"Методичні рекомендації щодо проведення комунікативного тренінгу як інтерактивного методу навчання"

Методичні рекомендації щодо проведення комунікативного тренінгу як інтерактивного методу навчання

Виникнення терміну «тренінг» пов’язане з ім’ям американського психолога Курта Левіна, який в 1946р вперше організував спеціальні групи(тренінгові) для вдосконалення навичок ділового спілкування. Він сформулював базові принципи тренінгу, які взято за основу в освіті. В вітчизняну освітню практику тренінги увійшли в 90-ті  роки ХХ ст. разом з розвитком бізнесу та відкриттям в Україні філій відомих міжнародних компаній. В цей час з’явилася потреба навчати співробітників відповідно до стандартів функціонування іноземних корпорацій. Наприкінці 90-х років тренінги почали використовувати в освітній практиці спеціалісти соціально-психологічних служб з метою поведінкової корекції дітей та підлітків. Згодом цей метод почав застосовуватись як інтерактивна форма навчання[45].

Термін  «тренінг» (від англ. train, training ) - означає «навчати, тренерувати, дресирувати». В науковій термінології термін «тренінг»  — багатофункціональний метод психологічного впливу на особистість, що виконує перетворювальну, адаптивну, коригувальну та профілактичну функції[47].

Тренінг як форма навчальної діяльності сприяє формуванню та розвитку професійно важливих знань, умінь, навичок, якостей та властивостей особистості; дає можливість його учасникам розвивати форми професійної поведінки, пов’язані з високою саморегуляцією, самоконтролем, упевненістю в собі та своїх силах, відповідальністю і самостійністю. В умовах тренінгу реалізується фактор власної активності його учасників, оскільки в ході занять вони постійно виконують різні дії, обговорюють і відтворюють професійні ситуації.  У процесі тренінгу створюється можливість негайного співвідношення отриманої інформації та діяльності, емоційного переживання нових моделей поведінки та пов’язаних із ними результатів, що забезпечується дією зворотного зв’язку.  Існують такі різновиди тренінгу: психологічний тренінг (форма активного навчання, яка дозволяє особистості самостійно формувати уміння та навички в міжособистісних стосунках, розвивати якості та здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування); соціально-психологічний  (засіб розвитку комунікативної компетентності);  перцептивний (розвиток пізнавальних  здібностей - адекватного та повноцінного пізнання себе та інших); тренінг  особистісного росту (робота спрямована на духовне і професійне зростання індивіда); бізнес-тренінг (удосконалення навичок, необхідних для конкретної професії або виду діяльності)[47].

В освітній галузі вирізняють тренінг:

- як метод навчання, що ґрунтується на активній взаємодії учасників та  самостійному пошуку шляхів та способів вирішення проблемних питань;

- інтерактивна форма оволодіння новими знаннями, розширення досвіду, спосіб формування вмінь та навичок.

Педагогічний тренінг – це засіб впливу на особистість педагога, орієнтований на застосування різноманітних активних форм та методів групової діяльності. Метою комунікативного тренінгу є розвиток професійної компетентності, комунікативної культури педагога.

Чим тренінг відрізняється від традиційних форм навчання?

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності: традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, а за своєю основою є формою передачі і засвоєння знань; тренінг – орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання охоплюють весь наявний потенціал людини: об’єм та рівень компетентностей (інтелектуальної, комунікаційної, соціальної, емоційної), самостійність у прийнятті рішень, здатність до взаємодії тощо. Звичайно, що традиційна форма навчання не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидкоплинних змін у суспільстві і безперервного старіння інформації традиційна форма навчання має  звужені рамки застосування. Цінність тренінгу полягає в можливості подолання обмежень, властивих традиційним методам навчання. Успішність його проведення залежить від прагнення учасника до самовдосконалення, активності, відкритості.

 Під час педагогічного тренінгу реалізуються основні завдання розвитку професійної компетентності педагога:

• формування позитивних взаємовідносин  колегами;
• здатність контролювати власний емоційний стан;
• вдосконалення навичок психолог-педагогічної комунікації;
• отримання нових знань, у тому числі з області педагогіки, психології, методики;
• мотивація до безперервного процесу самоосвіти та самовдосконалення.

Традиційний алгоритм підготовки та проведення тренінгу на основі компетентнісного  підходу:

1) побудова моделей професійних компетентностей педагогів;

2) оцінювання наявних компетентностей;

3) визначення навчальних потреб;

4) формулювання мети, завдань і прогнозування результатів;

5) підготовка матеріалів тренінгу;

6) апробація;

7) удосконалення програми та матеріалів за результатами апробації;

8) оцінювання ефективності тренінгу.

При проведенні тренінгу потрібно дотримуватися певної «атрибутики»: тренінгова група; тренінгові коло; спеціальне приміщення та обладнання (фліпчарт, маркери, магніти тощо); тренер; правила групи; атмосфера взаємодії та спілкування; інтерактивні методи навчання; структура тренінгового заняття; оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінгова група – учасники занять кількістю від 15 до 20 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно провести навчання.

Тренінгове коло – розміщення робочих місць (коло або на півколо), що сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує кожному учаснику зоровий контакт з групою та підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників.

На початку тренінгу встановлюються правила, яких має дотримуватися кожен учасник: цінування часу; увічливість; повага до іншої думки; добровільна активність; правило «піднятої руки»; правило «вільної ноги»; конфіденційність; зворотній зв’язок тощо.

Тренінг проводить тренер, котрий спілкується з учасниками групи «на рівних», є таким самим учасником як і всі. Але водночас він є каталізатором усіх процесів, що відбуваються в групі на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу. На відміну від інших учасників, тренер:

• володіє інформацією щодо теми тренінгу;
• знає методику проведення тренінгових занять;
• уміє володіти аудиторією та знає методику навчання дорослих та дітей;
• постійно підвищує свій тренерський потенціал;
• володіє методикою оцінювання результатів тренінгу та вміє її застосовувати;
• знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очікувані, так і неочікувані.

Під час проведення тренінгу застосовуються різні «інтерактивні техніки» спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників.

Для проведення тренінгу необхідно дотримуватися певної структури. Структура, мета та завдання тренінгу разом складають основу плану його проведення. План тренінгу може мати безліч різноманітних форм: таблиці, перелік послідовних дій, схема тощо. Пропонуємо орієнтовну форму проведення тренінгу у вигляді таблиці.

Таблиця 1

Структура тренінгу