МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА відкритого заняття «Олександра Довженко. Повість «Україна в огні»» з дисципліни "Українська література"

Про матеріал
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА відкритого заняття «Олександра Довженко. Повість «Україна в огні»» з дисципліни "Українська література" для студентів усіх спеціальностей Маріупольського механіко-металургійного коледжу ДВНЗ "ПДТУ"
Перегляд файлу

         МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕХАНІКО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОЛЕДЖ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

відкритого заняття

«О.Довженко. Повість «Україна в огні»»

з дисципліни Українська література

для студентів усіх спеціальностей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

Методична розробка відкритого заняття з дисципліни «Українська література». Підготувала Бондарчук О.М. – викладач кваліфікаційної категорії «Спеціаліст І категорії» Маріупольського механіко-металургійного коледжу ДВНЗ «ПДТУ» – 2018.

 

 

 

 

 

Викладено методику роботи на занятті з використанням різноманітних методів навчання з метою організації навчальної діяльності студентів,  підвищення інтересу до дисципліни, виховання в них людяності і толерантності, поваги до людей воєнного покоління.  

 

Методичні рекомендації призначені насамперед  для  викладачів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації та можуть бути корисними для студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, для вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і професійно-технічних училищ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План-конспект заняття.

Дисципліна: Українська література.

Спеціальність:  275  Транспортні технології

 

Тема: «Олександр Довженко. Повість «Україна в огні»».

 

Мета заняття:

Методична: удосконалити методику використання  різноманітних методів навчання на заняттях з української літератури з метою організації навчальної діяльності студентів, підвищення інтересу до дисципліни, виховання в них людяності і толерантності, поваги до людей воєнного покоління.  

Дидактична:

навчальна: розглянути умови написання кіноповісті «Україна в огні», визначити її основні мотиви, проблематику, характери українців, публіцистичність, лірично-романтичні та реалістичні начала твору; розкрити бачення письменником долі народу; культивувати пам'ять про героїчні і трагічні сторінки історії України;

розвивальна: розвивати критичне мислення та емоційну пам’ять; показати значимість думки кожного зі студентів; відпрацьовувати навички самостійної творчої роботи; продовжувати формувати усвідомлення цінності життя; розвивати інтелектуальні здібності, логічне мислення; розвивати творчі здібності та активізувати розумову діяльність студентів; розвивати вміння робити узагальнення, порівняння та висновки; розвивати інтерес до дисципліни.   

Виховна: виховувати у студентів інтерес до української літератури, позитивне ставлення до навчання через мотивацію навчальної діяльності шляхом розкриття практичного значення теми; виховувати повагу до людей воєнного покоління; формувати творчу активність студентів, уважність, кмітливість, логічне мислення; виховувати гуманне ставлення до всіх людей; відповідальність за справу, яку вони виконують.

 

Вид заняття: лекція

 

Тип заняття:  лекція-дослідження з використанням інтерактивних методів навчання.

 

 Форми та методи проведення заняття: методи «Мікрофон», «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Case-метод»,  використання відеороликів та комп’ютерної презентації, творчі випереджувальні завдання; евристична бесіда; лекція; фронтальне опитування; робота у зошитах; постановка та вирішення проблемних питань, самостійна робота з текстом; робота у парах, аналіз літературного твору шляхом створення проблемних ситуацій.

 

Міждисциплінарні зв’язки:

- забезпечувальні: всесвітня історія, історія України;

- забезпечувані: всесвітня історія, історія України;

 

Методичне забезпечення: презентація заняття в програмі Power Point, роздатковий дидактичний матеріал, текст повісті «Україна в огні», відеофрагменти воєнної кінохроніки.

 

Технічні засоби навчання:  персональний комп’ютер з програмним забезпеченням Microsoft Office,  мультимедійний проектор, екран.

 

Література:

обов’язкова: О.Довженко. Повість «Україна в огні».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст і хід заняття

 

1  Організаційна частина :

       - привітання студентів;

       - відмітка у навчальному журналі відсутніх студентів;

       - перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії та обладнання .

2  Актуалізація  опорних  знань.

 2.1 Фронтальне опитування (надає можливість зрозуміти ступінь готовності групи до заняття).

   2.2 Метод «Мікрофон». Домашнім завданням було виписати зi «Щоденника» цитати про «Довженкову Голгофу» за «Україну в огні». Методом «Мікрофон» студенти зачитують  вголос  цитати.

3 Викладання нового матеріалу.

3.1 Повідомлення теми заняття. Тема заняття записана на дошці та повідомляється викладачем усно. Епіграфом до заняття є слова зi щоденника: «Коли б можна було Іронію i Жалість зробити суддями i свідками злочинств епохи!»

3.2 Мотивація вивчення теми.

3.2.1 Розповідь викладача. Олександр Довженко – один із тих письменників, яким випало жити в надзвичайно важкий час. Важко сказати, як склалася б доля Майстра, аби не катаклізм світовоі війни. У ці роки Довженкові відкривається страхітлива реальність геополітичного становища України. Доля художника i доля України туго зв'язуються в единий вузол. Прозріваючи, він записує в «Щоденнику» 5 квітня 1942 року: «На українських ланах i селах в oгнi й полум'ї  вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива». I через десять днів: «Світе мій, убогий! Покажи мені, де на тoбi пролилося ще стільки крові, як у нас на Україні. Нема другої України. Нема». Це світовідчування й ескіз майбутньої  трагедійної кіноповісті «Україна в огні».

3.2.1 Проблемне запитання: «Чому за твip «Україна в огні» О. Довженка зняли з ycix посад, які він обіймав, i назавжди відірвали від рідної  України?».

3.3 Опрацьовування нового матеріалу.

3.3.1 Лекція. Від пережитих потрясінь Довженко, як i належить справжньому митцеві, розряджається в творчому акті. Довженко, щира слов'янська душа. Для нього неможливо творити в країні кривих дзеркал, країні «навпаки». Поет, за природним світовідчуванням романтик, не здатний був ані на інтелектуальну «гру в бicep», ані на дулю в кишені. Він просто змушений був вiддaти свій неповторний небесний голос у загальний хор. Однак навіть за таких умов цей голос аж надто вирізнявся, щоб не відчути його сольного характеру.

I на гребені свого найвищого злету зазнає розгрому. 31 січня 1944 року відбулося засідання Пол1тбюро ЦК ВКП(б) з таким порядком денним: «Про антиленінські помилки й націоналістичні збочення в кіноповісті Довженка «Україна в oгні». На засідання було запрошено Олександра Петровича. Такої «честі» було удостоєно, здається, його одного. Доповідав сам. I наш митець почув про себе: «куркульський підспівувач», «відвертий націоналіст». I про «мокре місце», яке б від Довженка залишилося, коли б кіноповість було надруковано... I, нарешті, висновок: «Україна в oгнi» є платформою вузького, обмеженого українського націоналізму, ворожого ленінізмові, ворожого політиці нашої партії та інтересам українського й всього радянського народу». Як бачимо, все в екстремально-найвищому peгicтpi...

3.3.2 «Слайд-шоу». Робота в парах. Завдання: «Використовуючи зміст зачитаних уривків зi «Щоденника» та матеріал додатків, що знаходяться на столах, сформулюйте проблемні  питания, що мають бути вами розв'язан1 в xoдi заняття». Ознайомлення з додатками самостійно.

3.3.3. «Мозковий штурм». Оголошення очікуваних результатів (на мультимедійній дошці).

3.3.4 Подовження лекції. Kiноповість «Україна в oгнi»була розпочата в часи відступу. Довженкознавці вважають, що задум написати cценарій про покинуту ворогам Україну в Довженка з'явився тоді, коли bih довідався про здачу німцям Києва. У повному обсязі текст кіноповісті виринув iз cпецхранів лише кілька років тому, та й то, виявляється, Довженко все-таки згладжував кути й в основний текст не потрапило багато цікавих eпізодів, які мали виразний антирадянський i антисталінський характер. Tвip вражає страшною трагедією нашого народу, який разом з білоруським  виніс  найтяжчий хрест  війни.

3.3.5 Робота  у  зошитах.  Кіноповість «Україна  в  огні»  надзвичайно  складна  за  будовою. Сюжетні  лінії  в ній не є безперервними,  вони  з'єднані  темою війни, а ядро змісту стосується насамперед сім’ї Лавріна Запорожця.  Визначімо їx (усно) i  зафіксуймо у вигляді схеми за допомогою створення «Кола ідей».  Робота в  зошитах.  4-5  хвилин.

3.3.6 Подовження лекції з елементами евристичної бесіди. Сам О.Довженко пояснював структурні особливості свого твору так: «Тут  вci  сліди  битви  сценариста  з  письменником. Один закликав до строгого  професійного  рисунка  сценарію,  другий,  вражений  стражданнями  народу,  весь  час поривався до розширення  теми,  розміркувань,  ліричних  відступів,  -  до  авторської    участі  в  громаді  великих  подій.  Нехай  вибачливий  читач,  мій  сучасник  i  друг,  не  нарікає,  коли  вирощене  мною  невелике  дерево  не  цілком  гіллясте  i  струнке,  коли  багато  гілок  тільки  відчувається,  не  встигнувши  ще  вирости  серед  небачених  пожарів  i  катастрофічного  грому  гармат,  що  стрясають  сьогодні  нашу  землю».

У «Щоденнику» є кілька заготовок до «України в  огні», які згадуватимуться далі. В повоєнні роки, мріючи  надрукувати  свій  твip,  кіносценарист  теж  багато  чого  змінив  i  доповнив,  поглибив,  але  й  цього  разу  твopoвi  не  судилося дійти нi до читача у  вигляді  книги,  нi  до  глядача  у  виглядi  фільму.  Кіноповість  розпочинається  останнім  мирним  днем  перед  війною.

Вашій  yвазі  пропонується  блок  питань  щодо  змісту  експозиції  та  зав'язки,  таких  як:

  • Яку  подію  святкує  сім  Запорожців?  Про  що  свідчить  приїзд  ycix  дітей?  Яку  пісню  виконують  за  столом  i  чому?  У  чому  сенс  життя  Тетяни?
  • Чому  над  трьома  Запорожченками  сяє божественна  біла борода  діда  Демида?  Що  символізує  ця  сцена?  (Спадковість  родинного  святого  обов'язку – захист Вітчизни).
  • Як  ставиться  Лаврін  Запорожець  до  початку  війни?  Чому  негайно  везе  синів  до  найближчого  мicтa?
  • Як  ви  ставитеся  до  того,  що  Запорожець  не  відмовляється  везти  німців  у  мicтo,  коли  вони  скидають  тіло  його  мертвого  сина  з  воза?  Як  подібну  ситуацію  описав  би  не  Довженко,  а  хто-небудь  інший  з  радянських  письменників  i  чому?  На  чиїй  стороні  була  б  правда  у  зображенні?
  • Під  час  приходу  німців  Лаврін  втрачає  батька-пасічника  Демида,  сцену  повішення  якого  теж  зображено  в  стилі смерті  Тараса  Бульби:
  • Йаволь,  гер  полковник!  Його  бджоли  закусали  насмерть  чотирьох  наших  зольдат...
  • А-а..  .Слухай,  -  звернувся  фон  Крауз  до  старого  Запорожця.  -  Цей  офіцер хоче  знати,  що  ти  думаєш  перед  смертю?
  • Cвіт  здурів,  то  й  бджоли подуріли.  Почали  всяке  г...  кусать,  -  сказав Демид.  -Ая  думаю,  що погані ваші діла,  раз  уже  ви  боїтесь  таких,  як  я.  Діло  ваше  програне.

- Але  я  стою  на твоїй території  i  вшаю  тебе,  -  сказав  Крауз.

  • Ну  що  ж?  Повісиш  та й  утечеш.  Така  вже  твоя  слава...

- Чому  фашисти  боялися  українців?

- Чому  Jlaврін  погоджується  бути  німецьким  старостою  в  Тополівці,  знаючи  наперед,  що  буде  за  це  знищений  своїми  ж?  (Проаналізуйте  сцену  суду  над  Лавріном.)

-  Як  реагують  тополівці  на  стиль  керівництва  (авторитарний,  демократичний)?

Тільки  досвід i, можливо, ще муки cовісті роблять Запорожця мудрим. Він  уже  знає,  що  захищати  Україну  можуть  лише  живі  герої,  тому  й  поступається  німцям  у  дрібницях,  щоб  виграти  час  i  відімстити.  Він  думає  не  про  себе,  навіть  у  страшному  горі – не про вбитого Савку  чи  про  вивезену  в  Німеччину  Олесю,  а  про  Народ.

Запорожець  кмітливий,  жертовний,  розважливий.  Він  погоджується  стати  старостою  при  німцях,  хоч  знає,  що  за  це  своїми  буде  знищений  після  війни.  Проте  знає  Лаврін  i  те,  що  лише  він  допоможе  громаді  вистояти,  навіть  загартує  її  i  спрямуе  проти  німецького  рабства.  Ідея  орати  людьми,  наче  запозичена  Довженком  якраз  із  повоєнного  радянського  часу,  у  Запорожця  не  випадкова.  Вона,  на  думку  героя,  повинна  зіграти  роль  каталізатора:

  • Людей  у  ярма  запрягав?
  • Запрягав.
  • Нащо?
  • Щоб  зліші  були.
  • Що?!
  • В  неволі  зло  -  велике  дшо.
  • Проаналізуйте  монолог  персонажа  перед  портретом  вождя.  Чому  саме  в  уста  Запорожця  вкладені  yїдливі  обвинувачення?  (Прізвище  Запорожець  акумулює у coбi  випробувані  часом  кращі  риси  українців:  давню  козацьку  відвагу,  безмежну  вірність  своїй землі  та  глибоке  усвідомлення  відповідальності  за  долю  рідниx  людей,  що є,  в  Довженковому  розумінні,  запорукою  безсмертя  нації).
  • Хто  такий  Григорій  Заброда?  Зіставте  етимологію  прівища  i  відповідні  уривки  тексту.
  • З'ясуйте  історичні  корені  полеміки  Запорожця  i  Заброди  Що  керує  прагненням  Заброди  обійняти  посаду  старости.

- Доведіть,  що  i  Лаврін  Запорожець, i Григорій Заброда – трагічні постаті українців, які не почуваються  господарями на своїй  землі.

Діалог  і  мало  не  звіряча  ненависть,  а  потім  i  сутичка  Лавріна  i  Заброди  на  колючому  дроті  підкреслюють,  що  Запорожець  у  радянські  часи  був  слухняним  "коліщатком"  i  "гвинтиком",  розкуркулював  cвоїх  односельців,  відправляв  у  Cuбip  -  і  як  результат:  з  великої!  працьовитої  сім'ї  Заброд  залишився  лише  один,  який  горить  помстою  до  радянської  влади  i  свого  конкретного  ворога-кривдника – Лавріна.

Яку  болючу  проблему  історичного  буття  українського  народу  порушуе  автор?

  • Чи  давні  її  корені?
  • Чи  зрушилося  її  розв'язання  в  сучасний  Довженкові  час,  чи,  навпаки,  вона  ще  поглибилася?
  • Чим  це  зумовлювалося?
  • Наскільки  добре  були  обізнані  з  ахілесовою  п'ятою  українців  вороги?
  • Чи  пояснюе  це  невдачі  перших  днів  i  місяців  війни?
  • Були  інші  причини  ганебного  відступу?  Хто  винний?
  • Чому  мирне  населення  не  поспішало  евакуюватися?  Вроджена  хліборобка,  стара  Запорожчиха,  не  зважає  на  війну  й  сапає  картоплю.  Вона  погрожує  ворожим  літакам  сапою  i  зазнає  поранения  через  цю,  здавалось  би,  наївну  й  не  потрібну  нікому  погрозу.  Як  не  порівняти  сцену  сапання  з  таким  епізодом  iз  "Щоденника":  ід  різав  ботвину,  не  звертаючи  уваги  на  шалений  артилерійський  обстріл  i  бомбардування.
  • Ану  їх! Багато їх тут стріляє, а смерть одна. Та й ніколи мені.  Роботи багато. У  чому  символічність  сцени?

Відступала  армія, залишаючи позаду беззахисних співвітчизників, насамперед жінок, та  зрадників, що  за  таких  надзвичайних  обставин  перетворилися  на  добровільних  прислужників  окупаційної  влади. Ось  слова  німецького офіцера Людвіга Фон Крауза, що має свою загарбницьку програму дій: «Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний  солдат  муситъ  убить  ворога  i  позбавить  честі  ворогиню». Ось  думка  рядового  солдата, що відступає  перед  натиском  фашистів, Василя Кравчини, що добре усвідомлює  підлість  радянської  системи, тому  просить  дівчат-комсомолок  не  слухати  голову міськради  Лиманчука  i  якнайшвидше  евакуюватися: «Тікайте, сестри  мої,  тікайте. Бо прийдуть  німці, понівечать  вас,  заразять  хворобами,  поженуть  у  неволю, а цей незгораємий  шкаф, - показав Василь  на голову, -  що  збирається  тікати,  повернеться  потім  та  й  судитиме  вас  за  розпусту». Ось  дивне, як  на  українську  народну  мораль,  прохання  Олесі  до  незнайомого  українського  солдата: «Я дівчина. Я  знаю,  прийдуть  нiмці  завтра чи післязавтра,  замучать  мене,  поругаються  наді  мною. А я так цього боюсь, прошу  тебе, нехай  ти... переночуй зi мною».

У контексті художнього твору деколи нетипове, виняткове явище відіграє дуже  важливу роль, запам'ятовується сильніше, ніж  реалістичні  сцени. Андрій Малишко якось  розповів  О.  Довженку  про  свого  бойового побратима, який  під  час  відступу  переспав  з  українською  дівчиною  i  тепер  марить нею, прагне  після війни до неї  повернутися,  одружитися,  але  не  пам'ятає  нi  назви  села,  нi  прізвища дівчини,  ні імені, пам'ятає  лише  причілок  хати,  перелаз  i  мальви.  Довженка  надзвичайно  зацікавило  таке романтичне  спонтанне  кохання,  вiн  хотів  зустрітися  із  солдатом,  але  той  уже  загинув.  Зате в «Україні в огні» кінорежисер  надзвичайно  вдало  використав  майже  неймовірну  життєву  ситуацію.

Усі  ці  уривки  свідчать  про  одне:  українська  жінка опинилася  в  становищі  повної  i  фатальної  залежності  від  обставин,  вона  почувається  не  особистістю, а лише  річчю  для  загарбника,  як  i  дочки  міфічного  античного  царя  Даная.  Проте  i  Христя,  й  Олеся  будуть  вести  себе  гідно  навіть  у  вкрай  несприятливих  обставинах.  Незважаючи  на  те,  що  кожна  з  подруг  дитинства  сповідуватиме  свою  правду  i  за  законами  виключно  своєї  особистої  правди  житимуть  надалі.  Це  piзні  людські  психотипи,  piзнi  літературні  характери,  які  ми  спробуємо  зараз  дослідити.

3.3.7 «Case-метод» наліз ситуації). Утворіть  2  групи.  Кожна  група  отримує  матеріал  для  визначення  психотипу  однієї  з  двох  героїнь.  За  15  хвилин  шляхом  аналізу  ситуацій  група  має  представити  у  формі  захисту  свої  висновки.

Зараз  вашій  увазі  пропонується  ситуації  з  твору,  розіграна  за  ролями  (суд  над  Христею  у  партизанському  загоні).  «Займи  позицію».  Завдання:  зайняти  позицію  одного  з  двох  учасників  -  прокурора  Лиманчука  або  підсудної  Христі  Xyтірної,  попередньо  проаналізувавши  аргументи  кожної  зi  сторін.

  • Націоналістка?  - Да..  Hi.

-Да  чи ні?  - Я не  знаю...

  • Викручуєшся?  Не  викрутишся!
  • А  мені  все  одно.
  • Ти  жінка  італійського  ката  Пальми? 
  • Пальми. 
  • За  скільки  плиток  шоколаду  ти  продалась?
  • За  одну. 

-Дешево.

  • Одна  ціна.
  • Ти  виродок.
  • Hi,  таких,  як  я,  багато...
  • Яких?
  • Поґвалтованих.
  • Тебе  поґвалтував  Пальма?
  • Hi.  Не  тільки  він.

-Для  чого  ти  вийшла  за  нього?

  • Не  хотіла  їхати  до  Німеччини.
  • Чому?
  • Боялася смерти.  Я втекла. Вони мене ловили, били i ґвалтували.
  • Пальма  тебе  спас? 

-Да

  • Ти його  шпигунка?

-Ні.

  • Ти брешеш?
  • Hi.
  • Не бійся. Bін катував  тебе,  примушував  силою?
  • Hi, він добрий. Він люб'язний  i  м'який.

- Ти пoлiзлa в  ліжко до ворога, до  вбивці  твого  народу,  до  загарбника  землі  твоєї. Ось я бачу  його.  Ось  він лютує цілий день!.. Beчopiє... Він  приходить  додому,  змиває  кров, душиться одеколоном, i  м'який  кавалер-любовник! Де твоя національна  гордість,  де  твоя  людська гідність? Де твоя  дівоча честъ  у  велику  добу  боротьби  святої  Батьківщини?  Де? Нема? Кажи! 

-Нема.

  • Все!

Нема.  Слухайте.  Я  знаю,  що  мені  не  вийти  звідси  живою.  Щось  мені  тут  ось,  каже,  що  прийшла  моя  смерть,  що  зробила  я  щось  запретне,  зле  i  незаконне,  що  нема  в  мене  нi  отієї,  що  ви  казали,  національной  гордості,  нi  честі,  нi  гідності.  Так  скажіть  мені  хоч  перед  смертю,  чому  ж  оцього  в  мене  нема?  А  де  ж  воно,  людоньки?  Рід  же  наш  чесний.  Товаришу  мій,  я  не  признала  вас  за  свого  суддю.  Ви  тільки  можете  мене  знищити  як  огидне,  небажане  явище,  яким  я  дійсно  є.  Але  це  не  все. 

-Що?

  • Коли  б  ви  були  людиною  старою,  я  багато  б  дечого  спитала  вас:  чому  я  виросла  не  горда,  не  достойна  i  не  гідна?  Чому  в  нашому  районі  до  війни  ви  міряли  наші  чесноти  головним  чином  на  трудодень  i  на  центнери  бурякові.  Націоналістка  я?  Яка  там?!
  • Досить!
  • Закінчую. Але ви  молодий. Про  що  вас питати? Я пам'ятаю  вас. Ви  прошмигнули  через  наше  село. Я  наливала вам воду в  paдiaтop. Він сильно  протікав  у вас, i  ви лаялись так  голосно  й  гидко. Я  плакала тодi  i,  плачучи, питала вас, чи будуть  фашисти в  нашому селі: може б, я втекла?  Пам'ятаєтє,  що  ви  сказали  мені.  Ви  назвали моє питання  провокаційним. От я й  сталась під німцем, повія й стерво. От ви чисті, а я нi. От ви презираєтє  мене, загрожуючи  смертю. А я хочу  вмерти, хочу! Мені  гидко. Чим ви можете  покарати мене? Мене  життя  вже  так  покарало,  що  більшої  кари  й  не  придумати.
  • Чия  позиція  для  вас  прийнятніша?  Чому?
  • Чому  Христя  згадує  Лиманчукові  рядки  прополених  буряків,  якими  вимірювали  її  цноту?  Міфом  реальністю  була  «безстатева»  природа  жінки  в  радянському  суспільстві?
  • Чому  Кравчина  називає  Лиманчука  «незгораємим  шкафом»?

Контрастом до представників народу у кіноповісті виступає голова міськради Лиманчук. Кравчина влучно називає його «незгораємим  шкафом».  Лиманчук типовий образ  цинічного,  жорстокого,  прискіпливого вимогливого  до  інших  чекіста. У  душі ж він – боягуз i зрадник. Закон не для нього. Навіть  розвінчаного Христею, цього  нікчему  ні  хто не буде  судити  за  дезертирство  й  поширення  заздалегідь  неправдивої  інформації про відступ. Він  значно вище  закону, бо  під  захистом  комуністичної  партії,  спецорганів.  Прибувши з  Великої землі в чині  прокурора, цей мерзенний  тип  готовий  судити  людей,  до  страждань  яких йому  ніколи не  дорівнятися.  Належної  прочуханки  партократові  дає  присуджена  ним  до  розстрілу  Христя  Хуторна.  Бона  пригадує  саме  те,  чого  він  повинен  соромитися  все  життя,  якщо  має  хоч  крихту  coвісті.

- Яка ваша  думка  про  супротивників?  Наскільки  гідними  вони  є  для  українців?  Чи  ненавидять  війну  тi,  хто  сам  її  розв'язав?  Доведіть  це  (Осуд  війни  Антоніо  Пальмою)  Яким  змальоване  населення  країни-загарбника?  Чи  вкладався  такий  портрет  в  прокрустове  ложе  радянської    ідеології?

До  Довженка  німців  зображували  примітивними,  тупими.    Вперше  в  українській    літературі  Довженко  виводитъ  в  образах  Ернста  й  Людвіга  фон  Краузів,  ворогів  інтелектуальних,  розважливих,  хитрих,  гідних  супротивників.

  • Розкрийте  еволюцію  образу  Василя  Кравчини.  Чи  змінилися  погляди  Василя  на  війну,  на  поразку,  перемогу  після  зустрічі    з  Олесею  та  її  вчинку?  Як  i  чому?  Що  усвідомив  Василь?  («Яка  б  ти  не  була...  »).
  • У  чому  мудрість  як  керівника?
  • Чому  кінофільм  не  демонструвався  нi  в  Англії, ні в Америці?

Юлія Солнцева переповідала Олександрові Підсусі, що під час «кремлівського розп'яття» Сталіном Довженка  вождь особливо переймався таким виразним штрихом  «України в огні»:

  • Скажіть,  Довженку,  чому  ви  пишете:  «Хай  живе  Радянська  Україна!  Хай  живе  Радянський  Союз!»  Чому  Україна  на  першому  місці? - запитав  Сталін.
  • Від  малого  до  великого, -  відповів  Довженко.  -  Так  я  звик  читати  у  вcix  радянських  газетах.
  • Hi,  Ви  хотіли  поставити  а  перше  місце  Україну,  -  заперечив  Сталін.

Це  було,  можливо,  перше  й  основне  звинувачення  Довженка".  На  якомусь  етапі  доповідь  Сталіна  взагалі переросла в  суцільні докори й звинувачення,  одне  від  iншого  на  той  час,  страшніші:  "Якщо  судити  про війну за  кіноповістю Довженка, то у Вітчизняній війні  не  берутъ  yчасті  представники  вcix  народів  СРСР, у ній беруть  участь  тільки  українці. Отже, i тут  Довженко  знову не в ладах з правдою. Його кіноповість є антирадянською,  яскравим  виявом  націоналізму, вузької  національної  обмеженості». Доведіть правомірність обвинувачень. Який епізод це підтверджує?

-  За  Вкраїну,  -  глухо  зітхнули    бійці.

  • За  Вкраїну,  за  чесний  український  народ. За  єдиний народ, що не знайшов  собі  в століттях Європи  людського  життя  на  своїй  землі,  за  народ розторганий,  роздертий.

Кравчина  на  мить  примовк  i  далі    немов не сказав, а  подумав   уголос:

  • Скажіть  же,  чи  можем  ми,  сини  українського  народу,  не  презирати  Європу  за  всі  оті  століття?
  • Презираєм,  -  сказали  вони  дружно  i  твердо.  Кравчина  зрозумів  їx  i  пocмixнyвcя.  Hi,  не  презирали  цi  пасинки  Європи  свою  мачуху.  Але  увесь  їх  рід  столттями  презирав  неволю,  i  століття  боротъби  за  волю  освітлювали  їхні  прості  мужні  обличчя.  Йому  захотілось  в  цю  хвилину  сказати  їм  щось  про  вічне,  про  iсторію  їхню.  Вона  курилась  перед  ним,  мов  грізний    діючий  вулкан,  i  він  стояв  на  вершині  вулкана  коло  самого  кратера.

Icтopiя  Європи,  браття,  наша  мачуха,  а  не  мати.  Ми  не  сини,  ми  пасинки  її,  замовчані  нею  i  пограбовані  тілом  i  душею.  Ми  жертви    ганебного  безчестя  європейських  століть.  От  хто  ми,  от  кого  вішають,  палять,  от  у  кого  одбирають  гектари  вони,  -  блиснув  очима  Кравчина,  показуючи  рукою  в  бік  німців.

В  ciм  pyxoвi  Кравчини  не  було  звичайної  ненависті  до  німців.  Було  щось  більше.  Була  глибока  зневага  i  огида  до  них.  Було  ще  щось  більше:  те  всім  відоме  неназване  нове  почуття,  що  у  людства  для  нього  не  знайшлись  навіть  слова  в  ycix  його  словниках.

У  вcix  у  них,  -  сказав  Кравчина  з  укоризною,  -  своя  звіряча  правда.  У  нас  своя,  народна,  приспана  віками;  шість  віків  учили  нас  no-різномy  мислити,  рухатись,  молитись.  Шість  століть  гріли  нас  piзними  огнями,  просвіщали  нас  piзним  cвітлом,  кидали  в  6oї    одних  проти  одних  пiд  piзними    знаменами  -  австрійськими,  румунськими,  угорськими,  польськими.

Не  вci  бійці  розуміли  свого  командира.  Але  вірили  вони,  що  се  була  їx  гіркa  правда,  вірили  своему капітану.  I  перед  ним  уперше  розкрився  рідний  їx  світ  у    всій  своїй  зловісній  величі  і  драматизмі».

  • Чому  твір  не  рясніє  батальними  сценами,  а  з'являються  вони  лише  наприкінці  твору,  та  ще  й  які?!  (Оновлення  людини  через  страждання  від  усвідомлення  помилок...).

 

4  Первинне  усвідомлення  поданого  матеріалу.

Коли  на  Тверському  бульварі  було  зібрано  О.  Корнійчука,  М.  Бажана,  М.  Рильського  й  О.  Довженка,  то  Максим  Тадейович  здивовано  запитав  присутніх:

  • Чого  це  нас  ycix  запрошують  до  Кремля?
  • Через  мене...-  передчуваючи  свое  лихо,  відповів  Довженко.

- Доповідь Сталіна  рябіла звинуваченнями: i в націоналізмі, й у перекрученні історії,  i в аморальності  головної  героїні  Олесі.  Стосовно  останнього,  то  як колись В.Бєлінський  вважав  порнографічним  побачення Яреми й  Оксани в «Гайдамаках» Т.Шевченка, так i тут недолугий «батько вcix  часів i народів» взявся  дофантазовувати  те,  чого  не  було. Що ж, кожен  припускав  в  мipy  своєї  розпущеності.  Та  ще  й  пізніше  підсилав  своїх  порадників до затятого  генія,  щоб той заставив Олесю  «виконати  свій інтернаціональний  обов'язок»  -  віддатися  росіянинові  чи грузинові, а не українцеві, а для цього досить  маленької  корекції:  «Ви  зробіть Кравчину росіянином, Олександре Петровичу, тоді  дуже багато  стане  на  своє місце. Повірте,  що  ваш  сценарій  виправити - раз плюнути... Коли ж вирішите облишити річ, поставити  на  ній  хрест, це  буде  розцінено  як  ваша  впертість  i  приховування  твору  для  історії.  Мовляв,  придушили  мене,  а  я  ось  почекаю,  icтopiя  мене  виправдає.  Це  було  б  неправильно  i  вельми  небезпечно  з  вашого  боку».  Як  бачимо,  гарні  поради:  з  шантажем,  із  залякуванням  -  в  дусі  того  часу.  «Геніальний»  Михайло  Чіаурелі,  п'ятикратний  лауреат  Сталінської  премії,  «науково  довів»,  що  твip  Довженка  -  «антирадянська  акція»,  зневажливо  звертався  до  Довженка:  «Ти-и!»  й  ділився  власним  досвідом.  «Ти  працюй,  як  я:  думай,  що  хочеш,  а  коли  робиш  фільм,  розкидай  по  ньому  те,  що  люблять:  тут  серпочок,  тут  молоточок;  тут  серпочок,  там  молоточок,  там  зірочку,  -  тут  «перший  маестро»  почав  навіть  показувати  мені,  як  саме  треба  розкидати  серпочки  i  молоточки,  від  чого  я  трохи  не  провалився  в  землю  від  обурення,  розпачу  й  огиди»,  -  писав  про  цей  епізод  Довженко  в  «Щоденнику».

До цькування О.Довженка, на жаль, доклали рук i українські письменники.  О.Корнійчук за завданням Сталіна навітъ  підкреслював  у  рукописі  крамольні  місця,  а  М.  Бажан,  будучи  на  той  час  заступником  Голови  Ради  Miнicтpiв  УРСР,  не  тільки  не  став  на  захист  колеги,  а  ще  й  зловтішався:  "Повалено  тебе,  Сашко,  i  вже  ти  більше  ніколи  не  підведешся".  Рильський  же  й  захищати  особливо  О.  Довженка  не  cmib,  бо  сам  був  зацькований,  загнаний  погрозами  в  глухий  кут.

 

5  Узагальнення. 

5.1 «Коло  iдей». Основні причини  заборони «України в  огні» О. Довженка:

  1.   змалювання  «лиманчуківщини»;
  2.   відображення  хаотичного  i  панічного  відступу  радянських  військ;
  1.   постать  німця-мислителя,  який  правдиво  вказує  на  ахіллесову  п'яту  українського  народу;
  1.   повага  з  боку  фон  Крауза  у  ставленні  до  Запорожця  як  сильного  суперника;
  2.   виклик  історичним  подіям,  які  розмежували   Запорожця  i  Заброду;
  3.   осуд  будь-якої  війни  устами  Aнтоніо   Пальми;
  4.   доброзичливе  змалювання  людей,  що  працювали  в  Німеччині,  яких  вважали  зрадниками.

5.2 Написания  короткого  ессе  «Не  вміли  ми  жити,  як  слідує...»  (15-20  хвилин).  Зачитування  творчих  po6iт.

 

6 Підведення підсумків заняття.

 6.1 Оцінювання. Коментар відповідей.  Мотивація оцінок.

 6.2  Зауваження щодо засвоєння студентами знань.

 6.3  Висновки щодо вивчення теми викладачем.

Висновок. «Із  твopiв  про  перший  період  війни,  написаних  у  часи  Великої  вітчизняної,  я,  не  вагаючись,  на  перше  місце  поставив  би  кіноповість  Олександра  Довженка  «Україна  в  огні»  -  через  шевченківську  перейнятість  автора  всенародною  трагедією.  За  широтою  охоплення  матеріалу,  глибиною  i  правдивістю  зображення,  за  справді - таки  шекспірівськими  колізіями  цей  твip  у  нашій  літературі  тих  чaciв  не  має  coбi  рівного».

Олександр  Підсуха,  письменник. Довженко  бачив  їx  не  лише  в  небі  свого  теплого  краю.  Він  линув  до  них  не  тільки  на  бистрих  крилах  своїx  творчих  дум  i  прагнень.  Довженко  бачив  зopi  i  в  грізних  хвилях  холодного  океану,  i  в  лагідних  водах  зачарованої  Десни,  i  навіть  на  ранніх  грядках  між  дерев  мічурінського  саду.  Вони  йому  світили  з  глибин  космосу  i  від  сердець  добрих  людей,  закликаючи  незрівнянною  красою  до  утвердження  в  житті  чистозлотної  правди.

В  імя краси  i правди Довженко,  як  художник  i  мислитель,  все  ж,  не  відлітав  на  крилах  мрій  далеко  від  дійсності, не підфарбовував її зоряним  баченням. Вiн зумів поєднати небесне i земне, минуще i  вічне,  героїчне  i житейське, юнацьке i постаріле, благополучне i тривожне  в  гармонійну  красу  мистецтва  заради  минулого,  сучасного i майбутнього поколінь.

 

7  Домашнє  завдання.

7.1 Уміти  аналізувати  «Україну в огні». 

7.2 Підготуватися  до  письмової  роботи.

 

 

 

docx
Додано
30 вересня
Переглядів
36
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку