МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ (ЗАПОБІГАННЯ) ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ (ЗАПОБІГАННЯ) ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Для профілактики та розв’язання конфліктів в учнівському середовищі педагог має знати:

• Вікові психологічні особливості вихованця

Самооцінка, як структурний компонент самосвідомості, розвивається змінюється , збагачується впродовж життя людини, але особливе значення для розвитку особистості вона має в підлітковому віці. Підлітковий період розглядається як такий, під час якого суперечності розвитку набирають особливої гостроти. Характерний для підліткового віку підвищений рівень конфліктності суттєво зумовлюється неадекватним розвитком структурних компонентів самосвідомості, зокрема її когнітивної та емоційної складових, що негативно позначається на поведінці підлітків та здатності до її саморегуляції. Підлітки не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій.

Педагог має знати особливості поведінки молодших і старших підлітків

Молодші підлітки можуть вступати в конфлікт, коли, як вони вважають немає іншого виходу, і всі інші засоби вичерпані. Старші підлітки  іноді конфліктують заради конфлікту, щоб показати своє домінування. Молодші підлітки більш прагнуть прийняти групові цінності за власні і слідувати їм. Старші підлітки сповідують власні переконання.

Педагог має знати особливості поведінки учнів різного типу темпераменту

Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують: легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі; вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності; здебільшого не сором’язливі, але стримані; легко спілкуються; користуються повагою ровесників; не схильні ображатись; беруть участь у громадській роботі класу і школи.

-сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають;

-завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу;

-на зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись;

Діти холеричного типу темпераменту характеризуються: легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі; енергійною та різкою поведінкою; бурхливо реагують на подразники; важко переключаються на спокійнішу справу; у колективі прагнуть самостверджуватись; люблять організовувати ігри;  охоче залучаються до різних видів діяльності

За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі, за неправильних – стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання вчинити " на зло”.

У дітей флегматичного типу темпераменту : почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі; флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів; уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості; ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.

За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють помилки; за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.

 Діти з меланхолічним темпераментом: надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі; сором’язливі;  малоактивні; важко пристосовуються до нових обставин; відзначаються хворобливою вразливістю; швидко втомлюються; невпевнені у своїх силах;  часто мають поганий настрій, почувають страхом перед труднощами ; скаржаться на ровесників;  бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно..

• Контроль і оцінювання навчальної діяльності учнів

Формальне ставлення вчителя до оцінювання навчальної праці вихованців часто є джерелом конфліктів між учнями й учителями, між учителями й батьками учнів, зрештою між дітьми й батьками. "Для дитини найбільшою несправедливістю з боку вчителя є те, що він, поставивши несправедливо, за її глибоким переконанням, незадовільну оцінку, прагне ще й до того, щоб за цю оцінку її покарали батьки. Якщо дитина побачила, що вчитель обов'язково хоче повідомити батьків про двійку, вона озлоблюється і проти вчителя, і проти школи. Розумова праця стає для неї ненависною. Огрубіння почуттів переноситься на ставлення до інших людей і насамперед до батьків. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не може зрозуміти, що в людях, які її оточують, добре і що зле. В її серці поселяються підозра, зневіра в людей, а це — найголовніше джерело озлобленості.

• Структуру розв’язання педагогічних задач

Вся професійна діяльність учителя є безупинним ланцюгом розв’язання взаємозалежних педагогічних задач різних типів, класів, рівнів, але незважаючи на їх розмаїття, всі педагогічні задачі мають загальну властивість: є задачами.  Несподівані вчинки учнів, які часто порушують запланований хід уроку, викликають у вчителя роздратування і прагнення будь-якими засобами подолати «перешкоди». Щоб цього уникнути педагог має знати Етапи розв’язання педагогічних задач:

1)аналіз вихідних даних (діагностика); 2) співставлення вихідних даних з передбачуваним результатом; 3) постановка й обґрунтування головної виховної задачі на певний період та визначення системи перспектив перед учнями; 4) визначення позиції класного керівника, активу класу в організації розв’язання задач; 5) залучення усіх учнів до активної діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених задач; 6) визначення змісту, методів, форм їх реалізації; 7) оцінка і співставлення їх із передбачуваними результатами

• Робота класного керівника з формування учнівського колективу

В школі проблема конфліктності всередині учнівського колективу та учнів з педагогами є досить гострою. На запобігання конфліктів в учнівському колективі значно впливає стиль взаємостосунків, взаємодія вчителя та учнів. Часто причиною конфлікту в колективі є боротьба за авторитет і лідерство серед однокласників або приятелів. Для уникнення цього конфлікту педагог має знати:

-форми організації колективу,

-функції колективу: а) організаторська; б) виховна; в) стимулююча.

- стадії розвитку дитячого колективу: 1. Перша стадія: створення активу. 2. Друга стадія: поширення впливу активу на колектив. 3. Третя стадія: вирішальний вплив громадської думки більшості. 4. Четверта стадія: самовиховання як вищий тип виховання в колективах підлітків і старшокласників.

- Умови при яких підвищується виховний вплив колективу на його членів : а) розумне поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для прояву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності; б) колектив вступає у стосунки співпраці з вихованцями; в) контроль за діяльністю членів колективу переходить у самоконтроль; г) колектив навчився терпеливо ставитися до недоліків його членів, прощати нерозумні дії, заподіяні образи; ґ) адекватність виконання членами колективу ролей своїм реальним можливостям; д) своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу; е) створення тимчасових об'єднань із переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі; є) зміна характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів до нових стосунків.

• Концепцію ’’Сім’я і родинне виховання’’. Педагог- координатор виховних впливів школи, сім'ї, громадськості.

Багато випадків коли конфлікти призвели до насильства  (бійки, образи, приниження), тілесні ушкоджень, відбирання особистих речей. Ці конфлікти можуть мати підгрунття з сім’ї. Основними методами виховання дітей у сім'ї є особистий приклад батьків, стимулювання до навчання на повну силу, розвиток здібностей дитини, створення найкращих умов для навчання, самообслуговування та трудова допомога батькам, запобігання негативним впливам мікросередовища. Школа повинна постійно дбати про виховання дітей у сім'ї, у масштабах школи, класу та індивідуально давати батькам педагогічну освіту. Сімейне виховання може бути успішним лише за таких умов: а) сім'я — міцний і дружний колектив; б) інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства; в) повна сім'я; г) єдність вимог у сім'ї; ґ) наявність у батьків почуття відповідальності за виховання дітей; д) дотримання батьками норм і правил співжиття; е) наявності атмосфери довір'я, дружби, доброзичливості; є) використання порад А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, Б. і Л.Нікітіних щодо сімейного виховання. Засобами сімейного виховання є атмосфера сімейного життя, організація життя дитини в сім'ї, залучення дітей до трудової діяльності, організація дозвілля.

Педагог має знати:

-форми і методи роботи школи, класного керівника з батьками

Найпоширенішими формами і методами роботи школи, класного керівника з батьками є:

1. щорічна батьківська конференція
2. залучення батьків до виховної роботи з дітьми
3. дворічний університет педагогічних знань у школі
4. лекторії на теми сімейного виховання
5. школи молодих батьків для тих, чия дитина навчається в початкових класах
6. кожен класний керівник проводить один раз на чверть батьківські збори, на яких ступає з лекціями про окремі проблеми розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання дітей та з інших проблем сімейного виховання. Усі форми роботи повинні бути забезпечені програмами і методичними рекомендаціями, бути змістовними, корисними для батьків.

• Методи переконання.

Методами переконання є такі:

ƒ фундаментальний: співрозмовника без коментарів знайомлять з фактами, які спростовують його позицію;

ƒ порівняння: здійснення аналізу негативного боку позиції співрозмовника, її негативних наслідків;

ƒ двобічної аргументації: підкреслюються як позитивні, так і негативні аспекти позиції;

ƒ позитивних відповідей: ставляться такі запитання, на які відповіді можуть бути тільки ствердними, що приводить до підтвердження слабкості своєї позиції;

ƒ метод «так, але...»;

ƒ метод суперечності;

ƒ метод бумеранга: позиція співрозмовника спростовується за допомогою його ж аргументів

• Способи впливу на співрозмовника:

1.Активний (через емоції, цитати, посилання на авторитети, зміну інтонації й темпу мовлення, жести, міміку, образність тощо).

2. Пасивний (через логіку, аргументацію, доказ, повільний темп, який дозволяє все обміркувати).

3. Поєднання елементів двох попередніх способів

• Способи регулювання конфлікту

Виділяється п’ять способів регулювання конфліктів, позначені у відповідності з двома основними вимірами (кооперація і наполегливість):

1. Змагання (конкуренція) — прагнення досягти своїх інтересів не враховуючи інтересів іншого.

2. Пристосування — принесення в жертву власних інтересів заради іншого.

3. Компроміс — угода на основі взаємних поступок; пропозиція варіанту, знімає виникле протиріччя.

4. Уникнення - відсутність прагнення до кооперації, відсутність тенденції до досягнення власних цілей.

5. Співробітництво - учасники ситуації приходять до альтернативи, що повністю задовольняє інтереси обох сторін.

• Форми і методи вирішення конфлікту

Для 1 та 2 типів поведінки найбільш ефективними є тренінгові форми роботи з використанням елементів рольових ігор. Тренінг є ефективним груповим методом соціально-педагогічної роботи і відповідає природньому прагненню підлітків до спілкування, створює найкращі умови для набуття навичок міжособистісної комунікації, сприяє створенню позитивного образу власного «я», гармонізує стосунки з оточуючими. Основна мета тренінгових занять полягає у розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків, який складається з соціальної компетентності, адекватної самооцінки, почуття впевненості та навичок ефективної взаємодії в колективі, що в підсумку призводить до формування соціально-компетентної особистості.

Для 3 та 5 типів ефективним може стати застосування процесу медіації - мирного способу вирішення конфліктів. Застосування таких практик досить ефективне, адже попередження конфлікту між учасниками навчально-виховного процесу, формування у школярів конструктивних взаємин, навичок самостійного розв’язання конфліктів, засобами колективного та індивідуального впливів, формування позитивного шкільного мікроклімату — є одним із провідних завдань соціально-педагогічної підтримки у загальноосвітньому закладі. Отже, медіація - це проведення переговорів за участю медіатора. Впровадження відновних практик відбувається через створення Шкільних служб порозуміння. Шкільна служба порозуміння (ШСП) — це команда підготовлених старшокласників-посередників (або медіаторів), які допомагають своїм ровесникам розв’язувати конфлікти мирним шляхом (використовуючи у роботі відновні практики – медіацію однолітків, коло) та працюють над формуванням безпечної атмосфери у навчальному закладі . Учні, залучені до роботи у програмі, викопують просвітницьку діяльність, пропонуючи ровесникам новий та дієвий підхід вирішення складних конфліктних ситуацій та пропагуючи культуру поведінки, що базується на толерантності, взаємоповазі та відповідальності. Застосування медіації, як способу врегулювання конфліктів і вирішення складних ситуацій, сприяє встановленню безпечної атмосфери у школах, зниженню рівня агресивної поведінки серед підлітків.

Для представників 4 типу ефективним засобом профілактики конфліктів є організація проектної діяльності школярів. В процесі групової взаємодії реалізується цілий комплекс педагогічних задач, а саме соціальних, естетичних, моральних та психологічних. Функції педагога полягають у створенні умов набуття досвіду колективної взаємодії з позиції самовизначення та самореалізацїї; демонстрація культурних цінностей спілкування та відносин між людьми з позиції довіри, поваги та захисту людини, його унікальності та індивідуальності; демонстрація норм ставлення до людини з позиції її самоцінності підлітка; заохочення успішної участі у груповій взаємодії, підвищення його особистої компетенції та усвідомлення ним індивідуальним цілей. Саме в процесі організації та реалізації соціальних проектів мають можливість розкритися та подолати міжособистісні перепони.

Техніка ‘’Кола’’

Коло- це ефективна техніка, що сприяє залученню до вирішення проблеми усіх зацікавлених осіб та забезпечує їх активну участь у обговоренні ситуації та прийняття рішень. Головною особливістю Кола є те ,що кожен з учасників має можливість висловити власну точку зору та бути почутим іншими членами кола.

• Що таке конфліктологічна  компетентність

 Конфліктологічна компетентність – це система наукових знань про конфлікт і вмінь управляти ним, які цілеспрямовано розвиваються в ході спеціальної підготовки відповідно до ситуацій навчальної та професійної взаємодії суб’єктів спілкування. Вона передбачає певний рівень знань, умінь, навичок і властивостей особистості в аспекті аналізу, управління та самоуправління конфліктами.

Для профілактики та розв’язання конфліктів в учнівському середовищі педагог має вміти:

•  Володіти конфліктологічною  компетентністю

Однією зі складових професійно-педагогічної компетентності є конфліктологічна компетентність, яка передбачає здатність учителя ефективно взаємодіяти з іншими людьми, досягати консенсусу, запобігати проблемним та конфліктним ситуаціям і вирішувати їх на засадах гуманності, толерантності, відповідальності, співпраці

Конфліктна компетентність передбачає, що педагог уміє:

1) впливати на учнів під час конфлікту шляхом спілкування з ними;

2) керувати поведінкою учасників конфліктних ситуацій;

3) виявляти і прогнозувати конфліктні ситуації.

• Користуватися показниками конфліктологічної компетентності

Конфліктологічні вміння:

- гностичні (адекватна діагностика структури і причин конфлікту, розрізнення об’єктивних та суб’єктивних чинників конфліктів, правильне визначення шляхів вирішення конфлікту);

- комунікативні (сприймання внутрішнього стану людини, тобто «зчитування» невербальної інформації, що передається співрозмовником; ведення діалогічного мовлення, незастосування конфліктогенів спілкування); -організаційні (позитивний вплив на учасників конфлікту, ефективна організація роботи в постконфліктній ситуації, спрямована на подолання деструктивних наслідків конфлікту й налагодження взаємин його учасників); -оцінно-прогностичні (правильна оцінка ситуації й передбачення розвитку конфлікту, його впливу і наслідків на психологічний клімат у колективі).

• Адекватно виражати власні емоції та почуття

Щоб адекватно виражати власні емоції та почуття і формувати адекватну власну емоційну реакцію, необхідно вміти «відчувати» іншого, розуміти його емоційний стан. Здатність контролювати власну поведінку в ході спілкування.

• Проводити медіації

Забезпечувати дотримання основних прав сторін при проведенні медіаці. Володіти ефективними комунікативними навичками, необхідними для ефективного проведення медіації.

• Проводити кола

Розуміти та поліляти  принципи і цінності кола, мати для проведення кіл особистісні  якості.

• Поступатися

Йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію. Уміти прощати. Учень має право на помилку. Слід ставитися до вихованців так, як би хотіли, щоб вони ставилися до вас.

• Стримуватись

У разі виникнення конфліктної ситуації варто своєчасно зупинитися, не вживати різких слів, не акцентувати на негативних якостях учня, не дорікати за негаразди в сім'ї, не висміювати перед однолітками. Уміти стримувати свої Негативні емоції у спілкуванні з учнями. Керувати собою. Опановувати методи саморегуляції.

• Застосовувати педагогічний такт

Педагогічний такт  - творче вміння обирати в кожній ситуації такий стиль поведінки, який оберігає честь і гідність кожного учня, не принижуючи і не возвеличуючи його.

• Володіти способами педагогічних впливів

Здатність не лише сприймати і налагоджувати контакти з учнями, а й активно впливати на них, оволодівати способами педагогічних впливів.

 

Це сильний засіб, за допомогою якого вихованців можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників. Обов'язковою передумовою педагогічного такту є знання індивідуальних особливостей кожного учня.

• Вивчати себе.

Розвивати свої комунікативні здібності. Підвищувати рівень психологічної культури

Приклади методів, форм виховної взаємодії для профілактики та розв’язання конфліктів в учнівському середовищі.

• Метод педагогічної підтримки

Наприклад, помітивши наростання напруженості у розмові між двома учнями, бажано дати їм обом спільне доручення. Краще, щоб це була фізична праця. Тоді „негативна енергія” буде витрачена і ймовірність виникнення конфлікту зменшиться. Але якщо конфлікт вже розгорівся, потрібно дати йому реалізуватися і допомогти правильно розв’язати.. Розв’язати можна цим методом.

Педагогічну підтримку визначають як надання допомоги в ситуації ускладнення з тим, щоб людина навчилася самостійно вирішувати власні проблеми й долати труднощі, пізнати себе та адекватно сприймати навколишнє середовище. Педагогічна підтримка, враховуючи її мету і призначення , здійснюється за етапами:

1. Діагностичний: виявляють проблему, дають їй оцінку з точки зору значення для дитини, дорослих членів сім’ї, педагогів, класу загалом.

2. Пошуковий: педагог та сторони конфлікту спільно шукають причини і шляхи вирішення проблеми, обговорюють можливі наслідки для кожного.

3. Діяльнісний: діє сама дитина, а педагог схвалює, захищає і коригує її дії, забезпечуючи координацію впливу фахівців.

4. Рефлексивний: сторони конфлікту спільно обговорюють попередні етапи діяльності, з’ясовують, наскільки вирішено проблему, чи немає потреби її переформулювати.

Розв’язання конфлікту

1. Розв’язання конфлікту здійснюється в спеціально визначених для цього межах.

2. Для врегулювання конфлікту учасникам ставляться вимоги: «Я зацікавлений у розв’язанні конфлікту. Я говорю лише тоді, коли мені надано слово, не роблю ніяких коментарів у простір» (це стосується і невербальних засобів спілкування: висміювання, обміну поглядами тощо).

3. Спірні питання будуть переглядатися («Що мені не подобається в інших?» – назвати конкретні ситуації), а ті, кого це стосується, матимуть змогу висловити свою позицію. Педагог стежить за висловлюванням особистих думок, точок зору, не допускає обвинувачень.

4. Учасники мають змогу висловити свої бажання, які, по можливості, не повинні бути вимогами.

5. Учасники обмірковують свої кроки назустріч один одному: «Що конкретно я можу зробити, щоб змінити свою поведінку?», «До чого я готовий?»

6. Готуються угоди про «кроки назустріч» і в присутності всіх підписуються. Угоди повинні бути посильними, відповідати можливостям учасників.

7. Позитивне закінчення засідання, зборів, наприклад, у формі гри «Скажи мені щось хороше», вправ на самооцінку і сприйняття чужої оцінки

Формою може бути розв’язок проблемних ситуацій.

• Техніка Коло

Учні 6 класу готуються до  свята восьмого березня. У  них виникають непорозуміння щодо сценарію. Починається сварка між всима учнями класу.

Педагогу доцільно використати техніку Кола.

Коло вирішення проблеми застосовуютьдля тих конфліктів, до яких залучено багато осіб. У навчальних закладах Коло вирішення проблем використовується, коли конфлікт виник у класі та охопив значну частину учнів. Під час проведення Кола вирішення проблеми група обговорює, що сталося; кожен має можливість висловитися з приводу конфлікту та бути почутим. Після цього група переходить до обговорення того, яким чином можна вирішити ситуацію, що склалася. Важливо пам’ятати, що рішення проблеми повинно задовольнити кожного учасника Кола, лише тоді процедуру можна завершити. Важливим елементом Кола є Мовник (Братина) – це символічний предмет, який передають з рук у руки від одного учасника до іншого, і тим самим дають учаснику право говорити. Можна використати той предмет який є символом дружності класу( наприклад статуетка яка дісталася класу за перше місце в змаганнях), це нагадає їм про дружність і згуртованість. . Використання Мовника (Братини) запобігає виникненню суперечок «сам на сам», тому що кожен повинен дочекатися своєї черги для відповіді. Мовник (Братина) встановлює рівність між учасниками Кола: кожен має рівні можливості як для того, щоб висловитися і бути почутим, так і для того, щоб вислухати інших. Під час обговорення проблеми в Колі учасники однаково несуть відповідальність за прийняття рішень і пошук шляхів примирення між усіма присутніми. Мовник (Братина) створює особливі умови для досягнення консенсусу, адже кожен має змогу висловитися і бути почутим; усі питання, які цікавлять учасників, можуть бути озвучені перед прийняттям рішення стосовно ситуації, що склалася.

Правила Кола безпосередньо пов’язані з Мовником (Братиною), до них належать такі:

ƒ Мовник (Братина) завжди рухається по колу за годинниковою стрілкою («за сонцем»). Кожен повинен дочекатися своєї черги.

ƒ Говорити має право лише той, хто тримає в руках Мовник (Братину), або той, хто отримав особливе право від хранителя Кола.

ƒ Кожен має право мовчки передати Мовник (Братину) наступному, якщо немає що сказати або не хоче говорити.

ƒ Жоден не має права покинути Коло, поки воно не завершилося.

ƒ Мовник (Братина) продовжує рухатися по колу до тих пір, доки залишається людина, якій є що сказати з приводу дискусії. Коло закінчується тоді, коли Мовник (Братина) обійде його, а всі мовчатимуть.

Тримаючи в руках Мовник (Братину), учасник Кола повинен поважати процедуру та інших учасників, говорячи:

ƒ «від серця», чесно і відкрито;

ƒ з повагою до присутніх;

ƒ коротко та лаконічно, щоб дати змогу висловитися іншим;

ƒ по суті питань, що обговорюються в Колі.

У Колі присутній ведучий/ведуча (Хранитель Кола) – особа, яка інформує учасників про правила, формулює питання для обговорення, стежить за тим, щоб громада дотримувалася процедури, і несе відповідальність за атмосферу взаємоповаги, підтримки й толерантного ставлення. Хранитель – це доглядач і служитель Кола. Його присутність дуже скромна, допоміжна, але й важлива. Власне, Хранитель не керує Колом, а допомагає учасникам це робити. Замість того, щоб брати на себе керування або намагатися впливати на перебіг подій, Хранитель сприяє веденню врівноваженого діалогу, допомагає підтримувати відкриту, шанобливу й вільну атмосферу. Тому Хранитель – це не обов’язково харизматична особистість.

Форма розв’язання конфлікту може бути круглим столом.

• Метод співробітництва

Метод співробітництва означає, що члени колективу активно беруть участь у пошуку рішення, яке б задовольняло всіх учасників суперечки, не забуваючи своїх інтересі», проводиться відкритий обмін думками всіх учасників конфлікту.

Тренуйте навички співробітництва в спокійній обстановці. Спробуйте разом з дітьми згадати вже дозволену сварку і основні кроки вирішення конфлікту. Ця репетиція може бути навіть кумедна. Хваліть обидві сторони за проявлені зусилля, відзначаючи щонайменші рухи у бік вирішення протиріч: "Мені сподобалося, коли ти стримав себе і, незважаючи на образливе слово, продовжував обговорювати ситуацію. Дуже добре, що ти запропонувала цілих три варіанти рішення".

Наслідки методу.

Відсутність тиску стимулює розвиток творчості, забезпечує залучення всіх членів колективу до пошуку підходів до розв'язання проблем

Форма розв’язання конфлікту фронтальна бесіда.