Методичний матеріал: Види та специфіка роботи з дітьми, які мають порушення зору

Види та специфіка наочності в школі для дітей із вадами зору. 
Знання видів наочних посібників дає змогу учителеві правильно їх добирати і ефективно використовувати під час навчання, а також виготовляти самостійно або разом з дітьми потрібні наочні посібники. Проте потрібно пам’ятати, що наочність не самоціль, а допоміжний засіб навчання. Тому не слід зловживати застосуванням наочності, бо це гальмує активність учнів і затримує розвиток їх логічного мислення. Отже, треба уникати двох крайностей: ігнорування наочності і надмірного її засто-сування. 

Дидактичні засоби навчання. 

Засоби навчання. Основні дидактичні функції 
1. Натуральні наочні посібники

1) дозволяють отримати точну уяву про зовнішній вигляд, будову, взаємодію частин, властивості, вимоги до якості; 
2) дозволяють вивчити способи застосування, регулювання об’єктів, що 
вивчаються. 
2. Зображувальні наочні посібники плакати, таблиці,схеми, фотографії тощо :

1) передають інформацію про процеси та об’єкти в різних формах: 
- образній; 
- графічній; 
- схематичній; 
- цифровій; 
2) дозволяють показати: - зовнішній вигляд; - внутрішню будову; - принцип роботи; - якісні та кількісні показники об’єктів, процесів, явищ. 
3. Об’ємні засоби навчання: -моделі; -макети; -муляжі; 
1) дозволяють вивчати принципи дії, взаємодії частин, кінематику механізмів у дії; 
2) дозволяють отримати чітку уяву про зовнішній вигляд, будову, форму, розміри. 
4. Екранні засоби навчання: екранне кіно , DVD 
Засоби наочності, які виступають у ролі самостійного джерела інформації: 
1) розкривають процеси та явища в динаміці їхнього розвитку; 
2) дозволяють вивчати нові види техніки та технології 
5. Дидактичні матеріали для роботи учнів: картки завдання; узагальнюючі таблиці та інші матеріали на друкованій основі :

1) Дозволяють швидко запропонувати учням різноманітні навчальні завдання, форми для заповнення при самостійному вивченні, закріплені та використанні навчального матеріалу; 
2) дозволяють індивідуалізувати навчальний процес. 
6. Звукозапис дозволяють відтворювати через магнітофонні пристрої різноманітні звукові характеристики працюючих машин, механізмів, апаратів. 
7. Інструктивні карти Включають інструктивні вказівки та пояснення з правил, послідовності та технічних вимог щодо виконання трудових прийомів та видів робіт 
8. Технологічні (інструкційно-технологічні) карти

1) Розкривають технологічну послідовність виконання, зміст інструктивних вказівок і технічних вимог; 
2) Відображають технічні засоби та режими виконання робіт комплексного характеру. 
9. Завдання для виконання лабораторно-практичних робіт Розкривають загальні теоретичні відомості про сутність явищ чи процесів, які досліджують чи перевіряють засобами та послідовність виконання лабораторно-практичної роботи, способи фіксування результатів і висновків, характер звітності про проведення роботи. 
10. Навчальні програми для ЕОМ 
1) дозволяють індивідуалізувати процес навчання; 
2) самостійне джерело інформації.

Також слід враховувати специфіку організації робочих місць для слабозорих учнів. 
Крім природного освітлення робочих місць, необхідно використовувати також штучне освітлення: 
• для приміщень — люмінесцентні лампи типу "біле” світло (ЛБ), або лампи "денного" світла (ЛЕ) — не менше 500 люкс. 
• для дошки (фланелеграфа) — додаткове освітлення зверху лампою ЛЕ у вертикальній площині 500 люкс. Спеціальний козирок повинен спрямовувати світло вниз, на поверхню дошки (фланелеграфу). 
На кожному робочому місці дитини повинен бути індивідуальний фланелеграф з контрастним фоном (темний фон рекомендується дітям з міопією, особливо високого ступеню; світлий фон рекомендується дітям з атрофією зорового нерва), розміром 20 х 30 см. 
Для демонстраційної роботи використовують великий (70 ч 100 см) фланелеграф з контрастними фонами, що встановлюється на рівні очей дітей. 
При розміщенні дітей за столами необхідно звертати увагу на діагноз і гостроту зору. 
Для відновлення гостроти зору і розвитку зорових функцій вчителем використовуються спеціальні дидактичні вправи і завдання, які повинні тренувати зір, формувати у дітей певні уявлення про предмети і явища, розвивати зорову увагу, пам’ять. 
Першим науковцем, який підвів наукову базу під застосування наочності в навчальному процесі, був Я.Коменський. Він висунув дидактичні принципи наочності, дав нове і глибоке теоретичне та практичне обгрунтування системного підходу до залучення різних органів людини під час прийняття тієї чи іншої інформації.

"Усе можна представити органам чуття, а саме: що бачимо – зору, що чуємо – слуху, що можна їсти – смаку, а те що можна сприймати одночасно кількома органами чуття, то необхідно й представити декільком органам чуття”. 
Ж - Ж Руссо звертав увагу на те, що з використанням наочності в навчальному процесі у дитини швидше і ефективніше розвиваються такі психологічні процеси, як відчуття, сприйняття, уява, мислення. Це має особливе значення для дітей із вадами зору.

Особливістю мислення слабозорих учнів є: 
• знижені темпи формування пізнавальних процесів (узагальнення, систематизація, класифікація тощо); 
• виникають утруднення в оцінці просторових часових зв'язків.

Тому в тифлопедагогіці наочність розглядається: 
• як засіб формування предметних уявлень та адекватних уявлень про оточуючий світ; 
• як засіб компенсації та корекції, тобто реабілітаці недоліків зору; 
• для подолання прогалин у знаннях та подальшого закріплення знань; 
• як засіб активізації розвитку логічного мислення; 
• як засіб для подальшого розвитку різних способів сприймання та пізнавальних процесів; 
• як джерело інформації; 
• як засіб ілюстрації понять; 
• як засіб доведення певних положень тощо. 
Перед вчителями шкіл слабозорих дітей стоять завдання: 
- підбір найкращих видів наочних посібників; 
- використання спеціальної методики роботи з наочними посібниками з урахуванням індивідуальних особливостей з різними  очними захворюваннями; 
- використання наочності з метою реабілітації.

Методика роботи з наочністю. 
При використанні наочності необхідно враховувати 2 загальних моменти: 
1) яку конкретну роль наочний матеріал виконує в засвоєнні та

2) в якому співвідношенні знаходиться предметна змістовність та засіб того наочного виразу стосовно до об'єкту вивчення . 
Прийнято вважати що наочність виконує ілюстративну функцію, та ця функція далеко не поодинока. Наочний матеріал може виконувати функцію пояснювальну, операторну, тобто не тільки ілюструвати, показувати спосіб дії з матеріалами. Наочність є засіб матеріальної функції різного змісту засвоєння знань. 
Плануючи урок з використанням дидактичного матеріалу , вчитель перш за все визначає дидактичну функцію наочності на уроці: «Для чого я її використовую, що вона дає дітям у розумінні матеріалу, поглибленні знань? Чому навчить?» 
Використовуючи в якості учбового матеріалу малюнки, схеми учитель повинен старанно їх відбирати у відповідності з конкретними цілями засвоєння програмового матеріалу. 
Для ефектного використання наочності в процесі засвоєння знань велику роль має не тільки старанний відбір наочних засобів у відповідності до отримання знань, а й організація їх сприйняття. Важливе значення має у зв'язку з цим постановка перед учнями сенсорних задач у момент пред'явлення наочного матеріалу. Припустимо, що учень аналізує креслення для того, щоб виготовити по ньому цікавлячу його модель. Для цього йому важливо звернути увагу на всі подробиці і особливості форми, розмірів, характер умовних позначень и т. п. 
Отже, робота на уроках праці та соціально-побутового орієнтування з наочними посібниками дуже велика і обширна. Використання дидактичних матеріалів різних видів викликає значне зацікавлення в учнів під час відтворення знань, активує їх пізнавальну діяльність, сприяє повноцінному формуванню передбачених програмою умінь. Реалізуючи навчальний процес в різноманітній формі й різноманітними засобами, учитель підтримує інтерес до учіння протягом усього уроку, запобігає перевтомі дітей і водночас розвиває такі важливі якості як швидка реакція, кмітливість, логічне мислення, увага.

2.1. Вимоги до наочності у школі для дітей із вадами зору 
Основні вимоги до спеціальних наочних посібників. 
 Посібники, що їх використовує вчитель в школі для дітей із вадами зору, мають відповідати педагогічним, лікувально-корекційним та гігієнічним вимогам. 
 Ілюстраційний матеріал повинен бути максимально наближеним до реальності. Неприпустимо використовувати стилізовані зображення. 
 Посібники повинні мати чіткі форми, контур, достатню насиченість кольорів та правильне їх поєднання: 
а) бажано уникати поєднання червоного і зеленого; синього та зеленого. В окремих випадках, коли цього уникнути неможливо (квіти: пролісок, тюльпан), необхідно використати контрастні відтінки ( темний – світлий), та чіткий контур, що буде відділяти ці кольори. 
б) оптимальне поєднання кольорів при амбліопії: червоний – жовтий; при міопії: синій – білий, жовтий – чорний, зелений – білий. 
 Демонстраційні посібники повинні мати оптимальний для сприйняття розмір — 8 х 12 см. 
 Розмір індивідуальних посібників залежить від гостроти зору дитини та діагнозу захворювання.

Загальні дидактичні вимоги до наочності 
1. Наочність повинна спрямовувати думку учня від конкретного до загального, від явища до його сутності. 
2. У наочності повинні чітко виділятися головні ознаки предметів і явищ, над якими вчитель працює на даному уроці. 
3. Наочність не повинна загромаджуватись зайвими деталями та лініями. 
4. Необхідно обвести контури предметів і підсилити демонстрацію контрастним фоном. 
5. При виготовленні наочності необхідно дотримуватись кольорової гами, яка полегшує сприймання,використовуючи зелені, жовті, коричневі, оранжеві тони і відтінки. 
6. При використанні наочності потрібно використовувати дані офтальмолога про діагноз і особливості зорового сприймання. 
7. Картка для індивідуальної наочності повинна бути оптимальних розмірів: 10x10, формат А4. 
8. Наочність повинна відповідати сучасним нормам естетики.

У школі для дітей із вадами зору, де навчаються і виховуються хворі діти, урок несе не тільки навчально-пізнавальне навантаження, а й є однією з складових частин лікувально-реабілітаційної роботи. Головне - це необхідність індивідуального підходу до кожного учня на кожному уроці. Слабозорі діти часто мають травмовану психіку, розлади нервової системи, різноманітні порушення емоційної сфери тощо. Виходячи з цього, необхідно, щоб учні відчували постійну увагу до себе з боку вчителя. 
Як свідчать результати спостережень за навчальним процесом, нові знання, вміння й навички найкраще формуються і засвоюються тоді, коли учні здобувають і набувають їх у процесі самостійного пошуку. Тому на етапі вивчення нового матеріалу необхідно створювати якомога більше проблемних ситуацій, застосовувати пошукові методи навчання, таким чином спонукаючи учнів до самостійного пошуку знань, навчаючи школярів учитись.