Методичний конструктор вечора-реквієму “Герої не вмирають”

•   Методичний конструктор вечора-реквієму присвяченого

      пам’яті героїв Небесної Сотні “Герої не вмирають”

 

Куратор

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін... Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Студент 1

Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний оплот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

Студент 2

Уся історія  українського народу окроплена кров’ю найкращих його представників, вільний козацький дух яких не терпів поневолення і несправедливості. Ми знаємо героїчні сторінки часів Запорізької Січі, гайдамацького повстання,  коліївщини,  бою під  Крутами, української повстанської армії. Апогеєм яких став підписаний у 1991 році акт незалежності нашої держави.

Здавалось  все скінчилося,  давно  минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій.  Та не так сталося, як здавалося. 

 

 

Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

В вогні та диму страдають  мої  міста.  Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

Студент 3

За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху…  22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські  акції  протистояння.

Спохмурніла  земля, коли звістка прийшла.

Як із вибором нас обдурили:

Знахабнілі чини, що свавіллям жили,

Курс в ЄС на “таможний” змінили.

Ми з протестом  пішли, хто ж тоді, як не ми,

Нас в столиці  зібралось немало.

І здригнувся  Майдан, похитнувся весь клан,

Революція слово сказала.

Гей, розвивайся прапор свободи!

Йди на майдани, вільний народе!

Хай не злякають нас перешкоди,

Тут ми підпишем власні угоди!

Студент 4

30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали  мирний  характер своєї акції.  Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на  декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності.  Десятки  протестувальників  були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції  і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=me_EUfAifDQ

Читець

В нічному смерку

Скажений “Беркут”

Зачищав, зачищав, зачищав Майдан.

Кийки свистіли,

Впивались в тіло –

Так з нас робили громадян.

В кривавий спосіб

Кінчалась осінь.

Та вже на ранок зазвучав, зазвучав нам Глас:

“Терпіти досить.

Чекати досить.

Це ж може ваш останній шанс”.

Йди, брате, битись

За честь і гідність,

І яничар, яничар, яничар змітай.

За нами правда,

Й на неї права

Ти вже ні в кого не питай!

Хай потім кожен

Сказати зможе:

“Я захищав, захищав, захищав Майдан.

І цю свободу,

В бою здобуту

Я вже ніколи не віддам”!

Студент 6

Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності,

 

 

вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної

влади. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, тодішня влада на чолі з президентом  Януковичем  віддала злочинний наказ  зробити  “зачистку”  Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну  зброю.

Читець

Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови,  вибиті очі,  покалічені  жінки,  поранені священники.  

Хмари зловісні нависли над нами,

Сили ворожі нас довго гнітять,

Станьмо ж до бою усі з ворогами,

Смерть або воля та згода нас ждуть!

Студент 7

22 січня 2014  року з’явилися на Майдані перші загиблі: Сергій Нігоян - вірменин, та Михайло Жизневський - білорус. Їх було вбито вогнепальною зброєю під час протистоянь на вулиці Грушевського. Вже наступного дня отримали  поранення і померли  ще  2  людини. Цього ж дня, у лісі під Києвом було знайдено тіло Юрія Вербицького, викраденого з лікарні. Це стало  початком  Кривавого  Майдану…

 

https://www.youtube.com/watch?v=C6GpOxiy038

 

Студент 1

Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку!  Навколо вибухи, стогін, горе...  До нас прийшла війна.

Нас  намагалися  винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє  життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або стати рабом, або вільною  людиною.

 

На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн України. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Проти мирних мітингувальників   кинули   Внутрішні   війська,  спецпідрозділ  ”Беркут”.

На   дахах будинків  розмістили  снайперів,  у парках - проплачених “тітушок”.  В один  день  тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Помста усім ворогам-супостатам,

Що закували народ в кайдани,

Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини! 

Студент 2

Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі.  Бійці спецпідрозділу “Беркут” застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених. На що мітингувальники “відповіли”  камінням,  бруківкою, яку розбирали прямо з-під  ніг, петардами, та “коктейлями Молотова”. Із засобів оборони у протестантів були лише саморобні дерев’яні  щити,  палиці, створені з підручних матеріалів барикади та палаючі автомобільні  шини з  їдким димом, що густою  хмарою  оповивав  серце  України – Київ.

Читець

Палає  Київ у вогні,
горять сталеві БТРи
там на межі-передовій,
народ боронять волонтери.
Палають шини і серця,
ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..
Там у шоломі зі щитом,
стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,

поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій,
Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів,
як сам приїхав з Краснодону.
Ось знову хвиля йде атак,
усе змітають водомети,
морозно трошки:  ”2”,
горять позаду вже намети…
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)
наш дух зламають
Та хтось із права затягнув,
народний гімн усі співають.
Тримати  міцно треба щит,
бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері,
нема куди нам відступити.
Лунає  вибух  поруч десь,
то світло-шумова граната
це “Беркут” мило передав,
нам подарунок від Ґаранта.
І ще учора ти і я ,
були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут:
БАНД ФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.

По ліву сторону, під щит,
знову граната залітає,
і мій колега “екстреміст”,
на неї стрімко так, лягає!

Та, що ж ти робиш брате мій?!
Знімаю з нього “балаклаву”,
лице криваве, очі, біль…
Дівочі коси розгортаю…
Та, що ж це люди за війна?
Де бій приймають ненависний,
ті хто міцний бронежилет,
вибрав сьогодні, ніж намисто.
Хто замість плаття, мов на бал,
вже надіває “балаклави”
і так хоробро за щитом,
стоїть під натиском навали?
Ви й досі кажете, що ми,
стоїм тут всі за якісь гроші?
А може й в морзі хлопчаки,
лежать за гроші теж хороші?
А може й це мале дівча,
якому вже добу не спиться,
стоїть бо радісно їй жить,
під панським катом і молиться?

Коли Герої в передсмертний крок,

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали

 

 

 

Cтудент 3

Тисячі поранених і майже 100 людей вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. “Небесна Сотня” своїм життям викупила  свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть у пам’яті, бо “Герої не вмирають!”

Читець

…і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям…

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,  злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам’ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Студент 4

Батько героя небесної сотні Котляра Євгена написав вірш, присвячений своєму сину. 33-річний харків’янин працював промисловим альпіністом і запам’ятався  активним виступом проти  вирубки  парку Горького в 2010 році, коли він на знак протесту прив’язав себе до дерева  мотузкою. Євген був застрелений снайпером 20 лютого.

 

https://www.youtube.com/watch?v=iU6Kjek4XdQ

 

Читець. Ось цей вірш:

Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда

Ты мог уйти. Ты  принял  этот бой,
Хотя  свистели  роем пули рядом.

Когда  на землю падали друзья
- С фанерками нельзя  в  такую драку! -
Казалось  -  даже  выстоять  нельзя,
Вы поднялись  и  Вы  пошли  в  атаку

Я б так не смог. Немногие б смогли.

Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью.

Прости,  я снова  плачу, мой герой.
Ты  принял  не спонтанное  решенье.
Как  ты мне нужен  здесь, сейчас,  живой
Я  ненавижу  жертвоприношенье.

 

Звучить пісня “Пливе кача”

https://www.youtube.com/watch?v=zfiLYBUFCLs

 

Читець

Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так  ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами  править  втишений Господь,
а серце розривається і плаче.

І кожна  мати  плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть  Майдан  братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,

\
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають.  Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

Студент 5 

Ці люди – справжні герої нашого народу. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі сльозами  на очах віддавали останню шану героям.

В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві загинули і наші земляки...

 

Примітка. Студенти  перераховують загиблих на Майдані земляків.

 

Студент 6

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв “Небесної Сотні” у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…   Тож хвилиною  мовчання  вшануємо  невмирущу пам’ять про загиблих героїв  Небесного  Війська.

 

 http://iplayer.fm/q/метроном+звук+минута+молчания/ 

 

Читець

 

https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8

 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і  попрошуся  в сон твій тихенько
Розкажу,  як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Студент 7

Герої не вмирають!  Вони завше будуть в наших серцях! Своєю звитягою вони  вписали  героїчні  сторінки в  новітню історію України.

Студент 1

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідна, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

Студент 2

Палають серця і стоїть на  Грушевського чад
І стяг український  під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,
Навіки герої,  яких  забувати  не можна…

 

 

 

Студент 3

Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна…

Читець

Вони не знали, як їх хоронитимуть:
з почестями чи потайки;
назвуть їх безвісти зниклими
чи, може, навіть покидьками.

Вони не знали, чи їх пам’ятатимуть,
чи з пам’яті просто зітруть.
Вони лиш знали: до смерті стоятимуть
і з барикад не підуть!

І ми теж знали, що нас принижують,
та мовчки тислися по кутках.
Ми точно знали, що нас винищують,
але терпіли – безпечніше так.

І от чужинця чобіт заляпаний
двері в наші оселі відкрив –
наші діти сьогодні налякані,
страх і сльози в очах матерів.

УКРАЇНА В БІДІ ! Час збиратися
на майдан, що в безсмертя веде !

Може, цей майдан на кордоні?
Може, цей майдан у Криму?
Може, смерть небесної сотні
не дозволить відбутись йому?

Забуваймо про кривди і болі!
Ворожнечу кидаймо в руїну!

Не пробачить Господь нам ніколи,
якщо зрадимо ми Україну!

Студент 4

Не перший  рік Україна  палає  у вогні  “братської  любові”.  Жорстока та несправедлива війна забирає життя наших земляків...

.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=7&v=kAhdBztRUc4

 

Читець

Але ж душа Героя вічно лине!

До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,

Як і омріяні тобою воля та кохання.

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами,

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде “Слава Україні!” над ланами.

Студент 5

Для кожного з нас настав момент істини… Кожен на своєму місці має стати на захист Батьківщини. Щоб земля горіла під ногами окупанта. Тільки так ми зможемо відстояти  незалежність, бути достойними  пам’яті загиблих героїв….

Студент 6
Живи, Україно, живи  для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.