Методичні рекомендації «Формування активної громадянської позиції дітей та молоді через участь в учнівському самоврядуванні закладу освіти»

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Палац дитячої та юнацької творчості Центрально-Міського району» Криворізької міської ради

Методичні рекомендації:

«Формування активної

громадянської позиції дітей та молоді

через участь в учнівському самоврядуванні

закладу освіти»

                                                                                       Підготувала:

методист по роботі

з дитячими об’єднаннями

Басс Анна Володимирівна

Формування активної

громадянської позиції дітей та молоді

через участь в учнівському самоврядуванні

закладу освіти

  Одним із основних завдань органів управління системою загальної середньої освіти є сприяння розвитку самоврядування у закладах загальної середньої та позашкільної освіти. Актуальність учнівського самоврядування зумовлена необхідністю виховання особистості, яка володіє не тільки певною сумою знань, умінь та навичок, але й має здатність активно включатися у демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні. Елементи свідомої активної участі в суспільному житті держави моделюються у школі  та позашкільному закладі засобами учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей.

Учнівське самоврядування є універсальною формою активності, яку можна з однаковим успіхом вважати як способом організації буття шкільного колективу, так і чинником творчої самореалізації особистості. Воно має на меті через широко розвинуту систему органів самоуправління забезпечити включення учнів у різноманітну глибоко змістовну діяльність колективу; умови масового залучення учнів до організаторської роботи, до управління справами колективу; сформувати права і визначитися з обов'язками учнів; сформувати почуття господаря класу, школи, міста, держави.

Досвід свідчить, що самоврядування дозволяє учням розвинути такі соціальні якості людини, як толерантність, критичність та конструктивність мислення, повага до власної та чужої праці, оптимізм, гуманізм, здатність до самоаналізу і самовиховання. Воно спонукає до осмислення власної ролі у життєдіяльності колективу і є реальним фактором формування демократичних, правових засад і традицій у міжособистісному спілкуванні старшокласників, їх підготовки до розбудови громадського суспільства нашої України. І, нарешті, учнівське самоврядування є організацією, що складається з учнів, створена учнями й існує для учнів.

Головне завдання в організації учнівського самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів виховувати в них почуття власної гідності, надати їм можливість виявити себе на ділі.

Основні завдання, які вирішує учнівське самоврядування:

1. Сприяє навчальній та творчій діяльності учнів.

2. Формує особистість з глибоко усвідомленою громадянською позицією.

3. Забезпечує комплексний виховний вилив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу чи гуртка, школи чи закладу позашкільної освіти;

4. Формує ініціативну, здатну приймати нестандартні рішення, особистість.

5. Забезпечує захист прав і інтересів учнів.

6. Створює широке поле можливостей для самореалізації школярів в конкретних справах.

7. Виховує почуття власної гідності, вчить досягати індивідуальної та суспільної мети.

8. Відвертає дітей від асоціальних форм поведінки.

Організація учнівського самоврядування в дитячому колективі надзвичайно складний і багатоплановий процес. Він вимагає від педагогічного колективу значних колективних зусиль, єдності в цій роботі.

Шкільний колектив є соціальним середовищем, у якому виховуються потреби, розвиваються нахили, формуються здібності особистості. Тому моделювання міжособистісних стосунків і формування досвіду спілкування у шкільному колективі є необхідним чинником соціалізації особистості кожного учня.

Через спілкування учнів у колективі набувається цінний життєвий досвід, формується система моральних цінностей. Цей досвід передбачає  багатоманітність, спільність та різноманітність інтересів вихователів, вихованців, загальне задоволення  духовних потреб, взаємне збагачення і передачу ціннісних орієнтацій.

Корегування особистих бажань, самовизначення дитини у спільноті людей, узгодження власних потреб з потребами конкретної громади відбувається саме  через спілкування і діяльність учнівського самоврядування.

Самоврядування за своїми характеристиками і формою в закладі освіти поєднує інтереси вчительського й учнівського колективу. У розробці його структури вперше погоджуються і корегуються інтереси кожної особистості і громади.

Базовим у роботі учнівського самоврядування є опора на ініціативу й активність самих учнів у визначенні напрямів діяльності цього органу. Учитель може лише координувати, спрямовувати інтереси кожної особистості й міру їхнього прояву в діяльності учнівського самоврядування.

Ще В.О.Сухомлинський у книзі „Мудра влада колективу ” писав, що самодіяльність, творчість, ініціатива є необхідними ознаками спілкування у шкільному колективі. Педагог слушно зауважував, що самодіяльність не є стихійним явищем, без цілеспрямованого ідейного педагогічного, батьківського керування спілкуванням і пізнавальною діяльністю у шкільному колективі справжня самодіяльність не можлива. Тому доцільне керування (координування) шкільного колективу передбачає стимулювання до активності учнівського самоврядування. Створення органів учнівського самоврядування, їхнє структурування передбачає різноаспектне міжособистісне спілкування, спонукає учнів до прояву самостійності, ініціативи, творчості.

Успішна реалізація системи учнівського самоврядування потребує виокремлення чіткої моделі, яка відтворюватиме багатоманітні міжособистісні зв’язки і своєрідність спілкування у шкільному колективі. Модель самоврядування:

-       єдність ідейної основи діяльності органів учнівського самоврядування у шкільному колективі, керівну роль педагога, який відзначається інтелектуальною багатогранністю, життєвою мудрістю, ідейною переконаністю, гуманістичним світоглядом;

-       стимулювання до творчості й ініціативи кожного учасника спілкування, життя у школі в системі „ мої бажання – сили – результат ”;

-       гармонізацію інтересів колективу й особистісних потреб і бажань. Така гармонія у спілкуванні, формується на тлі поступового зростання бажань людини й узгодження їх із суспільними потребами. Педагог-новатор власною педагогічною практикою пересвідчився в істинності твердження: „ Хочеш знищити людину – дай їй усе, чого вона хоче ”;

-       взаємну відповідальність у колективі, довіру й відкритість.

Обережно пробуджувати і стверджувати вольові сили кожної дитини, спонукати думати про себе, вірити й оцінювати себе – завдання педагога як координатора учнівського самоврядування.

У колективі велике виховне значення має вміння підкорювати свої потреби, бажання і прагнення інтересам самого колективу чи окремим його членам, які є виразниками такого інтересу. Підкорення – один із проявів активного духовного життя людини. Свідоме підкорення лежить в основі сутності дисциплінованості і внутрішньої організації особистості, потребує розвиненого почуття власної гідності.

Щоб навчити людину підкорюватися розумним доцільним вимогам колективу, слід навчити її підкорювати саму себе, розвивати силу волі і характеру. Для цього необхідно викликати самоповагу в кожної особистості. Утверджуючи в людині повагу до себе, ми виховуємо колективіста. Адже той, хто поважає себе, може висувати вимоги до колективу, перед собою, бачить ясний шлях морального розвитку, активно сприймає вчинки інших людей, здатний бути надійним однодумцем і спільником у колективних творчих справах.

Наш час потребує лідерів нової формації. Людей компетентних, відповідальних,  здатних мислити неординарно. Проблема виховання молодих лідерів – це проблема підготовки людини майбутнього, людини, яка відповідає вимогам нового ХХІ століття.

Саме тому необхідні пошук і підтримка учнівської молоді, чиї особистісні переконання спрямовані на активну участь у громадському житті, молоді, яка, має організаторські здібності, усвідомлює себе потенційним лідером, має бажання використовувати свою енергію та здібності заради інших. Цілком очевидно, що навички управління суспільством стануть надбанням людини тоді, коли участь в учнівському самоврядуванні сприятиме набуттю вихованцем необхідних знань, умінь і досвіду соціальної дії.

Участь молодого покоління в учнівському самоврядуванні – важливий шлях і умова залучення учнівської молоді до радикальних перетворень, що відбуваються у нашому суспільстві. Найвідчутніші результати у формуванні соціально компетентної молоді дає широка варіативність учнівського самоврядування.

У даному контексті важливого значення набуває розроблення такої моделі учнівського самоврядування, яка б сприяла розвитку лідерського потенціалу учнівської молоді, її громадянської ініціативи, набутою нею через соціальну практику досвіду активної компетентної участі у громадському житті.

Самоврядування – спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті й виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Воно є методикою їх залучення до організації спільної діяльності.

Шкільне самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Адже взаємостосунки, які існують у класному колективі, розв’язування певних конфліктів, захист своїх прав та інтересів, спільні пошуки тих чи інших шляхів для виконання поставлених завдань – це і є перші кроки у доросле життя.

Повноцінному учнівському самоврядуванню притаманна раціональна внутрішня організованість, що виявляється у загальній захопленості справою, нових ініціативах, високому рівні відповідальності за спільну справу.

Життя постійно змінюється, підштовхуючи школу до змін. Вже загальновизнано і неодноразово підкреслено в сучасній педагогіці, що школа повинна навчати не лише основ наук, сучасних методів навчання, а й учити жити в суспільстві, жити в світі.

Учнівське самоврядування – це педагогічна технологія, яка сприяє розвитку громадянських якостей дитини в системі демократичних взаємин виховного колективу на принципах самореалізації, самодіяльності, самореалізації та самодостатності особистості.

Заохочення громадян до активної реальної участі в процесах управління громадським життям потрібно формувати, починаючи зі шкільного віку.

Саме в шкільному віці усвідомлення своєї участі у вирішенні важливих справ громадського життя є основою подальшої активної позиції у дорослому житті. Однією із форм залучення школярів до громадського життя є їхня участь в учнівському самоврядуванні.

Самоврядування у закладі освіти має на меті сформувати свідомого, з активною громадською пропозицією, громадянина України. Воно сприяє виробленню в учнів почуття господарів своєї школи. Покращенню стосунків і діяльності, вміння співпрацювати на принципах гласності і демократії, через включення дітей, які є своєрідним тренажером, де ці навички практично виробляються і закріплюються. Самоврядування сприяє діапазону діяльності дорослих і дітей – членів єдиного колективу, можливості їх співдружності, творчому пошуку, ініціативі.

Систему учнівського самоврядування важливо будувати на засадах гуманізму і соціальної рівності, утвердженні стосунків взаємоповаги, коректності, співробітництва між дорослими і дітьми.

         За умови правильної організації учнівського самоврядування у школярів формуються вміння самостійно планувати, організовувати, оцінювати результати своєї діяльності; створювати якісно нові стосунки; здійснювати управлінську діяльність.

Педагог в організації учнівського самоврядування має стати  порадником, консультантом, партнером. Партнерська позиція не означає панібратство або вседозволеності у відносинах, а поєднання вимогливості з повагою і тактом, відповідальності з довірою, розширення не лише обов’язків, але й прав.

Як немає сьогодні жодної ділянки шкільного життя, яка б знаходилась поза сферою діяльності учнівського самоврядування, так і не повинно бути в школі жодного дорослого, який би вважав розвиток ініціативи і самостійності дітей другорядною справою. Педагог має усвідомлювати, що демократизація життя учнів, розвиток учнівського самоврядування є одним із важливих компонентів побудови співтворчості вчителя з учнями, адже це є активна форма громадянського виховання учнів, важлива умова реалізації їх прав і обов’язків, яка створює для кожної дитини ряд можливостей.

Учнівське самоврядування забезпечує дитині право на свободу вибору ціннісної позиції, формує установку на подолання дисгармонії в досвіді, поведінці, спілкуванні, діяльності. Воно сприяє згуртуванню шкільного колективу, розвитку громадської думки, формуванню в учнів організаційних та управлінських умінь, ефективному входженню в доросле життя. Діти стають не пасивними спостерігачами життя, а його учасниками. Доцільно організоване за змістом і формою учнівське самоврядування має потужний виховний потенціал, розвиває лідерські якості, формує соціальний досвід та ціннісні орієнтації, створює простір для самореалізації, сприяє усвідомленню особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками, самоствердженню в суспільно-значимій діяльності, захищає від негативних впливів соціального середовища, виховує активних громадян держави. На сучасному етапі  учнівське самоврядування є самостійним соціальним інститутом, який забезпечує громадянське становлення особистості.

Отже, основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів.

Участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; виявленню та розвиткові організаційних навичок; формування в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне ухвалення рішення соціальних проблемних ситуацій.

Демократизація життя неможлива без молоді. Важливість проблеми залучення молодих людей до суспільно-політичного життя сьогодні усвідомлюють й успішно розв'язують в багатьох демократичних країнах. І як відомо, не остання роль у цьому належить практичному навчанню ( зокрема, виконанню проектів) за активного сприяння органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій.

Пам’ятка координатору учнівського самоврядування:

З метою підтримки та розвитку учнівського самоврядування, пошуку нових форм, методів і моделей його організації, спрямованих на формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді координаторам учнівського самоврядування слід:
• активно залучати учнівську молодь до реалізації соціальних програм і проєктів, проведення акцій та заходів, організованих органами учнівського самоврядування різних рівнів (шкільного, районного, міського, обласного, Всеукраїнського);

• надавати методичну допомогу та підтримку діяльності органів учнівського самоврядування;

• систематично проводити навчання  лідерського активу;

• залучати до навчання в районній школі «Лідер»

• залучати органи учнівського самоврядування до превентивно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження правопорушень та злочинності серед неповнолітніх, розв’язання проблем насильства, жорстокості, гендерної нерівності, наркоманії та інших негативних явищ у молодіжному середовищі;

• сприяти співпраці органів учнівського врядування із засобами масової інформації для інформування громадськості про свою діяльність;

• підвищувати соціальну активності школярів через залучання їх до участі у волонтерському русі;

• розвивати громадянської свідомості учнів, шляхом участі у реалізації соціально важливих проєктів.