МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК. Компаративний аналіз творів літератури

 

 

Методичний посібник

 

 

 

Компаративістика як ефективний засіб

формування читацької компетентності учня

 

 

 

 

 

                                                                                                                  Підготувала вчителька

                                                                                                                  української мови та літератури

                                                                                                                  Мориконь Олена  Миколаївна

                                                                                                                  вчителя української мови та літератури

                                                                                                                  ОЗ  Балашівський ліцей

 

 

 

                                                                       

                                                        

                                                                                2021р.

                                        

 

                                              ЗМІСТ

       Вступ…….……………………………………………………….…………..2

Розділ І

1.          Передісторія літературної компаративістики…………..……….…..4
2.          Етапи розвитку української  компаративістики…………....……….5
3.          Імагологія як галузь компаративістики……………………..…….….8

     Розділ ІІ

2.1    Компаративний аналіз на уроках української літератури…………..9

2.2 Методи і прийоми здійснення компаративного аналізу художнього твору……………………………………………………….……………..………13

     Висновки……………………………………………………………………..16

     Додатки

Додаток  А………………………………………………………………………….18

Додаток Б…………………………………………………………………….…….19

    Список використаних  джерел………………………………………….….20

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розбудовуючи державність, Україна значну увагу  приділяє всебічним взаєминам зі світовою громадськістю. За цих умов особливої ваги набуває питання підготовки освіченої молоді, яка братиме участь у справі встановлення найрізноманітніших зв’язків з багатьма країнами світу. Чільне місце у вирішенні цієї проблеми має посісти літературна освіта учнів, зокрема така навчальна дисципліна, як зарубіжна література.

Учитель літератури покликаний допомогти учням проникнути в духовний світ різних народів, а отже, осягнути їхню неповторність, а разом з тим і близькість до нас. Найефективніший шлях до досягнення цієї мети – вивчення взаємозв’язків української та зарубіжної літератури.

   Навчити учнів розуміти слово, відчувати його красу і силу, грамотно висловлювати свої думки, почуття, враження, описувати побачене, почуте – такі завдання ставлю на уроках літератури. Усвідомлюючи велике значення для розвитку життєво необхідних компетенцій  саме цих уроків, заздалегідь дбаю про такі методи, які б активізували пізнавальну діяльність школярів, пробуджували і формували інтерес до навчання. Такий підхід допомагає сформувати творчого читача, який може самостійно побачити паралелі між вивченими творами, критично оцінити їх, розрізнити схоже і відмінне, зробити відповідні узагальнення. Набуті вміння є необхідними компетенціями сучасної молодої людини, випускника школи.  Доцільність такого методу є надзвичайно актуальною у час переосмислення змісту освіти відповідно до вимог нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти,  визначення пріоритетних напрямків роботи під час вивчення літератури, що й повинно забезпечити  використання елементів компаративного аналізу.   Актуальність теми підтверджується літературним компонентом освітньої галузі , де визначені державні вимоги до рівня підготовки учнів. Там зазначено, що порівняльний аналіз є одним із основних програмових методів, який дає можливість учням усвідомити цілісність світового літературного процесу,  виховати творчого читача, розширити світогляд, пробудити інтерес до самостійного читання, розвивати смаки, збагачувати культуру мовлення і загальну культуру громадянина держави.

      Компаративізм — порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на початку ХІХ ст. Один з методів літературознавства ІІ половини ХІХ-початку ХХ ст., суть якого полягала у зіставленні творів літератур різних народів.

Мета: розкрити ефективність компаративного аналізу на уроках української літератури на основі програмного матеріалу; представити розробки фрагментів уроків з використанням компаративного аналізу.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

-   надати уявлення про сутність генетичних і контактних зв’язків;

        - актуалізувати дослідження зв’язку літератури з іншими видами мистецтва;

 - розкрити аспекти імагології – розділу компаративістики, що з’ясовує національні образи народів у рецепції інших етносів та регіонів;

- окреслити основні епапи компаративних досліджень;

 - охарактеризувати тенденції сучасної компаративної методології.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

1.   Передісторія літературної компаративістики

        Компаративістика як метод вивчення літератури склалася впродовж XIX століття, однак її елементи з’явилися в працях Аристотеля ще в епоху античності. Потім до неї звертались відомі діячі минулого: Я. А Коменський, Й. Песталоцці,   Дж.  Локк, А. Дистервег,   К. Ушинський та інші. 

  Порівняльне літературознавство нараховує понад чотири тисячі років; народилося воно під час перших контактів між цивілізаціями Єгипту та Месопотамії. Отож існує з тих часів, коли письменники чи поети зрозуміли, що мають колег, які з’явилися поза їхньою мовною та культурною сферою; існує відтоді, відколи завдяки посередництву своїх творів вони побачили один одного та осягнули той факт, що їхні основні проблеми – ідентичні. Вони швидко усвідомили існування суперечностей, проте також швидко констатували, що ці суперечності мусять допомогти відшукати відповіді на визначальні першорядні питання, питання, які вони ставили разом. Це усвідомлення інтелектуального спілкування між народами відбувається за часів правління Карла Великого, який разом зі своїм оточенням мав великий вплив на транспіренейські області; за часів Апулея, який був вихований у Карфагені та Афінах, а згодом викладав риторику в Римі; за часів Геліодора, який підготував вторгнення ефіопів у середземноморську літературу; за часів Александра Великого, який, за легендою, спілкувався з брахманами. Ідея компаративістики старіша Вавилонської вежі, але ознаменувалася вона окремими яскравими спалахами лише в деякі періоди нової ери: за Середньовіччя та Відродження (на першій його фазі), в епохи, коли за своєю суттю вона була європейською й надихалася універсальними прагненнями.

 

 

 

1.2   Етапи розвитку української  компаративістики

В Україні літературна компаративістика формується в останній третині XIX ст. паралельно з аналогічним процесом у більшості країн Європи Вітчизняні зачинателі – М. Драгоманов (1841-1895), І. Франко (1856-1916), а також М. Дашкевич (1852-1908). Са­ме їм належать перші українські компаративістичні праці з фоль­клористики й літератури.

В історії компаративістики як науки виділяють чотири етапи.

Перший або ранній (чи класичний) етап розвитку української компаративістики: остання третина XIX – початок XX ст.

Г. Вервес вказує, що перші спроби наукового визначення зв'язків давньої і нової української літератури з літературами західних і південних слов'ян спостерігаються вже в першій половині XIX ст. (І. Срезневський, М. Костомаров, О. Бодянський, М. Максимович) . Починаючи з другої половини XIX ст., у працях М. Драгоманова, І. Франка, О. Потебні, В. Щурата, В. Перетца в широкому зіставленні подається аналіз фоль­клору й художньої літератури в Україні.

Цікаво, що вже в середині XIXст. М. Максимович і О. Волинський використовують різні «компоненти» сучасної компаративістики, зо­крема імагології, тематології, генології.

Отже, перший вітчизняний компаративіст (переважно як фольклорист) – М. Драгоманов. Представник культурно-істо­ричної школи, він зазнав відчутного впливу філософії пози­тивізму (О. Конта) і вважав, що «літературознавче і фольклорне Дослідження без порівняльних виходів у словесність інших на­родів є не чим іншим, як стосом сирого матеріалу». У своїх фольклорних студіях учений виявив себе прибічником теорії «мандрівних сюжетів», тобто компаративістичної теорії запозичень.

Вагомий внесок у розвиток вітчизняної компаративістики робив             І. Франко, який звернувся до компаративного студіювання літератури під впливом порівняльно-історичного літературознавства М. Драгоманова. І. Франко у своїх працях виклав власне бачення  світового  літературного  процесу  і  місця в нім національного та  інтернаціонального,  проаналізував   найважливіші моменти сучасної йому світової літератури та, літератури попередніх епох і, нарешті, вивів оригінальний «логічний» метод дослідження літератури.

Другий етап розвитку компаративістики: 20-ті рр. XX ст.

На межі XIX - перших десятиліть XX ст. українська компаративістика продовжувалась, зокрема, такими вченими, як В. Перетц, М. Возняк,             С. Маслов,  А. Шамрай  та  ін.

У 20-30-ті рр. вже плідно працювали академік О. Білецький та його учні. Вважаючи обов’язковим урахування суспільно-історичних, соціальних і художньо-естетичних критеріїв при оцінці та встановленні впливів, аналогій, спільності й національної своєрідності процесів у контактуючих літературах, він багато в чому визначив головні тематичні подальших компаративістських студій в Україні.

Третій етап розвитку:30-ті- початок 50-х рр.XX ст.

За свідченням Д. Наливайка, в середньому нормальний розвиток компаративістики в Україні відбувався лише до 30-х рр. На початку 30-х розпочався тиск на вітчизняну літературну компаративістику. Гальмування розвитку цієї науки йшло паралельно з процесом розгрому української культури.

Четвертий етап розвитку компаративістики в Україні: 1953 – кінець 80-х рр.

Повільна реабілітація компаративістів розпочалась у період «хрущовської відлиги» (1953-1964), але цей процес був млявий, непослідовний й однобічний, особливо в Україні, де відповідну наукову традицію було штучно перервано, а «…порівняльні студії набули нових, здебільшого викривлених форм, як-от українські версії радянських напрямів сирітської, якоїсь «прихованої» компаративістики» . Майже до 80-х рр. термін «компаративістика» не вживався й був замінений

Характерно, що в українській науці, як і в світовій, пріори­тетність компаративних досліджень тоді усвідомлювали особливо  чітко. Скажімо,           Г. Вервес констатував, що час національних історій літератури, які оперують даними винятково внутрішньо­го розвитку (без виходу на світовий художній процес) уже минув, і настала ера порівняльних національних і регіональних літератур; на чільне місце висувається потреба встановлення співвідно­шення національного й інтернаціонального.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3  Імагологія як галузь компаративістики

В українській науці цією проблематикою займалися в етнопсихологічному аспекті Володимир Янів і чимало його попередників та наступників, а в суто імагологічному плані - Дмитро Наливайко. З-під пера цього вченого вийшли ґрунтовні дослідження закордонної рецепції України, її історії і культури («Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст.», 1998), а нещодавно він опублікував першу в українській компаративістиці теоретичну розвідку з цієї дослідної галузі - «Літературна імагологія: Предмет і стратегії» (2005).

Через те що поняття імагології трактується то в суто літературознавчому розумінні - як теорія літературного образу (літературна ейдологія, іконологія чи іконографія), то у вельми широких, взаємозв´язаних, але різноспрямованих аспектах - соціологічному, культурологічному, політологічному, мас-медійному тощо, варто домовитися про уточнений термін, який би позначав галузь літературної компаративістики, що вивчає літературне зображення інших народів і країн, скажімо - літературна етноімагологія.

Відповідно, предметом цієї компаративної галузі є літературний етнообраз, під яким розуміємо такий літературний образ, що конструює не лише індивідуальні риси, а й етнічну (національну) ідентичність зображуваних персонажів, краєвидів чи історичної минувшини, подаючи певні їхні ознаки як «типові» для відповідної країни, «характерні» для цілого народу. Гадаємо, цей термін чіткіше окреслює і літературну природу, і тематичне наповнення таких образів на відміну від занадто широких понять «національний образ» або ж просто «образ» (як у праці Мішеля Кадо "L´Image dela Russiedans la vie intellectuelle française" 1967), специфічне застосування яких стає зрозумілим із контексту, хоча не раз авторові доводиться уточнювати їх значення в тексті.

Розділ ІІ

2.1 Компаративний аналіз на уроках української літератури

          Сучасне життя вимагає творчого підходу до уроку літератури та до всього процесу навчання, а компаративістика відкриває широкі горизонти в процесі навчання, виховання сучасних учнів, розширення їхнього світогляду, формування життєво необхідних компетенцій. Літературний компонент освітньої галузі «Мови і літератури» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти передбачає реалізацію компаративної лінії й визначає відповідні державні вимоги до рівня підготовки учнів. Порівняльний метод став не тільки загальновизнаним, але й одержав статус програмного методу. Компаративний аналіз творів допомагає усвідомити учням цілісність світового літературного процесу. Це відповідає головній меті літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості.

Завдання літературної освіти передовсім у тому, щоб  давати учням уявлення про основні, найбільш значимі й характерні явища української,  зарубіжної літератур в  єдності  їхнього розвитку  і функціонування, розвивати смаки, збагачувати культуру мовлення, прищеплювати любов до літератури, навчати нове покоління культурі  читання  в широкому розумінні слова, тобто виробляти активний збагачуючий  інтелект, емоційно осмислене сприймання  творів мистецтва слова» .

Компаративістика — це порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу) .

Компаративізм — порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на початку 19 ст. Один з методів літературознавства 2-ї половини 19-початку 20 ст., суть якого полягала у зіставленні творів літератур різних народів.

Компаративний аналіз — це аналіз, при якому досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах.

Урок компаративного аналізу — це урок, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художнього твору. Ґрунтується він на досягненнях компаративістики.

Мета такого уроку — глибше розкрити ідейну та естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних епох та творів; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур у культурно-історичному розвитку суспільства .

Методичні особливості використання компаративного аналізу

У міру формування необхідних знань з торії літератури доцільно з 5 класу починати практикувати застосування елементів компаративного аналізу, поступово й систематично готувати учнів до таких видів робіт, починаючи з основної школи. Як правило така робота має фрагментарний характер і проводиться у формі невеличкого компаративного дослідження. (Див. Додаток А.) У такому випадку творові, обраному для порівняння, відводиться, так би мовити, допоміжна роль. Зіставлення оригіналу та декількох перекладів сприяє кращому осмисленню твору, допомагає усвідомити особливості стилю письменника, його творчої манери перекладача, вивчення творів різних народів, близьких за темою, сюжетом, ідеєю, проблематикою, образами, особливостями. У старших класах рівень компаративного аналізу ускладнюється.

У компаративістиці виділяють вивчення таких зв’язків

Генетичних (грец. ? — породжувати). Виявляються у спільних джерелах, що належать до різних літератур, міжнаціональних літературних впливах, запозиченнях.

Контактних (який впливає, діє). Виявляються між: письменниками,  школами, літературами течіями,  творчому використанні мандрівних сюжетів, вічних тем та образів світового письменства.

Компаративний  аналіз  проходить такі  етапи

1.                 Підготовчий: з’ясування зв’язків двох художніх творів; вивчення позатекстової  сфери обох творів.
2.                 Реалізація: розгляд типологічних зв’язків між двома творами різнонаціональних літератур; розкриття причинно-наслідкових зв’язків.
3.                 Узагальнення: доведення спорідненості світоглядних позицій та художньої  манери  авторів  порівнювальних  творів.

Існує два способи будови дослідження, яке містить порівняння

-       послідовно, тобто спочатку розповісти про одного літературного героя (або одну подію), а потім у зіставленні з ним — про іншого (або іншу подію). Наприкінці зробити узагальнення.

-       паралельно (за способом одночасного) порівняння коли водночас розповідається про обох героїв (обидві події) дозволяє продемонструвати схожість та відмінність.( Див. Додаток  Б).

Стимулюючи учнів до порівнянь, зіставлень літературних явищ, учитель має дати учням матеріал для цих розумових операцій, навчити їх бачити, обирати порівнювати схожі, аналогічні літературні факти або явища. Подібні уроки потрібні як учням так і вчителям. Бачити світ, кожен його феномен у порівнянні з іншим, вміти розрізняти несхожі явища та знаходити типологічне у схожому – є життєво необхідною компетенцією випускника сучасної школи.

Обравши форму порівняльного методу, визначаємося з елементами компаративного аналізу, що виокремлюються під час:

- зіставлення літературних творів  та їх окремих компонентів  (тем, мотивів, образів та ін.), явищ, фактів, що належать до різних літератур;

- встановлення зв’язків між українською літературою та іншими національними літературами (генетичних, контактних, типологічних та ін.);

- розгляд розвитку традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів, поетичних засобів у літературних творах.

Використання методу компаративного аналізу в шкільному курсі вивчення літератури дає можливість показати учням спільне – те, що об’єднує різні народи, й відмінне – те, що свідчить про неповторність націй. Особливу увагу це має для усвідомлення належного місця української літератури в європейському культурному просторі.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2  Методи і прийоми здійснення компаративного аналізу художнього твору

Вибір творів для компаративного аналізу не повинен бути випадковим. Твори мають добиратися за спільними аспектами, які розглядаються на уроці. Від прочитаного учні отримують враження, які стають навчальним матеріалом.

Найдоцільнішим на уроках компаративного аналізу є використання методів творчого читання; проблемної ситуації; порівняння художніх творів; зіставлення твору з його генетичним джерелом; евристичної бесіди, диспуту, діалогу тощо. Ці методи та прийоми допомагають розкрити творчий потенціал особистості кожного учня, сформувати навички аналітичного мислення, полікультурної компетентності. Форми роботи можуть бути групові та індивідуальні, домашні завдання на таких уроках повинні мати творчий, диференційований характер, із застосуванням елементів інноваційних методів та прийомів навчання, цікавих для учнів. Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу може бути  складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм, створення «живих презентацій», ментальних карт, інфографіки, створення креолізованих текстів (тексти реклами, коміксів, афіш, плакатів), проектів, буктрейлерів, електронних бібліотек, словників, віртуальних літературних музеїв,  екскурсій, веб-квести.

       Творче використання вічних тем світового письменства може бути цікавим.  Наприклад:

 тема кохання: В.М. Сосюра «Білі акації будуть цвісти», О.С. Пушкін «Я вас кохав», Г. Тютюнник «Три зозулі з поклоном», О. Купрін «Гранатовий браслет», І. Франко «Перехресні стежки», І. Тургенєв «Ася» ;

 тема людини на війні: О. Довженко «Воля до життя», Г. Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», Ю. Яновський «Вершники» (новела «Подвійне коло»), М. Шолохов «Тихий Дон»;

 тема дитинства: О. Довженко «Зачарована Десна», Р. Бредбері «Кульбабове вино», С. Васильченко «Дощ»;

тема дітовбивства:  В. Стефаник «Новина», Гі де Мопассан «Розалі Прюдан»;

тема зрадництва: О. Довженко «Україна в огні», В. Биков «Сотников», «Зневажені й скривджені»;

  людина в ситуації морального випробування: М. Хвильовий «Кіт у чоботях», М. Булгаков «Собаче серце»;

 психологічна характеристика персонажів: П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Шекспір «Гамлет», «Ромео і Джульєтта», «Король Лір»;

дослідження звуко-кольорової образності поезії: Б.-І. Антонич «І», А. Рембо «Голосівки»

 духовна краса людини, що не піддається суворим ударам долі І. Багряний «Сад Гетсиманський», Дж. Даррел «Квіти, що говорять», Е. Хемінгуей «Старий і море».

    Під час підготовки та проведення уроків з елементами  компаративного   аналізу   слід:

-       опрацювати наукові дослідження в галузі літературної компаративістики та методики викладання компаративістики у школі;

-       зробити аналіз навчальних програм української та світової літератур та укласти зіставні таблиці;

-       проаналізувати тексти художніх творів з метою встановлення генетичних контактів й типологічних подібностей у них;

-       залучати учнів до пошуково-дослідницької діяльності;

-       прагнути, щоб урок з елементами компаративного аналізу був не тільки ефектним, а й ефективним.

Компаративний аналіз – цікавий і неординарний метод, без якого на сучасному уроці не обійтись, бо він сприяє приверненню уваги учнів до національних реалій різних народів, відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних учнів, сприяє розширенню їхнього кругозору, формуванню цілісного світобачення. Компаративний метод спроможний допомогти учням як у плані духовного самовизначення,  так і самоінтегрування  в  сучасність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Ми, педагоги-словесники, сьогодні стурбовані тим, що сучасні діти все менш охоче відкривають та ще з меншим бажанням прочитують до кінця книжки, від яких залежить їхнє життя, те духовне, без чого неможлива людина з довженківським гуманізмом, гумором Остапа Вишні, психологізмом Коцюбинського, патріотизмом Симоненка, щирістю Ліни Костенко… Причини? Телебачення, яке за всіх «прочитує» книжку; комп’ютер, який руйнує ефект спілкування з книгою (письменником). Словом, можна багато говорити про причини. Але вихід є – навчити читати книгу на рівні століття, у якому живемо. Треба вчити читати акцентно, з опорою на сторінки «довгого значення», тобто таких знань, які «довгі роки служать людині». На допомогу цьому може прийти компаративний аналіз творів.

 Реформування гуманітарної освіти передбачає розробку нових шляхів літературного аналізу. Установити взаємозв’язок між творами, виявити особливість, усвідомити їх неповторність дасть можливість компаративний підхід до вивчення літератури. Використання порівняльного аналізу художнього твору сприяє підвищенню якості літературної освіти, загальнокультурного рівня розвитку учнів, формуванню стійких уявлень про світ. Застосування порівняльного аналізу вимагає від вчителя вміння формувати моделі уроків з використанням інтерактивних методів, сучасних інформаційних технологій. Уроки з елементами компаративного аналізу роблять процес навчання дослідницьким, творчим, цікавим. Перевага таких уроків полягає в тому, що вони активізують пізнавальний інтерес, додають розумової та емоційної енергетики. Отже, виявляються типологічні спільності літературних явищ та здійснюється поглиблене проникнення в художній світ твору, його індивідуальну неповторність. На думку О. Лободи, «компаративістика забезпечує науковий підхід до вивчення предмета» , що досягається: – чітким розумінням мети обраних зіставлень; – спрямуванням на результат, глибоке осягнення твору, що вивчається; – пошуковим характером  діяльності; – значущістю порівнюваних  аспектів.

Компаративістика відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних школярів, розширення їхнього кругозору, формування цілісного світобачення. Компаративний аналіз може мати широке застосування у шкільній практиці. Про нього позитивно відгукуються ряд провідних учених. Зокрема, член-кореспондент HAH України, доктор філологічних наук Д. С. Наливайко в одному з інтерв'ю на запитання: «Які можливості компаративістики як шкільної методики аналізу тексту?» — відповів: «...необхідність порівняльного вивчення літератури і його методики не викликає сумнівів. Це вивчення розпочинати треба з простого: із зіставлень творів, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю, здійснюючи зіставлення на різних рівнях — теми, сюжету, композиції, жанрової структури, стилістики тощо. фіксуючи при цьому, що в них повторюється і якою мірою, що редукується, що трансформується та ін. Цим шляхом досягається не тільки виявлення типологічних спільностей літературних явищ й поглиблене проникнення в їхній художній світ, у їхню індивідуальну неповторність»

         Тема актуальна, посідає гідне місце на уроках української літератури, бо завдяки  компаративістиці вдається відкрити учням вікно у світ інших народів, іноді – в іншу епоху, у той же час це дає можливість школярам краще усвідомити  національну специфіку рідної культури,  пробуджує підвищену цікавість до літератури  взагалі.

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Вже у 5 класі під час вивчення казки,  пропоную такий вид роботи.

 

«Фарбований Шакал»	Художні прийоми	«Фарбований Лис»
Індійська народна   У лісовому краю жив… Відсутня     Визначити неможливо Із жахом кинулись тікать   Мене сьогодні створив сам Брахма.   З його очей полились сльози, він голосно завив (чуттєвість видає шакала)	зачин характеристика     ставлення автора як реагують звірі?   походження дивного звіра   як розкривається правда	Літературна казка І.Я.Франко Жив собі в однім лісі… Хитрий-прехитрий, оминав усякі небезпеки, ніколи не вертав з порожніми руками. Бідолаха, бідний, мій, наш Аж завив з переляку; та й страшне ж… Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини. Його серце було переповнене (почуття переважають розум)

 

   З таблиці видно, що вплив індійського епосу на творчість І. Франка беззаперечний, що підтверджував сам автор. У казках дотримано закони їх будови (є зачини). «Фарбований Шакал» не має розлогих описів подій, характеристик, відсутня авторська оцінка, тому що завдання  епосу перш за все донести ідею, а естетичний бік та розважальний характер другорядні. У казці ж І. Франка важливим є ставлення автора до героя як один з методів створення образу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Дві долі – дві паралелі

	Сапфо ∑апфа (630 до н.е – 570 до н.е)	Маруся Чурай (1625-1653 рр.)	Наші коментарі
Місце проживання	Греція. О. Лесбос, м. Мілітени, берег Егейського моря.	Україна. М. Полтава, її хата стояла на березі р. Ворскли.	Водна стихія супроводжувала їх.
Вірування	Язичниця, очолювала культове об’єднання – фіас, присвячене Афродіті.	Християнка. Їх оселя знаходилась неподалік від Хрестоздвиженського монастиря. Ми можемо припускати, що вона була прихожанкою цього храму. За однією із версій, після трагедії із Грицем пішла на прощу і померла в Московщині.	Віруючі жінки, хоча культ поклоніння різний.
Сімейне становище	Батько – аристократ Скомандронім. Мама – Клеіс. У 6 років осиротіла. Ймовірно була одружена із Керкілом, мала дочку Клеіс (чоловік і дитина прожили недовго).	Батько – Гордій Чурай. Мама – Горпина. Стала напівсиротою у 12 років (її батько загинув, рятуючи життя Богдана Хмельницького).	Обидві зазнали сирітської долі.
Навчання і виховання	Впливові родичі відправляють дівчину в Мілітени (столицю Лесбосу). Навчалась ткацтву, співу, танцям, гри на музичних інструментах. В юному віці складала перші рими. Була ученицею школи Гетер1	Дівчина з народу, в сім’ї шанувалася народна мораль, де жила віра в народ, любов до Вітчизни. Мама Горпина чудово співала, донька успадкувала талант матері.	Віршували ще із юності, гарно співали. Сапфо вміла ткати, Маруся, ймовірно, вміла вишивати.
Зовнішність	За свідченням сучасників, Сапфо була невисокого зросту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгим темним волоссям.	Гарні риси обличчя, темні очі, довга, нижче пояса коса, була стункою.	Вродливі красуні.
Основні риси характеру	Життєлюбна і розкута, дивовижна і неординарна.	Весела, чарівна, мрійлива, співуча душа народу.	Талановиті, обдаровані.
Творчий спадок	Створила 9 книг-поезій. До нас дійшли тільки фрагменти її творів, за винятком 3-5 віршів що збереглися майже повністю. Писала елегії, весільні епітелами, гімни. Створила «сапфічну строфу».	23 пісні. Проте більшість із них до цього часу вважають народними.	Присутні фольклорні елементи.
Основні теми поезій	Поетизація кохання та природи. Мотиви любові і розлуки	Пісні на історичну тему, про лицарську звитягу, про козацьку долю.
Особисте	Мала шанувальника Алкея.	Був  знаковий товариш Іван Іскра.	Їхня любов не була взаємною.

Гетера (гр. подруга) – в стародавній Греції освічена, не одружена жінка, яка вела вільний спосіб життя й привертала чоловіків своїм артистизмом.

Список використаних  джерел

1.Бровко О. О.  Основи  компаративістики: навч.-метод. посіб. Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2012. – 214 с.

2.Будний В. Порівняльне  літературознавство : підручник для студ. вищих навч. закл. – К. :Києво-Могилянськаакадемія, 2008. – 430 с.

3. Бондаренко Л. Г. Вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв’язку із зарубіжною (9–11 класи) : дис ... канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / Бондаренко Л. Г. – К., 2001. – 178 с.

4. Галич О. А. Теорія літератури : підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладіво світи / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв ; за наук. ред. О. Галича. – К. :Либідь, 2001. – 487 с.

5. Елементи компаративного аналізу на уроках світової літератури : конспекти  уроків. – Ніжин : ТОВ "Видавництво Аспект-Поліграф", 2012. – 56 с.

6. Літературознавчий словник-довідник / P. T. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К. : ВІД "Академія", 1997. – 752 с.

7. Наливайко Д. С. Спільність і своєрідність. Українська література в контексті європейського літературного процесу / Д. С. Наливайко. – К. :Дніпро, 1988. – 395 с.

 8. Наука, яка дедалі визначатиме методику викладання літератури. Бесіда з доктором філологічних наук проф. Д. С. Наливайком про компаративістику та шляхи її тановлення в Україні // Всесвітня література в середніх навчальних  закладах України. – 1997. – № 3. – С. 39–42.

 9.  Неупокоева И. Г. История всемирной литературы. Проблемы системного и сравнительного анализа / И. Г. Неупокоева. – М. : Наука, 1976. – 359 с.

10. Стефанович Т. Спорідненість українських і зарубіжних літературних казок // Дивослово. - 2010. - №9. – С.38-43.

11.  Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.2 – С.219.

       12. Сучасна літературна компаративістика: стратегії і методи.

Антологія / За заг. ред. Дмитра Наливайка. - К.: Вид. дім «Києво-
Могилянськаакадемія», 2009. - 487 с.

        13.  Чередник А. Н. Враховуючи український аспект // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. - №2. – С.22.

14.  Чередник Л. А. У пошуках істини. Метод компаративного аналізу при вивчені зарубіжної літератури // Зарубіжна література в навчальних закладах України. – 2001. - №7. - С.21-22.