Методична розробка на тему: "Клітинні мембрани"

Про матеріал
Мета заняття: ознайомити студентів з особливостями будови клітинної мембрани, з її функціями, хімічним складом, особливостями активного та пасивного транспорту через мембрану.
Перегляд файлу

Міністерство охорони здоров´я України

Комунальний вищий навчальний заклад

     І рівня акредитації Полтавської обласної ради

                   «Лубенське медичне училище»

 

 

 

 

 

 

 

КЛІТИННІ МЕМБРАНИ

 

 

 

Методичну розробку

теоретичного заняття

з дисципліни «Біологія»

підготувала викладач Сухенко Т.А.

 

 

 

 

м. Лубни

Тема: Клітинні мембрани

 

Мета:

 навчальна: продовжити формувати знання студентів про клітини;

ознайомити із особливостями будови клітинної мембрани, з її функціями, хімічним складом, молекулярною організацією, особливостями активного та пасивного транспорту крізь мембрану;

актуалізувати інтерес студентів до вивчення нової теми.

розвивальна: розвивати уміння порівнювати взаємозв’язок будови і функцій мембрани та особливості транспортних систем поверхневого апарату;

виховна: виховувати спостережливість, увагу, старанність.

Базові поняття і терміни: клітинна мембрана, гідрофільність, гідрофобність, ендоцитоз, фагоцитоз, піноцитоз, активний транспорт, пасивний транспорт, дифузія.

Обладнання: підручник біологія 10 кл, О.В. Тагліна, 2010, таблиці «Будова мембрани», «Будова рослинної клітини», «Будова тваринної клітини», схема транспорту речовин через мембрану.

Тип заняття: комбіноване.

 

Міжпредметні зв'язки: хімія, історія, фізика,  цитологія, медична біологія, латинська  мова, мікробіологія.

 

Методи та прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь, опис, бесіда;
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний. 
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

Місце заняття в навчальній програмі: поточний.

 

Структура заняття

І. Організаційний етап.... ………………………………………………… 2 хв

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально-пізнавальної діяльності ………………………………………………………………………………...5-7 хв

IIІ. Вивчення нового матеріалу…………………………………………. 45-50 хв

IV. Узагальнення, систематизація та контроль знань і вмінь студентів ....  20 хв

V. Самостійна робота студентів............................................... 2-3хв

VІ. Підведення підсумків заняття та оцінювання студентів ……………..   5 хв

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання…………………………..  3 хв

 

 

 

Хід заняття

 

І. Організаційний етап

 

    Викладач вітається, перевіряє готовність до заняття, створює робочий настрій.

Епіграф на дошці:

                                                               …Найкраще засвоюються ті знання,

                                                                які поглинаються з апетитом.

                                                                                                Невідомий автор

Сьогодні, діти, я хочу вам побажати,

Всі знання на занятті з апетитом поглинати.

А щоб знання та вміння не стали тягарем,

Побажаю вам сумління,  терпіння та  вдалих оцінок. Отже, почнемо.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Дайте відповіді на питання:

Повторення вивченого матеріалу у вигляді гри «Я – прокаріот, ти – еукаріот». Кожна команда захищає себе у порівнянні один із одним. Вищі бали отримають ті студенти, які висловлять більше фактів із будови та функцій та процесів життєдіяльності прокаріотів та еукаріотів. Чим пояснити підвищений ступінь організації еукаріотичних клітин?

Чим можна пояснити простішу будову клітин прокаріотів порівняно із клітинами еукаріотів?

Чому клітин прокаріотів немає великого розміру?

Чому еукаріоти різноманітніші за формою, ніж прокаріоти?

  

Проблемне запитання: завдяки чому речовини, які всмоктались у кров, потрапляють в усі клітини?

Повідомити тему, мету та план заняття. Записати в зошиті.

 

Тема: Клітинні мембрани

План

1. Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран).

2. Види та механізми транспорту речовин через мембрани.

3. Явище плазмолізу та деплазмолізу.

4. Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран.      

З винайденням мікроскопу було вивчено будову клітини, але безпосередньо, чим вкрита клітина стало відомо набагато пізніше, коли було винайдено електронний мікроскоп.  Клітини обмежені плазматичною мембраною – плазмолемою. Вона забезпечує обмін речовин із зовнішнім середовищем, а в багатоклітинних – ще й взаємодію клітин між собою.

     Тому у біологічних мембранах відбуваються процеси, пов’язані зі сприйняттям інформації, що надходить із навколишнього середовища, перетворення енергії, захист від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. 

     Товщина плазматичної мембрани – 2-10 нм.

           Клітинна мембрана – тришарова ліпо – протеїнові (жиро-білкова) оболонка, що відокремлює кожну клітину від сусідніх клітин і навколишнього середовища.

 Важливий внесок у дослідження клітин був зроблений двома німецькими вченими Гортером і Гренделем в 1925 р. Вони провели експеримент над еритроцитами, порожні оболонки еритроцитів назвали «тіні».

 У 1935 р. американський Даніель та Доусон встановили наявність білка на клітинній мембрані. Вчені представили модель клітинної мембрани у вигляді сендвіча, в якому роль хліба грають однорідні ліпідо – білкові шари, а між ними замість масла порожнеча.

 У 1960 р. американський біолог ДЖ. Робертсон розробив теорію про трьохшарову будову мембран, яка довгий час вважалася вірною.

 У 1972 р. американський біолог Сінгер та Ніколсон встановили, що клітинна мембрана не однорідна за своїм складом, більш того – асиметрична та наповнена рідиною. До того ж клітини перебувають у постійному русі. А білки входять до клітинних мембран мають різну будову і функції.

 Будова клітинної мембрани:

У клітинній мембрані є ліпіди трьох класів:

  • фосфоліпіди (комбінація жирів і фосфору);
  • гліколіпіди (комбінація жирів і фосфору);
  • холестерол.

Фосфоліпіди і гліколіпіди складаються з гідрофільної голівки, у яку входить два довгих гідрофобних хвостика. Холестерол займає простір між цими хвостиками, не даючи їм згинатися, все це робить мембрану певних клітин жорсткою.

 Але найважливішою частиною будови клітинної мембрани є білок, точніше різні білки. Ці білки об’єднує анулярні ліпіди – структуровані жири, які служать захисною оболонкою для білків.

 

 

 

 

Властивості та функції плазматичної мембрани:

  1. Бар’єрна – мембрана як прикордонник стоїть на сторожі кордонів клітини, затримуючи, не пропускаючи шкідливі або невідповідні молекули.
  2. Транспортна - транспорт речовин в клітину і з неї, з цитоплазми в органели і навпаки.
  3. Матрична – саме клітинна мембрана визначає розташування органоїдів клітини відносно один одного, регулює взаємодію між ними.
  4. Механічна – є основою для побудови захисного щита клітини. У природі це тверда деревина, щільна шкірка, захисний панцир у черепахи.
  5. Енергетична – фотосинтез і клітинне дихання були б не можливі без участі білка, що міститься в клітинній мембрані. Саме через білкові канали відбувається важливий клітинний енергообмін.
  6. Рецепторна – білки служать рецепторами клітинної мембрани, завдяки яким клітина отримує сигнал від гомонів. Все це необхідне для нормального перебігу гормональних процесів і проведення нервового імпульсу.
  7. Ферментативна – наприклад, в епітелії кишечника відбувається синтез травних ферментів.

 

 

 

 

 

 

Подивіться на малюнок 1, щоб збагнути де знаходиться мембрана.

 

Клітинна мембрана

 

Мал. 1 Клітинна мембрана 

         Плазматична мембрана, або плазмалема, - найбільш постійна, основна, універсальна для усіх клітин мембрана. Вона є найтоншою (близько 10 нм) плівкою, що покриває усю клітину. Плазмалема складається з молекул білків і фосфоліпідів.

Подивіться уважно на малюнок 2. Так виглядає структура плазмалеми.


Структура плазматичної мембрани 


Мал. 2 Структура плазматичної мембрани

         Молекули фосфоліпідів розташовані в два ряди - гідрофобними кінцями всередину, гідрофільними голівками до внутрішнього і зовнішнього водного середовища. В окремих місцях біслой (подвійний шар) фосфоліпідів наскрізь пронизаний білковими молекулами (інтегральні білки). Усередині таких білкових молекул є канали - пори, через які проходять водорозчинні речовини. Друзі, подивімося на малюнок 3, щоб зрозуміти, як виглядають ліпіди.


Мембранні ліпіди 


Мал. 3 Мембранні ліпіди


       Інші білкові молекули пронизують біслой ліпідів наполовину з однією або з іншого боку (напівінтегральні білки). На поверхні мембран еукаріотичних клітин є періферичні білки. 

     Молекули ліпідів і білків утримуються завдяки гідрофільно-гідрофобним взаємодіям. Подивімося на малюнок 4, щоб зрозуміти, як виглядають білки.

Мембранні білки

Мал. 4 Мембранні білки
 

        До складу плазматичної мембрани еукаріотичних клітин входять також полісахариди. Їх короткі, сильно розгалужені молекули пов'язані з білками, утворюючи глікопротеїни, або з ліпідами (гліколіпіди). Зміст полісахаридів в мембранах складає 2-10% по масі. Полісахаридний шар завтовшки 10-20 нм, що покриває згори плазмалему тваринних клітин, дістав назву глікокалікс.

Властивості та функції мембран

       Усі клітинні мембрани є рухливими текучими структурами, оскільки молекули ліпідів і білків не пов'язані між собою ковалентними зв'язками і здатні досить швидко переміщатися в площини мембрани. Завдяки цьому мембрани можуть змінювати свою конфігурацію, тобто мають плинність.

Подивіться на малюнок 5. Що ви бачите?

 


 Клітинна мембрана


Мал. 5 Клітинна мембрана 

 

       Мембрани - структури дуже динамічні. Вони швидко відновлюються після ушкодження, а також розтягуються і стискуються при клітинних рухах. 

       Мембрани різних типів клітин істотно розрізняються як по хімічному складу, так і за відносним змістом в них білків, глікопротеїнів, ліпідів, а отже, і по характеру наявних в них рецепторів. Кожен тип клітин тому характеризується індивідуальністю, яка визначається в основному глікопротеїнами. Розгалужені ланцюги глікопротеїнів, виступаючі з клітинної мембрани, беруть участь в розпізнанні чинників зовнішнього середовища, а також у взаємному пізнаванні споріднених клітин. 


 Проникнення речовин через мембрану.


Мал. 6 Проникнення речовин через мембрану.


       З розпізнаванням пов'язана і регуляція транспорту молекул і іонів через мембрану, а також імунологічна відповідь, в якій глікопротеїни грають роль антигенів. У мембранах містяться також специфічні рецептори, переносники електронів, перетворювачі енергії, ферментні білки. Білки беруть участь в забезпеченні транспорту певних молекул всередину клітини або з неї, здійснюють структурний зв'язок цитоскелета з клітинними мембранами або ж служать в якості рецепторів для отримання і перетворення хімічних сигналів з оточуючої середи.

       Найважливішою властивістю мембрани є також вибіркова проникність. Це означає, що молекули та іони проходять через неї з різною швидкістю, і чим більше розмір молекул, тим менше швидкість проходження їх через мембрану. Ця властивість визначає плазматичну мембрану як осмотичний бар'єр.

 

Подивіться на малюнок 6 та 7, щоб зрозуміти, процес проникнення (дифузії).

 

Дифузія


Мал. 7 Дифузія

       Максимальну проникаючу здатність має вода і розчинені в ній гази; значно повільніше проходять крізь мембрану іони.

Дифузія води через мембрану називається осмосом. 

 

 

 


 

 

 

 

 

  1. Існує декілька механізмів транспорту речовин через мембрану. 

      Дифузія - проникнення речовин через мембрану по градієнту концентрації (з області, де їх концентрація вища, в область, де їх концентрація нижче).

      Дифузний транспорт речовин (води, іонів) здійснюється за участю білків мембрани, в яких є молекулярні пори, або за участю ліпідної фази (для жиророзчинних речовин).
       Активний транспорт зв'язаний з витратами енергії і служить для перенесення речовин проти їх градієнта концентрації. Він здійснюється спеціальними білками-переносниками, що утворюють так звані іонні насоси. Найбільш вивченим є Na-/ К- -насос в клітинах тварин, таких, що активно викачують іони Na назовні, поглинаючи при цьому іони К. Завдяки цьому в клітині підтримується велика концентрація К і менша Na в порівнянні з довкіллям. На цей процес витрачається енергія АТФ.

Давайте розглянемо малюнок 8. Який процес там зображений?


 Калій-натрієвий насос


Мал. 8 Калій-натрієвий насос


       В результаті активного транспорту за допомогою мембранного насоса в клітині відбувається також регуляція концентрації Mg2 -и Са2 . В процесі активного транспорту іонів в клітину через цитоплазматичну мембрану проникають різні цукри, нуклеотиди, амінокислоти.

      Макромолекули білків, нуклеїнових кислот, полісахаридів, ліпопротеїдні комплекси та ін.

       Транспорт макромолекул, їх комплексів і часток всередину клітини відбувається абсолютно іншим шляхом - за допомогою ендоцитоза. При ендоцитозі певна ділянка плазмалеми захоплює і як би обволікає позаклітинний матеріал, укладаючи його в мембранну вакуоль, що виникла внаслідок вп`ячування мембрани. Надалі така вакуоль з'єднується з лізосомою, ферменти якої розщеплюють макромолекули до мономерів.

       Процес, зворотний ендоцитозу, - екзоцитоз. Завдяки йому клітина виводить внутрішньоклітинні продукти або неперетравлені залишки, що знаходяться у вакуолі або бульбашки. Бульбашка підходить до цитоплазматичної мембрани, зливається з нею, а його вміст виділяється в довкілля. Так виводяться травні ферменти, гормони, гемицеллюлоза та ін.

 Через клітинну мембрану здійскюється клітинний обмін:

- фагоцитоз – клітинний обмін при якому клітини - фагоцити захоплюють і перетравлюють різні поживні речовини;

- піноцитоз – захоплення мембраною клітини, дотичні з нею молекули рідини, утворюючи бульбашки, які згодом «ковтаються» мембраною.

- екзоцитоз – зворотній процес, коли клітина через мембрану виділяє секреторну функціональну рідину на поверхню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заповнити таблицю разом зі студентами.

Види та механізми транспорту речовин через мембрани.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Явище плазмолізу та деплазмолізу.

     Плазмоліз (від грецького – виліплене, створене і розкладання, розпад) – це відокремлення протопласта від оболонки при зануренні клітини в гіпертонічний розчин. NaCl.

Плазмоліз характерний для рослинних клітин, що мають міцну целюлозну оболонку. Тваринні клітини при перенесенні в гіпертонічний розчин стискуються.

В залежності від в’язкості протоплазми, від різниці між осмотичним тиском клітини й зовнішнього розчину, а отже й від швидкості й ступеня втрати води протоплазмою, розрізняють плазмоліз:

  • опуклий;
  • увігнутий;
  • судомний;
  • ковпачковий.

Іноді плазмолізовані клітини залишаються живими; при зануренні таких клітин у воду або гіпотонічний розчин відбувається деплазмоліз.

       Деплазмоліз – повернення протопласта клітини рослин зі стану плазмолізу в вихідний стан, що характеризується нормальним тургором, при перенесенні клітин у воду або гіпотонічні розчини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств.

          Ми знаємо, що між клітиною і довкіллям відбувається обмін речовин через тонку плазматичну мембрану. Завдяки їй клітина може змінювати свою форму. Проте,  поверхневий апарат складається не тільки з плазмолеми. Що ж до нього входить, ми дізнаємося.

     - Що входить у поверхневий апарат?

     - Чим відрізняється поверхневий апарат клітин рослин, тварин і бактерій?

Поверхневий апарат виконує важливі функції у житті клітин, регулює її відносини із зовнішнім середовищем.

До складу поверхневого апарату входять:

  • плазмалема (плазматична мембрана);
  • надмембранні комплекси;
  • підмембранні комплекси.

Може містити джгутики, війки, вирости.

Будова поверхневого апарату про та еукаріот відрізняється.

Еукаріоти мають плазмалему і мембрани органел.

У прокаріотів є лише плазмалема (вона виконує всі біохімічні функції).

У клітинах прокаріотів, грибів і рослин плазматична мембрана вкрита клітинною стінкою. Структура клітинної стінки досить складна. У більшості бактерій вина складається із високомолекулярної сполуки – муреїну, який надає їй міцності.

До складу клітинної стінки бактерій входять білки, сполуки ліпідів з полісахаридами.

Залежно від будови і властивостей надмембранних комплексів бактерії поділяють на:

  • грампозитивні;
  • грамнегативні.

У тваринних клітинах надмембранний комплекс представлений глікокаліксом (від грецького солодкий, товста шкіра). Функція:

  • забезпечення зв’язку між клітинами та зовнішнім середовищем;
  • позаклітинне травлення завдяки наявності ферментів;
  • подразнення.

 

До підмембранних комплексів клітин належать структури білкової природи:

- мікронитки;

- мікротрубочки, які складають цитоскелет, тобто виконують опорну функцію.

Мікронитки – тонкі ниткоподібні структури, які складаються із скоротливих білків. Вони пронизують цитоплазму і беруть участь у зміні форми клітини.

Мікротрубочки – циліндричні структури діаметром 10-25 нм. Вони беруть участь у формуванні веретина поділу еукаріотичних клітин, у внутрішньоклітинному транспорті речовин, входять до складу війок, джгутиків.

У клітинах багатьох одноклітинних тварин (інфузорії, евглени) до підмембранних комплексів належить пелікула (шкіра), вона надає міцності поверхневому апарату, забезпечує відносну сталість форми клітини.

Пелікула складається з плазматичної мембрани і структур, які розташовані під нею в зміненому ущільненому зовнішньому шарі цитоплазми. У різних організмах товщина і структура пелікули можуть відрізнятися. Найскладніша її будова в інфузорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОВЕРХНЕВИЙ АПАРАТ КЛІТИН

Клітина

Надмембранні структури

Плазмалема

Підмембранні структури

Клітина прокаріотів

Слизова капсула. Клітинна стінка з пептидогліканів (муреїн)

У наявності

Цитоскелет з мікрониток і мікротрубочок

Клітина рослин

Клітинна стінка з целюлози, пектинів, лігніну

У наявності

Цитоскелет з мікрониток і мікротрубочок

Клітина грибів

Клітинна стінка з хітину

У наявності

Цитоскелет з мікрониток і мікротрубочок

Клітина тварин

Глікокалікс. Пелікула (в одноклітинних)

У наявності

Цитоскелет з мікрониток і мікротрубочок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

Надмембранні комплекси, їх будова та функції в різних клітинах

Поверхневий апарат клітин складається із надмембранних структур, плазматичної мембрани та підмембранних структур, які утворюють рецепторно-бар'єрно-транспортну та опорно-рухову системи клітин. Надмембранні структури можуть бути представлені в клітинах клітинною стінкою і глікокаліксом. У представників різних царств живої природи поверхневий апарат влаштований по-різному.

Клітинна стінка – надмембранний комплекс, що оточує клітини прокаріотів, грибів і рослин. На відміну від мембран, клітинна стінка не в змозі контролювати транспортування молекул до клітини із зовнішнього середовища.

Клітинна стінка прокаріотів – надмембранний комплекс клітин, який складається з муреїну. У прокаріотів первинна функція клітинної стінки – це захист від внутрішнього тиску, пов'язаного з високою концентрацією органічних молекул усередині клітини порівняно з навколишнім середовищем. Клітинна стінка еубактерій відрізняється від інших тим, що її основним компонентом є пептидоглікан (муреїн), який відповідає за жорсткість стінки і надання форми клітині. Він відносно пористий і не заважає потоку розчинних молекул крізь нього. Існує два основних типи бактеріальних клітинних стінок, які обумовлюють поділ бактерій на грам-негативні і грам- позитивні.

Клітинна стінка рослин – надмембранний комплекс клітин, який складається з волокон целюлози. Целюлозні волокна стінки утворюють каркас, який заглиблюється в основу з полісахаридів. Залежно від типу тканин рослин і функцій до складу стінки можуть входити й ліпіди, білки, неорганічні сполуки (наприклад, двооксид Силіцію, солі Кальцію). Клітинні стінки можуть дерев'яніти, тобто проміжки між волокнами целюлози заповнюються лігніном. Завдяки порам через клітинні стінки рослин відбувається транспортування води і розчинених сполук. Проникність стінок у рослин ілюструють на прикладі явищ плазмолізу і деплазмолізу. Плазмоліз – стиснення протопласта живої клітини з подальшим його відшаруванням від оболонки, яке відбувається в результаті втрати води під впливом підвищеної концентрації солей у навколишньому середовищі. При зануренні плазмолізованих клітин у воду протопласт набухає і набуває початкового положення (деплазмоліз). Рослинні клітинні стінки виконують цілий ряд функцій: забезпечують жорсткість клітини, надають форму клітині, визначають напрям її росту, протидіють внутрішньому осмотичному тиску, захищають від несприятливих чинників середовища тощо.

 

Додаток

№ слайду

Коментар

 

  1. Схема

« Склад поверхневого апарату клітини»

Поверхневий апарат клітини складається з плазматичної мембрани, з будовою якої ми вже познайомилися, надмембранного та  підмембранного комплексів, а також можуть бути джгутики, війки…

  1. Малюнок

«Будова клітинної стінки рослин»

До складу надмембранного комплексу рослин, бактерій, грибів входить жорстка клітинна стінка, що розташована над плазмолемою. Вона складається з полісахаридів, зібраних в пучки, які складають основу - каркас, що занурений в матрикс, який теж, переважно, складається з полісахаридів. У рослин таким полісахаридом є целюлоза, іноді лігнін (стінки клітин деревини завдяки лігніну стають дуже міцними); у грибів полісахаридом є хітин.

3. Малюнок

«Будова клітинної стінки бактерій»

У бактерій клітинна стінка має більш складну будову. Вона складається з муреїна, а іноді поверхневий апарат бактерій має ще додатковий шар мембрани, тому бактерії більш стійкі до несприятливих умов.

  1. Схема

«Будова глікокаліксу»

У клітинах тварин немає міцної клітинної стінки, їх надмембранний комплекс називається глікокалікс. До складу глікокаліксу входять глікопротеїди (білки, пов'язані з вуглеводами). Глікокалікс еластичний, забезпечує мінливість клітини, а також завдяки білкам може виконувати каталітичну функцію.

  1.  Малюнок

«Мікротрубочки та мікронитки»,

«Цитоскелет»

Підмембранний комплекс - це структури клітини, які знаходяться під плазматичною мембраною. До них відносять мікротрубочки і мікронитки, які мають білкову природу. Підмембранний комплекс утворює цитоскелет клітини, тобто виконують опорну функцію, закріплюючи органели в певному місці клітини.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки: Отже, що крім цитоплазматичної мембрани входить до складу поверхневого апарату? Чим відрізняються поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин?(Складання схеми)

Поверхневий апарат клітин

 

Рослини                      Гриби                         Бактерії                           Тварини

 

Клітинна стінка      Клітинна стінка        Клітинна стінка                Глікокалікс

 

Целюлоза                   Хітин                           Муреїн                            Білки

Лігнін                                                          Додатковий                     Вуглеводи

                                                                          шар

Фізхвилинка.

Подивіться на парту, переведіть погляд у вікно, подивіться на блакитне небо, закрийте очі.

Діти, ви уважно слухали та училися,

І, напевно, ви трохи притомилися.

Час прийшов приділити хвилинку

Для спокійного відпочинку.

Уявіть, що на морі ви діти...

Вгорі яскраво сонечко світить,

Хвиля хвилю наздоганяє,

І дрімоту на вас наганяє,

А навколо повітря прозоре і чисте,

Все наповнене запахом моря,

Чайки над водою літають,

 Деінде ще  й дельфіни ниряють.

Як добре так відпочивати,

Але час знову роботу почати.

ІV. Узагальнення, систематизація та контроль знань студентів

Виконайте тест

       Виберіть правильну відповідь, заповніть бланк, поставивши крапки у відповідні клітинки, з'єднайте по порядку між собою крапки.

1. Пасивний транспорт:

а) перенесення речовин без витрат енергії

б) йде всупереч градієнту концентрації речовини

в) перенесення речовин з витратами енергії

г) здійснюється завдяки дифузії

2. Яку функцію виконують ліпіди, що входять до складу плазмолеми?

а) транспорт речовин                     б) розпізнавання чужорідних тіл

в) утворення подвійного бі-шару  г) фотосинтез

3. Фагоцитоз - це:

а) захоплення клітиною рідини

б) захоплення твердих частинок

в) транспорт речовин через мембрану

г) прискорення біохімічних реакцій

4. Для дослідження різних структур клітини використовують:

а) метод мічених атомів      б) центрифугування

в) метод культури клітин    г) цитогенетичний

5. Модель плазмолеми називають:

а) спрощеної               б) рідинно-мозаїчної

в) ліпідно-білкової      г) двошаровою

 6. Плазмолема - це:

 а) гіалоплазма        б) цитоплазматична мембрана

 в) цитоплазма         г) ендоплазматична сітка

7. Яку з функцій не виконує плазматична мембрана?

 а) транспорт речовин                              б) синтез білка

 в) взаємозв'язок з іншими клітинами      г) захист клітини

а

б

в

г

1

 

 

 

 

2

 

 

 

 

3

 

 

 

 

4

 

 

 

 

5

 

 

 

 

6

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Написати біологічний диктант.

     Основу цитоплазматичної мембрани складає (ліпідний бі-шар). Він складається з молекул(ліпідів).  Ліпіди мають (гідрофільні) головки і гідрофобні хвости. До ліпідів прилягають великі молекули (білків).

Запитання для усного обговорення.

1.Що таке глікокалікс. Які його функці?

2. Що таке пелікула. Яке її значення в клітинах одноклітинних тварин?

3. Що належить до підмембранних компонентів клітини?

Контролюючий блок№1

1.    Для чого необхідна мембрана в клітині?
2.    Яку найбільш універсальна мембрану ви знаєте?
3.    Коротко опишіть будову мембрани.

Контролюючий блок№2

1.    Які основні властивості клітинних мембран ви знаєте?
2.    Що таке ендо- та екзоцитоз?
3.    Які функції мають мембрани в клітині?

V.  Самостійна робота студентів

 Формулювання висновків

    Що ж таке плазмоліз? Запишіть в зошит. За яких умов відбувається? Запишіть в зошит.

Явище деплазмолізу

    - Як допомогти клітині уникнути шкідливого впливу розчину солі? (Треба змінити середовище).

Що називають деплазмолізом?

Коли він відбувається? Запишіть в зошит.

(Явище деплазмолізу і плазмолізу відбувається завдяки наявності клітинної стінки і функції проведення речовин в клітину та навколишнє середовище. Явище плазмолізу можна спостерігати і в повсякденному житті. Наприклад, рослину довго не поливали, що з нею буде відбуватися? Це і є плазмоліз. А коли рослину поливатимуть, що станеться? Це відбувається  процес деплазмолізу.

 

 

VI. Рефлексія

Встановлення правильної послідовності.

      Вивчивши матеріал про будову і функції надмембранного комплексу, давайте спробуємо пояснити, чим небезпечне зневоднення. Для цього треба виконати завдання на встановлення послідовності. Подібні завдання зустрічаються в ЗНО. Отже, в правильній послідовності розташуйте наступні картки з етапами, починаючи зі слів: «Стабільна концентрація солі (0,9%) в тканинної рідини».

Правильна послідовність:

1. Стабільна концентрація солі (0,9%) в тканинній рідині.

2. Втрата води організмом.

3. Збільшення концентрації NaCl.

4. Негативний вплив на клітини.

5. Плазмоліз.

6. Цитоплазма стала густішою.

7. Процеси життєдіяльності уповільнюються.

8. Загибель клітин.

 Рішення проблемного питання.

     - Що зробити, щоб не допустити загибель клітин? (Пити багато води)

VІ. Підведення підсумків заняття та оцінювання студентів

 

                    Студенти самостійно підбивають підсумки заняття, формулюючи висновки.

 

        Технологія «незакінчені речення».

Студенти працюють із незакінченими реченнями:

 

«Заняття важливе тому, що…»

«Для себе я з’ясував, що…»

«Я знаю…», «Я вмію…»

      Створення «ситуації успіху»

Об’єктивне аргументування оцінки за заняття. Похвала.

 

   Сьогодні на занятті за активну роботу, правильні відповіді, високий рівень засвоєння даної теми студенти отримують такі оцінки

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

самопідготовку та творчу роботу вдома

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

 

     Залишилося трішечки докласти зусиль, повторивши теоретичний матеріал і результат буде найвищий,-

__________________________________________________________________

_________________________________________________________________

 

Таким студентам, як

_________________________________________________________________

 

я бажаю не зупинятися, вчитися перемагати себе і обставини.

 

 Пробудіть свої амбіції. Покажіть власний результат  __________________________________________________________________

 

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання

 

Завдання для студентів всієї групи.

 

1. Прочитати: підручник Р. О. Сабадишин, С. Є. Бухальська «Медична біологія»,  стор.

2. Продовжити роботу зі словником, дописати визначення новим термінам.

 

 Складання сінквейну до теми «поверхневий апарат»

Поверхневий апарат

Складний, вибірковий

Затримує, проводить, забезпечує

Важливий для життєдіяльності клітин

Зрозуміло, корисно

 

 


 

 

 

План-схема заняття

 

Етапи заняття

Форми і методи навчальної діяльності

Результати діяльності

І. Організаційний етап

Бесіда.

Ігрова розминка «Мій настрій».

Створення сприятливої психологічної атмосфери, оцінка готовності до роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально-пізнавальної діяльності

Репродуктивна бесіда.

Встановлення «Містка» між раніше вивченими поняттями та тими, що будуть засвоєні на занятті.

 

Постановка проблемного  завдання.

 

Записи плану заняття в зошиті.

Підвести студентів до розуміння важливості вивчення теми: «Клітинні мембрани».

 

 

Розвиток активного відношення до навчання.

 

Розвиток пізнавального інтересу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Бесіда з елементами наочності.

 

 

Технологія кооперативного навчання (робота в групах з використанням підручника)

Фізхвилинка.

Розповідь з демонструванням слайдів.

 

Створення колективної опорної схеми.

 

 

Розвиток пізнавального інтересу, самостійна об-робка нової інформації, самоорганізація студен-тів, вміння цінувати свою особистість.

 

Перехід до іншого виду діяльності.

ІV. Узагальнення, систематизація та контроль знань і вмінь студентів

Понятійне опитування

«Тести»

Біологічний диктант

Контролюючий блок.

Установлення студентами рівня власних знань

V. Самостійна робота студентів

Робота зі словником (виписати терміни)

Робота з підручником

Сформулювати висновни.

Розвиток пізнавального інтересу

VІ. Підведення підсумків заняття та оцінювання студентів

 

Технологія «незакінчені речення»

 

Аргументація оцінювання студентів (створення «ситуації успіху»)

Оцінка студентами власної роботи на занятті.

 

Об’єктивне аргументу-вання оцінки за заняття

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання

 

Особистісно орієнтована технологія (диференціація домашнього завдання)

Складання сінквейну.

Засвоєння навчального матеріалу, самостійна обробка нової інформації, вміння використ. сучасні комп’ютерні технології.

 

 


 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Бузницька Ольга Миколаївна
    Чудові форми роботи! Цікаві яскраві ілюстарії! Просто і зрозуміло викладений складний матеріал! Дякую
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
3 травня 2019
Переглядів
26677
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку