Методичні рекомендації "Формуваннятолерантності школярів на уроках української літератури"

Про матеріал

У статті розкрито роль уроків української літератури у формуванні толерантності школярів. Проаналізовано змістовий потенціал уроків, доцільність використання прийомів та методів інтерактивного навчання задля виховання значимих гуманістичних рис особистості.

Перегляд файлу

Людмила Валеріанівна Оксенюк,

учитель української мови та літератури,

учитель вищої категорії

ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Світ неможливо утримати силою.

Його можна лише досягти розумінням.

Альберт Ейнштейн

Ключові слова: толерантність, особистість, індивід, інтолерантність, адаптація, мораль, моральність, адекватність, менталітет.

The article reveals the role of Ukrainian literature lessons in the formation of students' tolerance.

The content of lessons, the expediency of using the methods of interactive studying for the purpose of education of significant humanistic personality traits is anylized.

Key word: tolerance, personality, individual, intolerance, adaptation, morality, adegracy, mentality.

Людина – особа суспільна. По – справжньому щасливою вона почувається тоді, коли поруч є інші люди. Вона може обійтися без багатьох речей, але без собі подібних – ні. І разом з тим людські стосунки спричиняють безліч проблем, непорозумінь, суперечностей, конфліктів. А щоб уникнути цього, треба вчитися спілкуватися з іншими людьми, минати гострі кути у стосунках.

Ми живемо у непростий і досить напружений час. Суспільство переживає складні соціально – економічні, політичні перетворення, які, в свою чергу, спричиняють зміни в свідомості людей, особливо у свідомості учнівської молоді. Особливо вразливою є емоційно – чуттєва сфера дітей та підлітків. Саме тому вкрай актуальними є виховання в учнів толерантного ставлення до оточуючих, уміння співпрацювати, розуміти один одного, виявляти терпимість до різних поглядів і думок, повагу до чужих почуттів. Володимир Мономах у «Повчанні дітям» писав: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе».

Ще досі не існує однозначних підходів до розуміння сутності поняття «толерантність». Уперше цю проблему порушив філософ Дж. Локк у своїх працях «Нариси про терпимість» та «Листи про терпимість». Питання толерантності намагався обґрунтувати у своїх працях Вольтер. Сучасні дослідники і науковці теж шукають відповідь на питання що таке толерантність. Вони вважають її моральною якістю індивіда, що проявляється у терпимому ставленні до інших людей, їхніх думок, звичок, звичаїв, до їхньої етнічної, національної , релігійної та культурної приналежності.

На мою думку, толерантність варто розглядати з одного боку як особистісну властивість, а іншого - як одне з вищих почуттів. Толерантністю також можна вважати психологічну готовність особистості до прояву терпимості до чужих думок, вірувань, почуттів, форм поведінки.

Сьогодні за рейтингом духовні цінності в учнів (шанобливі взаємини, висока культура) йдуть позаду матеріальних цінностей. Вчителям за таких умов відводиться функція не формування, а реконструкції, корекції певних негативних , інтолерантних рис особистості учня.

Виховання толерантності має здійснюватися на основі формули: «батьки +

діти + учитель». Два найважливіші фактори у житті дитини – школа і сім’я, які об’єднали свої зусилля в навчальному процесі, що спрямований на виховання людини відкритої, добропорядної, доброзичливої.

Якщо педагог толерантний, він справжній наставник. Ще з початкових класів учитель ознайомлює дітей із принципом поваги до людської гідності всіх без винятку, формує розуміння того, що кожна людина – неповторна особистість. Він навчає до спільного розв’язання проблем. Діти на практиці пізнають, що означають поняття повага і терпимість. Формування в них навичок толерантних стосунків дає передбачувані результати, адже дитина:

успішно взаємодіє в колективі;
вчиться протидіяти нетолерантним вчинкам;
соціально адаптується.

Тому завдання сучасної школи – запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності. Вихованню толерантності школярів сприяє навчання шляхом спілкування, що засноване на умінні сприймати чужу точку зору. Кінцевою метою виховання толерантності має стати розуміння учнями того, що:

всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;
потрібно сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування;
найважливіше завдання кожного – здатність знайти себе, зберегти «власне обличчя» і за будь-яких обставин залишатися собою.

Неабияку роль у цьому відіграють учителі-словесники. Наше завдання на уроках літератури - прищеплювати учням високі моральні якості: чуйність, доброту, чесність, довіру, працьовитість, милосердя – риси толерантної людини. Якою має бути народна педагогіка? Вважаємо, що педагогіка толерантності. Адже у статуті ЮНЕСКО зазначено: «Світ має базуватися на визнанні чеснот і цінностей людської особистості… з цією метою виявляти толерантність, жити у злагоді».

Відкритість душі, доброта закладені в дитині від природи. Їх тільки потрібно розбудити і вчасно підтримати. Виховання толерантності у дітей – це шлях до гуманізації суспільства, партнерства, співпраці. Для того, щоб реалізувати педагогіку толерантності, вчитель насамперед мусить усвідомлювати цінність інших, працювати в атмосфері взаємоповаги, взаєморозуміння і співчуття. Тому й виховання починається там, де вихователь ставиться до вихованців з повагою до його особистості, а завершується, коли учень стає справжньою толерантною людиною.

Завдання педагога – вчити спостерігати життя, помічати людську доброту, жертовність, мужність, а також безсердечність, жорстокість, байдужість.

Учитель у вихованні толерантності має дотримуватися «власних заповідей»:

стримувати свої емоції;
вміти вислухати дитину;
вірити у своїх учнів;
тактовно підтримувати бесіду;
стимулювати власну думку.

Звідси і ознаки толерантної особистості такі, як: терпіння, поблажливість, терпимість до відмінностей, доброзичливість, уміння вислухати інших, не засуджувати інших, стати на їхню позицію, здатність до співпереживання, гуманізм.

Методами формування толерантності виступають:

бесіди;
лекції;
диспути;
рольові ігри;
ситуативні вправи;
колективні, індивідуальні проекти;
дослідницько-пошукова робота;
інформаційні технології: презентації, кінофільми, семінари;

Формувати творчу, гуманну, толерантну особистість допомагають інтерактивні технології, модель відкритого обговорення, дискусії, які вчать вирішувати конфлікти мирним шляхом. Інтерактивне навчання – це процес спілкування, взаємодія учня з групою товаришів, з учителем, де думка кожної дитини буде почута, бо має право на існування, хоч би якою вона була. Навчальний процес організований так, щоб усіх учасників залучити до процесу пізнання, формування висновків, досягнення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок.

У сфері діалогічного спілкування особливе місце належить дискусії, основна мета якої – розвиток комунікативної і дискусійної культури в процесі пошуку істини. Вміло організована дискусія сприяє розвитку толерантності.

Мета застосування інтерактивних методів :

розвиток комунікативних якостей як основної ознаки особистості з толерантною свідомістю;
виховання терпимості до будь-якої думки іншого;
виховання неприйняття проявів жорстокості та насилля.

Суттєво вплинути на виховання толерантності можуть ігрові методи навчання та виховання, коли учні вживаються в образ того чи іншого персонажа твору, переживають його почуття. Поставити себе на місце літературного героя, пережити внутрішньо чужий біль, сподівання, важкий і радісний настрій – це чудова школа для формування чистоти помислів і високої моральності. Література стане тим духовним полем, де засіватимуться зерна доброзичливого ставлення до оточення, любові до ближнього.

Змістовий потенціал шкільного курсу « «Українська література» щодо формування культури толерантності

6 клас

М. Вороний «Євшан-зілля»

7 клас

І. Франко «Захар Беркут»

А. Чайковський «За сестрою»

Гр. Тютюнник « Климко»

Л. Пономаренко «Гер переможений»

8 клас

«Слово про похід Ігорів»

О.Назарук «Роксоляна»

М.Коцюбинський «Дорогою ціною»

9 клас

І.Вишенський «Послання до єпископів»

Т. Шевченко «Гайдамаки», «Великий льох», «Кавказ», «Катерина»

П. Куліш «Чорна рада»

І. Багряний «Тигролови»

Юрій-Осип Федькович « Три як рідні брати»

Так, наприклад, у 6 класі вивчаються прекрасні пригодницькі твори: «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка та «Митькозавр із Юрківки» або «Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха. Саме вчинки, слова Яви і Павлуші, Митька і Сергія навчають дітей бути терпимими до міжособистісних суперечностей, мирно жити з різними людьми та ідеями, здатності мати права і свободи, при цьому не порушуючи прав і свобод інших.

Аналізуючи згадані твори, учні спостерігають, як із звичайних хлопчачих пригод з нескінченними збитками формується справжня дружба, уміння йти на компроміс. Чи легко було Яві подарувати велосипед сестричці? А хто б з вас міг так вчинити? А чи легко було Павлуші заради дружби відмовитися від путівки до «Артеку»? Читач бачить, як «анциболотники,авантюристи шмаркаті» мають безліч позитивних рис, їхній характер формується у пригодах, у взаємостосунках, хлопці вчаться допомагати один одному, розуміти один одного та своє оточення. Поступово учні усвідомлюють: у людині самою природою закладені і добрі, і злі начала, тому їхній прояв вирішальною мірою залежить від умов життя людини, від середовища, в якому їй жити, від менталітету, в котрий кожна людина потрапляє, що безпосереднім чином впливає на її індивідуальність, стереотипи поведінки.

Школярів потрібно вчити аналізувати вчинки героїв, спонукати вигадувати продовження авторської розповіді (А як, на вашу думку, розвивалися б події? Закінчіть оповідання. Минуло дитинство… і наші герої виросли). Уроки літератури мають стати уроками виховання на прикладах літературних героїв.

На вивчення великих епічних творів відводиться лише 1-2 години. За такий час неможливо всім учням засвоїти матеріал у повному обсязі, тому учнів можна об’єднати в малі групи (пари).

Вивчаючи в 11 класі твір М. Хвильвого «Я (Романтика)», групам учнів пропонується виконати низку завдань:

I група: підготувати повідомлення «Тема материнської любові у творах українських письменників».

II група: підготувати повідомлення «Мати в українській обрядовості».

III група: підготувати рольову гру «Сповідь перед матір’ю».

Виконавши завдання, учні роблять висновки:

образ матері героя асоціюється в новелі з образом України, а разом з матір’ю Я вбиває і себе, і Батьківщину;
руйнується людська мораль;
нехтуються етичні норми;
вмирає духовність.

Наприклад, в 9 класі вивчаємо поему Т.Шевченка «Гайдамаки». Історична доля українського народу у поемі . Мета уроку : допомогти учням усвідомити зміст, ідейно – художні особливості та значення твору; розвивати навички вибіркового читання , аналізу поеми, висловлення власної думки щодо порушених автором проблем; виховувати почуття соціальної справедливості, толерантності , поваги до загальнолюдських цінностей.

В основу поеми «Гайдамаки» лягли цілком реальні історичні події. Гайдамацький рух розгорнувся в Україні у ХVIII столітті. Найвищим його проявом було повстання 1768 року, відоме під назвою Коліївщина. Це була боротьба проти соціального, національного і релігійного гніту на Правобережній Україні. Шевченко усвідомлював силу своїх «Гайдамаків», їхню високу художню вартість і політичну спрямованість.

Читати «Гайдамаків» Т.Шевченка можна по-різному. Можна сконцентрувати увагу на ріках крові,на грабежах,на брутальних лиховісних веселощах гайдамаків. А можна вникнути в суть,допомогти учням зрозуміти історичні події. Є ще один шлях – побачити гуманізм на фоні смертей, призвати всіх до єднання, братерства, толерантності, збагнути, що тільки крайнощі, амбіції можновладців, намагання їх підпорядкувати собі владу, зруйнували в душах двох слов’янських народів первинні чистоти.

Евристична бесіда.

1)Що вам найбільше запам’яталося, що вразило? Чому?

2)Як побудована поема,які сюжетні лінії в ній переплітаються?

3)Якими мотивами відзначається пролог?

4)Які були причини повстання? (національний гніт – заборона української мови та культури; соціальний (кріпацтво,панщина; релігійний – примусове окатоличення)

5)Чим закінчилося повстання? (поразкою)

6)Які причини поразки? (локальність повстанського руху; розрізненість дій повстанців; протиріччя щодо мети; стихійність; ілюзії повстанців та їх лідерів).

7)Чи можна було б уникнути суперечок між двома народами?

Свою думку обґрунтуйте.

Отже, толерантність – саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття. Виховання толерантності в людських взаємостосунках, формування менталітету толерантності – одне із найважливіших завдань учителя сьогоднішніх дітей.

Література: