Методична розробка на тему: "Ділення прокаріотичних клітин. Клітинний цикл еукаріотів. Хромосоми"

Про матеріал
Методична розробка теоретичного заняття "Ділення прокаріотичних клітин. Клітинний цикл еукаріоиів. Хромосоми". Мета заняття: продовжувати формувати знання в студентів про структурну і функціональну одиницю живого - клітину, розкрити біологічну роль хромосом у процесі розмноження та росту, ознайомитися з будовою хромосом.
Перегляд файлу

Міністерство охорони здоров´я України

Комунальний вищий навчальний заклад

     І рівня акредитації Полтавської обласної ради

                   «Лубенське медичне училище»

 

 

 

 

 

 

 

 

ДІЛЕННЯ ПРОКАРІОТИЧНИХ  КЛІТИН. КЛІТИННИЙ   ЦИКЛ   ЕУКАРІОТІВ. ХРОМОСОМИ.

 

 

 

 

 

Методичну розробку

теоретичного заняття

з дисципліни «Біологія»

підготувала викладач Сухенко Т.А.

 

 

м. Лубни

Тема: Ділення прокаріотичних клітин. Клітинний цикл еукаріотів. Хромосоми.

Навчальні цілі заняття

 

Мета:
освітня:  продовжувати формувати знання в студентів  про структурну і функціональну одиницю живого – клітину;

ознайомитися з особливостями будови та поділу клітин прокаріотів;

розглянути їх як цілісну систему;

розкрити біологічну роль хромосом у процесі розмноження, росту та розвитку організму;

розкрити особливості клітинного циклу;

ввести поняття каріотип і ознайомитися з будовою хромосом.

розвиваюча: розвивати уміння порівнювати біологічні процеси, уміння співставляти, аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення.

виховна: виховувати почуття гордості за досягнення вчених у вивченні цитології та розуміння матеріальної єдності органічного світу і необхідність охорони природного середовища від забруднення, негативного ставлення до тютюнопаління.

Обладнання та матеріали: ноутбук, презентація по темі, підручники, малюнки, таблиці, опорні конспекти.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно- рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення студентів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем або схематичних малюнків.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Базові поняття та терміни: прокаріоти, еукаріоти, інтерфаза, каріотип.

Міжпредметні зв’язки: хімія, історія, математика.

Вид заняття: лекція.

Тип заняття: комбіноване.
Місце заняття  в навчальній програмі: поточний.
 

Література: підручник "Загальна біологія" / М.Є. Кучеренко.стр. 82-85, 76-79, П.Г. Балан стр. 142-147.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План-схема заняття

Етапи заняття

Час

Форми і методи навчальної діяльності

Результати діяльності

І. Організаційний етап

2 хв.

Створення позитивного психологічного настрою.

Бесіда.

Зосередження уваги та створення спокійної атмосфери, оцінка готовності до роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально-пізнавальної діяльності

5-7 хв.

Встановлення «Містка» між раніше вивченими поняттями та тими, що будуть засвоєні на занятті, постановка проблемного завдання, знайомство з темою та метою,  записи плану заняття в зошиті.

Постановка завдань, розвиток пізнавального інтересу, розвиток активного відношення до навчання, повторення вивченого  матеріалу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

45-50 хв.

Бесіда з елементами наочності.

Технологія кооперативного навчання (робота в групах з використанням підручника)

Розповідь, демонстрування слайдів.

Розвиток пізнавального інтересу, самостійна обробка нової інформації, засвоєння матеріалу.

Перехід до іншого виду діяльності.

ІV. Узагальнення, систематизація та контроль знань і вмінь студентів

20 хв.

Контролюючі блоки

«Асоціативний ланцюг»

«Термінологічний диктант»

Розвиток творчих умінь і навичок,

Конкретизація вивченого, установлення студентами рівня власних знань

V. Самостійна робота студентів

2-3 хв.

Робота з підручником

Розвиток пізнавального інтересу

VІ. Підведення підсумків заняття та оцінювання студентів

5 хв.

Технологія «Незакінчені речення».

Аргументація оцінювання студентів (створення «ситуації успіху»

Оцінка студентами власної роботи на занятті, підсумок заняття.

Об’єктивне аргументування оцінки за заняття.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання

3 хв.

Особистісно орієнтована технологія (диференціація домашнього завдання)

Ефективне засвоєння матеріалу, підготовка до наступного заняття, самостійна обробка нової інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

І. Організаційний етап

Викладач вітається, перевіряє присутніх, готовність до заняття, створює робочий настрій.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально – пізнавальної діяльності

1. Усний термінологічний диктант, де за 5-7 хв. з’ясувати рівень цитологічних знань студентів

1.  Наука яка вивчає будову та функції клітин  ………………

2. Хромосоми містяться у …………………

3. Біосинтез білків відбувається на ………………

4. До двомембранних органел клітини належать ……………..

5. Мітохондрії містять власну ……………..

6. Пластиди поділяють на лейкопласти ………., ……………..

7. Мономерами білків є …………, кількість яких …………

8. ДНК складається з двох  …………………

9. Фотосинтез має дві фази ……………і……………...

10.За принципом комплементарності напроти аденіну завжди ………а  напроти гуаніну  ……………….

2. «Абонемент на пару» Студенти розбиваються на пари і кожній парі задається по 1 запитанню ( «заморочки із бочки»-кожен сам тягне номер органоїда про який має дати відповідь) на знання органоїдів. Один студент має дати відповідь про функцію органоїда а другий про його будову.

 

Коли відкрили гробницю єгипетського фараона Тутанхамона, то не побачені коштовні речі найбільше схвилювали всіх, а китичка польових квітів, яку любляча рука поклала на груди небіжчика. Серед них можна було впізнати волошки, які синіють у нашому житті так, як і тисячоліття тому.

Ставимо запитання, на яке шукатимемо відповіді далі:

Як природа поєднує тимчасове й вічне, смерть і безсмертя? 

Повідомити тему, мету, план заняття.

Тема: Ділення прокаріотичних клітин. Клітинний цикл еукаріотів. Хромосоми.

 

 

План

  1. Функціонування клітин прокаріотів як цілісної системи.
  2. Поділ клітин прокаріотів.
  3. Клітинний цикл еукаріотів.
  4. Інтерфаза, її періоди.
  5. Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.
  6. Каріотип.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Функціонування клітин прокаріотів як цілісної системи.

       Характерною ознакою, за якою клітини живих організмів можна розділити на два основні типи, є наявність у клітині ядра. Саме тому живі організми поділяють на еукаріотичні (ядерні) та прокаріотичні (доядерні). Цю ознаку добре видно з допомогою світлового мікроскопа. Тому подібний поділ виник досить давно.

       Прокаріотичні клітини складаються з поверхневого апарата й цитоплазми. До складу поверхневого апарата зазвичай входять плазматична мембрана і клітинна стінка, але в деяких прокаріотичних організмів клітинна стінка може бути відсутньою. Як додаткові елементи до поверхневого апарата у прокаріотів можуть входити бактеріальні джгутики, слизові капсули й різноманітні вирости плазматичної мембрани.

       Клітинна стінка прокаріотів забезпечує їх цілісність і вберігає від розриву під дією внутрішнього осмотичного тиску.

       Цитоплазма прокаріотів представлена напіврідким цитозолем, у якому розташовані поодинокі рибосоми, та нуклеоїдом (кільцевою молекулою ДНК). Мембранні органели в цитоплазмі відсутні, але плазматична мембрана клітини може утворювати впинання, які виконують різноманітні функції. Середній розмір клітин прокаріотів — від 0,1 до 10 мкм.

      Роботу прокаріотичної клітини як єдиної системи забезпечує нуклеоїд. Його ДНК виконує функцію керівного центру клітини.

Усі біохімічні процеси відбуваються в цитозолі.

       У прокаріотичної клітини відсутня така структура, як цитоскелет. Тому обмін речовинами між різними частинами клітини відбувається переважно за рахунок дифузії. Це призводить до виникнення обмежень у розмірі клітин прокаріотів.

 

  1. Поділ клітин прокаріотів.

     Особливістю поділу прокаріотичних клітин є те, що він є простішим і відбувається набагато швидше, ніж поділ еукаріотичних клітин. Під час цього процесу не відбувається ущільнення хромосом. Кільцева молекула ДНК нуклеоїда перед поділом подвоюється. Потім обидві молекули ДНК прикріплюються до протилежних сторін клітинної мембрани. Далі відбувається процес цитокінезу (поділу цитоплазми) шляхом формування нової мембрани і клітинної стінки.

3.Клітинний цикл еукаріотів.

      Однією з умов існування біологічних систем є їх репродукція – відтворення. Відтворення на клітинному рівні здійснюється шляхом поділу клітин, завдяки якому забезпечується безперервність існування наступних поколінь клітин і організмів, оскільки клітинний цикл обмежений порівняно коротким терміном у часі. Репродукція клітин у багатоклітинних організмів значно збільшує їх адаптивні можливості і створює необхідні умови для прогресивної диференціації та спеціалізації тканинних систем в онтогенезі та філогенезі.

         Клітинний цикл – сукупність процесів у клітині, що відбуваються при підготовці її до поділу і безпосередньо самого поділу. У різних організмів і в різних тканинах тривалість клітинних циклів різна. У бактерій – 20-30 хв., у еукаріотів – 10-80 год.

       Усі нові клітини виникають в результаті ділення надвоє вже існуючих. Багатоклітинний організм також починає свій розвиток з однієї єдиної клітини. Шляхом багатократних ділень утворюється величезна кількість клітин, які і складають організм.

 Клітинний цикл складається з інтерфази та фаз поділу.

 

 

 

 

 

 

 

Подивіться на малюнок 1. Які фази клітинного циклу там зображені?


 Клітинний цикл


Мал. 1 Клітинний цикл

 У багатоклітинних організмах не усі клітини здатні до ділення унаслідок їх високої спеціалізації. Саме такими є клітини, що мають різну тривалість життя. Наприклад, нервові і м'язові клітини після завершення ембріонального періоду розвитку організму перестають ділитися і функціонують упродовж усього подальшого життя організму.
        Сукупність послідовних і взаємозв'язаних процесів в період підготовки клітини до ділення і в період ділення називається мітотичним циклом (від назви основного типу ділення - мітозу).

       Перші три періоди - це інтерфаза.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Інтерфаза, її періоди.

 Інтерфаза (від лат. – поміж) – це період між поділами клітини або від поділу клітини до її загибелі. Під час інтерфази ядро перебуває в стані найвищої метаболічної та синтетичної активності: реалізується генетична інформація клітини.

В інтерфазі розрізняють 2 періоди:

  • пресинтетичний, в якому клітина росте, диференціюється, здійснює властиві їй функції,
  • автосинтетичний , коли клітина готується до поділу.

Автосинтетичний поділяється на :

  • пресинтетичний (G1) – найтриваліший у часі (від 10 год. до кількох діб), відбувається синтез і нагромадження РНК і білків, необхідних для поділу;
  • синтетичний (S) – внаслідок подвоєння хроматид клітина стає тетраплоїдною 2n; 4c ДНК, а також спостерігається подвоєння центріоль клітинного центру (триває 6-10 год.)
  • постсинтетичний (G2) – триває синтез органічних сполук, необхідних для поділу; розмноження мітохондрій і пластид, розростання ЕПС, акомулюється енергія (триває 3-4 год.).

Тривалість інтерфази в цілому становить 90% часу всього клітинного циклу.

Досягнення клітиною певних розмірів та припинення її росту свідчить про готовність її до поділу.  

За тривалістю вона складає велику частину мітотичного циклу клітини.

У одноклітинного організму клітинний цикл співпадає з життям особини. 

 


 

 

 

 

Мал.  Ділення хромосом

 Ділення хромосом


Хромосома та іі вид в ДНК 

 

Мал.  Хромосома та її вид в ДНК

5. Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.

         Хромосоми - структурні елементи ядра клітини еукаріот, ДНК, в якій знаходиться спадкова інформація організму. Вони інтенсивно забарвлюються основними барвниками, тому німецький вчений В. Вальдейер в 1888 р. і назвав їх хромосомами (від грецьких слів chroma - колір і soma - тіло). Хромосомою також часто називають кільцеву ДНК бактерій, хоча структура її інша, ніж у хромосом еукаріот.

 У клітині, яка не ділиться, хромосоми не спостерігаються; виявляються лише грудочки і гранули хроматину. Вони стають помітними у світловий мікроскоп у вигляді щільних структур тільки під час клітинного поділу.

 Отож, хромосоми можуть перебувати у двох структурно-функціональних станах:

  • у конденсованому (спіралізованому) і
  • деспіралізованому.

       ДНК у складі хромосом може бути укладена з різною щільністю, залежно від їх функціональної активності і стадії клітинного циклу. У зв'язку з цим розрізняють два стани хромосом - інтерфазні і мітотичні.

Інтерфазними називаються хромосоми (хроматин), характерні для стадії інтерфази клітинного циклу. На відміну від мітотичних, це працюючі хромосоми: вони беруть участь в процесах транскрипції і реплікації. ДНК в них укладена менш щільно, ніж в мітотичних хромосомах.

     Мітотичні хромосоми утворюються в клітині під час мітозу. Це непрацюючі хромосоми, і молекули ДНК в них укладені надзвичайно щільно. Досить сказати, що загальна довжина метафазних хромосом приблизно в 104 раз менша, ніж довжина усієї ДНК, що міститься в ядрі. Завдяки такій компактності мітотичних хромосом забезпечується рівномірний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами при мітозі. 

Розташовані в каріоплазмі хромосоми є носіями генетичної інформації.

Хромосоми побудовані з хроматину.

До складу хроматину входять:

  • ДНК;
  • гістонові та негістонові білки;
  • РНК;
  • ферменти.

         Для окремих ділянок хромосом характерна різна інтенсивність забарвлення, яка зумовлена неоднаковими спіралізацією та компактністю її окремих елементів.

       Найдрібнішими структурними компонентами хромосоми є нуклеопротеїдні фібрили, виявлені електронною мікроскопією.

              Білки визначають, ймовірно, основне укладання ДНК в хромосомі, беруть участь в реплікації хромосоми і регуляції транскрипції.

 Нуклеопротеїди складаються з ДНК і білків (гістонів). Молекули білків утворюють нуклеосоми, які ніби нанизані на нитку ДНК. Кожна нуклеосома, розміром 8 нм, складається з 8 білкових молекул. Нуклеосоми сполучаються в глобули, між якими є відрізки молекул ДНК (у цій ділянці знаходиться 140 нуклеотидів довжиною 50 нм).

 Фібрили ДНК попарно сполучаються, утворюючи хромонеми (струни). Останні входять до складу напівхроматид. Дві напівхроматиди утворюють хроматиду, а дві хроматиди - хромосоми.

 Складові хромосоми:

         Центромера – первинна перетяжка, яка ділить хромосому на два плеча. Це найменш спіралізована ділянка, на якій розташований кінетохор (грец. рух, відстань) – місце прикріплення ниток веретена поділу.

За місцем центромери хромосоми є:

  • рівноплечні (метацентричні);
  • нерівноплечні (субметацентричні);
  • одноплечні (телоцентричні).

        Теломери – кінці плеч хромосом, спеціалізовані ділянки, які запобігають з’єднанню хромосом між собою і зберігають хромосому як дискретну індивідуальну одиницю.

       Вторинні перетяжки – відділяють ділянки хромосом – супутники. Такі хромосоми у ядрах клітин людини  можуть зближуватися одна з одною, вступати в асоціації. А нитки, що сполучають супутники з плечами хромосом, беруть участь у формуванні ядерець. Вторинні перетяжки є на довгому плечі 1,9,16 хромосом, і на кінцевих ділянках коротких плечей 13-15, 21-22 хромосом людини.

 Хрономери – товстіші й інтенсивніше забарвлені ділянки, які чергуються з міжхрономерними нитками.

 Формулювання правил хромосом.

Правило сталого числа хромосом – соматичні клітини кожного виду мають постійно визначене число хромосом. Наприклад, у ядрах клітин аскариди кінської – 2, у мухи дрозофіли – 8, у людини 46 хромосом.

Правило парності хромосом – кожна хромосома в соматичних клітинах з диплоїдним набором має таку ж гомологічну (однакову) хромосому, ідентичну за розмірами, формою, але різною стосовно положення: одна – від батька, друга – від матері. Наприклад: у аскариди – 1 пара; у дрозофіли – 4 пари; у людини – 23 пари.

Хромосоми, які відносяться до однієї пари:

  • однакові за розмірами і формою;
  • співпадає розташування центромер;
  • відповідне розташування хрономер і міжхрономерних ниток;
  • однакове розміщення гетерохроматинових ділянок.

Правило індивідуальності хромосом – кожна пара хромосом відрізняється від другої пари розмірами, формою, яка залежить від розташування центромери, чергуванням світлих і темних смуг, які виявляються при диференціальному забарвленні.

Правило неперервності хромосом. Перед поділом клітин ДНК подвоюється: до кожної з двох ниток добудовуються за принципом комплементарності нові нитки ДНК, з яких формуються дві сестринські хроматиди. Після поділу в дочірні клітини потрапляє по одній хроматиді. Таким чином забезпечується неперервність хромосом.

     Більшість клітин кожного виду тварин і рослин мають свій постійний подвійний (диплоїдний) набір хромосом, або каріотип, який складений з двох одинарних (гаплоїдних) наборів, отриманих від батька і від матері. Він характеризується певним числом, розміром і формою мітотичних хромосом.

 

 

 

 

 

 

Хромосомний набір.


 Хромосомний набір


Мал. Хромосомний набір


 

 

 

 

 

 

6. Каріотип.

      Каріотип - хромосомний набір ядра: форма хромосом, їх кількість, розміри, характерні для кожного виду.

Відкрив у 1924 році Г.А. Левітський.

Каріотип буває:

  • гаплоїдний (умовно позначають 1n) характерний для статевих клітин – з кожної пари гомологічних хромосом присутня лише одна хромосома. (наприклад, у аскариди кінської присутня лише 1; мухи дрозофіли – 4,людини – 23 хромосоми);
  • диплоїдний (2 n) - характерний для соматичних клітин – кожна хромосома має собі пару, подібну за розмірами та формою. При порівнянні наборів хромосом із соматичних клітин чоловічих і жіночих особин, які належать до одного виду, виявилась відмінність в одній парі хромосом – гетеросом Х і У. Всі інші хромосоми однакові у обох статей, їх називають аутосомами;
  • поліплоїдний (3 n, 4 n,…) характериний для соматичних клітин – число гомологічних хромосом перевищуєдва (3 n- триплоїдний, 4 n – тетраплоїдний).

Каріотип людини складається з 46 хромосом: з них 44 (22 пари) – це аутосоми, 2 (1 пара) – гетеросоми.

Жіночий набір 44+ХХ, чоловічий – 44+ХУ.

Варто пам’ятати, що кількість хромосом не визначає рівень розвитку живих організмів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Давайте розглянемо на малюнку каріотип різних тварин та рослин.


 Каріотипи різних видів тварин та рослин


Мал. Каріотипи різних видів тварин та рослин:

 а — річковий рак (2n = 196); б — комар (2n = 6),                                                    в — саламандра (2n = 34);   г — алое.


       

 

 

 

Препарати хромосом людини можна приготувати з усіх тканин і клітинних суспензій, що містять клітини, що діляться. Але частіше препарати метафазних хромосом готують з лімфоцитів периферичної крові, які заздалегідь культивують у присутності мітогена (речовина, здатна індукувати митоз, зокрема, фітогемагглютинін). Цей метод був запропонований Мурхедом у 1960 р.

          Класифікація і номенклатура рівномірно забарвлених хромосом людини була вироблена на міжнародних нарадах, що скликалися в Денвері (1960), Лондоні (1963) і Чикаго (1966). Згідно з рекомендаціями цих конференцій, хромосоми розташовуються в порядку зменшення їх довжини.

         Усі хромосоми розділені на сім груп, які були позначені буквами англійського алфавіту від А до G. Усі пари хромосом було запропоновано нумерувати арабкими цифрами. Давайте уважно подивимося на каріотип людини на малюнку.


 Каріотип людини


Мал.  Каріотип людини


Група А (1-3) - найбільші хромосоми.

Хромосоми 1 і 3 - метацентричні, 2 - субметацентрична. Група В (4-5) - дві пари досить довгих субметацентричних хромосом. Група З (6 - X - 12) - хромосоми середніх розмірів. Хромосоми б, 7, 8 і 11 більше схожі на метацентрики (центромерный індекс 40-30%). Хромосоми 9, 10 і 12 - субметацентрики. Х-хромосома за розміром і морфологією схожа з хромосомами 6 і 7. Група D (13-15) - акроцентричні хромосоми середніх розмірів. Група Е (16- 18) - досить короткі хромосоми. Хромосома 16 більше метацентрична, часто на промаксимальному кінці довгого плеча є вторинна перетяжка. Група F (19-20) - найменші метацентрики, практично між собою не помітні. Група G (21-22) - дві пари найдрібніших акроцентричних хромосом. Y -хромосома виділяється як самостійна.

При цьому хромосоми різних груп добре відрізняються один від одного, хоча всередині групи їх неможливо розрізнити, за винятком групи А.

До теперішнів часів вчені всього світу не мали можливості визначити генетичний код окремої раси людей, хоча існувала впевненість в тому, що геном кожної національності відрізняється один від одного. Тільки в 2009 році російські вчені розкрили генетичний код людини-росіянина.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Узагальнення, систематизація та контроль знань студентів

Контролюючий блок №1

1.    Що таке клітинний цикл?
2.    Скільки фаз входить до клітинного циклу?
3.    Що таке модель мітотичного ділення клітини?

Контролюючий блок №2

1. З чого складається ядро клітини? 
2. Які функції ядра ви знаєте?
3. Скільки пар хромосом має людина?
4. Які функції хромосом ви можете назвати?

Контролюючий блок №3

1. Що таке каріотип? 
2. Для чого потрібен каріотип? 
3. Ким і коли була вироблена класифікація хромосом людини? 
4. Які особливості генома людини російської національності були відкриті вченими?

«Асоціативний ланцюг»

 Створити асоціативний ланцюг із 5 ланок.

Клітина - ……….- нуклеотид

(Клітина – ядро – хромосома – ДНК – Нуклеотид).

«Термінологічний диктант»

1. Клітина – це ………………
2. Хромосоми містяться у …………………
3. Біосинтез білків відбувається на ………………
4. До одномембранних органел клітини належать ……………..
5. Мітохондрії називають енергетичними ……………..
6. Пластиди поділяють на лейкопласти ………., ……………..
7. Мономерами білків є …………, кількість яких …………
8. т-РНК має вигляд …………………
9. У центрі молекули хлорофілу знаходиться атом …………….
 

 

V. Самостійна робота студентів

Формулювання висновків.

Робота з підручником (виписати з підручника нові терміни і поняття у словник).

VІ. Підведення підсумків заняття та оцінювання студентів

Студенти самостійно підбивають підсумки заняття, формулюючи висновки.

 

        Технологія «незакінчені речення».

Студенти працюють із незакінченими реченнями:

 

«Заняття важливе тому, що…»

«Для себе я з’ясував, що…»

«Я знаю…», «Я вмію…»

      Створення «ситуації успіху»

Об’єктивне аргументування оцінки за заняття. Похвала.

 

   Сьогодні на занятті за активну роботу, правильні відповіді, високий рівень засвоєння даної теми студенти отримують такі оцінки

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

самопідготовку та творчу роботу вдома

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

 

     Залишилося трішечки докласти зусиль, повторивши теоретичний матеріал і результат буде найвищий,-

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

 

Таким студентам, як

_________________________________________________________________

 

я бажаю не зупинятися, вчитися перемагати себе і обставини.

 

 Пробудіть свої амбіції. Покажіть власний результат  __________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання

 

Завдання для студентів всієї групи.

 

1. Опрацювати тему в підручнику "Загальна біологія " / М.Є. Кучеренко. стр.82-85, 76-79  П.Г. Балан стр.142-147.

2. Продовжити роботу зі словником, дописати визначення новим термінам.

 

Індивідуальні завдання.

  1. Творче завдання:  Чому не діляться нервові клітини.
  2. Підготувати презентацію по темі.

 

 

      Наше заняття підійшло до закінчення. Дякую за увагу!

 

 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

28 механізми відтворення і загибелі клітин.

docx
Додано
3 травня 2019
Переглядів
2469
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку