Методична розробка з виховної роботи "Форми і методи проведення виховних заходів"

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«БЕРЕЗІВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»

 

Методичне обʼєднання класних керівників

 

 

Доповідь на тему:

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

викладач  Урсуленко І.В.

 

 

 

 

Березівка -2017

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація
2. Методика проведення аналізу, самоаналізу виховного заходу
3. Виховний захід  «Україна – єдина країна»

Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Виховання – це творчість, це найвища коштовність, про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його праця – стежина, по якій людина піднімається до вершин морального благородства. Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей дучнів.

     Виховний захід – це організована дія колективу, спрямована на досягнення якої-небудь мети.

     Виховний захід повинен реалізуватися як цілеспрямована взаємодія вчителя (класного керівника, вихователя) з кожним учнем, дитячим колективом в цілому, спрямована на вирішення визначених виховних завдань. У цьому випадку саме виховний захід є формою виховної діяльності, в якій цілеспрямовано поєднані окремі спроби її організації, що містять у собі мету, завдання, зміст, методи, засоби і прийоми.
      В процесі цієї діяльності цілеспрямовано створюються такі виховні ситуації в життєдіяльності колективу, які своїм змістом та емоційними виявами діють на особистість учня і тим самим сприяють вирішенню виховних завдань. Роль учителя (класного керівника, вихователя) – науково обґрунтовано керувати цим процесом, цілеспрямовано створювати і конструювати ситуації, які є складовими клі­тинами виховного заходу.
   Як відзначає І.П.Підласий: "Виховний захід — це сукупність різноманітних виховних впливів з відповідними матеріальними і духовними умовами, що підпорядковані єдиній комплексній виховній меті, таких, що взаємодіють між собою і утворюють єдине ціле". Система виховних заходів утворює виховний процес, подібно до того, як процес навчання складається з окремих уроків. Виховний захід – це відрізок виховного процесу.

    Виховні справи мають колективний і творчий характер і називаються колективними виховними справами (КВС) або колективними творчими справами (КТС). Колективні творчі справи, як відзначає один з їх засновників І.П.Іванов, – це спосіб організації яскравого, сповненого працею і грою, творчістю і товариськістю, мрією і радістю життя і, разом з тим, найважливіший виховний захід. У виховних справах зливаються форми, засоби і способи взаємодії вихователів і вихованців.
       Основою виховних справ слугують два підходи – діяльнісний і комплексний. Перший потребує організації різноманітних видів діяльності школярів: пізнавальної, трудової, громадської, художньої, спортивної, ціннісно-орієнтаційної і вільного спілкування, а другий – органічного поєднання всіх видів діяльності. Діяльнісний підхід вказує напрямок виховання, а комплексний визначає характер його змісту.

 

 

 

1. Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація

1) визначення мети і завдань (аналіз ситуації, формування домінуючої і допоміжних виховних завдань);
2) планування; 
3) організація і підготовка; 
4) безпосередня організація справи; 
5) аналіз досягнутих результатів. 

Ці етапи визначають основні дії педагога при організації виховного процесу. Кожна з форм виховної роботи вирішує цілком певні виховні завдання, використовуючи при цьому ті чи інші важелі розвитку особистості, інтереси та потреби учня, формує на цій основі ті чи інші якості та вміння.
У процесі виховання форми виховної роботи повинні функціонувати в міцній взаємодії і забезпечувати досягнення єдиної мети. При цьому кожна з форм виховання передбачає єдність загального, особливого і одиничного.
     Загальне обумовлене тим, що всі форми виховної роботи спрямовані на досягнення загальної мети — виховання та розвиток учнів. Спільність умов і мети визначає і спільність різноманітних форм виховної роботи – всі вони ґрунтуються на основі поваги до особистості, що виховується, визнання її індивідуальності, прав і свобод; спираються на потенційні індивідуальні можливості, внутрішню активність учня в процесі його формування.
     Особливе полягає в тому, що ті чи інші форми виховної роботи, як правило, здійснюються переважно в певному середовищі життєдіяльності учня (навчальний процес, позакласна робота, краєзнавство, туризм).
    Специфічне, неповторне в організації і здійсненні виховної діяльності передбачає одиничне у змісті конкретної форми виховної роботи.
     Осмислення одиничного і специфічного в змісті форм виховної роботи має важливе значення для планування та організації виховної роботи в школі. Це допомагає адекватно визначити місце кожної з цих форм у побудові єдиної системи виховання учнів, повніше й ширше використовувати можливості цієї форми, подолати практику дублювання та повторюваності форм виховної роботи, які ще зустрічаються. Це дозволяє визначити їх найбільш оптимальне поєднання, багатогранність форм, варіативність та ускладнення однієї й тієї ж форми. При цьому варто враховувати, що специфіка форми виховної роботи обумовлена тим, що кожна з них організує специфічну суспільно-цінну діяльність школяра і вони не повторюють одна одну, а доповнюють. Кожна із них спрямована на задоволення, розвиток певних здібностей та інтересів особистості учнів. Специфіка форми полягає в тому, що саме у властивій їй організаційній діяльності з найбільшою повнотою можуть бути реалізовані інтереси і потреби учнів.
     Багатогранність форм виховної роботи, їх система відповідають багатогранності внутрішнього світу особистості, її всебічному розвитку.
      В педагогічній літературі немає єдиного підходу до класифікації форм виховної роботи. Найбільш поширеною є класифікація організаційних форм виховання в залежності від того, як організовані учні: масові форми (участь всієї групи), гурткова (групова) форма та індивідуальна.

   Найбільш поширеною є класифікація організаційних форм виховання в залежності від того, як організовані учні: масові форми (участь всього класу), гурткова (групова) форма та індивідуальна.
    Заслуговує на увагу підхід до визначення форм виховної діяльності, пов'язаної з напрямами виховної роботи класного керівника (вихователя). Наприклад, організації пізнавальної діяльності учнів найбільше відповідають такі форми: вікторина, аукціон знань, "Що? Де? Коли?", конкурс проектів, конкурс ерудитів, інтелектуальний конкурс, ділові ігри, турнір риторів, наукові конференції учнів, кон­курс винахідників та фантазерів, різноманітні форми роботи з книгою (читацькі конференції та ін.), усний журнал

"Вчись учитись" та ін.
    При реалізації завдань морального виховання і самовиховання широко використовуються такі форми: круглий стіл, прес-конференції, диспути, вечори запитань та відповідей, бесіди на етичні теми, про самовиховання, огляд літератури з різноманітних питань, літературно-музичні композиції, акції милосердя, пошукова діяльність та ін.
    Практика свідчить, що діяльності, пов'язаній з профорієнтацією учнів, найбільше сприяють такі форми: зустрічі з представниками різних професій, екскурсії на виробництво, гра-конкурс "Чия професія краща?", "Як вибрати професію?", "У світі професій" та ін.    При організації естетичного виховання широко використовуються: літературні та музичні вечори, "Час поезії", екскурсії в музеї та на виставки, прогулянки на природу, бесіди про музику та живопис, "Вчись цінувати красу рідної природи", шкільні дискотеки, свята мистецтв, огляди журналів, випуск рукописних журналів.
   Складні й багатогранні завдання виховання можна вирішити тільки шляхом комплексного використання різноманітних форм організації виховного процесу. Чим різноманітніші за змістом форми організації виховного процесу, тим він ефективніший. Цю позицію чітко охарактеризував А.С.Макаренко. Він радив учителям пам'ятати, що організаційна форма сама собою не може бути ні хорошою, ні поганою.
    Яка б форма виховання  не вибиралася вчителями, не можна обійтися без бесіди, розумного проникливого слова. Воно повинно бутизмістовним, дохідливим, емоційним, палким, переконливим і обов'язково пов'язаним з діяльністю, з практичною, конкретною справою самих учнів. Дуже влучно про значення слова вчителя сказав В.О.Сухомлинський: "Як не можна виховати працелюбство самими словами про працю, так не можна виховати його без серйозних, розумних слів".

 

2. Методика проведення аналізу, самоаналізу виховного заходу

Самоаналіз діяльності вчителя під час підготовки та проведення виховного заходу:
1.Оцінювання педагогічного обґрунтування виховного заходу, доцільність цього проведення та обраної форми.
2.Визначення місця виховного заходу в системі навчально-виховної роботи класу, його зв’язку із навчальною та виховною діяльністю.
3.Оцінювання ступеня досягнення мети заходу.
4.Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю під час складання плану, підготовки та проведення заходу.
5.Оцінювання результативності виховного заходу, його пізнавальної та виховної цінності.
6.Оцінювання психологічного стану учнів під час підготовки і проведення заходу.
7.Визначення позитивних сторін та недоліків у проведенні заходу.
8.Висновки.

                Структура виховного заходу
1.Формування мети.

2.Планування.

3.Проведення

4.Аналіз.

             Основні вимоги до проведення виховного заходу
1.Чітка назва заходу та розуміння педагогом його мети.

2.Планування основних етапів заходу та визначення завдань кожного з них.

3.Організація підготовки заходу у відповідності до поставленої мети.

4.Визначення оптимального змісту заходу.

5.Вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу на учнів на кожному етапі заходу.

6.Чіткість виховного заходу, оптимальний його темп.

7.Різноманітність і творчий характер діяльності учнів.

8.Психологічна обстановка:

- поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до заходу;

• поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників.

9.Взаємозв’язок заходу з іншими формами позакласної роботи з учнями.

10. Доцільність обраної теми і форм роботи.

                    Аналіз проведення виховного заходу

1.Організація:
 

• чітка постановка теми, завдань, мотивація виховного заходу;
• готовність учнів;
• використання наочності;
• чіткість, організованість;

 -оформлення приміщення;

 - раціональне використання часу.

 - залучення до активних форм роботи, що сприяють розвитку активності учнів,

2.Зміст
- логічність;

 - актуальність теми;

 - глибина висновків;

 - зв’язок із життям учнів.

3.Методика
- характер діалогу;

 - стимулювання учнів до дискусії;

 - можливість відвертого обміну думками;

 - врахування вікових особливостей учнів.

4.Психологічна обстановка
- поведінка учнів;

 - педагогічний такт;

 - активність, зацікавленість учнів.

5.Результати - вирішення конкретних завдань.

6.Загальні висновки.
7.Рекомендації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Виховний захід  «Україна – єдина країна»

    Мета: ознайомити учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, основними засадами демократичного та суспільного ладу України, її досягненнями за останні роки; виховувати громадянина-патріота України; формувати його особисту відповідальність за долю своєї держави та українського народу.

     Обладнання: панно «Державні символи України», політична карта світу, Конституція України, репродукції краєвидів України, вишитий рушник, букет із гілок червоної калини та пшеничних колосків, презентація відео-фрагментів сучасних подій в Україні.

Очікувані результати: формування індивідуальних, соціальних та загальнолюдських цінностей; усвідомлення своєї ролі в колективі, державі, світі; почуття гордості за свою державу, любов до неї; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ; формування навичок відповідальної поведінки, розвиток критичного мислення.

                                                                  Епіграф (записаний на дошці):

Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина - то найкращий край

Д. Павличко.

Хід уроку

Класний керівник:  Тема нашого першого уроку «Україна – єдина країна».

   Що ви можете розповісти про сьогодення України? (Відповіді учнів).

Перегляд відеофрагментів про сучасні події в Україні.

Класний керівник:

     Щасливі ми, що народилися на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

     Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай

Їм красить все їх рідний край

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

    Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще. У нашого народу глибоке й тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що позначилося на усіх сферах їх життя - культурі, побуті, мові. Ми можемо пишатися своєю древньою величною історією. На уроках географії ви вивчали географічне розташування України, її природу і природні багатства тощо.

 

- Що ви знаєте про Україну, як державу на карті світу? (демонструється на карті)

 Учень: Сучасна Україна - незалежна держава. Розташована у центрі Східної Європи і займає таку частку землі, що аби перетнути Україну пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів, долаючи щодня 30 км. Має кордони із Білоруссю, Росією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. На півдні омивається водами Чорного та азовського морів.(Туреччина, Болгарія, Грузія та інші). Україна – єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів. На території України, а саме, поблизу с. Ділове Рахівського р-ну, що на Закарпатті, знаходиться географічний центр Європи. Площа країни - 604 кн. км., населення - близько 47 млн. чол. Столиця України - м. Київ. Україна поділяється на 24 області, 2 міста Всеукраїнського значення і АР Крим. Незважаючи на події сьогодення, я вважаю що Крим є частиною України і ми обов’язково визволимо свій край. Форма правління - парламентсько-президентська республіка. Глава держави - Президент, глава уряду - Прем'єр-міністр. Вищим законодавчим органом є Верховна Рада.

Учениця: Фактично Україна стала буферною державою між країнами ЗахідноїЄвропи і Російською Федерацією на сході. Сучасне геополітичне положенняУкраїни в Європі визначає її винятково важливу роль у розв’язанні ключових економічних і політичних проблем усього континенту. Україна володіє найбільшою транзитною енергетичною мережею в Європі – через територію нашої держави проходять три з дев’яти транспортних кордонів. 40% її національного експорту спрямовано до європейських держав.

Учень: Україна - індустріально-аграрна держава. Має такі природні багатства: кам'яне вугілля, нафта, газ тощо. Розвинена в ній і металургія. Україна має могутній науковий і творчий потенціал. Академія наук України включає 6 регіональних центрів, університети, інститути, лабораторії. У більше як 200 її державних вузах навчаються не тільки українці, а й студенти з більш як 100 країн світу, європейських в тому числі.

Класний керівник: З уроків історії ви знаєте, який довгий і тернистий шлях пройшла Україна до своєї незалежності.

Учениця: (зачитує).

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 22 січня 1918р.

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом утворилась на Українській Землі вільна Українська Народна Республіка. Здійснилася мрія твоїх батьків. Борців за волю й право робочого люду!

Віднині Українська Народна республіка стає самостійною, від нікого незалежною. Вільною, суверенною Державою Українського Народу.

З усіма сусідніми державами, а саме: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною й іншими ми бажаємо жити в злагоді й приязні. Але ніяка з них не може вмішуватися в життя самостійної Української Республіки. Власть в ній буде належати тільки народу України.

Всіх громадян самостійної Української Народної республіки зазиваємо стояти непохитно на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої Української республіки.

У Києві, 9 (22) січня 1918 р. Українська Центральна Рада.

Класний керівник: Майже століття сплинуло з моменту першого зачитання цього документу, але ці слова є актуальними і сьогодні. В день інавгурації у своєму виступі президент України  визначив перспективний шлях нашої держави: «Наш шлях у майбутнє – це шлях, яким іде Об’єднана Європа. Ми з її народами належимо до однієї цивілізації. Поділяємо одні цінності. Історія, економічні перспективи, інтереси людей дають чітку відповідь на запитання – де нам шукати свою долю. Наше місце – в Європейському союзі. Наша мета – Україна в Об’єднаній Європі». А зараз давайте згадаємо історію утвердження власної державності.

Учень (розповідь)

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так уже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож  споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які боролися за об’єднання усіх національно-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Реалізувалась ця мрія внаслідок української революції 1917- 1920 років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави - Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, цьому заважав ряд причин. Незважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всіх українських земель у власній державі.

1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР - Левицький, Цегельський, члени Директорії — Винниченко, Петлюра, Андрiєвський, Швецьпідписали у Фастові Предвступний договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір став першим i основним актом соборності, викликав схвалення українського загалу.

3 січня 1919 року на першому засіданні Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності українських земель.

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою, отже він мав стати днем подвійного всенародного свята — Незалежності i Соборності.

22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.

  З раннього ранку місто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовті прапори, Софiївський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

В Акті злуки проголошувалося: «Однині воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, БуковинаУгорська Русь) i Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися вiковiчн iмрії, якими жили, i за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежнаУкраїнськаРеспубліка».

Класний керівник: 24 серпня 2014 року український народ  відзначав 23-тю річницю НезалежностіУкраїни — головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України. На всіх етапах становлення український народ демонстрував національний дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами. Із проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб'єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою «Основних напрямках зовнішньої політики України» (1993), в Конституції України (1996).

Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише близько 200 виросли в нації — створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них — Україна.

       У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять у його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той — тисяча дев'ятсот дев'яносто перший.

       Сьогодні день Незалежності України — результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

     Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об'єктивно проаналізувати власний історич-ний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея. Процес зародження й розвитку цієї  ідеї виявився  довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовленно надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

    Так склалося, що ми, звертаю чи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам'ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, нищення Січової Запорозької республіки тощо.

    Згадуючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і одна з перших християнських республік в Європі — Запорозька Січ, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову.

Мозковий штурм поняття “Україна”

Ви отримали багато інформації щодо становлення України як держави. То ж давайте підсумуємо почуте і разом заповнимо наступну схему: (учні називають свої варіанти, вчитель записує на дошці)

 Мозковий штурм поняття “народ”

Що означає поняття « народ»?

 Класний керівник. Якщо врахувати, що в Україні 47 мільйонів Я, ми можемо вивести формулу українського народу: Я х 47 млн. = український народ (Україна). А Україна - це її історія, народ, територія, звичаї, традиції, закони.

Отже, поняття Я, Ми, Народ  не існують окремо, вони взаємопов’язані і існують у ланцюгу

    Я         МИ          НАРОД        СВІТ

 Класний керівник.  Отже, про Україну як державу можна говорити до безкінечності і шукати все нові і нові її ознаки. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу, зважаючи на події сьогодення,  ще попереду. Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України — це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому — джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

Підведення підсумків.

Класний керівник. Ви — майбутнє України. Яке стоїть перед вами завдання сьогодні?

( Своїми знаннями, працею, здобутками підносити  культуру України, своїми досягненнями славити  її. Бути гідними своїх предків, любити рідну землю так, як заповідав великий Тарас, берегти волю і незалежність України, поважати свій народ і його мелодійну мову. Шанувати себе і свою гідність.)

 

Учень:

Я українець вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учениця:

Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учень:

Я українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Учениця:

Я українець! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

Класний керівник. Любі мої! Пам'ятаймо: патріотизм — звичайний стан повсякденного життя лю¬дини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях.

      Вірмо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Учениця.

Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми - браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любові!

(Звучить пісня Т. Петриненка «Господи, помилуй нас»)

 

Список літератури

1. Довідник класного керівника. 9–11 класи / Л.В. Цибульова, В.В. Билдіна, Л.І. Єфремова – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2017. – 144с. – (Педагогіка. Управління)
2. Довідник класного керівника в запитаннях та відповідях /авт.-упоряд. М.Є. Канцедал, О.М. Кравцова.— Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006.— 384 с.
3. Довідник  класного  керівника  з  профілактики  негативних звичок учнів / За ред. В. М. Ніколаєвського.— Х., 2012.
4. Сорока Г. І. Актуальні проблеми виховання.— Х., 2015