Методична стаття "Формування національної та громадянської самосвідомості у молодших школярів"

Про матеріал

Формування національної та громадянської самосвідомості у молодших школярів

Хто такий справжній громадянин України? Це питання не має однозначної відповіді. Кожна людина індивідуальна, особиста, неповторна характером, вчинками, поведінкою, сприйманням життя. Кожна людина має свій досвід у спілкуванні з оточуючим середовищем. Я впевнена, що просто неможливо виховати однакові риси характеру хоча б у двох різних людей. Вони все одно будуть відрізнятися одне від одного своїм особистим, індивідуальним. Хоча основну мораль громадянського виховання повинен засвоїти кожний, своїм особистим сприйманням, зі своїми принципами поведінки.

Зараз державна освіта має поставити національне виховання учнів головним пріоритетом (Закон України "Про освіту"; "Про загальну середню освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти).

Отримавши соціальне замовлення на залучення дітей до глибоких пластів національної культури й духовності, загальноосвітня школа розв'язує практичне завдання формування у вихованців національних цінностей на особистісному рівні, що вимагає безперервного створення умов для розвитку національної свідомості та самосвідомості особистості кожного з них, починаючи з молодшого шкільного віку.

Великі можливості для розвитку виховних можливостей у сприйнятті цінностей національної культури мають всі предмети початкової школи. На уроках доцільно використовувати завдання, вправи, роботи, в яких використовується національна символіка, українські твори, картини та репродукції українських письменників, малюнки дітей про рідний край, портрети письменників, фотографії українських міст, національної архітектури, карта України, національні народні атрибути побуту тощо.

Основні напрями в системі національного виховання:

-духовно-моральне;

-історико-краєзнавче;

-громадянсько-патріотичне;

-соціально-патріотичне;

-героїко-патріотичне;

-спортивно-патріотичне;

- національно-патріотичне.

У школі робота з громадянського, національного виховання молоді проводиться в двох напрямах:

– на позакласних заходах (організація і проведення бесід, диспутів і конференцій патріотичної спрямованості, випуск газет чи брошур, перегляд фільмів, екскурсії, зустрічі з видатними людьми тощо);

– на уроках (організація і проведення уроків з використанням матеріалу, що благодатний для здійснення національного виховання).

На уроках національне виховання здійснюється за рахунок розширення змісту освіти, доцільних методів і форм навчання, використання сприятливих виховних ситуацій, а також особистості самого вчителя.

В початковій школі вчителі приділяють увагу закладанню основних моральних цінностей, норм поведінки. Перевага надається прикладам духовно-моральної, історико-краєзнавчої та національно-патріотичної тематики. Саме вчителі у співпраці з батьками мають закласти фундамент для формування особистості учня, який є частиною суспільства і громадянином своєї країни.

Учителю слід створювати умови для ідентифікації учня як жителя міста чи села, виховувати любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідної мови, побуту, традицій. Для того, щоб збільшити потенціал національного та громадянського виховання, на уроках необхідно частіше включати завдання та вправи, що викликають почуття гордості за рідну країну і стосуються державності, столиці, прапора тощо.

Доцільними будуть завдання екологічного спрямування, зміст яких уможливлює формування в учнів дбайливого ставлення до національних багатств і рідної природи. Варто пропонувати учням вправи краєзнавчого характеру, які допомагають виховувати в учнів бережливе ставлення до природних багатств, повагу до праці і традиціям українського народу, любов до власного краю і своєї Батьківщини. Це можуть бути завдання про річки та озера, тварин чи рослин, задачі про історичні споруди та новобудови регіону в якому проживають учні.

Національно-патріотичне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. В його основі лежить виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у неї потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

Урок - не лише основна форма навчання, але і сфера, у якій переважно відбувається шкільне виховання. На уроці чинником виховання служить все, з чим учень взаємодіє. Це означає, що вчитель змушений постійно тримати в полі зору аспекти уроку, вивчати їх виховні можливості і на цій основі навчитися впливати на весь виховний процес. Виховне значення тут передусім має специфічний зміст кожного предмета.

На уроках української мови та читання виховання громадянської свідомості іде через образи, вчинки літературних персонажів та історичних героїв, зображення їхніх досягнень і прорахунків, духовного життя, прагнень тощо.

На основі рідної мови в школярів найефективніше формується національна психологія, характер, світогляд, свідомість та інші компоненти духовності народу. Розпочинається ця робота ще з уроків навчання грамоти у початкових класах, коли вчитель вміло прищеплює любов до своєї рідної мови, рідного краю, України. З історії родоводу починається історія рідного народу.

Українська система виховання ґрунтується на фактах, відомостях історії Батьківщини – України. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, педагоги школи спрямовують зусилля на глибоке вивчення дітьми історії рідного краю, пам'яток культури, коріння свого роду як складової народу, знарядь виробництва та регіонального національного одягу.

На уроках фізичної культури є патріотичне виховання, виховання здорового громадянина, що включає в себе вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність в будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил.

Уроки природознавства мають брати за виховну мету розкрити красу рідного краю. Природа України відрізняється своєю чарівністю, багатогранним впливом на емоції й почуття людини. Вона виховує щедрість, духовну величність людини. Керуючись цим, вчителі школи на уроках і в позаурочний час працюють над формуванням екологічної культури особистості, що передбачає усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

Уроки образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання мають величезний потенціал розвитку національних почуттів. Пісня – душа народу. Вишивка, малюнок – дзеркало душі, в якому відображається весь культурно-історичний шлях українців. Педагоги художньо-естетичного циклу виховують у школярів естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній етиці та на кращих надбаннях цивілізації. Національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

Традиційно у школі організовуються конкурси-виставки «Щедрість рідної землі», конкурс малюнків «Україна-моя Батьківщина».

У кабінеті неодмінною є наявність Державної та національної символіки. Державна та національна символіка виконує історично важливі функції консолідації в єдину етнографічну, культурно-історичну спільність, єдину суверенну державу. Національні символи – верба, калина, вінок, рушник – це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності; генетичний код нації. Учителі проводять роз'яснення ідейної суті державних символів, правил їх використання, ритуалів, традицій, виховують почуття поваги до них. Формують стійкі навички свідомого дотримання почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих і офіційних заходів.

Формування громадянина-патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.

Риси, які необхідно розвивати в учнів для формування всебічно розвиненої особистості громадянина нової України:


національна свідомість

патріотизм

духовна культура

інтелектуальна культура

розум, мудрість, здоровий глузд

моральна позиція, совість

зміцнення здоров'я

історична пам'ять

естетична культура

особиста гідність

політична орієнтованість

екологічна культура

співчуття

пошана до закону

доброта

самовідповідальність

любов до ближнього

працьовитість

фізична міць

внутрішня свобода

пошана до національно-культурних цінностей інших народів

толерантність

оптимізм

гуманізм

Перегляд файлу

Формування національної та громадянської самосвідомості у молодших школярів

 

Хто такий справжній громадянин України? Це питання не має однозначної відповіді. Кожна людина індивідуальна, особиста, неповторна характером, вчинками, поведінкою, сприйманням життя. Кожна людина має свій досвід у спілкуванні з оточуючим середовищем. Я впевнена, що просто неможливо виховати однакові риси характеру хоча б у двох різних людей. Вони все одно будуть відрізнятися одне від одного своїм особистим, індивідуальним. Хоча основну мораль громадянського виховання повинен засвоїти кожний, своїм особистим сприйманням, зі своїми принципами поведінки.

Зараз державна освіта має поставити національне виховання учнів головним пріоритетом (Закон України "Про освіту"; "Про загальну середню освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти).

 Отримавши соціальне замовлення на залучення дітей до глибоких пластів національної культури й духовності, загальноосвітня школа розв’язує практичне завдання формування у вихованців національних цінностей на особистісному рівні, що вимагає безперервного створення умов для розвитку національної свідомості та самосвідомості особистості кожного з них, починаючи з молодшого шкільного віку.

 Великі можливості для розвитку виховних можливостей у сприйнятті цінностей національної культури мають всі предмети початкової школи. На уроках доцільно використовувати завдання, вправи, роботи, в яких використовується національна символіка, українські твори, картини та репродукції українських письменників, малюнки дітей про рідний край, портрети письменників, фотографії українських міст, національної архітектури, карта України, національні народні атрибути побуту тощо.

 

Основні напрями в системі національного виховання:

-духовно-моральне;

-історико-краєзнавче;

-громадянсько-патріотичне;

-соціально-патріотичне;

-героїко-патріотичне;

-спортивно-патріотичне;

- національно-патріотичне.

У школі робота з громадянського, національного виховання молоді проводиться в двох напрямах:

– на позакласних заходах (організація і проведення бесід, диспутів і конференцій патріотичної спрямованості, випуск газет чи брошур, перегляд фільмів, екскурсії, зустрічі з видатними людьми тощо);

– на уроках (організація і проведення уроків з використанням матеріалу, що благодатний для здійснення національного виховання).

На уроках національне виховання здійснюється за рахунок розширення змісту освіти, доцільних методів і форм навчання, використання сприятливих виховних ситуацій, а також особистості самого вчителя.

В початковій школі вчителі приділяють увагу закладанню основних моральних цінностей, норм поведінки. Перевага надається прикладам духовно-моральної, історико-краєзнавчої та національно-патріотичної тематики. Саме вчителі у співпраці з батьками мають закласти фундамент для формування особистості учня, який є частиною суспільства і громадянином своєї країни.

Учителю слід створювати умови для ідентифікації учня як жителя міста чи села, виховувати любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідної мови, побуту, традицій. Для того, щоб збільшити потенціал національного та громадянського виховання, на уроках необхідно частіше включати завдання та вправи, що викликають почуття гордості за рідну країну і стосуються державності, столиці, прапора тощо.

Доцільними будуть завдання екологічного спрямування, зміст яких уможливлює формування в учнів дбайливого ставлення до національних багатств і рідної природи. Варто пропонувати учням вправи краєзнавчого характеру, які допомагають виховувати в учнів бережливе ставлення до природних багатств, повагу до праці і традиціям українського народу, любов до власного краю і своєї Батьківщини. Це можуть бути завдання про річки та озера, тварин чи рослин, задачі про історичні споруди та новобудови регіону в якому проживають учні.

   Національно-патріотичне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. В його основі лежить  виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у неї потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

 Урок  - не лише основна форма навчання, але і сфера, у якій переважно відбувається шкільне виховання. На уроці чинником виховання служить все, з чим учень взаємодіє. Це означає, що вчитель змушений постійно тримати в полі зору аспекти уроку, вивчати їх виховні можливості і на цій основі навчитися впливати на весь виховний процес. Виховне значення тут передусім має специфічний зміст кожного предмета.

На уроках  української мови та читання виховання громадянської свідомості іде через образи, вчинки літературних персонажів та історичних героїв, зображення їхніх досягнень і прорахунків, духовного життя, прагнень тощо.

На основі рідної мови в школярів найефективніше формується національна психологія, характер, світогляд, свідомість та інші компоненти духовності народу. Розпочинається ця робота ще  з  уроків навчання грамоти у початкових класах, коли вчитель вміло прищеплює любов до своєї рідної мови, рідного краю, України. З історії родоводу починається історія рідного народу.

Українська система виховання ґрунтується на фактах, відомостях історії Батьківщини – України. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, педагоги школи спрямовують зусилля на глибоке вивчення дітьми історії рідного  краю, пам’яток культури, коріння свого роду як складової народу, знарядь виробництва та регіонального національного одягу. 

На уроках фізичної культури є патріотичне виховання, виховання здорового громадянина, що включає в себе вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність в будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил.

Уроки природознавства мають брати за виховну мету розкрити красу рідного краю. Природа України відрізняється своєю чарівністю, багатогранним впливом на емоції й почуття людини. Вона виховує щедрість, духовну величність людини. Керуючись цим, вчителі школи на уроках і в позаурочний час працюють над формуванням екологічної культури особистості, що передбачає усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї як за національне багатство, основу життя на землі, залучення вихованців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі.

 Уроки образотворчого мистецтва, музики, трудового навчання мають величезний потенціал розвитку національних почуттів. Пісня – душа народу. Вишивка, малюнок – дзеркало душі, в якому відображається весь культурно-історичний шлях українців. Педагоги художньо-естетичного циклу виховують у школярів естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній етиці та на кращих надбаннях цивілізації. Національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

Традиційно у школі організовуються конкурси-виставки  «Щедрість рідної землі», конкурс малюнків «Україна-моя Батьківщина».

У кабінеті неодмінною є наявність Державної та національної символіки. Державна та національна символіка виконує історично важливі функції консолідації в єдину етнографічну, культурно-історичну спільність, єдину суверенну державу. Національні символи – верба, калина, вінок, рушник – це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності; генетичний код нації. Учителі проводять роз’яснення ідейної суті державних символів,  правил їх використання, ритуалів, традицій, виховують почуття поваги до них. Формують стійкі навички свідомого дотримання почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих і офіційних заходів.

     Формування громадянина-патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.

Риси, які необхідно розвивати в учнів для формування всебічно розвиненої особистості громадянина нової України:

 

 

 

національна свідомість

патріотизм

 

духовна культура

інтелектуальна культура

розум, мудрість, здоровий глузд

моральна позиція, совість

зміцнення здоров’я

історична пам’ять

 

естетична культура

особиста гідність

політична орієнтованість

 

екологічна культура

співчуття

пошана до закону

 

доброта

самовідповідальність

любов до ближнього

 

працьовитість

фізична міць

внутрішня свобода

пошана до національно-культурних цінностей інших народів

толерантність

оптимізм

 

гуманізм

 

doc
Додано
24 жовтня 2018
Переглядів
428
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку