Методична розробка виховного заходу "Ми-українці"

«Ми українці»

Мета: поглибити знання учнів про Україну; розширити зміст поняття «громадянин України»; розвивати мовлення учнів і їх творчі здібності; сприяти активізації пізнавальних інтересів дітей; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні.

Обладнання:  карта України, вишиваний рушник, колосся та калина,  гілочки верби й барвінку, плакат «Видатні українці» (портрети Т. Шевченка, М. Лисенка, С. Корольова, К. Білокур), презентація.

Епіграф:

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

(М. Чернявський)

Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права

(В. Симоненко)

Перебіг заходу:

1.Організаційний момент

2.Основна частина

1й ведучий . Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство із дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша неповторна Україна. (демонстрація слайдів презентації № 2-4) Її красою захоплювались поети, художники, композитори.

Буває, часом сліпну від краси,

Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

(Л. Костенко)

2й ведучий: Україна – одна з найбільших держав Європи. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей.  Поряд із українцями в Україні живуть росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани, болгари, євреї, греки. Усі вони в нашій державі мають однакові права, усі вони громадяни України. Громадянин – людина, яка постійно живе в державі, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави.

   І якої б не були національності громадяни України – всі вони її діти, про всіх вона дбає, всім дає однакові права.

  Наша держава багата на творчі, обдаровані постаті. Громадяни нашої країни багато зробили в минулому і роблять зараз для розвитку мистецтва, культури, науки, спорту в нашій державі та в усьому світі.

Благословенна хай буде година

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

З великих найбільшого сина.

(І. Франко)

Розповідь учнів про видатних людей України, які прославили нашу країну на весь світ ( слайди №5-12 )

1й учень. Тарас Шевченко, великий Кобзар – так називали і називають його люди. Геніальний син українського народу прославляв Україну на весь світ. Його книга «Кобзар» перекладена багатьма мовами світу. Народ України береже пам'ять про видатного поета. Йому збудовані пам’ятники, його ім’ям названі вулиці, порти, театри, університети. Його вірші знають дорослі і діти.

2й учень. Микола Амосов – академік, заслужений діяч науки України. Очолював клініку грудної хірургії Українського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії. Основні наукові праці присвячені питанням хірургії серця і легень. З 1953 р. – директор Київського інституту серцево-судинної хірургії. Лауреат Державної премії УРСР 1976 р.

3й учень. Катерина Білокур (1900-1961 рр.) – живописець. Народна художниця України з 1956 р. Читати , писати і малювати навчилась самотужки. Жила у злиднях. Нею написані такі картини: «Квіти увечорі», «Декоративне панно», «Жар колос», «Жоржини», «Рожі і троянди», «Осінь», портрети та автопортрети.

4й учень. Михайло Грушевський (1866-1934 рр.) – учений, філолог, літературознавець, організатор науки, письменник, критик, політичний діяч, публіцист. Голова Центральної Ради (1917 – 1918 рр.) У 1919 емігрував. У 1924 на його прохання уряд України дозволив йому повернутися в Україну для наукової діяльності. Із його ім’ям пов'язаний розвиток історичних подій від перших кроків Центральної Ради до IV Універсалу про самостійність УНР. Багато працював в царині історії літератури, це насамперед відповідні екскурси в його основних працях: «Історія України-Русі» і «Історія української літератури», що охоплює українську народну творчість і письменство до початку XVII століття.

Портрет видатного сина української землі зображений на 50-гривневій купюрі сучасних українських грошей.

5й учень. Сергій Бубка (1963 р.) – шестикратний переможець чемпіонату світу з легкої атлетики, 35-кратний рекордсмен світу. Народився у Луганську. Закінчив Київський інститут фізкультури. Уславився як стрибун із жердиною. Починаючи з 1984 р. йому підкорялись різні висоти. У 1986 р. чотири рази був рекордсменом світу. Заслужений майстер спорту, кандидат педагогічних наук, Герой України. Живе в Донецьку, де започаткував міжнародний легкоатлетичний турнір «Зірка жердини», який став традиційним. Почесний громадянин Братислави, Парижа і Донецька.

6й учень. Віталій та Володимир Кличко – відомі всьому світу боксери. Їх вражаючі перемоги на ринзі не залишилися без пильної уваги відомих спортивних діячів.

Віталій – 6-кратний чемпіон світу з кікбоксингу, 3-кратний чемпіон України з боксу, срібний призер чемпіонату світу серед любителів, неодноразовий Європи серед професіоналів, інтерконтинентальний  чемпіон за версіями WBO та WBA, чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії за версіями WBO i WBC. У 1999 році внесений до «Книги рекордів Гіннеса» як перший чемпіон світу у суперважкій ваговій категорії , який виграв 26 боїв нокаутом, для чого йому знадобилась найменша кількість раундів. Має звання Заслуженого майстра спорту України.

7й учень. Володимир – п’ять разів виборював звання чемпіона України з боксу, став чемпіоном I Всесвітніх Ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (Італія, 1995 рік), срібним призером чемпіонату Європи з боксу (1996 рік). Найбільше його досягнення на аматорському ринзі – золота медаль і звання чемпіона з боксу в надважкій ваговій категорії на Олімпійських іграх в Атланті (1996 рік). Ця перемога була відзначена орденом «За мужність».

До відомих людей України належить видатний конструктор радянських часів, засновник першої космічної ери у Радянській державі Сергій Корольов.

Робота з картою України (розповідь учня-екскурсовода).

Учень-екскурсовод. Погляньте на карту України. На ній позначено координати української землі.

  Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкрайніми нивами жито-пшениця.

  Простір землі, заселений українським народом, великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід півтора місяці, долаючи щодня по 30 км.

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла

Й не вмре твоя слава,

Навойована в чесних боях!

Квітни й міцній, Українська державо!

Вмирали у битвах мільйони борців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

Й над Києвом стольним віки майорів.

(Г. Маняко)

  Україна безпосередньо межує з сімома країнами світу: на північному заході – з Польщею; на заході – із Словаччиною та Угорщиною; на південному заході із Румунією та Молдовою; на сході і північному сході – з Росією; на півночі – з Білорусією. Загальна протяжність усіх кордонів держави на морі й суходолі – 7643 км.

 

 

1й ведучий                 «Державні символи України» (слайди №13-15 ).

  Ви, безперечно, знаєте таку дату – 24 серпня 1991 року. У цей день прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною демократичною державою. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має тепер свої державні символи: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність, тобто найбільш характерні для неї. Герб – символ влади. В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі. Національний прапор України – синьо-жовтий стяг. Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна. Це і колір золотого сонечка, без ласкавого проміння якого не дозрів би хліб. Синій колір – це колір чистового мирного неба.

  В основу сучасного державного гімну України покладено мелодію пісні композитора XIX ст. Михайла Вербицького «Ще не вмерла Україна». Запам’ятайте! Державний гімн прийнято слухати стоячи.

  Про державні символи України записано і в Конституції України, яку було прийнято 28 червня 1996 року. Діти, запам’ятайте цю дату. Конституція – основний закон України.

2й ведучий.                    «Слово про рідну матір»

Мати й батько, бабуся і дідусь – це найдорожчі кожному з нас люди, які нас люблять, жаліють, адже ми теж для них – рідні. І ми також не уявляємо свого життя без них.

1й учень

Цінуйте завжди маму й тата,

Вони зростили вас із немовляти,

Встигайте добре слово їм сказати,

Допоки ви живете в рідній хаті.

Коли ж зміцніють ваші крила, соколята,

Відчуєте ви силу, щоб літати, -

Не забувайте маму й тата,

Їхніх порад, добром багатих!.

2й ведучий . Від батьків ми одержуємо життя. Вони виховують нас, навчають мудрості й доброти, вкладають у наші вуста добрі слова. Так ведеться в Україні здавна.

  А кого ми вважаємо найріднішою людиною? Звичайно, маму. Вона породила нас, вигодувала, виплекала й усе життя супроводжує і окрилює своєю турботою і ласкою.

2й учень  Матусю, зблідли вже скроні,

І пролетіли літа, мов птахи,

Та знаю – в життєвому полі

Тобі ще іти та іти.

І хай перелискує доля

Прожиті твої сторінки,

А ти все такою лишайся,

Як знаєм тебе усі ми.

3й учень Матусю, що в світі рідніше

За посмішку світлу твою,

Хто любить за тебе сильніше –

Лиш ти, і я Бога молю:

«Пошли ти матусю здоров’я

І долі, і віку пошли,

Щоб нас плекала в любові

Молю все для цього зроби.»

1й ведучий Рідна домівка – вона є в кожного із нас. Вона найкраща, найтепліша, і як би важко чи сумно нам не було, ми знаємо, що нас завжди чекають і люблять. Недарма кажуть: «У гостях добре, а вдома ще ліпше».

   Ось бачите, ми з вами багаті! Маємо родину, рідну оселю, рідну вулицю, рідне село. Усе це і є наша рідна земля, на якій ми народились. Вона для нас найсвятіша, найрідніша.

2й ведучий                    «Мова калинова»

   Українська мова неповторна, особлива, співуча. Її називають калиновою, солов’їною.

Мова рідна! Слово рідне! Хто вас забуває

Той у грудях не серденько, а лиш камінь має.

Мова кожного народу неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду, в житті – трелі солов’я.

На своїй природній мові і потоки гомонять.

Зелен- клени у діброві по-кленовому шумлять,

Солов’їну, барвінкову, колоскову – навіки

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Наша мова калинова, і ласкава,  медова,

І багата, і не бідна – от що мова наша рідна!

  У ст.10 Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Ми повинні постійно дбати про подальший розвиток  і збагачення рідної мови, про що так переконливо і зворушливо говорить сучасний український поет Олесь Лупій у своєму вірші «Говоріть».

3й учень

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, або дать відкоша.

 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

4й учень

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

5й учень                    «Народні символи України»

У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу. Ось верба (слайд №16 ) – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку, і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. Із давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називається «Вербним». На Вербному тижні у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози їх викидали надвір, щоб, як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти. Діти хльоскали один одного освяченими прутиками, приказуючи:

Недалечко – червоне яєчко!

Спаси і сохрани, Матір Божа,

Під своїм покровом.

(О. Воропай)

   На це хльоскання не можна було ображатись, оскільки верба давала силу і здоров’я.

6й учень А ось хрещатий барвінок – символ вічності. (слайд 17 ).

   Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев'янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.

   Послухайте легенду про барвінок. У давні - давні часи в заможній родині народився єдиний син, якого люблячі батьки нарекли ім'ям Бар. Хлопчик ріс на радість мамі з батьком красивим і здоровим. Милувалися  ним  старі чоловіки і жінки, молоді молодці й дівчата. І ось стали на нього задивлятися червоні дівиці - прийшла пора йому одружитися. Багатьом був він милий і любий, та у серце Бару припала одна дівчина Вінка. Інша ж, міцно покохала Бара, зажурилася, що не обрали її за дружину. Мати її володіла чаклунськими чарами і була відьмою. Вирішила помститися за дочку: прийшла в день весілля Бара з Вінкою, вимовила магічне заклинання, окропила чаклунським зіллям, і в ту ж мить обидва вони зникли. Кинулася мати Бара до того місця, де тільки но стояли молоді, залилася гіркими сльозами ... Як раптом з кожної оброненої сльозинки стали виростати із землі невідомі нікому синенькі квіточки. З тих пір і прозивають їх люди - барвінком.

7й учень. Калина (слайд №18 ) – символ краси, кохання, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена у білому вбранні. А восени вона палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень. ( діти, які ви знаєте легенди про калину? Коротенько перекажіть їх зміст)

8й учень. Рушники (слайд №19 ). Це теж символи українського народу. «Дім без рушників, - говорилось у народі, - як сім’я без дітей». Вони – старовинні обереги дому. Вишитий рушник різними візерунками був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: із рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду, з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були написи, як от: «На щастя, на долю», «Хай щастить тобі, доню», та інші. Це побажання тій людині, якій призначався рушник.

   Вишивали рушники різними способами і кольорами. Чому є таке поєднання? У пісні співається:

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі  моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба

2й ведучий.  У житті кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках люди відтворювали свою долю. Я бажаю, щоб на ваших життєвих дорогах – рушниках були тільки світлі, радісні кольори і не було чорних – журби та печалі.

1й ведучий.  Важко уявити життя нашого народу без пісні. Українці – співуча нація, і пісня супроводжує нас все життя.

2й ведучий.  Так, усе життя. Її люблять за гарний настрій, за мелодійність, за змістовність. Особливо, якщо це пісня про Батьківщину.

Звучить пісня «Моя Україна»

(музика Н. Петраш, слова Ю. Рибчинський)

Ти шляхом праведним, святим

йшла до волі, Україно.

Ти перед ворогом своїм

не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів:

   Є на світі моя країна,

   де червона цвіте калина.

   Гори, ріки і полонина -

   це моя Україна.

   Є на світі моя країна,

   найчарівніша, як перлина.

   В моїм серці вона єдина.

   Це моя Україна.

 

Де б я на світі не була -

ти зі мною, Україно.

Ти - моя мати, що дала

мені мову солов'їну.

Тут я пила із джерела

чисту воду. І до рання

тут я п'яніла без вина

в ніч медову від кохання.

Приспів.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів.

 

3. Підсумок заходу:

1й ведучий.              Кросворд «Державні символи України»

Уявіть собі великий-превеликий дім – на цілу країну. Родина також превелика – цілий народ.  Щоб мати лад у сім’ї та в домі, треба мати … А що треба мати – ми з вами зараз пригадаємо, розгадуючи кросворд.

1. Герб України  (Тризуб)
2. Державний символ  (Прапор)
3. Столиця України  (Київ)
4. Найголовніший документ держави  (Конституція)
5. Урочиста пісня  (Гімн)

 

 

		1
					2
						3
				4
5

 

2й ведучий.                         Гра «Ерудит»

Завдання. Знайдіть і з’єднайте обидві половини прислів’їв.

Де рідний край                                                         і в жмені має.

Кожна травичка                                                        на своєму корені росте.

Рідна земля                                                                як своя сторона.

Людина без Вітчизни,                                              де вродився.

Нема в світі кращої,                                                 як соловей без пісні.

Земля там найкраща,                                                там і рай.

Про що говорять ці прислів’я? Як ви їх розумієте?

1й ведучий.                       Бліц – вікторина

• Основний закон України  (Конституція)
• Як співають і слухають Гімн?  (Стоячи)
• Синій колір українського прапору символізує … (Небо)
• Скільки кольорів має український прапор?  (Два)
• Державний герб України  (Тризуб)
• 28 червня 1996 року – це свято… (День Конституції)
• Найрідніше, найдорожче, найкраще місце на землі - … (Батьківщина)
• 24 серпня 1991 року  (День Незалежності)
• Державною мовою України є - … (Українська мова)
• Хто був і лишається в серцях українців Кобзарем?  (Т.Г. Шевченко)

Слово вчителя.                 «Підсумкова бесіда»

• Де розташована наша країна?
• З якими державами Україна має спільні кордони?
• Як ви ставитесь до своєї Батьківщини?
• Які почуття викликає саме слово «Україна»?
• Кого з відомих українців ви знаєте?
• Що може і повинен кожен із вас уже зараз зробити для своєї України?
• Як любов до Батьківщини може допомогти людині в праці і в житті?

2й ведучий. Нині просторами України звучить рідна мова, вільні пісні. Але який тяжкий шлях пройшла наша українська родина, щоб вибороти право називатись Українською державою, незалежною, вільною, великою.

Скільки топтали нас, палили і гнітили,

Скільки з корінням рвали, але не скорили,

Ми, як вода цілюща, знову оживали,

Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.

1й ведучий.  Й вставали, поки зовсім не встали,

На повний зріст,

На повну нашу силу,

Щоб прославлять країну милу,

Козацький рід, козацьку славу,

Історію, щоб усі знали.

   Українська земля – це ваша земля по праву. Вона прекрасна, родюча, багата, співуча. І щоб вона залишалась такою багато-багато років, ми повинні її берегти.

Заключне слово вчителя:  Бажаємо Вам щастя, здоров’я, злагоди у родинах! Сподіваємося, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щастя і взаєморозуміння, а у великій усенародній родині – мир!