ВЕЧОРНИЦІ (виховний захід у 10 класі)

Малинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Чугуївської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

ВЕЧОРНИЦІ

(виховний захід у 10 класі)

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала класний

керівник 10-А класу

Лемента Н.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2016 рік

 

Мета: Ознайомити дітей зі звичаями та традиціями українського народу. Розвивати акторські здібності школярів. Виховувати любов до української культури, патріотичні почуття.

 

Учитель У наш час для молоді існує багато місць для розваг. Раніше все було інакше, але і тоді хлопці та дівчата прагнули розважитись, відпочити після робочого тижня. Переробивши всю загадану їм роботу, молоді люди збиралися на вечорниці. Ось як це могло бути…

     (Сільська вулиця. Виходить баба Палажка).

Баба Палажка Люди добрі! Що мені на світі божому робити? Не можна мені через бабу Параску не те що на селі вдержатися, не можна мені через неї на світі жити. Набріхує на мене, судить мене по селу.

     (Сідає на лавку під тином будинку Савки).

Баба Параска (Вибігає з іншого боку вулиці, не бачить Палажки, звертається до глядачів).

Ой люди добрі! Що мені тільки робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатися! (Баба Палажка киває головою). Але ніхто мені так не допікає, як та капосна баба Палажка. (Баба Палажка повільно підводиться з лавки, бере руки в боки і повільно ззаду підступається до Параски). Так уже її обминаю, обходжу десятою дорогою, так ні ж, зачепить. Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла. А я, собі на нещастя, удалася добра. Я б її довіку не зачепила…

Палажка І що це ти тут брешеш людям, відьмо? Га?!

Параска (Відскочивши від Палажки). А! ось де ти! Так що це ти про мене наговорила дяковій жінці?

Палажка Я?! Наговорила?! На тебе?! І тьху на тебе, сатано!

Параска Еге ж. Ви тільки гляньте на неї! Ач яка свята! Ось я тобі як натовчу пику от цим кошиком, тоді будеш знати, як плітки розпускати. (Замахується на Палажку кошиком).

Палажка (Відступаючи). Овва! Злякалася я твого кошика! А я от при всьому народові скажу, що ти принаджуєш до себе дяка!

Параска Я дяка принаджую? Та я тобі патли пообриваю, брехухо. (Кидається до Палажки).

Палажка (Відштовхує її). Еге ж, боюся я тебе…

Дід Северин І чого ви зняли штовханину? Зараз Савка як вийде з будинку, то спробуєте батога обидві, що не даєте спати людям. Бачив я його. Такий сердитий додому йшов. а ви ще репетуєте тут…(Пішов вулицею).

Палажка Савка? Сердитий? А чи не знаєш ти, часом, Парасю, чого б то Савка сердитий?

Параска А хто його знає… (Задумалася). А чи не Тиміш, Бондаренків хлопець, цьому причина?

Палажка А до чого тут Тиміш?

Параска Якраз і до того. Тиміш топче стежку до Уляни Савчиної.

Палажка Ну і що з того?

Параска А того, що Савка ще і дотепер не пускає свою дчку на вечорниці. А це вчора Тиміш хвалився, що вже сьогодні обов’язково виманить Уляну на вулицю.

Палажка О! Це вже цікаво! А як же йому це удасться? Василина ж з неї очей не спускає…

Параска А то вже дарма! Цей свого доможеться. ( У будинку Савки щось гримнуло. Баби насторожилися).

Палажка Ой, либонь, хтось іде. Давй-но швидше підемо звідси. (З-за сцени чути пісню. Слухають).

     Ішов Стецько льодом,

     Свинка огородом.

     Подай мені, моя мила,

     Свою білу ручку.

Стецько (Виходить на сцену). Ага, ось де ви! А я вас шукаю та шукаю…

Параска А для чого ми тобі, Стецю, потрібні?

Стецько Та не мені, а Ганні-Московці. У неї ж сьогодні вечорниці, то вона й кличе вас, щоб допомогли їй хазяйнувати.

Палажка А й справді, Парасю, це ж бо сьогодні вечорниці. Стецю, а ти йдеш із нами?

Стецько Ні. Мені треба Уляну знайти.

Баби Уляну? Для чого?

Стецько (Гордо). А я її буду сватати!

Баби (Сміються). Сватати? Ну й жених! (Виходять сміючись).

Стецько (Сердито). Ідіть, ідіть собі геть. А де ж це та Уляна запропастилася? (Сідає на лавку. Входить Уляна).

Стецько (Підбігає). О, бач, де вона. Чи не на вечорниці зібралася? Оце ж, Уляно, увечері сьогодні до тебе й старостів пришлемо. Чи присилать? Га?

Уляна Аякже, присилай! (Вбік). Побачиш, якого облизня впіймаєш.

Стецько А піч колупатимеш?

Уляна Як то вже не колупатиму? Отак усю поколупаю. (Дряпає йому по обличчю).

Стецько (Відмахуючись). Бач, яка жартівлива. Трохи баньок не виколупала.

Зачим так робиш?

Уляна Затим, що я тебе шаную (вбік), як ту собаку рудую. І знаю, що мати лаятимуть, та все одно втечу на вечорниці.

Стецько А куди це ти вже зібралася йти? (Тупає ногою).

Уляна (Улесливо). Стецю, дурнику, не галасуй. Зачекай мене тут, я зараз прийду. (Вибігає).

Стецько От патлата! І ця каже, що я дурень. І куди ж то вона пішла? Піду-но я пройдуся, може, Уляну десь зустріну. (Вибігають дві дівчини).

Галина Ой, дивись, та це ж Стецько.

Оксана Стецю, Стецю, а куди це ти спішиш? (Смикає його).

Стецько Та одчепись ти од мене. Тобі яке діло? Може, я свататись іду. (Дівчата сміються). Ну чого регочете, патлаті?

Галина А кого ж ти свататимеш?

Стецько Кого, кого… Найкращу дівчину в селі!

Оксана  Кого ж це?

Стецько (Запишавшись, мовчить).

Галина Ой, Стецю, ой, голубчику, ну скажи.

Стецько Уляну сватаю я. (Дівчата сміються). Ну чого регочете?

Оксана Стецю, а Уляна згодна?

Стецько А її ніхто й питать не буде. Наб’є батько пику, то й вийде.

Оксана От дурень!

Стецько (Сердито). Тьху на вас! І ця каже – дурень! Ну то й що, що дурень?

А Уляну все одно засватаю! Ось так! (Гордо виходить з піснею).

     На курочці пір’ячко рябе.

     Люби мене, серденько ти моє.

Галина (Сміючись). Ну що ти візьмеш з цього дурника! Ото клопіт Уляні буде з цим сватанням. (Лунає пісня).

Оксана Ой, Галю, слухай-но, це ж бо вже співають. Біжімо швидше до тітки Ганни, бо спізнимося на вечорниці. (Вибігають).

     (На сцені інтер’єр української хати).

Господарка вечорниць Господи, як подумаєш, коли ще ми ото дівували. Зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини ломляться, а тепер… От скоро і треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Нехай воно хоч і свято, звісно, а все-таки час би вже. Ні, що не кажи, а світ перемінився… (Сідає на лаву біля вікна). Літа, літа… Летять, неначе орли сизокрилі…

Марія Не треба, Ганно, не край мого серця… (Чути стукіт у сінях. Жінки схоплюються).

Ганна О, хтось, здається, йде. (У хату заходять дві дівчини).

Тетяна Добрий вечір, тіточко! А це що, ще нікого немає7 І де ж це вони баряться?

Ганна Добрий вечір, дівчатка! Та ж немає нікого. Я вже втомилася чекати. Заходьте, сідайте, може, надійдуть інші.

Олеся А може вам щось допомогти? У хаті поприбирати?

Тетяна Олесю, та ти поглянь: у хаті вже прибрано.

Ганна Дівчатонька, ви краще заспівайте нам з Марією гарну пісню. (Дівчата співають). Ой спасибі вам, дівчатонька, за гарну пісню. (На вулиці чується пісня). Ой, чи не гості ідуть? (У хату заходять хлопці та дівчата).

Христя Добрий вечір вам у хаті (кладе хліб на столі). З сьогоднішнім святом вас. Чи живі-здорові ви?

Ганна Добрий вечір. Спасибі, здорова, хвалити Бога. Проходьте, сідайте. (Всі розсідаються. Лунає пісня. Заходять хлопці та дівчата).

Омелько (Підходить до господині, кланяється). Добрий вечір, тіточко. Зібралося наше парубоцтво просити вас, щоб ви прийняли нас у вашу хату на вечорниці.

Ганна Чесному парубоцтву моя хата навстіж. Сідайте, будь ласка.

Омелько Спасибі вам, тіточко. (Молодь розсідається).

Іван (Вбігає в хату). А осьдечки і я! Добрий вечір, тіточко. А як же це так вийшло, що я опізнився? І де це мене трясця носила?

Семен Ну й змолов. Та цить уже. Давайте-но, дівчата, пісню заспівайте. Та такої, щоб усі знали. (Всі співають пісню «Ой на горі два дубки»).

Ганна Спасибі вам, дівчата, і вам, добрі молодці, за пісню.

Іван Це я, тітко, добрий молодець, а то все шушваль.

Ганна Що й казати, без тебе яка й гульня.

Іван Авжеж, який без цигана ярмарок? Тітко Ганно. а де ж вареники?

Ганна А це в дівчат запитай.

Христя Ач який! Вже й вареників захотів!

Іван А то як же…

Ганна (Виносить макітру з варениками, ставить на стіл). А ось і вареники вже готові. Нумо, пригощайтеся, сідайте всі до столу.

Уляна (Вбігає у хату, ховається). Ой, дівчатонька, сховайте мене.

Мати Уляни (З дрючком). Добрий вечір, Ганно. А чи не було, часом, моєї дівки тут у вас?

Іван Добрий вечір, тіточко. А кого це ви шукаєте з дрючком, чи не дядька? То я ото бачив його біля шинку.

Мати Уляни (Замахується на Івана дрючком). Та йди геть, причепо, бо як потягну дрючком, то знатимеш! (Виходить).

Уляна Охо-хо… Ото ж і буде мені вдома, та нехай… Зате ж од Стецька одкараскалася.

Іван Отож бо й воно… А тепер скуштуймо вареників. (Усі їдять вареники, хвалячи господиню). А тепер одгадайте загадку.

Тетяна А яку загадку ти нам загадаєш?

Іван А ось слухайте. Чотири чотирники, п’ятий кавурник несуть кривулицю через тин на вулицю.

Семен Я її колись знав…

Іван Та й давно ж то, мабуть, було.

Семен А справді, я ж її знав…

Іван Ех, ви, неграмотні, ану, відгадайте другу.

Христя Та ти ж бо не забігай наперед. Перш кажи цю.

Іван Христе, невже й ти не здогадалася, що це таке? Ти ж у нас  така розумниця. Чотири чотирники – оці чотири пальці, п’ятий кавурник – оцей палець, кривулиця – ложка, тин – зуби.

Тетяна Диви, як просто.

Іван Оце вам і просто.

Маруся Давайте тепер я загадаю загадку.

Іван Ох ти моя пташечко! Ану загадай, загадай1

Маруся Що буде, як козі мине сім літ?

Іван Мати привела Каленика, та не сажу, як зовуть. Восьмий рік піде. Ну вже й загадку видрала. А ось цю загадку хто з вас відгадає? Що це, братці, значить: Андрій, сім верст, по коліна?

Оксана І де він набрав цих загадок?

Семен То що ж бо воно таке, Іване? Не дражни, скажи вже.

Іван Це було так. Ішли троє над річкою, а їм назустріч ішов чабан. Вони всі одночасно і звернулися до нього. Один питає: «Як тебе звуть?» Другий питає: «Чи далеко до села?» А третій питає: «Чи глибока ця річка?» А він їм усім разом і відповів: «Андрій, сім верст, по коліна».

Маруся Та ну тебе з твоїми побрехеньками, краще заспіваймо пісню. (Всі співають пісню «Цвіте терен»).

Семен Ну вже й завели пісню, аж плакати хочеться. Краще пограємо.

    (Проводяться конкурси).

Ганна От добре. а чи не поспіваєте ви нам, чи не потанцюєте, дівчата, хлопці?

Тетяна А чом би й ні? Можна і поспівати, і потанцювати.

     (Пісня, танок).

Тетяна Дівчатонька, а чи не пора вже нам додому, бо ось ніченька покрива крилом нас і наші вечорниченьки.

     (Всі говорять побажання, прощаються з господинею, розходяться).

Ганна (Сідає на лавку). Молодість… Налетіли, нашуміли і розлетілися по своїх гніздах. Хай же щастить їм усім.