймає довкілля як загальнолюдську цінність; створює презентацію про екологічні проблеми сьогодення.					Володимир ПІДПАЛИЙ. «…Бачиш: між трав зелених…», «Зимовий етюд»  Ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи. Незбагненна краса світу, патріотичні почуття, передані словом. Багатознач-ність і змістова глибина художніх образів («Зимовий етюд»).   МЗ: основи здоров’я. МК: А. Васнецов «Зимовий сон»; В. Орловський. «Літній день» (образотворче мистецтво).
	НЛ–1, 2, 3       Емоційно-ціннісне ставлення Формування життєствердних настроїв. Потреба в розвитку естетичного відчуття і смаку, бережливого ставлення до природи.
2	Предметні компетентності Учень / учениця: знає визначення поняття вільного вірша, розуміє його специфічну форму; виразно й усвідомлено читає поезії; характеризує образи рідної хати, шляху, ліричного героя. Ключові компетентності Учень / учениця: пояснює власне розуміння образного змісту поезій; коментує художні засоби, ідейний зміст; розвиває навички естетичного відчуття і смаку; дискутує на тему краси рідної мови, її  збереження; створює тематичні презентації.						Василь ГОЛОБОРОДЬКО. «З дитинства: дощ» («Я уплетений…»),  «Наша мова», «Теплі слова» Самобутня постать поета в українській літературі. Наскрізний патріотизм, філософічність, фольклорна основа його поезій, народо-знавчі аспекти. Оригінальність і простота висловлення глибоких почуттів, важливих думок.   ТЛ: вільний вірш, верлібр.
	НЛ–1, 2, 3      Емоційно-ціннісне ставлення Формування життєствердних, оптимістичних настроїв. Розвиток естетичного відчуття і смаку.
5	Предметні компетентності Учень / учениця:  знає сучасних поетів; виразно й усвідомлено читає їхні твори; аналізує ідейно-образний зміст; пояснює метафоричність поетичних образів.   Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження  з приводу прочитаних поезій; обговорює в групах проблеми української мови і національної культури; зіставляє специфіку розкриття тем у літературі та інших видах мистецтв   Вивчає напам’ять: 1 вірш (на вибір).	Із сучасної української поезії кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на вибір)  В. Герасим’юк («Чоловічий  танець»), І. Малкович («З янголом на плечі», «З нічних молитов»), А. Мойсієнко («Жовтень жовті жолуді»),  І. Павлюк («Дівчинка», «Вертатись пізно», «Асоціації»), Г. Кирпа («Мій ангел такий маленький…», «Коли до вас темної ночі…»)  Розмаїття сучасної лірики. Глибоке бачення поетами-сучасниками проблем української мови, національної культури; прагнення зазирнути у світ  душі звичайної людини, осмислити її призначення та сенс життя. Поєднання в поезіях глибинної історичності бачення світу із відчуттям сучасної присутності в ньому.
	НЛ–1, 2, 3        Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення потреби формування естетичного смаку, уміння відчувати й бачити красу художнього світу. Формування самостверджувальної життєвої позиції.

 

 

  Поради щодо вивчення теми

• Важливо запам’ятати, що літературна спадщина Т.Г.Шевченка надвичайно велика:

• 240 поезій
• понад 20 поем,
• драма "Назар Стодоля",
• 20 повістей;  до нас дійшли 9;
• щоденники,
• автобіографії.

• Зверніть увагу на особливий стиль віршування І.Малковича.
• Варто зазначити, що Леся Українка своїми творами доводить, що рушійною силою історії суспільства є трудящі, які виборюють свою волю у жорстоких битвах зі своїми класовими ворогами.
• Не забувайте, що повоєнна творчість поета - це повний злет його таланту, за книги "Ластівка на сонці" та " Щастя сім'ї трудової" удостоєний Державної премії імені Т.Г.Шевченка (1963рік)
• Звертайте увагу на актуальність проблем , висвітлених у сучасній поезії Івана Малковича, В. Герасим΄юка, І.Павлюка.

Словник до теми:

Художній (літературний)  цикл –			це сукупність художніх творів одного жанру, що об'єднуються задумом автора в естетичну цілість.
Медитація –			жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо.
Силабо-тонічне віршування			засноване на закономірному чергуванні наголошених і ненаголошених складів.
Рима –			співзвучне закінчення рядків.
Ритмомелодика –			ритмічна будова одного чи кількох віршів.
Чоловіча рима –			з наголосом на останньому складі
Жіноча рима –			з наголосом на передостанньому складі.
Дактилічна рима			з наголосом на третьому складі.
Суміжне римування	перший рядок римується з другим, а третій – з  четвертим(аабб).
Перехресне  римування	перший рядок римується з третім, а другий – з  четвертим(абаб).
Кільцеве  римування	перший рядок римується з четвертим, а другий – з  третім(абба).
Стопа –	це повторювана група складів , до якої входить один наголошений склад і один або два ненаголошені.
Двоскладові стопи	мають два склади: Хорей – двоскладова  стопа з наголосом на першому складі (/-).  Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі (-/).
Трискладові стопи	мають три склади:  Дактель – трискладова  стопа з наголосом на першому складі (/-). Амфібрахій – трискладова стопа з наголосом на другому складі (-/-).  Анапест – трискладова  стопа з наголосом на останньому складі (--/).
Ліричний твір –	це твір, у якому відображено внутрішній світ людини через передачу почуттів, думок, переживань у певних обставинах, під впливом певних подій.
Етюд –	невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру
Вільний вірш (верлібр)					це поезія з неримованими рядками.
Мотив –	це те ж саме, що й тема. Мотив – у  поезії, тема – в прозі.
Громадянська лірика –	розкриває суспільно-національні питання і почуття. У громадянській ліриці можна виділити суспільно-політичну і патріотичну тематики.
Інтимна   лірика	відображає переживання героя, пов'язані з особистим життям. її різновиди: а) любовна — про кохання як стан душі ліричного героя; б) родинна; в) лірика дружби.
Філософська лірика		осмислення змісту людського життя, проблеми добра і зла.
Релігійна лірика				виражає релігійні почуття і переживання.
Пейзажна лірика	передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи
Ліро-епічний твір –	віршований твір , у якому розповідається про вчинки персонажів (наявний сюжет) і разом з тим у прямій формі виявляється ставлення автора до цих вчинків , до героїв твору(ліричні відступи).
Поема –	це ліро-епічний віршований твір, у якому зображені важливі події, яскраві сильні людські характери, а розповідь про героїв, події супроводжується авторськими відступами.
Елегія –	це один із жанрів лірики: вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, задуми, туги.

 

 

Інформація для запам’ятовування

 

2. Леся Українка

 

                                                                

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Володимир Підпалий

• Творчість Володимира Підпалого в прижиттєвих збірках «В дорогу за ластівками», «Вишневий світ» запропонувала іншу до попередньої поетичну пропозицію, розпочавши «тиху лірику», суть якої у медитаційних роздумах єдності людини, живого, світу і народу, гармонійності глибини і співмірності людини з найменшим у світі і самим світом, ціннісній орієнтації в медитативному осягненні незнищенних вартостей і сенсу життя, пейзажності і гармонії з природною стихією, зверненням до історичної пам’яті.

 

5. Василь Голобородько

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Василь Герасим'юк

 

 

 

 

• Від 1992 — ведучий програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.
• Від 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».
• Від 2011року — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».

7. Іван Малкович

 

• У 1992 році у створеному власному видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видає першу книжку — «Українську абетку».
• Того ж року виходить третя поетична збірка «Вірші» (Київ, «Український письменник»).
• У 1994 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання «Улюблених віршів».

 

8. Ігор Павлюк

 

• Нині Ігор Павлюк старший науковий працівник відділу української літератури XX століття Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України у м. Києві.
• Професор кафедри української преси Львівського  НУ ім. Івана Франка.
• Член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів.
• Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальності «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті (Запоріжжя).

Частина 3

Додаткові навчальні матеріали

Додаток 1

Жанри лірики:  

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Леся Українка «Давня весна»

Ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки «Давня весна»

2.1. Виразне читання твору.

2.2. Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.

2.3. Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина

                 забуває про свою хворобу, самотність.

2.4. Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.

2.5. Жанр: пейзажна лірика.

2.6. Композиція.

            Експозиція:  «була весна…».

            Зав’язка:      хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни.

            Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула»

                                  весна.

           Розв’язка:     вдячність поетеси весні за її дарунок.

 

 

Леся Українка «Давня казка»

Характеристика образів головних персонажів

(компаративна таблиця, елементи цитування)

Критерії		Поет	Бертольд
1. Соціальний стан		бідний	придворний лицар
2.Життєві цінності	воля, рідний край, повага людей, свобода думки й слова, насолода від мистецтва			матеріальне багатство (гроші), слава, влада,
3  3.Ставлення до  людей		повага, гостинність, чесність, відкритість	неповага, корисливість, егоїзм, владність, пиха, погорда, марнославство
4.Авторська оцінка		возвеличення	засудження
. 6. Художній  засіб		А Н Т И Т Е З А

Проблеми:

• матеріальне й духовне багатство;
• служіння народу, Батьківщині;
• вільне й непідкупне мистецтво;
• людина і «золота клітка»;
• моральні якості: чесність, порядність, людяність, патріотизм.

 

 

Додаток 3

Лірика В.Сосюри

Назва	«Любіть Україну»	«Васильки»
Тема	Зображення поетичного образу України, її краси і величі	Оспівування щирого почуття, щасливої миті в душі закоханих
Жанр	Громадянська лірика (патріотична)	Інтимна лірика
Образи	Ліричний герой, Україна, Юнак, дівчина	Ліричний герой, кохана жінка, васильки (блакитні очі)
Ідея	Возвеличити патріотизм	Возвеличити кохання як смисл життя кожної людини
Художні засоби	Епітети, порівняння, метафори, метонімія, заклики	Епітети, порівняння, метафори, повтори, перифраз
Римування	Перехресне	Перехресне

 

 

В.Голобородько «З дитинства дощ…»

Ідейно-художній аналіз поезії В. Голобородька

«З дитинства: Дощ»

Тема	звернення ліричного героя до дощика, щоб той його намочив.
Жанр	поезія зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння.
Основна думка	з раннього дитинства кожна людина повинна осмислено сприймати будь-яке явище природи
Ідея	возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.
Художні засоби	Повтори: «дощику, дощику»,                   «щоб ти…»,                  «я тобі…».	Метафори: «дощик ловив.., розкидав.., ходив.., розчісував».

 

 

Частина 4

Самоперевірка знань

з теми « Світ української поезії. Сучасні поети»

 

І варіант

1-й рівень

(за кожну правильну відповідь на завдання 1-7 отримаєте по 0,5 бала,

разом - 5 балів)

З-поміж поданих варіантів відповідей оберіть ОДИН правильний.

1.Представниками української поезії кінця XX – початку XXI століття є всі вказані поети, КРІМ

                  А) Володимира Сосюри            Б) Василя Герасим'юка

                  В) Івана Малковича                   Г) Ігоря Павлюка

2.   Зразком інтимної лірики є поезія

                 А) «Теплі слова»                         Б) «Васильки»

                 В) «Чоловічий танець»               Г) «Мій ангел такий маленький...»

3.     Традиційним римованим віршем є твір

                 А) «З дитинства: дощ...»              Б) «Чоловічий танець»

                 В) «Коли до вас темної ночі...»   Г) «Із янголом на плечі»

4.     Образ неопалимої купини, «що го­рить – не згора», є в поезії

                 А) «Любіть Україну»                          Б) «Наша мова»

                 В) «... Бачиш: між трав зелених...»    Г) «Із янголом на плечі»

5.   А хмара плете і плете

      Зелене волосся дощу –

       виділений фрагмент тексту є прикладом

                    А) епітета                           Б) метафори

                    В) персоніфікації               Г) анафори

6.   Біблійні мотиви наявні в поезії

                    А) «Любіть Україну»      Б) «Мій ангел такий маленький...»

                    В) «Чоловічий танець»    Г) «Теплі слова»

7.     Установіть відповідність рядків з поетичних творів та прізвища їхніх

         авторів.

                     1  Гуляймо весілля своїм дітям,

                         Щоб не вмерло слово «коровай».

                     2  Вечір, мов казка, над Україною.

                         Казка, як вечір, Аж синьо в очах.

                    3   Мій ангел такий тихенький,

                         Ну просто тихіший трави.   

                   4   Хтось бреде собі самотньо   

                        Із янголом на плечі.

 

                        А)  Володимир Підпалий         Б)  Володимир Сосюра

                        В)  Василь Голобородько        Г)  Іван Малкович

                        Д)  Галина Кирпа

 

2-й рівень (3 бали).

♦  Укажіть особливості вільного вірша. Доведіть на прикладі конкретного твору, що він є вільним віршем.

3-й рівень (4 бали).

♦  Дайте розлогу відповідь на запитання «Як розкривається в українській поезії тема любові до природи, необхід­ності захищати все живе?». Наведіть приклади поезій, укажіть авторів. Яка поезія схвилювала найбільше? Аргумен­туйте.

 

II варіант

1-й рівень

(за кожну правильну відповідь на завдання 1-7 отримаєте по 0,5 бала,

разом – 5 балів)

З-поміж поданих варіантів відповідей оберіть ОДИН правильний.

 

1.  Представниками української поезії кінця XX - початку XXI століття є всі вказані поети, КРІМ

                       А) Володимира Підпалого           Б) Василя Герасим'юка

                       В) Івана Малковича                      Г) Ігоря Павлюка

2.  Зразком філософської лірики є поезія

                       А) «Любіть Україну»                    Б) «Із янголом на плечі»

                       В) «Жовтень жовті жолуді»          Г) «Теплі слова»

3.   Вільним віршем є твір

                       А) «Осінь»                                    Б) «З дитинства: дощ...»

                       В) «Із янголом на плечі»              Г) «Васильки»

4.  Наповнювати холодний всесвіт теплими словами закликає ліричний ге­рой поезії

                      А) Володимира Сосюри                  Б) Василя Голобородька

                      В) Володимира Підпалого              Г) Івана Малковича

5.  Хто напасеться     Хто набігається     Хто нахитається... –

    виділені фрагменти тексту є прикладом

                     А) епітетів                      Б) метафор

                     В) персоніфікації           Г) анафори

6.  Образ Господньої свічі наявний у поезії

                     А)  «З нічних молитов»

                     Б)  «Мій ангел такий маленький...»

                     В)  «Чоловічий танець»

                     Г)  «Із янголом на плечі»

7. Установіть відповідність рядків з поетичних творів та прізвища їхніх авторів.

               1 Пише осінь охрою 

                  Золоте есе.

                                2 Розчарована осінь  

                                  Клигає на поріг.

                                                     3 В далечінь холодну без жалю за літом

                                                        Синьоока осінь їде навмання.

               4 А хмара плете і плете 

                  Зелене волосся дощу...

                                 А  Володимир Підпалий

                                 Б  Володимир Сосюра

                                 В  Анатолій Мойсієнко

                                 Г  Ігор Павлюк

                                 Д  Василь Голобородько

2-й рівень (3 бали).

♦  Укажіть особливості громадянської лірики. Доведіть на прикладі кон­кретного вірша, що він належить до громадянської лірики.

3-й рівень (4 бали).

♦  Дайте розлогу відповідь на запитання «Як розкривається в українській поезії тема любові до рідної землі, великої і малої Батьківщини?». Наведіть приклади поезій, укажіть авторів. Яка поезія схвилювала найбільше? Аргументуйте.

 

 

 Проведення тестового опитування

«З дитинства: Дощ».

1. Що хоче подарувати герой твору дощику?

                   а) найулюбленішу іграшку;

                   б) бамбукове вудилище.

                   в) цікаву книжку про різноманітні природні явища.

2. Хлопчик пропонує дощику:

                  а) луску розкидати по городу;

                  б) полити нива;

                  в) розчесати липовий гай.

3. Якої ягоди буде нарвано дощику?

                 а) Сливи;

                 б) вишні;

                 в) абрикоси.

4. Кісточками з ягід дощ:

                а) захищатиметься від вітру;

                б) стукатиме у вікно;

                в) вистеле доріжку до лісу.

5. Сільськогосподарське знаряддя праці, яке згадується в поезії:

               а) граблі;

               б) сапа;

               в) мотика.

6. Дощик буде розчісувати волосся в:

                   а) гаю;      

                   б) лісі;              

                   в) траві.

7. Герой просить дощика, щоб той:

                  а) не поливав тієї стежки, по якій він йшов;

                  б) гарненько промочив колгоспну ниву;

                  в) не заважав йому збирати суниці.

8. Чим займався хлопчик під час спілкування з дощиком?

                  а) Випасав овець;

                  б) ніс батькові їжу в поле;

                  в) обкопував дерева біля двору.

9. У що буде збирати ягоди герой твору для дощика?

                 а) Горщик;           б) глечик;                  в) миску.

10. Хлопчик до дощика:

                 а) біжить підстрибуючи;

                 б) звертається із замовлянням;

                 в) висловлює претензії.

11. Поезія побудована як:

                 а) монолог ліричного героя;

                 б) діалог між героєм і дощем;

                  в) сповідь перед дощем.

12. Яку дію не просив виконувати герой дощика?

                  а) Танцювати;         б) ловити;                      в) стукати.

 

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

«Я вплетений весь до нитки»

1. Волосся у дощу:

                 а) сріблясте;          б) покуйовджене;                 в) зелене.

2. Ліричний герой під час дощу йшов по:

                а) дорозі;               б) лісовій стежці;                  в) бруківці.

3. Горб, на якому знаходиться хата, порівнюється з:

                а) велетнем;           б) птахом;                             в) чаклуном.

4. На думку автора, дощ плете:

                а) темна хмара;     б) водяна фея;                      в) небо.

5. Якою у вірші зображена річка?

                а) Широкою;         б) невеличкою;                     в) глибокою.

6. Що відчувають оточуючі від дощу?

               а) Радість;               б) незадоволення;                в) тепло.

7. Яким чином ліричний герой вплетений у волосся дощу?

              а) Весь до нитки;    б) тільки взуття;                  в) тільки верхній одяг.

8. Усі знають, що дощ:

             а) приносить щастя; б) перестане; в) допоможе отримати гарний урожай 

9. Хата, наповнена теплом, нагадує:

            а) райський куточок;   б) гніздо;             в) колискову немовля.

10. Річка у творі порівнюється із:

           а) стрічкою;                  б) дзигою;            в) сонячним променем.

11. Продовжіть рядок: «Хто на горбі, той…»:

           а) належиться;              б) насидиться;      в) напасеться.

12. Дощем вплетені прямокутники:

           а) хат;                          б) дерев;                в) птахоферм.

 

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

3. Робота на картках

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Контрольна робота з теми «Поезія Тараса Шевченка, Лесі Українки,

                                                      Володимира Сосюри»

Завдання 1-8 (по 0,5 б.) — мають по чотири варіанти відповідей, із яких

                                             лише одна правильна.

Завдання 9-10 (по 2 б.) —  мають на меті встановлення відповідності. До

                                                 кожного рядка дібрати відповідник, позначений

                                              буквою, і вписати у вільну клітинку.

Завдання 11 (4 б.)         — розгорнута відповідь на одне із запитань.

 

Тести

1.Хто заагітував Тараса Шевченка стати членом Кирило-Мефодіївського

         братства?

                    А)  П. Куліш

                    Б)  Іван Сошенко;

                    В)  М. Костомаров;      

                     Г)  Є. Гребінка.

2. У Новопетровському укріпленні провів Тарас Шевченко:

                   А)  вісім років;                 

                   Б)  сім років;

                   В)  десять років;               

                   Г)  п’ять років.

3. Прочитайте подані рядки.

           І не пом’яне батько з сином,

           Не скаже синові: — Молись,

           Молися, сину, за Вкраїну

           Його замучили колись...

  Це уривок із вірша Т. Шевченка.

               А) «Думи мої, думи мої...»;    

               Б) «Мені однаково, чи буду...»;

                В) «Ой три шляхи широкії...»;  

                Г) «Минають дні, минають ночі...».

4. Зразком медитативної лірики є вірш Тараса Шевченка.

              А «Думи мої, думи мої...» (1847);

              Б «Ой три шляхи широкії...»;

              В «Садок вишневий коло хати...»;

              Г «Мені однаково, чи буду...».

5. Вірш «Мені однаково...» належить до виду лірики:

              А) пейзажної;                    Б) патріотичної;

              В) інтимної;                       Г) філософської.

6. До якого ліричного жанру належить поезія «Давня весна»?

             А) інтимного;                                     

             Б) філософського;

             В) пейзажного;                   

             Г) громадського.

7. Прочитайте подані рядки.

                 Прилинув вітер, і в тісній хатині

                 Він про весняну волю заспівав.

                 А з ним прилинули пісні пташині,

                 І любий гай свій відгук з ним прислав.

   Це уривок з твору Лесі Українки.

                 А) «Давня казка»;                 Б) «Хотіла б я піснею стати...»;

                 Г) «Давня весна».                  В) «Ви щасливі, пречистії зорі...»;

 

8. Роль митця в суспільстві — провідний мотив твору Лесі Українки.

                      А) «Ви щасливі, пречистії зорі...»;     

                      Б) «Давня казка»;

                 В) «Хотіла б я піснею стати...».           

                 Г) «Давня весна»;

 

9. Установити відповідність між художнім засобом та його назвою.

1	Весела, щедра, мила	А Порівняння
2	Ні, не забула!	Б Епітети
3	... гай свій відгук з ним прислав	В Метафора
4	... летіла хутко, мов стокрила	Г Риторичний оклик
		Д Риторичне звертання

 

10. Установити відповідність між творами й провідними мотивами.

1	«Ви щасливі, пречистії  зорі…»	А Утрати віри в справедливість
		Б  Захоплення красою природи
2	«Давня весна»	В  Прагнення творити красу і дарувати     всім щастя
3	«Давня казка»
4	«Хотіла б я піснею стати.»	Г  Прагнення окриленості і вільного     життєвого польоту
		Д  Служіння музі й народові, суть     людського щастя

 

Відповіді:  

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
В	Б	Б	Г	Б	В	Г	Б	1 — Б, 2 — Г,  3 — В,  4 — А,	1 – Г 2 – Б 3 – Д 4 – В

 

11. Мої враження від прочитаної поезії В.Сосюри

 

 

 

 Частина 5

Творчі завдання «Світ української поезії»

 

Тарас Шевченко

• Хронологічний диктант

1814р., 1838., 1840р., 1843р., 1845р., 1847р., 1850р., 1857р., 1861р., 1962р.

 

• Асоціативний диктант «Біографія»

Село Кирилівка,           Енгельгард,            Вільно,                      Ширяєв,

Літній сад,                    22 квітня 1838р.,    Академія мистецтв,   1843 р.,

1840 рік,                        «Три літа»,            Кирило-Мефодіївське товариство,

каземат,                           Орська фортеця,     Кос-Арал,

Ликера Полусмакова,    «Буквар»,                 22 травня 1861 рік.

 

• Бліц-хвилинка

Визначте жанри творів Т.Шевченка.

«Назар Стодоля»,      «Сон»,                          «Минають дні, минають ночі»,

 «Тополя»,                  «Кавказ»,                     «Думи мої, думи мої»,

 «Сліпа»,                     «До Основ’яненка»,   «Мені однаково».

 

• Цитатний диктант

З  яких творів ці рядки?

1. У всякого своя доля

І свій шлях широкий.

           2. На розпутті кобзар сидить

               Та на кобзі грає…

                      3. Защебече соловейко

                          В лузі на калині…

                                   4. Співають ідучи дівчата…

                                              5. І мене в сім'ї великій,

                                                  В сім'ї вольній, новій…

                                                            6. Мов прокинувся, дивлюся:

                                                                Село почорніло…

 

• Бліц-диктант

1.   1843 – 1847 роки – це …
2.   Кому присвячена «Катерина»?
3.   У якому вірші поет згадує «лихих людей»?
4.   Про чию долю йдеться у вірші «Ой три шляхи широкії»?
5.   Скільки творів було у першому виданні «Кобзаря»?
6.   Як Шевченко по-народному називав свої поетичні твори?
7.   В якому вірші поет розмірковує про сенс людського життя, про власну

    долю?

8.   До якого ліричного жанру можна віднести вірш «Минають дні, минають

      ночі» і чому?

 

• Диктант «Одним словом»

Узагальніть подані поняття.

1.   Є.Гребінка, К.Брюллов, О.Венеціанов, В.Жуковський.
2.   «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Великий льох»…
3.   «Лілея», «Причинна», «Тополя», «Утоплена».
4.   «Княгиня», «Музикант», «Художник»…
5.   «Мені однаково», «Садок вишневий коло хати», «Заповіт»…

 

 

• Літературний диктант

З якого твору рядки?

            1.  Якби я була зіркою в небі,

                 Я б не знала ні туги, ні жалю.

                            2. Моя душа ніколи не забуде

                                Того дарунку, що весна дала.

                                               3. Лунали б тоді мої мрії

                                                    І щастя моє таємне…

                                                              4. Та була у нього пісня

                                                                   І дзвінкою, і гучною…

 

Володимир Сосюра

• Асоціативний диктант «Біографія»

  Містечко Дебальцеве,               Микола Сосюра,        Третя Рота,     

 газета «Селянська громада»,    «Пісні крові»,             Марія Гаврилівна,

 український Боян,                     «Серце»,                      перші вчителі,

ремісниче училище,                   «Третя Рота». 

 

Володимир Підпалий

• Асоціативний диктант «Життя і творчість»

Сім'я хлібороба,         філологічний факультет,      1957 рік,       «Зелена гілка»,

 «Дніпро»,                 «Вишневий світ»,                 «Сині троянди»,

 «Кожна бджілка – немов лічилка»,                      1973 рік.

 

Іван Малкович

• Літературний диктант «Рими»

Учитель називає слова, а учні підбирають рими з віршів.

               При свічі –

               вітер вировий –

               відвернулась пріч –

               спадає з пліч –

               по світах –

               подався з віч –

               дихає свіча –

               Ірод мировий –

 

• Асоціативний диктант

1961 рік,      село Нижній Березів,  «А-га-ла-ма-га», національний колорит, верлібр, Київський державний університет ім.. Т.Шевченка,  старосвітська балада, внутрішній монолог, проблема збереження мови, філософські проблеми, «Ключ», «Музика, що пішла», «Білий камінь», Івано-Франківське музичне училище, перекладач, редактор.

 

Голобородько «З дитинства дощ…»

Додатковий матеріал про дощ як явище природи.

Прислів’я.

• Від дощу не у воду, а від вогню не в полум’я.
• Добре дивитися на дощ, стоячи під дахом.
• Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.
• Дощ іде, а гість їде.
• Чоловік — не глина, а дощ — не дубина, не розмочить і не поб’є.
• Дощ вимочить, сонечко висушить, буйні вітри голову розчешуть.
• Коробом сонце, а ситом дощ.
• Люди дякують дощеві, а подорожні лають.
• На дощі змокнеш і в плащі.
• Чоловік не з солі, від дощу не розтопиться.
• Як нема дощу в час, то нема і хліба в нас.

Загадки.

• Коли нема — чекають

Коли прийду — тікають.

• Мене частенько просять, ждуть,

         А тільки покажусь — Ховатися почнуть.

• Довго нема мене — усе в’яне,

А як пройду — знов оживає.

• Я скрізь: у полі і в саду,

                                         А в дім ніяк не попаду;

• І я тоді лиш з дому йду,

Коли вже він не йде.

• Сонце вкрилося хмарами,

Хтось невидимий в імлі

Небо сірими нитками

Пришиває до землі.

 

 

«Довідкове бюро»(словникова робота).

В невороття – безповоротно;

            Лелійно – тихо, ніжно;

                            Вировий – бурхливий;

                                       Ірод – ворог роду людського, зло;

                                                       Моровий – згубний;

                                                                          Вуста – губи;

                                                                                 Не впадь – не впади.

 

Бесіда за питаннями.

• Що вам відомо про замовляння? З якою метою їх використовують у народі?
• Яким буває дощ у природі? Чи завжди він є вчасним?
• З яким настроєм звертається герой твору до дощика? Про що це свідчить?
• Доберіть з поезії дієслова, які характеризують дощик як живу істоту. (Ловив, розкидав, стукав, їв, ходив, розчісував, йшов).
• Як герой твору розуміється з природою?
• Дощик для хлопчика необхідність чи випадковість? Свою думку вмотивуйте.
• Чи боїться герой твору дощика? Чим це пояснити?
• Як, на ваш погляд, поставиться дощик до замовлянь героя?
• Що ви відчували, коли потрапляли під дощ?
• Які ви знаєте прикмети, загадки, прислів’я, приказки про дощ?
                                             

Анатолій Мойсієнко

1.    Яке враження справила на вас поезія «Жовтень жовті жолуді...»?

2.    Пригадайте, яку лірику називають пейзажною. Доведіть або спростуйте тезу: «Поезія А. Мойсієнка «Жовтень жовті жолуді...» — зразок пейзажної лірики ».

3.    Які емоції найчастіше навіює осінній пейзаж? Який настрій викликає поезія «Жовтень жовті жолуді...»? Які художні образи викликають найбільше емоцій?

4.    У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит образи, створені в поезії Анатолія Мойсієнка «Жовтень жовті жолуді...» і у вірші Володимира Сосюри «Осінь». Поміркуйте, чого ми можемо навчитися в поетів?

5.    Знайдіть звукові повтори у вірші «Жовтень жовті жолуді». Яку роль вони виконують?

6.    Завітайте до віртуальної картинної галереї на електронному освітньому ресурсі int є гас ti ve.ra пок .cum.ua.

7. Поміркуйте, які з представлених картин найбільше відповідають темі, ідеї вірша Анатолія Мойсієнка «Жовтень жовті жолуді...».

Додаток 4

В. Голобородько «Наша мова»

1) Хто повинен знати, «якими словами на самоті мовчимо»?
2) Як називалася збірка В. Голобородька, опублікована в США?)
3) Що досліджує поет і на чому ґрунтується його поезія?
4) Край (область), де народився В. Голобородько.
5) Те, у чому проспіване кожне слово нашої мови?
6) Ті, з ким ми розмовляємо «пісенними словами»?
7) Загал, у якому ми розмовляємо «пісенними словами»?

 

1	2	3	4	5	6	7
Вороги	«Летюче віконце»	Фольклор	Луганщина	Пісня	Побратими	Товариство

 

                                                      

                                              Частина 6

Джерела методичної інформації

Таблиця 6.1

Перелік методичної літератури

 

№ з/п

Вид

Назва

Автор

Видавни-цтво

Рік видання

Методична література,  рекомендована автором

1

Посібник

Українська література 8 клас (конспекти уроків)

Слюніна В.О.

«Основа»

2016

2

Методичний посібник

Українська література 8 клас Нова програма Розробки уроків до підручника Борзенка О.

Лобусова О.В.

«Ранок»

2016

3

Методичний посібник

Українська література. 8 клас: календарно-тематичний план з урахуванням компетентнісного потенціалу предмета

Лобусова О.В., Смолій І.Л.

«Ранок»

2017

4

Методичний посібник

Усі уроки української літератури Нова програма 8 клас   + CD

Чупринін О.

«Основа»

2016

Джерела інформації, рекомендовані автором

1

Інтернет-  ресурс

www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1557&page=56

2

Інтернет-ресурс

www.knyha.com/ukr/authors/?id=2074

3

Інтернет-ресурс

www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=3948

4

Інтернет-ресурс

forum.ua-admin.com/viewtopic.php?t=653-45k

5

Інтернет-ресурс

Методичний портал

http: // metodportal.net / node

6

Інтернет-ресурс

Учительський журнал он-лайн

www. t e a c h e r j o y r n a l.com.ua

7

Інтернет-ресурс

UROKI.NET: Все для учителя – все бесплатно!

http: // www. uroki. net

 

 

  Частина 7

Додаткові методичні матеріали

Додаток 1

Шевченко-маляр.

•       Першими вчителями Шевченка були, як знаємо із його спогадів, «сільські Апеллеси», здебільшого п’яниці та «хіроманти».
•       Та вже на п’ятнадцятому році життя Шевченко потрапляє до робітні професора Віленського університету Рустема, а відтак до робітні варшавського маляра-портретиста Лампі.
•       Вони-то й відірвали його від копіювання неграмотних лубків до рисування античних статуй і барельєфів. Він зумів оцінити виховну вартість тих залишків античної культури, коли, потрапивши в Петербурзі до цехового маляра Ширяєва (1830 — 1831), забігав до Літнього саду, щоб там зрисовувати паркові декоративні різьби.
•       Та тяга до антиків і щасливий випадок дали Шевченкові змогу познайомитися з малярем-земляком Сошенком, який зробив усе, що тільки було в його силах, аби врятувати молодий талант від загибелі.
•       У квітні 1838 р. Шевченко опиняється на волі. На кошт «Общества поощрения художеств» вступає до Академії й тут під рукою Карла Брюллова працює до 1845 р., в якому дістає звання «вольного художника».
•       А хоч, як знаємо, Брюллов заборонив йому виходити поза вузькі античні форми й теми, заголовки його перших картин свідчать про те, що слухатись Брюллова було йому не під силу.
•       Навіть праці, що за них Шевченко дістає академічні відзначення, далекі від класицистичних ідеалів «Карла Великого». «Борець» (1838), «Хлопчик, що ділиться хлібом із собакою» (1840) чи «Циганки» (1841) мають окреслений стиль романтичної побутовщини.
•       Замість зрисовувати гіпси, Шевченко ходить на Смоленське кладовище «лопух та дерева змальовувати», а для прожитку ілюструє тогочасні видання.
•       У 1844 р. рисує «Знахаря» до оповідання Квітки та «католицького ченця» до оповідання Надєждіна «Сила волі». До «Історії кн. Суворова» Полєвого дає 27 рисунків, для його ж «Русских полководцев» — 12 портретів.
• Не без впливу Штернберга родиться в Шевченка (1844) замисел «Живописної України», що мала створити тритомний альбом рисунків із текстами кращих українознавців того часу. «Судна Рада», «Дари в Чигирині», «Старости», «У Києві» та «Видубицький монастир» — оце п’ять картин, переведених потім на офорт, які дають нам уявлення про зміст і характер нереалізованої цілості.

 

 

Додаток 2

1. Історія написання «Давньої казки».

•       «Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.
•       Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії».
•       У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний.
•       Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

  Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і

        місця поета у визволенні народу від гніту.

  Ідея:  уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя

            (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення

            поневолити народ (Бертольдо).

   Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав,

                             відстоював інтереси простого люду, жертвуюч своїм життям.

   Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка. (Від казки — зачин, події

           відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні

           персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.)

  

 

Композиція.

Твір складається з чотирьох розділів:

               Експозиція:   знайомство з поетом.

               Зав’язка:       зустріч поета з Бертольдом.

               Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.

               Розв’язка:  довічне ув’язнення поета, його смерть;

                                А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

                                                                                                               

Додаток 3

Історія написання твору В.Сосюри «Любіть Україну»

• Грізне життя фронту давало Сосюрі все новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив прекрасні рядки любові до України у жадані години його визволення.
•  Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу.
• Командній лізі Сталіна – Берії-Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідної країни.
•  Патріотичний вірш «Любіть Україну»,написаний у 1944р. у роки Великої Вітчизняної війни і звучав як пристрасний патріотичний твір, який у 1951р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі.
• В. Сосюру знову перестають друкувати, він живе під загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.
•  Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».

 

Словникова робота

Купина  –   у біблійній міфології – кущ , який горить і якимось чудом не згорає;

Зойки  – крики;

пурпуровий – темно-червоний;

канонади – гучні звуки від пострілів;

багнети – ножі на рушницях.                           

 

Додаток 4

• Видавництво І. Малковича  активно популяризує українську книжку і творчість українських письменників.
• Маленькі читачі залюбки читають книжки Всеволода Нестайка, Марини та Сергія Дяченків, Володимира Рутківського, Сашка Дерманського, А. Кокотюхи  та інші.
•  Книжки  видавництва „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” за своїм мистецьким рівнем гідно представляють Україну на світовому книжковому ринку.
•  Книжки «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» дорослішають разом з його  синами. Якщо він розпочинав з дошкільної літератури, тепер доріс до міжнародної (фантастичні пригоди Гаррі Поттера) і вітчизняної класики

• «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайко, 
• «Джури козака Швайки» В. Рутківського,
• «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко.

• «Гаррі Поттер» – один із найуспішніших проектів.

 «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» випередило із перекладом першої книги про хлопчика-чаклуна Росію, Німеччину та Францію на декілька днів, саме ці країни Малкович назвав першими конкурентами на той момент

 

Додаток 5

«Чоловічий танець».

1.Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що

              перетворюється на таємничий ритуал.

2.Ідея:   возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності.

3. Основна думка: Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із

                               ближніми / піт і кров.

4. Жанр: поезія-замовляння.

5. Форма вірша:    верлібр.

6. Художні особливості твору.

              Повтори:   «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…»

              Епітети:    «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло»,

                                  «грішний світ».

              Метафори:  «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших»,

                                  «щоб не випасти із цього світу».

             Звертання:   «Сину людський».

________________________________________________________________

Додаток 5

Галина Кирпа  «Мій янгол такий маленький…»

Заповнення таблиці (індивідуально, колективно або в парах).

Твір Стислий аналіз	«Мій ангел такий маленький»	«Коли до вас темної ночі»
Образ твору	Янгол	Лев
Тема	Розповідь про ангела, який незримо супроводжує ліричну героїню	Роздуми про ймовірну в майбутньому зустріч з Левом; прохання не казати йому про зоопарк
Основна думка	У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще	Якщо хоча б один лев не потрапить до зоопарку, то це призведе в майбутньому до виникнення цілої Лев'ячої Держави, де всі тварини будуть вільними
Система віршування	Верлібр	Верлібр
Художні засоби	Анафора, зменшено-пестливі слова	Повтори

 

Додаток 6

Ігор Павлюк «Дівчинка»

 Ідейно-художній аналіз твору (колективно або індивідуально)

Тема. Розповідь про заплакану дівчинку на бабусиному подвір`ї; тлом виступає

           «розчарована»  осінь,  що  «клигає  по  дворі»,  немов немічна людина.

           Навколо тихо і прохолодно на душі.

 

Ідея.   Автор  показує драму, яка  вирує в душі маленької дівчинки і про суть

           якої ми можемо лише здогадуватися з її відповіді: «Всіх». Нам складно

           знайти однозначне пояснення причини її плачу.

 

Основна думка:  дитячий  плач  навіює  загальне   переживання   дисгармонії

                            життя, а проголошене вболівання «за всіх» вказує на

                              сприйняття світу і змушує замислитись над складністю життя.

                            Врешті, кожна людина має право сумувати за чимось і без

                            видимої причини, а надто дитина.

 

Жанр:                   філософська лірика.

Художні засоби:  персоніфікація: «розчарована» осінь; «клигає» по дворі.

 

 

 

Цікава інформація.

Марта Январська на сайті «Поетичні майстерні» опублікувала власний переклад вірша І.Павлюка на російську мову.

Порівняйте переклад з оригіналом.

 

            У чому різниця?

           Які моменти (слова) зникли при перекладі?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційний паспорт №3

«Національна драма» 

 Рекомендації  для вивчення теми

Вивчення теми «Національна драма»

• знайомить восьмикласників із життєвим і творчим шляхом І.Карпенка-Карого, створенням і діяльністю театру "корифеїв", драматичним твором "Сто тисяч".
• сприяє формуванню вмінь і навичок учнів

• аналізувати тексти  драматичного твору,
• визначати їхні мотиви, тематику, проблематику,
• характеризувати героїв,
• розігрувати ключові моменти твору.

 

Частина 1

Витяг з програми

К-сть годин	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	Зміст навчального матеріалу
4	Предметні компетентності Учень / учениця: знає про «театр корифеїв»; розповідає про життя і творчість І. К.-Карого; самостійно читає текст комедії, коментує твір та вчинки дійових осіб;  характеризує образи у творі; визначає основні засоби змалювання образу Герасима Калитки. Ключові компетентності Учень / учениця: визначає проблеми, порушені у творі, розуміє їх актуальність для сучасного життя; висловлює судження про бездуховність людини, про сенс людського життя; прогнозує можливі наслідки нерозумної діяльності. НЛ–2, 3, 4 Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення того, що бездуховність – прояв зла в житті людини.	НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ Короткі відомості про життя і   творчість видатного українського драматурга. Трагікомедія «Сто    тисяч» – класичний взірець українського «театру корифеїв».    Проблема влади грошей, бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Засоби сатиричного змалювання. ТЛ: драматичний твір (поглиблено), комедія, трагікомедія. МЗ: Мольєр. «Скупий» (зарубіжна література).   СЛ: Володимир Арєнєв. «Порох із драконових кісток».

Частина 2

  Поради щодо вивчення теми

1. Важливо запам’ятати, що сім'я Тобілевичів дала українській культурі чотирьох видатних артистів – корифеїв українського театру: Івана Карпенка- Карого, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського і Марію Садовську - Барілотті.

2. Зверніть увагу на  особливості розвитку театрального мистецтва на Україні.

3. Обов’язково скористайся розділом "Зауваж" , " До речі..."

4. Спробуйте самостійно провести невелике дослідження на тему " Тип

"скупого" у художній літературі", підготувати інформацію про театр "корифеїв".

5. Важливо пам’ятати, що первісна назва п'єси "Сто тисяч"- "Гроші".

6. Спробуйте самостійно визначити проблеми твору.

 

Треба знати:

• Історію створення "театру корифеїв" та його внесок у розвиток театрального мистецтва України.
• Історичну епоху, яка відображена в комедії "Сто тисяч".
• Роль письменника у розвитку драматургії і театру.
• Життєву основу п’єси "Сто тисяч" та її зміст.
• Тему, основну думку п’єси. Проблематику твору.

 

Треба вміти:

•       Виразно читати за ролями.
•       Аргументовано висловлювати свої думки.
•       Створювати літературний портрет.
•       Аналізувати тематику, образну систему твору, жанр і композицію.

 

Учимося цінувати:

•      Життєві уроки і творчий доробок письменника.
•      Людську гідність, принциповість, активну життєву позицію.

 

   Словник до теми

Драматичний твір – це літературний твір, побудований на основі дії

                                       персонажів та їхніх висловлювань у діалогах, монологах,

                                    полілогах героїв безпосередньо перед глядачами

                                    (читачами) в теперішньому часі.

Трагедія – драматичний  твір, в основі сюжету якого лежить трагедійний

                   життєвий конфлікт, що дозволяється у більшості випадків загибеллю

                  героя.

Комедія – драматичний  твір, що викриває за допомогою осміяння вади людей і

                 негативні явища соціальної дійсності.

Трагікомедія — драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і тра­гедії, і

                            комедії. Це відрізняє її від драми як жанру, що є проміжним

                            між трагедією та комедією. В основі трагікомедії лежить

                            трагікомічне світосприйняття драматурга.

 Інформація для запам’ятовування

1. 1882   року М. Кропивницький створив у Єлисаветграді (нині Кіровоград) українську профе­сійну трупу, до складу якої ввійшли М. Заньковецька, брати Тобілевичі — Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, а також їхня сестра Марія Садовська-Барілотті.

2. Ця професійна трупа дістала назву театр корифеїв («корифей» у давньогрецькому театрі — керівник хору або заспівувач).

1883 р. в Одесі трупа відкрила сезон виставою «Наталка Полтавка»

І. Котляревського..

3. "Сто тисяч "— трагікомедія на чотири дії Івана Карпенка-Карого, основною темою якої є сатира на людську жадобу.

4. П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн».

5. Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення — визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки.

Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що

           мали місце в 80—90 роках XIX століття.

Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи,

                            духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись

                          своїх лихих учинків. "Буде здоров'я, будуть і гроші..." .

Жанр:   трагікомедія.

3. Біографія Івана Карпенка-Карого

• 1890 —   написав комедію «Сто тисяч».
• 1897 — склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський.
• 1899 – написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.
• 1906 — захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 
• 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

• Справжнє прізвище Карпенка-Карого — Іван Карпович Тобілевич.
• Мати Івана була кріпачкою-покоївкою у панів Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив з кріпацтва.
• Її  дітьми були, окрім Івана, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті.
• Карпенко-Карий був двічі одружений. Вперше одружився з Надією Тарковською, як посаг отримав родинний хутір Тарковських.
• Надія Карлівна народила йому 3 дітей.
• Через 2 роки після її смерті одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.
• З Софією мав ще 2 спільних дітей.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/karpenko-kariy-tsikavi-fakti-z- zhittya/

                  Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Частина 3

Додаткові навчальні матеріали

 

Додаток 1

Театр корифеїв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________

 

Додаток 2                      Структурні елементи драми

 

 

 

 

 

 

 

 

_________________________________________________________________

 

Додаток 3                  Актуальність комедії у наш час

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина 4.

Самоперевірка знань з теми « Національна драма»
Карпенко-Карий «Сто тисяч»

• Тестові завдання

1 варіант

1. За національністю Невідомий:

                  а) українець;               б) таджик;

                  в) єврей;                      г) німець.

 2. Довідавшись про те, що Герасима Калитки немає вдома, Невідомий вирушив:

                   а) на узбережжя річки;                б) до судового виконавця;

                   в) зі справою до Смоквинова;     г) на побачення з Мотрею.

3. Як Копач охарактеризував суд? На думку героя, цей державний орган:  

                     а) гласний;                               б) відповідальний;                                  

                    в) надто корумпований;       г) справедливий.

 4. Кого Бовентура назвав пройдисвітом?

                    а) Клима;                              б) Невідомого;

                    в) Калитку;                           г) Романа.

5. Про що зазначив Герасим, висловлюючись: «…зелено, мов земля, укритая рястом…»:

                   а) скатертина;                        б) книга;

                   в) бумага;                               г) миска.

6. Скільки десятин землі мав Г. Калитка:

                    а) п’ятдесят;                          б) двісті;

                    в) сто;                                    г) п’ятсот.

7. За соціальним станом Герасим Калитка:

                    а) багатий селянин;             б) міщанин;

                    в) боярин;                            г) дрібний чиновник.

 8. Ім’я якого святого згадується у розмові Герасима із Савкою?

                    а) Семена;                            б) Миколи;

                    в) Івана;                                г) Петра.

9. «Товар» в кожаних мішках, як зазначав Невідомий, на Україну потрапляє з:                  а) Берліна;                           б) Парижа;

                     в) Лондона;                         г) Москви.

 10. Що побажав Невідомий Калитці, домовившись на наступну зустріч на вокзалі?

                     а) Бути завжди здоровим і щасливим;   б) стати міліонером;

                     в) купатися у червінцях;                          г) скупити всі землі.

11. Де вирішує Калитка розміняти фальшиві гроші?

                     а) У Жолудя;                     б) у банку;

                     в) у казначействі;              г) на базарі.

12. З якою метою Копач збирався їхати з Романом до Пузиря?

        а) Позичити гроші;     б) купити поросят;

         в) на полювання        г) роздивитися і, може, засватати якусь з його дочок.  

 

2 варіант

1. За що Герасим дорікав Климу зранку? Бо той:

                          а) проспав; 

                          б) не нагодував увечері худобу;

                          в) вже зранку їсть хліб, який взяв без дозволу;

                          г) не накосив коням трави.

2. Копач назвав робітників Герасима:

                          а) сараною;                             б) прожорами;  

                          в) товстунами;                        г) худобою.

3. Копачеві наснилося, що він викопав гроші і приїхав до:

                         а) Києва;                                  б) Парижа;

                         в) Лондона;                              г) Нью-Йорка.

4. Думок у Герасима було стільки, як:

                         а) листячка на дереві;             б) хмар на небі;

                         в) піску в морі;                        г) худоби в Жолудя.

5. За фальшиві гроші Герасим хоче викупити землі:

                         а) Пузиря;                               б) Смоквинова;

                         в) Чобота;                                г) найбагатшого купця.

6. Хто у героїв п’єси постійно полюбляв повторювати: «Опит — велике діло»?

                         а) Параска;                             б) Копач;

                         в) Герасим;                             г) Савка.

7. На низинці Копач пропонує Герасиму:

                         а) посадити садок;                 б) збудувати ферму;

                         в) викопати колодязь;           г) зробити власний ставок.

8. Ідучи до Пузиря, Копач із собою взяв:

                         а) шматок сала і хліб;             б) глек сметани;

                         в) хліб з часником;                  г) домашньої ковбаски.

9. На думку Копача, біди не чинить:

                         а) запас їжі;                             б) сотня грошей;

                         в) раціональна думка;            г) теплий одяг.

10. Герасиму не подобалося в Копачеві те, що той:

                 а) постійно надавав поради;

                 б) просив у нього їсти;

                 в) хвалився своїми досягненнями у розкопках;

                 г) намагався зверхньо поводити себе у ставленні з ним.

11. «Блажен чоловік, іже скоти милує»,— так висловився Герасим, коли:

                 а) Копач просив у нього коней, щоб поїхати до Пузиря;

                 б) дізнався про зневажливе ставлення Жолудя до своєї худоби;

                 в) Параска звернулася до нього з проханням дати їй коней, щоб

                     з’їздити до церкви;

                 г) бачив, як Клим годує худобу.

12. Герасим порівнював Параску з:

                 а) пишною квіткою;                       б) конякою;

                 в) бджолою;                                   г) соловейком.

 

• Самостійна робота з теми

«Театр корифеїв. Життя і творчість І.Карпенка-Карого»

І варіант

1.     Скільки братів було в родині Тобілевичів? (1б)
2.     Як звали найстаршого брата? (1б)
3.     Який псевдонім мав Панас і звідки він походив? (2б)
4.     Де народився І.Карпенко-Карий? (1б)
5.     Ким він працював у театрі П.Саксаганського? (1б)
6.     За що переслідувався поліцією? (1б)
7.     Де похований І.Карпенко-Карий? (1б)
8.     Що називають драмою? (2б)
9.     Що називають ремаркою? (2б)

 

ІІ варіант

1.     Скільки сестер було в родині Тобілевичів? (1б)
2.     Як звали їх батька? (1б)
3.     Який псевдонім мав Микола і звідки він походив? (2б)
4.     Ким працював І.Карпенко-Карий, здобувши освіту? (1б)
5.     З ким він одружився? (1б)
6.     Де і чому перебував протягом 1887-1888 рр.? (1б)
7.     Коли і де помер І.Карпенко-Карий? (1б)
8.     Що називають комедією? (2б)
9.     Хто такий корифей? (2б)

 

• Вправа «Так-ні»

1. І. Карпенко-Карий народився на Сумщині. 
2. На одинадцятому році життя майбутній драматург почав учитись у Бобринецькій повітовій школі. 
3. Коли Іванові було чотирнадцять років, батько влаштував його працювати секретарем у повітовому суді. 
4. Під наглядом поліції Іван Карпович перебував, коли жив у Бобринцях. 
5. І. Карпенко-Карий написав 18 п’єс. 
6. У своїх творах Іван Карпович виявляє глибоке співчуття до трудящих, показує їх ненависть до хижаків-капіталістів. 
7. Писати І. Карпенко-Карий почав ще у Бобринцях, навчаючись в університеті. 
8. Перша назва комедії «Сто тисяч» — «Гроші». 
9. Гроші — улюблена тема розмов Герасима Калитки. 
10.     Роль Герасима Калитки прекрасно виконав Панас Саксаганський, рідний    брат письменника. 
11.     «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого належать до реалістичної соціально-побутової драми. 
12.     В Єлисаветграді Тобілевич розпочав нелегальну політичну діяльність. 

 

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
ні	так	ні	ні	так	так	ні	так	так	ні	ні	так

Частина 5.

Творчі завдання

• Спробуйте самостійно підготувати літературні проекти на тему " Творчість В.Підпалого", "Шевченко й Україна", "Сучасна поезія"; підготуйте повідомлення про життєвий і творчий шлях поетів.

 

П’єса «Сто тисяч»

• Хто  про кого говорить:

1. «…це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мєне опит і практика…»
2. «Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став, як

          бубон, бо все на кладах,  кажуть, прокопав… »

3. «Одважний чоловік! До чорта ходив, і на все  піде за гроші….»
4. «Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велікоє дєло, коли не

          тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш…»

5. «Я не такий дурень, щоб мене обманили… я обманю хоч кого, а мене

          чорта лисого обманить хто…»

6. «…дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло

         корів – одне слово, хазяйка біля всього…»

7. «…Тільки  вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої  

         будуть пить. Від своєї, кажуть,  у грудях пухне…»

      

• Хто говорить:

8. «…Приобрітав би тебе  без ліку. Легко по своїй власній землі  ходить.
9. «Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть,

 легше, як без грошей…»

10.      Скільки грошей просить позичити кум Савка?

11.      Звідки приходить товар – фальшиві гроші?

12.      Де призначив невідомий зустріч Герасиму?

13.      Назвіть прислів’я та приказки, які вживаються  в тексті

 

Відповіді:

1	Бонавентура (копач)  про невідомого (єврей)	13	Нема краще,  як м’ясо свинина, а риба линина. Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість Поживишся скибкою, як собака мухою З вами каші не звариш Береженого Бог береже Чорт не такий страшний, як його малюють Договір краще  грошей Садок улітку як кожух зимою
2	Роман про Бонавентуру
3	Герасим про Савку
4	Бонавентура про Герасима
5	Герасим про себе
6	Параска про Мотрю
7	Роман про Герасима
8	Герасим
9	Савка
10	100 карбованців
11	З Лондона
12	На вокзалі «у тому місці, де для мужчин і для дам»

План характеристики Герасима:

1.  Соціальне становище.
2.  Основні риси характеру (скупий, жорстокий, обмежений,  владний,

    зажерливий, недалекоглядний, хоче нажитися на чужому горі, власний до

    землі).

3.  Взаємини з рідними, близькими, наймитами.
4.  Шахрайські звички.
5.  Авторське ставлення до героя.
6.  Власна оцінка.

 

Образ Герасима Калитки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міні-висновок:

Герасим Калитка – це типовий образ ________________________________

 

 

• Диктант «Одним словом»

Підберіть узагальнення до кожної групи:

1.М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті,

   І.Карпенко-Карий – ___________________________________________

2.Возний, Назар Стодоля, Герасим Калитка, Терентій Пузир – ___________

3. «Мартин Боруля», «Розумний і дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн» - ________

4.Марія Заньковецька, Микола Садовський, Марко Кропивницький –                             ____________________________________________________________________

 

 

• З΄єднати художні засоби з їх визначенням

• Прислів’я та приказки   («Запас біди не чинить», «Береженого Бог береже», «Що з воза впало, те пропало», «Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість», «Не такий чорт страшний, як його малюють».
• Фразеологічні звороти    («цапом скакати», «зайці в голові», «лизати руки», «землі під собою не чув», «на глум піднімаєте», «у чорта очі на лоба повилазять», «не з полохливого десятка», «не покладаючи рук»).
• Окличні речення     (Прямо, як іржа, точить мене ця думка! Оце вони! Добре, їду! Заживем!).
• Лайливі вислови      (Ні світ, ні зоря вже й жереш…).
• Діалектизми, просторічні слова  (Ах ти ж погань! Мужва репана!

• Порівняння   (Як сизі голуби).
• Прокльони     (Бий, бодай тобі руки посохли! Бодай ти пропав, харциз).

• Гіпербола      (Робітники їдять, як сарана. Калитку розіпре грошвою).
• Пестливо-зменшувальні слова (умиваннячко, узуваннячко, цілісінький).
• Повторення  («Грошi, грошi, грошi!»).

 

Частина 6

Джерела методичної інформації

Перелік методичної літератури

№ з/п		Вид	Назва	Автор (и)		Видавництво			Рік видання
Методична література, рекомендована Міністерством освіти і науки  України
1	Методичний посібник		Українська література 8 клас Нова програма Розробки уроків до підручника Борзенка О.	Лобусова О.			«Ранок»	2016
2	Методичний посібник		Усі уроки української літератури Нова програма  8 клас   + CD	Чупринін О.			«Основа»	2016
3	Збірка творів		Золота збірка. Українська драматургія				«Клуб сімейного дозвілля»	2009
Джерела інформації, рекомендовані автором
1		Інтернет-ресурс	Фільм "Сто тисяч"		http://posmotri-online.com/6a40
2		Інтернет-ресурс	Методичний портал		http: // metodportal.net / node
3		Інтернет-ресурс	Учительський журнал он-лайн		www. t e a c h e r j o y r n a l.com.ua
4		Інтернет-ресурс	UROKI.  NET: Все для вчителя – все безплатно!		http: // www. uroki. net

 

 

Частина 7

Додаткові методичні джерела

 

Додаток 1.

Видатні та відомі представники роду Тобілевичів

• Тобілевич Іван Карпович (літературний та сценічний псевдонім – Іван Карпенко-Карий; 17 (29 вересня) 1845 – 02 (15 вересня) 1907) — видатний український драматург, актор, режисер; корифей українського національного професійного театру.

 

• Тобілевич Марія Карпівна (сценічний псевдонім — Марія Садовська-Барілотті; за чоловіком — Барілотті; квітень 1855 — 27 березня 1891) — українська  співачка та драматична артистка; корифей українського національного професійного театру

 

• Тобілевич Микола Карпович (літературний та сценічний псевдонім — Микола Садовський; 01 (13 грудня) 1856 — 07 лютого 1933) — український актор та режисер, один з основоположників українського національного професійного театру.

 

• Тобілевич Микола Миколайович — син Миколи Карповича Тобілевича (Садовського), підполковник Армії Української Народної Республіки.

 

•  Тобілевич Панас Карпович (літературний та сценічний псевдонім — Панас Саксаганський; 03 (15 травня 1859 — 17 вересня 1940) — видатний український актор, режисер, театральний діяч; корифей українського національного професійного театру.

 

• Тобілевич Софія Віталіївна (дівоче прізвище — Дітковська;

03 (15 жовтня) 1860 — 07 жовтня 1953) — українська акторка, письменниця; корифей українського національного професійного театру.

 

• Тобілевич-Кресан Марія Іванівна (19 грудня 1883 – 01 жовтня 1957)  — українська письменниця-перекладач та театральний діяч.

 

• Тобілевич Євген Петрович (сценічний псевдонім – Євген Рибчинський — співак і характерний актор. Актор Театру Миколи Садовського.

 

 

 

Додаток 2.

Про Герасима Калитку

•  Головний персонаж п’єси Герасим Калитка – один із сільських глитаїв, які ладні були піти на все, аби скупити якомога більше землі.
•  Для скуповування земель Калитці потрібні гроші,  і він вирішує за п’ять тисяч карбованців купити сто тисяч фальшивих грошей. Однак у результаті афери він зостається з торбою простого паперу, який йому продали під виглядом грошей.
•  Те, що Калитку обдурили, не викликає жодного співчуття у глядачів, бо він і сам не раз обдурював людей, робив би це і надалі.
•  Образ Герасима Калитки – образ, насамперед, сатиричний, тобто смішний. Але поза сміхом, який майстерно викликає Карпенко-Карий своїми яскравими образами, вмінням дібрати потрібні слова і вкласти їх у вуста персонажів, ми відчуваємо і щось інше:

• це співчуття до простих селян, які змушені були терпіти несправедливість поміщиків, до яких наймалися або ставати жертвами аферистів,
• це і презирство до Калитки та подібних до нього.

• Жадаючи грошей та багатства, такі персонажі втрачають людську подобу, одвічні цінності гідності, духовного розвитку та добрих людських стосунків втрачають для них сенс, залишаються тільки гроші.
• В останньому епізоді п’єси Герасим Калитка навіть намагається покінчити життя самогубством, його рятує випадковість, але він не розуміє, здається, нічого, кажучи: «Краще смерть, ніж гака потеря».

 

Додаток 3

Історія написання

• Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.

• Ото робота! Сто тисяч! – захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчики.

Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.

• Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом «Гроші», – ділився  він думками з дружиною Софією Віталіївною.
• Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хвороблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу!

• У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії «Гроші», яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою  «Сто тисяч».
• У комедії «Сто тисяч» відображено картини життя кінця XIX ст.
• Після реформи 1861 року почалося розшарування селянства. З одного боку зростало число безземельних наймитів, а з другого – сільських багатіїв, що й стало об'єктом зображення у творі.
• До речі, про махінації шахраїв з фальшивими грошима повідомляла газета «Елисаветградский весник».
• У 80-х роках XIX століття тут дійсно активно діяла зграя злочинців, які оббирали засліплених жадобою до багатства місцевих господарів, продаючи їм нібито фальшиві гроші.

 

Додаток 4

Актуальність

• Твір Карпенка-Карого, написаний ще у ХІХ столітті, актуальний і в наші дні, оскільки порушує проблеми, що мають місце й сьогодні Калитки існують.

 

Трагічне і комічне у п’ієсі І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”

I. Творчість І. Карпенка-Карого у контексті розвитку української драматургії й театру кінця XIX ст. (Відомий драматург І. Карпенко-Карий стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах він звертався до соціальних проблем і суспільних відносин. З нещадною правдою він показав нові зміни на селі, зобразив позитивні і негативні риси своїх персонажів, висміяв прагнення до наживи і швидкого збагачення.)

II. Трагічні та комічні мотиви п’єси “Сто тисяч”. (І. Карпенко-Карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. Отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, Герасим Калитка мало не вкоротив собі віку.)

• “… і все то гроші, гроші, гроші… “. (Калитка добре розуміє, що вся його земля – то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. Жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. У дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума Савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. Проте в головному – довірливий і обмежений. До того ж він не хазяїн свого слова. Видаючи доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п’ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. Зятеві нахабно зауважив: “Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість”.)

• Жадібність, що обернулася крахом. (У народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. Єврей Невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж Герасим Калитка. Сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. Щоправда, є у цьому й позитив. Герасим на радість синові й дружині дозволив Роману одружитися із працьовитою наймичкою Мотрею.)

III. Правда життя, як вона є. (Понад століття п’єси Івана Карпенка-Карого мають незмінний успіх. Проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. Від комічного до трагічного – один крок. Адже тема грошей – одвічна тема. І стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)

 

Інформаційний паспорт №4

" З української прози» 

 

 Рекомендації  для вивчення теми  

Вивчення теми «З української прози»

- знайомить  учнів із життям і творчістю М.Коцюбинського, Олександра

                        Довженка, Ніни Бічую, Володимира Дрозда, Юрія Винничука.

- сприяє формуванню вмінь і навичок учнів

•               аналізувати великі за розміром прозові твори (повісті),
•               визначати їхні мотиви, тематику, проблематику, жанри.

- удосконалює навички   аналізу сюжету та композиції повісті.

- сприяє осмислювати різницю створення у творах історичних фактів та

                                        художнього вимислу.

 

Частина 1.

Витяг із навчальної програми

Кількість годин (орієнтовно)	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів		Зміст навчального матеріалу
5	Предметні компетентності Учень / учениця: аналізує пригодницький романтичний сюжет, композиційні особливості твору; пояснює відмінність між сюжетом і композицією; розповідає про почуття героїв, про їхні вчинки, спираючись на текст. Ключові компетентності Учень / учениця:  характеризує образ Соломії (за складеним планом); пояснює образи часу й вічності в повісті, роль і сенс кольорів, звуків; висловлює судження про проблему волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах; дискутує про вчинки героїв, їх доцільність.	З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Дорогою ціною» Коротко про письменника. Пригодницький, романтич-ний сюжет повісті. Вічний тип шукача правди. Проблема волі людини та можливостей її здобуття. Втеча Остапа й Соломії з кріпацької неволі – протест проти будь-якого насильства над людиною. Кохання Остапа й Соломії як центральний мотив у творі. Його непереможна сила, що рухає вчинками, поведінкою, вибором героїв. Час і вічність у повісті, символічні образи. Романтичність, мужність і сила волі української жінки Соломії.  СЛ: твори Олександра Дерманського.
	НЛ–2,3      Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення необхідності особистої свободи для гармонійного розвитку, краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, необхідних для боротьби зі злом
2	Предметні компетентності Учень / учениця: знає найголовніші факти з біогра-фії митця; вдумливо читає твір, переказує і коментує прочитане,  визначає  ідею твору; характеризує образи діда Платона і діда Савки. Ключові компетентності Учень / учениця: пояснює той важливий мораль-ний урок, який продемонстрували герої власним самовідданим вчинком; висловлює судження про поняття патріотизму, героїз-му у воєнний та мирний часи.		Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм» Видатний український кінорежи-сер і письменник. Його оповідан-ня про один із періодів Другої світової війни. «Ніч перед боєм» – твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців. Образи діда Платона і діда Савки. Їхній моральний урок для солдатів.   МЗ: Друга світова війна (історія України).
	НЛ–2,3 Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення важливості історичної пам’яті для кожної людини. Саможертовність, мужність і звитяга – вияв внутрішньої свободи сильної особистості.
5	Предметні компетентності Учень / учениця: переказує сюжет твору, пояснює особливості композиції; характеризує образи героїв твору. Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження про справжню дружбу, чесність, взаємопідтримку і відповідальність, про моральний вибір у житті; дискутує про труднощі дорослішання,  формування моральних людських чеснот; критично, але толерантно оцінює позицію співрозмовника; використовує комунікативні стратегії для формулювання власних пропозицій, рішень і виявлення лідерських якостей.			Ніна БІЧУЯ. «Шпага Славка Беркути»  Повість про школу й проблеми дорослішання, про роль батьків у вихованні дітей. Образи Славка Беркути, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк. «Максимальне навантаження» як вияв моральності та відповідаль-ності в житті. Проблема особистості в сучасному світі. Особливості композиції твору.
	НЛ–2, 3         Емоційно-ціннісне ставлення Осмислення важливості моральних чеснот у житті людини, дружби та підтримки батьків.
2	Предметні компетентності Учень / учениця: вдумливо читає, переказує і коментує сюжет твору; пояснює алегоричність образу коня Шептала; характеризує образ його. Ключові компетентності Учень / учениця: висловлює судження про життєвий вибір сучасної людини, її можливість зберегти свою індивідуальність; знаходить паралелі в сучасному житті.					Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало» Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії, людини в суспільстві, її знеосіблення.
	НЛ–2, 3   Емоційно-ціннісне ставлення Уміння зберегти власну індивідуальність у сучасному світі, залишатися людиною за будь-яких обставин.
4	Предметні компетентності Учень / учениця: вдумливо читає, переказує сюжет твору, коментує його; пояснює підтекст твору, алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя. Ключові компетентності Учень / учениця: знаходить паралелі в сучасному житті і мистецтві; пропонує свої варіанти розв’язання конфлікту; визначає причино-наслідкові зв’язки між явищами.				Юрій Винничук. «Місце для дракона» Повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони».  Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин. Проблематика твору: роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви.
	НЛ–2    Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення потреби в розвитку естетичного смаку, уміння бачити красу і силу  художнього слова.

 

Частина 2.

Поради щодо вивчення теми

1. Важливо запам’ятати, що  повість «Дорогою ціною» має особливу                      

                                          побудову (вступ, 5 частин).

2. Зверніть увагу   на  історичний матеріал, що зумовив написання твору

                            «Дорогою ціною».

3. Обов’язково скористайся словничком літературознавчих термінів, що

                                             вміщений вкінці підручника.

4. Спробуйте самостійно  підготувати повідомлення про Другу світову

                                          війну.

5. Не забувайте,          що всі твори потрібно пов΄язати із сучасним життям.
6. Варто зазначити, що проблематика творів всіх авторів співзвучна.
7. Ретельно відпрацюйте  теорію літератури, зокрема поняття «химерна

                                          проза».

Словник до теми

 

Епілог	(грец. έπίλογος — післяслів'я) — заключна частина, додана до завершеного художнього твору й не пов'язана з ним нерозривним розвитком дії.
Пролог	(грец. πρόλογος — передмова) — вступна частина якогось тексту, введення, передмова; в літературі — початок оповідання.
Художній вимисел – а	це народжена творчою уявою письменника художньо видозмінена дійсність.
Химерним	називають такий прозовий твір, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного , побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого.
Психологізм	(грец. Psych – душа; лат. Lohos – слово, вчення;) – передача художніми засобами: внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний); він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літературу в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності.
Повість	— епічний жанр середнього розміру. Частіше за все їй відводять місце між романом і оповіданням.
Повість-казка, або казкова повість	вирізняється тим, що в ній, як і в казці, багато вигадки та фантазії, але герої діють протягом тривалого часу.
Магічний реалізм	– це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний літературі Латинської Америки.
Парадокс	(від греч.(грецький) parádoxes — несподіваний, дивний), несподівана, незвична (хоч би формою) думка (вислів, пропозиція), що різко розходиться із загальноприйнятою, традиційною думкою з даного питання.

 

 

Інформація для запам’ятовування

• Експозиція – Вступ – палке слово автора про героїчну історію народу,

                       про його нескорений вільнолюбивий дух.

• Зав'язка сюжету (I частина — втеча Остапа і Соломії від пана)
• Розвиток дії:   II частина — переправа через Прут і поранення головного

                                              героя.

                         III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки

                                                Соломією порятунку.

                                                Поєдинок юнака з вовком.

                          IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа.

• Кульмінацією  (V частина повісті) – спроба Соломії визволити коханого

                                                           з-під турецької варти. 

• Розв'язка твору — загибель головної героїні.
• Епілог — старий Остап живе самотньо і чекає зустрічі у вічності з коханою.

 

2. О.Довженко

• Надзвичайно важким випробуванням для Олександра Довженка, як і для всіх українців, став період  Другої Світової війни (1941-1945 р.р.).
• Олександр Петрович наполегливо проситься на фронт.
• У лютому 1942 року його відправляють на Південно-Західний фронт журналістом.
• Довженко пише статті, оповідання, листівки, нариси.
• Чимало страшних воєнних картин лягло в основу творів письменника. Зокрема, на основі реальних подій написане й оповідання «Ніч перед боєм».
• Головні герої – дід  Платон Півторак та дід Савка – ціною власного життя топлять у Десні човен з ворогами.

3. Ніна Бічуя

Урбаністичний твір – це прозовий твір, в якому розповідається про життя міста та його мешканців.

4. В.Дрозд «Білий кінь Шептало»

Алегорія (грецьк. allеgoria — «інакомовлення») — вид метафори: інакомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їхні суттєві ознаки.

5. Юрій Винничук «Місце для дракона»

• Дракон (від греч. (грецький) drákon), в міфології багатьох народів фантастичний образ крилатого (інколи багатоголового) огнедишного змія. У Китаї, Кореї, Південно-Східній Азії, Японії вважався божеством води, що викликає родючість, і пізніше — символом влади.
• У Єгипті образ Дракона втілював сили мороку, переможені богом сонця Ра.
• У християнських легендах Дракон — образ злого духу. Відома схожість з Драконом мають образи казкових чудовиськ; у російському фольклорі (Змій Горинич і ін.).

 

 

Частина 3

Додаткові навчальні матеріали

Додаток 1

М.Коцюбинський «Дорогою ціною»

Тематична таблиця «Життя і творчість письменника»

Дитинство	Народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці; виховувався українським фольклором; цікавився минулим.
Навчання	Початкова школа – Шаргородське духовне училище – духовна семінарія (не закінчив)
Громадське життя	Нагляд та обшуки поліції (писав твори українською мовою, мав виписки із «Кобзаря» Т.Шевченка).
Робота	Народний учитель, діловод у Чернігівському земстві.
Останні роки життя	Літературна діяльність, хвороба серця, помер 25 квітня 1913 р.; похований у Чернігові.
Жанри творів	Вірші, оповідання, літературні казки, повісті («Дорогою ціною», «Для загального добра», «Тіні забутих предків»).
Новаторство	Першим змалював образ жінки-втікачки, яку на шляху до волі разом із коханим може зупинити тільки смерть.

 

Додаток 2

Система образів у повісті «Дорогою ціною»

 

 

 

 

 

 

 

               

 

 

____________________________________________________________________

Додаток 3

Складання анкети-характеристики письменника.

Ініціали				Олександр Петрович Довженко
Роки життя				1894-1956
Місце народження				хутір В’юнище (с. Сосниця) на Чернігівщині
Батьки	неписьменні селяни; батько Петро Семенович, мати Одарка Єрмолаївна
Освіта	місцеві початкова та вища школи, Глухівський учительський інститут, Київський комерційний інститут (економічний факультет)
Рід занять	учитель, художник-карикатурист, дипломат, кінорежисер, кіносценарист, критик, журналіст
Захоплення			кіно, літературна творчість
Сімейний стан			одружений
Основні твори			«Зачарована Десна», «Україна в огні», оповідання, кіноповісті, нариси, «Щоденник» та ін.
Нагороди, відзнаки		- приз Міжнародного кінофестивалю у Венеції, - Орден Леніна, - звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, - дві Державних (Сталінських) премії, - Премія праці Міжнародного кінофестивалю в Готвальдові, - Премія за найкращий фільм Міжнародного кінофестивалю в Маріанських Лазнях (Чехословаччина), - звання народного артиста РСФСР, - Орден Трудового Червоного Прапора, - Перша премія автору сценарію Всесоюзного кінофестивалю (посмертно), - Ленінська премія (посмертно)

 

Додаток 4

Ніна Бічуя

• Народилася 24 серпня 1937 р. у місті Києві.
• Навчалась у СШ №5. Закінчила факультет журналістики Львівського університету.
• Була на журналістській роботі. Працювала завлітом Львівського театру юного глядача.
• Нині – редактор.
• Авторка книг

•                 «Дрогобицький звіздар»,
•                 «Повісті»,
•                 «Квітень у човні»,
•                 «Родовід», «Бенефіс»,
•                 «Десять слів поета»

• та книжок для дітей –

•                 «Канікули у світло горську»,
•                 «Шпага Славка Беркута» (Видавництво Старого Лева, 2010),
•                 «Звичайний шкільний тиждень»,
•                 «Яблуні і зернятко» та ін.

 

• Ніна Бічуя – «Королева жіночої прози». ЇЇ твори пронизані глибоким психологізмом та інтелектуальною напругою, а саме письмо – вишукане й елегантне.
• Валерій Шевчук: «У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна або майже

                               унікальна багатьма речами: тим, що працює в жанрі

                               історичної новелістики. Ще одна «родзинка»

                                 творчості цієї авторки – чимало її текстів присвячені

                                 темі театру. Говорячи про тексти Ніни Бічуї, не

                                 можна обминути мову – вона заворожує».

 

Додаток 5

Гра «Шпаргалка»

Ніна Бічуя «Шпага Славка Беркути»

 

 

 

 

 

1. «Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягує губи у сердитій гримасі…

2. «Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це…

3. «Уперше в житті почувалася ніяково від похвал. Вона виходила на сцену, немов…

4. «Навіщо ти вчинив це побоїще? Ще й заховався після всього. Чого завгодно міг сподіватися, але …

5. «Коли б я знала, хто це зробив, ну як він міг, як у людини язик повернувся – зробити щось паскудне…

 

 

П І Д К А З К А
1	ні, від усмішки його обличчя не кращає. (Юлько Ващук «Чотири портрети»)
2	вимір характеру і людських сил. (Батько Славка Беркути, «Максимальне навантаження»)
3	ступала на підвіконня на шостому поверсі свого останнього в місті будинку. (Лілі Теслюк, «Театральна вистава»)
4	щоб Славко Беркута заховався… (Андрій Степанович, «Битися із беззбройним»)
5	і прикритися чужим іменем? (Лілі Теслюк, «Кінець щасливий, немов у казці»)

 

 

Додаток 6

В.Дрозд «Білий кінь Шептало»

 

1.Тема: Розповідь про буденне життя коня Шептала.

2. Ідея: Возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і

             світом тварин.

3. Основна думка: Людина і природа — взаємопов'язані, бо становлять єдине

                               ціле.

4. Жанр: Оповідання.

5. Проблематика:

• людина в суспільстві;
• свобода і неволя;
• особистість і натовп;
• дійсність і мрія.

6.  Композиція.

          Експозиція: Знайомство читача з конем.

          Зав'язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для

                         свиней.

          Кульмінація: Шептало на волі, насолодження єю.

          Розв'язка: Повернення коня додому

7. Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує,

                                       вшановує.

 __________________________________________________________________

 

Додаток 7

 

Образ коня Шептала: інформаційне гроно

                                           покірний

                                 роботящий

                                           пишається походженням

ШЕПТАЛО                       волелюбний                           ЛЮДИНА

                                           благородний

                                           критично мислить

                                           поважає Степана

Складання синквейна

 

 

 

 

 

 

 

 Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/biliy-kin-sheptalo-analiz/ 

                Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 

Основні риси характеру Шептала

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 _______________________________________________________________

           Додаток 8

     Літературний диктант «Так» і «Ні»

    (за оповіданням «Білий кінь Шептало»)

 1. Шептало змалку ненавидів табун, гурт і загорожі.  

2. Конюх Степан ставився до Шептала, як і до всіх коней.  

3. Якщо говорити про роботу, Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста.  

4. Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його.  

5. Шептало не розумів, чому деякі коні на кожному кроці огризаються, показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога.  

6. Коли Степан зненацька вдарив Шептала, того охопив глибокий відчай.  

7. На удар хлопчака Шептало не звернув уваги.  

8. Шептало упав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи дощу, не здригаючись від грому та блискавок.  

9. Шепталові вже ніколи не хотілося почути голос злого конюха.  

10. Викупавшись у річці, Шептало все ж не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим. 

11. Кінь був згоден уже, щоб його покарали, аби лише повернутися до стайні.  

12. Шептало думав, що головне, щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім. 

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
так	ні	ні	так	так	так	ні	ні	ні	ні	так	так

 

___________________________________________________________________

 Додаток 9

 

Словникова робота (Ю. Винничук  «Місце для дракона»)

Турнії –	турніри.
Галябарди –	вид холодної зброї, що має вигляд фігурної сокирки.
Пустельник –	особа, що живе в значній чи меншій мірі в усамітненні чи віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань.
Хосен –	користь, вигода.
Герць –	двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель, поєдинок; боротьба думок, поглядів.
Джура –	зброєносець, помічник.
Гамалик –	задня частина шиї.
Бажанти –	сині баклажани.
Бекаси –	невеличкі пташки з довгим клювом.
Піїта –	поет.

                                        

Додаток 10

Юрій Винничук «Місце для дракона»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина 4 

Самоперевірка знань

Робота з картками програмового контролю

Картка програмового контролю №1

1. Де народився Олександр Довженко?
2. Де учителював Олександр Довженко ?
3. Де вперше Олександр Довженко розпочав свою кіномистецьку діяльність? 
4. Як називалися перші фільми, поставлені ним? Назвіть  псевдонім  Олександра Довженка?
5. Який фільм приніс митцеві світову славу майстра німого кіно? Картка

 

Картка програмового контролю №2

1. 1.У якій родині народився Олександр Довженко?
2. Що пов’язує Довженка з Миколою Гоголем?
3. З яким відомим письменником працював Довженко на  кіностудії в  

Одесі?

4. Продовжіть  інформаційне гроно.

Олександр Довженко – український письменник…художник, кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографу, дипломат)

5. Який фільм кінорежисер повіз показувати в Європу?
6. Де поховано Олександра Довженка?

 

Правильні відповіді

Картка програмового контролю №1
1		2	3		4		5		6
с. В’юнище на Чернігівщині		у Житомирі, Києві	На Одеській кіностудії		«Вася – реформатор», «Ягідка кохання»		Сашко		1930 рік, «Земля»
Картка програмового контролю №2
1	2		3	4		5		6
у селянській	Напередодні ІІ Світової  Війни Довженко працював над сценарієм повісті Гоголя  «Тарас Бульба»		з Юрієм Яновським	художник, кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографудипломат		«Земля»		У Москві на  Ново-дівичому кладовищі

 

Дайте відповіді  на запитання:   Люди гірші від звірів?

                                                           ЯКЕ ЙОГО місце, місце дракона?

                                                            І хто він, справжній дракон?

 

Самостійна робота з теми №1

«М.Коцюбинський «Дорогою ціною»

І варіант

1. З якою худобою порівнюється поневолений народ? (1б)

                      а) віл;       б) тур;      в) кінь;     г) бик.

2. За що Остап засуджує односельчан? (1б)

                      а)  за небажання працювати;

                      б) за байдуже ставлення до власної волі;

                      в) за небажання іти за Дунай;

                      г) за змову з панами.

3. Що радить Соломія коханому? (1б)

                     а) уникати вовків;          в) не розмовляти з чужинцями;

                     б) узяти зброю;              г) не йти селом.

4. Чому люди масово втікали? (2б)
5. Що значило для Соломії постригти коси? (2б)
6. Чи можна назвати Остапа бунтарем, який мріє про волю і щастя? Доведіть  (5б).

 

_________________________________________________________________

 

Самостійна робота з теми №1

«М.Коцюбинський «Дорогою ціною»

ІІ варіант

1. До якої країни тікати поневолені селяни? (1б)

               а) Румунія;       б) Росія;      в) Бессарабія;     г) Польща.

2. Де відбулося розставання Остапа з коханою? (1б)

               а)  у хаті;                               в) біля панського колодязя;

               б) край лісу;                         г) під вербами біля ставка.

3. Про що попросив Остап Соломію? (1б)

              а) не забувати про нього;

              б) чекати на його повернення;

              в) доглядати дідуся;

              г) підбурювати селян.

4. Яке покарання чекало на спійманих утікачів? (2б)
5. Які риси характеру властиві Остапу? (2б)
6. Чи можна назвати Соломію справжньою героїнею? Доведіть  (5б).

 

____________________________________________________________________

 

В.Дрозд «Білий кінь Шептало»

1. Тестове опитування

1. Епіграфом до твору В. Дрозд обрав слова:

                      а) Е. Ремарка;              б) Р. Рільке; 

                      в) О. Пушкіна;             г) П. Загребельного.

2. Якої шкоди завдав підпасок коню?

                      а) Поранив ногу;                            б) вибив око;

                      в) поранив шкіру на спині;            г) обпік худобу.

3. Робота, яку недолюблював виконувати білий кінь:

                     а) перевозити гній;             

                     б) орати поле;

                     в)  їздити до міста;            

                     г) катати малий дітей у святкові дні.

4. Якого кольору був Шептало, коли повернувся додому після вільної прогулянки?

                    а) Сірого;                            б) білого;

                    в) вороного;                        г) чорного.

5. За Шепталову сваволю Степан називав його:

                     а) ледачим зіллям;             б) старою клячею;

                     в) лиходієм;                        г) хитрим стрибунцем.

6. Мати білого коня працювала у:

                    а) селян, обробляючи землю;    

                    б) цирку, розважаючи публіку;

                    в) фермера;                                  

                    г) лісника.

7. Вирвавшись на волю, кінь Шептало побіг:

                    а) до лісу;                                  б) понад берегом річки, по мілинів;

                   в) вздовж проїжджої частини дороги;                    г) додому.

8. Стукіт копит коня порівнювався із:

                   а)  гуркотом на небі;                

                   б) рухом поїзда по залізничній колії;

                   в) звуком дятла, який перебував на стовбурі дерева;

                   г) музичним тактом.

 9. Предки Шептала:

                  а) були спортивними конями; 

                  б)  виступали в цирку;

                   в) возили коней;                        

                  г) брали участь у військових подіях.

10. На думку Шептала, головне, що дано білим коням, так це:

                  а) спритність;                            б) кмітливість;

                  в) розум;                                    г) вміння поводити себе з людиною.

11. Як білий кінь охарактеризував сам себе? Він був:

                   а) брикливим і жорстоким;         

                   б) байдужим до всього;

                   в) принциповим і водночас відповідальним;

                   г) покірним і роботящим.

12. Про що розповідала мати Шепталу, коли той був малим?

                  а) Важке коняче життя;                      

                  б) дідів і прадідів;

                  в) майбутню його красу, силу і велич;

                  г) необхідність якісного харчування.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Обґрунтуйте, про що свідчить фраза: «Шепталові подумалося, що весь сьогоднішній вечір — і коли біг, вирвавшись з хлопчачих рук, і коли вигулювався серед високих трав та річці — він відчував власну Степанову руку».

2. Чи можна вважати, що кінь любив і поважав Степана? Свої міркування обґрунтуйте, посилаючись на зміст твору.

3. Змалку білий кінь полюбляв:

               а) перебувати на самоті;          

               б) бути виключно у табуні;

               в) їсти соковиту травичку;        

               г) випасатися біля лісу.

__________________________________________________________________

 

Картка № 2

1. Що, на ваш погляд, свідчить про повернення Шептала додому? Чому він волю проміняв на звичайне буденне життя в конюшні.

2. Про що свідчить думка коня стосовно його зв’язку із Степаном: «Я інакший, ніж вони, нас з тобою таких тільки двоє».

3. За що інші коні недолюблювали Шептала? Бо він:

              а) виявляв свій брикливий характер;               

              б) намагався кусатися;

              в) порозумівся із Степаном;                             

             г) полюбляв хлопця.

________________________________________________________________

 

Картка № 3

1. У чому полягало ставлення Степана до Шептала і коней загалом? Чи свідчить це про доброзичливі стосунки конюха до своїх підлеглих? Наведіть приклади з твору.

2. Дослідіть, з якою метою В. Дрозд намагався відтворити коня наче людину: почуття, враження, думки, поведінку. Наведіть переконливі аргументи.

3. Чого соромився Шептало?

              а) Своєї худої статури;                      

              б) невміння тягати плуга;

              в)  упряжі;                                         

              г) власного походження.

 

Контрольна робота

І варіант

Початковий рівень    (3 бали)

1. Визначте назву твору, автора і героя, якому належить фраза: «Я тебе не відраджую, але, хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде. Від многої мудрості много скорбі, і хто примножує знання, примножує печаль»:

               А. Степану (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»);

               Б. Коню Шеталу (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»);

               В. Пустельнику (В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше

                                     кохання»);

               Г. Панові Лавріну (Ю. Винничук «Місце для дракона»).

2. Хто у творі «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» мав прізвисько Жучок?

                А. Федько Котигорошко;                 

                 Б. Петро Білий;

                В. Вітька Горобець;                          

                Г. Галька Козачок.

3. Якої масті був кінь Шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)?

               А. Сірої;                                         

               Б. Білої;

               В. Бурої;                                         

               Г. Сріблястої.

 

Середній рівень    (3 бали)

4. Через що кінь Шептало втік від Степана (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)?

5. Через що не подіяло приворотне зілля на Галю? (В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»).

6. Стисло опишіть, за яких обставин загинув дракон (Ю. Винничук «Місце для дракона»).

Достатній рівень    (3 бали)

7. Дослідіть, які проблеми порушено у творі Ю. Винничука «Місце для дракона».

8. Визначте, як В. Чемерис передає гумористичність ситуацій, у які потрапляє головний герой.

Високий рівень    (3 бали)

Напишіть твір-мініатюру «Доцільність самопожертві (за твором Ю. Винничука «Місце для дракона»).

 

 

ІІ варіант

Початковий рівень  (3 бали)

1. Визначте рядок, у якому зазначено проблеми, порушені в оповіданні В. Дрозда «Білий кінь Шептало».

              А. Проблема знищення природних багатств, рідкісних рослин;

              Б. Збереження навколишнього середовища;

               В. Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, питання дійсності

                  та мрії;

              Г. Питання збереження деяких видів тварин;

              Д. Питання міжособистісних стосунків у робочому колективі.

2. Хто був флегматичним у творі «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» В. Чемериса?

              А. Галя;                    

              Б. Вітька;

              В. Федько;                

              Г. Петро.

3. Хто вбив дракона у твоір Ю. Винничука «Місце для дракона»?

              А. Князь;                  Б. Пан Лаврін;

              В. Джура Лавріна;   Г. Пустельник;

 

 

Середній рівень   (3 бали)

4. Через що коні недолюблювали Шептала (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)?

5. Чому пан Лаврін не зміг убити дракона? (Ю. Винничук «Місце для дракона»).

6. Чому у творі «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» В. Чемериса між героями відбулася дуель?

Достатній рівень   (3 бали)

7. Дослідіть, які проблеми порушено у творі «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».

8. Чи принесло мир убивство дракона (Ю. Винничук «Місце для дракона»)?

 

Високий рівень   (3 бали)

Напишіть твір-мініатюру «Чи варто підлаштовуватися під світ (за твором В. Дрозда “Білий кінь Шептало”)».

_________________________________________________________________

 

 

Контрольна робота

І варіант

Початковий рівень  (3 бали)

1. Визначте назву твору, автора і героя, якому належить фраза: «Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»:

                  А. Остапу Мандриці (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною»);

                  Б. Славку Беркуті (Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути»);

                  В. Герасиму Калитці (І. Карпенко-Карий, «Сто тисяч»);

                  Г. Дідові Савці (О. Довженко «Ніч перед боєм»).

 

2. Комедія — це:

          А. Невеличкий епічний твір (різновид оповідання), характерними ознаками якого є незвичайна життєва подія, напружений розвиток дії й несподівана розв'язка; героїв небагато, увага зосереджена на розкритті переживань;

           Б. Епічний твір середнього розміру, у якому змальовано життя одного чи кількох героїв упродовж тривалого або важливого за подіями часу; посідає проміжне місце між оповіданням і романом;

           В. Драматичний твір (п'єса), у якому характери, конфлікти, звички, дійові особи постають у смішних комічних формах;

            Г. Невеликий твір, у якому один актор виконує кілька ролей, змінюючи свою зовнішність або перевтілюючись у різні образи.

 

3. Установіть відповідність.

Герой

                1. Славко Беркута    

                2. Стефко Вус  

                3. Юлько Ващук       

                4. Лілі Теслюк

Учинок

           А.     Рятує сороку з переламаним крилом

           Б.     Страждає через недовіру однокласників

           В.     Вірить у невинність Беркути

           Г.      В міліції називає чуже прізвище замість свого

           Д.     Не боїться пити вино на вулиці

 

Середній рівень   (3 бали)

4. Стисло опишіть, за яких обставин загинула Соломія (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною»).

5. Як Невідомий обдурив Калитку (І. Карпенко-Карий, «Сто тисяч»)?

 

Достатній рівень    (3 бали)

6. Доведіть, що в образах Остапа і Соломії (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною») втілено волелюбність українського народу. Наведіть переконливі приклади з твору.

 

7. Обґрунтуйте фразу, яка стосується Герасима Калитки, головного героя комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»: «Земля — його мета, гроші — його засіб».

Високий рівень   (3 бали)

Напишіть твір-мініатюру «Без душі легше, як без грошей» (за комедією І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»).

 

___________________________________________________________________

 

 

ІІ варіант

Початковий рівень   (3 бали)

1. Визначте назву твору, автора і героя, якому належить фраза: «Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»

                  А. Роману (І. Карпенко-Карий, «Сто тисяч»);

                  Б. Остапу (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною»);

                  В. Славку Беркуті (Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути»);

                  Г. Дідові Савці (О. Довженко «Ніч перед боєм»).

 

2. Драматичними називають такі твори, у яких:

            А. Життя і характер героїв розкрито через вчинки й розмови (діалоги й

                монологи) дійових осіб. Такі твори здебільшого призначені для

                постановки на сцені;

           Б. Поєднують у собі ознаки епосу і лірики;

           В. Письменник передає почуття, переживання, думка, настрої людей,

                викликані певними життєвими обставинами.

           Г. Автор у розповідно-описовій формі змальовує події, людей і їхні

                вчинки. Такі твори здебільшого пишуть прозою.

 

3. Установіть співвіднесеність між героєм та його вчинками.

Герой

         1. Відсутність повноцінного спілкування з дорослими

         2. Протистояння брехні і правди

         3. Самотність дитини

         4. Віра у свій талант

Учинок

 А. Лілі Теслюк              

 Б. Стефко Вус          

 В. Юлько Ващук   

 Г. Славко Беркута         

Д. Андрій Лопух

 

Середній рівень   (3 бали)

4. Як цигани врятували життя Остапу (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною»)?

5. Чому Герасим Калитка (І. Карпенко-Карий, «Сто тисяч») не дав дружині коней, щоб та з'їздила до церкви?

 

Достатній рівень    (3 бали)

6. Доведіть, що на образах Остапа і Соломії (М. Коцюбинський, «Дорогою ціною»)

втілено волелюбність українського народу. Наведіть переконливі приклади з твору.

7. Обґрунтуйте фразу, яка стосується Герасима Калитки, головного героя комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»: «Земля — його мета, гроші — його засіб».

Високий рівень    (3 бали)

Написати твір-мініатюру «Кохання, заради якого варто померти» (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»).

 

_______________________________________________________________

 

 

 

Юрій Винничук «Місце для дракона»

 (тестові завдання)

1. Де відбуваються події, описані в повісті-казці?

               А. Люботинське князівство.     Б. Переяслівське князівство.

               В. Чернігівське князівство.       Г. Київське князівство.

2. Як звати головного героя твору?

               А.Антось.                                  Б. Грицько.

               В. Лаврін.                                  Г. Юрій.

3. З ким із персонажів твору ми знайомимось найперше?

              А. Пустельником.                      Б. Паном Лавріном.

              В. Князем Люботинським.        Г. Драконом Грицьком.

4. Які сни бачив князь Люботинський лише в полудень?

              А.Лицарські турніри.                

              Б.Згадував своє перше кохання.

              В. Переможні походи, руїни здобутих фортець.

              Г.Час, що провів із найкращими друзями.

5. З якою проблемою зіткнувся князь?

              А. На князівство напали вороги.       Б. Потрібно дочку видати заміж.

              В. Зрада найкращих друзів.              Г. Стихійне лихо.

6. На березі якої річки бачили дракона?

             А. Ворскли.               Б. Дніпра.

             В. Інгулу.                  Г. Бистриці.

7. Чому пустельник дивувався з дракона?

              А. Дракон занадто захоплювався полюванням.

              Б. Бо дракон володів східними єдиноборствами.

              В. Дракон Грицько дуже любив смажену рибу.

              Г. Бо той харчувався рослинами, мав добре серце.

8. Про яку послугу попросив дракон Пустельника?

             А. Добудувати  палац.             Б. Допомогти викрасти князівну.

             В. Влаштувати турнір.             Г. Навчити його грамоти.

9. Який талант мав Грицько?

             А. Гарно малював.                   Б. Писав вірші.

             В. Чудово стріляв із лука.       Г. Неперевершений кулінар.

10. Хто такий пан Лаврін?

              А. Лицар, якого цікавили лише подвиги.

              Б. Власник шинку “Під веселим раком”.

              В. Людина, що мріяла про князівський престол.

              Г. Воєвода князя.

11. Як лицарі вирішили виманити дракона?

       А. Вони розвели багаття перед печерою.  Б. Принесли йому смачну печеню.

       В. Залили печеру водою.                         Г. Відмовились будь-що робити.

12. Чи мав дракон товаришів?

                  А. Ні.                                             Б. Так.

                  В. Можливо                                   Г. ваша версія

________________________________________________________________

 

Частина 5

Творчі завданя

Літературний диктант «Продовж фразу»

1.   Тема повісті «Дорогою ціною» – …
2.   У творі підняті проблеми…
3.   Остап утік із села, тому що …
4.   Соломія пішла з Остапом через те…
5.   Перша спроба потрапити за кордон була…
6.   При другій спробі перетнути ріку Остап був…
7.   Коли Соломія пішла шукати дорогу й людей, до Остапа…
8.   У цей час у плавнях трапилася..
9.   Соломія знайшла циган і …

10. Цигани виявилися…

11. Остап потрапив у в’язницю, тому що …

12. Головна думка твору – …

_________________________________________________________________

 

Асоціативний диктант

1876 – 1880рр., товариство «Братство тарасівців», домашній учитель, урядовець, любов до літератури, батько, духовна семінарія, Вінницьке реальне училище, село Лопатинці, «Ялинка», Чернігів, Віра Устимівна Дейша, Чернігівська земська управа, товариство «Просвіта», «Тіні забутих предків», Німеччина, Болдіна гора, 1913р.

________________________________________________________________

 

Літературний диктант

О.Довженко « Ніч перед боєм»

1.​ Про яких персонажів йде мова на початку твору?

2.​ Ким був Іван Дрот?

3.​ Ким був Петро Колодуб?

4.​ Про що запитав Іван Петра Колодуба?

5.​ Скільки бійців було в землянці?

6.​ Що об'єднувало бійців, які знаходились у землянці?

7.​ Що залишиться у цих бійців, коли закінчиться війна і пройдуть роки?

8.​ Що вмів робити командир Петро Колодуб?

9.​ Чому бійці затихли, припинивши розмови?

10.​ Хто « перевернув всю душу» капітанові?

11.​ З ким порівнював капітан українських дідів-рибалок?

12.​ Що, зі слів капітана, відбувалося на фронті?

13.​ Як поводились деякі бійці під час відступу?

14.​ Скільки чоловік відступало разом з капітаном?

15.​ Ким був до війни Колодуб?

16.​ Куди подалися бійці, підійшовши до села?

17.​ Як назвав бійців Платон Півторак?

18.​ Чому Платон Півторак докоряв бійцям?

19.​ Скільки років було Савці?

20.​ Як виглядав дід Савка?

21.​ На кого, за словами Петра, був схожий Савка?

22.​ Чого боявся Борис Троянда?

23.​ Що сказав дід Савка бійцям?

24.​ Про що була розмова Платона і Савки, коли вони вели бійців до річки?

25.​ Кого у приклад ставив бійцям дід Платон?

26.​ На що не звертали увагу Платон і Савка?

27.​ Хто звернувся до діда Платона з проханням іти швидше?

28.​ Якою була ніч, коли бійці дійшли до річки?

29.​ Якими відчули себе бійці серед темної ночі на березі річки?

30.​ Чому бійці стояли нерухомо ?

31.​ Яку характеристику дав погоді дід Платон?

32.​ Яке відчуття виникло у капітана, коли він дивився на діда Платона?

33.​ Чому розмова між Платоном і Савкою здалась капітанові образливою для

      бійців?

34.​  Про що розповідав Платон Савці?

35.​  Чому Петро Колодуб із насолодою слухав кожне дідове слово?

36.​  Ким вважав Петро діда Платона?

37.​  Що, за словами діда Платона, сказано у військовому статуті?

38.​  Як охарактеризував людські душі Платон?

39.​  Якою, за словами діда, була душа у Бориса Троянди?

40.​  Які пораду дав Троянді Платон?

41.​  Чому, на думку Савки, бійцям не можна тікати?

42.​  Про яку історичну особу згадував дід Платон?

43.​  Чого повинен напитися воїн, за словами дідів?

44.​  Хто, на думку Платона, перемагає у бою?

45.​  Яким вийшов із човна на берег Петро?

46.​  Що сказав Троянда діду на прощання?

47.​  Яку відповідь отримали бійці від діда Савки?

48.​  За що був вдячний Платону Петро Колодуб?

49.​ Чому дід Платон навіть не подивися на Петра?

50.​  Що казав бійцям про себе Петро ?

51.​  Що хотів зробити після війни Петро?

52.​ Чому бажання Петра виявилось нездійсненним?

53.​  Як загинув дід Платон і Савка?

54.​  Хто повідомив бійцям про смерть Платона і Савки?

55.​  Ким виявився Іван Дробот?

56.​  Як бійці вшанували пам'ять Платона і Савки?

57.​ До чого були готові бійці після розповіді Петра Колодуба

      та Івана Дробота?

 

Відповіді

1	Іван Дробот, Петро Колодуб	29	Маленькими, як річні піщинки.
2	Молодий танкіст	30	«розгубились , немов перед якоюсь виключною подією».
3	Герой Радянського Союзу, командир.	31	«Страшний суд починається».
4	Який у нього не бойовий, а внутрішній секрет.	32	Що його перевозять на той світ.
5	Тридцять.	33	Бо вони не шкодували дошкульних слів.
6	Одне почуття єдиної сім'ї.	34	Про те, як перевозив три ночі бійців; деякі бійці йому погрожували.
7	Високе і благородне почут-тя товариства і братства.	35	Бо дід вірив у перемогу.
8	Оповідати.	36	Живим грізним голосом мужнього народу.
9	Налаштувались слухати командира.	37	«коли цілиш у ворога, возненавидь ціль»
10	Звичайний український дід-рибалка.	38	Одна – глибока і бистра, як Дніпро; друга – як Десна, третя – як калюжа, інша – й калюжі нема.
11	З добрими річними духами.	39	Мала.
12	Війська відступали.	40	Прикувати себе од страху до кулемета.
13	Стрілялись від розпачу, кидали зброю і повзли до рідних хат.	41	«Чим далі ви тікаєте, тим більше крові проллється»
14	15	42	Морозенка.
15	Садівником.	43	«кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті»
16	До хати перевізника.	44	Перемагають горді, а не жалісливі.
17	Бісові сини.	45	Абсолютно спустошеним, але зовсім інакшим, новим.
18	Бо вони відступали.	46	Що обов'язково повернуться.
19	70років.	47	«Ідіть під три чорти»
20	«маленький, з підстриженою борідкою».	48	За те, що дід їх не жалів, а висказав усю правду, хоч яка вона гірка.
21	На святого Миколу-угодника.	49	Він плакав і не хотів, щоб бійці це бачили.
22	Чи згодяться діди перевезти їх через річку.	50	«Я у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
23	Що вони кудись не туди йдуть.	51	Поїхати до діда і вклонитись йому в ноги за науку.
24	Що від війни не втекти і нічого її бояться.	52	Дід Платон загинув.
25	Свого Левка, полковника Півторака.	53	Перевозили німців через річку і навмисне перевернули човен, щоб потопити ворогів.
26	На гарматну стрілянину, рев німецьких літаків.	54	Іван Дробот.
27	Борис Троянда.	55	Онуком діда Савки.
28	Горобина ніч, блискавки, важкі хмари.	56	Хвилиною мовчання.
		57	«готові на будь-який вогонь».

 

 

Літературний диктант

 

1. Епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, посідає проміжне місце між романом та оповідання.

2. Перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання і конкретизації його фабули.

3. Частина твору, де змальовуються суспільне середовище і життєві обставини в яких формувалися риси характеру дійових осіб.

4. Важливий елемент сюжету: вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу, момент найвищого напруження в розвиткові змальованих у творі подій .

5.  Заключна частина, додана до завершеного художнього твору й не пов’язана з ним нерозривним розвитком дії .

6. Ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір.

7. Цей персонаж всебічно характеризується автором. Часто іменем головного героя називається цілий твір.

8. Персонажі, які виконують у творі допоміжну роль, саме у стосунках з ними яскравіше окреслюються основні проблеми, центральний конфлікт .

9. Змалювання зовнішнього вигляду людини в художньому творі, служить одним із засобів характеристики героя, його індивідуалізації.

10. Умовне позначення предмета, поняття, явища іншим предметом, поняттям, явищем на основі подібності і з метою стисло і яскраво передати суть чогось або певну ідею.

11. Остаточне вирішення конфлікту, зображеного у творі, і завершення основних подій і сюжетних ліній.

12.  Зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними ситуаціями.

 

В І Д П О В І Д І
1	2	3	4	5	6
повість	сюжет	експозиція	кульмінація	епілог	Ідея твору
7	8	9	10	11	12
головний герой	другорядні герої	портрет	символ	розв’язка	конфлікт

 

____________________________________________________________________

 

 

Літературний самодиктант

Завдання. Впишіть у текст на місці пропуску правильні відповіді.

1. Ніна _____________ Бічуя – письменниця, перекладач, журналіст,член ________________  _________ _____________  _________.
2. Народилася 24 серпня _________ року у місті ____________.
3. Закінчила факультет ________________ ________________ університету.
4.  Довгий час мешкає у _____________.
5. Працювала____________ ____________  __________ Львівського театру юного глядача.
6. Ніна Бічуя має дитячу нагороду – _____________  _________  ________.
7.  Останнім часом працює в галузі ___________.

 

Відповіді:

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6	7
Леонідівна, Національної спілки письменників України	1937 Києві,	журналістики Львівського,	Львові	завідувачем літературної частини	Кавалер Ордену Усмішки	перекладу

 

__________________________________________________________________

 

 

Літературний диктант «Так» чи «Ні»

(за оповіданням В.Дрозда «Білий кінь Шептало»)

 

1. Шептало змалку ненавидів табун, гурт і загорожі.

2. Конюх Степан ставився до Шептала, як ідо всіх коней.

3. Серед робіт Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста.

4. Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його.

5. Шептало не розумів, чому деякі коні на кожному кроці огризаються, показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога.

6. На удар хлопчика Шептало не звернув уваги.

7. Шептало упав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи ні дощу, не здригаючись від грому та  блискавок.

8. Шепталові вже ніколи  не хотілося почути голос злого конюха.

9. Коли Степан зненацька вдарив Шептала, того охопив глибокий відчай.

10. Викупавшись у ріці, Шептало вже не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим.

11. Кінь був згоден уже, щоб його покарали, аби лише повернутися до стайні.

12. Шептало думав, що головне, щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім.

 

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
так	ні	ні	так	так	так	ні	ні	ні	ні	так	так

 

___________________________________________________________________

 

Літературний диктант

Юрій Винничук «Місце для дракона»

1. Місце події в творі.

2. Основне заняття батька — князя.  

3. Що сталося при синові — князеві при землях?  

4. Хто повідомив князя про появу дракона? 

5. Чим харчувався дракон? 

6. Із ким товаришував Грицько?  

7. Яку новину повідомляє пустельник дракону?  

8. У який ганебний спосіб зібралися лицарі виманити дракона з печери?  

9. Чому князь подружився з драконом?  

10. Як Настасія назвала дракона?  

11. Хто вбив дракона?  

12. Чому помер князь?

 

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6
Люботин	воювати	затишшя	воєвода	Травою, листям, ягідками, яблуками, грушами	пустельником
7	8	9	10	11	12
Князь хоче його вбити.	Викурити димом	Щоб викликати його на бій	Великим метеликом	Джура Лавріна	З почуття провини

 

___________________________________________________________________

 

Вікторина «Хто сказав?»

(Юрій Винничук «Місце для дракона»)

1. «Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!» 
2. «Ви піддаєтеся лицарю Любомиру, а я за це обіцяю, що ваші рукописи будуть збережені належним чином» 
3. Яка сила не дає мені заколоти його?» 
4. «Що на душі в цього лицаря?

  Невже милосердя?

  Тоді це такий самий виродок, як і я» 

5. «Ви мені ненависні! Ви і весь наш задрипаний Люботин! Я проклинаю вас» 
6. «Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? 
7. «Поки був дракон, я мав сенс жити».

 

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6	7
Дракон Грицько	Таємний радник	Лаврін	Дракон Грицько	Лаврін	Пустельник	Князь

 

___________________________________________________________________

 

 

Літературний диктант

Юрій Винничук «Місце для дракона»

1. Скільки років було драконові? 

2. Як звали дракона та хто дав йому таке ім’я?

3. Чому дракона вважали дивним?

4. Що найбільше любив робити дракон?

5. Які квіти росли біля печери дракона?

6. Кого князь хотів бачити переможцем у бою з драконом?

7. З ким порівнювала Настасія дракона?

8. Яку таємницю повідомила дівчина драконові?

9. Кого бачив переможцем бою таємний радник?

10. Заради кого дракон був готовий пожертвувати своїм життям?

11. А хто таки став переможцем?

12. Як себе почував князь після смерті дракона? Чого йому бракувало?

 

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5	6
8	Пустельник назвав його Грицьком	Тому що біля входу в печеру не було гори кісток і черепів, а росли квіти	Читати та писати вірші	Барвінок, мальви, рута	Лавріна
7	8	9	10	11	12
З метеликом	Що кохає джуру лицаря Лавріна	Пана Любомира із Золочева герба Когут	Заради свого вчителя	Джура Лавріна	Бракувало розмов із драконом

 

___________________________________________________________________

Частина 6

Джерела методичної інформації

 

№ з/п	Вид	Назва			Автор (и)		Видавництво	Рік видання
Методична література, рекомендована Міністерством освіти і науки України
1	Посібник			Сучасний урок. Українська література. Інтерактивні технології на уроках 5-12 класи	Голик О.		Тернопіль «Мандрівець»		2014р.
2	Художній твір			Шпага Славка Беркути	Бічуя Ніна		Львів Видавництво Старого Лева		2010р.
3	Методичний посібник			Усі уроки української літератури Нова програма 8 клас   + CD	Чупринін О.		Видавництво «Основа»		2016
4	Зошит для контролю			Українська література. 8 клас. Контроль навчяльних досягнень	Паращич В.В.		Видавництво  «Ранок»		2016
Джерела інформації, рекомендовані автором
1	Інтернет-  ресурс		Історія написання			http://uk.wikipedia.org/wiki/Дорогою ціною
2	Інтернет-ресурс	біографія				http://uk.wikipedia.org/wiki/Коцюбинський_Михайло_Михайлович
3	Інтернет-ресур	Методичний портал				http: // metodportal.net / node
4	Інтернет-ресурс	Учительський журнал он-лайн				www. t e a c h e r j o y r n a l.com.ua
5	Інтернет-ресурс	UROKI.  NET: Все для учителя – все бесплатно!				http: // www. uroki. net

 

Частина 7

Додаткові методичні матеріали

Додаток 1.

• 31 січня 1958 року в Києві відбулася прем’єра фільму режисера Марка Донського «Дорогою ціною» за повістю М. Коцюбинського.
• Роль Остапа зіграв актор Юрій Дєдович (вчитель показує учням портрет актора на дошці), а роль Соломії – Віра Донськая-Присяжнюк (вчитель показує портрет акторки).
• А в 1959 році фільм отримав премію Британської Академії кіномистецтв і був визнаний найкращим зарубіжним кінотвором року. 

 

Повість писалася упродовж 1899—1901 рр. автор кілька разів переробляв її. Задумавши поважну повість, він змушений був частково обмежитися компромісом. Письменник переконався, що для епічного розмаху бракує сил його молодому талантові. Тому-то варіант, підготовлений до друку в листопаді 1901 р. та опублікований 1902 р. на сторінках «Киевской старины», залишився нормативним, попри факт, що не все в ньому подобалося авторові [3, 71 — 72].

 

Композиція

Вступ (експозиція) — палке слово автора про героїчну історію народу, про

           його нескорений вільнолюбний дух.

 

I частина — втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав'язка сюжету.

II частина — переправа через Прут і поранення головного героя.

 

III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятунку.

                         Поєдинок юнака з вовком.

IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа.

V частина – загибель Соломії   

Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого

                         з-під турецької варти.

Розв'язка твору — загибель головної героїні.

Епілог — старий Остап живе самотньо і чекає зустрічі у вічності з коханою.

 

 

Додаток 2.

• Михайло Коцюбинський називав свій твір оповіданням, маючи на увазі повість за тодішніми визначеннями.
• Деякі дослідники творчості письменника, ідучи за майстром, також визначали жанр твору як оповідання.
• Сучасні вчені вважають, що «Дорогою ціною» – це  пригодницька романтична повість. 

 

 

Додаток 3.

Цитати з твору О.Довженка «Ніч перед боєм»

В і й н а	М и р
За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.	Тиха широка Десна
Хмара була важка, темно-темно-синя, внизу зовсім чорна.	Над річкою і над лісами вечірнє небо.
Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли.	Чистий піщаний виступ
…сором, і розпач, і невимовний жаль…
…і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки.
Природа була ніби в змові з подіями і попереджала нас своїми грізними знаками.
вогненний знак прожектора
… попід хмарою носилися ракети, мов змії.
Прогриміли постріли важких німецьких гармат. …пролетіли перелякані качки.
гриміли гармати
…далекобійний снаряд упав коло нас у Десну і підніс угору великий водяний стовп

 

 

 

Додаток 4.

Проблематика повісті Ніни Бічуї  «Шпага славка Беркути»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           

Додаток 5.

Цитатна характеристика

героїв твору О.Довженка «Ніч перед боєм»

Дід Платон

• Тікаєте, бісові сини?                                                                         
• Чого вони так тієї смерті бояться?
• Треба перевезти, нехай вже тікають.  
• Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди.                                                                                   
• А це — казна-що, не люди.      
• Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери…
• Страшний суд, чи що,  починається?
• Коли б оце Левко із своїм полком та був тут, той би не одступив, ні. Той би цього човна повернув назад, та по шиях, по шиях!
• Шутка сказать, скільки землі доведеться одбирати назад. А це ж усе кров!
• Балакай. Не вміли битися.
• ..коли цілиш у ворога, возненавидь ціль.
• Еге, а вмирать боїтеся. Значить, нема у вас живої ненависті. Нема!
• А ви все думаєте та все страдаєте. А страдати ніколи!
• А ти прикуй себе од страху ланцюгом до кулемета та й клади ворога мовчки до смерті.
• Ти собі подумай, Савко, як оце народу дивитися на отаке паскудство.
• Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде!
• А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті.
• Жаль підточує людину, мов та шашіль.
• Перемагають горді, а не жалісливі!
• Спустіють, мабуть, і річки, і все на світі.

 

Дід Савка

• Одежа ось нова, і торбочки,  і ремні, еге, і самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?!
• …кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий   човен тебе не врятує.                                 
• А ці думають урятуватися, а воно, мабуть, вийде на те, що харкатимуть кров'ю довго... Це ж усе доведеться забирать назад!
• А де ваша ненависть?
• О, вже розпинаються нервені душі. Накликають німця. А нема того, щоб тихо посидіти!
• Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають.
• Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові.

 

Дія словесних переконань рибалок

на свідомість капітана Колодуба:

•             …дід-рибалка перевернув мені тоді всю душу;
•             …діди, мов добрі річні духи;
•             …вони були сміливі, діди оті, сердиті і не боялися смерті;
•             Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань.
•             Він продовжував з Савкою свою розмову, образливу і гірку для нас.
•             Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід   вірив у  нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу.            
•             Я не витримав далі дідових розмов, — так важко було мені його слухати. В цю мить він здався мені жорстоким і несправедливим дідом.
•             Це була його правда. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас.              
•             Я вийшов із човна на берег абсолютно спустошений і разом з тим якийсь неначе зовсім інший, новий.
•             Я неначе втопив у Десні і свій жаль, і тугу, і розпач відступу.               

Нестерпний огонь пропік мене наскрізь.  Спасибі йому…

•             Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!
•             Простіть нас, що не доглянули вашу старість!
•             По сухому темному його лицю текли сльози і падали в Десну.
•             А все ж таки нічого в світі я б так не хотів, як після війни поїхати на

         Десну до діда Платона. І поклонитися діду Платону в ноги за науку.

________________________________________________________________

 

Міні-висновок:

Шептало – це алегоричний образ людини, яка прагне до волі і до вираження

                     власної індивідуальності.

 

Додаток 7.

Юрій Винничук — представник старшого покоління сучасних письменників.

 

 

•         Живе й працює в містечку Винники під Львовом.
•         Виступав і виступає активним критиком влади та має власну чітко виражену соціальну позицію.
•         Твори Ю. Винничука перекладалися в багатьох країнах світу, тому його добре знають за кордоном, а сам він є автором перекладів із кельтських, англійської та слов’янських мов.
•         Мав прізвисько «Чемодан» за енциклопедичні знання та ще, кажуть, твори свої зберігав у чемодані, особливо ті, які не друкували.
•         Щоб пробитися в літературу, вдавався навіть до містифікації — власні

вірші видавав за переклади уявного середньовічного ірландського поета

Ріанґабара.

Інформаційний паспорт №5

"Український гумор і сатира» 

 

Рекомендації  для вивчення теми   «Український гумор і сатира»

 

Вивчення теми «Український гумор і сатира»

-  знайомить восьмикласників із життєвим і творчим шляхом В.Чемериса, із засобами комічного (гумор, сатира, антитеза, іронія);

- сприяє формуванню вмінь і навичок учнів

• аналізувати  гумористичні твори,
• визначати     їхні мотиви, тематику, засоби висміювання негативних явищ суспільства та рис характеру людини;

- розвиває вміння

• описувати гумористичні ситуації,
• пов'язувати проблеми творів із сучасним життям, визначати головну думку твору.

 

Частина 1

Витяг з програми

Кількість годин (орієнтовно)	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	Зміст навчального матеріалу
4год.	Предметні компетентності Учень / учениця: виразно читає твір, переказує найцікавіші епізоди, коментує їх; аналізує ситуації та проблеми у творі;  коментує гумористичні ситуації; характеризує образи Вітька Горобця, Федька Котигорошка, Галі Козачок. Ключові компетентності Учень / учениця: усвідомлює роль культури спілкування в сучасному світі; розуміє, що дружба і гарне ставлення до інших – запорука успіху в житті; створює проект   з пробле-ми культури спілкування; застосовує різні комунікативні стратегії в залежності від мети і ситуації спілкування; складає гумористичні діалоги.	УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР Валентин ЧЕМЕРИС.  «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» Гумористична повість про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу і перше кохання,  вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Дитячі проблеми в дорослому житті, передані засобами гумору.
	НЛ–3 Емоційно-ціннісне ставлення Поетизація першого почуття, виховання культури спілкування, підготовка до реалій життя

 

 

Частина 2

 

Поради щодо вивчення теми

• Важливо запам’ятати, що гумор – це  доброзичливий сміх, спрямований на

                                        викриття певних вад людського характеру чи

                                        недоладності в житті людей, у їх поведінці.

• Зверніть увагу , що В.Чемерис зробив великий внесок у розвиток літератури..
• Обов’язково скористайся словничком літературознавчих термінів, що

                                             вміщений вкінці підручника.

• Спробуйте самостійно зробити порівняльну характеристику головних героїв.

 

Не забувайте,    що В.Чемерис написав автобіогафічну трилогію “Веселий

                           смуток мій“ (2007)                                                                        

Ретельно відпрацюйте теорію літератури, зокрема поняття "антитеза".

 

Словник до теми

Гумор –	різновид  комічного; відображення смішного в доброзичливому тоні.
Сатира –	особливий  спосіб відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміюванні негативного.
Троп –	це  слово чи вислів, ужиті в переносному, образному значенні.
Іронія –	це  художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення; це насмішка, замаскована зовнішньо благопристойною формою.
Антитеза –	( з грец. протиставлення) зіставлення протилежних явищ, понять, характерів для посилення враження.

 

Інформація для запам’ятовування

1. Тема повісті: розповідь про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі:

                      дружбу і перше кохання,

                      вірність і перший поцілунок,

                      дуель і перше побачення.

2. Ідея: уславлення почуття кохання.

3. Проблематика:

                    Дружби (Вітька-Федько)

                    Кохання (Вітька-Галя)

                    Зради (Вітька-Петро)

 

Частина 3

Додаткові навчальні матеріали

 

1. Сомбреро –	традиціний головний убір населення   Латинської Америки.
2.Серенада –	лірична вітальна пісня, поширена в Італії та Іспанії, виконувалась увечері або вночі під вікнами коханої.

 

3. Літературні твори Валентина Чемериса, що вийшли у 1962-2009 роках:

• Збірки гуморесок і оповідань:

•                   «Хто на току, а хто на боку» (1962), 
•                   «Урок виховання»(1964),
•                   «Сватання по телефону» (1968), .
•                   «Закохана відьма» (1969),
•                   «Вуса №3»(1976),
•                   «Музикальний комар» (1980),
•                   «Як стати щасливим»(1981),
•                   «Домашній музей» (1981),
•                   «Еліксир для чоловіків» (1990),
•                   «7 ночей» (2003),
•                   «Де хазяйнує Валя Чемерис»(2006),

• Повісті: “

•                 «Коли спокушає диявол2(1966), 
•                 «Операція “Земфіра» (1968),
•                 «В понеділок, після вибуху» (1976),
•                 «Ольвія» (1983),
•                 «Як стати мудрим» (1984),
•                 «Білий король детективу» (1986), “
•                 «Славко» (1987),
•                 «Три секунди на вибір» (1987),
•                 «Вибори таємного агента» (1995),
•                 «Марина Чурай» (1997),
•                 «Я любила Шевченка»(1997),
•                 «Її звали янголом смерті» (1999),
•                 «Кохання в Україні» (2001),
•                 «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського»

          (2001),

•                 «Да святиться ім’я твоє, або Бомба для патріарха» (2001),
•                 «Убивство на хуторі біля Диканьки» (2003),
•                 «Три шаблі над скарбом» (2004),
•                 «Царська охота» (2005),
•                 «В сузір’ї Дракона»(2005),
•                 «День Ворона» (2006),
•                 «Тайна Агати Крісті»(2006),
•                 «Золотий саркофаг» (2009),
•                 «Ярлик на князівство(2009).

• Романи:

•   «Родина Гордія Залізняка» (1974),
•   «Приречені на щастя» (1985), 
•   «Скандал в імператорському сімействі» (1988),
•   «Фортеця на Бористені» (1993),
•   «Президент» (1994),
•   «Епірська відьма, або Олімпіада – цариця македонська» (1996),
•   «Смерть Атея» (1997),
•   «Голгофа українського православ’я» (1998),
•   «Генерали імперії» (2005),
•   «Сини змієногої богині» (2006),
•   «Ордер на любов» (2007),
•   «Таємнича пригода на Орілі» (2007),
•   «Марина – цариця  Московська»(2009).

 

• Автобіогафічна трилогія – «Веселий смуток мій» (2007).

 

  4.  Смішне. Наслідування Федьком книжних романів, комічні ситуації із

                   серенадою, листом до редакції, приворотним зіллям та ін.)

    Сумне:

•                  Стан побутового обслуговування на селі;
•                  бідність селян;
•                  обмежені можливості культурного розвитку, дозвілля;
•                  виготовлення небезпечних іграшок та їхнє використання;
•                  обмундирування міліціонерів)

 

5. Валентин Чемерис – нагороди, відзнаки:

•                   Орден  рівноапостольного князя Володимира Великого

          (I, II, III ступенів),

•                   орден святого архистратига Михаїла,
•                   орден Св. Кирила й Мефодія, 
•                   орден Андрія Первозванного II ступеня,
•                   Почесною грамотою й медаллю Кабміну України та ін.
•                   Заслужений працівник культури України.

 

6. Характеристика героїв повісті

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

Вітька‌:	високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий… Він‌ вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше‌ хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька‌ все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), Білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське, безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками. — І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
Федько Котиго- рошко	По-перше, маленький товстий і флегматичний Федько мусив бігати за ним підтюпцем. По-друге, цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах. По-третє, старша Федькова сестра працювала бібліотекаркою в сільському клубі, і Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман, від обсягу якого у Вітьки йшов мороз по спині. І хоч часто Федько не розумів прочитаного, але це не відбивало в нього охоти до читання. Особливо багато читав Котигорошко про кохання і вважав себе в цім ділі знавцем-теоретиком. Федько знову був Федьком: флегматичним, спокійним, добродушним і вайлуватим. Що‌ в мене на думці, те в тебе на язиці. Чистісінький тобі Вольф Мессінг!  Що він язикатий — знала, але щоб так складно небилиці плести… А щоки горять… Ах, які капосні щоки, так і горять, горять… Ну й утнув же Федько!
Галя Козачок	Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою. Яка ж вона гарна!.. Куди він раніше дивився, куди?.. О сліпець!.. О великий сліпець!.. І добре, що хоч вчасно прозрів! Ніби сонце вкотилося до сарая. На порозі з'явилася Галя Козачок. Вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо. Щоправда, Галя — дівчина не з лякливих. Сам Причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. Він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай Кордебалет.
Петро Білий	Городом йшла Галя, його Галя із сином чаплівського фінагента Петром Білим! Вона весело сміялася до нього, і Петро теж сміявся. Отой завжди прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок, Петро Білий. \ Отой Петро Білий, ябеда і боягуз, хвастун і брехун, якого Вітька терпіти не міг. Боягуз він нікчемний, а не Петро! Хвастун заячий! Та зроду-віку не повірю, щоб Галя його покохала!

 

Частина 4.

Самоперевірка знань з теми « Український гумор і сатира»

Валентин Чемерис

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»
Тести.

1. Секундантом Вітька Горобця був:

                 а) дід Свирид;      б) Причепа;           в) Жучок.

2. У свисті вона могла заткнути за пояс будь – якого чаплівського хлопця:

                 а) Галя;                б) баба;                  в) Жучок.

3. Семисотсторінковий роман читав:

                а) Галя;                б) Вітька;                в) Котигорошко.

4. Село, в якому відбувалися надії, називається:

                а) Великі Чаплі;   б) Малі Чаплі;        в) Великі Луки.

5. Дощі вгамувалися на:

               а) 6 день;               б) 3 день;                в) 5 день.

6. Серенаду друзі співали біля хати:

               а) Галі;                  б) баби Хіврі;         в) голови сільради.

7. За інформацію про кохану Вітька Галя пообіцяла Котигорошку:

               а) морозиво;        б) цукерки;             в) халву.

8. Баба Векла дала зілля від живота:

               а) Федькові;         б) Галі;                   в) Вітькові.

9. «Вона викине білий прапор»:

               а) баба Векла;     б) мати Вітька;       в) Галя.

10. Через годину хлопці витягли:

               а) 32 відра;         б) 33 відра води;    в) 34 відра.

11. Городом йшла Галя із:

      а) Грицьком Причепою;  б) Котигорошком;    в) Петром Білим.

12. У кобурі Грицька Причепи лежало:

                      а) кусень хліба і два помідори;    

                      б) два кусня хліба і два помідори;

                      в) пістолет.

Тести

Валентин Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

    

1. Валентин Чемерис родом із:

           А) Київщини;                 Б) Черкащини;

           В) Полтавщини;            Г) Сумщини.

2. Літературну освіту письменник здобув у:

           А) Києві;            Б) Москві;       В) Львові;                     Г) Харкові.

3. Автор написав понад:

          А) 30;                 Б) 40;                  В) 50;                   Г) 60 творів.

4. Багато років В. Чемерис працював у редакції газети:

            А) «Літературна Україна»;                         Б) «Промінь»;

            В) «Правда»;                                               Г) «Зоря Полтавщини».

5. Свій творчий шлях письменник почав як:

            А) трагік;         Б) фантаст;       В) реаліст;      Г) сатирик-гуморист.

6. Автобіографічна трилогія Валентина Чемериса має назву:

            А) «Валя Чемерис»;                                   Б) «Життя Валі Чемериса»;

            В) «Веселий смуток»;                                Г) «Веселий смуток мій».

7. Жанри, у яких працював письменник:

            А) поезії, поеми, байки;          Б) драми, комедії, трагедії;

            В) казки, оповідання, повісті;  Г) оповідання, гуморески, повісті, романи.

8. В. Чемерису присвоєно звання:

             А) Герой України;

             Б) Заслужений працівник культури України;

             В) Заслужений письменник України;

             Г) Народний артист України.

9. На думку письменника, життя людини вимірюється:

             А) грошима, які встиг заробити;        Б) кількістю написаних творів;

             В) добробутом в оселі;              Г) тим, скільки добра подарував людям.

10. У своїй поезії Михайло Чхан сказав:

«…Без сміху й не спав,    І… не журивсь».

Який художній троп використав поет? Журитися зі сміхом – це:

        А) епітет;           Б) порівняння;         В) метафора;       Г) оксиморон.

11. Твори письменника:

               А) не перекладалися іншими мовами;

               Б) перекладалися двома мовами;

               В) перекладалися трьома мовами;

               Г) перекладалися багатьма мовами.

12. Валентина Чемериса завжди приваблював:

                А)дитячий вік;                             Б) поважний вік;

                В) підлітковий вік;                       Г) «бальзаківський» вік.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
в	б	в	а	г	г	г	б	г	г	г	в

 

Літературний диктант

1. Події у творі відбуваються (де і коли?)…

2. Головному герою (ім’я та прізвище, скільки років?

3. Другом головного героя є (ім’я та прізвище)….

4. Твір складається із…

5. Вітька разом із Петром Білим готувалися до… 

6. Улюбленою фразою міліціонера Грицька Причепи були слова…. 

7. Тікаючи з саду діда Свирида, Вітька допоміг Грицьку Причепі виявити… 

8. Щоб привернути увагу Галі, Вітька вночі… 

9. Під час сватання «турецький охотник» прийшов за…

10. У відповідь під час сватання до Галі Вітька отримав… 

 

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2 б	2 б	1 б	1 б	1 б	1 б	1 б	1 б	1 б	1 б
Влітку 1964р. село Великі Чаплі	Вітько Горобець, неповних 14 років	Федько Коти-горош-ко	2 час-тин	дуелі	на даному етапі	Крадіжку зерна комір-ником	співав серенаду	«»голубою куницею»	смажене гарбузо-ве насіння

 

 

 

Валентин Чемерис

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

Літературна вікторина «Чи уважний ти читач?»

1. Яке прізвисько було у Федька?

2. Ким працювала сестра Котигорошка?

3. Як запропонував освідчитися Вітьці — Галі, Федько?

4. Де взяв сомбреро Федько?)

5. Для кого співав серенаду Вітька?

6. Ким під час канікул працювала Галя?

7. Що пообіцяла купити Федьку Галя  за зізнання, кого кохає Вітька?

8. Чому Юрко пішов в секунданти до Петра Білого?

          9. Яку репліку постійно повторював Причепа?

10. Перший стригаль Херсона? 

11. Кличка бугая, який змусив Причепу видряпатися на телефонний стовп. 

12. Що є ознакою благородного хвилювання? 

13. Чий тин загорівся? 

          14. Що зірвало поцілунок?

15. Як прозвали діда Свирида?

 

ВІДПОВІДІ
1	2	3	4	5
Жучок	Бібліотекарем	Серенада	На опудалі діда Свирида	Для баби Хіврі
6	7	8	9	10
Листоношею	Халву	Бо винен був 15 коп.	На даному етапі	Левонтій
11	12	13	14	15
Кордебалет	Диміння	Пріськи Деркач	Деренчання будильника	Кісточкою

________________________________________________________________

 

Частина 5.

Творчі завдання з теми 

З тексту повісті виписати крилаті вислови, пояснити їх значення

Валентин Чемерис

«Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

 

Крилаті вислови	Значення
Пасти задніх	відставати, запізнюватися, бути позаду всіх, останнім, відставати або поступатися у чому-небудь
Не ликом шиті	про кого-небудь здібного, освіченого; такого, що уміє тримати себе де-небудь або розібратися в чомусь
Обіцяти золоті гори	знаджувати неймовірними обіцянками
Діло в шляпі	усе гаразд, як слід; все йде успішно
Ведмідь на вухо наступив		про тих, хто не має музичного слуху
Не святі горшки ліплять		при бажанні можна навчитися багато чого
Дідька лисого		вживається для позначення рішучого заперечення чогось; виражає незгоду з ким-небудь
Підбивав клинці		залицятися до кого-небудь
Чекати в моря погоди		даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним
Наче вітром здуло	хтось або щось несподівано або безслідно зник чи зникло
Що з воза впало, те пропало	безповоротно
Під лежачий камінь вода не тече	той, хто нічого не робить, нічого й не здобуде

Літературний диктант

«Продовжте речення»

1.​ Валентин Чемерис народився...

2.​ Навчався в Літературному інституті …

3.​ У 1989 – 1998 рр. був головою Дніпропетровської організації …

4.​ Упродовж 1996 – 2001 рр. –…

5.​ Нагороджений орденами князя …

6.​ Творчий шлях В. Чемерис розпочав як …

7.​ Видав …

8.​ Він автор ….

9.​ Найбільш відомі твори…

10.​  В. Чемерис лауреат премій імені...

11.​  У 2009 р. присуджена літературна премія …

12.​  Письменник написав багато цікавих творів для…

 

Відповіді:

1	в 1936 році на Полтавщині
2	імені О.М. Горького (м Москва).
3	Спілки письменників України.
4	Секретар Національної Спілки письменників України
5	Володимира Великого (І, ІІ, ІІІ ст.)
6	сатирик – гуморист.
7	18 цікавих збірок.
8	гуморесок, пародій, веселих повістей
9	«Вибори таємного агента», «Як стати щасливим», «Операція «Земфіра»», «Царська охота».
10	О. Вишні, С. Олійника, Ф. Маківчука
11	імені Івана Мазепи за історичний роман «Без права повернення».
12	дітей.

Проблемні запитання

(метод «Прес»):

• Як ви думаєте, чи можна стосунки між Вітьком і Федьком назвати справжньою дружбою, адже вони такі різні?
• Якими якостями повинна бути наділена дівчина, щоб сподобатися хлопцю, чи має їх Галя?
• Як завоювати серце дівчини, наскільки це вдалося Федьку?
• Прояв ревнощів – це добре чи погано?
• Чи правильно вчинила Галина мати, відмовивши Вітьку?
• Як би ви себе повели на місці Вітька?
• Які поради ви дасте Вітьку на майбутнє?

Частина 6

Джерела методичної інформації

 Перелік методичної літератури

 

№ з/п	Вид		Назва	Автор (и)	Видавництво	Рік видання
Методична література, рекомендована Міністерством освіти і науки України
1		Посібник	Чемерис Валентин // Українські та зарубіжні письменники: розповіді про життя і творчість	Більчук М.	Тернопіль Підручники і посібники	2006р.
2		Зошит для контролю	Українська літ.  8 клас. Контроль навчальних досягнень	Паращич В.В.	«Ранок»	2016
3		Електрон-ний  конструк-тор уроку	Українська література, 8 клас		"Основа"	2011р
Джерела інформації, рекомендовані автором
1	Інтернет-  ресурс		Тести для перевірки знань	https://clck.yandex.ru/redir/nWO_r1F33ck?data=NnBZTWRhdFZKOHQxUjhzSWFYVGhXYXowWnZiTnJhcUhGZlpVZkZkZTFPSl9aN2M2eW8wMVctajBLbWE4U2NqU3E4UVFlYmZqZU5TaXNUQzBrel9SR0lxNXlxdTlXQTNWNTFpY2lnX1Qxb2tyLVhJdTFkRlU5dw&b64e=2&sign=3ce774b67d7734fbcde9fc5ab0bbf068&keyno=17
2	Інтернет-ресурс		Відеоролик про кохання	https://clck.yandex.ru/redir/nWO_r1F33ck?data=NnBZTWRhdFZKOHRaTENSMFc4S0VQR0JoNnhEX0hObUpKUlZCWDlKdGI0aUkzOXJnaUpNZU5xZkRRTW4zbk1pQkxGWXJMMzRGbm80T3lIdWs3X1lEYmVqRkJISlNFZTVYR1NyM1Y5R1BtZlFIS0dzV3JmbnR0TWZ1azdNY1hRdVhRZlhQYzRqcWdJSQ&b64e=2&sign=6bed96c99ed6393d57506846549acb61&keyno=17
3	Інтернет-ресурс		Карта заповнення «Паспорт письменника» В.Чемерис	https://clck.yandex.ru/redir/nWO_r1F33ck?data=NnBZTWRhdFZKOHRaTENSMFc4S0VQTV9tRDRSaUdWcWpkdlRUcmVKTWMwUlY0X015SHZMdmhXbE9TWWU1VEdhcmxLYTJhaERYOWxfTlhLMHVjRk9PMmhTSmhMaHVmRUVtbkZwNEZJUlZtOWN1RE9sRkRWNlJPSHlFV1JYdDNFNTRRN3NOU1ZJdV9KZw&b64e=2&sign=faf6a1aa5306282851f38dcb8ab594f7&keyno=17
4	Інтернет-ресурс		Текст твору «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»	https://clck.yandex.ru/redir/nWO_r1F33ck?data=NnBZTWRhdFZKOHQxUjhzSWFYVGhXYzJ1MnUwcDh6WElIVmNPbnl4S0NYWGxEVUR3SUgwdkRGOVZacmFuY0NRVENpSHpQYXpwNUZ0M0wzSXowOWFOM0dvQlRlMlI4djZuS2xHWmFBaFc3cWlKR2Vrd185Q18wRWFIWW1Zb3p4NkFKYWo4WGVMbUI5WHBOX0FNMFZFMXBVWlhJZjVCbnlpWVBOSnpNX25nQWlqa2xjWE5KakM0UWY4dnZJZ1Qwb2Qt&b64e=2&sign=99a0486802259ef74bf09283fc1b5c2a&keyno=17

 

 

Частина 7

Додаткові методичні матеріали

 

 

 

Багато років працював у редакції газети „Літературна Україна” заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири „Вишняк”.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/valentin-chemeris-biografiya/ 

Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. П'ЯТЬ СВІТІВ ВАЛЕНТИНА ЧЕМЕРИСА

Світ перший –	історичні романи, повісті, оповідання письменника: «Ольвія» (чотири перевидання), «Фортеця на Борисфені», «Смерть Атея» (літературна премія ім. Д. І. Яворницького), «Генерали імперії», «Ордер на любов» (Міжнародна премія Українського козацтва «Лицарське перо», 2008).
Світ другий —	детективно-пригодницькі книги: «Убивство на хуторі біля Диканьки» (літературно-мистецька премія імені І. Нечуя-Левицького), «День Ворона», «Тайна Агати Крісті», «Таємнича пригода на Орілі», «Золотий саркофаг» та ін.
Світ третій —	фантастика: роман «Приречені на щастя», «Білий корал детективу», «В сузір'ї Дракона», «Феномен Фенікса» тощо.
Світ четвертий:	твори із сучасного життя: оповідання, повісті. «Державна коханка» (Премія імені Ю. Яновського за кращі оповідання»), романи-есе: «Сини змієногої богині», «Президент», «Голгофа українського православ'я», «Бомба для патріарха».
Світ п'ятий —	сатира та гумор. Власне В. Чемерис і починав як сатирик-гуморист. Видав вісімнадцять книг веселого жанру (всього в нього вийшло більше п'ятдесяти). Серед них: «Царська охота», «Вибори таємного агента», «Як стати щасливим», «Вуса № 3» , за що автор отримав премію ім. Остапа Вишні, ім. Степана Олійника, ім. Ф. Ф. Маківчука, він лауреат веселої премії Одарки та Карася, що її присудила газета «Молодь України».Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. У 2009-му році англійською мовою була перекладена «Повість моїх літ».

Інформаційний паспорт №6

«Література рідного краю» 

Частина 1

Рекомендації  для вивчення теми   «Література рідного краю»

Уже стало традицією проводити уроки літератури рідного краю, які міцно вписалися в систему літературної освіти наших-школярів. Літературне краєзнавство - це  специфічна галузь науки про літературу, предметом якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, традиціями, звичаями, побутом і людьми певного краю. Шкільне літературне краєзнавство багатогранне. Посутнє місце в ньому займають уроки літератури рідного краю, що мають свої особливості.

По-перше	планувати їх треба, враховуючи специфіку літератури як виду мистецтва;
по-друге,	добирати літературні твори і мистецький матеріал високої художньо-естетичної вартості;
по-третє,	вміло поєднувати ознайомлення краєзнавчої літератури з використанням образотворчого мистецтва, музики, архітектури, історії, релігії, філософії свого краю тощо;
по-четверте,	забезпечувати формування естетичних смаків, переконань, ідеалів школярів відповідно до людино-/народо-/ україно-/знавчих традицій;
по-п'яте,	виробляти особистісне ставлення до художньої літератури рідного краю, щоб допомогти учневі-читачеві й людині самовиразитися, самоствердитися й усвідомити, що митці-земляки не тільки відображають своє сприйняття й розуміння світу, а й передають енергію власного бачення життя з його добром і злом, красою і потворністю і цим допомагають дитині творити своє Я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм.

!!! Співпраця учитель – митець  (художній твір) – учень (читач) досягне органічної єдності, якщо, добираючи матеріал до уроків літератури рідного краю, пам'ятатимемо таку думку Івана Франка:

Кожен чільний письменник – чи  він слов'янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, – є  наче дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше в свій рідний, національний грунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань. Тільки той письменник може... мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі.

Тож мета уроків літературного краєзнавства – осягнення  учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, космосу духу земляків, реалій дійсності, сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян.

Інтерес школярів до літератури рідного краю з'явиться тоді, коли будуть витримані як специфічні особливості таких уроків (вони вже означені вище), так і методологічні принципи їх:

• розуміння учнями літератури як художнього відображення духовного життя українського народу;
• розуміння учнями тієї спільноти, яка оточує дитину;

 

Частина 2.

Витяг із навчальної програми

Кількість годин	Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	Зміст навчального матеріалу
4 год. (упродовж року)	Предметні компетентності Учень / учениця: знає про письменників-земляків, їхні твори; розуміє зміст цих творів; виразно читає і висловлює власну думку про них. Ключові компетентності Учень / учениця: усвідомлює роль читання для власного зростання впродовж життя. НЛ–2 Емоційно-ціннісне ставлення Шанобливе ставлення до творчості талановитих земляків.	ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ Ознайомлення із творами письменників-земляків.
2 год.	Предметні компетентності Учень / учениця: називає імена митців та їхні твори, які вивчалися; виокремлює серед них ті, які найбільше запам’яталися; висловлює міркування про найулюбленіші твори. Ключові компетентності Учень / учениця: аналізує життєві  ситуації, людські вчинки на матеріалі вивчених творів; критично оцінює набутий досвід після прочитання художніх творів. НЛ–1, 2, 3, 4 Емоційно-ціннісне ставлення Усвідомлення важливості висловлення власної думки та власної позиції у процесі пізнання й вивчення.	УРОК-ПІДСУМОК  Бесіда про твори, які вивчалися впродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

Список рекомендованої літератури

1. Роман Іваничук                      «Бузьків огонь»

2. Микола Яновський                «Далеке сяйво»

3. Калина Ватаманюк                «Між хрестами і зорями».

4. Степан Пушик. Пісенна творчість.

•             «Любисток»,                 «Зоряна»,
•             «Співають гори»,         «Пісня про матір»,
•             «Рідна сторона»,         «А яблука падають».

5. Володимир Пушкар                «Тяжкі заробітки»

6. Богдан Радиш                              «Той, що хмари молотить»

                                                         («Штани», «Кочерга й мітла»).

 

 Частина 3.

Перелік методичної літератури

 

№ з/п	Вид	Назва			Автор (и)		Видавництво	Рік видання
Методична література,рекомендована автором
1	хрестоматія			Література рідного краю(5-11 клас)	Костів М.І. Микула Н.П. Скиба Я.В. Шумей В.М.	Симфонія форте Івано-Франківськ		2009р.
2	Посібник			Гуцульщина літературна Книга 2	Оксана Ткачук	Прут Принт Снятин		2006р.
Джерела інформації, рекомендовані автором
1	Інтернет-  ресурс		Біографія Богдана Радиша		http://uk.wikipedia.org/wiki/Радиш_Богдан_Ілліч
2	Інтернет-ресурс	Біографія С.Пушика			http://uk.wikipedia.org/wiki/Пушик_Степан_Григорович
3	Інтернет-ресурс	Тести пісенних творів С.Пушика			http://www.pisni.org.ua/persons/205.html
4	Інтернет-ресурс	Біографія К.Ватаманюк			http://uk.wikipedia.org/wiki/Калина_ватаманюк
5	Інтернет-ресур	Біографія Івана Романичука			http://www.ukrlitzno.com.ua/roman-ivanichuk-biografiya-skorocheno/

 

Поради щодо вивчення теми

• Важливо запам’ятати імена письменників рідного краю та їхні твори.
• Зверніть увагу, що Тарас Мельничук, Ф. Погребенник, Д. Павличко є лауреатами Національної премії імені Тараса Шевченка .
• Обов’язково ознайомте учнів з письменниками вашого села, району.
• Спробуйте самостійно зробити порівняльну характеристику творчості поетів рідного краю.

Частина 4

Додаткові навчальні матеріали

 

Дмитро Павличко – лауреат Національної премії імені Т.Шевченка

 

 

• Про це молодий поет захоплено пише у вірші «1939 рік». Забуяв поетич­ний талант, народилися перші вірші, а далі й книжки … — писав щиро молодий поет і про визволення, і про партію, і про нову Радянську Батьківщину (чи міг він розібратися в складнощах часу, прозирнути в майбутнє, осягнути колонізаторські імперські плани?!). Та попри те все «У дитячому серці жила Україна»!

•  1948 р. Дмитро Павличко вступає на філологічний факуль­тет Львівського університету, де вивчає українську мову та літе­ратуру. Студентом очолює літературну частину Львівського теат­ру юного глядача, згодом — відділ поезії журналу «Жовтень» (1957-1959).
• 1953 р. поет вступає до аспірантури досліджувати сонети Івана Франка, але невдовзі залишає наукову роботу. Того ж року виходить його перша збірка поезій «Любов і ненависть».
• 1954 р. за пропозицією М. Бажана Д. Павличка було (заочно) прийнято до Спілки письменників.
• 1964 р. Дмитро Павличко з родиною переїхав до Києва й очо­лив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. За його сцена­ріями поставлені фільми «Сон» (1965) — у співавторстві з В. Денисенком та «Захар Беркут» (1970). 
• 1977 р.  Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка.   

• 2004 р. за визначний особистий внесок у роз­виток української літератури, створення вершинних зразків пое­тичного слова, плідну державну й політичну діяльність поету присуджено звання Героя України з врученням ордена Держави.  
• У літературному доробку Дмитра Павличка :

• 27 поетичних збірок 
• вибрані твори у двох томах  
• 3 збірки літературно-критичних статей
• книги для дітей — «Золоторогий Олень» (1970), «Дядько Дощ» (1971),

                                 «Де найкраще місце на землі» (1973),

                                 «Смерічка» (1982), «Плесо» (1984), «Рідна мова».

• Дмитро Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш тощо
• Дмитро Павличко — автор відомих пісенних текстів — «Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Розплелись, розсипались»... Пісня «Два кольори» (1649) стала народною.
• На слова поета написали чимало пісень й автори Володимир Губа, Юлій Мейтус, Богдан Янівський, Богдана Фільц, Олександр Ільїв, Микола Литвин, Галина Менкуш, Галина Ільєва.
• Твори на слова Дмитра Павличка виконують українські співаки:

• Дмитро Гнатюк,
• Анато­лій Мокренко,
• квартет «Явір»,
• Василь Зінкевич...

• Творчий доробок Дмитра Павличка відомий у близькому й далекому зарубіжжі. 

 

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pavlichko-dmitro/2532-zhittya-j-              tvorchist-dmitra-pavlichka 

Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

 

Пробудження інтересу до поетичної творчості й перші поетичні спроби припадають на шкільні роки в Косові. Це був початок 1970-х рр., коли прийшла нова хвиля політичних репресій, що мали покласти край рухові «шістдесятників». У цій атмосфері формувалася творча особистість майбутнього поета.

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1978).

Працював редактором у видавництвах «Молодь» та «Дніпро» (1978–1992).

Від 1992 — ведучий програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.

Від 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов».

Від 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі Культура.

 

Поетична творчість

Від перших віршів до першої поетичної збірки («Смереки», К., 1982) поет ішов 10 років і прийшов уже сформованим поетом. Ще з дитинства міфи й символи Гуцульщини ввійшли в плоть і кров поета. Він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття людини й природи. Назва збірки немовби нав’язувала до традиціоналізму версії гуцульського локального патріотизму. Смеречки й потічки на той час уже заполонили українську поезію й естраду. Але в Герасим’юка смерека — не окраса ландшафту й не стимулятор поетичного сентименту, а величина міфотворча, аналог світового дерева чи дерева життя і роду. У цій збірці Гуцульщина поставала   магією позачасовості: вічність гір розряджає людський час у світове безчасся, і «тінь незриму» неназваної миті щастя «століттями лататиме павук». Магією надпросторовості: стиснутий горами, покраяний ущелинами й проваллями, вперезаний потоками, поточений печерами, притлумлений лісами простір виривається з самого себе догори — і вже згори падає «на гори, на смереки, на потоки, на царинки», щоб «мерехтінням космічного танцю» лягти в світославні килими гуцульські чаклунки Параски Танасійчук.  А до всього — ще й магія гуцульських легенд і замовлянь, «забутих пророцтв» і гуцульського бестіарію, світ гуцулів і ними «спровокованих» власних фантазій.

1986 у Києві вийшла друга збірка «Потоки».  Назва також не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять космос Карпат. З потоками колобродять інші стихії, інші сили Карпат — гордовиті верхи, затаєний ліс, нездоланний всеєднавчий і всероз’єднуючий вітер, вічнозримі небеса, то глухонімі, то вогненномовні, — всі ці стихії живуть у авторі не як натуральність, а як витворена ним самим міфопоетика. Такою ж міфопоетикою, але вже більше позаособистісною, живуть у ньому і таємничо-екстатичні гуцульські обряди, багата символіка та скоряюча краса яких сповнювали людське буття святістю, робили причетним до вічності.    В цьому герці порозуміння зі світом поет не сам — з ним тіні далеких і ближчих предків, з’яви забутих опришків, карпатські дебрі, верховини, оселища, самі назви яких звучать мов чаклунська магія, мов голоси з інобуття правічності: Брустури, Прокурава, Космач, Монгели, Завоєли, Ґреґіт, Рушір, Шешори, Ворохта…

Третя збірка — «Космацький узір» — з’явилася вже в роки «гласності» (К., 1989); у ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, тамувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами, і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х рр.  У «Космацькому узорі» багато тяжких роздумів про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»). Багато гіркого і розпачливого сказано про світову покинутість. Але й у цій світовій забутості й покинутості ми не самі — бо: «…про стаєньку ветху і маленьку // Співали рідні мати і земля… // Забули тріє царі ту стаєньку. // Ми не забули. З нами немовля». Так обернувся батьків урок — ягня на руках у батька, ягня «на руках у Христа». 

Збірка «Діти трепети» (К., 1991) — може, найдраматичніша у творчій спадщині Герасим’юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані  в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні і суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України. Ця атмосфера тривог, надій і жадань не могла не відбитися на поетових настроях і рефлексіях. Поетика гуцульських обрядів, замовлянь, заклинань, легенд, узвичаєнь — все це аспект світогляду, поважна частина свідомості Герасим’юка.

Інші поетичні збірки Василя Гарасим’юка:

• «Осінні пси Карпат»  (1998)     «Серпень за старим стилем»  (2000)
• «Поет у повітрі» (2002)  (збірка відзначена Шевченківською премією)
• «Була така земля» (2003)      «Папороть  (2006)

 

                                                                       Іван Малкович —

                                                            український поет і видавець.

• Автор семи «дорослих» поетичних книг:

• «Білий камінь» (1984),
• «Ключ» (1988),
•  «Вірші» (1992), 
• «Із янголом на плечі» (1997), 
• «Вірші на зиму» (2006), 
• «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); 
• «Подорожник з новими віршами», 2013, 2016, 2017

 

• Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом».

 

Іван Малкович: «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене

                            „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю

                            не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами,

                            а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав

                            призабутих гуцульських і лемківських пісень...»

 

• Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса

 

Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією

                              літпроцесу. Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками     

                            витриманого смаку поетики «нової хвилі».

                            (Енциклопедія актуальної літератури).

 

•  Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». (Книжковий огляд, № 1, 2002).
• Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.
•  У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ

чотири поетичні книжки Івана Малковича:

•  «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична

                                                     аґенція «Княжів»), 

• «Вірші на зиму», 2006; 
• «Все поруч», 2010; 2011 (2-ге, доповнене видання);
• «Подорожник», 2013;  «ПОДОРОЖНИК з новими віршами», 2016, 2017 (загалом чотири видання).

А також збірки

• Білий камінь (1984)
• Ключ (1988)
• Вірші (1992)

 

В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ»

також побачили світ такі дитячі книжки письменника:

•      «Українська абетка» (упорядкування та вірші), 1992, 1993;
•      «Золотий павучок, 1997», 2009;
•      «Абетка» (упорядкування та вірші), 1999, 2000—2012;
•      «Вовченятко, яке запливло далеко в море» (у співавторстві), 2002—2012;
•      «Різдвяна рукавичка», 2004, 2009;
•      «Ліза та її сни», 2005, 2006, 2007, 2009—2012;
•      «Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами», 2007, 2008, 2009—2012;
•      «Дівчинка і бузковий вовк»
•      а також:
•      «Дитяча Євангелія», (упорядкування та редакція), 2009, 2010—2012
•      «Нове вбрання для короля», (переспів з англійської), 2010
•      «Улюблені вірші» у ДВОХ томах (упорядкування, переклади та переспіви), 1994, 2000—2012
•      «100 казок» у ТРЬОХ томах, (літературне опрацювання та упорядкування), 2005—2012

Роман Іванович Іваничук – лауреат Національної премії імені Т.Шевченка

 

 

• У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на філологічний факультет (українську філологію), але через те, що не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, на нього написали донос, і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
•  Відслужив три роки в армії (в Азербайджанській РСР) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті.
•  По закінченні у 1957 р. Львівського університету поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище ЩирецьЛьвівської області.
• Продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР.
• У літературі вважав своїми учителями  Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.
•  У 1961 році переїхав до Львова. Від 1963 року працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (до 1990 р.). В цей період виходять збірки новел

Р. Іваничука і роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, хотіли звільнити з журналу, проте роман здобув широкий резонанс.

«Львівські романи»

• У зв'язку з нагінками Р. Іваничук зосереджується на історичній прозі. Тему першого «львівського роману» «Черлене вино» — про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431—1432 роках в ході так званих «Воєн Свидригайла» — підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга.

Роман вийшов друком у 1977 році. Тут чи не вперше в українській літературі змальовано побут середньовічного Львова.

• За ним з'явився другий роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), який змальовує картини міського життя кінця XVI — початку XVII ст. у Львові. Обидва стали популярними. За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка.
• У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора. За них у 1985 р. автор удостоївся Державної премії УРСР ім. Т. Т. Шевченка. Після цього вийшов історичний роман «Шрами на скалі» (1987) про стосунки Івана Франка з письменниками угрупування Молодої музи.

 

• У період Перебудови бере активну участь у національно-визвольному русі. У червні 1988 року на пропозицію Ігоря Мельника погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови.
• У 1990 р. Роман Іваничук завідував відділом прози журналу «Дзвін».
• Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України       16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
• Роман Іванович Іваничук помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові^[3]. Президент Порошенко висловив співчуття рідним та близьким.^[4] Похований 19 вересня на Личаківському цвинтарі у Львові.

 

Р. Іваничук є автором

• збірок новел "Прут несе кригу" (1958), "Не рубайте ясенів", "Під склепінням храму" (обидві—1961), "Тополина заметіль" (1965), "Дім на горі" (1969), "Сиві ночі" (1975),
• трилогії "Край битого шляху" (1964),
• повістей "Місто" (1977) і "Сьоме небо" (1985).

У доробку письменника двадцять історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами

 

Тарас Юрійович Мельничук – лауреат Національної премії  ім. Т.Шевченка

 

 

Саме про рідний край написав він ці рядки:

Мене сонцем несе. Мене вишні несуть на руках білосніжних,

бо я схожий на радість, бо я схожий на сум,

бо я вічно шукаю ніжності.

Певно, я син калини, певно, я син, пшеничного колова??:

де б я не був - пізнаю Україну, мов кохану по голосу.

Мене люблять сади, мене люблять плуги?? і кедрини зеленокосі.

Це, напевне, тому, що я вмію з медвяного сіна метати стоги.

Це, напевне, тому, що я виріс під Косовом.

 

• Життя Тараса Мельничука – людини-загадки – саме таке: невизнаний як слід при житті, зацькований радянським побутом і сіромахами, він тинявся по цьому житті, знаходячи притулок тільки у писанні поезії.
•  Так, зараз він більше відомий і уславлений ніж колись, але чи це щире людське ставлення сучасників, чи не чергова гра людської шаблонності поклонятися тим, кого забували при житті...
•  Після закінчення десятирічки працював редактором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі – в  Комі автономній республіці лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив в армії. В 1953 вступив до Чернівецького університету, з третього курсу іде на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі – тесля  на будовах Красноярського краю.
•  1964 поновлюється в університеті, з якого через півтора року відраховують знову. Працює в редакціях районних газет Глибокої, Косова, Верховини. Заочно навчається в Літературному інституті.
• 1967 року у видавництві «Карпати» виходить перша збірка віршів «Несімо любов планеті».
• У 1967 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Здає рукопис збірки віршів «Чага» у видавництво «Карпати» і «Радянський письменник», що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масового ув'язнення української інтелігенції.
• З 1972 по 1975 роки був несправедливо позбавлений волі. За що? А за те, що у своїх віршах став на захист української культури, мови, за те, що насмілився висловити рішучий протест проти тотальної деціоналізації українського духу.
• Тюрми, концтабори, божевільні... «Світ. Як куля, пройшов крізь мої груди», – писав  Тарас, линучи думкою на Вкраїну.

На Вкраїну дорога моя, на Вкраїну -

Із усіх безнадій і надій.

Чи то в чорну, чи в ясну годину,

Бо там слово моє і мій дім.

• Ось воно те святе, що живе в серці поета, перша дорога по-між росами,:

• Бо «мати моя – осяйна хлібородице – йде  уранці по чистій, як ніжність росі»,
• бо «сплять під росами Вкраїни» косарі, яких війна скосила,
• бо «сяють роси і хлопці мантачать коси»,
• бо «сяють роси – і  співає колосся».

• Цей чистий світлий образ райдужно віддзеркалює світ в багатьох поезіях. Та «золоті годинники ромашок показують колючий дріт і жадоба поета-вигнанця вільного втілення особистості вибухає гронами поетичних зразків неповторної національної експресії, щоб Україна зродила росяний світ своєї правди і краси у збірці «Князь роси».
• Саме після її публікації у 1991 році Тараса було прийнято до Спілки письменників України. Глибокими переживаннями на межі життя і смерті ліричний герой в численних метафорах боронить давні звичаї і традиції, особливо етнічні. Він неухильно заглиблюється в минуле, передбачаючи нове народження світу.
•  Заради матері-Вітчизни поет не шкодував свого життя, приніс себе у жертву за неї.

Немає серця – лиш  осердя осталось в грудях,

де кубло звив ненаситець.

Серце ж – ствердло .

А серце – мертве , й сонце - вмерло.

І в вінку терновому чоло.

І не скажи: "Нещасна доле!"

Той, хто загріб тебе, зборов – не  зжадиться.

Він добре знає, і що то мова, й що Чорнобиль

й що вільним стати може обрій, лише умочений у кров.

• Збірка «Князь роси» – це  образне мислення поета строєм нашого народу, усім образним комплексом народної культури з її народнопоетичним ладом пісенного самовираження, з її кольорами, символами.  У 1991 збірка «Князь роси» була удостоєна Державної премії ім.Тараса Григоровича Шевченка.
• У застійні сімдесяті роки доля цього талановитого поета склалася драматично. Своїми чесними рядками Тарас Мельничук уже тоді наближав перебудову. Його вірші ввібрали у себе і мужню висоту Карпатських гір і вільний дух східно-українських полів. Це друга після двадцятидвохрічної перерви збірка автора.

Не снись мені кривавий сон,

Не сніться, рани і руїни, -
Мені не треба десять сонць –

Живу  тобою, Україно.
В мене ланів, в мене пшениць,

Як срібла-золота по всім світу.
За сто чужинських зоряниць

Я не віддам й вишневу віту.

Понад 20 років був ув'язнений і перебував під недоступним спецзамком рукопис книги Тараса Мельничука «Чага». Визволення його з неволі – це  немов дивовижне повернення з майбуття. Тяжко хворий поет побачив її, доторкнувся до її свіжих сторінок. Це був останній дарунок долі, а для нас – це  цілющий бальзам для душі.

•  Пішов поет у вічність, згорів. Та не погас. Мов туго натягнута струна яворової скрипки, мелодійно дзвенить його слово:
•  

У пісні перейду, переквітну у звуки,

Що не встигну дожить. - Пісне, ти доживи,

Дай тополям пташат на вкрайнії руки,

Дай синів Україні в день грядущий, новий,

Хай розмножиться рід мій нескутий у корені,

На літа, на століття, на вічні віки.

Дай синам не забути чиї то підкови

На поріг колиновий їм прибили батьки.

 

• У с.Уторопи Косівського району на горі, далеко від людських осель височіє цегляна новобудова. То хата, яку зводили для Тараса Мельничука , але в якій так і не судилося жити й творити. А поряд згарище старої хати, разом з котрою згоріли численні рукописи поета.
• Останньою волею Тараса було прохання поховати його на рідному обійсті. І спочиває Князь роси на уторопській горі, у долині видно село, в далі, куди сягне око – синіють  лісами і біліють снігами величні хребти Карпат.

 

 

 

                                  

 

Віра Вовк:  «Я в усьому і завжди — насамперед українка»

 Її дитинство – ЦЕ РІДНИЙ ТЮДІВ, це найкращі роки письменниці,  це бачення краси села такою, що запала в душу Віри Вовк на все життя. Хто замінить в дитинстві гуцульську ношу, кутий хрестик на намисті і перстень-чорнобривчик?   Як не любити цей світ словом, беручи за приклад фрагменти із життя великої поетеси, драматурга, перекладача українського зарубіжжя, представниці гуцульської діаспори в Бразилії

 

Я ПЛАЧУ, СЛЬОЗИ ЧЕРЕШНЕВІ

Чому пішла я геть від тих
Зелених яблунь, груш похилих ?
Ще гагілковий спів не стих,
Чічками грають небосхили ...

Пішла у світ — був рівний плай —
За сонця заходом вишневим.
О Черемоше, ти не лай,
Я плачу, сльози черешневі ...

 

ВОВК Віра (справжнє прізвище – Селянська Віра Остапівна; народилася 02. 01. 1926 року м. Борислав, нині Львів. обл.) – письменниця, перекладачка і літературознавець.

• Дійсний член. УВАН, НТШ у Нью-Йорку.
• Член НСПУ, Об’єдння українських письменників на еміграції «Слово».
• Лауреат  літературної премії ім. І. Франка в Чикаґо (1957, 1982, 1985, 1989) і Києві (1990); «Благовіст» НСПУ (2000).
• Лауреат національної  премія України ім. Т. Шевченка (2008).
• Нагороджена Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2004).
• Здобула докторат з німецької літератури у Каталонському університеті (Ріо-де-Жанейро, 1952).
• Студіювала германістику, славістику, музикологію в Тюбінґенському університеті (Німеччина, 1945– 49 роки), англійську, старогрецьку мови й літератури в Урситеніветі св. Урсули (Ріо-де-Жанейро, 1954, 1958–59), порівняльне літературознавство в Мюнхен. (1956–57) та Колумбій. (Нью-Йорк, 1965) унівситеертах.
• У Бразилії була проф. Університету св. Урсули (1967–86), Університету в м. Кабо Фріо (1974–86) та Держ. університету в Ріо-де-Жанейро (1980–96).
• Пише українською, німецькою, португальською мовами.
• Разом з Нью-йорк групою поетів була представницею літературного покоління серед української еміграції, яке обстоювало незаангажованість і право на естетичний експеримент у контексті модернізації  поезії.
• Авторка поетичних збірок:

• «Юність» (Прудентополіс, 1947; Мюнхен, 1955),
• «Зоря провідна» (1955),
• «Елегії» (1956),
• «Чорні акації» (1961),
• «Любовні листи княгині Вероніки до кардинала Джованні баттісти» (1967; усі – Мюнхен),
• «Меандри» (1979),
• «Мандаля» (1980; вміщено 30 витинанок В.),
• «Жіночі маски» (1993; усі – Ріо-де-Жанейро),
• «Сьома печать» (К.; Ріо-де-Жанейро, 2005);
• низки творів для дітей (п’єса «Казка про вершника», Ріо-де-Жанейро; Женева, 1993).

•  Поезія Віри Вовк відзначається багатством рефлексій, культурою вислову:  українську ментальність у ній поєднує з екзотичністю атмосфери бразильського життя. 
• В Україні твори Віри Вовк опубліковано  у 4-х книгах:

• «Поезія»,
• «Проза»,
• «Драматургія»,
• «Спогади» (К., 2000–03).

У «Спогадах», крім автобіографічного матеріалу, вміщено:

• літературні портрети та есе про І. Котляревського, М. Коцюбинського, П. Тичину, Б.-І. Антонича, В. Стуса;
• дослідження :

• «Зустріч ідей у творчості Тараса Шевченка й Антоніо Кастро Алвеса»,
•  «Українські мотиви в бразилійській поезії»,
• «Ставлення Франца Кафки до галицьких хасидів».

 

 

 

 

 

Відзнаки та нагороди Марія Влад (Ганцяк)      

• Офіцерський хрест з мечами» Спілки офіцерів України
• 2003 — Премія «Благовіст» НСПУ за книжку «Який цей світ»
• 2009 — дипломантка конкурсу «Коронація слова» за роман «Святий Йосиф Обручник»

                                                           

• Журналістська відзнака                         Орден княгині Ольги III ступеня

«Золоте перо».

                                 

 

                        

                                        

                                     У рамках обговорення літературних творів, номінованих    

                                     на Національну премію, 17 грудня 2015 року, в Українсь-

                                     кому фонді культури відбулась презентація книги «Кедро-

                                   ве   Божелісся»   Марії  Влад.   Це   літературно-художнє

                                   видання   висунуто  на  здобуття  Премії  Національною

                                   Спілкою письменників України.

                                      

• Відкриваючи  презентацію,  лауреат  Шевченківської премії,  головний  редактор часопису «Голос Просвіти», поетеса Любов Голота розповіла учасникам зібрання прородовід Марії  Влад, яка народилася у мальовничому селіРозтоки Косівського району на Прикарпатті.

• Марія Влад дебютувала у літературі ще 1971 року, коли у світ вийшла її перша поетична збірка «Грають у дримби вітри». Серед десяток книжок з ліричними та прозовими творами, написаними письменницею впродовж кількох десятиліть, Любов Голота згадала про один з останніх її романів «Святий Йосиф Обручник», за який Марія Влад не так давно була відзначена дипломом всеукраїнського конкурсу «Коронація слова»».
• Книга «Кедрове Божелісся», що вийшла друком у косівському видавництві «Писаний камінь» складається з двох розділів ‑ «Стрітеннє» та «Кедрове Божелісся».
• У «Стрітенні» розповідається про особливості гуцульської хати, викладено гуцульську версію космогонічного міфу про створення світу, подаються роздуми про пієтет гуцулів до освіти й науки, про зільництво на околицях Чорногори, про ставлення гуцулів до тварин, про те, як гуцули сприймають час, розглядається гуцульський образ смерті, а також викладено історії про опришків.
•  У другому розділі розповідаються оповідки про бійців УПА, церкву в Криворівні, складні долі гуцульських жінок, про переплетення національних традицій з радянськими та сучасними українськими реаліями.
•  «Хочу відкрити маленьку таємницю про Марію Влад, – сказала  на завершення свого виступу Любов Голота. – Ця талановита у всіх відношеннях жінка ще й вміє майстерно грати на суто гуцульському музичному інструменті – дримбі. Тому не буде жодного перебільшення, якщо я порівняю самобутній голос Марії Влад у сучасній українській літературі з неповторною мелодією дримби, яка, за давніми переказами, з’явилася у гуцульських Карпатах у сиву давнину».

• Заохочувана батьками до науки, вона згодом відчула в собі талан до творчих звершень і уже в 10 років видрукувала свого вірша в місцевій пресі. Друкувалася з 1950 року. Поезії та статті друкувалися в багатьох країнах світу.
• Письменниця, журналістка, громадська діячка.
•  Авторка трьох прозових книжок, численних ліричних та релігійних збірок.

• «Стрітеннє» (1992)  
• «Який цей світ» (2000) — новели, есе 
• «Святий Йосиф Обручник» (2009)

• Працювала журналісткою, зокрема в газеті «Літературна Україна», і редактором журналу «Welcome to Ukraine».
• На Українському радіо вела культурологічні програми.
• Член НСПУ з 1972 р. Поезії та статті друкувалися в багатьох країнах світу.
• Працювала в РУСі, була одним із фундаторів створення Жіночої громади РУХу, Спілки солдатських матерів.
• Учасник багатьох вітчизняних і зарубжних наукових, релігійних, літера-

турних формуів і конфоренцій, автор радіопубліцистичних програм.

• 2003 року стала лауреатом премії «Благовіст» за книжку «Який цей світ»
• У 2009 році – дипломантка конкурсу «Коронація слова» за роман «Святий Йосиф Обручник».
• Марію Влад нагороджено офіцерським Хрестом з мечами, орденом княгині Ольги III ступеня та журналістською відзнакою «Золоте перо».

Поетичні збірки

• «Грають в дримби вітри» (1971)
• «Живиця» (1973)
•  «Мелодії травня»(1975)                
•  «Чиста злива» (1979)
• «Мова полонин» (1980)
• «Віно» (1984)
• «Час пробудження птиць» (1982)
•  «Біла днина» (1988)
•  Вірші та поеми» (1990)
• «Барвінкові Розтоки» (2015)

Серед її приятельок — Любов Голота, Ганна Чубач, Тамара Коломієць, Євгенія Божик. Також у молодості була в приятельських стосунках з Любов'ю Забаштою та Марією Пригарою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марійка Підгірянка

Марійка Підгрянка

        Справжнє прізвище –Леннерт-Домбровська  Марія Омелянівна.

• Восени 1887 року Омеляна Ленерта перевели як лісничого із села Білі Ослави в Уторопи на Косівщині.  У 1888 році, коли сім'я Ленертів добре влаштувалася та обжила нове помешкання, дівчинку забрали в Уторопи, де хата була, ніби палата,— нова, велика, чистенька. 
• У цих двох селах — Заріччі та Уторопах — поперемінно і провела Марійка дитинство та літа юності. Учителювала в с.Уторопи та в с. Рибне на Косівщині (1905-9010).
• Значно пізніше вона скаже нареченому: «Я учителька з Косівського повіту».
• 1894 р. написала перший вірш.
• 1896 р. у Коломиї склала іспит за восьмикласну жіночу виділову (міську) школу.
• Перші публікації у часописах Галичини – 1901 р., тоді ж уперше скористалась псевдонімом Марійка Підгірянка (у львівському часописі «Діло»).

Прижиттєві видання творів Марійки Підгірянки:

• «Відгуки душі» ( 1908),                         «Малий Василько» (Відень, 1916),
• «Святий Отець Николай в гостині Підкарпатської Русі»              ( 1920),
• «В чужім пір’ї: П’єса» (  1922),           «Збірничок віршів для дітей» (1926),
• «Мати- страдниця: Поема» (1929),      «Брисько,  гуска  і  лисичка”  (1932),
• «Юркова мандрівка» (1932),                     «Юрко Жмурко і Хмурко» (1932),
• «Кравчиня Маруся» (1932),                     «Брисько, гуска і лисичка» (1949). 

• Інколи бувала в Косові на концертах та виступах українського театру. Жодного разу не оминула нагоди відвідати ярмарок — це щорічне свято горян, на яке з'їздилися гуцули із всієї Косівщини, інтелігенція з усіх, навіть найвіддаленіших сіл, та заїжджі. Можна намилуватися пишнотою етносу Косівської Гуцульщини, проглянути, мов на виставці, чоловічий і жі­ночий одяг, красноїльські, космацькі, яворівські, довгопільські та інші оздоби і декоративні вироби з дерева, різьблені та інкрусто­вані, художні витвори ткаль, вишивальниць, гончарів, послухати троїсту музику і, навіть, побачити незрівнянно-ритмічний опришківський танець — аркан. 
• «У нашому селі є багато старших людей, які пам'ятають Марійку Підгірянку та її ба­тька. Є і її учні, які згадують свою вчите­льку як дуже чуйну людину. А на тому міс­ці, де був будинок ліс­ника, тепер побудовано клуб і двоповерхову школу» Лист учнів Уторопської школи до А. Домбровського. Без дати написання, конверт не зберігся.)

Степан Пушик

 

Степан Григорович Пушик - Лауреат Національної премії ім.Т.Шевченка

 

• Хліборобська сім'я рано втратила батька-годувальника. Малому Степанкові було всього 13 років, коли разом із молодшими сестрами й братом він залишився півсиротою. Вже тоді глибоко запали в душу хлопчини материнські тужливі пісні, які старанно запам'ятовував і записував.

• Середню освіту здобув у Вікторовській, Комарівській та Косівській середніх школах, спеціальну — в Тлумацькому сільськогосподарському технікумі та Літературному інституті в Москві.
• Трудову й творчу діяльність почав з п'ятнадцяти років. Працював рахівником і плановиком — економістом в колгоспах Косівського та Верховинськогорайонів  
• Служив у армії, потім працював кореспондентом в обласній газеті, був головою клубу творчої інтелігенції, керівником літстудії, асистентом, старшим викладачем, доцентом Київського та Прикарпатського університетів.
•    Нині є професором кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
•             Степан Пушик обирався народним депутатом України (1940-1994 рр.). У Верховній Ралі був членом Комісії культури й духовного відродження, а також — головою підкомісії парламенту.
• Степан Пушик — член Національної спілки письменників України, українського ПЕН-клубу, Ради Спілки письменників, Президії Фонду культури, Міжнародної асоціації україністів, НТШ, Головної Ради Всеукраїнського Товариства пам'яток історії та культури.
• Був головою оргкомітету зі створення обласного Товариства української мови ім. Т.Шевченка та членом редколегії часописів «Дзвін», «Березіль».

• Лауреат  премій ім. П. Чубинського, Памви Беринди, В. Стефаника, О. Копиленка, М. Ірчана, міста Галича, міжнародної премії фонду ім. Воляників-Швабінських при фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку, премій журналів «Україна», «Жінка», «Березіль», багатьох літературних конкурсів.

Калина Ватаманюк

 

У 2003 році, зі своїм чоловіком Дмитром, заснувала Духовно-екологічний центр християнської злагоди і любові «Здвижин».

 

• Калина  Ватаманюк   в селі Кобаки Косівського району закінчила сільську.

•  Після переїзду до Верховини для молодої дівчини відкрився зовсім інший світ: робота в редакції газети "Світанок", заміжжя, проба пера, навчання у Львівському університеті.
•  Так трапилося, що саме в той час, коли Калина Миколаївна складала державні іспити, весь Львів проводив в останню путь великого поета, композитора і співака Володимира Івасюка. Через три дні після того її викликали до кабінету КДБ і звинуватили у націоналізмі.
•  Тоді в її мудрій голові зароджується ідея створити альманах "Гуцульщина". Наполеглива журналістка досягає свого. 1995 року світ побачила перша книга Калини Ватаманюк "Від лиця твого, Господи, судьба моя іде".
• Люди стали приходити до того хреста в лісі, який з такою шаною і любов'ю описано у творах Калини Миколаївни. Тут, де розлогі дерева простягають до неба свої віти-долоні, знаходять вони духовне заспокоєння.

•  «Від лиця Твого, Господи, судьба моя іде...». Верховина, 1995. 160 с.
• «Ми - діти Світла: уроки духовної краси». Верховина: Гуцульщина, 1998. 256 с.
• «Між хрестами і зорями». Снятин, 1996. 240 с.
• «Очима душі». Верховина, 2008. 318 с.
• «Сад моїх журавликів». Верховина, 2000. 240 с.

Богдан Радиш-Маринюк

 

• Народився Богдан Радиш у селі Рожнів Косівського району в селянській сім'ї.
• Тут і пройшло його дитинство. Сім’я хлібороба – це щоденні клопоти без кінця і краю. Але все ж діти в цій сім’ї знаходили і теплу ласку, і щире слово, і сердечну любов, і незабутню батьківську науку. Ці добрі зерна правди і порядності, любові до своєї землі й свого роду щедрою рукою засіялися в душі малого Богдана.

Я сам собі. Але при Божій волі

На чорному та благодатнім полі –

Сівач тружденний і тружденний жнець.

Б. Радиш – Маринюк

 

• З 1942р. по 1949р. – навчання в семилітній Рожнівській школі. З дитинства захоплювався народною піснею і гуцульським мистецтвом.
• Перший свій вірш «Київград» Богдан Радиш написав в тринадцять років (1947).
• Молодий юнак тягнувся до слова, що чарувало мереживом народних орнаментів, на які багата наша гуцульська земля.
• З 1950р. став навчатися в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, закінчив 1958 року.. Це був час коли часто голодні, погано вдягнуті й босі студенти, як соняхи до світла, тягнулися до мистецтва, до знань.
• До 1960 року працював у Алушті, потім повернувся в Карпати, викладав у Косівському училищі.
• Багато з його вихованців стали провідними майстрами Косівських, Івано-Франківських, Чернівецьких, Львівських, Київських виробничо-художніх майстерень, закінчили художні інститути і академії, входять до складу Спілки художників України.
•  1983 року прийнятий до складу Спілки письменників України.
•  Очолює колектив Косівської Центральної бібліотеки та районну організацію Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Є лауреатом літературних премій імені Михайла Павлика, Марійки Підгірянки та Василя Стефаника.
•  В літературу прийшов, маючи за плечима солідний життєвий досвід — перша поетична збірка з'явилась в 1979 році –  «День творення» з передмовою поета Абрама Кацнельсона, хоча поезії почав писати в 1969.
•  Поезії друкував в обласних та республіканських виданнях:

• «Літературна Україна»,       «Україна»,
• «Жовтень»,                           «Дніпро»,
• «Перець»,                             «Вітрила»,

• Поетичні твори також друкував

• у щоквартальнику «Поезія»,
• у колективних збірниках:

• «Зорі назустріч»,
• «Суцвіття»,
• «Перевал».

•  1982 року вийшла друком друга збірка — «Калинова галузка». У цій Радиш змалював яскраві поетичні акварелі природи рідного краю.
•  Хрестоматійним став вірш Радиша «Молитва до хліба» з його другої збірки «Калинова галузка».
•  У 1984 році з'явилася третя збірка поезій «Малюнки на променях», про вірність рідній землі, матері, коханій.
• Теми синівської любові, оспівування матері, її безмежна відданість дітям стали основними в збірках

• «Полум'я пам'яті» (1985)
• та «Щедре світло землі» (1990).

 

•  Вийшли наступні поетичні збірки:

• «Сподівання і сум» (1994),         «Сльоза на камені»            (1995),
• «Чумацький віз»    (1996),          «Між ударами серця»        (1997),
• «Притчі»                (1999),          «Хитрий котик Василько» (2000).

 

• На його тексти композитори пишуть пісні. Серед них:

• Лев Димінський,                       Володимир Спольницький,
• Євген Боднаренко,                   Володимир Домшинський,
• Тетяна Стасюк,                        Остап Гавриш,
• Мирослав Дзюба,                   Зоя Слободян та інші

 

Микола Близнюк

 

 

• Микола Близнюк — автор 10-ти книг. Своєю самобутньою талановитою творчістю, світлом і красою неповторних, унікальних віршів наш земляк щедро і щиро зігріває і збагачує духовно людські й дитячі душі. Про життя і творчість поета Миколи Близнюка написала книжку заслужений працівник освіти України Аделя Григорук, «Нарис творчості» вийшов у світ в 2006 році.
•  Микола Близнюк — поет з народу й поет народний. Його поетичний голос — це голос українця, голос життя, дарований Богом талант-самородок.
• Микола Іванович Близнюк народився 3 грудня 1947 року в селі Старих Кутах.
• З Божої милості цей рік для поета ювілейний. Виповнюється 60 років від дня його народження. З висоти ювілею чітко і зримо простежується його творчий шлях, який розпочався у далекому 1965 році з надрукованої добірки віршів у Вижницькій районній газеті «Радянська Верховина». Літератори Буковини та Прикарпаття відзначили у його перших віршах свіжість, самобутність і яскраво виражений талант.
•  Перша книга поета «Окрилені гори» була видана за кошти автора у видавництві «Буковина» в Чернівцях (1991 р.). У передмові відомий літературознавець і критик Іван Гришин-Грищук писав: «…Поет відкриває для нас усю багатогранність світлих сторін буття, високих злетів людського духу, дарує потрясіння від відкриття прекрасного».
•  У другій поетичній збірці «Чугайстрова криниця» (1996 р.) він підтвердив, що сіє справжню поетичну і духовну красу. Через прості, дохідливі, образні вірші автор прагне навчати дітвору, щоб вони були прихильні до доброти, чесності, справедливі, супротивились фальші, брехні, підлабузництву, улесливості.
• Завдяки матеріальній допомозі і сприянню книговидавця Михайла Павлюка, побачила світ третя Близнюкова книжка — «Олекса Довбуш». Це віршована поема в легендах. Щоб побачити своє дітище, автору довелося терпляче з надією чекати майже чверть століття. Микола Близнюк по-своєму створив у поемі образ народного борця за правду й справедливість, спираючись на легенди гуцульського краю, своєрідно трактуючи історичні факти й події, відображені у фольклорі.
•  Восени того ж року у видавництві «Писаний камінь» вийшла в світ четверта поетична збірка Миколи Близнюка «Чудасія», адресована малятам.
•  На початку 2001 року була надрукована епічна поема М. Близнюка «Сонцевіри». В ній автор звеличив й оспівав нескорене плем’я Карпів. Микола Близнюк, як поет, дуже вимогливий до себе і до своєї творчості. На суд читача виносив і виносить лише виважене, вистояне, вартісне. Те, що пройшло крізь призму душі, зігріте серцем і думкою, освячене правдою людського життя-буття. Саме писати щиро, правдиво, не фальшувати, не лінуватись він по-батьківськи навчав юних літстудійців при редакції газети «Гуцульський край».
•  Микола Близнюк — один з найактивніших і діяльних членів Асоціації літераторів Косівщини. Разом з побратимами по творчості, членами Національної спілки письменників України Богданом Радишем-Маринюком, Дмитром Арсеничем, Іваном Бойчуком буває на виховних заходах та літературних зустрічах, що проводяться в інституті, в школах району, гімназії-інтернаті, в ЦДТ м. Косова, в культосвітніх закладах та центральній районній бібліотеці.
•  Молодшим школярам припали до душі вірші, надруковані в книжках цього улюбленого дітьми автора

• «Художник Мурчик» (2001),
• «Дятлику-ковалику» (2004),
• «Весела калина» (2004),
• «Вухатий мандрівник» (2007).

!!! До речі, самодіяльний композитор Петро Юсипчук (родом з с. Космача), який працює старшим викладачем Волинського університету ім. Лесі Українки, відібрав 20 кращих віршів дитячої тематики Миколи Близнюка, написавши до них ноти і помістив у своєму навчально-методичному посібнику «Срібний човник».

•  На творчій ниві зроблено ним немало. Усім, чого досягнув у житті, він щиро завдячує своїй дружині Галині Прокопівні, рідній матері. Поет сам зізнається: «Якби не розуміння жінки — справжнього друга життя — я б не зміг стільки написати і зробити, — і додає, — «Мої діти й онуки теж спонукають мене до праці, надихають на творчість».
• Микола Іванович знаходить час, щоб вчасно прийти до Народного дому на репетиції аматорської народної чоловічої хорової капели «Черемош» (влився у цей колектив талантів-самородків у 2000 році).
• З почуттям обов’язку і неабиякої відповідальності співає і у церковному хорі.
• Коли спитати Миколу Івановича, яка в нього основна професія, він, не без гордості, відповість: «Будівельник». Довгі роки був теслею, брав участь у спорудженні мостів. Будував громадські споруди, житлові будинки, оселі. Зумів власними руками звести і свою хату (по вул. Стефаника в Старих Кутах), де мешкає з сім’єю.

   

Дмитро Арсенич

 

Біографічна замальовка

•     Перші життєві та школярські кроки він здобував в рідному селі, а в 1956 році закінчив Середньоберезівську школу. І, згодом, юнак заповзявся до праці на різних роботах в Яблунівському лісництві, з 1959 року — на Ворохтянському лісозаводі.
• У 1964 році він перебрався до Коломиї й працював на заводі «Коломиясільмаш». Працюючи, Дмитро не полишав громадську роботу, за що неодноразово зазнавав утисків від комуністичних чиновників, яким його проукраїнські погляди стояли "мов кістка в горлі".
• Поетичні твори Дмитра Арсенича читачі могли знайти на сторінках українських часописів із поважною репутацією – журналах “Дніпро”, “Жовтень” (теперішній “Дзвін”), “Ранок”, “Україна”, його гумористичні вірші охоче брав до друку популярний “Перець”. Здавалося б, мистецька доля Арсенича заповідається як успішна й перспективна. І воно, може, так і було б, якби…
• Якби 17 представників із його нижньоберезівського роду не знаходились в лавах ОУН-УПА й не протистояли радянській окупації в збройній боротьбі. Одні з них загинули, інших було ув’язнено, третіх вивезено в “несходимий” Сибір.
• Якби сам Дмитро, шукаючи відповіді на запитання “Хто я?”, міг зігнорувати свої першовитоки (свої і свого народу) й відмовитись від закріпленого на екрані пам’яті образу “Я – УКРАЇНЕЦЬ” на користь, скажімо, “радянська людина”, “поет-комсомолець” чи подібного. Але ж ні! Приналежність до українського національного кореня жила в ньому на генному самоусвідомленні й – мало того – спонукала Арсенича до активного самовиявлення. Так, у 1955р., ще навчаючись у дев’ятому класі, Дмитро із групою учнів пошив синьо-жовтий прапор, який його ровесники вивісили на Вижньоберезівській сільраді.
• У 1957 році виготовляв й розповсюджував листівки антирадянського змісту, за що в 1960-му був заарештований КДБ і засуджений до трьох років умовно. Знаходився під пильним наглядом органів держбезпеки, в 1965 був виявлений в розповсюдженні матеріалів самвидаву і творів Марка Боєслава (Михайла Дяченка) – воїна УПА й письменника.
• Із сказаного стає зрозумілим, чому Дмитро Арсенич не тільки не міг вступити до жодного вищого навчального закладу (хоча в школі навчався дуже добре), але й зрештою мати хоча б якусь роботу: довгий час Арсенич перебував у статусі безробітного інтелігента – річ в радянські часи нечувана! Він іще молодою людиною усвідомив, що в тоталітарній державі українському митцеві відведена особлива роль – збереження національної ідентичності, плекання національного духу етнічної культури задля її майбутнього відродження.
• Незважаючи на моральний тиск, Дмитро Арсенич виплескував свій спротив режимові в літературі. А опісля здобуття Незалежності України, він натхненно заповзявся до громадських звершень, поєднюючи їх із кипучою творчою працею, виступаючи з численними публікаціями у збірниках, журналах та газетах краю.

Творчі здобутки

   За свої творчі звитяги Дмитро Арсенич отримав літературно-митецьку премію імені Михайла Павлика, якою спільнота відзначила: і його численні твори, і незламний дух:

* «Постріли з лука» → книжка афоризмів, у співавторстві (1987);

* «Відбитки часу» → збірка поезій (1993);

* «Намисто колібрі» → збірка поезій (1999);

* «Стозвуки» → збірка поезій (1999);

* «П'ять витоків» → збірка поезій

* «Постріли з лука: Афоризми. Думки. Жарти» → книжка афоризмів (2001);

* «Водограй» → збірка поезій (2001);

* «Лісова виставка» → збірка поезій для дітей (2001);

* «Рух зірок» → збірка поезій (2002);

* «Літо-літечко» → збірка поезій (2003);

* «Гра» – Косів: Писаний Камінь, 2011 – 56 с.

•   У далекі шістдесяті Д. Арсенича друкувала “Літературна газета” (теперішня “Літературна Україна”), подавши увазі читачів добірку афоризмів, тим самим уже тоді виокремивши чи не найважливішу рису його мистецького обдарування – стислість і влучність думки.  
• Біля трьох тисяч афоризмів вміщено автором у збірці “Постріли з лука”, а що вони заслуговують на найвищу оцінку, свідчить таке: добірка Арсеничевих влучних висловів увійшла в антологію “Українська афористика Х-ХХ ст. (К.: Просвіта, 2001 – 320с.) і займає в ній поважне місце поряд із Василем Стусом серед ста найвідоміших майстрів цього непростого жанру, твореного впродовж тисячі(!) років на наших вітчизняних теренах.

Василь Шкурган

 

• Василь Шкурган – унікальний  поет  і прозаїк , член  Національної спілки письменників України, лауреат  літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.
• За освітою він біолог, працював у школі, а зараз на пенсії. Нині його віддушини – сад, риболовля й творчість. У розмові простий, скромний, щирий.  

Першу книжку прози та поезій «Кілько того світа» видав у 2008 році,

Другу книжку «Ади жию» – у 2011-му. Такі довгі перерви називає станом накопичення.

• Василь Шкурган    пише так, як розмовляли його діди й прадіди, як розмовляв його батько, як розмовляє  він сам, коли вертається з мандрів додому. 

 «Я би дуже хотів, аби батько зараз прочитав мої книжки, – говорить  Василь. – Коли хтось пише, то уявляє собі читача, а я уявляю свого тата. Він був грамотний, цікавий, багато читав…»    

• Василь Шкурган пише прозу, в якій використовує багато діалект­них слів, і поезії написані також  гуцульською говіркою.

 «Суто гуцульською,  –  каже, –  не пише ніхто.  Гуцульською мені навіть легше писати. Хоч мушу нагадати деякі слова, побувати у старших людей у горах, аби заново увійти у ту ріку гуцульської мови. Деколи мені лягають слова літературною мовою, а я тут же перекладаю на гуцульську. Виходить соковитіше».

Тихо проситси до слова теплий сніг. Карпатский сніг.

В узголов’ю Єворова смушком киптаревим ліг.

Тут єму найчєсна воля: хоч – влєгайси, хоч – іди.

Сам Господь посеред поля видпечєтує сліди.

На усіх й Господне віно – первовічности краса.

Кожда хата окомінкомом нагріває небеса.

Письменники Івано-Франківської області

Івано-Франківська область здавна славилася своїми культурними традиціями. Досить високого рівня досягло й письменництво цього краю. У рефераті наведено відомості про найвизначніших письменників області

 

Юрій Андрухович працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991 – 1995). Співредактор часопису тексту і візії "Четвер" (1991 – 1996).

Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища:

• поетичне
• і прозове.

• Поетичний дебют Ю.Андруховича відбувся в першій половині 80-х рр.. завершився виходом у світ

• Першої поетичної збірки "Небо і площі" (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Андрухович разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від "бурлеск – балаган – буфонада"), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося – від чогось на кшталт "внутрішнього таємного ордена" до "прикладної квазіфілософії життя".
• Друга поетична збірка Андруховича ("Середмістя", 1989) носить швидше не "бубабістський", а "елегійно-класицистичний" характер;
• Третя поетична збірка – "Екзотичні птахи і рослини" (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок "Колекція потвор".
• Поезія Юрія Андруховича представлена збірками «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи та рослини» (1991) 

Поетичне річище Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990р. і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну" ("Четвер", №4) та "Індія" ("Сучасність", 1994, №5). Домінантою поетичної картини Андрухович в усі періоди його творчості видається напружене шукання "духовної вертикалі буття", суттєво занижене тенденцією до примирення "вертикального з горизонтальним". 

•             З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" ("Прапор", 1989) – майже фактографія служби автора у війську, своєрідна "захалявна книжечка", що поставала під час чергувань у вартівні.
•             1991р. з'являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" ("Перевал", №1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного.

Романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993) та "Перверзія" (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень "фізики в метафізику" і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, "чорний реалізм", тріллер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії".

 З прозових творів найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" (Прапор, 1989) — майже фактографія служби автора у війську. 1991 року з’являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" (Перевал, №1), що ніби заповідає характерні для дальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і читачем, містификаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного (романи Рекреації 1992, Московіада 1993, та Перверзія 1996).

• Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Остання публікація – "Центрально-східна ревізія" у книзі Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу ("Класика", 2001).
• Твори Юрія Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді окремими книжками, а в США, Швеції, Росії, Австрії, Фінляндії окремими публікаціями.
• Він є також автором перекладів із польської (Т.Конвіцький), німецької (Р.М.Рільке, Ф.Голер, Ф.фон Герцмановскі-Орландо), російської (Б.Пастернак, О.Мандельштам, А.Кім) та англійської (Шекспірів "Гамлет").

Твори Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

 

                                 

• Василь Андрушко належить до кола найталановитіших українських митців-універсалістів сучасності.
• Передусім він художник.
• Основи його професійної майстерності закладалися свого часу в Косівському училищі народних художніх промислів, а згодом у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.
• 90-і роки – це початок нового творчого захоплення, початок Андрушка-поета.
• Звернення до поезії відбулося в період, коли митець вимушено не міг займатися професією і не без впливу Тараса Мельничука, з яким приятелював.
• Спочатку була збірка «Сон вісімки», цілісна і струнка, як це і мало б бути у викладача композиції.
• Старт поетичної творчості був разом з тим і підсумком життєвих спостережень і вражень автора, котрому на час видання книжки було сорок чотири роки.
• Андрушко багато вже пізнав, а все одно щораз відкриває для себе в химерних комбінаціях нове, навіть у добре знаних речах, явищах, людях.
•  «Продовжується гра», і є «окреслення порога, поза яким нога ще не була» – Андрушко дивиться вперед, хоча і знає: «все забереться із собою/ як прийде час».
• Власне, час є героєм його поезії.
• Це ще одна варіація сучасного міфологізму з притаманним йому глибоко рефлексивним характером.
• Андрушко тяжіє до поетики, презентованої есхатологічним міфологізмом «вісімдесятників».
• За визначенням Володимира Моренця, цей сплеск міфологізму передвіщений «раннім» Тарасом Мельничуком, але вповні своїх смислів виявлений творчістю Василя Герасим’юка, Івана Малковича, Ігоря Римарука.
• Згадані поети є особливо значущими в життєвому і творчому контексті Андрушка. Незмінний пієтет автора і до таких різних між собою поетів, як Михайль Семенко, Поль Елюар, Василь Стус. 

 

 

 

    ДМИТРО ГРИНЬКІВ: «Я ЩАСЛИВИЙ, ЩО УТВЕРДИВСЯ, ЯК ПИСЬМЕННИК»

• Є люди, життя яких неможливо окреслити однією паралеллю. Воно складається з безлічі розгалужень, маленьких та великих ліній. Так і життя непересічних особистостей виткане зазвичай із випробовувань, сумнівів, злетів, падінь, поневірянь, щасливих митей, фатальностей.
• Однак парадокс: кожен, хто через все це пройшов, не втратив найголовнішого – віри. Втрачав, але не втратив. І
• м’я Дмитра Гриньківа пов’язане як і з громадсько-політичною діяльністю, так і з письменницькою. Однак його внеску у літературу надають більшої ваги.
•  Дмитро Гриньків зробив для Коломиї чимало, і не лише чудовими історичними та до болю правдивими книгами, але й просвітницькою роботою.
•  У 1971 році поступив у Івано-Франківський інституту нафти і газу на енергетичний факультет.
•  Організував і очолив підпільну націоналістичну групу студентів і робітників під назвою “Спілка української молоді Галичина”, яка мала на меті боротися проти засилля русифікації України та за самостійну собору суверенну Україну.
•  Після того, як при допомозі агентури КДБ організація була викрита, у березні 1973 року був арештований і серпні цього ж року засуджений на 7 років таборів суворого режиму.
• Покарання відбував у Пермській області в селищі Кугіно, де в середовищі українських поетів Ігоря Калинця, Тараса Мельничука, Олекси Різників та критиків і літературознавців Євгена Сверстюка і Івана Світличного розпочав свою літературну діяльність – писав повісті і вірші. Зокрема там були написані ним віршовані цикли “Камерний цикл”, “Повстанський цикл”, “Фрески року” та різні новели.

Відомий поет, прозаїк, незламний патріот України до останніх днів свого земного відліку боровся за краще життя для Батьківщини. На превеликий жаль, Дмитра Гриньківа немає посеред нас, але написані ним твори – вічні. 

 

                 
 

Духовна поезія Надії Кметюк

Надія Кметюк – авторка  поетичних збірок: "Божі очі" (1996), "Ave Маріє" (1998), "Молитви Надії"(2012), "Повертайтеся живими! (2014), благословенні Богом вірші - МОЛИТВИ ЗА МИР; численних публікацій у колективних збір-никах і антологіях, в періодиці в Україні та за кордоном, в християнських часо-писах: "Християнський вісник", "До істини", "Нова Зоря", "Вірую", Духовність" (Львів), "Наша Віра" (Київ), "Слово між нами", "З любов’ю у світ", журнали видавництва "Світло НА Сході" (Київ), "Християнський Вісник" (Мюнхен, Німеччина), "Америка" (США), "Церква і Життя" (Австралія) та ін., в місцевих та всеукраїнських газетах - "Коломийський вісник", "Вільний голос", "Коло-мийська Правда", "Коломийські Вісти", "Народна воля", "За справедливість", "Галичина", "Літературна Україна", "Слово Просвіти" (Київ), популярний народний тижневик "Життя" (Львів, тираж - 210 000 примірників) та багато-багато інших; лауреатка премії ім. М.Підгірянки в галузі літератури та мистец-

тва обласного товариства"Просвіта". 

У 2002 році Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ надала їй почесне звання лауреата премії ім. Митрополита Андрея Шептицького. 
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
 

ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

"ВСЕМИЛОСТИВИЙ! Як душа болить!.. 
Мої Святині люцифер знеславив", – 
Ридав ГОСПОДНІЙ раб, Митрополит, 
Припавши до ХРИСТОВИХ ран кривавих. 

І денно й нощно БОГОВІ моливсь. 
Довкола – тьма погорди, кривда, горе… 
Повергнуті у виразках хули, 
Стояли рідні Храми і Собори. 

Мій БОЖЕ! Спозирни: гірка печать 
Лягла на Його Праведне обличчя. 
Убогі духом, скривджені мовчать, 
Лиш Правда крізь злослів’я чорне кличе. 

"Помилуй, порятуй, спаси народ! 
Воздвигни з бездуховної руїни. 
Яви нам Єдність, Істину, Добро!", – 
Благав Пророк і Пастир України. 

Хай БОЖЕ Милосердя нас спасе! 
Хай сяє БОЖА Істина зорею 
У Слові, що явив нам Наш Мойсей. 
Молись за нас, Великий наш Андрею.

Я ВІРЮ: В УКРАЇНІ НЕ СТРІЛЯТИМУТЬ, 
БО В НЕЇ Є МОЛИТВА ПРОТИ КУЛЬ. 
З ВІРОЮ В БОЖУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ, 
З НАДІЄЮ НА МИР НАДІЯ КМЕТЮК.

 

Літературна премія імені Тараса Мельничука

заснована Коломийською міською радою в 1996 році.

Вона присуджується щорічно окремим літераторам, спілкам та громадським об’єднанням літераторів за високохудожні літературні твори, які сприяють духовному росту громадян, є духовними набутками українського народу.

1 червня 2016 р. лауреатом стала Надія Кметюк.

 

Поети-журавлі

Літературне дослідження Сніжани Фейчук.

(Слижук М.В., керівник літературної студії “Подих Сокільського”, що при Тюдівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, вчитель української мови і літератури).

 

                    Ой летів журавлик з дому на чужину,

І у небі плакав тяжко і ридав,

Покидав тополі, покидав калину

І навіки землю рідну покидав.

              Марко Черемшина

...Відлітали у вирій журавлі. Безмірна туга і печаль розносилась по світу від того журавлиного плачу. Та чи всі повернуться з чужини? Нещасні..., немов каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, немов осінній дощ.

Хто ж то є ті журавлі, що у вирію так довго? Це – наша родина українська, розкидана по америках, бразиліях, австраліях...

Богдан Кравців, Федір Заставний, Іван Мацинський, Ігор Павлюк, Валентин Мороз, Міра Гармаш, Марта Калиновська, Михайло Ковач, Олександр Де, Василь Барка, Роман Бабовал, Віра Вовк...

Поети –журавлі. Ні, це вже журавлі-веселики, які повертаються на рідну землю думками, словом. Бо хіба ж можна забути рідну землю, метеринську ласку, колискову мову?

Ми постараємось, щоб наше літературне дослідження було невеличким відкриттям, бо розглянемо ще одну сторінку з невідомого. Це розповідь про дитинство, проведене в нашому рідному селі Тюдові, талановитої поетеси, драматурга, перекладача українського зарубіжжя, представниці гуцульської діаспори в Бразилії Віри Вовк, бо, як писав видатний німецький поет Генріх Гейне, для того, щоб пізнати людину, треба піти в його країну, в світ його дитинства. Хочемо наголосити, що куди б не закинув лютий життєвий вихор наших земляків, вони завжди будуть пам’ятати, якого вони кореня, якого роду, де їх батьківщина. Саме про це пише Віра Вовк у своєму вірші “Автопортрет”.

 Мої батьки – старого роду,

Та кров моя – червона кров:

Гуцульсько-бойківська порода

Одвертий погляд шле з-під бров.

Низьких і рівних, що бувають,

Над Рибниць зеленню кладки,

Чоло пряде думки й ховає,

Як віно, за тонкі складки.

Каштани хвилями спливають

На дотику вузьких пліч,

І щось дитяче промовляє

В устах округлих, з ясних віч.

Дме простір від Карпат по Анди,

Хоч найдеш в них, як епітет,

Що чайові плекав троянди

Мій дід священик і поет

«Моя мати, Марія Степан, ходила в 1924р. на український тайний університет, аж доки польський уряд не ув’язнив його членів. Посидівши трохи в темноті і роздумавши свою долю, вона рішилася втікати за границю, до Праги. Там її познайомили з молодим студентом медицини, Михайлом Вовком, вона закохалася і вийшла заміж.

Не дивлячись на всі зусилля і старання, вона ніколи не дістала учительської посади в Кутах, де батько працював лікарем, тому сиділа переважно у своїх батьків у Бориславі й там учителювала.

Але я майже не вродилася в Празі.

Уявіть собі, що це була б за трагедія! Не вродитися під чудовими велетенськими міртами, що якраз обсипалися аж під стелю білим цвітом, не бути купаною руками моєї дорогої бабусі в дерев’яній балії і, відкривши вперше очі, не бачити кольорових порцелянових тягарців від звислої електричної лямпи! Кожний  то має інші амбіції на світі Божім, а моєю було, безперечно, щоб мене полоскали вперше бабусині руки теплою бориславською водичкою в широкій балії!

О, кохана бабусенько! Ти заплатила дорого за свій осуд. Ти несла мене на плечах і згиналася при кожній ягідці, щоб я її зірвала власними руками! Мої двоюрідні браття і сестри по боці Степанів, старші й молодші, мусять вже вибачати: я знаю, що я тобі найлюбіша серед внуків”   

Віра... Вірочка. Може, саме тому назвали її Вірою, бо віра в добро, торжество справедливості перемагає.

“Я народилася на Львівщині в Бориславі, на землі Івана Франка. А виросла на мальовничій Косівщині, в Кутах, де мій батько працював лікарем, а дід у Тюдові був священиком. Прізвище він мав Вовк. Гадаю, що воно прийшло до нас від козаків. Та ось, коли дідусь приймав сан, він, за правилами, міг змінити своє прізвище. Людина він був дуже добра й чуйна, знав, що буде священиком у гуцульському селі. А гуцули – люди забобонні, для них вовк – то щось вороже, страшне. Це ворог, що краде і вбиває їхніх овець. Отож вони не повірять священикові, котрий має таке ймення. Отоді він вибрав прізвище – Селянський, що немов би наближало його до людей, серед яких він мав жити”, — так розповідає про себе Віра Вовк-Селянська. Бо тепер, коли пише наукові праці, то підписує “офіційним” прізвищем – Селянська. А коли публікує поезії – то Вовк.

Дерев’яний  стилевий дім Селянських стояв серед тої гори, яку полощуть три потоки. В долині – Черемош, як “зелена гадюка”. Довкола бабусиного дому цвіли, як бур’ян на волі, запахущі квіти всіляких родів, передусім бурякові васильки, георгінії і далії, а по ганку пнулася шипшина. Ганок пахнув живицею, аж у носі свербіло. Направду, ніде не можна найти кращого закутка під ясним сонцем! Тому ми вже такі, що наше серце переливається в вересневі ночі, коли через ціле небо падають зорі, крешуть іскри або коли буковинські ліси за Черемошем просякають щораз глибше пожежами старого золота і кривавих буків між островами свіжої, непорушеної зелені ялиць, що ще дужче підкреслює гарячі барви листяної деревини. Ночами не видно тих барв; вони тонуть у надрічних мряках і сутінках, але чути до болю гостру свіжість і шум ріки, що піниться коло Білих каменів, ліричний журкіт потічка Дзвінки, що сиплеться потім дівочим сміхом у Черемош, зараз-таки коло нашого грунту. А коло дому поставали собі, як достойні молодиці, груші, смереки і горіхи, попереплітані по їх власній волі, бо на бабусинім горбі ніщо не вдягало однострою. В неї навіть загороди не було, а малесенькі “красуні” приходили до нас продавати на довгих степлах трав суниці, визбирані там же таки, в нашому городі”.

Вечорами сім’я Селянських сидить на обширному балконі, слухає шум Черемоша внизу і дивиться на зоряне небо.

А яке велике щастя було для маленької Віри гуляти в бабусинім домі, де “Арідник курить вечорами люльку”, або качається на Перцевім полі...

Що то за поле! “Де ви б бачили стільки польових квітів нараз, стільки метеликів і зозульок, як на Перцевім полі? А його поодинокі дерева виміряні для того, щоб з їх конарів приглядатися “гайчатам” на ріці”.

На цьому полі мріяла поставити собі хату з кругляків, “класти між вікна зимою ягоди калини, щоб позамерзали і посолодли, і їсти собі малаї з калиною”. І ще мріє про гуцульську ношу, кутий хрестик на намисті і перстень-чорнобривчик.

Віра Остапівна признається, що вона не була іншою від тих дівчат, що збиралися в бабусиній широчезній кухні на вечорниці, і як тільки заграють цимбали й скрипка, як “Мошко Капітан (не жид, а майже легендарний гуцул-музика) задріботить пальцями на флоярі, кидаються у вир “гуцулки” й “коломийки”, аж на миснику дзвенять мальовані полумиски.

Як же мені не бути такою, як моя бабуся, що й сама любила з “дівчатами-красотками” задріботіти “дрібушечки”, а з легінями пореготатися щиро, з часто досить перчених дотепів?”

Односельчани з любов’ю згадують і тепер дружину священика Селянського Катерину, бабусю Віри Вовк. Вона мала “золоте серце і славу на далекі села. Як прийде, бувало, хто в підраній сорочці, вона витягала зі скрині будь-яку річ котрогось із синів і давала. Ця безмежна щедрість, що подобала на щедрість чистої і нерозумної дитини, приводила часом до родинних конфліктів. Бо ж не було, по правді, нічого на світі, чого вона не дала б, якби її попросити, і розпоряджувала теж цілком самозрозуміло добром своїх дітей. Уявіть собі, наприклад, як мої стрийки, тоді хлопці під вусом, збиралися десь під маєвий вечір на вечірки, а тут нараз – де поділися нові черевики?

- Та я, синку, за “простибіг” кривому Яцеві дала. Він прийшов босий...

Ну, і що ж? Можна було злитися, нарікати, проклинати кривих Яців, але говорити на розум з бабусею не було можна. Бо і що кінець кінців важливіше на світі: вечірки чи криві Яці? Бабуся плакала, а я не могла знести її сліз, я обіймала її сильно руками і просила, щоб вона розказувала мені казок або казала поезії               мого діда Григорія Вовка”. Тому й не дивно, що “мої прадіди поховані на старім цвинтарі в с.Тюдові. сходить м’ята, пахнуть фіалки коло їх кам’яних грабівців, а глогорожа пнеться аж на хрести з їх гербами ходачкової шляхти”.

... Час від часу я відвідую могилу предків Віри Вовк, щоб поклонитися і віддати їм  шану.

Це огороджена могила, на якій височіє невеликий постамент, схожий на скелю, що закінчується кам’яним хрестом. Складається враження, що цей хрест щойно зроблений із верби, навіть збереглися зумисно залишені листочки, котрі нагадують про плинність часу, минучість життя людського. До хреста “прикріплені” маки та “прив’язаний” якір. Саме таким був герб ходачкової шляхти Волянських (родичів по бабусі Віри Вовк). Внизу напис:

Тут спочивають

Йосиф де Приятель Волянський
майор роджений 18 марта 1833

Умер 19 вересня 1892 р.

Марія з Майковських

Волянська
роджена 18 вересня 1813 р.

Умерла 9 лютого 1907 р.

Щораз дивлюся і відкриваю заново таємниче, далеке, незнане, загадкове для себе.

Віра Остапівна каже, що дід походив з багатої селянської родини з Вовчинця біля Станіслава (тепер Івано-Франківськ).

“Ще молодим богословом вподобав собі русяву, довгокосу шляхтяночку. Вони подружилися і жили щасливо, вродилося їм щось чотирнадцятеро дітей, з цього половина ще живе, але розсіяна тепер по усьому світі. Дід сповідав і причащав гуцулів, плекав троянди і писав книги, які через обі війни позатрачувалися, на мій превеликий жаль.

 Пригадую собі ще тільки обкладинку “Орлеанської дівчини”, одне оповідання з “Радикальних образочків”, в якому досить дотепно показано бундючі й смішні зусилля комуни між нашим простолюддям”.

 Розбиті мрії про нову Українську Державу “загнали його в могилу”. То були важкі повоєнні часи, коли бабуня повдовіла. На неї впали тяженні обов’язки виховання дітей і боротьби “за чорний хліб, бо з її віна мало осталося. Волосся бабуні посивіло; вона була біла, як голубка, з зовсім молодим, рожевим обличчям, та все ж таки їй вдалося вивести дітей в люди з Божою поміччю, а з допомогою найстаршої Оксани поставити гарний дім коло Облазу” (в Тюдові).

Маленька Віра “не раз сиділа під гребінковим килимом з киданими трояндами на чорнім тлі (косівська копія старокиївського з 17-го віку) і слухала бабусиних оповідань, жаліючи без міри, що мені не довелося народитися раніше і пізнати особисто мого великого і мудрого діда. Знаю, тільки, що мій батько був дуже схожий на нього. Раз якось, жартом, натягнув він на себе ревенду (одяг священика) свого друга, отця Терлецького, і дав собі зробити фото, а за якийсь час всі з рідні думали, що то – ранішнє фото мого діда.”

Признається Віра Остапівна, що в дитинстві “нічим не різнилася від других дітей, нічого не було більш особливого, хіба що я вміла скоріше від них писати і сиділа залюбки на горісі, записуючи свої співанки, коли вони співали свої на будь-яку мелодію, не записуючи. Признаюся щиро, що мої були куди скромніші; я цвіркотіла собі, як пташка, до бабиних горбів, а вони складали цілі драми”.
            Однолітки “навчили мене історію Дзвінки, Довбуша; і теж такі “технічні” речі, як ліпити хрищатий барвінок і папорть на вікна в Зелені свята, як плести коровам вінки на роги, і як добирати волічки на уставки”.

Життя на Черемошевім піску Віра прирівнювала з усім свіжим і здоровим: “в руці велика “байда” чорного хліба з маслом, в другій – дві довгі гички цибулі за чуб, на голові, неначе велетенський чуб, солом’яний капелюх, а ноги, обсмалені і сині від босого ходу, плюскочуть і бродять до Білих каменів. Яка розкіш – Черемошеві пристрасні пориви!

Вода в Черемоші підносилася часом скоро, і моя сукенка на березі плила собі, як святойванський віночок, за струєю, а я, падаючи на ковзьких каменях і оббиваючи собі коліна, гукала Юркові й Марічці:

- Рятуйте моє плаття, ади пустили шлюзу! Дараби йдуть!”

Сьогодні вже й не пам’ятає Віра Остапівна, чий то був Юрко й Марічка. Але пригадує добре, як “Юрко зловив суконку і ніс, як бунчука, на довгій лозі; як ловили рибу на обід, і як збирали прибережні кольорові камінці”. Була в мене їх ціла коробка, але велика війна занапастила все моє добро разом з камінчиками, сушеними волохатими дзвониками, пір’ячком сойки і осіннім, зубатим листям...”

Зима 1933 року. Все живе замикається в топленій хаті і тільки “я ковзаюся на санчатах щасливо про 40º морозі.

Цієї зими я йшла в процесії за коругвами і дядьками в киптарях в новім киптарику, затягаючи голосно, як молодий дяк:

“Є-е-елице, во христа хрестися, во хреста облекостися!”

На замерзлому, приборканому Черемошеві стояв великий хрест з льоду, замаєний вінком із смеречиння і калини. Отець Терлецький в золотих ризах занурював трираменний свічник з горючими восковими свічами в полонці, потім ми всі черпали свячену воду з Черемоша глиняними дзбаночками і пили – на здоров’я!”

Віра Вовк каже, що від того часу все святе має “характер смирного і приборканого, як Черемош на Йордан”.
             Звертаючись подумки до України, не може не згадати свого дитинства, яке провела в Тюдові. Чому? Бо “все ще черпаю наснаги з тебе, мій Краю, за всі минулі літа нашого циганського блукання по чужих закутинах. Так, як сирота, що з гордощами, хоч у сльозах, підносить голову, пригадуючи: “В мене теж були батьки, я не знайда”.

З любов’ю та ностальгією згадує тепер Віра Остапівна і Свят-вечір, коли вся рідня: (не тільки діти і внуки) тітки, вуйки, стрийки з жінками, їхні браття і сестри, друзі і челядь сиділи за столом, позастелюваним білими скатертями і запашною їжею, у бабусиному домі. “Кожний з них почувався галузкою зеленої різдвяної ялинки. Я, наймолодша, говорила голосно за них “отченаша” і гинула зі страху, щоб не забути яке з його прохань, щоб нам не обірвалося яке благословення...

Не знаю, чи я зле молилася, чи занадто шибала очима по свічках, але галуззя тієї великої різдвяної ялиці повідрубувано від пня і попересаджувано в різні підсоння. Часом, здається, вони набирають прикмет  і виразу якоїсь іншої, місцевої деревини...”

Згадуючи Тюдів, з яким пов’язані роки дитинства, Віра Вовк пише в одному до нас з листів, що вона “каже щиру правду, так глибоко, як це тільки можливе для поета вищерблених грабових листочків і кольорових камінців з дна Черемошу...”

 Коли Віра Остапівна через багато років уперше відвідала Україну, то у книзі відгуків у музеї Т.Г.Шевченка, в Каневі, написала: “Я принесла тобі через океан серце. А сьогодні я кажу Україні: “Я збережу за океаном твоє серце”.

Справді, тугою за рідним краєм, любов’ю до землі батьківської пройняті всі листи, які надходять нам.

В одному з листів Віра Вовк пише, що вся “дослідницька робота у питанні діаспори нам на Заході, як ніколи  потрібна”.

Збуваються пророчі слова Святого письма: “нема нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться”.

І дай, Боже, всій нашій родині українській не збитися з дороги, по якій ми йдемо.

Хай допоможе нам в цьому віра, надія, любов!

 

      

Література

1. Василашко В.Ф., Міщенко Л.І. Атом серця. – К.: Веселка, 1993.

2. В. Яременко, Є. Федоренко. Українське слово. – К.: Рось,1994.

3. Віра Вовк. Спогади. – К.: Родовід,2003.

 

 

 

Додатки

Додаток 1	Презентації: Думи та історичні пісні Біографія Т.Г.Шевченка Життя і творчість М.Коцюбинського Біографія В.Сосюри Біографія В.Підпалого Значення творчості О.Довженка Біографія О.Довженка Творчість І.Малковича Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч» Біографія Лесі Українки Поезія Лесі Українки Біографія Івана Карповича Тобілевича
Додаток 2	Фільми: «Володимир Сосюра.Життя і творчість» «Дорогою ціною» «Дума про Марусю Богуславку» «Обличчя української історії. Леся Українка» «Обличчя української історії. Тарас Шевченко» «Сто тисяч»
Додаток 3	Методичні рекомендації
Додаток 4	Календарно-тематичне планування (8 клас)

 

 

 

 

Відділ освіти

Косівської районної державної адміністрації

Методичний кабінет

 

 

 

Інформаційний паспорт

навчальних тем

 з української літератури

  8-ий клас

                                                     

                                                                 

                                                                        

 

 

                                                          Кричун Надія Ярославівна,

вчитель української мови і літератури

Рожнівського НВК «Гуцульщина»

                                                      імені Ф.Погребенника  НаУКМА,

                                                    спеціаліст

вищої кваліфікаційної категорії,

                                                       педагогічне звання

                                                      «Старший учитель».

 

       

 

 

 

2018 рік