Методична розробка "Методика «Карусель» як спосіб організації роботи динамічних груп в ході освітнього процесу з хімії"

Агрономічненський ліцей

Агрономічної сільської ради

Вінницького району

Вінницької області

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика «Карусель»

як спосіб організації роботи динамічних груп в ході освітнього процесу з хімії

 

 

 

 

 

Олена НАСКАЛЬНА

вчитель хімії

спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії

«Учитель-методист»

 

 «Те, що діти можуть зробити разом сьогодні, - завтра кожен з них зможе зробити самостійно»

                                                                                                 Л.С. Виготський

Вступ

Існуючий стереотип про незамінність традиційних способів пояснення нового матеріалу, видів опиту­вання й оцінювання знань сьогодні вщент  розбивається Концепцією нової української школи.  І хоча в навчальних закладах збереглися пе­режитки авторитарної педагогіки, де учень висту­пає не суб’єктом, а об’єктом навчання, реформа освіти покликана докорінно змінити не лише підходи до навчання, а також сформувати нову особистість вчителя і нову особистість учня.

Нові державні стандарти освіти, Концепція нової української школи в основу освітнього процесу ставлять діяльнісний підхід як необхідність для  розвитку ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію. Ідея діяльнісного підходу пов’язана з діяльністю, як засобом становлення і розвитку суб’єктності. Це не сукупність окремих освітніх технологій чи методичних прийомів. Це методологічний базис, на якому будуються різні системи навчання зі своїми конкретними технологіями, прийомами і теоретичними особливостями. Діяльнісний підхід є альтернативним методу трансляції знань і їх пасивного засвоєння, дозволяє досягти освітніх цілей, що втілюють потреби суспільства і держави.

Використання методу динамічних груп в організації освітнього процесу забезпечує формування всіх необхідних складових діяльнісного підходу в освіті.

Сучасному учневі не потрібний  вчитель у звичному розумінні цього слова. Він хоче бачити поряд із собою  друга, порадника, наставника, консультанта, коуча і не тільки в особі вчителя.  Ці запити учень можна задовільнити в ході роботи у групі, коли у ролі друга, порадника, наставника, консультанта, коуча виступає він сам або його одногрупники. І саме тоді, коли учи­тель перестане бути єдиним незаперечним наставником, дозволить учням частину функцій перебрати на себе, зрозуміє роль і значення самостійної групової роботи школярів як основної форми оволодіння знання­ми та практичними навиками,  відбудеться перехід від авторитарної до гу­манної педагогіки, педагогіки партнерства та взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Метод динамічних груп у педагогіці

Останнім часом, коли цінність активних методів навчання не просто зросла, а стала необхідною, у педагогічній літературі часто зустрічаються рекомендації використати групову роботу, оскільки доведена її ефективність у розв’язанні широкого кола завдань. До прихильників   такої форми роботи відношусь і я.

Індивідуалізація на­вчання в класно-урочній системі передбачає робо­ту вчителя одночасно з різними групами учнів. Така форма організації навчання вимагає роз­робки до кожного уроку завдань різних ступенів складності, використан­ня різних критеріїв оці­нювання, проведення додаткових занять з відста­ючими учнями з урахуванням аналізу при­чин їх неуспішності. Якщо вчитель цього не робить, то він ставить у невигідне становище всіх учнів, і сильних, і слаб­ких. Сильні учні втрача­ють інтерес до засвоєння знань, якщо педагог по­яснює матеріал, повто­рюючи одне і те саме по кілька разів. Слабкі учні, у свою чергу, перестають слухати пояснення вчи­теля, якщо матеріал ви­кладається на більш складному рівні, ніж це доступно їх розумінню.

Можливість задовольнити освітні запити кожної дитини, дати  їй реалізуватися на уроці як учню, товаришу, лідеру, а іноді – як вчителю, дають групові форми роботи. Для мене найбільш цікавою і продуктивною видалася така форма групової роботи як динамічні групи. Багатолітній педагогічний досвід  дав можливість «відшліфувати» таку форму роботи, відкинувши зайве і виділивши головне, а саме:

1.  На уроці клас поділяється на кілька динаміч­них груп для розв’язання поставлених завдань. Важ­ливе значення має чисельність груп. Кількість учнів динамічної групи — 3-5. У такому випадку в групі складаються найбільш сприятливі умови для роботи.

2. Кожна динамічна група одержує певне завдан­ня і виконує його під безпосереднім керівництвом ведучого — лідера групи або вчителя.

Для успішної роботи груп потрібно, щоб кож­ний учень оволодів елементарними вміннями са­мостійної пізнавальної діяльності. Із цією метою вчитель проводить конкретний інструктаж, який розкриває послідовність дій учнів під час виконан­ня роботи, влаштовує додаткові консультації для окремих дітей, частіше здійснює систематизацію та корекцію знань під час вивчення теми.

3.  Завдання виконуються способом, який дає змогу враховувати індивідуальний внесок кожного члена групи. Особливе значення в цьому випадку мають умін­ня працювати з підручником, електронними носіями інформації, матеріалами мережі Інтернет, проводити за інструк­ціями лабораторні роботи, спостерігати, фіксувати отримані результати і на їх основі робити виснов­ки. У зв’язку із цим важливо, щоб на перших етапах роботи з групами вчитель приділяв особливу увагу формуванню навичок самостійної діяльності.

4.  Склад динамічної групи не є постійним. Він підбирається таким чином, щоб максимально реалі­зувалися навчальні можливості кожного члена групи.

Успіх навчання в групах залежить від того, як організована робота. Потрібно правильно добира­ти склад груп. На початковому етапі роботи най­більш ефективними є неоднорідні групи, які утво­рюють учні з різним рівнем знань з предмета. Усі члени групи взаємно доповнюють один одного. У таких групах розвиток особистості в соціально­му, творчому плані відбувається більш інтенсивно. Усі члени колективу повинні бути взаємно добро­зичливими, тобто діє принцип психологічної суміс­ності. Негативне ставлення учнів один до одного перешкоджає продуктивній діяльності. Дуже швид­ко в групі з’являється свій лідер. Слабкі учні також виявляють активність, у них формується вміння самостійно одержувати знання.

Поступово члени групи вчаться самостійно пра­цювати й успішно засвоювати програмовий матері­ал. Сильні учні вже не відіграють провідну роль, їхній інтерес до роботи знижується. На даному етапі роботи доцільно сформувати нову групу.

Важливо забезпечити учням можливість перехо­дити з однієї групи в іншу, дотримуватися принци­пу добровільності. За такої форми роботи максимально викорис­товуються колективне обговорення результатів, взаємні консультації під час виконання складних завдань. Зберігається й самостійність кожного учня, а вчитель має можливість працювати з більшою кількістю школярів. Та й учні, які допомагають слабшим товаришам у засвоєнні найбільш важких питань, самі отриму­ють при цьому не меншу користь. Вони максималь­но актуалізують свої знання, закріплюють їх, пояс­нюючи матеріал однокласникам.

5.  Для всіх груп школярів обов’язковим є за­своєння програмового матеріалу, а в якому обсязі буде опрацьовуватися додатковий матеріал, учні в динамічних групах вирішують самі.

6.  Створюються умови для самовдосконалення. Учень може порівняти свої досягнення зі здобут­ками інших учасників динамічної групи; об’єктив­но оцінити свої знання, навчитися приймати себе і як особистість, і як члена колективу.

7.  Учні вчаться висловлювати свої думки, керу­вати своїми бажаннями та емоціями, які заважа­ють роботі інших учнів і досягненню гармонії.

8. Працюючи в динамічній групі, учень задоволь­няє свої амбіції у творчій діяльності, спілкуванні, пізнанні, лідерстві, самореалізації.

9.  Учасники динамічної групи вчаться надавати допомогу один одному, висловлювати згоду та не­згоду з думками інших. 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Опис організації роботи в динамічних групах за методикою «Карусель»

Однією з методик організації роботи учнів в динамічних групах є «Карусель» (назва автора). Не претендуючи на абсолютне авторство ідеї організації роботи учнів у такий спосіб, все таки не вважаю порушенням чиїхось авторських прав свою інтерпретацію такої форми роботи. Схожим чином організовували роботу студентів під час семінарський та практичних занять викладачі вишу, де я навчалася. Це не називалося динамічними групами, не було індивідуальних карток руху студента тощо, проте була ідея організації продуктивної роботи студента таким чином, щоб максимально ефективно використати робочий час, вміння і навики кожного студента, створити умови для інтелектуального спілкування учасників однієї групи і навчати студента (майбутнього педагога)  навчати інших.

Взявши цю ідею за основу, адаптувавши її до умов шкільного навчання та предмету хімії, ввівши системність у зміну  динамічних груп, з’явилася  доступна і ефективна у використанні форма організації роботи учнів у динамічних групах, яку я назвала «Карусель».

Все просто. Найчастіше я працюю за системою 5×5×5: тобто, протягом уроку працюють 5 груп по 5 учнів у кожній і склад цих груп змінюється п’ять разів за заняття. Для того, щоб учні не витрачали багато часу на з’ясування того, в який час в якій групі працює кожен з них, а клас, де проходить навчальне заняття, не перетворився на вокзал для транзитних пасажирів, кожен учень на початку уроку отримує особисту картку, де зазначається місце роботи кожного учня на кожному етапі уроку. (Додаток 1: Зразки особистих карток з напрямком руху за системою 5×5×5)

 

 

 

 

 

Зразок особистої  картки

Особиста картка _________________________________________________

Особистий №	№ ходу	Назва групи	№ завдання	Результат роботи
1	1	А
	2	Е
	3	Д
	4	С
	5	В

В першій колонці картки зазначається особистий номер учня. Він може відповідати порядковому номеру в класному журналі або бути довільно вибраним.             

 У другій колонці зазначається номер ходу, в усіх картках ця колонка однакова. 

Третя колонка «Назва групи» має умовну назву, це те місце в навчальному просторі, куди для роботи на черговому етапі заняття переходить учень. Це місце обов’язково виділяється і маркується. Воно може мати назву, позначатися цифрами чи буквами (на зразку індивідуальної картки назву групи позначено літерами).

Наступних дві колонки можуть використовуватися за потреби в залежності від виду роботи, навчального завдання тощо.

Розглянемо тепер рух і діяльність учня, який отримав таку карту. Учень з особистим номером 1 стає учасником першої групи і переходить до групи А. Для всіх учнів цієї групи визначається завдання і час на його виконання. В залежності від завдання можуть заповнюватися колонки «№ завдання» і «результат роботи». Наприклад, одному учневі за столом А потрібно випробувати розчин хлоридної кислоти лакмусом, іншому – розчин цієї ж кислоти -  метиловим оранжевим, інші учні теж мають свої індивідуальні завдання. У такому випадку, щоб кожний з них знав, яке завдання стосується саме його, в графі «№ завдання» вказується № запитання, задачі, досліду, який виконується саме учнем з особистим номером 1. Якщо  така робота передбачає оцінку  її результату, то в останній колонці «Результат роботи» вказується або кількість набраних балів, або інший вид оцінювання результатів роботи, визначений учителем.

По закінченню часу роботи у першій групі, учень з особистим номером 1 переходить за у групу Е, де на нього чекає інший вид роботи. Далі він переходить до групи Д, С, В. (Додаток 2: Схема руху учасників динамічних груп  за методикою «Карусель»)

Таким чином кожен з учнів за навчальне заняття є учасником п’яти короткотривалих груп, кожна з яких виконує спільне завдання або  її учасники мають індивідуальну роботу і практично не взаємодіють між собою.

Кількість груп, кількість переходів кожного учня, рівень завдань і спосіб узагальнення результатів роботи груп залежить від загальних та кінцевих очікуваних результатів навчальної діяльності, самого учнівського колективу та завдань, які ставить учитель саме до роботи дітей в групах. В групах може обиратися чи призначатися керівник, цю роль може відігравати вчитель, а може іти робота  на засадах рівноправного партнерства. У деяких випадках (особливо при контролі знань, вмінь, навичок) учні в групі можуть працювати автономно, не взаємодіючи один з одним.

Дітям подобається, коли в одній з груп їм не доводиться працювати, а пропонується розвантаження, прийоми релаксації. Це може бути що завгодно -  цікаве повідомлення, ребус, веселий відео фрагмент, можливість вільного спілкування один з одним – все, що не є основною  навчальною діяльністю. Деякий час практикувала в одній з динамічних груп фізкультхвилинку, але швидко відмовилась від цього задуму – в межах одного навчального кабінету  сумістити навчання і виконання фізичних вправ мені не вдалося.

Стандартний набір  індивідуальних карток (додаток 1) складається з 25-ти карток, тобто розрахований на клас, в якому навчається 25 учнів. Якщо дітей менше – залишаться зайві картки. Якщо дітей більше – створюються додаткові картки, тоді в кожній групі буде більше п’яти учасників або утворюється  більше груп.

Організувати чітку роботу груп за такою системою не складно, головне завдання вчителя у тому, щоб при підборі завдань для кожної групи чітко розрахувати час, необхідний для їх виконання. Важливо, щоб час для виконання завдань різними групами був однаковим, оскільки перехід  учасників з однієї групи до наступних має відбуватися синхронно, по таймеру або за командою вчителя.

Постає запитання: на яких уроках використання такої форми роботи є найбільш ефективним?

Використовуючи таку форму роботи протягом 20-ти років своєї педагогічної діяльності прийшла до висновку, що раніше найменш ефективною така форма роботи учнів була на уроці засвоєння нових знань, умінь, навичок. Хоча при ретельному плануванні, відборі навчального матеріалу, визначенню завдань для групи в цілому і кожного учня окремо – така форма роботи давала ефективний результат. Однак сьогодні, коли активно застосовуються в освітньому процесі методика випереджувального навчання,  технологія змішаного навчання за моделями «Перевернутий клас», «Ротація за станціями» чи «Ротація за лабораторіями», така форма організації учнів на уроці не лише можлива, а навіть необхідна і найбіль8ш вдала.

Також доцільно використовувати таку форму організації роботи на уроках узагальнення та контролю знань, при формуванні навиків розв’язування розрахункових задач, при виконання лабораторних дослідів, практичних робіт, розв’язуванні експериментальних задач, роботою над міні-проектами, на уроках, що проводяться у вигляді рольових ігор, на інтегрованих, бінарних  уроках. Учасники однієї динамічної групи можуть навчати один одного, контролювати один одного, виконувати спільне завдання. Також в динамічній групі може не відбуватися ніякої взаємодії між її учасниками – тоді це просто місце роботи учня на певному етапі уроку. 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «За вміння працювати з людьми я  готовий платити більше, ніж за будь-яке інше вміння на світі»

Джон Рокфеллер

 

3. Використання методики «Карусель»  в організації роботи динамічних

     груп

 

 3.1. Організація групової роботи за методикою «Карусель» в ході

        проведення лабораторних дослідів та практичних робіт на уроках

         хімії

Практична робота є одним із видів обов'язкових самостійних робіт учнів. Вона передбачена навчальним планом  і проводиться під керівництвом учителя із застосуванням спеціальних приладів, матеріалів, інструментів та інших засобів навчання. Вона сприяє реалізації міжпредметних зв'язків, зв'язку теорії з практикою, розвитку інтелектуально-пізнавальної активності учнів. Крім того, проведення практичної  роботи забезпечує реалізацію єдності пізнавальної та практичної діяльності учнів у процесі вивчення основ наук; залучення низки аналізаторів, які сприяють прискоренню процесу формування наукових знань учнів, умінь використання методів науково-дослідної діяльності.

Практична  робота — органічна частина навчально-виховного процесу. Вона безпосередньо пов'язана з навчальним експериментом, дослідами, виконанням домашніх експериментальних завдань, розв'язуванням задач з використанням спостережень та дослідів. При цьому повною мірою проявляється роль експерименту як джерела знань та критерію істинності теорії.

Те ж саме стосується і лабораторних дослідів, які на відміну від практичної роботи є короткотривалою формою експериментально-дослідницької діяльності учнів. Однак в сучасних умовах, коли школа не забезпечена необхідною кількістю хімічних реактивів, лабораторним обладнанням та посудом виконання практичної частини навчальної  програми з хімії часто зводиться нанівець: виконання дослідів, розв’язування експериментальних задач замінюється «Віртуальною лабораторією»,  відеофрагментами з мережі Інетернет, індивідуальна чи парна робота переводиться у формат великих груп або виконується фронтально. За таких умов не відбувається формування експериментально-дослідницьких навиків в учнів, в повній мірі не виконується практична складова навчальної програми. З одного боку можна зрозуміти вчителя – якщо немає необхідного забезпечення для виконання практичної складової програми, потрібно «викручуватися» за допомогою «Віртуальних лабораторій» або проведення практичних робіт і лабораторних дослідів фронтально (у гіршому випадку – перевести все у формат демонстрації).  З іншого боку можна обійтися мінімумом реактивів, посуду і обладнання, але дати можливість кожному учневі долучитися до експерименту. Тим паче, що діти найбільше на уроках хімії люблять саме такий вид діяльності.

Наведу приклад, як можна організувати проведення практичних робіт, використовуючи «Карусель»

9 клас

Практична робота №2 «Реакції йонного обміну в розчинах електролітів»

Мета: закріпити навички проведення реакцій йонного обміну в розчинах електролітів. 

Група А. ЇЇ учасники виконують завдання 1: налийте у пробірку 2-3мл розчину натрій карбонату і долийте до нього 2-3мл розчину барій хлориду. Вкажіть ознаку реакції, яку ви спостерігаєте. Складіть рівняння у молекулярній, повній і скороченій йонній формах.

Завдання виконується всіма учасниками групи, між собою вони самостійно розподіляють ролі, роблять необхідні записи.

Група В. Її учасники виконують завдання 2: налийте у пробірку 2мл розчину натрій карбонату і повільно долийте до нього 1мл розчину хлоридної кислоти. Вкажіть ознаку реакції, яку спостерігаєте. Складіть рівняння реакції у молекулярній, повній та скороченій йонній формах.

Робота організовується аналогічно до групи А.

Група С. Її учасники виконують завдання 3: налийте у пробірку 2-3мл розчину кальцій гідроксиду і додайте до нього краплю фенолфталеїну. Вкажіть колір, якого набуває фенолфталеїн в розчині кальцій гідроксиду. Складіть рівняння електролітичної дисоціації кальцій гідроксиду. Долийте краплями до забарвленого розчину кальцій гідроксиду розчин хлоридної кислоти. Які зміни відбулися? Складіть рівняння відповідної реакції у молекулярній, йонній повній та скороченій формах.

Робота організовується аналогічно до групи А.

У групах Д і Е завдання дається кожному учаснику, тому в особистій картці в колонці «№ завдання» зазначається №  досліду, який виконує учасник цієї групи.

Група Д: Проведіть хімічну реакцію з використанням зазначених реактивів, складіть рівняння реакції в молекулярній, йоній повній та скороченій формах, вкажіть ознаку, яка вказує на проходження реакції в розчинах електролітів:

• №1: до 2-3мл розчину Купрум ІІ сульфату краплями додай розчин натрій гідроксиду;
• №2: до 2-3мл  розчину натрій гідроксиду додай краплю фенолфталеїну, а потім краплями розчин сульфатної кислоти
• №3: до 2-3мл розчину сульфатної кислоти додай краплю метилового оранжевого, а потім краплями розчин натрій гідроксиду
• №4: до 2-3мл розчину натрій карбонату додай краплями розчин сульфатної кислоти
• №5:  до 2-3мл барій хлориду додай краплями розчин сульфатної кислоти.

Група Е: використовуються ті ж завдання, що в групі Д, але в іншому порядку так, щоб кожен учень перебуваючи в групі Д і Е проводив різні реакції. Якщо вчитель хімії має в наявності достатній набір реактивів, в групі Е можуть пропонуватися для проведення інші реакції в розчинах електролітів.

 Таким чином, вчитель  приготує п’ять наборів реактивів, а кожен з учнів виконає три  досліди в складі групи і два – індивідуально. При цьому учні будуть користуватися обмеженим (за чисельністю) набором реактивів на кожному столі, що зведе до мінімуму можливість переплутати реактиви, провести реакції, які не зазначені у завданнях (зливаючи  різні реактиви, що полюбляють робити учні). Виконану таким чином практичну роботу вчителю буде досить легко оцінити об’єктивно, оскільки два завдання з п’яти  учень буде і виконувати сам, і оформляти результати досліду.

 

3.2. Організація групової роботи за методикою «Карусель» в ході

       формування навиків розв’язування розрахункових задач ( на уроках

       та заняттях факультативів і курсів за вибором)

У навчальній програмі з хімії відводиться зовсім мало часу на формування навиків розв’язування розрахункових задач. Вчитель встигає ознайомити учнів з алгоритмом розв’язку задачі, навести приклади розв’язування задач певного типу, викликати до дошки кількох учнів, запропонувати самостійно розв’язати кілька задач. Якщо використовувати лише такі прийоми формування навиків розв’язування розрахункових задач, задоволеним залишиться лише «середній» учень. Для учня з вищим розумовим потенціалом залишаться нереалізованими його можливості. Для учня, що має недостатній рівень знань  такі прийоми формування предметних навиків будуть непосильними. В ідеалі учитель в межах одного навчального приміщення, в межах одного уроку має задовольнити освітні потреби кожного учня. Без залучення до своєї практики певних методичних прийомів, форм, методів зробити це не реально. Собі  я обрала в допомогу «Карусель». З її допомогою можна налагодити і роботу учнів з високим потенціалом до вивчення хімії, і роботу «сильних» учнів як консультантів, і самостійне розв’язування задач за шаблонами. Розглянемо приклади:

При вивченні теми «Розчини» (7 і 9 класи) навчальна програма передбачає формування навиків розв’язування задач пов’язаних з приготуванням, розбавленням, концентруванням, змішуванням розчинів. Часу, відведеного програмою на формування цих навиків, недостатньо для того, щоб розглянути всі варіанти задач, розв’язати по кілька прикладів з кожного варіанту, виявити труднощі з якими зустрілися учні, провести корекційні заходи і проконтролювати рівень засвоєння знань та формування навиків. Тому, якщо в освітньому закладі є можливість ведення факультативного курсу «Розв’язування розрахункових задач», то  використати на занятті роботу учнів в динамічних групах є доцільним.  Вчителю достатньо пояснити основні закономірності, що відбуваються у розчинах при їх зливанні, концентруванні, розбавленні, підготувати алгоритми розв’язку задач, завдання і при потребі – учнів-консультантів. У кожній з п’яти груп будуть формуватися навики розв’язування  певного виду задач. Така форма роботи може застосовуватись і позаурочній роботі при підготовці учасників предметної олімспіади.

Група А: розв’язування задач на приготування розчину з певною масовою часткою розчиненої речовини.

Задача (пропонується для розв’язування всією групою, при необхідності до роботи залучається учень-консультант). Обчисліть маси компонентів, необхідних для приготування 1кг ізотонічного  розчину натрій хлориду ( масова частка солі в такому розчині складає 0,9%)

(Для довідки учням можна дати поняття ізотонічного розчину натрій хлориду, відмінність у складі ізотонічного  і фізіологічного розчинів. Ця інформація може повідомлятися учнем-консультантом або подаватися як інформаційне доповнення до задачі). Якщо дозволяє час, учням пропонуються аналогічні задачі для самостійного розв’язування. У такому разі в колонці «№ завдання»  зазначається № завдання для кожного учня. Якщо у когось  з учасників групи виникли проблеми, консультант допоможе у розв’язуванні індивідуального завдання.

Група В:    розв’язування задач на розбавлення розчинів

Задача (пропонується для розв’язування всією групою, при необхідності до роботи залучається учень-консультант): Для маринування овочів за рецептом господині  потрібно 250г 3% столового оцту. У неї в господарстві є 9% оцет. Розрахуйте масу 9% оцту та масу кип’яченої води, необхідних для приготування 250 г 3% оцту.

 Разом з умовою задачі група отримує опорний конспект (схему, алгоритм), що ілюструє послідовність розв’язування задач на розбавлення розчинів.

 

Група С: розв’язування задач на концентрування розчинів (збільшення масової частки розчиненої речовини) шляхом випарювання.

Задача (пропонується для розв’язування всією групою, при необхідності до роботи залучається учень-консультант): розчин масою 200г з масовою часткою кухонної солі випарили до 150 г. Визначте масову частку кухонної солі в утвореному розчині.

Разом з умовою задачі група отримує опорний конспект (схему, алгоритм), що ілюструє послідовність розв’язування задач на збільшення масової частки розчиненої речовини в розчині шляхом випарювання.

Група Д: розв’язування задач на концентрування розчинів (збільшення масової частки розчиненої речовини) за рахунок додавання до вихідного розчину нової порції розчиненої речовини.

Разом з умовою задачі група отримує опорний конспект (схему, алгоритм), що ілюструє послідовність розв’язування задач на збільшення масової частки розчиненої речовини в розчині за рахунок додавання до вихідного розчину нової порції розчиненої речовини.

Група Е: розв’язування задач на змішування розчинів.

Разом з умовою задачі група отримує опорний конспект (схему, алгоритм), що ілюструє послідовність розв’язування задач на змішування розчинів.

***У класах допрофільної підготовки, на факультативних чи гурткових заняттях можна пропонувати алгоритм розв’язування задач груп А-Е  «квадратом Пірсона».

 

3.3. Організація групової роботи методом «Карусель» в ході

проведення позакласних заходів, хімічних марафонів, нетрадиційних уроків.

 Предметні тижні у школі є ефективною формою позакласної роботи. Вони активізують пізнавальну діяльність учнів, сприяють покращенню засвоєння навчальної програми. Тиждень хімії має свої освітні, виховні та розвиваючі цілі. І кожен з учителів хімії перед проведенням тижня (декади) хімії у школі намагається спланувати заходи так, щоб і не повторювалися заходи попередніх років, і щоб цікаво, і щоб масово, і щоб кожен учень був задіяний у тому чи іншому заході.   Щоразу, при проведенні тижня хімії я планую такий захід, як Хімічний марафон. Для його проведення я вивільняю один урок хімії, визначаю тему хімічного марафону, а для того, щоб задіяти усіх учнів класу, використовую «Карусель». Тема хімічного марафону може відповідати матеріалу, що вивчається або носити загально хімічний характер. Суть такого заходу у тому, що за кожним з п’яти столів є набір індивідуальних завдань і скринька для відповідей. Кожен учень класу відвідує п’ять станцій, дає відповіді на 5 запитань і в результаті кожен отримує оцінку. Якщо тема марафону відповідає матеріалу, що вивчається – навчальний бал виставляється в журнал. Якщо тема марафону носить загально хімічний характер – навчальний бал виставляється за бажанням учня.

Хімічний марафон може використовуватись як відбірковий етап для визначення учасників змагань більш високого рівня.

Приклад завдань для хімічного марафону загально хімічного спрямування, тому може використовуватись у різних вікових групах. Причому, практикою доведено,  що учні старших класів мають гірші показники за учнів 8-9 класів.

Стіл А «Хімічні елементи»

Запитання 1: Який хімічний елементи обов’язково  повинен входити до складу зубної пасти для захисту зубів від карієсу?

Запитання 2: Який елемент найпоширеніший у Всесвіті?

Запитання 3: Як називається елемент, що утворює просту речовину ртуть?

Запитання 4: Назва якого елемента у перекладі означає «той, що народжує воду»?

Запитання 5: Який елемент найпоширеніший в атмосфері?

 

Стіл В «Речовини навколо нас»

Запитання 1: Ця речовина утворюється в повітрі після грози, під час роботи лазерної копіювальної техніки (ксероксів), а всій планеті загрожує «дірка», що утворилась в оболонці з цієї речовини. Як називається ця речовина? Якою формулою виражається її склад?

Запитання 2: Яка речовина є найлегшою? Вкажіть  її назву та формулу.

Запитання 3: Яку речовину у твердоту стані називають «сухим» льодом? Вкажіть її назву та формулу.

Запитання 4:  Ця проста речовина найтвердіша з усіх речовин, що існують в природі. Найбільші родовища цієї дороговартісної речовини знаходяться в Австралії, країнах Африки та в Росії. Назвіть цю речовину та хімічний елемент, що її утворює.

Запитання 5: Ця речовина  колись була дуже дорогою і навіть використовувалась як гроші. Людина з’їдає за рік у середньому 7-8 кілограмів цієї речовини. Вона може стати отрутою, що приводить до смерті,  якщо іі доза  складає 3 грами на 1 кілограм маси тіла.

 

Стіл С « У царстві металів»

Запитання 1: Метал Сонця – золото, метал Місяця – срібло, метал Венери - … Вкажіть його назву, та назву елемента, що утворює цей метал

Запитання 2: З якого металу виплавляли перші українські гривні? Вкажіть його назву та назву елемента, що утворює цей метал.

Запитання  3: Скільки металів за версією алхіміків існувало у світі. Назвіть три з них.

Запитання 4:  Який з металів є самим легкоплавким? Запишіть хімічний символ елемента, що утворює цей метал.

Завдання 5: Який метал є  важким і водночас  дуже пластичним? З 1г цього металу скіфські ювеліри могли витягнути в нитку, довжиною 2-3 км. Запишіть назву хімічного елемента, що утворює цей метал.

 

Стіл Д «Ті, що творили хімію»

Запитання 1: Цей вчений, крім хімії, займався питаннями повітроплавання. Також багато часу приділяв він палітурній справі та... виготовленню чемоданів. Розповідають такий випадок. Одного разу вчений купував у крамниці матеріали.
     - Хто це? - спитали крамаря.
     - Невже не знаєте? - здивувався той. - Відомий чемоданних справ майстер..!

Хто цей вчений? (Підказка: цей вчений росіянин за походженням, його ім’я знає не тільки кожен хімік, а й кожен школяр, що вивчає хімію, на честь нього названо один з f-елементів періодичної системи хімічних елементів).

         Запитання 2: Якось на камзолі цього вченого порвалися лікті. Придворний франт єхидно зауважив з приводу цього:
        - Вченість виглядає звідти!
        - Ні, добродію, - відповів вчений, - то дурість заглядає туди!

Хто цей вчений? (Підказка: для того, щоб здобути освіту у юнацькому віці цей вчений пройшов довгий шлях пішки з далекого поморського містечка до Москви).

Запитання 3: За походженням цей вчений був графом, за національністю – італієць. У 20 років отримав ступінь доктора церковного законознавства. А в 28 років, спільно зі своїм братом Феліче, представив в Туринську Академію наук дві роботи, присвячені теорії електричних і електрохімічних явищ, за що і був обраний в  членом-кореспондентом цієї академії. 

Хто цей вчений? (Підказка: він вивів стале значення, що носить тепер його ім’я і використовується для обчислення кількості структурних частинок речовини).

Запитання 4: Цей вчений-практик вивчав вибухові матеріали та організував їх виробництво.  Він запатентував потужний і майже безпечний вибуховий матеріал і назвав  його  динаміт.

Хто цей вчений? (Підказка:  протягом свого життя він заробив значні статки, які заповів на присвоєння наукової премії його імені).

Запитання 5: Це один з небагатьох випадків, коли Нобелівську премію отримав один і той самий вчений. Саме цей вчений відкрив і дослідив новий вид випромінювання -  радіоактивне, відкрив і виділив з руди новий хімічний елемент з радіоактивними  властивостями - радій, заклав основи використання радію в медицині.

Хто цей вчений? (Підказка: це жінка, за походженням – полька, свої дослідження проводила разом зі своїм чоловіком, а після його смерті продовжила дослідження самостійно).

 

Стіл Е «Хімічні розрахунки»

Завдання 1:  Де більше атомів: в 5,6л кисню чи 2г  гелію? Відповідь підтвердіть   розрахунками.

Завдання 2:  Який розчин солоніший: той, якого маса 250г , а солі у ньому 60г, чи той, маса якого 470г, а солі у ньому  130г? Відповідь підтвердіть  розрахунками.

Завдання 3: Є мідь кількістю речовини 2,5 моль і кремній кількістю речовини 6 моль. Маса якої речовини більша? Відповідь підтвердіть   розрахунками.

Завдання 4:  Спалили фосфор. Складіть рівняння хімічної реакції та вкажіть  загальну суму коефіцієнтів.

Завдання 5: В якій з сполук масова частка Мангану  більша: в KMnO₄ чи MnSO₄? Відповідь підтвердіть  розрахунками.

 

3.4. Організація групової роботи за методикою «Карусель» з метою

       перевірки знань, умінь навичок

Перевірку знань учнів варто проводити на узагальнюючих уроках або комбінованих. Зі зміною стандартів освіти, підходів до організації освітнього процесу та освітнього середовища, суттєвих змін зазнає класична типологія уроків. Комбіновані уроки, що мають чотири етапи: контроль за засвоєнням матеріалу попереднього уроку й виконанням письмового домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нових знань, повідомлення й коментування домашнього завдання, поступово відходять у забуття, звільняючи місце альтернативній типології та «плаваючій» схемі уроку. Допускається вилучення деяких з етапів і за рахунок цього подовжується тривалість етапів, що збереглись. Було з’ясовано на практиці, що комбінований  урок не забезпечує малим навчальним групам тривале функціонування. Групова робота може бути організована на окремому етапі комбінованого уроку епізодично для реалізації конкретної дидактичної мети:

а) з метою оперативного усного чи письмового опитування учнів усього класу на першому етапі комбінованого уроку;

б) для актуалізації знань та вмінь школярів перед поясненням нового матеріалу;

в) з метою закріплення нового матеріалу відразу після його пояснення вчителем.

Якщо необхідно швидко опитати учнів класу, то можна використати лише 1-2 переходи з п’яти, під час яких учні виконують письмові завдання чи відповідають усно (при усній відповіді за кожним з столів працює учень-консультант або вчитель).

Для актуалізації знань та вмінь школярів перед поясненням нового матеріалу доцільно використати один перехід і організувати роботу учнів за коопераційним чи штурмовим способом організації роботи в групі.

З метою закріплення нового матеріалу відразу після його пояснення вчителем теж доцільно використати один перехід (максимум – два), а роботу в групі організувати у будь-який спосіб взаємодії між її учасниками (на етапі закріплення знань є малоефективним індивідуальна робота учасників групи).

Вдамося до розгляду одного із випадків на конкретному прикладі. 

Тема уроку "Хімічні властивості металів".

Стіл А

Завдання: Відповідно до положення металів в електрохімічному ряду напруг, укажіть, які процеси будуть відбуватися при додаванні цинку до розчину, який містить два сульфати: алюміній сульфат і купрум ІІ сульфат. Наведіть рівняння реакції.

 Рекомендований тип взаємодії між учасниками групи: штурмовий (можливо – коопераційний)^***

Стіл В

Завдання: Чи можна зберігати розчин мідного купоросу: а) в оцинкованих; б) у луджених (покритих шаром олова) відрах? Чому? Відповідь обґрунтуйте.

Рекомендований тип взаємодії між учасниками групи -  штурмовий^***

 

Стіл С

Завдання:  Алхіміки вважали одним із доказів можливості перетворення одного металу на інший таке спостереження рудокопів, які добувають мідні руди: їхні залізні кирки покривалися міддю при зіткненні з рудними водами. Як правильно пояснити це явище? Відповідь підтвердіть рівнянням реакції.

Рекомендований тип взаємодії між учасниками групи – штурмовий^***

 

Стіл Д

Завдання: Мідні предмети після занурення в розчин меркурій (II) хлориду стають ніби "срібними". Поясніть це явище, запишіть йонне рівняння.

Рекомендований тип взаємодії між учасниками групи – штурмовий^***

 

Стіл Е

Завдання:  У розчин, що містить по 0,1 моль аргентум нітрату, цинк нітрату, меркурій (II) нітрату, алюміній нітрату, купрум (II) нітрату вводиться однаковими порціями (по 0,1 моль) металічне залізо. Після кожної порції заліза розчин ретельно струшують. Який метал (чи які метали) і в якій кількості виділиться з розчину після першої добавки заліза, після другої і т. д.? Напишіть рівняння реакцій, що відбуваються, в іонній формі.

Рекомендований тип взаємодії між учасниками групи : конвеєрна чи кооперативна^***

*** - типи групової взаємодії розглядаються в наступному розділі

 

4. Типи  взаємодії між учасниками динамічних груп

Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. Відомо, що до факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей.

    Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук більш швидкого і більш правильного рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій).

Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці — обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна і привчає до прояву ініціативи.

   Робота в невеликих групах дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

 Якщо робота учнів в групах завжди організовується за одним шаблоном, це швидко стає для дітей нецікавим. Комусь набридає весь час грати роль консультанта, комусь -  роль керівника групи, а хтось не хоче постійно  бути у ролі спостерігача. Тому важливо продумувати не лише зміст завдань, їх доцільність, а й ретельно планувати тип можливої взаємодії учасників динамічної групи

1. Конвеєрна взаємодія.

За «конвеєрного» типу взаємодії між дітьми розподілена послідовність операцій, які є діями по розв’язуванню поставленої задачі (проблеми, експерименту тощо). Такий тип взаємодії зручний для відпрацювання навичок. Він ефективно працює під час освоєння операційного складу дії, де кожен учасник групи відповідає за одну конкретну операцію. До тих пір, поки не буде виконано одну операцію, не може бути розпочата інша.  

 

 

2. Штурмова взаємодія

Кожен учасник висловлює якомога більше ідей про те, як розв’язати  задачу (проблему тощо), а потім обговорюється  послідовність дій і готується відповідь від групи.

 Складніший варіант: між учнями розподіляються різні точки зору на обговорювану суперечність.

 

3. Коопераційний тип може бути використаним під час розв’язування задачі, яка потребує великих витрат часу. Для прискорення розв’язання завдання учасники групи домовляються між собою, хто й що буде робити. Продукт групової роботи скаладається з результатів роботи кожного учасника групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Більшість досліджень, що порівнювали ефективність різних форм навчального процесу свідчать про позитивний вплив спеціально організованого навчального процесу у формі співробітництва на діяльність його учасників. Це виражається в тому, що в умовах співробітництва краще вирішуються складні розумові задачі. Доведено, що в порівнянні з індивідуальною роботою по схемі «учитель-учень» внутрішньогрупове співробітництво у розв’язанні тих самих задач підвищує його ефективність не менш, ніж на 10%.  Організація групового співробітництва може підготувати формування групи як сукупного колективного суб’єкта для рівнопартнерського співробітництва з учителем, де формується колективна діяльність. При цьому принцип колективної діяльності реалізується в трьох планах: настановою учнів на колективну творчість, активною участю кожного учня у розв’язанні оставленої мети і вибором кожним учнем особисто - значущого предмету діяльності, що забезпечує індивідуалізацію навчального процесу.

             Відмічено, що при спільній навчальній діяльності:

• збільшується обсяг засвоєного матеріалу і глибина розуміння;
• зростає пізнавальна активність і творча самостійність дітей;
• менше часу витрачається на формування знань і умінь дітей;
• зменшуються дисциплінарні проблеми, зумовлені дефектами навчальної мотивації;
• змінюється характер стосунків між учнями;
• само- і взаємоповага зростають з критичністю, здатністю адекватно оцінювати свої та чужі можливості;
• учні набувають важливих соціальних навичок: такт, відповідальність, уміння поводити себе, враховувати позиції інших людей, гуманістичні мотиви спілкування;
• вчитель має можливості індивідуалізувати навчання, враховуючи при поділі на групи взаємні симпатії дітей, їх рівень підготовки, темп роботи.

                 Досягнення загальної мети відбувається завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. Безпосереднє спілкування учнів є одночасно і умовою, і результатом навчальної діяльності. Під час групової діяльності школярі, перетворюючись із пасивних учасників процесу на активних суб’єктів власного навчання, відтворюють засвоєні знання, пояснюють їх один одному, здійснюють перевірку. Щоб дійти до згоди, вони змушені прислухатися один до одного, задають один одному запитання, просять про допомогу в разі потреби. Вони вчаться допомагати іншим. Користь з такої роботи мають як і здібні учні так і учні, які в класі не  є активними. Здібні учні можуть продемонструвати свої здібності, знання, вміння без звертання  на себе зайвої  уваги  класу. Таких дітей цінять тоді й інші, бо перші виступають як вчителі, а не як суперники або конкуренти. В таких ситуаціях учні охоче вчаться у своїх однокласників. В груповій роботі повільніші діти краще справляються з завданням. У них є можливість представити свої знання та вміння в менш стресовій ситуації.

           При такій роботі відбувається постійний діалог між учнями, синтез думок, пошук різноманітної інформації, уміння виділити головну ідею і довести її до інших членів групи.

«За вміння працювати з людьми я  готовий платити більше, ніж за будь-яке інше вміння на світі», - говорив у свій час Джон Рокфеллер. Саме такого вміння набувають учасники динамічних груп в ході освітнього процесу. А це випускнику нової української школи знадобиться не менше, ніж знання хімічної науки.

 

        

 

 

ДОДАТОК 1

 

Зразки особистих карток

для учасників динамічних груп за формулою 5×5×5

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
1	1	А	5
	2	Е	4
	3	Д	3
	4	С	2
	5	В	1

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
2	1	А	1
	2	Е	5
	3	В	2
	4	С	3
	5	Д	4

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
3	1	А	2
	2	Д	5
	3	Е	1
	4	В	3
	5	С	4

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
4	1	А	3
	2	С	5
	3	Д	1
	4	Е	2
	5	В	4

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
5	1	А	4
	2	В	5
	3	С	1
	4	Д	2
	5	Е	3

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
6	1	В	1
	2	А	5
	3	Е	4
	4	Д	3
	5	С	2

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
7	1	Д	4
	2	А	1
	3	Е	5
	4	В	2
	5	С	3

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
8	1	С	4
	2	А	2
	3	Д	5
	4	Е	1
	5	В	3

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
9	1	В	4
	2	А	3
	3	С	5
	4	Д	1
	5	Е	2

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
10	1	Е	3
	2	А	4
	3	В	5
	4	С	1
	5	Д	2

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
11	1	С	2
	2	В	1
	3	А	5
	4	Е	4
	5	Д	3

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
12	1	С	3
	2	Д	4
	3	А	1
	4	Е	5
	5	В	2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
13	1	В	3
	2	С	4
	3	А	2
	4	Д	5
	5	Е	1

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
14	1	Е	2
	2	В	4
	3	А	3
	4	С	5
	5	Д	1

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
15	1	Д	2
	2	Е	3
	3	А	4
	4	В	5
	5	С	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
16	1	Д	3
	2	С	2
	3	В	1
	4	А	5
	5	Е	4

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
17	1	В	2
	2	С	3
	3	Д	4
	4	А	1
	5	Е	5

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
18	1	Е	1
	2	В	3
	3	С	4
	4	А	2
	5	Д	5

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
19	1	Д	1
	2	Е	2
	3	В	4
	4	А	3
	5	С	5

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
20	1	С	1
	2	Д	2
	3	Е	3
	4	А	4
	5	В	5

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
21	1	Е	4
	2	Д	3
	3	С	2
	4	В	1
	5	А	5

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
22	1	Е	5
	2	В	2
	3	С	3
	4	Д	4
	5	А	1

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
23	1	Д	5
	2	Е	1
	3	В	3
	4	С	4
	5	А	2

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
24	1	С	5
	2	Д	1
	3	Е	2
	4	В	4
	5	А	3

 

 

 

 

 

 

 

 

Особиста картка _________________________________________________

 

Особистий №	№ ходу	Стіл	№ запитання	Кількість набраних балів
25	1	В	5
	2	С	1
	3	Д	2
	4	Е	3
	5	А	4