Методична розробка виховного заходу «Пам'ять священна!».

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

ВІННИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

 

 

 

 

 

КОНКУРС ЧИТАННЯ ПОЕЗІЙ
«ПАМ’ЯТЬ СВЯЩЕННА!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка виховного заходу,

присвяченого 70-річчю з Дня Перемоги

у Великій Вітчизняній війні.

 

Овчаренко Л. Ф.

 

 

 

Вінниця – 2015 р.

     Патріотичне виховання молоді є одним із важливих завдань, що стоять перед педагогами. Особливо актуальна проблема формування свідомих громадян нині, коли тривають пошуки щодо того, на основі яких фактів, подій і персоналій вітчизняної історії виховувати учнів.

 

Основні напрями патріотичного виховання в навчальних закладах

Патріотизм – серцевина людини,

основа її активної позиції.

В. О. Сухомлинський

     Патріотизм – основа духовного становлення громадянина. Створити і зміцнити державу можуть громадяни, які люблять свою країну, свій народ і готові самовіддано служити їх інтересам. Життя і щастя кожної людини значною мірою залежить від долі Батьківщини, яка гарантує їй особисту безпеку, створює умови для праці й відпочинку, захищає її соціальні інтереси. Патріотизм як ціннісне ставлення до Батьківщини є справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення.

     В сьогоднішніх умовах розбудови громадянського суспільства становлення патріотизму, національної самосвідомості юних громадян має стати центральним нервом усієї діяльності навчального закладу, а недостатня увага до цього надзвичайно важливого аспекту сприяє поглибленню духовної кризи молодих поколінь.

     У Національній доктрині розвитку освіти визначено, що громадянське та патріотичне виховання є «головними складовими національного виховання». Відповідно до «Програми патріотичного виховання дітей та учнівської молоді», програми «Основні орієнтири виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів України» одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодих поколінь.

     Теоретичні передумови патріотичного виховання учнів закладені у працях        В. Сухомлинського, Г. Ващенка, які підкреслювали діяльний характер патріотизму, необхідність учити дітей шукати своє місце у житті країни, залучати їх до боротьби з недоліками у житті суспільства.

     Поняття патріотизму виражає найвищу і найсильнішу духовну силу, що зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почуттю патріотизму людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну державу, що виступає гарантом стабільності й могутності народу, його безсмертя.

     Термін «патріотизм» від грецького «patris» – батьківщина, вітчизна – означає любов до вітчизни, до свого народу, до національних традицій.

     Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

     Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:

• утвердження в почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та історичного минулого України;
• виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;
• підвищення престижу військової служби як виду державної служби;
• визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
• усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її відповідальністю;
• формування етнічної та національної самосвідомості, любові до родини, рідного краю, народу, держави;
• визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;
• формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації.

 

     Зміст героїко-патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

 

     Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

• державний – базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;
• соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;
• військовий – передбачає вивчення військової історії України, переможних битв Радянської Армії, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
• психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
• правовий – передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

 

     Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей учнів з урахуванням основних напрямів діяльності навчальних закладів.

    

     Основними формами патріотичного виховання учнів є:

• інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, круглий стіл, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива газета», створення буклетів, газет);
• діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);
• інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);
• діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);
• індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);
• наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

 

     У процесі організації патріотичного виховання рекомендується дотримуватись таких принципів:

• національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;
• гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;
• самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик, формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
• культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;
• полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів, здатності диференціювати спільне і відмінне у різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
• соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання в реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

 

     Патріотичне виховання учнів здійснює весь педагогічний колектив. Для погодженого та цілеспрямованого проведення цієї роботи першорядне значення має конкретний розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу. Приблизний їх розподіл може бути таким.

 

Директор навчального закладу:

• спрямовує діяльність педагогічного колективу та шкільних громадських організацій і керує всією роботою з патріотичного виховання учнів;
• планує основні заходи з патріотичного виховання, організовує і контролює їх виконання;
• організовує та готує обговорення питань патріотичного виховання на засіданнях педагогічної ради, батьківського комітету;
• сприяє матеріальному забезпеченню заходів, які проводяться; організовує максимальне використання шефської допомоги підприємств у патріотичному вихованні;
• налагоджує співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді;
• організовує методичну роботу з особами, які займаються патріотичним вихованням.

    

Заступник директора навчального закладу з виховної роботи:

• здійснює заходи з патріотичного виховання в позаурочний час;
• контролює та координує діяльність класних керівників і надає їм допомогу в організації патріотичного виховання учнів;
• залучає до патріотичного виховання в навчальному закладі шефську військову частину, актив батьків та громадські організації;
• підтримує постійний контакт з викладачем предмета «Захист Вітчизни» в організації патріотичного виховання учнів.

 

Педагог-організатор:

• спільно з активом самоврядування планує, організовує роботу з патріотичного виховання у навчальному закладі і керує нею;
• особливу увагу приділяє важковиховуваним дітям: залучає їх до загальних заходів з патріотичного виховання;
• забезпечує активну участь учнів у різних заходах з патріотичного виховання;
• допомагає викладачеві предмета «Захист Вітчизни» та заступникові директора з виховної роботи планувати і проводити роботу з патріотичного виховання.

 

Класний керівник:

• планує й організовує роботу з патріотичного виховання учнів у групі;
• бере участь у проведенні загальних заходів;
• забезпечує активну участь учнів групи в різних заходах з патріотичного виховання;
• сприяє залученню їх до конкурсів, тематичних вечорів, олімпіад та інших заходів, які проводяться у навчальному закладі;
• надає допомогу викладачеві предмета «Захист Вітчизни» у створенні в групі необхідних умов для оволодіння військовими знаннями та навичками.

 

Викладач:

• використовує навчальний матеріал зі свого предмета в позакласній роботі з патріотичного виховання;
• керує роботою гуртка з предмета, максимально використовуючи гурткові заняття для проведення патріотичного виховання;
• допомагає організовувати читацькі конференції, вечори, огляди, конкурси, виставки, зустрічі, перегляди кінофільмів і т. д. на патріотичні теми.

 

     У кожному навчальному закладі конкретний розподіл обов'язків між членами педагогічного колективу визначається з урахуванням інтересів, можливостей, знань окремих педагогів. У сучасних умовах поряд із зростанням виховної функції навчального закладу підвищується роль сім'ї у вихованні дітей, підсилюється значення суспільного виховання. Навчальний заклад є центром виховної роботи у мікрорайоні і має широко використовувати допомогу громадськості та батьків у роботі з патріотичного виховання учнів.

 

Роботу з батьківським активом проводять за такими напрямами:

• роз'яснення батькам завдань патріотичного виховання учнів;
• ознайомлення батьків з основними методами патріотичного виховання дітей;
• залучення батьків до участі в позакласній та позашкільній роботі (допомога в проведенні походів, екскурсій, військових ігор, керівництво гуртками, бесіди з учнями) на патріотичні теми, різноманітні форми спільної пошукової і творчої діяльності.

     Різноманітні професійні знання та вміння батьків, їх захоплення при вмілому педагогічному керівництві з боку педагогів допоможуть збагатити позакласну роботу з учнями.

 

Батькам рекомендуємо такі форми та методи патріотичного виховання дітей у сім'ї:

• ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;
• бесіди про героїчні подвиги українського народу;
• читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;
• спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;
• заохочення дітей до участі у догляді за могилами воїнів та надання допомоги інвалідам війни;
• розвиток інтересу до військової професії і служби у Збройних силах України;
• фізична підготовка та загартування дітей.

 

     Патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо, з чітко визначеною перспективою, зорієнтованою на основні завдання навчально-виховного процесу.

     Виховання почуття патріотизму, гордості за свій народ передбачає формування в учнів історичних знань про минуле та сучасне нашого народу, держави. «Щоб любити Батьківщину, треба, в першу чергу, знати її. А знати Україну – це означає знати її минуле й сучасне», – відмічає Г. Ващенко [3; 210].

     Невичерпним джерелом патріотичного та морального виховання молоді є історія Великої Вітчизняної війни. Вінниччина багата своїми бойовими, трудовими і народними традиціями. В області широко вшановують подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні. 70-й рік поспіль приходить на нашу землю незабутнє свято Перемоги. Разом з ним повертаються у нашу пам'ять ті, хто не шкодуючи життя свого, здобув її у запеклих, кровопролитних боях з нацизмом. Для наших нащадків свято Перемоги допомагає прилучитися до подвигу дідів та прадідів. Г. Ващенко зазначав: «Велику роль у вихованні любові до Батьківщини мають народні свята, присвячені важливим історичним подіям» [3; 213].

     До осмислення уроків цієї війни слід підходити особливо серйозно сьогодні – в умовах розбудови в Україні нового демократичного суспільства, пам’ятаючи, що без історичного минулого не було б сьогодення. Важливо, щоб учні знали правду про війну, про ті випробування, які випали на долю України і українців.

     Учнів молодших класів варто знайомити з історією Великої Вітчизняної війни через історію їхніх родин та рідного краю, на виховні заходи запрошувати ветеранів війни.

     Для учнів середніх та старших класів з метою підсилення морального аспекту бажано проводити виховні заходи на базі музеїв, залів, кімнат і куточків бойової слави, які є практично у кожному населеному пункті області.     

     Широко використовувати документи, спогади, фронтові листи, кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, розкриваючи образи героїв Великої Вітчизняної війни – полководців, офіцерів, солдат, партизанів, працівників тилу. Педагоги мають яскраво і переконливо показати учням масовий героїзм людей на фронті та в тилу, розкрити історичне значення Перемоги над нацистською Німеччиною.

     Важливо, щоб кожен позакласний захід, який присвячено подіям Великої Вітчизняної війни, хвилював учнів, залишав глибокий слід у їхніх серцях і свідомості. «Оповідання на теми із минулого України, в якому дійсно є багато героїчного, можуть до глибини зворушити молоді душі й запалити у них невгасиму любов до свого краю» [3; 209].

     Під час підготовки до виховних заходів, присвячених Перемозі у Великій Вітчизняній війні, викладачі мають ґрунтовно опрацювати з учнями терміни «патріотизм», «інтернаціоналізм». Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки у надзвичайних ситуаціях.

     Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від особистості, авторитету педагога, його громадянської зрілості, педагогічної майстерності, вміння активізувати аналітичну діяльність учнів. Лише патріот спроможний виховувати патріотів.

     Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини.

     Тож зробимо все можливе, щоб пам´ять про захисників Вітчизни назавжди залишилася в серцях нашого підростаючого покоління священною, вічною і незрушною.

     З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді Вінницького центру професійно-технічної освіти технологій та дизайну та відзначення пам’ятної події 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні був проведений конкурс читання поезій «Пам'ять священна!».

 

 

 

 

 

 

Література

1. Бугайцева Г. Принципи патріотичного виховання учнівської молоді (зі спадщини Григорія Ващенка) // Історія в школі. – 1999. – № 5. – С. 7-10.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал. – П.: Полтавський вісник, 1994. – 190 с.
3. Ващенко Г. Хвороби в галузі національної пам´яті. – К.: Всеукраїнське педагогічне товариство, 2003. – 335 с.
4. Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання / П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотека.– 2003.– № 8.– С. 3–19.
5. Вишняк М. Патріотичне виховання учнів за допомогою української мови та літератури / М. Вишняк // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 25–28. [Система патріотичного виховання учнів 1–3 кл.].
6. Герасименко В. І кожен гордо скаже: «Я – українець» // Освіта. – 1998. - 21 жовт. (№64-65). - С. 8-9.
7.  Герасименко В. «Не вихлюпнімо поняття – національне»: [Про роль національного виховання у формуванні патріотів України] // Освіта. – 2000. – 23 лют. (№12). – С. 2.

 Гнатюк В. Зміст і форми національного виховання // Рідна школа. – 1999. – №9. – С. 17-20.

8.  Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави / В. Гонський // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9–14. [Роль, функції та структура патріотизму. Особливості та закономірності його формування].
9.  Каюков В. Виховуємо патріотів України. – Кіровоград, 2000.
10.  Коркішко О. Становлення патріотичного виховання в 19-20 ст.: (Іст. аспект) / О. Коркішко // Рідна школа. – 2004. – № 2. – С. 60-62. [Основні ідеї патріотичного виховання в українській педагогічній теорії та виховній практиці періоду 19-20 ст.].
11.  Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008.
12.  Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді // Світ виховання. -2007. - № 1 (20). – С. 23-34.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій конкурсу читання поезій «Пам'ять священна!»

 

Мета: дидактична: поглибити знання учнів про трагічні й героїчні події Великої Вітчизняної війни; показати, як важливо сьогодні пам’ятати уроки історії і подвиги наших дідів і прадідів; познайомити з поетичними творами про воєнні роки;

розвиваюча: розвивати навички виразного читання, декламаторські здібності; формувати почуття гордості за старше покоління; розвити почуття співпереживання через поетичне слово; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни; формувати на прикладі подвигу людей старшого покоління мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни;

виховна: виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, що відстояли її незалежність і волю, спонукати учнів сприймати уроки минулого серцем, щоб пам’ятати вічно, якою ціною здобуто перемогу у Великій Вітчизняній війні; виховувати повагу, шанобливе ставлення і вдячність воїнам – визволителям за перемогу над фашистами; вшановувати пам’ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; виховувати в учнів почуття громадянського обов'язку, мужності, готовності до захисту Вітчизни, почуття любові до рідної країни та своєї маленької батьківщини.

 

Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, презентація, запис пісні «День Победы», відеоролик із записом голосу Левітана «От советского информбюро…» про початок війни, свічка, фотографії учасників війни Вінниччини, воєнні мелодії.

 

Місце проведення: кабінет № 34, оформлений відповідно до тематики заходу.

 

Тип заняття: круглий стіл.

 

Хід заходу

Слайд 1.

Вступне слово Овчаренко Л. Ф.

     Всім доброго дня! Щиро вітаю вас на конкурсі читання поезій «Пам'ять священна!», присвяченого 70-річчю з Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Сьогодні ми зібралися не лише для того, щоб згадати про страшні роки війни, а щоб нагадати молодим, що довелося пережити нашим дідам і прадідам, через які роки горя, сліз, страждань і крові вони пройшли … і перемогли.

     70 років відділяє нас від буремних воєнних часів. Для історії – це небагато, а для людини – це майже все життя. А роки ідуть… швидко збігають, мов весняні струмки, квітнуть дерева, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає  тривога тих років. Вона живе у спогадах бійця, у гранітному монументі та в пам’яті нащадків.

     Ми не маємо права забувати події Великої війни. Нехай ті, хто не дожив до щасливого Дня Перемоги, живуть вічно у нашій пам’яті, у наших серцях.

     Пам'ять. Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'яті наших дідів і прадідів, пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила війна, поезії й пісні, що стала фронтовою подругою, болючим спогадом, присвячується цей захід.

    

     Оскільки це конкурс, то повинні бути учасники конкурсу і члени журі.

 

Отже, конкурсантами є:

Хабло Анна (П-35-13)

Ващук Анастасія (П-5-14)

Кучерук Катерина (П-33-13)

Яковишена Аліна (П-4-14)

Щепанковська Аліна (П-34-13)

Нідзельська Алла (К-3-14)

Байдіна Олександра (П-6-14)

Черната Тетяна (Фл.-10-14)

Охріменко Марина (Фл.-39-13)

Пейкерт Лілія (К-40-13)

Ференець Віталій (Ф-11-14)

 

     Членами журі буде кожен присутній нашого свята. Ведучі – Кузмічов Павло та Ковальчук Оксана, кожному вручають тюльпан, який після завершення конкурсу ви подаруєте одному з конкурсантів, який, на вашу думку, прочитав вірш найкраще. Хто з учасників отримає найбільшу кількість квітів, той і стане переможцем. Квіти учні покладуть до пам'ятника воїнам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

     Слово надається ведучим.

 

Ведуча.

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Цвіли яблуні в червні,

Глухо стогнала земля.

 

Ведучий.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

їх не щадила війна.

Ведуча.

Бій розгортався лютий,

Кулі, наче град.

Тихо, вітри і люди,

 

Ведучий.

Тихо, вітри і люди.

 

Ведуча.

Впав у траву солдат.

 

Ведучий.

Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд.

Тихо, вітри і люди,

 

Ведуча.

Тихо, вітри і люди.

 

Ведучий.

Вмер молодий солдат.

 

Ведуча.

Мати довіку буде

Сина свого виглядать.

Тихо, вітри і люди,

Ведучий.

Тихо, вітри і люди.

 

Ведуча.

Син її  - той солдат.

 

Ведучий.

Нам тих розлук не забути,

Мир нам повік рятувать.

Тихо, вітри і люди,

 

Ведуча.

Тихо, вітри і люди.

 

Ведучий.

Спить під зорею солдат.

 

 

Ведуча.

Поки сонце нас гріє,

Й життя дає нам воно,

Біль нам вічний, він не постаріє.

Не кажіть: була війна давно!

 

Ведучий.

     Стій! Час замри і озирнися в минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам'ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай...  

 

Ведуча.

     Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця. Тіла солдат, полеглих у землю давно стали землею. Завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!

    

Ведучий.

     Вірш Василя Симоненка «Пам'ять», читає Хабло Анна.

 

«Пам'ять»

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

 

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

 

Ведучий.

     Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч міст і сіл.

Слайд2.

     Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.

    

 

Ведуча.

     Вірш «Мій дідусь» Наталі Ганжели, читає Ващук Анастасія.

 

«Мій дідусь»

Йому було шістнадцять усього,

А Він ще вік додав – і став солдатом...

Я пам’ятаю посмішку Його,

Коли вітала із травневим святом.

Пройшов усю війну, від а до я,

Важкий тягар упав Йому на плечі...

А завдяки Йолму всміхаюсь я,

І вчителькою буду у малечі.

Онуків, нас, Він медом пригощав,

У сад водив, на річку біля школи,

Казки цікаві нам розповідав,

А про війну... А про війну – ніколи.

Спитаєш якось – тяжко Він зітхне,

І смуток заблищить в очах ласкавих,                                                       Слайд 3.

А ми не розуміли головне,

Були маленькі дуже і цікаві...

Зібралася родина майже вся –

Традиція сімейна наша давня,

Та час пройшов – немає дідуся,

Він так завжди чекав дев’яте травня...

А іноді, коли цвітуть сади,

Лежить така важка на серці туга,

Та знаю я – зі мною він завжди,

Бо вільне небо – то його заслуга! 

Слайд 4.

Лунає музика вальсу, появляються пари випускників.

 

Ведуча.

     Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу... Випускники 41-го кружляють парами, вони ще не знають, що через декілька хвилин о 4 годині ранку вони закружляють у кривавому танку війни ...

 

Юнаки та дівчата танцюють. З 'являється юнак з фотоапаратом.

Всі підбігають до нього, стають для фотографування.

 

Фотограф: Увага! Увага! Знімаю!

Десятикласник: Історичний момент, запам'ятаймо 21 червня 1941 року, 1 школа Вінниці, наш 10-А.

Десятикласниця: Нас 29.

Десятикласник: 14 дівчат, 15 хлопців.

Десятикласниця: Через 5 років з випускників нашого класу вийдуть 12 перукарів, 8 кравців, 9 фотографів.

 

     Знов лунає вальс. Юнаки та дівчата танцюють. Лунає голос Левітана «От советского информбюро…». Дівчата в одязі медсестри, а хлопці у гімнастерках. Виходять.

 

Ведучий.                                                                                                     Слайд 5.

     Ну, здрастуй, Війна... Навіщо ти нам потрібна?! Дай відповідь. В чому привабливість забирати з сімей ні в чому не винних людей. Що тобі це дає? Чи може ти так граєш? Заради втіхи віднімаєш? Гуркіт гармат, річки крові, гори мерців... коли це закінчиться? Невже ти думаєш, що неподоланна? Та ні! Адже після зустрічі з тобою бійці повертаються, вони тебе перемагають! Проти тебе можна знайти зброю — це безстрашність та воля до Перемоги. Ні — зрадництву! Ні — страху! Стій, Війна, тебе ніхто не любить, ти — ніхто! Йди і не повертайся! Прощавай! Йди на віки!

 

Ведуча.                                                                                                        Слайд 6.

     Війна, навіщо ти почалась? Скільки безневинних життів ти забрала! Скількох дітей ти залишила сиротами! Скількох людей скалічила! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому. Їхні батьки назавжди залишаться без своїх, може єдиних, дітей. Їхні наречені, дружини, будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо ти несеш бунт, заколот в міста і села, країни та континенти, навіщо залишаєш в пам'яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління. Ти ніколи не знайдеш співчуття в очах тих, душі чиїх близьких ти забрала і віддала небу. Геть! І ніколи не приходь до нас!

 

Ведучий.

     Вірш «Де ховається війна?» читає Кучерук Катерина.

Слайд 7.

«Де ховається війна?»

—  Де ховається війна? —

Запитав онук у діда.

—  Хто її, онучку, зна... —

Одне слово, дід не відав.

 

А ховається війна

Недалеко від людей.

Знав хлопчина, де вона,

І повів діда в музей.

 

Цілий день його водив,

Показав усе підряд.

Скільки там усяких див:

Мін, снарядів і гармат!

 

Є землянка, дот, багнет,

Танк, що якось уцілів,

А на дубі — кулемет,

Мов гніздо яких буслів.

 

Клекотали там «бусли»,

Аж здіймався ураган...

Показав онук малий

Діду й «мінський казан».

 

Ой кипіло на вітрах

В «казані» тім від атак,

Що і досі бере жах.

—  Ти боїшся, діду?

—  Так.

Здивувавсь онук: — Постій,

Ти ж був мужній партизан...

 

—  Слухай, любий друже мій, —

Дід зітхнув, тоді сказав:

 

—  Бач, страшніше, як війна,

У житті нема біди.

Хай зостанеться вона

У музеї назавжди.

 

Ведучий.                                                                                                     Слайд 8.

     Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.                       Слайд 9.

     На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдат та офіцерів, партизан, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини.               Слайд 10.

     Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси — раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

 

Ведуча підходить до столу, бере лист, читає.

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 11.

     «Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай — її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в обличчя... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені. ... Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня».

 

Ведучий.                                                                                                   Слайд 12.

     Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про таки табори смерті як Дахау, Освенцим, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено мільйони людей.

    

Ведуча.

     Вірш «Схилися над могилами солдатів» читає Яковишена Аліна.

Слайд 13.

«Схилися над могилами солдатів»

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі...

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

 

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них — для нас живі!

 

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

 

Там сплять твої ровесники-орлята:

Тепер уже були б із них орли!

Схилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

 

Звучить музика. З’являється фігура у лахмітті і завмирає.

 

Ведучий.

—Хто ти, жінко з дитятком малим?

Для чого встаєш ти над містом німим?

Кого ти кличеш сама в ночі?

До кого звертаєшся, плачучи?

Слайд 14.

Фігура.

— Ні, не жива я —

То тінь моя.

Свого убивцю шукаю я!

Розтанув сніг на могилі сухій.

Заплакав син новороджений мій.

Бо він передчасно побачив світ.

В дорозі, де кров'ю змила я слід.

В путі, по якій на смерть нас вели,

Де синові вперше крикнуть дали...

І, вбивши мене, закопали з ним,

З моїм немовлям, із сином живим...

Я вмерти не можу в сирій землі,

Я бачу його рученята малі,

Як сильно пручався він тільцем слабким,

Як брили землі нависали над ним!

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 15.

     Для відбору дітей німці ставили планку на висоті 120 сантиметрів. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, намагаючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...

 

Ведучий.

     Вірш Чуйко Тетяни «Діти війни», читає Щепанковська Аліна.

Слайд 16.

«Діти війни»

За обрій сонечко сіда,

У небі спалахнула вже зоря.

Дідусь з цікавістю газети огляда,

Бабусенька зі мною поезії чита.

Слайд 17.

Тихо в бабусі я запитала:

- Як же дитинство у вас минало?

Чи вчились у школі? А цукерки були?

Чи мріяли швидше, як я, підрости?

Слайд 18.

Бабуся мене пригорнула до себе:

- Дорослими, внучко, ми рано ставали.

У віці такому, як ти, уже працювали -

Перемогу разом з батьками здобували.

Слайд 19.

Тяжко було у роки ті нам жити

Не про цукерки мріяли ми.

Діти просили у матері хліба,

А та зі слізьми дивилась на них…

Слайд 20.

Роки війни нелегко згадати,

Тим паче дитинство.. воно чи було…?

Бабуся далі не змогла доказати

Вийшла з кімнати, змахнувши сльозу.

 

Ми, перемоги нащадки, сьогодні,

Доземно вклонімось дітям війни

За синє небо, за сонце і зорі.

За мир, що нам дарували вони.

 

Ведучий.                                                                                                   Слайд 21.

     Війна від Москви до Берліну — це 26 тисяч кілометрів і 27 мільйонів загиблих радянських людей. Це значить 10800 вбитих на кілометр, 22 людини на кожні 2 метри землі!

     27 мільйонів загиблих за 1418 днів. Це значить 19 тисяч вбитих щоденно, 800 людей на годину, 13 чоловік кожної хвилини! Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!

    

Ведуча.

     Вірш Лесі Вознюк «Молитва Ангела», читає Нідзельська Алла.

Слайд 22.

«Молитва Ангела»

Багряні сльози горобини

стікали тихо по щоці.

Край невідомої могили

стояв зі свічкою в руці,

схиливши голову в поклоні,

молився літній чоловік, —

колишній ангел-охоронець

сюди приходить з року в рік.

Ятрить у пам’яті провина:

не захистив, не застеріг…

Любив його, як свого сина,

але від кулі не вберіг.

Йому і Господу відомо,

за що і як юнак помер, —

війна, забравши хлопцем з дому,

не повернула дотепер.

І знову сльози горобини

багряно капають на хрест.

Прощальні крики журавлині

молитву вторять із небес.

                                 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 23.

     Травень сорок п'ятого був щедрим на тепло, буйно квітучий бузок, величні пахучі оберемки якого кидали солдатам, що поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. На них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого ... Але повернулися не всі — чорні хустини печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів. Скільки ж їх — молодих, вродливих, убитих горем — залишилося жити самотньо. Такої сумної статистики тоді не вів ніхто. Кажуть, що у війни не жіноче обличчя — у неї обличчя вдови.

 

Ведучий.                                                                                                   Слайд 24.

     Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця, невичерпний смуток її очей, коли й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: «Ваш чоловік загинув смертю хоробрих». Відразу ж обірвалися всі надії. Чимало незгод випало на їхню долю. Тому на їх обличчях передчасно з'явилися глибокі зморшки, голови покрилися інеєм сивини.                             Слайд 25.

     Якби вітром зірвало чорні хустки з голів матерів та дружин, вони б закрили небо скорботними птахами... Біль і туга не мають національності, материнське горе висловлюється всіма мовами пронизливо і глибоко. За скорботу матерів, які, мов сиві журавки, виглядали загиблих синочків немає прощення війні.

    

Ведуча.

     Вірш «Не пускали мене воювати…» читає Байдіна Олександра.

 «Не пускали мене воювати…»                                                            Слайд 26.

Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала: - Іди!..

Подивилась у вічі: - Бо треба…

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навали біди.

При дорозі джерельце безсоне

Стукотіло, як серце: - Іди!..

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса…

І стояла на вигоні мати,

А  за нею – поля й небеса.

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 27.

Журавлі летять спокійним клином,

Розрізають синю височінь

І летять, курличуть безупинно

В далечінь, безкрайню далечінь.

Вийде мати одинока в поле;

В самотині піде по ріллі,

Уклоніться жінці сивочолій

Журавлі – солдати – журавлі

Повесні вона вас виглядає,

Як зоря ззоріє над селом,

І чекає, все ж таки чекає.

Може, син торкне її крилом.

 

Ведучий.

     Вірш «Мала мати трьох синів…» читає Черната Тетяна.

Слайд 28.

* * *

Мала мати трьох синів,

Трьох синів, як ясенів.

Доглядала, берегла,

Всю любов їм віддала,

Тільки б дужими росли

І щасливо вік жили.

Три кохання, три весни,

Три сини, як ясени,

А вона на всіх одна,

Наче ластівка вона.

 

Мов для себе берегла,

Та Вітчизні віддала.

Грім ударив з далини,

І пішли її сини...

За Дніпром упав Іван,

За Карпатами — Богдан,

І донині там вони

Зупиняють шал війни.

Тільки менший, Ярослав,

Невідомо де упав.

 

Три кохання, три весни,

Три сини, як ясени.

Залишилася одна,—

Од синів — лиш імена.

Ой літа, ой жур-біда,

Не повернуться літа...

Мала мати трьох синів,

Трьох синів, як ясенів.

                            

Ведучий.                                                                                                   Слайд 29.

     Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

    

Ведуча.

     Вірш «Біля пам'ятника» читає Нідзельська Алла.

Слайд 30.

«Біля пам'ятника»

Він стоїть... Кам'яне мовчання

Поглядає на нас з висоти...

Зникла в мами надія остання:

Не повернеться син із війни.

 

І тепер уже мама не випере

Для синка кам'яну сорочку,

Її вітер гарячий висушить,

І дощі у росі прополощуть.

 

Він зостався — гранітний велетень

Між будинків цементних і сірих.

Та для мами він — білий лебідь,

Що ніяк не повернеться з вирію.

 

Ведучий.                                                                                                   Слайд 31.

     Скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

     А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 32.

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.   

 

Ведучий.                                   

     Вірш «Вже стільки літ і стільки зим…» читає Хабло Анна.

 

* * *

Вже стільки літ і стільки зим,

Як відгримів той бій кривавий,

Вони ж ще там, на полі слави,

Уклін їм, мертвим і живим!

 

Спасибі вам, сивоголові,

Вітчизни-матері сини!

Немає правди у війни,

Вона лиш в мирі та любові!

 

Зупинись, прислухайся на мить —

Кричать з вогню і мати, і дитина,

Хай буде мир, хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

 

 

Ведучий.                                                                                                   Слайд 33.

     Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним гіркотою втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до цього світлого дня. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 34.

     Вірш «Ветерани» читає Охріменко Марина.

 

«Ветерани»

Давним-давно одкорчилась війна,

Лишила обеліски та кургани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

 

В атаку йшли не ради нагород,

Скалічені страждали в медсанбатах...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

 

Пекли, як жар, бинти на голові,

Та йшли герої сміло на тарани...

Пригадують дороги фронтові

І вбитих побратимів ветерани.

 

Вернулися живі з полків і рот

І мир подарували рідним хатам...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

 

З роками їх, все меншає в строю,

Вкорочують життя їм давні рани...

На вахті миру в рідному краю

Стоять з синами поруч ветерани.

 

Багато і тепер у них турбот,

Щоб знов не зайнялась війна проклята...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

 

Ведуча.

     Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину. Ветеранам! Їхня мужність, життєва мудрість, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними їхнього життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

    

Ведучий.                                                                                                   Слайд 35.

     Вірш Віталія Назарчука «Схилімо голову…», читає Яковишена Аліна.

 

«Схилімо голову…»

Наче птахи летять невблаганно літа,

Залишають свій стрій дорогі ветерани.

У минуле пішла найстрашніша війна,

Та про неї постійно нагадують рани.

 

З кожним роком все менше і менше стає

Тих людей, які нам здобули Перемогу.

Лише пам'ять забути про них не дає,

Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

 

Нехай Вічні вогні на могилах горять,

Перед ними завжди на коліна ставайте.

Пам’ятайте живих і померлих солдат,

Схиліть голови – шану віддайте!

 

Ведучий.

     Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них??? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

    

Ведуча.                                                                                                      Слайд 36.

     Вірш Лесі Вознюк «На могилі героїв», читає Пейкерт Лілія.

 

«На могилі героїв»

Я пам’ятаю вас, мої герої!

Я принесу конвалій на весні,

і чорнобривців літньою порою,

калини кетяг у осінні дні.

 

Візьму я скрипку, струн смичок торкнеться,

розтануть звуки у вечірній млі…

Калина край могили стрепенеться

подякою від тих, хто у землі.

 

Я тут залишу яблучко на Спаса,

і крашанку у Великодній час.

Щоб поминальна свічка не загасла,

завжди я пам’ятатиму про вас.

 

Я пам’ятаю вас, мої герої!

Я сина до могили приведу.

І скрипка вечоровою порою

тут тугу виливатиме святу.

 

Візьме син скрипку, струн смичок торкнеться,

розтануть звуки у вечірній млі…

Калина край могили стрепенеться

подякою від тих, хто у землі.

 

Ведуча.

     Перед трагічною хвилиною мовчання словами говорити неможливо. Оця хвилина більше нам розкаже, ніж тисячі, а чи мільйони слів.

     Солдатів подвиг, про який сьогодні дізнались ми, не вимовить словами, а тільки серцем можна це сказати. Але воно, на жаль, не має мови, лиш має біль. Вклонімось їм низенько! Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим!

     Прошу пам'ять загиблих в роки Другої Світової війни вшанувати хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання.

 

Ведучий.

     Всі люди чогось бояться і в кожного свій страх: висота, миші, собаки, темна кімната, блискавка і грім, втрата роботи, голосу, ролі в театрі, зору, слуху, можливості ходити…, старість, самотність, невдячні діти…

     Але є страх, який об’єднує всіх людей планети - Смерть… смерть рідних людей.  

 

Ведуча.                                                                                                      Слайд 37.

    Вірш «Страшний сон», читає Ференець Віталій.

 

«Страшний сон»

Грався із хлопцями я у війну,

Мав перемогу «в бою» не одну.

Навіть незчувся, як день промайнув

Стомлений, в ліжко упав — і заснув.

Раптом будинок здригатись почав,

Зопалу я на подвір'я помчав.

Постріли чути і щось гуркотить,

Бомба на мене із свистом летить!

Я припадаю грудьми до землі,

Все потонуло у чорній імлі.

Очі затьмарив пожарища дим.

Де мої мама, і тато, і дім?

«Мамо, матусю!» — щосили кричу

І ніби в провалля глибоке лечу.

З жахом розплющую очі в цю мить —

Рідна матуся над ліжком стоїть.

Бавляться сонячні зайчики скрізь...

«Синку, сьогодні ти знову підріс!»

Отже, цей жах тільки снився мені?

Отже, війна була тільки вві сні?

Радість охоплює серце моє.

Знаю напевне — усі в мене є!

Мама, і тато, і друзі мої,

Квіти пахучі й зелені гаї...

Хай же ніколи не буде війни!

Хочу веселі я бачити сни.

Хочу сміятись, співати пісень,

Хочу щоб мирним був завтрашній день!

 

Ведуча.

Вітаємо зі святом всіх вас щиро!

Живіть здорові в щасті і в теплі!

Бажаємо любові, щастя, миру

На нашій рідній і святій землі!

 

Ведучий.

Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

 

Заключне слово Овчаренко Л. Ф.

     Ми ще раз пригадати героїчний подвиг нашого народу, який врятував увесь світ від німецько-фашистських загарбників, вшанували пам'ять мільйонів загиблих, які ціною свого життя зупинили страшне лихо.     

     Нехай  їхнє життя  стане нам вічним прикладом мужності і відваги, прикладом  терпіння і героїзму. Наше завдання нести до сьогоднішніх і майбутніх поколінь велику гордість за своїх предків і свій народ.

     Дякую всім за увагу! Прошу оцінити наших конкурсантів.

 

Звучить пісня «День Подеды», відбувається вручення квітів, визначення переможця і нагородження грамотами.