Методичний посібник конспектів уроків з біології 11 кл

Про матеріал

Методичний посібник конспектів уроків з біології для 11 класу , за підручником В. Соболь ( рівень стандарт) Ваш помічник у плануванні та проведенні занять

Перегляд файлу

УРОК 1-2

Тема: Адаптація як загальна властивість біологічних систем. Принцип єдності організмів та середовища мешкання. Загальні закономірності формування адаптації. Поняття про преадаптацію та постадаптацію. Властивості адаптації

Мета:

Освітня: розглянути адаптації живих організмів до умов існування як результат еволюційного процесу, показати відносність пристосувань;

Розвивальна: розвивати аналітичне мислення і критичне сприйняття інформації, Виховна виховувати повагу до живої природи.

Обладнання: проектор, магнітна дошка, плакат тваринна клітина, презентація «Адаптація як загальна властивість біологічних систем», підручник, зошит

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Що таке вид?

2. Які існують критерії виду?

3. Як відбуваються процеси видоутворення?

4. Що таке мікроеволюція?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди Адаптація — це пристосування живих систем до тих чи інших умов середовища існування. Усі види адаптації — це результат дії еволюційного процесу на основі природного добору. Адаптації можуть виникати до абіотичних і біотичних факторів і бути спрямовані на підвищення стійкості організмів.

Шляхи адаптації можуть бути різними, а саме:

1. Морфологічні (захисне забарвлення, колючки, товста кутикула, волосяний покрив, жировий шар і т. ін.).

2. Фізіологічні адаптації (стійкість фізіологічних параметрів: постійна температура тіла, вміст кисню, вуглекислого газу, вміст цукру в крові і т. ін.).

3. Біохімічні адаптації (постійність біохімічних процесів).

4. Етологічні адаптації (поведінкові реакції як адаптації організму).

З позицій учення Ч. Дарвіна були пояснені різноманітні адаптації живих істот до умов середовища життя. Зокрема, вивчено різні види захисних забарвлень, форми тіла й поведінки організмів, які роблять їх менш уразливими для ворогів.

Тварини із захисними забарвленням і формою тіла в разі небезпеки, маскуючись, приймають певну позу. Наприклад, завмерши, гусінь метеликів-п’ядунів або тропічні комахи-паличники стають схожими на сухі сучки й зовсім непомітні на рослинах. У помірних широтах завдяки сезонним линянням ссавці й птахи набувають темного літнього чи світлого зимового забарвлення, що відпо- відає тлу довкілля. Деякі тварини здатні змінювати забарвлення залежно від фону середовища — камбала, восьминоги, хамелеони та інші.

За явища демонстрації, навпаки, забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля. Попереджувальне й погрозливе забарвлення та поведінка сигналізують ворогам про неїстівність таких тварин (колорадський жук, сонечко) або їхню добру захищеність (жалоносні оси, бджоли, отруйні змії) Гарним прикладом адаптації до умов середовища є мімікрія. Мімікрія (від грец. мімікос — наслідувальний) — це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) особинами іншого (імітаторами). Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейтс та німецький — Ф. Мюллер.

За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид уподібнюється добре захищеному, а за мюллерівської — кілька захищених видів наслідують один одного, утворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також й інших.

Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії — отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюструють отруйні членистоногі з попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки). Мімікрія у рослин — це окремі пристосування, що нагадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою й забарвленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх у разі парування.

Наслідком адаптаційних процесів є існування аналогічних і гомологічних органів, а також рудиментів та атавізмів.

Гомологія (від грецьк. гомологія — відповідність) — це відповідність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням.

Унаслідок адаптацій до різних умов життя гомологічні органи в різних видів можуть значно відрізнятися між собою, і єдність їхнього походження встановлюють лише на підставі досліджень внутрішньої будови, індивідуального розвитку, даних палеонтології тощо.

Прикладами гомологічних органів є передні кінцівки (нога, крило, рука, ласти тощо) різних хребетних тварин або видозміни кореня вищих рослин (коренеплід, коренева бульба тощо)

В особин різних таксономічних груп може спостерігатися конвергенція — поява різних ознак у результаті пристосування різних організмів до тих самих умов проживання (метелики і птахи, кити й риби). Так виникають аналогічні органи.

Аналогії (від грецьк. аналогія — подібність) — це подібність будови органів різного походження, які виконують однакові функції.

Аналогічними органами є, наприклад, крила птахів і комах. У птахів крила розвинулись як видозміна передніх кінцівок, а в комах — як бокові вирости поверхні тіла. Також аналогічними органами є зябра риб, молюсків і ракоподібних, а в рослин — колючки, які є видозмінами пагона (глід) чи листків (барбарис, кактуси).

Рудименти (від лат. рудиментум — зачаток) — це органи, недорозвинені чи спрощені в особин певного виду внаслідок утрати своїх функцій протягом філогенезу, наприклад, залишки тазового поясу в китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки. Тобто ці адаптації предків стали непотрібними для нащадків у зв’язку з адаптацією до інших умов життя. Їх редукція дозволила організму зберегти матеріальні й енергетичні ресурси для інших, більш потрібних адаптацій. Атавізми (від лат. атавіс — предок) — прояв у окремих представників виду станів ознак, притаманних їхнім предкам. Наприклад, інколи народжуються люди з хвостом, густим волоссям на всьому тілі, з багатьма сосками. Це явище демонструє розвиток адаптацій предків завдяки збою у спадковій програмі чи процесі ембріогенезу. Будь-яка адаптація є складним комплексом морфологічних, фізіолого-біохімічних і генетичних узаємодій. Тому, навіть у випадку втрати потреби в ній та її редукції, потенційна можливість її відтворення ще довго зберігається в геномі виду.

Преадаптації

Адаптації живих організмів не виникають із нічого. Їхній розвиток базується на тих структурах і можливостях, які вже є в цих організмів. Якщо для адаптації до певних умов потрібно утворити складну структуру, то часто буває набагато простіше змінити функцію вже існуючої структури або органа. Ознаки організму (його структури, біохімічні або фізіологічні особливості тощо), які потенційно можуть стати основою пристосувань у змінених умовах існування, називають преадаптаціями.

Прикладом преадаптації можуть бути м'ясисті плавці предків амфібій, які походять від кистеперих риб. Вони виконували функцію забезпечення маневрування під час плавання. Але після переселення на мілководдя вони почали виконувати допоміжну функцію — забезпечення повзання на мулистому дні там, де плавати було неможливо. У процесі пристосування кистеперих риб до життя на суходолі плавці втратили свою стару основну функцію. А допоміжна функція стала для них новою основною. Плавці перетворилися на лапи, що дозволило тваринам адаптуватися до життя на суходолі. Кількість плавців визначила і кількість лап у нащадків цих риб. Усі вони стали чотирилапими.

Постадаптації

Адаптації, що виникли в організмі, не є завершеними, вони постійно вдосконалюються. Еволюційні зміни, які вдосконалюють уже існуючі адаптації організмів, називають постадаптацією. Постадаптації можуть формуватися як у межах одного виду, так і під час утворення нових видів шляхом мікроеволюції.

У випадку постадаптації не виникає нових пристосувань. Але суттєво вдосконалюються ті пристосування, які вже є в цієї систематичної групи організмів.

Прикладом постадаптації є пристосування представників родини Жирафові до харчування листям дерев. Для успішного їх споживання була потрібна видовжена шия, яка дозволяла діставати листя з верхньої частини крон. Адаптацією до цього типу живлення було видовження шиї. А от ступінь видовження залежав уже від форми і розмірів крони дерев, листя яких споживали тварини. Тому довжина шиї в окапі, які живуть у лісах, є меншою, ніж у жирафів, які об'їдають високі дерева в саванах.

Стратегії адаптацій організмів

Адаптації до умов існування можуть утворюватися різними шляхами. Певний шлях, яким відбувається адаптація організму до середовища, називають стратегією адаптації. Так, рослини в лісі можуть адаптуватися до різних варіантів умов середовища: або стають високими і займають верхні яруси лісу, або низькими і займають його нижні яруси. Тому світлолюбні рослини адаптуються до умов гарного освітлення, а тіньовитривалі — до умов із низьким рівнем освітлення. Кожний із цих варіантів потребує цілого комплексу специфічних пристосувань, які є характерними для рослин, що вибрали конкретну адаптаційну стратегію.

Ще одним прикладом стратегій адаптації є К- та r-стратегії розмноження. Тварини, яким притаманна r-стратегія, народжують багато нащадків (риба-місяць відкладає до 300 млн ікринок). Але ці нащадки дрібні, й батьки про них не піклуються або піклуються мало. Тому до репродуктивного віку доживає дуже мало новонароджених.

Тварини з К-стратегією розмноження народжують мало нащадків (самка слона народжує одного малюка). Але ці нащадки більш розвинені або батьки проявляють велику турботу про них. Тому до репродуктивного віку доживає значна частина з них.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Дати відповіді на питання:

1. Що таке адаптація?

2. Що таке мімікрія і які її форми вам відомі?

3. Які органи є аналогічними, а які гомологічними?

4. Чи може адаптація бути абсолютною?

5. Що таке преадаптація?

6. Що таке постадаптація?

7. Поясніть, що таке стратегія адаптації організмів.

8. Наведіть приклади різних стратегій адаптації до життя у водному середовищіV. Домашнє завдання

Вивчити 1-2 параграф підручника.

УРОК 3

Тема: Формування адаптацій на молекулярному та клітинному рівнях організації. Стратегії адаптацій організмів

Мета:

освітня: розширити знання про закономірності формування адаптації на клітинному та молекулярному рівнях; встановити зв’язок між будовою структур, відповідальних за адаптацію, і виконуваними ними функціями; з’ясувати значення адаптації різних груп організмів у їх пристосуванні до умов середовища;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особливостями будови та функціями біологічних структур;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження власного здоров’я.

Обладнання і матеріали: підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: адаптація, стратегії адаптації організмів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Пригадаємо терміни минулого уроку за допомогою інструктивної картки (учні по черзі називають термін і дають йому визначення)

$C:\Users\Admin\Downloads\адаптацыя.png$

Взаємоперевірка дом. завдання на зіставлення (ст.10 - 11)

Ч.Дарвін сказав: «Виживають не найсильніші й навіть не найрозумніші особини, а ті, які краще за всіх пристосовуються до змін». Поясніть як ви розумієте цей вислів, аргументуйте прикладами.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

І. Як же виникають адаптації?!

Спробуємо сьогодні з'ясувати. Для різноманітних адаптацій є спільний механізм виникнення, а саме: пристосувальні ознаки формуються впродовж біологічної еволюції завдяки природному добору особин, які мають ознаку в найбільш вираженій формі, а не виникають одразу в готовому вигляді. Формування адаптацій відбувається двома шляхами:

На молекулярному на клітинному

рівнях

Молекулярною основою усіх пристосувальних реакцій організму є будова і властивості його білків. Для того щоб організм одержав нові можливості використовувати своє середовище існування, необхідні пристосувальні зміни його білків, закріплені генетично. Вони можуть бути кількісними та якісними. До них належать:

збільшення або зменшення концентрації білків унаслідок відповідних змін у їх синтезі. Уже під час дії несприятливого фактора інтенсифікуються і біосинтетичні процеси, що зумовлюють пристосувальний синтез різних білків, і відновлення запасів енергії;
приєднання до існуючих макромолекул різних речовин, які модифікують їх властивості і просторову організацію. Це можуть бути як активатори, так і інгібітори;
зміна регуляторних функцій білків на посттранскрипційному і посттрансляційному рівнях, також унаслідок нервових і гуморальних впливів;
зміна просторової організації біополімерів залежно від параметрів середовища. Це явище широко розповсюджене у природі, оскільки забезпечує максимальну функціональну різноманітність при мінімальному використанні необхідного матеріалу. Наприклад, білок пуротонін А міститься і в отруті гримучих змій, і в зерні пшениці, борошні. Отрутна модифікація відзначається одним зайвим дисульфідним зв'язком, який утворюється тільки у клітинах отруйних залоз. Це один із варіантів регуляції експресії генів за допомогою факторів середовища;
синтез нового типу макромолекул унаслідок мутацій та інших змін геному.

Функціонування будь-якої клітини залежить від взаємодії різних її структурних компонентів. Наведемо деякі приклади. Ви знаєте, що є одноклітинні еукаріоти, які можуть існувати як в аеробних умовах, так і в анаеробних.

Пригадаємо, що для аеробних організмів енергетичний обмін відбувається в три етапи: підготовчий, безкисневий (анаеробний) та кисневий (аеробний). У забезпеченні аеробного етапу енергетичного обміну провідна роль належить мітохондріям, у яких синтезується більша частина молекул АТФ. Але коли одноклітинні еукаріоти мешкають в анаеробних умовах, мітохондрії втрачають своє функціональне значення. Тому в клітинах анаеробних еукаріотів, таких як деякі вільноживучі амеби, інфузорії чи паразитичні види (наприклад, паразит людини - трихомонада), мітохондрій немає. Замість них є інші органели - гідрогеносоми, які беруть участь в енергетичному обміні анаеробних одноклітинних еукаріотів. Вони оточені двома мембранами, внутрішня з яких утворює виступи, які дещо нагадують кристи мітохондрій. Унаслідок анаеробних біохімічних процесів, які відбуваються в гідрогеносомах, звільняється енергія, яка при цьому використовується для синтезу молекул АТФ.

Розглянемо малюнок паразита людини трипаносому. Зверніть увагу: її джгутик спрямований до заднього кінця клітини та сполучається з її тілом за допомогою тонкої мембрани. Ця мембрана є адаптацією до пересування у в’язкому середовищі, наприклад плазмі крові. Цікаво, що в організмі переносника - мухи цеце - клітини трипаносоми не мають такої мембрани. Так, змінюючи будову клітини, паразит адаптується до перебування в різних середовищах.

Унаслідок адаптацій до здійснення певних функцій може змінюватись і будова деяких типів клітин еукаріотів. Ви вже знаєте, що еритроцити більшості видів ссавців не мають ядра. Разом з ядром дозрілі еритроцити втрачають і більшість органел, зокрема мітохондрії. Відсутність органел дає змогу еритроцитам ссавців мати більший об’єм гемоглобіну та транспортувати більший об’єм кисню. Але відсутність мітохондрій унеможливлює здійснення в цих клітинах кисневого (аеробного) етапу енергетичного обміну. Тому дозрілий еритроцит ссавців задовольняє свої обмежені енергетичні потреби лише за рахунок анаеробного гліколізу.

Запам’ятаємо

Адаптації на клітинному рівні насамперед пов’язані зі змінами активності процесів пластичного та енергетичного обмінів. Оскільки більшість процесів метаболізму в клітині відбувається з витратами енергії, основним напрямом адаптацій є підтримання синтезу молекул АТФ на рівні, потрібному для забезпечення функціонування як окремих клітин, так і всього організму.

У багатоклітинних організмів адаптації на клітинному рівні слугують основою для формування адаптацій на більш високому рівні організації - тканин, органів, систем органів і цілісного організму.

ІІ. Які є стратегії формування адаптацій?!

Зверніть увагу на ст.13 підручника. Та заповніть таблицю:

Назва стратегії	Тривалість змін	Що змінюється	Приклади

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Самостійна робота з ілюстрацією. Скелетні м’язи й адаптація.
Вправа «Біологічний футбол» за новими термінами

V. Рефлексія

- Що найбільше сподобалось на уроці….

- Що найбільше вразило….

VІ. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §3 підручника, пит. ст.14 усно

Виконати онлайн – тест

УРОК 4-5

Тема: Поняття про екологічно пластичні та екологічно непластичні види. Поняття про адаптивну радіацію. Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища мешкання

Мета:

Освітня: роздивитись пластичні і непластичні види, вплив адаптивної радіації на організми; повторити життєві форми живих організмів та їх адаптивні пристосування;

Розвивальна: розвивати критичне та логічне мислення, пам’ять та увагу

Виховна: виховувати дбайливе ставлення до живого.

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

2.1. Інтерактивна вправа «Коло думок»

Обговорення вислову

«Природа - будинок, в якому живе людина» (Дмитро Лихачов)

Учням пропонується висловити свої думки з приводу розуміння даного

вислову.

2.2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Завдання уроку

Д О С Л І Д И Т И:

 Яким чином екологічні фактори впливають на живі організми?

 В яких умовах (середовищах) можуть жити організми?

 Як реагують організми на зміну умов середовища?

3. Актуалізація опорних знань учнів

3.1. Інтерактивна вправа «Біологічний бій»

Учні «атакують» один одного термінами,

що були вивчені на попередньому уроці

(екологія, вид, популяція, популяційно-видовий

рівень організації життя тощо).

4. Вивчення нового матеріалу.

Пригадайте! Яке значення має термін «екологічний»?

Поміркуйте!

Ящірка прудка (Lacerta agilis) - один із видів рептилій, який належить до родини справжніх ящірок. На величезній території від Англії до Байкалу і від Скандинавії до Кавказу цей надзвичайно екологічно пластичний вид є, без сумніву, найчисленнішим видом рептилій в Євразії. У чому ж суть терміна «екологічна пластичність виду»?

Що характеризує екологічну пластичність виду?

Екологічна пластичність виду - це здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника. Це характеристика пристосованості організмів виду до змін чинників середовища існування. Кількісно екологічна пластичність виражається діапазоном чинника середовища, в межах якого даний вид зберігає життєдіяльність. Що ширшим є діапазон коливань чинника, в межах якого даний вид може існувати, то більшою є його екологічна пластичність, то ширшими є його діапазон витривалості й поширеність.

Види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування, називають екологічно пластичними. Наприклад, бурий ведмідь вирізняється широкою пластичністю у використанні кормових компонентів, що дає йому змогу заселяти різні території. До екологічно пластичних видів належать також вовк звичайний, горобець польовий, кульбаба лікарська, очерет звичайний. Широкою екологічною пластичністю вирізняються діатомові водорості, які за масштабом географічного поширення і ступенем біопродуктивності не мають собі рівних. Екологічно пластичними є й види-агресори (наприклад, змієголов звичайний, борщівник Сосновського, ротан-головешка).

Велика панда - екологічно непластичний вид

Екологічно непластичні види - види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища. Такі організми погано пристосовуються навіть до незначних змін умов існування і вузько спеціалізовані до умов середовища життя. Наприклад, форель струмкова віддає перевагу швидким річкам з чистою й прохолодною водою, багатою на кисень. Екологічно непластичними видами є також коала сірий, який вживає листя й молоді пагони лише деяких видів евкаліптів, велика панда - вид, який тепер відносять до родини Ведмежі і який живиться бамбуком (іл. 7). До цієї групи належать симбіонти, мешканці великих морських глибин, печер.

Отже, екологічну пластичність виду характеризує певний діапазон витривалості до коливань екологічного чинника та поширеність у середовищі існування.

Що визначає екологічну пластичність виду?

Адаптивний потенціал (від лат. potentia - сила) - міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Ця здатність має спадковий характер, і міра її прояву залежить від біотичного потенціалу, що відображає здатність популяцій до розмноження й виживання за оптимальних умов. Пластичність видів визначається нормою реакції, тобто здатністю генотипу залежно від умов середовища формувати в онтогенезі різні фенотипи.

Різні види мають різну екологічну пластичність, що формується в процесі еволюції на основі генетичної пластичності (англ. genetic flexibility) - здатності генотипів змінюватися й забезпечувати пристосованість до змін навколишнього середовища.

Високий адаптивний потенціал мають екологічно пластичні види. Саме такі види здатні заселяти нові місця проживання або ті, які дуже змінилися. В умовах руйнування екосистем вони завдяки екологічній пластичності встигають набути нових адаптацій і виживають. Екологічно непластичні види з низьким адаптивним потенціалом і високою спеціалізацією за цих умов вимирають.

Отже, екологічну пластичність виду визначають генетична пластичність та адаптивний потенціал.

Які види беруть участь в адаптивній радіації груп?

Адаптивна радіація - еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування. Цей процес властивий для будь-якої систематичної групи, яка існує вже тривалий час. Згідно з правилом адаптивної радіації, що його сформулював відомий американський палеонтолог Г. Ф. Осборн (1857-1935) ще у 1902 р., історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних адаптивних напрямах від якогось вихідного середнього стану. Класичним прикладом адаптивної радіації є урізноманітнення плацентарних ссавців, що розпочалося одразу після вимирання динозаврів наприкінці мезозойської ери (близько 66 млн років тому). У ті давні часи ці ссавці були дрібними комахоїдними істотами, подібними до землерийок. Саме ці тварини еволюціонували в сучасні групи бігаючих, літаючих, плаваючих ссавців (іл. 8).

Адаптивна радіація плацентарних ссавців

Вихідними видами в адаптивній радіації є зазвичай екологічно пластичні види. Згідно з правилом походження від неспеціалізованих предків (Е. Кон, 1904), нові великі групи беруть початок не від вищих представників предкових груп, а від порівняно неспеціалізованих. Ссавці виникли не від високоспеціалізованих, а від неспеціалізованих видів рептилій. Квіткові рослини виникли не від голонасінних, а від неспеціалізованих насінних папоротей. Причиною походження нових груп від неспеціалізованих предків є те, що відсутність спеціалізації визначає можливість виникнення нових пристосувань.

Отже, адаптивна радіація пов'язана з пластичними видами і дає змогу новим групам рівномірно зайняти простір і різні місця існування.

Групова робота: завдання за картками, особливості будови організму пов’язанні з умовами проживання

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Самостійна робота з таблицею. Адаптивний потенціал

За допомогою таблиці порівняйте запропоновані види та обґрунтуйте судження про адаптивний потенціал екологічно пластичних та непластичних видів.

Ознака	Ведмідь бурий	Коала сірий
Екологічна пластичність
Поширеність
Рівень спеціалізації
Адаптивний потенціал

V.Домашнє завдання

Параграф 4-5

УРОК 6-7

Тема: Екологічна ніша як наслідок адаптацій організмів певного виду до існування в екосистемі. Поняття про спряжену еволюцію (коеволюцію) та коадаптацію.

Мета:

Освітня: роздивитись екологічну нішу як наслідок адаптацій; її значення для екостеми; вивчити поняття спряжена еволюція (коеволюція) та коадаптація; їх особливості та значення;

Розвиваюча: озвивати логічне та критичне мислення; пам1ять, увагу, вміння робити висновки;

Виховна: виховувати бережне відношення до живої природи.

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Що таке екологічна пластичність?

2. Наведіть приклад екологічно пластичних і непластичних видів.

3. Що таке адаптивний потенціал?

4. Який адаптивний потенціал у екологічно пластичних й непластичних видів?

5. Що таке адаптивна радіація?

6. Які види є вихідними в процесах адаптивної радіації?

7. Що таке життєва форма рослин?

8. Назвіть основні життєві форми рослин.

9. Наведіть приклади видів рослин з подібною життєвою формою.

10. Що таке життєва форма тварин?

11. Назвіть основні життєві форми тварин.

12. Наведіть приклади видів тварин, які мають різні життєві форми.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1.Асоціативний кущ. Асоціації на вираз «Екологічна ніша»

Поняття екологічної ніші. У складній системі взаємовідносин з екологічними чинниками середовища кожен вид займає визначене місце - екологічну нішу. Екологічна ніша - характеристика виду, а не місця, яке він заселяє. На цьому наголошував американський еколог Юджин Одум (1959), визначаючи екологічну нішу як положення виду в екосистемі, зумовлене його адаптацією, а не місцем мешкання. Він підкреслював, що екологічна ніша організму визначається тим, що він робить, а не тим, де він живе. Його афоризм (екологічна ніша - «професія» виду, а місце мешкання - його «адреса») чітко відмежував ці поняття. Наприклад, у саванах Африки трапляється кілька видів травоїдних копитних ссавців. Мешкають вони на одній території, але по-різному використовують кормові ресурси, тобто займають різні екологічні ніші (рис. 28). Інший приклад - у різних екосистемах різні види можуть мати подібні взаємозв'язки з абіотичними та біотичними чинниками, тобто займати однакову екологічну нішу (рис. 29).

Екологічна ніша - це положення виду в екосистемі, яке характеризується його біотичними зв'язками й вимогами до абіотичних чинників навколишнього середовища.

Види, які займають різні екологічні ніші в одній екосистемі

Кола Вена: особливості видів, які займають різні ніші.

Жирафи об'їдають листя дерев на висоті 5-6 м, зебри обривають верхівки високих трав: живляться рослинами, які ростуть у різних ярусах.

Види, які займають подібні екологічні ніші в різних екосистемах

Проблемне питання: Чому в Австралії необхідно було знищити кроликів?

У саванах Африки великими рослиноїдними ссавцями є антилопи, в Австралії - кенгуру, а в Євразії - лосі, благородні олені й козулі.

Наведіть приклади видів, які живуть на одній території, але займають різні екологічні ніші.

Параметри екологічної ніші.

Питання, відповідь

Кожному виду властива своя екологічна ніша, що характеризується діапазоном ресурсів, зокрема просторовим розподілом особин (приуроченість до певного виду субстрату, ярусу тощо), місцем у трофічній сітці екосистеми, відношенням до абіотичних чинників (температура, вологість тощо), часом використанням ресурсів середовища (добова, сезонна активність виду тощо). Тому одним з параметрів є ширина екологічної ніші - відносний параметр, який оцінюють шляхом порівняння з екологічною нішею інших видів. Існують види з широкими і вузькими екологічними нішами, відповідно екологічно пластичні та екологічно непластичні види (ви ознайомилися з ними в параграфі 5). На ширину екологічної ніші впливає конкуренція.

На прикладах поясніть, як ви розумієте різні моделі екологічної ніші. Для цього пригадайте адаптацію рослинних і тваринних організмів до певних абіотичних чинників середовища.

Ступінь адаптації двох видів залежно від перекривання екологічної ніші

Симпатричні види - споріднені види, які мешкають на одній території, але займають різні екологічні ніші

Великий строкатий дятел шукає кормовий ресурс здебільшого на стовбурах дерев, малий строкатий дятел - на гілках крони.

Один вид шишкарів вигодовує пташенят насінням сосни, а інший - насінням ялини. Їх розмноження прив'язане до строків дозрівання насіння цих рослин.

За якими екологічними чинниками різняться екологічні ніші зображених пар видів? Змоделюйте (на самостійно обраному прикладі) наслідки значного перекривання екологічних ніш конкуруючих видів.

Випереджаючі завдання: доповіді учнів

Поняття спряженої еволюції, або коеволюції.

У сучасній біологічній науці для позначення механізму взаємозумовлених змін складників угруповання, що розвивається, використовують термін спряжена еволюція, або коеволюція.

Рослина й комаха-запилювач - залежні один від одного види

Ч. Р. Дарвін описав дію взаємного добору особин рослини та її комахи-запилювача, за якого «... квітка і бджола поступово одночасно або послідовно змінюватимуться і пристосовуватимуться одна до одної найдосконаліше, шляхом безперервного збереження цих особин, які відзначаються у своїй будові незначними взаємно корисними ухиленнями».

Спряжена еволюція (коеволюція) - це тип еволюції угруповання, що полягає у взаємодії великих груп організмів, які перебувають у тісному екологічному взаємозв'язку.

Коеволюційні взаємовідносини пов'язують будь-який вид організмів з видами - найближчими його партнерами в екосистемі, наприклад: види рослин з видами рослиноїдних тварин, які ними живляться; види хижих тварин з видами тварин, якими вони живляться; паразитів з їхніми хазяїнами; комах з комахозапильними рослинами тощо. Спряжена еволюція є важливою формою розвитку, тому що приводить до тривалого взаємного вдосконалення багатьох груп організмів. Результатом коеволюції є взаємні адаптації (коадаптації) двох видів, що забезпечують можливість їхнього спільного існування та підвищення стійкості екосистеми як цілісної біологічної системи.

Коадаптація - взаємна адаптація різних видів унаслідок спряженої еволюції (коеволюції).

Існування спряженої еволюції нині не викликає заперечень з огляду на накопичення великої кількості наукових фактів.

Явище спряженої еволюції можна проілюструвати прикладами коадаптацій у парі видів хижак - жертва. У хижаків і тварин, якими вони живляться, виробилося захисне забарвлення, що робить їх непомітними на місцевості. У хижаків воно закріпилося завдяки тому, що вони могли непомітно підкрастися до здобичі, а в здобичі - унаслідок того, що жертва залишалася менш помітною для хижаків.

Захисне забарвлення тварин

Створіть просвітницький проект «Захисне забарвлення тварин нашої місцевості» для учнів молодших класів, використовуючи інтернет-джерела.

Види отруйних комах часто мають яскраве застережливе забарвлення, яке слугує попередженням хижакам (оси, джмелі, сонечка, колорадські жуки тощо).

У деяких тварин виробилися адаптації, за яких форма тіла та його забарвлення роблять їх схожими на листя, сучки, гілки, кору, колючки рослин і навіть квітки. Часто маскування трапляється в комах, що живуть на рослинах (рис. 42).

Цікавою формою захисних адаптацій у тварин є мімікрія, за якої незахищені види імітують своїм забарвленням і формою тіла захищені види. Наприклад, цикади і цвіркуни нагадують великих мурах, дзюрчалка схожа на отруйну осу, неотруйні змії схожі на отруйних

Маскування тварин: а - листохвостий гекон; б - метелик-листовидка; в - богомол звичайний; г - індійський квітковий богомол

Мімікрія: а - кораловий аспід (отруйний) і королівська змія (неотруйна); б - двокрила комаха з роду дзюрчалка та оса звичайна

Незважаючи на уявний антагонізм подібних пар видів, у процесі коеволюції складаються такі взаємовідносини, за яких види-партнери стають певною мірою взаємно необхідними. Наприклад, хижаки, вибраковуючи з-поміж своїх жертв неповноцінних особин, стають важливими регуляторами їхньої чисельності. Природний добір в угрупованнях часто приводить до збереження ознак, сприятливих для популяцій і угруповань загалом, але не вигідних для окремих особин усередині популяцій. Зокрема, концепція коеволюції пояснює факти альтруїзму у тварин: турботу про нащадків, взаємодопомогу, співробітництво тощо

Альтруїстична поведінка тварин

Альтруїзм - безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших. Поняття альтруїзму ввів французький філософ і засновник соціології Огюст Конт.

Згідно з Контом, принцип альтруїзму звучить: «Живи для інших».

Слони підтримують хворих або поранених особин свого виду, допомагаючи їм дихати та йти. З'ясувалося, що слони здатні виявляти турботу про молодих особин та особин старшого покоління.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

1. Дайте означення поняття екологічна ніша.

2. Наведіть приклади видів з різними екологічними нішами, які живуть на одній території.

3. Сформулюйте та поясніть правило обов'язкового заповнення екологічної ніші.

4. Схарактеризуйте параметри екологічної ніші.

5. Поясніть принцип конкурентного витіснення.

6. Дайте означення понять спряжена еволюція (коеволюція), коадаптація.

7. Наведіть приклади та схарактеризуйте коадаптації організмів.

8. Обґрунтуйте положення про коеволюцію як основу функціонування стабільних екосистем.

VІ. Домашне завдання

Параграф 6-7

На ст 26 виконати співставлення у зошиті.

УРОК № 8

Тема: Основні середовища існування та адаптації до них організмів: водне середовище

Мета:

освітня: розширити знання про адаптації живих організмів,пристосування до водного середовища існування ;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення адаптацій організмів, які живуть у водному середовищі існування;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження водного видового біорізноманіття.

Обладнання і матеріали: таблиці,що демонструють пристосування організмів до водного середовища існування; підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: водне середовище існування, гідробіонти

Тип уроку: комбінований.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

І. Біологічна розминка: (доберіть узагальнююче слово та дайте йому визначення)

Освітленість, температура, вологість, хімічний склад, тиск (абіотичні чинники);
Водне, ґрунтове, наземно – повітряне, інший живий організм (середовище існування);
Біомаса рослин, біомаса тварин, сонце, повітря (ресурси середовища);
Ґрунтоутворення, біофільтрація, утворення осадових порід (закон єдності організмів і середовища їх існування);
Інтенсивність розмноження, дефіцит ресурсів, вплив конкуруючих організмів (правило «максимального тиску життя»);

ІІ. Хрестики – нулики (вказати ознаку,що об’єднує види)

береза	підберезовик	дріжджі
аспергіл	акація	плаун
трутовик	квасениця	модрина

Світлолюбні рослини

латаття біле	смерека	рогіз
алоє	молодило	верблюжа колючка
конюшина	ряска	зозулин льон

Посухостійкі рослини

мокриці	тигр	кажан
амфібії	орангутанг	білий ведмідь
болотна черепаха	коала	ящірка прутка

Вологолюбні тварини

Асоціативний кущ. Водне середовище існування (відповіді учнів)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Водне середовище — це абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.

Отже, водне середовище - це різні водойми планети від маленьких струмків до океанів.

У водному середовищі існування провідна роль належить абіотичним чинникам середовища, яким саме?

(самостійна робота учнів з матеріалом підручника ст.30)

Характерні особливості :

• має різний вміст солей (розрізняють прісні річки, ставки, озера, джерела та солоні моря і океани);

• світло зосереджене у верхніх шарах водойм;

• коливання температури не такі різкі, як у повітрі, але тепліше у верхніх шарах водойми;

• вода має менший уміст кисню, ніж атмосфера, він зосереджений у верхніх шарах (одні тварини для дихання використовують кисень, розчинений у воді, інші – атмосферний кисень);

• значні перепади тиску.

Мешканців водойм називають гідробіонтами й поділяють на декілька екологічних груп.

Як вони називаються і які пристосування мають?

(самостійна робота учнів з підручником у групах ст.32)

І. група - Планктон утворюють організми, які не здатні протистояти течіям. У них виникла низка адаптацій, що підвищують їхню плавучість і перешкоджають осіданню на дно: загальне збільшення відносної поверхні тіла за рахунок зменшення розмірів, накопичення в тілі жирів, бульбашок газу тощо. Такими організмами є бактерії, водорості, радіолярії, форамініфери, личинки кісткових риб, медузи, дрібні ракоподібні тощо.

ІІ. група - Нектон - це організми, які активно рухаються й не залежать від течії. Вони мають обтічну форму тіла, що часто вкрите слизом чи лускою. Ці організми мають розвинену мускулатуру й використовують різні способи руху, у деяких органами руху є плавці або ласти. До нектону відносять більшість видів риб, головоногих молюсків, китоподібних.

ІІІ. група - Перифітон утворюють організми, які оселяються на різних субстратах товщі води й покривають поверхні гідроспоруд, кораблів тощо. До цієї групи відносять деякі види ракоподібних і риб, черевоногих і двостулкових молюсків, водорості, губки тощо.

ІV. група – Нейстон утворюють мешканці межі водного і наземно-повітряного середовища, які населяють поверхню плівки води (наприклад клопи-водомірки).

V. група - Бентос — це організми, прикріплені до дна водойми, занурені в субстрат дна або ж які переміщуються по ньому; водорості, губки, кільчасті черви, двостулкові молюски, ракоподібні.

Пристосування тварин до водного середовища:

• дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, через шкіру;

• обтічна форма тіла вкрита слизом;

• піднімаються на поверхню води, щоб вдихнути повітря (дельфіни, кити);

• тварини водних глибин не мають взагалі або поганий зір;

• у деяких глибоководних організмів є світні органи;

• підшкірний жир у великих мешканців холодних морів (морські слони, моржі, тюлені)

• наявність плавців для збереження рівноваги та хвоста в ролі керма, плавальних перетинок між пальцями в селезня, бобра, жаби, ластів у тюленів та моржів, задні кінцівки у формі весла в жука-плавунця;

• реактивний рух у протилежну сторону до випущеного струменя води (медузи, восьминоги, кальмари);

• у водоплавних птахів та бобрів спеціальна рідина, що змащує та захищає покрив від намокання.

Пристосування рослин до водного середовища:

• зелені рослини живуть у верхніх шарах водойми, куди надходить світло;

• водні рослини мають гнучке стебло, бо коренями прикріплені до дна водойми, а листки й квітки плавають на її поверхні (латаття біле, глечики жовті, ряска);

• листки деяких водяних рослин нагадують стрічки для збільшення поверхні вбирання з води кисню та поживних речовин (водорості).

Ч. Р. Дарвін у праці «Подорож натураліста навколо світу на кораблі “Бігль”» так описував значення бурої водорості макроцистіс: «Ці величезні підводні ліси південної півкулі я можу порівняти лише з наземними лісами тропічних областей». Поясніть адаптації бурих водоростей, що дозволили їм стати однією з панівних груп океанів й морів.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Самостійна робота з ілюстрацією «Адаптованість гідробіонтів»
Вправа «Назви тварину за описом»

це організми, прикріплені до дна водойми, занурені в субстрат дна або ж які переміщуються по ньому (бентос);
організми, які оселяються на різних субстратах товщі води й покривають поверхні гідроспоруд, кораблів тощо (перифітон);
організми, які не здатні протистояти течіям (планктон);
мешканці межі водного і наземно-повітряного середовища, які населяють поверхню плівки води (нейстон);
організми, які активно рухаються й не залежать від течії (нектон).

V. Рефлексія

- сьогодні на уроці я дізнався ….

- на уроці мені сподобалося…

VІ. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §9 підручника, пит. ст.33 усно
Скласти кросворд за представниками гідробіонтів.

УРОК 9

Тема: Основні середовища існування та адаптації до них організмів: наземно - повітряне середовище

Мета:

освітня: розглянути умови існування організмів у наземно-повітряному середовищі, проаналізувати пристосування, які виникають у цьому середовищі;

розвивальна: розвивати вміння аналізувати інформацію й виділяти головне;

виховна: виховувати бережливе ставлення до живих організмів і природи в цілому.

Обладнання: підручник, зошит, картки

Тип уроку: засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент

Зосередьтеся, погляньте один на одного, посміхніться один одному, мені. Будьте доброзичливими, допомагайте, підказуйте.

II. Перевірка домашнього завдання

Бесіда за запитаннями

Учитель: На минулому уроці ми з вами розглянули тему «Вода і тепло в житті організмів. Періодичні зміни умов середовища»

Яке значення має вода для живих організмів?

(Вода необхідна всім організмам. Вона входить до складу клітин, в організмах вона розчиняє поживні речовини і транспортує їх до всіх органів. А для багатьох організмів вода – середовище життя)

Яке значення має тепло для тварин і рослин?

(Тепло є важливим чинником поширення організмів на Землі. На полюсах планети, де тепла мало і панують низькі температури, живих істот майже немає. З наближенням до екватора температура підвищується і кількість живих істот зростає)

Наведіть приклади пристосувань рослин в умовах недостатнього зволоження?
Як тварини пристосовуються до умов недостатнього зволоження?
Які пристосування рослин і тварин до умов високих та низьких температур вам відомі?
Як тварини та рослини пристосовуються до чергування дня і ночі?

Для живої природи України особливе значення мають сезонні зміни, пов’язані зі змінами пір року. Особливо важкими для рослин і тварин є зимові холоди.

Як тварини і рослини пристосовуються до змін пір року:

Навіщо дерева восени скидають листя?
Чому багато птахів відлітають восени на південь?
Які ви знаєте пристосування у живих організмів до змін пір року?

ІII. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Тема на дошці закрита. Учитель розміщує на дошці малюнки організмів, які існують у певному середовищі ( наземно-повітряному середовищі). Пропонує учням розглянути їх. Ставить до учнів запитання.

Що таке середовище існування організмів? (Усе,що оточує організм і впливає на нього)
Які визнаєте середовища існування організмів?
Подивіться на малюнки і скажіть, в якому середовищі існують організми, що зображені на малюнках?

Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.(тему записати у зошит) Учитель: Давайте разом визначимо очікувані результати нашого уроку: - розглянути умови існування організмів у наземно-повітряному середовищі; - проаналізувати пристосування, які виникають у живих організмів у цьому середовищі;

А епіграфом до нашого уроку будуть слова Цицерона «Немає нічого більш впорядкованого, ніж природа. Творіння природи досконаліше творінь мистецтва»

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель: Живі організми населяють різні середовища життя: наземно – повітряне, водне, ґрунтове. Найрізноманітнішим за своїми умовами є наземно- повітряне середовище.

Умови існування організмів у наземно- повітряному середовищі.

Які чинники неживої природи ви знаєте? (вода, температура, повітря, світло).

У наземно- повітряному середовищі провідну роль серед чинників неживої природи відіграє освітленість, температура, вологість,газовий склад повітря). На відкритій місцевості, у дуплі чи печері кожного мешканця наземно- повітряного середовища оточує повітря. Кількість кисню і кисню у наземно- повітряному середовищі достатня, але буває відчутною нестача води. Особливо це відчувають мешканці посушливих районів планети. Характерною ознакою наземно- повітряного середовища є зміни температури. У нашій країні вони спостерігаються кожної пори року і впродовж доби.

Робота в групах (по рядам)

1 ряд - Життя рослин і тварин у наземно- повітряному середовищі.

2 ряд – Про тих,хто бігає, стрибає і повзає.

3 ряд - Народжені літати.

Фізкультхвилинка

Трава - низенька-низенька,

Дерева - високі-високі,

Вітер дерева колише, гойдає,

То вправо, то вліво,

То вниз пригинає.

Птахи летять, відлітають,

А учні тихенько за парти сідають

І природознавство вивчають.

Умови наземно-повітряного середовища. Пристосування тварин Пристосування рослин

Учні заздалегідь готували повідомлення. Кожна група розповідає, кожен учень заповнює відповідні колонки у картках, що у них на партах

	Пристосування	Приклади організмів
Пустеля
Тропічний ліс
Північний ліс

1-ша група. Пристосування організмів до життя в пустелі.

Більшість тварин, що мешкають у пустелях,- це членистоногі (комахи, павуки, скорпіони) та рептилії. Набагато рідше зустрічаються ссавці та птахи. У тварин, що живуть у пустелях, добре розвинений слух, зір та спритність у рухах (наприклад, тушканчики стрибають по піску, відштовхуючись довгими задніми кінцівками). Верблюди мають широкі ступні для того, щоб не загрузнути в піску. Більшість пустельних змій повзають боком: звиваються діагонально напряму руху, торкаючись піску тільки двома точками тіла і залишаючи за собою два паралельні ряди слідів, тому що вони бояться повзати по розжареному піску. У багатьох ящірок, які мешкають у пустелях, як і у змій, відсутні ноги. А деякі ящірки бігають по гарячому піску так швидко, що торкаються його тільки протягом лічених секунд. Яскравою ознакою як пустельних хижаків, так і їхніх жертв є маскування. У багатьох пустельних змій очі й ніздрі розташовані на голові зовсім поряд, тому на здобич вони можуть чекати, повністю зарившись у пісок. Переважна більшість мешканців пустелі мають пісочне забарвлення, щоб не виділятися на тлі піску.Вдень у пустелі стоїть нестерпна спека, під час якої більшість тварин, якби вони не мали пристосувань, змогли б прожити не більше ніж декілька годин. Деякі тварини ховаються у своїх підземних схованках і виходять зі своїх укриттів тільки вночі, коли температура спадає. Комахи, павуки, скорпіони і деякі плазуни відбивають пекучі сонячні промені поверхнею власного тіла. Шакали та койоти охолоджуються за допомогою швидкого дихання, коли з їхніх язиків під впливом гарячого повітря випаровується слина. Як і багато тварин, що живуть у холодних регіонах і несприятливу пору року - зиму - проводять у сплячці, багато мешканців пустель у посушливу пору впадає в стан заціпеніння. Окремі тварини впадають у сплячку тільки під час найбільш спекотного літнього періоду, а пустельні черепахи в цьому стані проводять більшу частину свого довгого життя. Деякі види пустельних рослин є ефемерами. Це означає, що вони здатні перечекати багаторічну засуху, а після випадання дощу прокинутися зі сплячки і розцвісти. Засуху здатні пережити також ікринки риб, що мешкають тут, яйця ракоподібних і комах. Деякі з них залишаються живими в місцях калюж та озер, і як тільки-но випаде дощ, із них одразу ж розвиваються личинки (інколи навіть через 50 років). У пустелях організми постійно відчувають брак води, у деяких із них опади трапляються лише раз на рік, проте іноді з довколишніх гір додолу спускаються цілі потоки води. Зазвичай мешканці пустель п’ють дуже рідко або не п’ють взагалі.Пережити різкий недолік вологи рослинам допомагають деякі пристосування, що перешкоджають випаровуванню: сильно зменшена площа листків та їх опушення, плівка на поверхні листя великої товщини (кутикула, яка є повністю водонепроникною).

2-га група. Пристосування організмів до життя у тропічних лісах.

До тропічних тварин належать як грізні хижаки, такі як пума, так і зовсім беззахисні гризуни та ящірки. У тропічних лісах багато яскравих папуг та гігантських метеликів, на листі рослин можна зустріти величезних павуків, на ліанах гойдаються мавпи, а на гілках дерев лежать великі представники родини Котячі.Усі вони пристосовані до життя в таких достатньо спекотних і дуже вологих умовах. Хижі ссавці мають гнучке тіло та кігті, щоб пересуватись по гілках дерев. Мавпи мають чіпкі хвости та кінцівки, які допомагають їм перелітати з одного дерева на інше. У тропічних лісах завжди тепло, тому комахи та інші безхребетні набувають величезних розмірів. Наземних травоїдних тварин у тропічних лісах майже не буває, тому що густі зарості дерев не дають можливості рости трав’янистим рослинам. Тут не буває тварин із великими рогами, бо вони заважали б їм пересуватись. Більшість тварин у тропічному лісі літають або повзають. Майже у всіх мешканців тропіків дуже добре розвинені органи зору або слуху. У птахів, що літають у верхніх частинах лісу, крила зазвичай короткі та широкі, а в тих, що живляться нектаром,- вузькі. У тропічних лісах ростуть дерева з порожнистими гілками, у яких мешкають мурахи. Висока волога повітря дозволяє червам, жабам та іншим тваринам існувати навіть далеко від води. Для багатьох мешканців тропіків характерне маскування (зазвичай маскуються під листя). Деякі тварини, навпаки, дуже яскраво забарвлені, так вони попереджають про небезпеку (зазвичай вони дуже отруйні). Серед рослин, окрім ліан, які розселяються навколо дерев, тримаючись за їх гілки та стовбури, є рослини-епіфіти. Це будь-які рослини, які поселяються на інших (головним чином на гілках або стовбурі) та при цьому отримують поживні речовини з навколишнього середовища, а не із субстрату, на якому живуть. Епіфіти мають пристосування для прикріплення та вловлювання води та поживних речовин із повітря.

3-тя група. Пристосування організмів до життя в північних лісах.

На Північному полюсі (як і на Південному) тварини, як і рослини, не зустрічаються. Проте в північних лісах їх достатньо. Як же їм вдалося пристосуватись до таких суворих умов - постійного холоду?Тут зустрічаються білки, вовки, ведмеді, горностаї, зайці, кабани, куниці, лисиці, лосі, рисі. Влітку також можна побачити земноводних та рептилій (вужів, жаб, тритонів тощо), які виходять зі стану заціпеніння. Більшість птахів, які мешкають у таких умовах, харчуються рослинною їжею (зазвичай насінням і плодами рослин, горіхами). Більшість тварин мають тепле хутро та достатній шар підшкірного жиру, який допомагає їм утримувати тепло. Деякі ссавці впадають у сплячку (наприклад, ведмідь). Готуються до зимівлі (облаштовують домівки, запасають їжу). Мають тварини і пристосування до пересування у снігах. Наприклад, вовк при ходьбі спирається лише на пальці, тому й не провалюється у сніг. Подушечки навколо пальців оточені жорсткою шкірою, яка дозволяє їм пересуватись навіть заледенілими поверхнями. Горностай під час пересування іноді просто занурюється у сніг. Деякі з тварин змінюють забарвлення під час линьки на зимовий та літній періоди (такі як заєць та песець). Серед рослин переважають вічнозелені хвойні дерева, які мають видозмінене листя — хвою. Хвоя може мати вигляд лусочок або гілочок. Вона допомагає рослинам не випаровувати зайвої вологи, яку корінню дуже важко видобувати з ґрунту в умовах його промерзання. Квіткові ж рослини скидають листя на холодний період часу.

V. Закріплення матеріалу

Гра «Так чи ні»

1. У наземно - повітряному середовищі достатня кількіть світла і повітря.

2. Крила допомають білці - летягі переміщуватися в повітрі.

3. Передні кінцівки зайця сильніші й довші за задні.

4. Запахи погано поширюються в повітрі.

5 . Рослини з наземно-повітряного середовища отримують сонячне світло й воду, мінеральні речовини.

6. Тварини з великою масою не здатні до польоту.

7. Серед звірів тільки кажани мають крила і здатні до активного польоту.

8. Наземні тварини спілкуються, посилаючи звукові сигнали

Повернемося до очікуваних результатів кроку. Чи справдилися вони?

1. Які умови існування організмів у наземно-повітряному середовищі; 2. Які пристосування виникають у живих організмів у цьому середовищі;

VІ. Підсумок уроку

1. Умови наземно-повітряного середовища досить різноманітні. Провідну роль серед чинників неживої природи тут відіграє освітленість, температура, вологість, газовий склад повітря.

2. Завдяки сприятливим умовам у наземно-повітряному середовищі світ його мешканців різноманітний і різні способи пристосування до умов існування.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати §42

Підготувати інформацію про пристосування організмів до життя у водному середовищі.

УРОК 10-11

Тема: Основні середовища існування та адаптації до них : грунтове

Мета:

освітня: поглибити знання про адаптації живих організмів,пристосування до життя у ґрунті ;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення пристосування організмів до грантового середовища існування ;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження видового біорізноманіття біогеоценозів.

Обладнання і матеріали: зображення, ілюстрації, таблиці,що демонструють пристосування до ґрунтового середовища існування; підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: ґрунтове середовище існування, едафобіонти.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Перевірка домашнього завдання в зошитах
Бесіда за питаннями:

Що таке терморегуляція?
Назвіть способи терморегуляції організмів.
Поясніть терміни та наведіть приклади – пойкілотермія, гомойотермія.
Як формулюється правило Бергмана?
У чому полягає суть правила Аллена?

Прийом «Проблемне питання» Чому у ґрунті різноманітність живого, в порівнянні з іншими середовищами існування, невелика?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) - видатний учений-природодослідник, автор першої у світі наукової класифікації ґрунтів, засновник ґрунтознавства. Вперше дав визначення ґрунту як верхнього родючого шару Землі, створеного сумісною взаємодією всіх компонентів природи. Довів, що ґрунт - не гірська порода, а цілком самостійне тіло природи.

Що представляє собою ґрунтове середовище існування, які його особливості? (самостійна робота учнів з підручником ст.42)

ҐРУНТОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.

За В. І. Вернадським( учень В. В. Докучаєва), ґрунт - це особливе біокосне тіло, що складається одночасно з біологічних (живих) і косних (неживих) тіл - мінералів, води, повітря, органічних решток.

Умови життя в грунтовому середовищі:

особливі . По-перше, це середовище найщільніше з усіх відомих. По-друге, у нього проникає мало світла (його майже немає). По-третє, небагато кисню. Як бачиш, такі умови не зовсім сприятливі для рослин і тварин. Та попри це ґрунтове середовище населене різноманітними організмами, бо в ньому достатньо води, а коливання температури в різні пори року не такі різкі, як у наземно-повітряному. Також у ґрунті є неорганічні й органічні речовини, запас яких поповнюється завдяки відмерлим решткам рослин і тварин.

Ще однією особливістю ґрунтового середовища є наявність речовин у різних агрегатних станах. Часточки ґрунту містять речовини в твердому стані, є рідка вода і газувате повітря.

Отже, ґрунтове середовище навіть за істотної неоднорідності екологічних умов є достатньо стабільним середовищем існування для організмів.

Ґрунтове середовище заселене нерівномірно: найбільше організмів мешкає у верхньому шарі ґрунту. З глибиною кількість мешканців ґрунту зменшується.

Порівняймо з поширенням організмів у водному середовищі. (відповіді учнів)

Як називаються мешканці ґрунту?

Едафобіонти (від грец. едафон - ґрунт), або геобіонти, - мешканці ґрунтового середовища існування.

У ґрунті мешкають різноманітні організми. Найбільше в ньому мікроскопічних організмів - бактерій, одноклітинних водоростей, грибів і тварин. Бактерії та гриби ґрунту розкладають відмерлі рештки організмів до неорганічних речовин. Ці речовини розчиняються у ґрунтовій воді і поглинаються рослинами.

Ґрунт пронизують корені рослин, для яких він є опорою, джерелом води і неорганічних речовин. Грибниці грибів теж розташовані у ґрунті. У ґрунті живуть різноманітні комахи, черви, звірі та інші тварини.

Для мешканців ґрунту існує небезпека бути пошкодженими частинками ґрунту. Як їм вдається цього уникнути?

Уникнути цього мурашкам і деяким жукам допомагають міцні покриви тіла, а різноманітним черв’якам - слиз, яким вкрите тіло тварини.

Ґрунтове середовище має більшу щільність, ніж наземно-повітряне і водне. Це певним чином ускладнює переміщення тварин ґрунту. Як вони пристосовуються до руху в ґрунтовому середовищі?

Дощовий черв’як, багатоніжки, личинка травневого хруща завдяки гнучкому тілу просуваються між частинками ґрунту. Інші, наприклад кріт і комаха вовчок, риють ходи. Їхні кінцівки, пристосовані до риття, називають риючими. Ходи прокладає сліпак. Великими передніми зубами він не риє, а вигризає ґрунт.

У ґрунтове середовище життя організмів проникає мало світла, тому мешканці ґрунту мають маленькі очі або вони взагалі позбавлені органів зору, як дощовий черв’як, сліпак, личинки комах. Орієнтуватися цим організмам допомагають органи дотику і нюху.

Температура ґрунтового середовища більш стала, ніж наземно-повітряного і водного. Тому його обирають для зимівлі деякі тварини. Наприклад, ящірки та змії зимують у тріщинах ґрунту і ходах, зроблених кротами. З настанням холодів виноградний слимак заривається в ґрунт на глибину 30-40 см, щільно затуляє свою черепашку і впадає у стан заціпеніння. Тварини ґрунту на зиму переміщуються у глибші шари. Наприклад, дощовий черв’як зимує на глибині до 1,5 метра.

Мешканці ґрунтового середовища не лише пристосовуються до умов існування, а й впливають на нього. Прокладаючи ходи, тварини перемішують і розпушують ґрунт. Так вони сприяють насиченню ґрунту повітрям, проникненню води. У результаті життєдіяльності багатьох ґрунтових тварин утворюються різноманітні речовини, які змінюють склад ґрунту.

Це цікаво!

Для багатьох тварин ґрунт стає притулком на холодні зимові місяці. Ближче до поверхні ґрунту влаштовуються комахи та їхні личинки. У норах зимують гадюки, вужі, ящірки, жаби. На глибині 1,5-2 метри ґрунт майже не промерзає. Тут переживають зиму дощові черв’яки і кроти. Також у ґрунті зимують корені й насіння рослин.

Деякі організми, які зимують у ґрунті, можуть загинути, якщо ґрунт дуже промерзне. Запобігти промерзанню ґрунту і зберегти його тепло допомагає сніговий покрив, його порівнюють з теплою ковдрою. Чим товщий шар снігу, тим менше промерзає ґрунт Це пов’язано з тим, що сніг пухкий, в ньому багато повітря, яке, як відомо, погано проводить тепло. А ґрунт добре утримує тепло і повільно охолоджується. Так сніг допомагає ґрунту зберігати тепло.

Отже, ґрунтовому середовищу властива висока щільність, у ньому достатньо води, неорганічних і органічних речовин, коливання температури незначні, проте недостатня кількість світла і кисню. До таких умов пристосовані різноманітні мешканці ґрунтового середовища - едафобіонти.

Вони, прокладаючи ходи в ґрунті, розпушують його, а завдяки бактеріям і дощовим черв’якам ґрунт поповнюється органічними речовинами.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

1.Самостійна робота учнів.(ст.44) Заповніть таблицю: різноманітність едафобіонтів.

Назва едафобіонтів	Приклади організмів	Біологічна роль
Мікробіонти
Мікобіонти
Фітобіонти
Зообіонти

2.Бесіда за питаннями:

Які пристосування до життя в ґрунті є у постійних її мешканців, наприклад у крота і капустянки?
Яке значення має ґрунт в житті її тимчасових мешканців, наприклад в житті ховрахів і кроликів?
Які пристосування до нестачі вологи в ґрунті розвинулися у рослин?

VІ. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §12 підручника, пит. ст.45 усно
Підготувати повідомлення про симбіотичні організми.

УРОК 12

Тема: Способи терморегуляції організмів

Мета:

освітня: поглибити знання про адаптації живих організмів,пристосування до наземно - повітряного середовища існування ;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення способів регуляції температури організмів, які живуть у наземно – повітряному середовищі існування;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження видового біорізноманіття наземних екосистем.

Обладнання і матеріали: зображення, ілюстрації, таблиці,що демонструють способи терморегуляції організмів; підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: терморегуляція, пойкілотермія, гомойотермія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Перевірка складених вдома тестів формату ЗНО;
Вправа «Вірю – не вірю»

Організми, які населяють наземно – повітряне середовище називаються гідробіонтами. (-)
Анаероби живуть у безкисневому середовищі. (+)
До аеробів відносять більшість грибів, рослин і тварин. (+)
Термофіли живуть в умовах низьких температур. (-)
До термофілів відносять тварин пустель, тропічних птахів, ціанобактерій гарячих джерел. (+)
Кріофіти спеціалізовані до життя в умовах помірних температур. (-)
Гігрофіли пристосовані до життя в умовах низької вологості. (-)

До гігрофілів відносять мокриць, дощових червів. (+)
Ксерофіли пристосовані до місць існування зі зниженою вологістю. (+)
Гомойотермність – одне із пристосувань організмів до наземно – повітряного середовища. (+)

Прийом «Проблемне питання» Як відбувається регуляція температури тіла?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Терморегуляція – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.

Найкраще та найстабільніше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підтримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Основні способи терморегуляції:

(самостійна робота учнів з матеріалом підручника с.38)

Етологічна терморегуляція (зміна пози, активний пошук сприятливих місць);
Фізична терморегуляція (конвекція, випаровування, теплообмін, випромінювання);
Хімічна терморегуляція (виділення тепла під час м’язового тремтіння, теплоутворення в клітинах жирової тканини).

Температурні пристосування є необхідною умовою існування живих істот через несприятливий вплив низьких і високих температур на біохімічні процеси. Так, за низької температури хімічні реакції сповільнюються, їхня швидкість стає недостатньою для забезпечення потреб організму. А за температури нижче нуля кристалики льоду, що утворюються в клітинних розчинах, розривають мембрани й спричиняють загибель клітин. Висока ж температура розбалансовує процеси обміну речовин: одні починають відбуватися настільки швидко, що інші не встигають забезпечувати їх реагентами чи утилізувати продукти. При подальшому нагріванні білки втрачають природну структуру (денатурують), а разом із нею і функції. Щоб уникнути цих явищ, організми намагаються підтримувати температуру свого тіла у відповідному діапазоні.

Температуру тіла організму визначає його тепловий баланс: співвідношення кількостей отриманої і втраченої теплової енергії. Основними джерелами теплоти для організму є надходження енергії від більш нагрітих об'єктів (переважно Сонця, повітря й води) і вироблення в організмі. Теплота в тілі всіх істот виробляється як побічний продукт процесів окиснення й розщеплення АТФ. Тому чим активніший метаболізм організму, тим більше теплової енергії в ньому утворюватиметься. Загалом терморегуляція може здійснюватися двома принциповими механізмами: зміною інтенсивності теплоотримання чи регуляцією своїх тепловитрат. І організми користуються обома.

(самостійна робота учнів з матеріалом підручника с.39, заповнення схеми)

Механізми терморегуляції

? ?

(визначення) (визначення)

(приклади організмів) (приклади організмів )

Параметри тіла тварин залежать від температурних умов, у яких вони живуть

Для теплокровних тварин (птахів і ссавців) існує залежність між розмірами тіла й температурою середовища.

Правило німецького еколога Карла Бергмана (1847р.)
Правило американського зоолога Джоеля Аллена (1877 р.)

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Самостійна робота з таблицею. Особливості терморегуляції різних груп організмів.

V. Рефлексія

- сьогодні на уроці я дізнався ….

- на уроці мені сподобалося…

VІ. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §11 підручника, пит. ст.41 усно

УРОК 13

Тема : Симбіоз та його форми

Мета:

освітня: сформувати поняття про симбіоз

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення

виховна: виховувати розуміння значення симбіозу до умов середовища для збереження видового біорізноманіття наземних екосистем.

Тип уроку:	Комбінований урок
Методи навчання:	Словесні: пояснення, розповідь з елементами бесіди. Наочні: ілюстрація, відеофрагменти.
Література:	Біологія і екологія: 11кл.: Підруч: для загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам`янець – Подільський: Абетка, 2019. - 256 с.
Обладнання:	Схеми, ілюстрації в підручнику, презентація, відеофрагменти.
Основні поняття і терміни:	Симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, паразитизм.

Хід уроку:

І Організаційна частина

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класної кімнати та учнів до уроку. Перевірка присутніх.

Епіграф до уроку:

Все існуюче в природі, тією чи іншою мірою, є симбіозом.

О. Марков

ІІ Актуалізація опорних знань

Питання для бесіди

Що таке терморегуляція?
Які існують способи терморегуляції?
Що таке гомойотермія?
Наведіть приклади пойкілотермії.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності

Біологія + Медицина. Чайний гриб

Батьківщиною чайного гриба вважають Цейлон, звідки він потрапив до Індії, а потім до Китаю. В Китаї його називали еліксиром здоров'я та безсмертя. Про східне походження чайного гриба свідчить і інша його назва - комбуча. Сучасна медицина визнає корисні властивості чайного гриба і рекомендує вживання його настою для профілактики деяких захворювань. Які організми утворюють чайний гриб? Яке значення різних форм симбіозу для біорізноманіття?

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:

Яка роль симбіозу в еволюції?

ІV Вивчення нового матеріалу

Вступна розповідь вчителя з елементами бесіди

Генріх Антон Де Барі (1831-1888) - німецький ботанік і мікробіолог, один із засновників мікології. Учений дослідив життєві цикли багатьох видів грибів, відкрив запліднення у грибів, створив першу філогенетичну класифікацію грибів. Увів у науку в 1879 р. поняття «симбіоз» і «мутуалізм» (на прикладі лишайників). А. де Барі вказував, що «серед багатьох чинників взаємовпливи організмів різних видів мають особливе значення».

У чому суть сучасних наукових уявлень про симбіоз?

Згідно з усталеними уявленнями під симбіозом (від грец. симбіозис - співжиття) розуміють явище закономірного співжиття організмів різних систематичних груп. У сучасній екології поняття симбіозу поглиблюється й розширюється. Симбіотичними можуть бути відносини неклітинних форм життя з клітинними організмами, неспоріднених клітин у межах організму, між організмами одного виду, між організмами різних видів у межах екосистеми тощо. Симбіотичні взаємність і кооперація настільки поширені в живій природі, що розглядаються як один із законів життя. Через те в екології симбіоз вивчають не лише в екологічному аспекті, а й у біохімічному, популяційному, еволюційному та ін.

Прояви симбіозу можна відшукати на усіх рівнях життя, в усіх групах організмів. Так, під час утворення бактеріоризи у бульбочках бобових з'являється червоний ферумовмісний білок - леггемоглобін. Молекули цього глікопротеїну складаються з гему, що синтезується бактеріями, та глобіну, утвореного клітинами рослини. Класичним прикладом симбіозу на організмовому рівні є лишайники. Прояви симбіозу на біогеоценозному рівні пов'язують з екосистемами коралових рифів, які можуть існувати лише завдяки взаємовигідному співіснуванню коралових поліпів з одноклітинними водоростями - зооксантелами. Основою екосистем чорних курців також є симбіотичні відносини вестиментифер із хемотрофними бактеріями.

Вестиментифери - симбіотичні організми

гідротермальних екосистем

Симбіоз - це особлива стратегія адаптацій живого до середовища існування, що досягається через об'єднання різних організмів для поліпшення живлення, дихання, розмноження, поширення, оселення, побудови гнізд чи схованок, захисту від ворогів тощо. Адаптивна цінність симбіозу визначається тим, що співіснування біосистем підвищує загальну адаптованість до середовища існування завдяки використанню особливостей, що вже існували до цього. Окремий організм не володіє комплексом найкращих адаптацій до всіх екологічних чинників. Наприклад, квіткові рослини завдяки фотосинтезу забезпечують ефективне автотрофне живлення, але не здатні до локомоції, тому не можуть поширювати насіння на великі відстані.

Симбіоз розглядають як багатокомпонентну систему, в якій є один домінантний симбіонт і декілька асоціативних. Наприклад, лишайники окрім гриба та одноклітинних зелених водоростей містять ще ціанобактерії, які здійснюють азотофіксацію. А фотосимбіотична система «азола - анабена» містить водну папороть азолу папоротеподібну (Azolla filiculoides), ціанобактерії виду анабена папоротникова (Anabaena azollae) та бактерії роду артробактер.

Розвиваються уявлення й про те, що симбіоз є надорганізмовою системою, в якій можуть відбуватися переходи від однієї форми симбіозу до іншої. Наприклад, бульбочкові бактерії з мутуалістичних можуть перетворюватися на паразитичні. У деяких випадках організми, що традиційно належать до коменсалів, можуть стати патогенними. Прикладом є кишкова паличка (Escherichia coli), яка живе в кишечнику людини як коменсал, але за певних умов стає паразитом.

Симбіоз сприяє збільшенню біорізноманіття, оскільки внаслідок тісного взаємозв'язку може формуватися новий організм з новими властивостями (наприклад, ліхенізовані гриби). Інколи завдяки симбіотичним відносинам життя організмів стає можливим в умовах, що є непридатними для самостійного існування (наприклад, вестиментифери).

ÐÐ°ÑÑÐ¸Ð½ÐºÐ¸ Ð¿Ð¾ Ð·Ð°Ð¿ÑÐ¾ÑÑ ÑÐ¸Ð¼Ð±ÑÐ¾Ð· ÑÑÐµÐ¼Ð¸ Отже, СИМБІОЗ у сучасному розумінні є не лише способом організації взаємовідносин, а й стратегією кооперативної адаптації неспоріднених біосистем у стабільну симбіотичну систему з наявними стійкими обов'язковими зв'язками.

Які основні форми симбіозу?

Сучасні дослідження розкрили надзвичайно різноманітний характер симбіотичних відносин: мутуалістичні взаємовигідні й паразитичні зі шкідливим впливом, обов'язкові облігатні (виникає залежність між симбіонтами, поза якою самостійне існування неможливе) й необов'язкові факультативні (кожний із симбіонтів за відсутності іншого може жити самостійно), контактні й дистантні, внутрішні ендосимбіотичні (у клітинах або всередині організмів) і зовнішні ектосимбіотичні (на поверхні тіла організмів).

За характером взаємодії розрізняють такі основні форми симбіозу:

мутуалізм коменсалізм паразитизм

Приклади мутуалізму: 1 - краби-боксери з актиніями в клешнях; 2 - мурахи й попелиці

Мутуалізм - форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та обов'язковим для обох симбіонтів. Класичним прикладом є відносини раків-самітників з актиніями. Рак перебуває під захистом жалких клітин актинії, а його активність допомагає актинії добувати їжу. Ілюстрацією мутуалізму також є бактеріориза між азотофіксуючими актинобактеріями й коренями вільхи, мікориза орхідей з грибами, співіснування термітів, джгутикових і бактерій, квіткових рослин з комахами-запилювачами, взаємозв'язок між саламандрою амбістомою плямистою і зеленою водорістю яйцелюбою амбістомовою та ін.

Коменсалізм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування, не завдаючи шкоди іншому. Ця форма симбіозу об'єднує взаємодії, під час яких коменсал може отримувати від організму-хазяїна не тільки їжу (акули й рибки-лоцмани), а й захист від ворогів (риби-клоуни й актинії), домівку (птахи-дуплогніздники й старі дерева), використовувати його як транспортний засіб (риби-прилипали й черепахи) або опору (епіфітні папороті й дерева). Коменсалізм може проявлятися у формах квартиранства (наприклад, відкладання гірчаком ікри в черепашку беззубки річкової) або нахлібництва (наприклад, жуки, які живуть у мурашнику і виманюють їжу в мурашок) та ін.

Приклади коменсалізму: 1 - папороті й дерева; 2 - акули й риби-лоцмани

Паразитизм - форма симбіозу, за якої один з симбіонтів отримує користь від сумісного існування і завдає шкоди іншому. Наприклад, фітофтора на картоплі, людська аскарида в тонкому кишечнику людини.

Отже, основними формами симбіозу є мутуалізм, коменсалізм і паразитизм.

Яка роль симбіозу в еволюції?

Робота з підручником (с. 48). Вправа «Навчаючи вчусь» (учні самостійно читають текст у підручнику «Яка роль симбіозу в еволюції?», потім учень який найкраще зрозумів прочитане, пояснює матеріал своїм однокласникам, вчитель за потреби коригує почуте).

Симбіоз - це не лише тип відносин між організмами і стратегія адаптацій, а й важливий магістральний шлях біологічної еволюції. Тривале співіснування простих клітин або організмів привело до виникнення складніших й адаптованіших біосистем. Так, завдяки ендосимбіозу первісних клітин з аеробними бактеріями й ціанобактеріями з'явилися еукаріотичні клітини. Завдяки первинному симбіозу ціанобактерій з еукаріотичними клітинами виникли глаукофітові й червоні водорості та зелені рослини, яких об'єднують у сучасній системі еукаріотів у групу Архепластиди. Вторинний симбіоз еукаріотичних клітин з одноклітинними зеленими вооростями привів до виникнення евгленозой. Вихід рослин на суходіл не зміг би відбутися, як стверджують науковці, без симбіозу рослин з грибами. Стрімке завоювання квітковими рослинами планети та їхнє надзвичайне розмаїття значною мірою зумовлено симбіозом з комахами. Приваблюючи комах нектаром і використовуючи їх як запилювачів, квіткові рослини різко збільшили ефективність запилення, а кооперація з квітковими сформувала в процесі коеволюції метеликів, бджіл, джмелів і т. д.

Отже, симбіоз є магістральним шляхом прогресивної еволюції органічного світу та збільшення біорізноманіття планети.

V Узагальнення та систематизація знань

Заповнення разом з учнями таблиці. Форми симбіозу

Використайте умовні позначення («+» - користь для організмів, «-» - шкода для організмів; «0» - ні користі, ні шкоди) та визначте форму симбіозу в названих парах організмів:

А - мутуалізм: ...

Б - коменсалізм: ...

В - паразитизм: ...

Прояв симбіозу	Характер зв'язків
1. Інфузорії у шлунку жуйних
2. Орхідеї на гілках дерев
3. Джгутикові в кишечнику термітів
4. Гострики в кишечнику людини
5. Рак-самітник й актинії
6. Вусоногі раки на китах
7. Амеба кишкова в людини
8. Сажкові гриби на кукурудзі
9. Вірус сказу й лисиці

VІ Підбиття підсумків уроку

«Незакінчене речення». Продовжити речення: На сьогоднішньому уроці ….

VІІ Повідомлення домашнього завдання

Прочитати §13. Скласти кросворд з ключовим словом «Симбіоз».

УРОК 14

Тема: Організм як середовище мешкання

Мета:

освітня: сформувати поняття про організм як середовище мешкання

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити, спостерігати, співставляти

виховна: виховувати бережливе ставлення до живих організмів

Тип уроку:	Комбінований урок
Методи навчання:	Словесні: пояснення, розповідь з елементами бесіди. Наочні: ілюстрація, відеофрагменти.
Література:	Біологія і екологія: 11кл.: Підруч: для загальноосвіт. навч. закл./ В. І. Соболь. – Кам`янець – Подільський: Абетка, 2019. - 256 с.
Обладнання:	Схеми, ілюстрації в підручнику, презентація, відеофрагменти.
Основні поняття і терміни:	Гостальне середовище, онтобіонти.

Хід уроку:

І Організаційна частина

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класної кімнати та учнів до уроку. Перевірка присутніх.

Епіграф до уроку:

Що складніший організм, то різноманітніші умови існування для його співмешканців.

З підручника екології

ІІ Актуалізація опорних знань

Питання для бесіди

Що таке симбіоз? 2. Наведіть приклади симбіотичних відносин. 3. Що таке мутуалізм? 4. Наведіть приклади мутуалізму. 5. Що таке коменсалізм? 6. Наведіть приклади коменсалізму. 7. У чому суть сучасних наукових уявлень про симбіоз? 8. Які основні форми симбіозу? 9. Яка роль симбіозу в еволюції? 10. Яке значення різних форм симбіозу для біорізноманіття планети?

ІІІ Мотивація навчальної діяльності

У Джонатана Свіфта (1667-1745), автора всесвітньо відомих творів про Гуллівера, є такі рядки:

Під мікроскопом він відкрив, що на блосі живе й її кусає блішка;

На блішці ж тій існує блошеня - манюня,

У блошеня ж встромляє зуб сердито блошиненя...

І так ad infinitum, тобто без кінця.

Які ж особливості організмів як середовища життя для інших організмів?

ІV Вивчення нового матеріалу

Вступна розповідь вчителя з елементами бесіди

План

Особливості гостального середовища існування.
Відносини між мешканцями гостального середовища життя.
Своєрідність адаптацій організмів гостального середовища існування.

Що вирізняє гостальне середовище існування?

ГОСТАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ (від англ. host - господар) - це біотичне середовище існування, пов'язане з ресурсами живого організму. Особливості організмів як середовища існування визначаються їхньою будовою, процесами життєдіяльності та поведінкою. І що складнішою є організація організмів-хазяїв, то більш різноманітними є умови існування для співмешканців.

Організм як середовище існування має низку переваг перед іншими середовищами життя: стабільність водного режиму, сталість сольового складу, велика кількість їжі, захищеність мешканців, відсутність температурних перепадів. Водночас гостальне середовище життя має й певні недоліки для його мешканців: обмеженість життєвого простору, незначний вміст кисню, нестача світла, наявність захисних бар'єрів та ін.

Лімітуючими чинниками в гостальному середовищі є біотичні впливи з боку організму хазяїна. У випадку сумісного проживання співмешканців декількох чи багатьох видів обмежувальні впливи можуть мати ресурси середовища або антибіотичні відносини.

Отже, гостальне середовище є специфічним біотичним середовищем із своїми перевагами й недоліками для його мешканців.

Як організовані відносини між мешканцями гостального середовища життя?

Онтобіонти - мешканці гостального середовища життя. Віруси, одно- та багатоклітинні організми мають своїх численних внутрішніх або зовнішніх мешканців. Наприклад, організм людини є середовищем життя для вірусів, бактерій, архей, грибів й тварин, серед яких наявні мутуалісти, коменсали та паразити зі своїми складними симбіотичними й антибіотичними відносинами. Онтобіонти освоїли усі рівні організації живих істот від молекулярного до біосферного, від вірусів до ссавців. Їм стали доступними майже всі структурні елементи будови живого організму - клітини, тканини й органи. Серед них наявні й внутрішньоклітинні мешканці, частина яких може жити навіть в ядрі або мітохондріях.

Для онтобіонтів організм хазяїна є середовищем першого порядку, а зовнішнє середовище - вторинним. Усі впливи довкілля мають значення для онтобіонтів лише в тому разі, якщо відображаються на параметрах внутрішнього середовища. Наприклад, добові ритми позначаються на організмі онтобіонтів через зміни метаболізму хазяїна.

Терміти і джгутикові

Різноманітність відносин спостерігається не лише між хазяями та їх мешканцями, а й між самими мешканцями хазяїна. Показовою в цьому аспекті є симбіотична система термітів. Ці комахи споживають деревину, якою живляться джгутикові, а перетравлюють її ферменти-целюлази бактерій, які мешкають всередині джгутиконосців. Окрім того, бактерії-симбіонти ще фіксують азот.

Отже, гостальне середовище життя формується й розвивається як біотичне середовище на різних рівнях організації із різноманітними біотичними зв'язками.

Фізкультхвилинка

Комплекс вправ гімнастики для очей

1. Швидко покліпати очима, заплющити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4 -5 разів.

2. Міцно замружити очі. Порахувати до 3, відкрити очі та подивитися вдалечінь. Порахувати до 5. Повторити 4 – 5 разів.

3. У середньому темпі проробити 3 – 4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само - у лівий. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь – на рахунок 1 – 6. Повторити 1 – 2 рази.

4. Витягнути руку вперед. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1 – 4. Потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1 – 6. Повторити 4 – 5 разів.

У чому своєрідність адаптацій організмів гостального середовища існування?

Своєрідність умов гостального середовища пов'язана з визначальним впливом біотичних екологічних чинників та опосередкованим впливом абіотичних, що зумовило й своєрідність адаптацій його мешканців. У чому ж полягає ця своєрідність?

Еволюція співмешканців відбувається разом з еволюцією їх хазяїв, тому прослідковується взаємозалежність адаптацій, що особливо чітко спостерігається в трофічних відносинах. Так, жуйні тварини, таргани, корабельні черв'яки споживають деревину, яку розщеплюють ферменти-целюлази симбіотичних бактерій або твариноподібних організмів; квіти мають нектарники для приваблювання бджіл; вестиментифери або молюски куфуси залежать від поживних речовин хемотрофних сіркобактерій.

Захист від несприятливих впливів, достатня кількість їжі, відносна сталість умов існування визначають і такий напрям еволюційних змін мешканців гостального середовища, як загальна дегенерація, що виявляється у спрощенні організації (втраті генів, органел, органів і навіть цілих систем органів). Наприклад, галові кліщі мають одну пару кінцівок замість чотирьох, як у всіх павукоподібних; у ціп'яків немає нервової системи й органів чуттів.

Незначний вміст кисню всередині організмів-хазяїв зумовлює у багатьох мешканців гостального середовища переважання анаеробного типу обміну. Необхідна енергія вивільняється завдяки гліколізу та різним видам бродіння.

У ектопаразитів або коменсалів для прикріплення до тіла хазяїна можуть бути спеціальні органи (присоски, гачки, кігтики), які розвиваються незалежним чином у різних груп. Так, присоски мають риби-прилипали, риб'ячі п'явки, печінковий сисун.

Отже, основними адаптаціями мешканців гостального середовища є взаємозалежне живлення, спрощення організації, анаеробне дихання, органи прикріплення тощо.

V Узагальнення та систематизація знань

Запитання для бесіди:

Що таке гостальне середовище існування? 2. Наведіть приклади переваг і недоліків гостального середовища мешкання. 3. Хто такі онтобіонти? 4. Наведіть приклади онтобіонтів. 5. Що визначає своєрідність адаптації онтобіонтів? 6. Наведіть приклад адаптацій онтобіонтів.

Біологія + Медицина. Мікробіом людини

Мікробіом людини є сукупністю мікроорганізмів, які населяють людське тіла. За результатами досліджень у межах проекту «Мікробіом людини» («Human Microbiome Project») було встановлено, що в людині мешкає понад 10 тисяч видів мікроорганізмів, які є мутуалістами, коменсалами та паразитами. Обґрунтуйте значення різних форм симбіозу для підвищення адаптивного потенціалу організму людини.

VІ Підбиття підсумків уроку

«Незакінчене речення». Продовжити речення: На сьогоднішньому уроці ….

VІІ Повідомлення домашнього завдання

Прочитати §14. Відповісти на запитання № 10-12 на с. 52. Підготувати повідомлення про паразитизм як форму симбіотичних відносин.

УРОК 15

Тема: Поширення паразитизму серед різних груп організмів

Мета:

освітня: розширити знання про симбіоз та його форми, з’ясувати особливості взаємодії живих організмів

розвивальна: розвивати уміння аналізувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; формувати вміння і навички роботи з підручником, схемами;

виховна: виховувати спостережливість, культуру спілкування.

Тип уроку: комбінований

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

Налаштування на роботу на уроці (слайд 1)

2. Перевірка домашнього завдання:

І)Біологічний диктант

1.форма тісних відносин між організмами різних видів, за яких хоча б один з них отримує для себе користь.

2. тип співіснування різних видів, від якого вони отримують взаємну користь

3. це форма біотичних взаємовідносин, за якої співіснування двох видів на одній території не чинить на них безпосереднього впливу та не має ні позитивних, ні негативних наслідків.

4. вид симбіотичної взаємодії між двома живими організмами, коли один з них отримує від другого їжу чи іншу користь, не зашкоджуючи йому, але й не надаючи ніяких переваг.

5. це співжиття двох видів, за якого особини одного використовують інший (тіло особин або їхнє житло) для проживання і при цьому не приносять господарю ні користі, ні шкоди.

6. це вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один з них певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин з довкіллям.

Самоперевірка (відповіді – слайд 2)

Кожна правильна відповідь – 1 бал.

На своїх партах ви знайдете картки самооцінювання, які здасте мені в кінці уроку.

3. Мотивація навчальної діяльності

Слайд 3.

Світ навколо нас різноманітний і цікавий. Уроки біології дають вам змогу краще пізнати його та себе в цьому світі.Погляньте на слайд…Що ви бачите?Прокоментуйте побачене.

Похожее изображение

Діти дають відповіді.

Сьогодні ми з вами зможемо розширити свої знання і в кінці уроку ми повернемось до цього слайду і спробуємо правильно пояснити малюнки.

Повідомлення теми уроку.

Отже, тема сьогоднішнього уроку:

Поширення паразитизму серед різних груп організмів (слайд 4)

4. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Паразитологія - наука про біологію та екологію паразитів, їх взаємини з хазяями і навколишнім середовищем, викликані хвороби і заходи боротьби з ними в людини, тварин і рослин. Вона вивчає морфологію, фізіологію і функціональні пристосування у процесі формування паразитизму як явища, причини й механізми розвитку багатьох хвороб людини, свійських і диких тварин та рослин.

Сьогодні ми з вами ознайомимось з класифікацією паразитів, але зараз хочу звернути вашу увагу на словник термінів

«Екто-» - утворює слова зі значенням «зовнішній» , що знаходиться поза чогось.

«Ендо-» - перша частина складних слів, що відповідає слову «внутрішній».

Сьогодні мова йде про паразитичні організми.Додайте ці частини до слова «паразити» і спробуйте пояснити їх значення .

Запис схеми в зошити.(слайд 7)

Паразитичні організми

Ендопаразити Ектопаразити

(живуть всередині тіла хазяїна (оселяються чи харчуються на

в його органах, тканинах і т.д.) поверхні тіла хазяїна)

Ми розглянули класифікацію паразитичних організмів за місцем локалізації. А зараз я пропоную попрацювати в групах. Завдання для двох груп:

1 група – класифікація паразитів за кількістю імовірних хазяїнів

2 група – класифікація паразитів за терміном паразитування (слайд 8)

Отримавши роздатковий матеріал ви маєте доповнити таблицю.(слайд 9)

Діти працюють в групах…

Прошу групи до виступу.Інша група в цей час робить записи в таблиці.

Перевіримо себе…(слайд 10)

Оцініть свою роботу в групах.Максимум 2 бали.

Класифікація паразитів

Зараз прогляньте уважно відео і дайте відповідь на 4 питання на картках, які знаходяться на ваших партах.Кожна правильна відповідь 1 бал.

Перегляд відеоролику

Робота з картками. Правильні відповіді

5. Закріплення вивченого

Повернемось до малюнків, які ми бачили на початку уроку…Що тепер ви можете сказати про них?

Давайте підведемо підсумок нашого уроку. Дайте мені відповідь так чи ні?

Так чи ні

Моноскенні паразити мають широке коло хазяїнів(ні)

«Ендо-» - перша частина складних слів, що відповідає слову «внутрішній».(так)

Постійні паразити живуть в організмі чи на його покривах постійно(так)

Ектопаразити оселяються чи харчуються на поверхні тіла хазяїна(так)

6.Підведення підсумків

Продовжіть речення (слайд 12)

Я запам’ятав(запам’ятала)….

Мені сьогодні сподобалось…

Найцікавішим було…

Підрахуйте бали,які ви отримали за урок і здайте картки самооцінювання.

Я вам вдячна за активну роботу на уроці і маю надію, що отримані знання принесуть вам користь.

7. Домашнє завдання

На вибір:

Скласти тести до § 14
Скласти неправильну шпаргалку(з помилками)

Повторити будову аскариди, печінкового сисуна, гострика.

УРОК 16-17

Тема : Адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна. Відповідь організму хазяїна на оселення паразитів

Мета:

освітня: поглибити знання про адаптації паразитичних організмів, з'ясувати, як адаптується організм хазяїна;

розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та використовувати теоретичні знання для пояснення адаптацій паразитів та їх хазяїв;

виховна: виховувати розуміння значення адаптації до умов середовища для збереження видового біорізноманіття та власного здоров’я.

Обладнання і матеріали: зображення, ілюстрації, таблиці,що демонструють форми паразитизму та їх ролі у природі; підручник, презентація до уроку.

Базові поняття і терміни: паразит, хазяїн.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Розгадування кросвордів, створених вдома.
Вправа «Вірю – не вірю»

Паразитизм одна із форм симбіозу. (+)
Взаємовідносини паразитів та хазяїв є надзвичайно складними та різноманітними за формою. (+)
У сучасній природі невелика кількість форм паразитизму. (-)
За ступенем адаптації до паразитичного способу життя паразити бувають тимчасові і стаціонарні. (-)
За просторовими відносинами бувають екто і ендопаразити. (+)
Малярійний плазмодій, токсоплазма,трипаносома це одноклітинні ектопаразити. (-)
За взаєминами у часі паразити бувають факультативні та облігатні. (-)
Паразитоїди - організми, що викликають загибель хазяїна. (+)
Надпаразитизм проявляється у вигляді клептопаразитизму і гніздового паразитизму. (-)
Гніздовий паразитизм - специфічний спосіб захисту потомства. (+)
Гіперпаразитизм характеризується паразитуванням одного паразита в іншому. (+)

У світі цікавого. Слово «паразит» походить від грецького «parasites» - дармоїд, нахлібник. У Стародавній Греції, за часів Перикла (V ст. до н. е.), існував закон, згідно з яким відомі державні діячі в похилому віці перебували на утриманні держави. Для таких людей будували спеціальні пансіони, які називалися параситаріями, а самих мешканців називали параситами. А яке значення цього поняття в сучасному розумінні?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Адаптації паразитів

«Ніде у тваринному світі не проявляються з такою силою пристосувальні реакції організмів, як у паразитів», - так писав один з відомих паразитологів В. О. Догель (1882-1955).

Ознайомимося із цими адаптаціями (робота з матеріалом підручника ст. 60)

Адаптації паразитичних бактерій:

здатність утворювати токсини для пригнічення життєдіяльності хазяїна;
швидке розмноження;
наявність плазмід з генами стійкості до антибіотиків;
утворення цист для існування за несприятливих умов;
здатність деяких видів маніпулювати собі на користь.

Адаптації паразитичних грибів:

утворюють величезну кількість спор;
різні способи поширення спор;
можуть виділяти отруйні речовини і вбивати клітини;
утворюються гаусторії;
за несприятливих умов і задля поширення гриби утворюють склероції (сплетення ниток міцелію).

Адаптації у рослин - паразитів:

видозмінені корені –гаусторії;

Адаптації у тварин – паразитів:

морфологічні фізіологічні репродуктивні

1.розвиток органів прикріплення 1. анаеробне дихання у 1. гермафродитизм

2. зменшення розмірів тіла гельмінтів 2. розвинута статева

3. антиферментні покриви 2. антизсідальні властивості система

4. втрату органів або систем органів слини п'явок 3. підвищена плодючість

4. партеногенез на

стадії личинок та інші.

Адаптації організму хазяїна

Молекулярні реакції пов'язані із підвищенням вмісту вільних радикалів, синтезом захисних ферментів, зміною активності системи антиоксидантів.
Клітинні відповіді проявляються у збільшенні розмірів клітин, в яких локалізуються паразити (наприклад, кокцидій або грегарин), у новоутвореннях органел (формування вакуоль після проникнення мікроспоридій або для розвитку токсоплазм), у апоптозі заражених клітин.
Тканинні реакції у вигляді формування навколо паразита або його личинок сполучнотканинної капсули у тварин й людини, галів у рослин, яка ізолює паразита від тканин хазяїна, росту здорових тканин після враження рослин попелицями.
Організмові реакції є імунологічними й спрямовані на утворення в організмі хазяїна антитіл у відповідь на антигени паразита й формування вродженого або набутого імунітету.
На популяційно-видовому рівні відбувається зменшення щільності популяцій, що знижує ризик зараження хазяїв.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Виконайте завдання на відповідність

Паразитичний організм

Адаптації до паразитичного

способу життя

А. мають антиферментні покриви

Б. утворюють величезну кількість спор

В. мають видозмінені корені - гаусторії

Д. пристосовані до життя у наземно – повітряному середовищі

Г. утворення цист для перенесення несприятливих умов

Самостійна робота з ілюстрацією

Перед вами на ілюстрації рослина, латинська назва якої Melampyrum nemorosum. Для цього виду рослин існує багато народних назв: брат-і-сестра, дідики-й-бабки, день-і-ніч, іван-та-марія, яким-та-ганна. В основу цих назв покладено контраст у суцвітті фіолетових квіток із жовто-гарячими. Визначте українську наукову назву, систематичну належність, форми паразитизму та адаптації до способу життя.

VІ. Рефлексія

- сьогодні на уроці я дізнався ….

- на уроці мені сподобалося…

V. Інструктаж домашнього завдання

Опрацювати §17 підручника, пит. ст.63 усно
Скласти 3 тести формату ЗНО з вивченої теми.

УРОК 18

Тема: Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації. Типи адаптивних біологічних ритмів організмів. Фотоперіодизм та його адаптивне значення

Мета:

освітня: сформувати уявлення про адаптивні біологічні ритми організмів,

адаптивний характер добових, сезонних, річних біологічних ритмів;

дати поняття про фізіологічні механізми адаптацій організмів до природних ритмів;

розвивальна: розвивати в учнів уміння аналізувати, порівнювати та робити висновки під час різних видів роботи, складати схеми, працювати з підручником, готувати презентації;

виховна: виховувати екологічний світогляд, раціональне ставлення до природи.

Обладнання: презентація з прикладами пристосування організмів до різних середовищ існування та схемами біологічних ритмів, ментальні карти, текстові картки, тести, QR-коди.

Базові поняття й терміни:

добові ритми,
сезонні ритми,
багаторічні ритми,
припливно-відпливні ритми,
фотоперіодизм.

Тип уроку: комбінований.

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Біологічний диктант : (додаток 3)

Наука про взаємозв’язок між організмами, їх угрупуваннями та середовищем існування? (екологія)
Хто з вчених запропонував термін «екологія»? ( Е.Геккель)
Як називається напрям екології, який розглядає вплив екологічних факторів на окремий організм? (екологія особини)
Як називаються компоненти середовища існування, які впливають на живі організми та їхні угрупування? (екологічні фактори)
Компоненти і властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на організм чи угрупування? (абіотичні)
Як називаються різні форми взаємодії між особинами в популяціях і угрупуваннях? (біотичні)
Пристосування організмів до умов середовища існування називається…(адаптація)
Як називається територія розселення виду? (ареал)
Сукупність умов, в яких мешкають особини, популяції й угрупування організмів різних видів, це…( середовище існування)
Яке середовище найрізноманітніше за своїми умовами? (наземно-повітряне)
Як називаються організми, що мешкають у водоймах? (гідробіонти)
Як називаються форми співіснування організмів? (співжиття, симбіоз)
Як називається тип взаємодії між організмами, за яких один із них тривалий час використовує іншого як джерело живлення і середовища існування? (паразитизм)
Як називається тип співіснування організмів різних видів, від якого вони дістають взаємну користь? (мутуалізм)

Взаємоперевірка. Кожна правильна відповідь 0,5 бала.

Встановити відповідність між симбіозом та типом взаємозв’язків.

А. Коменсалізм 1. Головня (гриб) пшениці

Б. Мутуалізм 2. Актинія, що живе на черепашці рака-

самітника

В. Паразитизм 3. Оселення орхідей на поверхні дерев

Відповідь: 1В, 2Б, 3А. (2 бали)

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Учитель: Одна з фундаментальних властивостей живої природи - циклічність більшості процесів, що відбуваються в ній. Усе життя на Землі, від клітини до біосфери, підвладне певним ритмам.

Ритмічність - це фундаментальна властивість усіх живих організмів, така ж важлива, як спадковість, мінливість, зростання, розвиток. Всесвітнє буття здійснюється ритмічно. Різні організми по-різному адаптуються до цих умов.

Сьогодні ми ознайомимося з адаптивними біологічними ритмами та їх різно-видами, розглянувши такі питання:

План

1.Біологічні ритми. Зовнішні та внутрішні ритми у природі.

2.Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації.

3.Цікаве про біоритми.

4. Застосування знань про біоритми біологічних систем різного рівня

організації.

ІV. Вивчення нової теми. Повідомлення теми і завдань уроку.

Біологічні ритми. Зовнішні та внутрішні ритми у природі.

Вчитель: Життєдіяльність живих організмів носить ритмічний характер. Ритми, що існують у природі, можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Спробуйте навести приклади ритмів.
Як ви думаєте, з чим пов’язані зовнішні ритми?

Зовнішні ритми пов’язані з циклічними змінами в навколишньому середовищі. Обертання Землі навколо своєї осі та Сонця, Місяця навколо Землі спричинює морські припливи та відпливи, зміни температури, дня і ночі, вологості.

А внутрішні?

(Діти висловлюють припущення, вчитель узагальнює матеріал)

Внутрішні ритми обумовлені життєдіяльністю організмів. Сезонна періодичність найбільш виражена в північних, помірних широтах, де спостерігається добре виражена зміна сезонів, і майже не виражена у тропіках. Існування періодичних змін зумовлює виникнення адаптивних біологічних ритмів у живих істот.

2.Адаптивні біологічні ритми біологічних систем різного рівня організації.

- Поясніть, будь ласка, значення слова «адаптація».

Вчитель. Адаптація - пристосування будови і функцій організмів до мінливих умов навколишнього середовища. (записати терміни)

Одним із важливих екологічних чинників є час. Часову залежність має ритмічність поведінки. Здатність усіх організмів відчувати час називають біологічним годинником. (термін)

- Сьогодні пропоную вам, друзі, створити ментальну карту з даної теми. Зараз ви отримаєте карту, на якій зображено тільки типи адаптивних біологічних ритмів організмів.

Наше завдання - доповнити карту потрібною інформацією. Для цього ми маємо опрацювати допоміжний матеріал.

Пропоную об’єднатися в групи. Кожна група отримає своє завдання.

- Ви маєте опрацювати текст картки (підручника).

Визначити:

- тип адаптації;

- причини, що зумовлюють цю адаптацію;

- навести приклади організмів, що адаптувалися до даних чинників.

(дітям на парти покласти план їхніх дій,або написати на дошці)

Робота в групах

Вчитель сам не визначає, який тип адаптації група буде опрацьовувати. Діти самі його визначають. Для цього вони вибирають один із QR-кодів, де зашифровано відео певної адаптації. Щоб допомогти учням визначитися з вибором типу адаптації біоритмів біологічних систем, на дошці записаний їх перелік .

Звичайно, вчитель корегує вибір учнів.

$C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.229\static_qr_code_without_logo.jpg$ $C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.094\static_qr_code_without_logo.jpg$ $C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.064\static_qr_code_without_logo.jpg$ $C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.611\static_qr_code_without_logo.jpg$

№ 1 № 2 № 3 №4 (додаток 1)

Перелік біоритмів на дошці:

- добові;

- сезонні;

- припливно-відпливні;

- багаторічні;

- фотоперіодизм

Вчитель: Залишився фотоперіодизм. Перегляньмо невелике відео. Зверніть увагу на зміну вигляду квітки.

( Як розквітають квіти https://www.youtube.com/watch?v=QbFVrDd8ePU)

- Що ви бачили на відео?

- А чи закриваються квіти при настанні ночі? Всі? Аргументувати.

Після перегляду відео учні отримують картки з текстом певної адаптації.

( див. додаток 2)

Учні мають опрацювати текст і заповнити свою колонку в ментальній карті.

(додаток 4)

Після виконання завдання групи обмінюються інформацією. Інші учні з їх допомогою заповнюють свою карту.

(Щоб діти не писали на слух, вчитель підкріплює роботу учнів

презентацією «Біологічні адаптивні ритми» )

Учні дописують у карту додаткову інформацію з презентації.

Робота з ментальною картою

- Діти, зверніть увагу на чинники, що спричиняють у природі періодичність процесів. Давайте зробимо висновок про взаємозв’язок їх з адаптаційними пристосуваннями організмів. (Додаток 5

Висновок: Усі адаптивні біоритми біологічних систем різних рівнів - різні, тому що чинники, до яких пристосувалися організми, теж різні, та ще й виникають у різних середовищах життя.

3.Цікаве про біоритми.

(слайди 10-16 презентації «Біологічні адаптивні ритми»)

4. Застосування знань про біоритми біологічних систем різного рівня організації.

(Бесіда з класом, використання презентації слайд 9)

V. Закріплення знань, умінь та навиків учнів.

1.Дайте відповідь на питання:

Яке значення мають біологічні ритми для життя організмів?

(Біоритмічність є важливим механізмом регуляції функцій, що забезпечують здатність організму до підтримання гомеостазу та пристосування до змін довкілля).

Наскільки тривалий процес вироблення адаптацій організмів до природних ритмів?

(Ці адаптації -‬ результат тривалого еволюційного процесу).

2. Гра «Кроссенс».

На дошці намальована таблиця, на листках надписи. Діти беруть по листку, вони мають знайти і пояснити асоціативні зв’язки в вивченому матеріалі, тим самим заповнити таблицю. В центрі таблиці уже стоїть ключове слово «Адаптації». Заповнення таблиці відбувається зліва направо – по колу.

Відкриті біологічні та екологічні

системи

Гомеостаз та динамічна рівновага

Середовище існування організмів

Форми адаптацій організмів на всіх рівнях життя як спроба вижити

АДАПТАЦІЇ

Чинники, що викликають змінні умови середовища існування

Екологічно пластичні та непластичні види

Виникнення адаптивних реакцій організмів

Реакція організмів на змінені умови існування

3.Установіть відповідність між біологічним явищем і типом біологічних ритмів.

Біологічні явища Типи біологічних ритмів

А. листопад у рослин 1. сезонні

Б. відкривання і закривання продихів у рослин 2. добові

В. линяння у птахів 3. припливно-відпливні

Г. відкривання і закривання черепашок,

мешкаючих в прибережній зоні

Д. сплячка бурих ведмедів

Є. переліти птахів

Е. відкривання і закривання квіток у рослин

Ж. міграція лососевих риб не нерест

Самоконтроль.

Відповіді: 1. А, В. Д, Є, Ж 2. Б, Е 3. Г

VІ. Оцінювання.

VІІІ. Рефлексія.

Сьогодні на уроці:

- Я дізнався…

- Мені сподобалося…

- Я запам’ятав…

VІІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграф підручника.

Підготуватися до уроку узагальнення.

QR-коди Додаток І

$C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.094\static_qr_code_without_logo.jpg$ $C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.064\static_qr_code_without_logo.jpg$

№1 №2

Обертання землі навколо своєї осі Розвиток рослин

$C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.229\static_qr_code_without_logo.jpg$

$C:\Users\User\AppData\Local\Temp\Rar$DIa0.611\static_qr_code_without_logo.jpg$

№3 №4

Річні ритми в природі Припливи і відпливи

Адаптивні біологічні ритми Додаток 2 таблиця 1

Біологіч. ритми	Характеристика біологічних ритмів
Добові	Унаслідок обертання землі навколо своєї осі двічі на добу змінюється освітленість, що зумовлює коливання температури, вологості та інших абіотичних факторів, які впливають на активність організмів. Зокрема сонячне світло визначає періодичність фотосинтезу, випаровування води рослинами, час відкривання і закривання квіток. Зміна дня і ночі також впливає на процеси життєдіяльності тварин: рухову активність, обмін речовин та ін.
Припливно-відпливні	Зумовлені обертанням Місяця навколо Землі. Найчіткіше вони простежуються у мешканців припливно-відпливної зони. Протягом місячної доби (24 години 50 хвилин) відбувається по два припливи і відпливи, що спонукає організми пристосовуватися до таких періодичних змін умов існування. Під час відпливів мешканці припливно-відпливної зони закривають свої черепашки (молюски), будиночки (вусоногі раки, деякі багатощетинкові черви), закопуються у пісок. З ритмом припливів і відпливів пов’язане й розмноження деяких мешканців цієї зони.
Сезонні	Пов’язані з обертанням Землі навколо Сонця, що зумовлює річні цикли змін кліматичних умов. З певною порою року в організмів пов’язані періоди розмноження, розвитку. Стан зимового покою: у тварин, зокрема линяння, міграції, сплячка, а в листопадних рослин – щорічна зміна листя. Сезонні ритми впливають не лише на процеси життєдіяльності організмів, а й на їхню будову. Наприклад, у дафній і попелиць протягом року в особин різних поколінь закономірно змінюються розміри тіла й особливості будови певних його частин.
Багаторічні	Це цикли, пов’язані з неперіодичними змінами сонячної активності протягом кількох років. Ці ритми виражені не так чітко, як сезонні. Прикладом багаторіч. циклів є масоверозмноження перелітної сарани й деяких інших тварин.

Додаток 3

Біологічний диктант

Наука про взаємозв’язок між організмами, їх угрупуваннями та середовищем існування? (екологія)
Хто з вчених запропонував термін «екологія»? ( Е.Геккель)
Як називається напрям екології, який розглядає вплив екологічних факторів на окремий організм? (екологія особини)
Як називаються компоненти середовища існування, які впливають на живі організми та їхні угрупування? (екологічні фактори)
Компоненти і властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на організм чи угрупування? (абіотичні)
Як називаються різні форми взаємодії між особинами в популяціях і угрупуваннях? (біотичні)
Пристосування організмів до умов середовища існування називається…(адаптація)
Як називається територія розселення виду? (ареал)
Сукупність умов, в яких мешкають особини, популяції й угрупування організмів різних видів, це…( середовище існування)
Яке середовище найрізноманітніше за своїми умовами?(наземно-повітр.)
Як називаються організми, що мешкають у водоймах? (гідробіонти)
Як називаються форми співіснування організмів? (співжиття, симбіоз)
Як називається тип взаємодії між організмами, за яких один із них тривалий час використовує іншого як джерело живлення і середовища існування? (паразитизм)
Як називається тип співіснування організмів різних видів, від якого вони дістають взаємну користь? (мутуалізм)

Встановити відповідність між симбіозом та типом взаємозв’язків.

А. Коменсалізм 1. Головня (гриб) пшениці

Б. Мутуалізм 2. Актинія, що живе на черепашці рака-

самітника

В. Паразитизм 3. Оселення орхідей на поверхні дерев

УРОК 19

Тема : Узагальнення знань з теми «Адаптації»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ « АДАПТАЦІІЇ»

ВАРІАНТ І

І. Оберіть правильний варіант відповіді:

1. Білий колір зимового хутра зайця-біляка суттєво підвищує його шанси на виживання, бо він менш помітний для хижаків на фоні снігу. Але в ситуації зміни клімату, коли сніг випадає дуже пізно, ця адаптація стає недоліком. Бо зайця з білим хутром у лісі з опалим листям без снігу видно набагато краще. Це свідчить про таку властивість адаптацій як:

А компромісність; Б здатність успадковуватися;

В наявність пристосувальної мети; Г відносність.

2. Проявом якого типу біоритму є листопад?

А добового; Б сезонного; В багаторічного; Г вікового.

3. Для тропічних рослин характерні переважно листки:

А великі, темно-зелені, з безліччю продихів з обох боків;

Б малих розмірів, темно-зелені, з невеликою кількістю продихів;

В середніх розмірів, світло-зелені, опушені, з продихами на нижньому боці;

Г великі, світло-зелені, з продихами тільки на одному боці.

4. Ефект мімікрії для популяції осоподібних мух істотно знизиться

за умови :

А помірного збільшення чисельності комахоїдних птахів;

Б істотного збільшення чисельності ос на певній території;

В істотного зменшення чисельності ос на певній території;

Г помірного зменшення плодючості осоподібних мух.

5. Яке явище є проявом фотоперіодизму:

А нахил пагонів рослини в напрямку джерела світла;

Б відліт перелітних птахів на південь;

В циклічність масового розмноження перелітної сарани ;

Г відкривання квіток тюльпанів уранці.

6. Харчування одним видом їжі – це:

А еврифагія; Б поліфагія; В монофагія; Г стенофагія.

ІІ. 1.Зіставте наведені коадаптації (1 – 3) з відповідними формами коеволюції (А – Г)

1. Полювання левів і стадна поведінка африканських буйволів

2. Мутаційні процеси вірусів і гуморальний імунітет людини

3. Целюлозолітичні бактерії й травна система термітів

А Конкуренція; Б Хижак – здобич; В Паразит – хазяїн ; Г Симбіоз.

2.Установіть відповідність між парою організмів (1–4) та типом взаємовідносин між ними (А –Д)

1. Гусінь та синиця А конкуренція

2. Дуб та гриб– боровик Б коменсалізм

3. Акула та риба–прилипала В мутуалізм

4. Рись та вовк Г хижацтво

Д паразитизм

ІІІ. Наведіть приклади прояву різних видів регенерації у тварин.

ІV. Охарактеризуйте організмові адаптації у рослин і тварин. Для відповіді використайте наведені малюнки.

А Б В Г

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ « АДАПТАЦІІЇ»

ВАРІАНТ ІІ

І. Оберіть правильний варіант відповіді:

1. Під час громадянської війни в Анголі слони часто підривалися на протипіхотних мінах. Але через деякий час вони навчилися впізнавати заміновані місця (скоріше за все, за запахом) і стали обходити їх. Ця адаптація є:

А морфологічною; Б фізіологічною; В поведінковою.

2. Одне суцвіття кульбаби, яка росте на галявині, накрили непрозорим матеріалом. За кілька годин його зняли. Виявилось, що на відміну від інших суцвіть, досліджувані квітки були стулені. Який адаптивний ритм порушено в рослини?

А добовий; Б сезонний; В річний ; Г місячний.

3. Для рослин, що ростуть у пустелі, характерні листки :

А малих розмірів, темно-зелені, опушені, з безліччю продихів з обох боків;

Б середнього розміру, темно-зелені, з продихами на нижньому боці;

В малих розмірів, товсті, світло-зелені з невеликою кількістю продихів;

Г великі, світло-зелені, з продихами тільки на одному боці.

4.Квітки деяких рослин не мають нектарників, однак вони нагадують за формою й забарвленням квітки гарних нектароносів і цим приваблюють комах-запилювачів. До якої форми адаптації можна віднести цей приклад?

А мімікрія; Б захисне забарвлення; В застережливе забарвлення;

Г попереджувальне забарвлення.

5. Щоб стимулювати цвітіння тюльпанів узимку, необхідно додаткове освітлення. Яку біологічну закономірність при цьому порушують?

А самовідновлення; Б фотоперіодизм; В фототропізм; Г добовий біоритм.

6. Харчування однорідною їжею – це:

А еврифагія; Б поліфагія; В монофагія; Г стенофагія.

ІІ. 1. Зіставте наведені коадаптації (1 – 3) з відповідними формами коеволюції (А –Г)

1 Алкалоїди картоплі й система детоксикації колорадського жука

2 Нектарники флоксів і сисний апарат язикана звичайного

3 Відростки кінцівок м’ясних мух і волоски венериної мухоловки

А Запилювач – квіткові рослини; Б Конкуренція;

В Комахоїдні рослини – комахи; Г Фітофаги – рослини .

2. Увідповідніть пару організмів (1-4) з формою взаємозв'язків між ними (А - Д).

1рись та вовк А конкуренція

2бичачий ціп'як та людина Б паразитизм

3дуб та гриб боровик В коменсалізм

4сова та миша Г хижацтво

Д мутуалізм

ІІІ. Наведіть приклади прояву регенерації у людини.

ІV. Охарактеризуйте адаптації у рослин і тварин. Для відповіді використайте наведені малюнки.

А Б В

Г Д Е

УРОК 20- 21

Тема: Науки, що вивчають здоров’я людини. Принципи здорового способу життя. Складові здорового способу життя.

Мета:

освітня: формувати поняття здоров’я, ознайомити з основними факторами, що зміцнюють і ослаблюють здоров’я людини; навчити застосовувати на практиці науково обґрунтовані знання та правила особистої і громадської гігієни, зміцнювати і загартовувати свій організм, стати фізично розвиненою, здорового, здатного до будь-якої праці особистістю.

Основні поняття і терміни: здоров’я, хвороба, валеологія, якісні показники здоров’я, кількісні показники здоров’я, фізичне здоров’я, психічне здоров’я, соціальне здоров’я.

Вчений І. П. Павлов стверджував: "Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок..."

ХІД УРОКУ

І Організація класу до уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Яка основна мета курсу «біологія людини»?

2. Що таке здоров’я людини?

3. Від чого або від кого залежить здоров’я кожної людини?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Біологічні науки, що вивчають здоров’я людини.

Фізіологія — наука, яка вивчає закономірності функціонування й регуляції як організму людини в цілому, так і окремих його систем.

Анатомія — наука, яка вивчає форми і пропорції тіла людини та його частин, окремі органи, їхню макроскопічну й мікроскопічну будову.

Психологія — наука, яка вивчає психічну діяльність людини, закономірності її розвитку й функціонування.

Біохімія — наука, яка вивчає хімічний склад живих організмів та хімічні процеси, які лежать в основі їхньої життєдіяльності.

Цитологія — наука, яка вивчає будову та функціонування клітин

Гістологія — наука, яка вивчає будову та особливості функціонування тканин.

Ендокринологія — наука, яка вивчає будову та особливості функціонування залоз внутрішньої секреції.

Генетика людини — наука, яка вивчає спадковість і мінливість людини.Збереження життя і здоров’я — найперша потреба людини.

Прикладні біологічні науки:

Медицина - наука, спрямована на зміцнення та охорону здоров'я людини, продовження ї життя, запобігання хворобам.

Гігієна - наука про здоров'я та його збереження.

Валеологія - наука, що вивчає методи здорового способу життя.

Екологія людини - дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища. (Бесіда)

2. Валеологія – наука про здоров’я дитини.

Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.

Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.

Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у "третьому стані". Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.

Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у "третьому стані", а її предметом – здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.

Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану передхвороби, або "третього стану".

Завданням, валеології є не тільки констатація "третього стану" організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.

3. Поняття про здоров’я. Кількісні та якісні показники здоров’я.

Здоров’я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.
Здоров’я буває фізичним, психічним та духовним. Кожна людина, якщо вона хоче бути здоровою, повинна запам’ятати такі правила здорового способу життя: правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).
Стан здоров’я визначається добрим самопочуттям людини (суб’єктивний критерій). Існують і об’єктивні критерії здоров’я. Це антропометричні показники: нормальний зріст, нормальна і пропорційна будова тіла, анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Що відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період певних фізичних або психічних навантажень, переміни кліматичних умов проживання.
Здоров’я – це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.

Хвороба — це патологічний процес, який проявляється порушеннями морфології (анатомічної, гістологічної будови), обміну речовин чи/ та функціонування організму або його частин.

Хвороба – це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.
Хвороби виникають під дією шкідливих чинників, коли їхня сила перевищує захисно-пристосувальні можливості організму. Іноді достатньо лише одноразової дії такого агента. Розвиваються хвороби також і за тривалої дії шкідливих чинників. Шкідливо впливають на організм людини підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя, порушення гігієнічних норм.

Хвороба – порушення життєдіяльності організму, взаємозв’язку його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності. Перебіг хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю. Хвора людина потребує лікування, співчуття та турботи.
Хвороба – це єдність двох протилежних тенденцій – руйнівної і захисної, що перебувають у постійній боротьбі.

Схема 1.

4. Принципи здорового способу життя

Здоровий спосіб життя (скорочено «ЗСЖ») — означає розумне використання свого життєвого потенціалу, а також дотримання науково обґрунтованих рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я та інших медичних організацій. Його необхідність виходить із того, що багато причин пошкодження стану здоров'я можна уникнути. Заснований на загальних рекомендаціях щодо харчування, необхідних фізичних навантажень, гігієни, тренування холодом, позбавленні від шкідливих звичок та залежностей, запобіганню захворюванням, що передаються статевим шляхом.

ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Принцип № 1: Активність, рухливість

Робітничі професії нині не в тренді. Зараз всі або продавці, або офісні працівники. Таким людям бракує рухливості. Це точно. Ну, подумайте, ви цілий день сидите у офісі, за комп’ютером, щось пишете, п’єте каву, набираєте зайву вагу. Вам би могли допомогти заняття спортом. Проте, коли на спорт часу немає, то прогулянки на свіжому повітрі чи ранкової пробіжки ніхто не відміняв. Ходіть більше пішки, гуляйте в парках та лісах, будьте рухливими.

Від серцево-судинних та інших серйозних захворювань потрібно йти або навіть тікати. У прямому сенсі слова. Рухайтеся назустріч міцному здоров’ю і довголіттю.

Принцип № 2. Здорове харчування

Найважливіше при здоровому способі життя – це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, коли, чіпсів та іншої гидоти.

Як говорив сам товариш Гіппократ, їжа повинна бути нашим ліками, а не ліки їжею. В ідеалі, звичайно, потрібно відмовитися від шкідливої їжі назавжди, але … Це як будь-яка шкідлива звичка, розумієш, що шкідливо, але відмовитися не можеш. Іноді можна потішити свій шлунок, але без фанатизму.

Принцип № 3: Мінімізація шкідливих звичок

Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний з постійними шкідливими звичками: курінням, вживанням алкоголю і тим більше наркоманіює. І якщо алкоголь на свята при здоровому способі життя ще можна зрозуміти, то куріння і наркоманія скасовуються повністю.

Випити смачного вина, посмакувавши якісним напоєм – це навіть корисно. Але вливати в себе літри пива, енергетиків чи горілки, ні, це вже точно не з опери здорового способу життя.

Принцип № 4. Розпорядок дня

Що значить правильний розпорядок дня? Це, перш за все, 7-8-годинний здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягати й прокидатися в один і той же час, незалежно від того, який день тижня: будень чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника – це означає, що виспалися.

Чому важливо висипатися? Хоча б, тому що існує прямий зв’язок між недосипанням і появою надмірної ваги.

Принцип № 5. Настрій

Одне з найважливіших правил здорового способу життя – це позитивний настрій! Не зациклюйтеся на невдачах і промахах. Не вийшло встояти перед тортиком або тістечком, ну і Бог з ним! Не варто через це засмучуватися, адже думки – матеріальні. Будете думати про погане, воно й станеться

Принцип № 6. Дбайливе ставлення до себе

Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Наприклад, під час занять у спортзалі потрібно думати не про те, щоб швидше піти й рахувати хвилини, а займатися із задоволенням, з думками про те, що кожна вправа підтягує ваші м’язи …. Кожна вправа наближає Вас до ідеалу!

Навряд чи вийде схуднути, якщо постійно лаяти себе: «Я товста!», «Я нічого не можу!». Треба говорити собі: «Я сильна, я впораюся!», «У мене все вийде».

Принцип № 7. Друзі

Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії. В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі навколо дотримувалися такої ж життєвої позиції – разом веселіше і є дух суперництва, наприклад, у позбавленні від зайвої ваги.

Уявіть, що всі навколо ведуть здоровий спосіб життя, всі в прекрасному настрої, бажають один одному тільки добра. З ранку всі домочадці не за ванну лаються, а бажають один одному чудесного дня. Не життя, а казка…

Турбота про своє здоров’я не має бути проблемою, це має бути способом життя. Здоровим способом життя. Краще вже бігати на свіжому повітрі, ніж по лікарях.

5. Сучасні методи дослідження здоров’я людини. (Розповідь учителя, складання схеми).

Методи дослідження здоров’я людини

Схема 2.

Фактори, що зміцнюють та ослаблюють здоров’я. (Бесіда на основі знань учнів, заповнення таблиці).

Фактори, що зміцнюють здоров’я

Фактори, які ослаблюють здоров’я людини

1. Фізична активність і загартування організму

2. Повноцінне раціональне харчування

3. Чіткий режим дня

4. Урівноваженість почуттів, подолання емоційних конфліктів

5. Спілкування з природою.

1 ...

2 ...

3 ...

4 ...

5 ...

Завдання сучасної медицини. (Розповідь учителя, записи в учнівських зошитах).

а) Продовження життя людини.

б) Зменшення дитячої смертності.

в) Перемога над інфекційними хворобами, зокрема над СНІДом.

г) З’ясування причин ракових хвороб та ефективне лікування онко-хворих людей.

6. Досягнення сучасної медицини. Застосування кібернетики у медицині. (Повідомлення учнів).

Використання штучного апарату, що збагачує кров на кисень під час операції на серці та штучної нирки, а також інших органів.

IV. Закріплення знань учнів

1. З’ясуйте, як називається здатність організму пристосовуватись до мінливих умов навколишнього середовища:

а) акомодація;

б) акцепція;

в) адаптація;

г) антропологізація.

2. Визначте, що є причиною порушення нормальної життєдіяльності організму, в результаті чого знижуються його пристосувальні можливості:

а) адаптація;

б) хвороба;

в) втома;

г) стрес.

V. Домашнє завдання

Вивчити параграф 19

УРОК 22

Тема: Безпека і статева культура

Мета:

навчальна: Ознайомитися з структруними компонентами статевої культури особистості та їх складовими, основними функціям стартової культури, чинниками, щи впливають на стан репродуктивного здоровя;

розвивально-виховна : розвивати та виховувати бережливе ставлення до власного здоров′я

Обладнання: роздатковий матеріал, відео про венеричні хвороби.

Хід уроку:

I. Організаційний момент.

II. Вступна бесіда.

Пригадайте основні хвороби що передаються статевим шляхом.

III. Основна частина.

IV . Надання та пояснення домашнього завдання

Обговорення питань:

- основні ознаки статевого дозрівання

- основні ознаки статевих хвороб

- як уникнути захворювання

В період статевого дозрівання від 12 до 18 років відбувається бурхлива гормональна перебудова організму, з'являються вторинні статеві ознаки і специфічні ознаки статевої зрілості : менструації у дівчаток і полюції у хлопчиків. Фізіологічне дозрівання у підлітків значно випереджає їх психічний і соціальний розвиток, що робить їх неурівноваженими, конфліктними, легко ранимими і спонукає вирватися з-під опіки і контролю батьків. Це жадання свободи і прагнення залучитися до дорослого життя нерідко ведуть до протистояння дітей і батьків в сім'ї і викликають у підлітків відчуження і агресію. Саме у цей складний період підліток потребує розуміння і емоційної підтримки дорослої людини, батька або педагога, делікатно і що тактовно допомагає в рішенні численних проблем.

У цьому віці виникає почуття першого кохання. Спочатку цей платонічний потяг, коли досить просто бачити предмет свого обожнювання, говорити з ним, разом робити уроки, ходити в кіно. Потім виникає еротична стадія, коли в мріях вже є присутніми чуттєві елементи - дотики, обійми, поцілунки, які підліток прагне реалізувати на практиці в спілкуванні з коханою. Незабаром настає черга сексуального потягу, для реалізації якого і початку статевого життя не завжди є умови і бажання партнера. У дівчат сексуальність прокидається набагато пізніше. А юнацька гіперсексуальність вимагає розрядки сексуальної напруги, яка досягається у більшості випадків мастурбацією.

Як не таврували її лікарі і педагоги, якими епітетами не нагороджували, як не залякували наслідками цього морального падіння (шкідливої звички, хвороби, вади), позбавити підлітків від мастурбації не вдалося. Майже усі здорові хлопчики проходять через мастурбацію, а почавши статеве життя, припиняють її. Нині сексологи відносяться до мастурбації як до нормального прояву гіперсексуальності, що допомагає зняти відчуття напруженості і фізіологічного дискомфорту в юнацькому віці.

Іноді нам здається, що питання, пов'язані з ВІЛ / СНІДом та іншими інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом, нас не стосуються. Чи справді це так? Цей розділ допоможе розібратися в тому, що ховається за назвами ВІЛ та СНІД, наскільки небезпечно це захворювання і як можна уникнути зараження. Достовірна інформація про інфекції, що передаються статевим шляхом, презервативи і безпечний секс, що міститься в розділі, допоможе прийняти правильне рішення для захисту власного здоров'я і дозволить уникнути необдуманих вчинків.

ВІЛ І СНІД. У ЧОМУ ВІДМІННОСТІ?

Вірус Імунодефіциту Людини (ВІЛ) відомий з 1981 року. В даний час вивчення цього вірусу приділяється велика увага в світових наукових і медичних колах. Визначено його природа і структура, досліджені слабкі і сильні сторони. Вірус ВІЛ відноситься до сімейства ретровірусів ("повільних" вірусів). Він має сферичну форму і його ядро захищено оболонкою, яка добре пристосована для існування в організмі людини, однак надзвичайно нестійка до зовнішнього середовища. ВІЛ швидко гине поза середовищем проживання і тому не може передаватися через повітря і воду.

Потрапляючи в організм людини, вірус ВІЛ проникає в клітини імунної системи, покликані боротися з інфекціями - Т-лімфоцити. Проникаючи всередину Т-лімфоцита, ВІЛ змінює його структуру таким чином, що ця клітина починає служити "фабрикою" відтворення вірусу. У певний момент клітина Т-лімфоцита переповнюється частинками вірусу, вибухає і гине. І так відбувається все з більшим і більшим кількістю Т-лімфоцитів. Коли їх кількість сильно зменшується, імунна система перестає справлятися з інфекціями, і тоді у людини розвивається Синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Виявити ВІЛ в організмі можна приблизно через три-шість місяців після зараження за допомогою спеціального аналізу крові, який виявляє антитіла до вірусу. Цей період після зараження до появи антитіл до ВІЛ у крові називається "періодом вікна", і він небезпечний тим, що людина не може дізнатися, що він інфікований, але при цьому може передати інфекцію іншій людині. Звичайно зараження ВІЛ відбувається безсимптомно, проте вірус продовжує поширюватися в організмі. У більшості інфікованих самопочуття може залишатися хорошим протягом багатьох років. У міру розвитку захворювання загальний стан погіршується. Звичайними стають підвищення температури, пронос, пітливість. Наростає слабкість, стає помітним збільшення лімфатичних вузлів на шиї, а також в пахвових і підключичних областях. Стадія, яка називається СНІД, настає тоді, коли імунна система перестає справлятися з різними інфекціями, які раніше не представляли для організму небезпеки, і людина починає хворіти. Як правило, це інфекції, що викликають захворювання органів дихання, травлення та центральної нервової системи.

Як відбувається зараження ВІЛ?

Заразиться ВІЛ можна трьома шляхами:

- Статевим, через сперму, виділення з піхви і кров (мікротравми слизової оболонки статевих органів і прямої кишки) при незахищеному сексі;

- Через кров, наприклад, при використанні нестерильних голок і шприців для введення наркотиків; при нанесенні татуювань, при пірсингу.

- Від матері до дитини при проходженні через родові шляхи і при годуванні груддю.

Таким чином, ВІЛ передається через кров, сперму, вагінальні виділення і материнське молоко, але не через інші рідини організму (такі як слина, піт, сльози, сеча і фекалії).

ЯК ВІЛ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ?

Люди бояться заразитися вірусом ВІЛ при звичайному побутовому контакті. Ці страхи безпідставні ВІЛ не передається:

- При рукостисканні чи обіймах з інфікованою людиною; - через піт чи сльози;

- При кашлі та чханні;

- При використанні посуду чи постільної білизни інфікованого;

- При використанні загальних з інфікованою людиною ванни і унітазу;

- У громадському транспорті;

- Через тварин або при укусах комах;

Вірус ВІЛ також не передається при поцілунку, так як концентрації вірусу в слині недостатньо для інфікування. При відсутності глибоких кровоточивих ран в роті і дотримання гігієни порожнини рота зараження ВІЛ неможливо. За всю історію вивчення ВІЛ / СНІДу не було зафіксовано жодного випадку зараження цим способом.

Прийміть запобіжні заходи

Отже, уникнути зараження ВІЛ-інфекцією можна. Є дуже і доступний спосіб зберегти здоров'я собі та своєму партнеру - це безпечний секс, тобто секс, при якому виключено попадання в твій організм чужої крові, сперми або вагінальних виділень. Безпечний секс і використання презервативів також вирішує ще одну важливу проблему - запобігання небажаної вагітності. Безпечний секс - це самий надійний спосіб профілактики ВІЛ / СНІДу та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також зручний і безпечний метод планування сім'ї. Безпечний секс означає, що ви можете:

- Цілуватися, навіть глибоким "французьким поцілунком";

- Лежати разом, обніматися;

- Пестити і масажувати одне одного;

- Займатися проникаючим сексом за умови, що завжди використовується презерватив.

Знання шляхів передачі ВІЛ дає нам можливість правильно оцінювати свій ризик зараження цією інфекцією і вжити запобіжні заходи. Постійна практика безпечного сексу і використання презервативів дозволить запобігти зараженню ВІЛ-інфекцією, а ведення здорового способу життя та дотримання звичайних правил особистої гігієни сприяють зміцненню імунітету і підвищенню опірності хворобам. У разі появи підозр щодо можливого зараження ВІЛ необхідно негайно звернутися до лікаря. Достовірна інформація, отримана на консультації з досвідченим фахівцем, допоможе прояснити ситуацію і розвіє необгрунтовані страхи. Інфекції, що передаються статевим шляхом

При занятті незахищеним сексом (без використання презерватива) можна заразитися не тільки ВІЛ, але й так званими інфекціями, що передаються статевим шляхом. Ці інфекції, на жаль, дуже поширені. Деякі з них можуть просто викликати незручності, інші ж приводять до безпліддя або до більш серйозних наслідків, якщо їх не вилікувати вчасно. До того ж люди, що страждають цими хворобами, більш уразливі перед ВІЛ-інфекцією. Вірус швидше потрапляє в організм через виразки, рани та інші шкірні пошкодження, викликані венеричними захворюваннями. У цій брошурі описані симптоми і наслідки найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом, способи їх передачі та основні методи попередження зараження. Коректна й достовірна інформація, надана тут, допоможе краще орієнтуватися в ситуаціях, пов'язаних з сексуальним здоров'ям, а також уникнути неприємностей.

Не відкладайте візит до лікаря

Не відкладай візит до лікаря, якщо виявиш у себе наступні прояви:

- Слизові, гнійні виділення гною з пеніса, піхви або анального отвору;

- Відчуття печіння при сечовипусканні;

- Ранки, пухирі, бородавки на пенісі, піхву, в анальному отворі або в роті;

- Роздратування навколо геніталій або на них.

При виявленні у себе або у партнера будь-яких з перерахованих ознак не варто вдаватися в паніку. Більшість з венеричних захворювань можна вилікувати. Необхідно відразу звернутися до лікаря, який призначить відповідне лікування і порадить, як уникнути наслідків. Знання ж основних симптомів венеричних захворювань допоможе запобігти зараженню або, якщо зараження все ж сталося, почати лікування на ранніх стадіях захворювання, що істотно покращує його результати.

СИФІЛІС

Сифіліс - інфекція, що передається статевим шляхом, характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів і нервової системи. Без лікування сифіліс триває протягом багатьох років і може привести до летального результату. Збудник: бліда спірохета (трепонема) Treponema pallidum.

Зараження відбувається:

- Під час незахищеного статевого акту з партнером, який у свою чергу був інфікований кимось іншим;

- Від матері до дитини під час вагітності; в момент пологів - при проходження плода через інфіковані родові шляхи матері.

Симптоми:

Хвороба розвивається поступово, і первинні симптоми, особливо у жінок, часто залишаються непоміченими. Бліда спірохета може потрапити куди завгодно, в будь-які частини тіла, в залежності від того, який вид сексуальної активності використовувався. Це можуть бути статеві органи, слизова оболонка порожнини рота, мова, задній прохід і т.д. Там, де вона проникла в організм, через три-чотири тижні з'являються первинні прояви хвороби у вигляді так званого твердого шанкру - невеликий круглої безболісної виразки з щільним підставою. Лімфатичні вузли районі виразки збільшуються (зазвичай в паховій або підщелепної області), часто з одного боку. На поверхні твердого шанкру при дослідженні виявляється велика кількість спірохет. Шанкр рубцюється сам по собі через три-чотири тижні. З моменту появи первинних висипань людина стає заразним.

Вторинна стадія захворювання починається через два-чотири місяці після зараження, коли, найчастіше, з'являється так звана розеолезная висип - симетричні висипання на тілі, долонях, підошвах і слизових оболонках. Поява висипань може супроводжуватися підйомом температури, головним болем, нездужанням, збільшенням лімфатичних вузлів і специфічної ангіною. Можливо також утворення папул (округлі освіти червоного кольору з лущенням по краю) на тулубі, долонях і підошвах, сифилитических кондилом, випадіння волосся, погіршення зору, зміна голосу. Перераховані вище симптоми зникають самі по собі через два-шість тижнів, після чого сифіліс входить в латентний (безсимптомний) період. Період відсутності симптомів чергується з рецидивами - періодичним повторним проявом ознак вторинного сифілісу. Повторні висипання зазвичай менш помітні, частіше представлені папулами, що розташовуються на долонях і підошвах, в складках шкіри, в області статевих органів. При відсутності лікування сифіліс може перейти в стадію третинну і викликати руйнівні явища в нервовій системі, кістках і внутрішніх органах. Можливе ураження спинного і головного мозку.

Діагностика:

Інкубаційний період - 3-4 тижні після сексуального контакту із зараженим партнером. Для встановлення точного діагнозу потрібно здати аналіз крові на сифіліс (тест крові стає позитивним у середньому через 3-4 тижні після зараження), або виділення з твердого шанкру на виявлення блідої трепонеми (мікроскопія в темному полі).

Лікування

Сифіліс добре піддається лікуванню, особливо на ранніх стадіях. Успіх лікування залежить від терміну початку лікування. Серореакціі при пізніх формах сифілісу може залишатися все життя. Сексуальні партнери також повинні пройти лікування.

Можливі наслідки

- Заражена сифілісом вагітна жінка схильна великому ризику народження інфікованої дитини. Вчасно пройдене лікування дозволить дитині народитися здоровою.

- Без лікування сифіліс може привести до важких поразок серця, печінки, кісток, спинного і головного мозку, що закінчуються смертельним результатом.

- Наявність сифілісу підвищує ймовірність зараження ВІЛ-інфекцією та іншими ІПСШ.

Як уникнути захворювання:

Використовуйте презерватив при кожному сексуальному контакті! Відмовтеся від поцілунків і орального сексу при виявленні шанкров і виразок в порожнині рота партнера. Використання латексних серветок (можна замінити розрізаним презервативом або харчовою плівкою) при оральному сексі знижує ризик зараження.

Гонорея

Гонорея ("трипер") - інфекція, що передається статевим шляхом, викликається бактеріями. Гонореєю можуть хворіти жінки, чоловіки і діти. Збудник: гонорейний диплококк, гонокок (Neisseria gonorrhoeae).

Зараження гонореєю може відбутися:

- При статевому акті (вагінальному, анальному або оральному) без презерватива,

- А також від інфікованої матері до дитини під час пологів.

Через руки інфекція може поширитися і на очі.

Симптоми:

Яскраво виражені у чоловіків, можуть проявлятися слабо або навіть повністю відсутнім у жінок. Перші симптоми з'являються на 2-7 день після сексуального контакту із зараженим партнером.

У жінок:

- Рясні виділення з піхви;

- Біль, печіння або відчуття дискомфорту при сечовипусканні;

- Болі внизу живота, підвищення температури, які можуть бути ознаками поширення процесу на яєчники;

- Сверблячка або виділення з заднього проходу.

- У випадку, якщо зараження відбулося при оральному сексі, може спостерігатися біль у горлі.

У чоловіків:

- Білі або жовті виділення з уретри. Іноді їх буває достатньо, щоб забруднити білизну;

- Біль, печіння або відчуття дискомфорту при сечовипусканні;

- Хворобливу ерекцію;

- Сверблячка або виділення з заднього походу;

- Запалення в горлі.

Проте симптоми можуть бути і відсутніми, особливо, при ураженні глотки або прямої кишки, протягом одного-двох тижнів. Симптоми зникають навіть без лікування, що означає перехід хвороби в хронічну стадію, і з'являються знову при загостреннях. Важливо пам'ятати, що гонорея часто поєднується з іншими ІПСШ, тому краще здати аналізи і на трихомоніаз, хламідіоз, герпес.

Діагностика:

Інкубаційний період - 2-7 днів після сексуального контакту із зараженим партнером. Діагностика гонореї базується на виявленні Neisseria gonorrhoeae у виділеннях.

Лікування:

Гонорея добре піддається лікуванню, особливо на ранньому етапі, курсом антибіотика у вигляді таблеток або ін'єкцій. Після завершення курсу лікування необхідно зробити контрольної аналіз для того, щоб визначити, чи дійсно усунена інфекція. Партнери, з якими був сексуальний контакт, також повинні пройти курс лікування.

Можливі наслідки:

- Запальні захворювання органів малого тазу, а в наслідок - стійке безпліддя у жінок.

- Запалення яєчка і передміхурової залози, іноді приводить до розвитку безпліддя, у чоловіків.

- Під час пологів заражена мати може передати інфекцію своїй дитині, внаслідок чого у нього може виникнути запалення очей, яке призводить до тяжких наслідків. Негайне звернення до лікаря дозволить цього уникнути.

- Наявність гонореї підвищує ймовірність зараження ВІЛ-інфекцією та іншими ІПСШ.

Як уникнути захворювання:

Використовуйте презерватив при кожному сексуальному контакті!

Хламідіоз

Урогенітальний (сечостатевої) хламідіоз є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Збудник:

хламідії, проміжна форма між вірусами і бактеріями, внутрішньоклітинний паразит (Chlamydia trachomatis).

Як відбувається зараження:

- Основний шлях зараження - проникаючий секс без презерватива.

- Хламідіоз може передаватися від інфікованої матері до плоду під час пологів.

Симптоми:

Захворювання, особливо у жінок, часто протікає безсимптомно.

Прояви захворювання у жінок:

- Мізерні, прозорі виділення з піхви, що нагадують клей;

- Сверблячка й печіння при сечовипусканні, біль у нижній частині живота і в області крижів

- Незначне кровотеча після статевого акту або в період між менструаціями;

- У разі запалення прямої кишки відзначається незначне виділення крові і слизу.

У чоловіків при попаданні хламідій в уретру з'являються симптоми уретриту. Що виникає в результаті анальних контактів ураження прямої кишки зазвичай не має клінічних появ і може залишитися непоміченим.

Діагностика:

Інкубаційний період - 7-21 день після сексуального контакту із зараженим партнером. Для встановлення точного діагнозу треба здати мазок з піхви, уретри або із заднього проходу.

Лікування:

Для лікування хламідіозу призначається курс лікування антибіотиками від 7 до 14 днів. Ваші сексуальні партнери теж повинні пройти курс лікування, інакше можливе повторне зараження. Дізнатися про лікування можна, здавши повторні аналізи не раніше, ніж через 2-3 тижні після проведеного лікування.

Можливі наслідки:

У жінок:

- Ряд серйозних запалень органів малого таза, наприклад, запалення фаллопієвих труб (яйцевода);

- Безпліддя, навіть якщо захворювання протікало непомітно;

- Підвищений ризик позаматкової вагітності;

- Болі в суглобах;

- З'являються в результаті запального процесу спайки викликають болі внизу живота;

- Хламідіоз може передаватися немовляті від інфікованої матері під час пологів і викликати у дитини запалення очей та легень, а у дівчаток додатково хламідіоз сечостатевих органів.

Домашнє завдання: параграф 21

УРОК 23

Тема: Негативний вплив алкоголю на здоров’я людини

Мета: сформувати знання про звички, що шкодять здоровю людини, з’ясувати їх негативний вплив на організм; розвивати вміння аналізувати інформацію та робити висновки про відмову від вживання алкоголю; виховувати розуміння необхідності дотримання принципів здорового способу життя.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Предметні компетентності: вміння оперувати термінами: здоров’я, здоровий спосіб життя,учні характеризують принципи здорового життя; обґрунтовують судження про негативний вплив алкоголю на організм.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

Бесіда.

1.Що таке звичка? (особлива форма поведінки людини, яка виявляється у схильності до повторення однотипних дій у подібних ситуаціях.)

2.Які бувають звички?

3.Визначити тип звички: А – шкідливі, б – нешкідливі:

а) тютюнопаління

б) рухливі ігри

в)вживання алкоголю,

г) обгризання нігтів

д) дотримання режиму дня;

е) чистити зуби

є)човгати ногами

Шкідливі звички – це звички, що порушують здоровя людини.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності учнів

Що відчуваємо, думаємо, коли бачимо?

Картинки по запросу алкогольні напої

Очікуємо розслаблення, покращення настрою, зняття напруги

Які наслідки?

Похожее изображение

ІVвивчення нового матеріалу

Повідомлення теми уроку.

Алкоголь (лат. Spiritus aethylicus, алхімічна назва aqua vitae, наукова назва етанол, спирт винний, метилкарбінол) - органічна речовина з групи одноатомних спиртів. Хімічна формула С2Н5ОН. Це безбарвна, прозора, летка, легкозаймиста рідина, має характерний запах і пекучий смак. Добре змішується з водою, є гарним розчинником для багатьох органічних речовин .

Похожее изображение

Біологічна роль етанолу для організму людини?

Етанол для організму людини не є повною мірою ксенобіотиком - чужорідною речовиною. Ендогенний етанол утворюється в клітинах під час обміну вуглеводів або в травному каналі завдяки процесам бродіння. Так, за добу в кишечнику людини синтезується близько 1,0 -1,5 г ендогенного етанолу. Етиловий спирт - це розчинник для багатьох органічних речовин; добре розчиняється у воді й жирах, тому є незамінним чинником метаболізму. Цей спирт бере участь у регуляції проникності клітинних мембран, енергетичному обміні (під час розкладу 1 г сполуки вивільняється близько 29 кДж енергії), у синтезі нейромедіаторів (дофамін, серотонін, норадреналін) та нейромодуляторів (ендорфіни). Вміст внутрішнього етанолу підтримується багатьма механізмами на певному рівні. У нормі у організмі людини міститься близько 0,001 - 0,015 г спирту на 1 л крові.

Екзогенний етанол в організм людини надходить здебільшого з алкогольними напоями, що поділяють на міцні (горілка, коньяк, віскі), середньоміцні (шампанське, вино, медовуха) та слабоалкогольні (пиво, квас, кумис, сидр). Підвищений понад природну норму вміст етанолу порушує природні механізми утворення й регуляції алкоголю в самому організмі та спричиняє різноманітні розлади внутрішньоклітинного обміну. Найважливішими з них є такі: ушкодження мембран, порушення гормональної та імунної систем організму, перебігу окисно-відновних процесів, процесів енергоутворення та синтезу білків і ліпідів, обміну нейромедіаторів, денатурація білків.

Шлях етанолу в організмі людини?

Потрапляючи до організму людини через травну систему, етанол швидко всмоктується. Вже у шлунку поглинається 20 % етанолу, а у тонкому кишечнику - 80 %. Далі крізь стінки травного каналу молекули спирту потрапляють у кров і надходять до печінки. У клітинах цього органа відбувається окиснення етанолу. З печінки в кров може надходити етанол або продукти його повного (вода й вуглекислий газ) чи часткового (ацетальдегід) розкладу.

Переважна частина спирту концентрується в головному мозку, менша частина - в легенях, селезінці, нирках. Високі концентрації етанолу спостерігаються також у секреті передміхурової залози та яєчках, чинячи токсичний вплив на статеві клітини. Молекули етилового спирту мають малі розміри, тому легко проникають крізь плаценту й потрапляють у кров плоду.

Найбільша частина екзогенного алкоголю, що поглинається (а це 90-98 %), бере участь в обміні речовин, і лише незначна його частина (2-10 %) виділяється із організму в незмінному вигляді із сечею, повітрям, потом, слиною, фекаліями.

Мабуть, всі люди знають, що алкоголь шкідливий, але мало хто розуміє, як відбувається метаболізм алкоголю в організмі й унаслідок чого саме виявляється негативний вплив спирту. Перетворення етанолу - це складна біохімічна сукупність процесів, що відбуваються в декілька етапів під дією різних ферментів

І етап. Окиснення алкоголю в ацетальдегід (етаналь, оцтовий альдегід). Це хімічно дуже активний та функціонально важливий метаболіт, водночас токсична речовина з вираженим канцерогенним впливом. Ацетальальдегід у десятки разів токсичніший за етанол. Розщепленнянадлишку оцтового альдегіду здійснюється трьома шляхами:

1) за допомогою ферментів алкогольдегідрогеназ, що відбувається в мітохондріях клітин печінки (окиснення близько 80 % етанолу); активність усіх ферментів залежить від віку, статі, генетичної схильності, расової належності, регулярності вживання алкоголю;

2) за участі алкогольоксидази (цитохром Р450), або мікросомальної етанол-окиснювальної системи, локалізованої в незернистій ЕПС (до 15 % етанолу);

3) за участі каталази в пероксисомах (до 5 % етанолу).

ІІ етап. Окиснення ацетальдегіду до ацетату за участі ферментів ацетальдегіддегідрогеназ.

ІІІ етап. Окиснення ацетату до СО2 і H2O. Незначна частина ацетату включається в цикл Кребса або використовується для синтезу жирних кислот, холестеролу та ін.

Людський організм переробляє етанол зі швидкістю приблизно 7 г за годину.

Застосування етанолу

Етанол широко застосовують у різних галузях народного господарства. З етанолу виготовляють також алкогольні напої.

Дія етанолу на організм

Та слід врахувати, що етанол це – отруйна наркотична речовина! Багато хто вважає, що невеликі дози алкоголю не шкодять, органами травлення й розноситься кров’ю по всьому тілу. Малі молекули алкоголю легко змішуються з водою й розчиняються у жирах, а тому легко проходять через оболонку клітин й уже в ротовій порожнині всмоктуються в кров, до 20% всмоктуються в шлунку, 80% – в кишківнику. Оскільки клітини мозку багаті жирами, то в ньому його накопичується найбільше. Особливо швидко це відбувається на порожній шлунок. Уже за годину його концентрація в крові досягається максимуму, і настає стан сп’яніння. Близько 90% етанолу тимчасово затримується в печінці, де за допомогою ферментів він перетворюється в отруйний для організму оцтовий альдегід. Вплив останнього на організм дуже поганий й супроводжується блюванням й запамороченням.

Спиртні напої викликають захворювання нервової системи: руйнують нервові клітини, гальмують мозкові центри, пов’язані з формуванням емоцій. Вживання алкогольних напоїв спершу викликає стан ейфорії, зняття стресу, душевного задоволення. Учені встановили, що вживання навіть невеликих доз спиртного утруднює передавання нервових імпульсів, призводить до розладу активного мислення.

Під впливом етанолу у людини послаблюється увага, загальмовується реакція, порушується координація рухів. Якщо доросла людина випиває 50 мл горілки, прискорюється серцебиття, розширюються судини, знижується тиск, підвищується апетит. 100 мл горілки викликає штучне підвищення настрою в результаті збудження нервової системи, втрату контролю над діями. При регулярному вживанні страждає пам’ять, інтелект, з’являються гнів, роздратування, втрата інтересу до повноцінного життя, депресії, людина поступово деградує. Порушується гормональна діяльність різних органів, на основі порушення нервової системи розвиваються психози, відомі як «біла гарячка» й «галюцинації».

Якщо в кров потрапляє 0,15% алкоголю, наступає втрата контролю над м’язами, при наявності 0,3% – втрата свідомості; при 4-5% – відбувається параліч дихання й смерть.

Алкоголь призводить до порушення роботи всіх систем організму. Порушується вітамінний обмін, пригнічується функція головного мозку, зникає апетит й почуття голоду. При глибокому сп’янiннi пригнiчується дихання, легенi переповнюються кров’ю, вiдбуваються крововиливи в тканину й з’являються мiсця для запалення, сприятливi для появи туберкульозу.

Рух алкоголю в організмі.
а) нормальна структура тканин; б) паталогічні зміни в тканинах органів

Пошкоджується печінка, вона вже не може виконувати свою функцію – знешкоджувати токсичні продукти розпаду. Печiнка зморщується, стає щільна, клітини відмирають й на їх місці розростається сполучна тканина. Розвивається цероз печiнки – людина худне, в черевнiй порожнинi набирається рiдина й хворi швидко помирають. Присутність у крові алкоголю може викликати цироз та рак печінки.

При вживаннi алкоголю вiдбувається запалення слизової оболонки шлунка, що веде до виникнення гастритiв й виразки. На основi цього може виникнути запалення пiдшлункової залози. Алкоголь впливає й на серцево-судинну систему. Перепади тиску й пульсу можуть призвести до iнфаркту, крововиливу в мозок.
В алкоголіків вiдбуваються частковi змiни в хромосомному наборi, статевi клітини стають неповноцiнними, при заплiдненнi з них формується неповноцiнний зародок, що веде до народження хворих дітей. Дiти можуть народжуватися з такими вадами як: розщеплена верхня губа (заяча губа), незарощене верхнє піднебіння (вовча паща), вадами серця, недорозвиненими кiнцiвками або змiнами в інших органах. Дiти, народженi без видимих вад, можуть вiдставати у фiзичному розвитку, часто хворiти. В тяжких випадках народжуються дiти розумово вiдсталi.

В наші дні в свiтi нараховується близько 100 млн. розумово вiдсталих людей, причиною чого є алкоголiзм.

Алкоголізм – захворювання, що характеризується систематичним паталогічним потягом до вживання спиртних напоїв, розвитком психічної і фізичної залежності від алкоголю. У разі тривалого перебігу хвороба супроводжується стійкими психічними й соматичними розладами, що призводить до смерті.

Шкода, якої завдає алкоголь:

відмирання клітин мозку, втрата пам’яті, агресивність, деградація;
погіршення зору, мови, координації рухів;
рак ротової порожнини, горла, грудних залоз, печінки;
імовірність серцевої недостатності, м’язова слабкість;
послаблення імунної системи, виразки, запалення підшлункової залози;
небезпека народити фізично чи розумово відсталу дитину для вагітних.

Кожна порція цих напоїв містить приблизно однакову кількість чистого спирту:

пляшка пива – 330 мл 5 %;
чарка горілки – 40 мл 40 %;
бокал вина – 140 мл 12 %;
чарка лікеру – 70 мл 25 %.

Експериментальна частина (STEM)

Дослідження дії спиртів на живі організми (на прикладі курячого білка).

У 5 пробірок налити курячий білок і додати :

у пробірку №1 холодну воду

у пробірку №2 гарячу роду;

у пробірку №3 розчин натрій гідроксиду;

у пробірку №4 розчин сульфатної кислоти;

у пробірку №5 етанол

Зробити висновок, на основі отриманих спостережень. (Алкоголь діє на білки точно

так , як гаряча вода, луги і кислоти, тобто приводить до їх необоротної денатурації.)

V узагальнення знань

Заповнити таблицю «Шкідливий вплив алкоголю на органи людини»

орган	Можливі наслідки шкідливого впливу алкоголю
мозок
печінка
шлунок
серце

Завдання для самоконтролю ( Виконання тестів в програмі easyQuizzy)

1 Етиловий спирт – це речовина, яка:

а) корисна для організму;

б) корисна у малих дозах

в) небезпечна для організму.

2. При потраплянні в організм метанол:

а) збуджує апетит;

б) діє заспокійливо;

в) викликає сліпоту.

3. Назвіть речовину, формула якої: C2H₅OН

а) етанол;

б) метанол;

в) деревний спирт.

4 Який із спиртів найбільш небезпечний і отруйний:

а) медичний спирт;

б) бутиловий спирт

в) деревний спирт

5. Серед фізичних властивостей спиртів виберіть ті, які характерні для етанолу:

а) рідина;

б) газ;

в) без запаху;

г) має специфічний запах;

д) погано розчинний у воді;

е) розчиняється у воді в необмеженій кількості.

VІ Домашнє завдання

Опрацювати §22,

Перевірити в домашніх умовах, як етанол впливає на сире м'ясо. Зробити висновок

УРОК 24-25

Тема: Негативний вплив на здоров’я людини куріння та наркотиків

Мета: сформувати знання учнів про руйнівні наслідки вживання наркотиків, тютюну, розкрити шкідливий вплив на психічний стан, поведінку людини та її здоров’я, визначити основні шляхи профілактики тютюнопаління, наркоманії та алкоголізму;

розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, наводити приклади;

виховувати дбайливе ставлення до свого життя та здоров’я, навички здорового способу життя.

Обладнання: таблиці з біології «Внутрішня будова людини», слайди презентації «Дія наркотичних та токсичних речовин на організм людини», відеофільм «Шкідливі звички та їх профілактика», хімічний посуд для проведення дослідів.

Тип уроку: формування нових знань.

Вид уроку: дослідження.

Міжпредметні зв’язки: Біологія, всесвітня історія, медицина.

ХІД УРОКУ.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Шановні учні, на сьогоднішньому уроці ми поговоримо з вами про речовини, про які ви дуже часто чуєте з екранів телевізорів в рекламах,кожен день їх бачите на прилавках магазинів, це хімічні речовини, які відбирають у людей здоров’я, розум і навіть життя, калічать молоде покоління, спричинюють народження хворих дітей, розслаблюють волю, позбавляють людину різних цінностей життя, призводять до злочинності. Це алкоголь, тютюн і наркотики. Ваше завдання дослідити ці хімічні речовини, виявити їх хімічний склад, дію на організм людини та наслідки для її здоров’я. Для цього учні заздалегідь отримали завдання знайти інформацію про ці хімічні речовини та провели досліди.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Всі учні групи діляться на три групи: І група- «Дослідники алкоголю», ІІ група – «Дослідники тютюну», ІІІ група – «Дослідники наркотиків».

Слово надається учням І групи «Дослідникам алкоголю».

Історик. Про шкідливу дію алкоголю було відомо з давніх давен. Ще тоді почали з’являтися алкогольні напої (пиво, вино, напої з меду). На соціальне лихо алкоголь перетворився в епоху капіталізму. Виробництво спиртних напоїв із кустарного перетворилось на промислове, причому в великій кількості почали виготовляти дешеві напої з великим умістом алкоголю. Багатьма законами та релігіями забороняється їх уживати. Але боротьба з пияцтвом триває й досі.

Біолог. Алкоголь – наркотична речовина, здатна викликати полегшення, розслаблення, приємне відчуття, так звану ейфорію. Саме тому він здобув увагу й дістав поширення в світі. Відомий учений Павлов довів, що алкоголь не діє збуджувально на нервову систему, а, навпаки, викликає гальмування кори великих півкуль. Спирти викликають денатурацію білкових молекул. У цьому можна переконатися, виконавши наступний дослід. Приготуємо розчин білка курячого яйця і розподілимо його в три хімічні стакани. Перший залишимо для порівняння, у другий доллємо етанол, у третій – розчин фенолу. Вміст двох стаканів перемішаємо. В другому та третьому стаканах утворився білий осад, внаслідок зсідання білку. Дослід доводить, що алкоголь на молекулярному рівні негативно впливає на функції і структуру всіх органів і систем.

Хімік. Спирт, пиво, вино – це розчини етилового спирту СН3-СН2-ОН. Етанол для організму людини не чужорідний, невелика кількість цього спирту утворюється в самому організмі. Однак у разі вживання значної кількості етанолу його концентрація в крові підвищується. Молекули етанолу вступають у реакцію окиснення з ферментами, які містяться у клітинах печінки. У результаті окиснення етанолу утворюється ацетальдегід алкогольдегідрогеназа, який в свою чергу окислюється до ацетат-іонів оцтової кислоти. Етанол і сполуки, утворені з нього, розносяться кров’ю й уражають мозок та внутрішні органи.

Лікар. (демонстрація таблиці та слайдів презентації) У людини, котра вживає алкоголь підвищується артеріальний тиск, посилюється серцебиття, виникає тремтіння рук, дратівливість,з’являються гнів, роздратування,страждає пам’ять, інтелект. До зазначених психічних розладів додаються соматичні хвороби – хвороби нирок, підшлункової залози, серця, головного мозку й периферичної нервової системи, найбільше страждає печінка.У алкоголіків розвиваються цироз та рак печінки, виразки шлунка або кишківника, «біла лихоманка».

Друга група «Дослідники тютюну».

Історик. Тютюн родом з Америки. Коли Колумб вступив на землю відкритого ним континенту, в числі подарунків, місцеве населення піднесли їм сушене листя рослини «петум». Після другого походу Колумба насіння тютюну було завезене до Іспанії і звідти попав до інших країн.

Хімік. В тютюновому димі знаходиться біля 200 отруйних речовин. Під час паління ці речовини попадають до дихальної системи людини. Найбільш небезпечними є нікотин, амоніак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, піридинові основи (канцерогени), радіоактивні елементи, бензопирен.

Біолог. (демонстрація таблиці та слайдів презентації) Першою від тютюнопаління страждає зубна емаль, на ній з’являються мікротріщини та руйнуються зуби. Нікотин завдає великої шкоди нервовій системі й мозку, знижується обсяг пам’яті, здатність до навчання. Від куріння в людини прискорюється пульс і підвищується тиск, пошкоджується слизова оболонка губ, язика, гортані, порушується нормальне дихання, втрата апетиту, біль у шлунку, хронічні гастрити, звуження кровоносних судин, хвороби серця. Серед хворих на рак курців у 30 разів більше, ніж тих, хто не курить. У паліїв удвічі більша небезпека стати імпотентами або батьками неповноцінної чи хворобливої дитини.

Лікар. Демонстрація досліду про наявність шкідливих речовин в сигаретному димі. Закріпимо сигарету в лапці штатива і через скляну та гумові трубки під’єднаємо до неї з боку фільтра шприц. Підпалимо сигарету й почнемо повільно наповнювати шприц газами, утвореними при горінні тютюну. Від’єднаємо наповнений димом шприц й випустимо дим в колбу з дистильованою водою декілька разів. Після струшування колби вода набуває жовто-коричневого кольору, зумовленого різними продуктами тютюнопаління.

Куріння завдає великої шкоди не тільки тим, хто курить, а й тим, хто знаходиться поруч, особливо маленьким дітям. На території нашої країни вживання тютюну регулюється Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», за невиконання положень закону з порушників стягується штраф.

Третя група «Дослідники наркотиків».

Біолог. Наркотичні речовини відомі людям із прадавніх часів, але якщо раніше їх вживали як знеболювальні рослинні субстанції, то зараз синтезовано наркотичні речовини, яких у природі ніколи не було й наркотична дія їх набагато сильніша. Наркотики поділяють на природні (кофеїн, кокаїн, опіум, морфін, героїн, марихуана,гашиш) та синтетичні (амфетаміни, барбітурати, метадон, крек, екстазі, LSD-25). Наркотичні речовини діють на центральну нервову систему, змінюючи хімічним шляхом хід психічних процесів, емоцій. Поряд з терміном «наркоманія» вживають термін «токсикоманія». Токсикоманія – це зловживання деякими лікарськими препаратами й продуктами побутової хімії, які за умови передозування викликають токсичну дію на психіку людини.

Хімік. З хімічної точки зору, природні наркотики належать до класу алкалоїдів. Це гетероциклічні нітрогеновмісні, фізіологічно активні органічні сполуки переважно рослинного походження з основними властивостями.

Морфін та його похідна героїн (діацетилморфін) є у складі опіуму разом з іншими алкалоїдами. Їх виділяють із маку опіумного. Морфін має основні та слабокислі властивості, кристалізується з однією молекулою води.

Лікар. (демонстрація таблиці та слайдів презентації). Наслідки вживання морфіну, або героїну: ураження мозку й печінки, розумова деградація, виникнення постійної залежності (якщо не приймати через кожні 8-12 годин, настає «ламка»), у разі передозування – смерть.

Кодеїн – метиловий естер морфіну (метилморфін). Малорозчинний у воді, добре розчиняється в естері. Уживання призводить до залежності, уражає печінку та інші внутрішні органи.

Кокаїн (сировина- листя куща коки). У разі вживання кокаїну виникають серцеві напади, високий атеріальний тиск, утрати больових відчуттів, підвищена активність.

Марихуана (сировина - конопля) – один із найменш вивчених природних наркотиків. У разі вживання виникають слабкі галюцинації, сильне ураження легенів (бронхіти, емфізема, рак), зниження імунітету, ураження статевих органів, анемія, вроджені каліцтва дітей, ураження печінки, селезінки, лімфовузлів та головного мозку.

Амфетамін (фенамін) – синтетична органічна сполука психостимулюючої дії, спричиняє галюцинації,швидку втрату ваги, ураження головного мозку,пошкодження життєво важливих органів, тремтіння рук, залежність від наркотику.

Барбітурати –похідні барбітурової кислоти. Їх застосовують як снодійне, викликають непритомний стан і залежність від наркотику, у разі передозування – смерть.

Крек – синтетичний наркотик, спричиняє депресію, постійний нежить, параноїдальний синдром,схильність до самогубства, можлива раптова смерть від серцевого нападу або інсульту.

Наркомани є найбільшою групою ризику захворювання на СНІД, 70% хворих на СНІД – наркомани. Жахливо те, що серед наркотично залежних переважна більшість – це молоді люди. Лікування наркоманії часто не має успіху, бо для позитивного результату необхідна активна позиція самого хворого, що в дійсності буває не завжди.

Боротьба з наркоманією ведеться на законодавчому рівні. Майже у усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і поширення наркотичних речовин.

ІV. Закріплення нового матеріалу.

Демонстрація відеофільму «Шкідливі звички, їх небезпека та профілактика».

Проведення анкети «Міф чи факт».

Алкоголь – стимулятор, він підбадьорює.
Залежність від наркотиків – це тільки настрій.
Хоча відомо, що на підпитку керувати автомобілем небезпечно, можна сідати за кермо після вживання марихуани.
Діти вперше пробують наркотики в результаті пропозицій з боку незнайомців.
Якщо ви хочете сісти за кермо після випивки, вам допоможуть протверезитися чашка міцної кави або холодний душ.
Тютюн – це наркотик.
Людям веселіше, коли вони на підпитку.
Оскільки марихуана концентрує увагу, вона підвищує творчий потенціал та полегшує навчання.
Уживання алкоголю та наркотиків вагітною жінкою негативно впливає на її майбутню дитину.
Узимку порція алкоголю зігріє вас.

V. Підведення підсумку.

Викладач. Наш урок було проведено в нетрадиційній формі дослідження та прес-конференції. На уроці було порушено серйозні та важливі питання. Наркоманія – одне з небезпечних соціальних бід. Наркотики, алкоголь та токсини негативно впливають на поведінку та здоров’я людини. Зробіть для себе правильні висновки.

VІ. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника. Дати відповіді на запитання.Підготувати повідомлення про шкідливий вплив вживання тютюну, алкоголю та наркотиків.

VІІ. Оголошення та аргументація оцінок.

УРОК 28

Тема: Імунна система людини, особливості її функціонування

Мета уроку:

навчальна: ознайомити учнів з поняттями «імунна система», «імунітет», «специфічний» і «неспецифічний», «клітинний» і «гуморальний» імунітет; сформувати уявлення про імунну регуляцію функцій організму, органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету, імунні реакції організму;

розвивальна: розвивати увагу, пам'ять, мислення, уміння порівнювати, аналізувати, систематизувати та узагальнювати інформацію;

виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, інтерес до предмета, формувати повагу до життя як найвищої цінності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальне опитування:

1. Що таке навколишнє середовище?

2. Назвіть основні групи абіотичного середовища.

3. Що таке біотичне середовище? Наведіть приклади впливу біотичних чинників.

4. Що таке антропічне середовище? Назвіть складники антропічного середовища.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Проблемна бесіда: Протягом усіє історії існування людства його вражали багаточисленні епідемії, які спустошували села, міста. Проте навіть у самий розпал епідемії не всі люди хворіли. Чому?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку. Актуалізація опорних знань

Вправа «Асоціативний кущ».

Пропонується дітям пригадати те, що їм відомо про імунітет.

V. Вивчення нового матеріалу (навчальна бесіда)

Особливості структурної організації імунної системи людини

Імунна система - сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.

Імунна система функціонує в нерозривній єдності з іншими системами, що беруть участь у транспортуванні її клітин і речовин та регуляції. Деякі органи й клітини імунної системи є компонентами кровоносної, дихальної, травної, ендокринної, нервової систем, у складі яких вони виконують свої додаткові функції (іл. 1).

Як організована імунна система в організмі людини?

Системний рівень. На відміну від інших фізіологічних систем імунна система поширена по всьому тілі. Цікаво, що в організмі людини є органи, до яких імунна система має обмежений доступ. Це т. зв. імунопривілейовані органи, до яких належать мозок, очі, плацента, сім'янники. Вважається, що імунні привілеї є механізмом адаптації для запобігання пошкодженням найбільш важливих органів з боку власної імунної системи та її реакцій.

Рівень органів. Органи імунної системи поділяють на центральні та периферичні. До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку, апендикс.

Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. Так, в тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах - лімфоїдні фолікули, в носоглотці - аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція (старіння). Так, лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.

Іл. 1. Імунна система людини: 1 - червоний кістковий мозок; 2 - мигдалики; 3 - тимус; 4 - лімфовузли; 5 - селезінка; 6 - пеєрові бляшки; 7 - апендикс; 8 - лімфатичні фолікули

Клітинний рівень. Клітини імунної системи здатні до рециркуляції, тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за допомогою рідин внутрішнього середовища. Основними клітинами імунної системи є лейкоцити, серед яких Т-лімфоцити й В-лімфоцити. Імунна система постійно підтримує певну кількість своїх клітин завдяки стовбуровим клітинами червоного кісткового мозку.

Молекулярний рівень. Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти. Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв'язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків - цитокінів.

Отже, структурними й функціональними компонентами імунної системи людини є молекули, клітини та органи, що забезпечують здатність організму розпізнавати й знешкоджувати чужорідний матеріал.

Особливості функціонування імунної системи людини

В організмі людини умовно розрізняють два види імунітету: неспецифічний та специфічний.

Неспецифічний (вроджений) імунітет здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми) та клітинами (фагоцити, NK-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми незалежно від їхньої природи. Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам'яті.

Специфічний (адаптивний) імунітет здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет) та клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів. В основі специфічності імунітету - молекулярне розпізнавання чужорідних антигенів за допомогою специфічних рецепторів клітин імунної системи та антитіл. Ця форма імунітету має неспадковий набутий індивідуальний характер і характеризується наявністю імунологічної пам'яті.

Імунна відповідь розвивається внаслідок здійснення цілого комплексу імунних реакцій, що характеризуються імунологічною індивідуальністю. Для кожного організму властивий свій генетично зумовлений тип імунної відповіді. Основними формами імунної відповіді організму людини є клітинний імунітет, гуморальний імунітет, імунологічна пам'ять та імунологічна толерантність.

Таким чином, імунна система має цілу низку унікальних особливостей функціонування: багатоетапність й багаторівневість захисту, високі специфічність, чутливість, здатність до регенерації, імунологічну індивідуальність, імунологічну пам'ять та ін.

Механізми взаємодії системи антиген-антитіло

Антигени - це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл. Носіями таких чужорідних речовин є віруси, про- й еукаріотичні клітини, трансплантати, пухлинні клітини. Найхарактернішими властивостями антигенів є генетична чужорідність, макромолекулярність та специфічність.

Антитіла - це білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію. Антитіла є важливим специфічним чинником захисту організму хребетних тварин проти збудників інфекційних захворювань і генетично чужорідних речовин. Усі антитіла належать до імуноглобулінів, які поділяють на 5 класів: IgG, IgM, IgA, IgD і IgE.

За характером впливу на антиген розрізняють три групи антитіл:

1) антитіла (аглютиніни), що зумовлюють склеювання (аглютинацію) мікроорганізмів або клітин;

2) антитіла (лізини), що здійснюють розщеплення (лізис) клітин за обов'язкової участі комплементу - сукупності багатьох білків сироватки крові;

3) антитіла (преципітини), що осаджують комплекси антиген - антитіло.

Взаємодія антигенів й антитіл відбувається між розпізнавальною групою антитіла (рецептором) та детермінантною групою антигена (епітопом), що ґрунтується на високій відповідності (комплементарності). Внаслідок контакту антитіла з відповідним антигеном утворюється міцний комплекс антиген - антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні властивості й нейтралізується або знищується.

Отже, основою здатності імунної системи відрізняти «чуже» від «свого» є механізми взаємодії чужорідних антигенів з відповідними антитілами.

VІ. Узагальнення та систематизація знань

Вправа «Так чи ні?»

1. Імунітет – здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини й речовини на швидке його видалення. ТАК

2. До неспецифічних факторів належать і клітини-пожирачі — фагоцити. ТАК

3. Антигени – це білки. НІ (речовини, які сприймаються організмом як сторонні й викликають специфічну імунну відповідь).

4. Пасивний імунітет тривалий. НІ

5. Природний вроджений передається дитині від матері. ТАК

VІI. Підбиття підсумків уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Вивчити §27.

УРОК 29-30

Тема: Імунокорекція. Імунотерапія

Мета :

навчальна: ознайомити учнів з поняттями «імунокорекція», «імунотерапія»; сформувати уявлення про особливості й різноманітність імунобіологічних препаратів;

розвивальна: розвивати увагу, пам'ять та мислення учнів;

виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, формувати повагу до життя як найвищої цінності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Самостійна робота за питаннями:

1. Що таке імунна система?

2. Назвіть центральні й периферичні органи імунної системи?

3. Що таке імунна відповідь?

4. Які є види імунітету?

5. Що таке антигени?

6. Що таке антитіла?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Обґрунтуйте значення знань про імунну систему для особистої та громадської профілактики захворювань.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку. Вивчення нового матеріалу. (навчальна бесіда)

Імунокорекція - сукупність засобів і методів, спрямованих на нормалізацію функцій імунної системи.

Розрізняють три основні види імунокорекції:

1) стимулювальна 2) пригнічувальна, 3) замінна.

Імунокорекція передбачає застосування різних фізичних (наприклад, інгаляція, електрофорез), хімічних (лікарські препарати) і біологічних (масаж, апітерапія) методів, традиційних (наприклад, антибіотикотерапія) й альтернативних (наприклад, голковколювання, гірудотерапія) методик, терапевтичних і хірургічних (видалення лімфоїдної тканини, пересадка кісткового мозку) підходів.

Основні принципи імунокорекції:

1) застосування з профілактичною метою;

2) доповнення призначеного лікування;

3) переважне використання природних способів впливу, що пов'язані з біологічними потребами й функціями організму.

Імунотерапія - сукупність методів лікування, що мають цільовий вплив на клітини, тканини та органи імунної системи.

Основною метою імунотерапії є виправлення імунних дефектів організму людини.

За механізмом дії розрізняють: специфічну й неспецифічну імунотерапію. Специфічна імунотерапія передбачає вплив на механізми адаптивного імунітету, а неспецифічна - на вроджені імунологічні процеси.

Імунотерапевтичний вплив може бути активним, пасивним та адаптивним. Активний вплив передбачає залучення природних механізмів імунної системи у відповідь на введення антигена (наприклад, використання вакцин). У разі пасивного застосовують готові гуморальні (сироватки, імуноглобуліни, моноклональні антитіла) або клітинні (клоновані лімфоцити) імунологічні препарати, що діють на природні захисні механізми.

Особливості й різноманітність імунобіологічних препаратів

За дією на імунну систему імунобіологічні препарати поділяють на:

1) імуностимулятори (активують імунну відповідь; н-д: вакцини, препарати женьшеню);

2) імунодепресанти (пригнічують імунну відповідь; н-д: деякі антибіотики);

3) імуномодулятори (відновлюють і нормалізують функції імунної системи; наприклад препарати з ехінацеї, гриба кордицепсу).

До імунобіологічних препаратів належать:

1. Вакцини - препарати з ослаблених, вбитих збудників захворювань або продуктів їхньої життєдіяльності, що їх застосовують для формування набутого активного імунітету (наприклад, БЦЖ проти туберкульозу)

2. Анатоксини - препарати із знешкоджених екзотоксинів бактерій, що зберігають антигенні та імуногенні властивості (н-д: стафілококовий анатоксин).

3. Сироватки імунні - це препарати сироватки крові, що отримують шляхом імунізації тварин або людини і використовуються для створення пасивного імунітету (наприклад, протиправцева сироватка).

4. Інтерферони - природні або рекомбіновані білкові речовини, що є противірусними засобами (н-д,природний альфа-інтерферон, штучний лаферон).

5. Імуноглобуліни - препарати, діючою основою яких є антитіла, що підвищують неспецифічну опірність організму (н-д: імуноглобулін людський).

6. Пробіотики - бактеріальні препарати, що містять живі мікроорганізми або їхні метаболіти, що здійснюють регуляторний вплив на імунну систему через відновлення мікрофлори кишечнику (наприклад, лінекс, лактобактерин).

7. Бактеріофаги - антимікробні специфічні препарати, що їх отримують в результаті селекції бактеріофагів (наприклад, дизентерійний або сальмонельозний бактеріофаг).

8. Антибіотики - продукти життєдіяльності (або їхні синтетичні аналоги і гомологи) живих клітин, що вибірково пригнічують функціонування клітин бактерій, грибів або пухлин (наприклад, лізоцим, пеніцилін, цефадозим).

V. Узагальнення та систематизація знань

Дайте визначення таким поняттям: імунокорекція, імунотерапія, імунобіологічні препарати.

VI. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити §28; підготувати навчальний проект.

УРОК 31-32

Тема: Профілактика інфекційних захворювань людини. Профілактика інвазійних захворювань людини

Мета:

Мета уроку:

навчальна: розширити знання учнів про інвазійні та інфекційні захворювання, методи попередження цих захворювань;

розвивальна: розвивати уміння запобігати захворюванням, уникати чинника захворювання, зміцнювати організм;

виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Індивідуальне опитування:

1. Що таке хвороба? Наведіть приклади критеріїв класифікації захворювань.

2. Які ви знаєте види профілактики захворювань?

3. Що таке неінфекційні захворювання? Назвіть найпоширеніші неінфекційні захворювання в Україні та заходи профілактики неінфекційних захворювань.

4. Що таке інфекційні захворювання? Наведіть приклади інфекційних захворювань та заходи профілактики неінфекційних захворювань.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

За даними ВООЗ, інвазійними збудниками заражено понад 4,5 млрд людей. В Україні кількість інвазійних може досягати 5 млн. Можна вважати, що кожний житель нашої країни упродовж життя багаторазово хворіє на паразитарні хвороби.

ІV. Вивчення нового матеріалу (розповідь з елементами бесіди)

1. Інвазійні захворювання (від лат. invasio - вторгнення, напад) - це хвороби, збудниками яких є тваринні паразитичні організми. Інша назва - паразитарні захворювання.

Збудниками інвазій можуть бути твариноподібні організми (малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, лямблії, лейшманії, трипаносоми), паразитичні черви (сисуни, ціп'яки, стьожаки, аскариди, гострики, п'явки), кліщі (коростяний свербун, залозник вугровий), комахи (воші, вольфартова муха, підшкірний овод) і навіть деякі види риб (наприклад, сомик кандіру).

Характерною особливістю збудників інвазій є специфічність. Багато паразитів трапляються лише в людини, і джерелом цих інвазій завжди є людина. Такі специфічні паразити людини спричиняють інвазійні захворювання, що називаються антропонозними. Прикладом збудників цих інвазій є малярійний плазмодій, лямблії, гострики, аскарида людська. Особливість таких інвазій - здатність збудника тривалий час існувати в організмі людини й спричиняти повторне зараження.

Частина збудників інвазій трапляються у тварин, але можуть уражати й людину (наприклад, печінковий сисун, блохи, воші, кліщі). Джерелом інвазії у цих випадках є зазвичай тварини. Такі захворювання називаються зоонозними.

Особливості інвазійних захворювань

1. Збудниками є паразитичні тварини

2. Специфічність

3. Наявність складних життєвих циклів

4. Тривалий хронічний перебіг із компромісними відносинами

5. Формування нестерильного імунітету в хазяїв

6. Здатність передаватися від людини до людини або від тварин до людини

Більшість інвазій людини характеризується тривалим хронічним перебігом, що не супроводжується розвитком гострих симптомів, а в разі деяких хвороб спостерігається навіть безсимптомний перебіг. Головною відмінністю інвазійних захворювань є те, що безпосередньою причиною їх виникнення є паразитичні тварини з різною специфічністю.

2. Шляхи зараження організму людини інвазійними хворобами

Основними шляхами проникнення збудників інвазій в організм людини є такі:

аліментарний - збудник потрапляє з їжею через травну систему (наприклад, цисти дизентерійної амеби або яйця аскариди з немитими фруктами, фіни ціп'яків зі свининою);
водний - зараження відбувається під час пиття або випадкового заковтування води (наприклад, цисти лямблій, личинки печінкового сисуна);
контактно-побутовий - через предмети побуту (наприклад, зараження коростяним свербуном), під час контакту з хворими домашніми тваринами (наприклад, ооцисти токсоплазми з шерсті кішок, яйця ехінокока - з шерсті псів);
контактно-статевий (наприклад, таким шляхом передається сечостатева трихомонада);
трансплацентарний - проникнення збудника з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту (зараження плода токсоплазмою, малярійним плазмодієм);
трансмісивний - під час укусів кровосисних кліщів, комах (наприклад, муха це-це є переносником трипаносом, москіти - лейшманій).

3. Основні напрями, методи та заходи профілактики інвазійних захворювань людини

Профілактика інвазійних захворювань - це сукупність методів, способів та заходів, що запобігають зараженню й розвитку паразитарних захворювань.

Основними напрямами захисту від інвазій є гігієнічні заходи, ветеринарно-санітарний нагляд, санітарно-просвітницька робота тощо.

Основні методи профілактики:

Біологічні методи боротьби зі збудниками інвазій спрямовані на використання природних ворогів, речовин, що впливають на поведінку або розмноження, лікарських рослин.
Хімічні методи (хіміопрофілактика) передбачають використання антипаразитарних засобів, щоб запобігти захворюванням тварин й людини або позбавити організм збудників. Ефективні ліки від паразитів в організмі людини можуть бути синтезованими (наприклад, протигельмінтні засоби широкого спектра дії декарис, пірентол, вермокс) або створеними на основі лікарських рослин (наприклад, пижма, граната, полину, часнику).
Імунологічні методи перебувають на стадії розроблення (наприклад, запроваджуються щеплення проти лейшманіозу, розробляється вакцина проти малярії).
Соціальні методи спрямовані на дотримання правил особистої та громадської гігієни.

Найефективнішим заходом профілактики інвазій є елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед вживанням їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Крім того, потрібно обов'язково обдавати кип'ятком овочі та фрукти, що їх вживають у сирому вигляді, піддавати необхідній термічній обробці рибу та м'ясо. Важливо турбуватись про повноцінне харчування, що в достатній кількості забезпечує організм усіма поживними речовинами, вітамінами А, С, D. Позитивне значення має і стимулювання імунітету, що знижує ймовірність зараження, перешкоджає міграції паразитів по організму, скорочує тривалість їхнього життя в організмі хазяїна.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда за питаннями:

1. Що таке інвазійні захворювання?

2. Назвіть основні заходи профілактики інвазій.

VI. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити § 31.

УРОК 33

Тема: Профілактика захворювань , що передаються статевим шляхом Практична робота 2. Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань

Мета:

навчальна: закріпити знання учнів про групи захворювань людини та попередження цих захворювань; показати необхідність дотримуватися профілактики захворювань для зміцнення організму;

розвивальна: розвивати уміння запобігати захворюванням, уникати чинника захворювання, зміцнювати організм;

виховна: сприяти вихованню активної позиції щодо зміцнення та збереження здоров'я.

Тип уроку: урок застосування знань, умінь та навичок.

Обладнання і матеріали: підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Тестування з теми: «Біологічні основи здорового способу життя»

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Виконання практичної роботи № 2

Тема: Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань

Мета: розвиток уміння застосовувати знання та розробляти обґрунтовані рекомендації щодо профілактики захворювань людини.

Хід роботи

1. Застосуйте знання про групи захворювань людини і заповніть таблицю. Зробіть висновок про причини захворювань людини.

Ознака	Неінфекційні	Інфекційні	Інвазійні	ЗПСШ
Причини
Чинники ризику
Особливості
Приклади

2. У таблиці наведено обґрунтування рекомендацій для збереження, зміцнення та відновлення здоров'я. Опрацюйте їх і сформулюйте рекомендації щодо профілактики захворювань людини.

Основні рекомендації щодо профілактики захворювань людини

Рекомендація	Обґрунтування рекомендації
	Треба розуміти, як побудований і як працює організм людини, що йому корисно, а що - шкідливо
	Відмежувавшись від природи і створивши тепличні умови, людина відгороджується від оздоровчого природного впливу
	Гармонія існування з людьми можлива лише на основі альтруїзму. Позитивне ставлення до людей - запорука соціального благополуччя
	Нервова система впливає на механізми самооновлення; організм людини здатний активізувати ці процеси, створюючи постійну мотивацію
	Сонце, повітря й вода впливають на захисні імунні реакції, посилюють антистресові процеси, розвивають механізми терморегуляції
	Дотримуйтесь правил раціонального харчування, що запобігає надмірному навантаженню на дію системи органів
	Помірні навантаження активізують кровообіг, обмін речовин, регуляторні системи, виділення продуктів обміну та ін.
	Синтетичні ліки є неприродними для організму і можуть чинити побічну шкідливу дію на клітини, органи й організм
	Віра позбавляє організм від внутрішніх конфліктів, хронічних емоційних стресів і підтримує психічне здоров'я

V. Узагальнення та систематизація знань

Вправа «Я зрозумів, що …» (кожен учень продовжує речення)

VI. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Повторити § 19-32. Проект особиста програма зміцнення здоров′я

УРОК 34

Тема: УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ З ТЕМИ «БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ»

освітня: узагальнити і закріпити знання про біологічні основи здорового способу життя

розвивальна: розвивати вміння використовувати раніше вивчену інформацію

виховна: виховувати дбайливе ставлення до власного здоров′я

Обладнання: картки із завданнями

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань

Хід уроку:

1.Організаційний етап

2.Актуалізація опорних знань

3.Контроль знань з теми

Варіант І

І. Оберіть правильний варіант відповіді:

Позначте группу одноклітинних організмів, що є збудниками захворювань людини:

А амеба, фітофтора, свинячий ціп’як

Б вольвокс, малярійний плазмодій, хламідомонада

В бичачий ціп’як, трипаносома, планарія біла

Г трипаносома, малярійний плазмодій, лейшманія

2. Укажіть імовірний шлях зараження людини дизентерійною амебою:

А вживання м’ясних консервів домашнього приготування Б укус мухи цеце

В вживання води з відкритої водойми Г укус москіта

3. Остаточним хазяїном збудника малярії є:

А малярійний плазмодій. Б личинка малярійного комара.

В малярійний комар. Г людина, хвора на малярію

4. Яким паразитом може заразитися людина через споживання в їжу недостатньо просмаженої або просоленої риби?

А аскаридою людською Б печінковим сисуном

В стьожаком широким Г гостриком

5. Який імунітет виникає в організмі людини після профілактичного щеплення проти дифтерії?

А вроджений Б пасивний В активний Г клітинний

6. На рисунку наведено схему отримання протидифтерійної лікувальної сироватки: 1–4 – багаторазове введення в організм конявмісту колби; 5 – забір крові; 6,7 – виготовлення сироватки;8 – ампули з готовим препаратом; 9 – уведення сироватки хворій людині для лікування. Що вводять в організм коня для отримання сироватки?

А вакцину Б сироватку В мікстуру Г плазму

ІІ. 1.Установіть відповідність між системою органів (1 – 4) та їх захворюваннями (А – Д) :

1 Опорно-рухова А Шизофренія

2 Серцево-судинна Б Артроз

3 Ендокринна В Інфаркт міокарда

4 Нервова Г Бронхіальна астма

Д Цукровий діабет

Упорядкуйте таблицю:

ХВОРОБА	ЗБУДНИК	ПЕРЕНОСНИК
Малярія	Лейшманії	1. Москіти
Сонна хвороба	2. Малярійний плазмодій	2. Муха цеце
Лейшманіоз	3.Трипаносома	3. Малярійний комар

ІІІ. 1. ДОПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ:

Природа збудника	Збудник	Захворювання
Вірус
Пріони
Бактерії
Одноклітинні еукаріоти
Гельмінти
Гриби

ІV. НАЗВІТЬ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПРИЧИНИ ТА ЗАПРОПОНУЙТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОСНОВНИХ СИСТЕМ ОРГАНІВ

Варіант ІІ

І. Оберіть правильний варіант відповіді:

1. Позначте групу прокаріотичних організмів, що є збудниками захворювань людини:

А амеба, фітофтора, свинячий ціп’як

Б бліда трепонема, хламідія, стафілокок

В бичачий ціп’як, трипаносома, планарія біла

Г трипаносома, малярійний плазмодій, лейшманія

2. Визначте представника найпростіших, який може заглиблюватись у слизову оболонку кишечника, живиться клітинами крові, що призводить до утворення виразок і кривавого проносу:

А малярійний плазмодій Б арцела звичайна

В дизентерійна амеба Г радіолярія

3. Проміжним хазяїном збудника малярії є:

А малярійний комар Б личинка малярійного комара

В людина, хвора на малярію Г малярійний плазмодій

4. Яким паразитом може заразитися людина тільки через споживання в їжу недостатньо просмаженого або провареного м’яса?

А аскаридою людською Б печінковим сисуном

В бичачим ціп’яком Г гостриком

5. Який імунітет виникає в організмі після введення лікувальної сироватки проти правця?

А вроджений Б пасивний В активний Г клітинний

6. На рисунку наведено схему отримання препарату для боротьби з дифтерією. 1–4 – багаторазове введення в організм коня знешкодженого дифтерійного токсину; 5 – забір крові з антитілами; 6–7 – виготовлення препарату, що містить антитіла; 8 – ампули з готовим препаратом; 9 – уведення препарату хворій людині для лікування. Який препарат отримують у такий спосіб?

А вакцину Б сироватку В мікстуру Г плазму

ІІ. 1. Установіть відповідність між системою органів (1–4) та та їх захворюваннями (А – Д):

1 Опорно-рухова А Бронхіальна астма

2 Серцево-судинна Б Епілепсія

3 Дихальна В Рахіт

4 Нервова Г Інсульт

Д Цукровий діабет

Упорядкуйте таблицю:

ХВОРОБА	ЗБУДНИК	ПЕРЕНОСНИК
1.Сонна хвороба	1. Лейшманії	1. Москіти
2. Малярія	2. Трипаносома	2. Муха цеце
3. Лейшманіоз	3. Малярійний плазмодій	3. Малярійний комар

ІІІ. 1. ДОПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ:

Природа збудника	Збудник	Захворювання
Вірус
Пріони
Бактерії
Одноклітинні еукаріоти
Гельмінти
Гриби

ІV. НАЗВІТЬ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПРИЧИНИ ТА ЗАПРОПОНУЙТЕ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

4.Домашнє завдання

Прочитати § 33

УРОК 35-36

Тема: Предмет вивчення екології, її завдання та методи. Зв’язки екології з іншими науками. Екологічні закони.

Мета:

освітня: з’ясувати предмет та завдання екології, значення екологічних знань у житті людини, роздивитись зв’язки екології з іншими науками;

розвивальна: розвивати критичне та аналітичне мислення, пам’ять та увагу;

виховна: виховувати екологічний погляд на проблеми сучасного світу.

Обладнання: презентація, підручник, зошит.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь

Наш перший урок хочу розпочати словами Ліни Костенко:

Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерянин проблиски скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів…

Екологія — наука майбутнього, і, можливо, саме існування людини на планеті залежатиме від її прогресу.

Ф. Дрю. Екологія

Про що вам розповідають епіграф та вірш?

Прекрасна наша блакитна планета, єдина жива серед мільярдів мертвих світів.

Для кількох мільйонів видів живих організмів Земля є рідною домівкою. Тож і науку про взаємовідносини організмів з довкіллям назвали екологією (грецьк. оikos — «дім», «оселя» і logos — «наука»). І бути б екології однією з багатьох рядових біологічних дисциплін, якби не існував на Землі вид, здатний не лише пристосовуватися до умов навколишнього середовища, але й змінювати його відповідно до власних потреб.

«Спокутою людства» назвав екологію академік О. Яншин. «Екологія — наука майбутнього», — пише Ф. Дрю. То що ж це за наука — екологія? Ознайомимось із цим докладніше.

II. Вивчення нового матеріалу

Робота з опорним конспектом

План

1. Предмет екології

2. Рівні організації живого

3. Завдання екології

III. Узагальнення знань учнів

Виконання завдань

Дайте відповіді на запитання:

1) Який з більше ніж 2 млн видів живих істот нашої планети має найбільший вплив на природу? Чим це пояснити?

2) Як співіснувала з природою первісна людина? Чи могла її діяльність викликати значні зміни в навколишньому середовищі?

Довідка. У найдавніші часи для людської спільноти було характерним пристосування до природи, збирання її дарів. Але вже в неоліті (40–100 тис. років тому), коли людство винайшло спис та лук і перейшло до мисливства, досить швидко були винищені мамонт, лісовий слон, гігантський олень, шаблезубий тигр, печерні лев та ведмідь, ряд інших великих ссавців та птахів.

• У неоліті людство пережило першу глобальну екологічну кризу: внаслідок винищення великих тварин було підірвано мисливську базу. Населення земної кулі скоротилося у 8–10 разів (академік М. Мойсеєв). Цю кризу людство пережило, хоч і зі значними втратами. Яким чином людство змогло подолати першу глобальну екологічну кризу? (Перейшовши до скотарства та землеробства)

• Сьогодні нам загрожує друга екологічна криза у зв’язку з тим, що можуть бути вичерпані природні ресурси планети, а навколишнє середовище внаслідок забруднення стане непридатним для життя. Чи зможе людство пережити таку кризу?

За даними таблиці складіть графік:

Рік

Населення Землі, чол.

0 р. н. е.

1500 р.

1800 р.

1930 р.

1960 р.

2000 р.

300 млн

700 млн

1 млрд

2 млрд

3 млрд

6 млрд

• Як змінювалася чисельність населення Землі?

• З чим пов’язаний різкий скачок чисельності в наш час?

• Як змінювалися потреби людини?

• Що є джерелом задоволення потреб людства?

Висновок. Провідне значення екології в наш час пояснюється небезпекою екологічної кризи, вихід з якої знайти буде надзвичайно складно. Причинами її є зростання населення Землі, що не контролюється природними чинниками, зростання потреб кожної людини і незмінні обмежені ресурси Землі.

Робота в мікрогрупах

Перед вами — вислови видатних людей. Чи були об’єктивні підстави для висловлювання таких думок? Чи співпадають вони з вашою власною точкою зору?

• «Ми не можемо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї — ось наше завдання» (І. В. Мічурін).

• «Людина не може чекати милостей від природи після того, що вона з нею зробила».

• «Людство загине, роздавлене розвитком того, що воно називає цивілізацією» (Ж. Фабр).

• Призначення людини — знищити свій рід, заздалегідь зробивши земну кулю непридатною для проживання» (Ж. Б. Ламарк).

а) Фронтальне обговорення

Учені підрахували: біосфера Землі могла прогодувати лише 10 млн первісних людей, які ще не оволоділи вогнем і знаряддями праці. Зараз нас 6 млрд. Завдяки чому стало можливим таке збільшення чисельності людства? Чи не постраждали при цьому інші види, що існують (існували) на Землі? Чи є межі зростанню населення Землі?

• «Людина — цар природи».

• «Людина — нерозумне дитя природи».

• «Людина — помилка природи. Природа захворіла людиною».

Який з цих висловів, на вашу думку, більше відповідає реальному стану речей? Обґрунтуйте свій вибір.

• У Біблії описано Апокаліпсис, що покладе край існуванню людства на Землі. Раніше його ототожнювали з ядерною війною, зараз, усе частіше, з екологічною катастрофою.

Чи є для цього підстави?

Чи можемо ми сподіватися, що людство уникне цієї загрози?

б) Письмова робота

Екологів часто звинувачують у негативізмі, нагнітанні напруження, у тому, що вони дивляться на світ через «чорні окуляри».

Спробуємо переконатися, чи справедливі ці звинувачення.

Наведіть шість прикладів негативних явищ у взаємодії людини та природи. Зафіксуйте час, який ви на це витратили. Наведіть шість позитивних прикладів узаємодії людини та природи. Який час для цього знадобився? Чим ви можете пояснити різницю у часі, який ви витратили для виконання першого та другого завдання?

в) Це цікаво

В Японії розпочали виробництво нового різновиду паперу. Цей папір не такий уже й білий, трохи шорсткуватий, та ще й дорожчий за звичайні різновиди. Але виробляється він не з деревини, а з водоростей, яких ця острівна країна має вдосталь. І в природі він розкладається за лічені дні.

Чи будуть купувати цей папір, чи користуватиметься він попитом у населення? Якою має бути стратегія дій компанії, що його виробляє, щоб не збанкрутувати?

ІV. Домашнє завдання

Прочитати § 33, вивчити опорний конспект.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Стахорська Інна Олександрівна

Пов’язані теми

Біологія, 11 клас, Методичні рекомендації

Додано

16 жовтня

Переглядів

Оцінка розробки

Відгуки відсутні