Правила термінології
Термін (межа, край) – це слово або словосполучення, що визначає чітко й однозначно окреслене поняття і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери. Це елемент формалізованої мови.
Терміноло́гія – це
1) сукупність термінів, слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва;
2) розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань, а також правила формулювання.
Гімнастична термінологія – це сукупність спеціальних термінів, які використовують для позначення загальних понять у гімнастиці, а саме: назви вправ, інвентарю, снарядів; та правила утворення й використання термінів, умовних скорочень і форми запису вправ.
Класифікація термінів:
1) основні терміни – дозволяють чітко визначити змістові ознаки вправ (випад, нахил, підйом, поворот, вис, зіскок);
2) загальні терміни – використовують для визначення окремих груп
вправ, загальних понять (стройові вправи, спеціальні вправи вільні вправи);
3 ) додаткові терміни – уточнюють основні поняття та вказують на спосіб виконання вправи або напрямок руху.
Значення термінології:
1) сприяє розширенню знань; уніфікує терміни;
2) дає можливість спеціалістам складати та впроваджувати різні
програми;
3) дає змогу самостійно вивчати різні види спорту, вправи за допомогою методичних матеріалів; полегшує опис і пояснення техніки виконання вправ тим, хто професійно займається спортом;
4) знання термінології підвищує ефективність навчання; забезпечує
щільність занять;
5) сприяє осмисленому виконанню рухів, кращому їх сприйняттю і запам’ятовуванню;
6) спрощує зв’зок «учитель – учень», що допомагає керувати
педагогічним процесом.
Вимоги до термінології
|
Доступність |
Терміни потрібно утворювати на грунті рідної мови (української); вони повинні відповідати правилам словотворення й граматиці мови конктретного народу; терміни мають бути зрозумілими тим, хто займається фізичними вправами |
|
Точність |
Терміни мають чітко розкривати суть вправи або поняття, оскільки це сприяє більш швидкому і якісному оволодінню фізичною вправою |
|
Стислість |
Терміни повинні бути зручні для вимови; чіткими, короткими. Вони дозволяють замінити одним словом зазначити необхідні характеристики вправи. Застосування термінів полегшує назву та опис вправи, що економить час |
Способи утворення термінів
|
Спосіб |
Утворення |
Приклад |
|
|
Переосмислення |
Шляхом переосмислення |
Міст, перехід, вихід, вхід |
|
|
Корень слова |
Шляхом вживання коренів окремих слів
|
Вис, упор, мах, сід, випад, нахил, оберт, зіскок |
|
|
Словосполучення |
Вживання словосполучення |
Кінь, паралельні бруси, різновисокі бруси, довгий перекид, перекид стрибком та ін.
|
|
|
Умови опори і положення тіла |
За умов положення тіла при виконанні вправи або його опори |
Упор на руках, стійка на лопатках, стійка на голові, вис кутом, вис прогнувшись і т.п. |
|
|
Особливості руху |
Особливості руху можуть бути використані для утворення термінів |
Підйом розгином, підйом махом уперед з упору на руки |
|
Правила скорочення термінів
Не прийнято вказувати цілий ряд загальноприйнятих положень, рухів або їх елементів. Для стислості, опускаються такі слова, наприклад:
«уперед» – коли вказується єдино можливий напрямок руху, якщо
виконується одним можливим шляхом;
«руки вниз» – у вихідному положенні;
«тулуб» – при нахилах;
«долоні усередину» – у положенні руки вниз, вперед, назад, вгору;
«долоні донизу» – у положенні руки в сторони, вліво вправо;
«дугами вперед» – якщо руки підіймаються або опускаються рухом вперед;
«вздовж» і «поперек» – у стандартних положеннях, характерних для того чи іншого снаряду;
«прогнувшись», якщо техніка виконання визначає це положення;
«нога» – рухи ногою при виконанні ЗРВ, при перемахах,
«опустити» « підняти» – при рухах ногами або руками;
«дугами вперед», якщо руки піднімаються і опускаються рухом вперед.
Правила запису вправ
![]()
порядок запису дотримання граматичного порядку і
знаків
Важливо запам’ятати
Правила запису загально-розвивальних вправ
Вихідне положення, з якого починається рух
Назва руху
(поворот, нахил, присід тощо)
Напрямок
(праворуч, ліворуч)
Кінцеве положення, яким закінчується рух
Вимоги до термінології

