Методичний посібник "Скарбниця творчості"
В методичному посібнику подані сценарії,постановка яких останнім часом набирає все більшої популярності, що важливо вони мають не лише розважальний, але й пізнавальний характер. В роботі висвітлені питання, що є актуальними і відповідають впровадженню в сучасну виховну роботу основних орієнтирів виховання. Посібник стане в нагоді педагогам та класним керівникам
Автор: Заєць Світлана Юріївна –
педагог – організатор Чапаєвської ЗОШ І – ІІІ ступенів, педагогічний стаж – 3 роки.
Скарбниця творчості: (методичний посібник).- Чапаєвська ЗОШ І – ІІІ ступенів.- Чапаєве , 2014 р.- 47 с.
В методичному посібнику подані сценарії,постановка яких останнім часом набирає все більшої популярності, що важливо вони мають не лише розважальний, але й пізнавальний характер. В роботі висвітлені питання, що є актуальними і відповідають впровадженню в сучасну виховну роботу основних орієнтирів виховання. Посібник стане в нагоді педагогам та класним керівникам
Рецензенти:
1.Курінна Катерина Михайлівна – завідуюча Чутівським районним методичним кабінетом.
2.Малахова Тамара Іванівна – директор Чапаєвської ЗОШ І – ІІІ ступенів, спеціаліст вищої категорії, «учитель – методист», «Відмінник освіти України», «Заслужений працівник освіти України».
Друкується за рішенням науково – методичної ради Чутівського районного методичного кабінету (протокол № 3 від 14.02.2014 р.)
Зміст
1.Вступ.......................................................................................4
2.Методичні матеріали..............................................................6
2.1.Сценарій свята «Історія однієї вулиці» …………………7
2.2.Сценарій заходу, присвяченого 70 –річчю з дня визволення України від фашистських загарбників………………………………...17
2.3.Сценарій загальношкільної лінійки
«Ти вічний біль, Афганістан»………………………………..24
2.4.Сценарій виступу команди на районному конкурсі «Молодь обирає здоров'я»………………………………………………………30
2.5.Літературно- музичне свято до 200- річчя з дня народження Т.Г.Шевченка «Шевченкове слово в віках не старіє, Тарасова доля–то правда жива»………………………………………………….38
2.6.Сценарій загальношкільної лінійки «Ціна чужої війни» (вшанування пам'яті загиблого воїна – афганця Шевченка Віктора)……...47
3.Література...............................................................................50
4.Додатки...................................................................................51
1.Вступ
Виховні справи мають колективний і творчий характер. Зазвичай виховні заходи організовують у вільний від навчальних занять час, тобто у години дозвілля. У цікавих, змістовних, захопливих виховних заходах діти беруть участь добровільно. Враховуючи, що дозвіллєва діяльність за своїм змістом має бути соціально значущою, тобто сприяти всебічному розвитку особистості (а такою є вся діяльність, що пронизує позакласні виховні справи), то всі виховні заходи, організовані у години дозвілля, є формами, в яких виявляється дозвіллєва діяльність школярів. Отже, кожна форма дозвіллєвої діяльності має бути виховною справою. Зрозуміло, що вирішення всіх виховних завдань варто пов'язувати не з якоюсь окремою годиною спілкування педагога-організатора зі своїми вихованцями, нехай навіть блискуче проведеною, а з добре продуманою й детально розробленою системою їх організації, де кожній виховній годині приділяється певне місце й роль.
Кінцевим результатом виховання є формування цілісної особистості, яка має активну творчу й соціальну позицію, високі моральні якості, які постійно вдосконалює, уміє керувати своїм здоров’ям, прагне до знань і має певний достатній життєвий досвід, тобто готова до суспільного життя.
Робота в сучасній школі повинна бути не тільки продуктивною, але й цікавою для всіх учасників навчально-виховного процесу. Це потребує неординарного творчого підходу до виховних заходів, які є невід’ємною частиною активного життя школярів. Ми, педагоги, як ніхто інший розуміємо, що школа – це міні-модель великого життєвого шляху, який розпочинається саме тут і тепер. Школа повинна вчити дитину жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти творча особистість, здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни.
Виховні заходи: чи то години спілкування, чи ігрові програми, чи то концерти і фестивалі, розкривають в наших вихованцях той потенціал, який інколи дуже важко розгледіти за учнівською партою, грудою зошитів та підручників. У збірнику «Скарбниця творчості» представлені сценарії свят, які прийнято організовувати в кожній школі, сценарії виступів команд, ігрових програм та годин спілкування, що стануть в нагоді при роботі з учнями всіх вікових категорій.
Збірка допоможе педагогу-організатору та класному керівнику організувати цікаве свято.
2.Методичні матеріали
Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінити його організацію на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення сприятливих умов для осмислення й свідомого засвоєння моральних норм та духовних цінностей, а також набуття учнями досвіду ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.
Вибудовуючи процес виховання, його організатори мають керуватися особистісно орієнтованим підходом до інтересів, потреб, здібностей, нахилів кожного вихованця, тим самим створюючи умови для його самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей, як зазначено у Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді [12].
Саме їм належить провідна роль у реалізації сучасних технологій виховної роботи на основі проектування розвитку особистості, її пізнавальних інтересів, здібностей кожного з вихованців у процесі становлення учнівського колективу.
Провідною ідеєю в роботі педагога – організатора та класного керівника є творчий пошук,який спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, патріотизму , національної гордості та залучення учнів до здорового способу життя. Засобами виховання та через використання сучасних методик, інновацій під час підготовки різних заходів у роботі з вихованцями реалізуються принципи особистісно-орієнтованої педагогіки.
Мета заходу: виховувати в учнів повагу до односельців; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію свого села, берегти його традиції;поглиблення знань, умінь учнів як програмних так і позапрограмних;формування світогляду систем людських норм, переконань, ідеалів,його постійне збагачення та розширення формування національної свідомості учнів, становлення особистісної системи цінностей, сприяння згуртуванню колективу, активності пізнавальної діяльності; розвиток індивідуальних особливостей дітей, стимулювання механізмів самоосвіти та самовиховання
Вид діяльності: творчий
Форма проведення: літературно- музична композиція
Орієнтовний вік дітей:12 -16 років
Місце проведення:шкільний зал
Тривалість:1 година
Матеріали технічного забезпечення та обладнання: демонстраційна дошка, мультимедійний проектор,фонограми музики
Особливості підготовки:
1) ретельно продумати хід проведення, всі аспекти, розробити сценарій;
2)учитель заздалегідь повідомляє тему виховного заходу, розповідає про специфіку його проведення, пропонує учням взяти участь в його підготовці та проведенні;
3)для ефективного проведення підготовчого етапу та з метою залучення всіх дітей до роботи учні розприділяються на мікроколективи:
1-й колектив – « Дослідники»
Завдання - пошук літературних матеріалів
2-й колектив – « Дизайнери»
Завдання - відповідне оформлення місця проведення
3-й колектив – « Техніки»
Завдання –відповідають за встановлення обладнання та його роботу
4-й колектив – « Вокалісти»
Завдання – підготовлення вокальних номерів
5-й колектив – « Програмісти»
Завдання - підготовка презентацій
4)безпосередньо перед проведенням перевірити оформлення, справність обладнання, правильність роботи презентацій, фонограм, відеороликів
Варіанти проведення: захід проводять діти разом з учителем
План проведення:
1.Протягом всього заходу на демонстраційній дошці показується презентація про жителів вулиці Гагаріна.
2.Колективне виконання пісні «Весна на Заречной улице»
3.Звучить вірш про село
3.Звучить пісня «Моє рідне село»
4.Слова ведучої
5. Звучить пісня «Деревенька моя»
6.Слова ведучої
7. Звучить пісня «Есть улици центральные»
8.Слова ведучої
9.Інтерв'ю з гостями
10.Слова ведучої
11. Звучить пісня «Свіча»
12.Слова ведучої
13. Звучить пісня «Моє рідне село»
14.Слова ведучої
15. Звучить пісня «Дорога додому»
16.Слова ведучої
17. Звучить пісня «Пісня про вчительку»
18.Слова ведучої
19.Вшанування пам'яті жителів, які пішли із життя
20.Слова ведучої
21. Звучить пісня «Уходите»
22.Слова ведучої
23. Бліц-інтерв’ю
24.Слова ведучої
25. Звучить пісня у колективному виконанні
26.Слова ведучої
27. Звучить пісня «Мої батьки»
28.Слова ведучої
29. Звучить пісня «Тумани»
30.Слова ведучої
31. Звучить пісня
32.Слова ведучої
33. Виходять дві дівчини в українських костюмах з короваєм і
вручають хліб-сіль сільському голові
34.Слова ведучої
35. Звучить пісня
Хід проведення:
Колективне виконання пісні «Весна на Заречной улице»
Звучить вірш про село
Звучить пісня «Моє рідне село»
Ведуча:
Для кожного Батьківщина починається з порогу батьківської хати, де співала колискову мати, з клаптика отчої землі, по якій ступив перші кроки, з рідної вулиці, де кожна билинка кличе додому.
Вулиця і лагідна, і мила
Водночас велична і проста.
Ти мене з дитинства полонила,
Ти навчила радості й добра.
Звучить пісня «Деревенька моя»
Ведуча:
Шановні односельці!Дорогі гості!Запрошуємо вас на свято «Історія однієї вулиці»!
Вулиці, як і люди, мають свої біографії.У кожної вона своя.Наші вулиці невеликі, але для багатьох вони-маленька Батьківщина.Біографію однієї з них, а саме, вулиці Гагаріна ми сьогодні переглянемо, поновимо в пам’яті події.Які були чудові мрії:хотілося оселю збудувати (слайд 2) ,криницю викопати (слайд 3 ) й посадити сад (слайд 4).Було це ніби недавно, і вулиця заселилася справно, а як саме це відбувалося ми дізнаємося з розповіді Горяшко Ганни Іванівни (слайд 5), яка разом з чоловіком одна з перших отримала дозвіл на забудову.Удвох працювали в звірорадгоспі.Народили та виховали двох синів.
Звучить пісня «Есть улици центральные»
Ведуча:
А яка радість була тоді, коли збиралися сусіди і допомагали зводити будинок,мазали горища, клали печі, копали криниці, обгороджували господи.
Потім справляли новосілля (слайд 6),зверніть, будь ласка, увагу на екран,де побачите і згадаєте як саме все це відбувалося.Отже,допомагали один одному, народжувалися діти, їх хрестили, кумалися, діти підростали, ставали не лише сусідами, а й сватами, ростили внуків.
Отже, шановні жителі вулиці Гагаріна,давайте разом згадаємо:
(Питання для інтерв’ю)
-Хто перший звів власну оселю?
-Хто перший заселився?
-Чи допомагали сусіди будуватися?
-Чи збиралися посиденьки між сусідами?
-Хто перший оженився на вулиці,чи вийшла заміж?
-У кого першого народилося немовля?
-Хто першим був призваний до лав Збройних сил СРСР?
Ведуча:
Отже, село почало розбудовуватися:ширилися вулиці, розвивалося виробництво, приїжджали нові мешканці.До звірогосподарства було направлено багато молодих спеціалістів. Саме тоді створились нові сім’ї, яким надали земельні ділянки для забудови.
У 1963 році,закінчивши Петрозаводський державний університет з відзнакою,приїхав на роботу в Петрівський звірорадгосп Гнойко Володимир Олексійович (слайд 7-8).Створивши сім’ю,став працювати бригадиром, а потім, з 1973 року був призначений на посаду директора, на якій пропрацював до 1988 року.Проходив стажуваня в Канаді та Англії.Був нагороджений орденом Дружби народів,орденом Жовтневої революції,орденом Знак пошани.Разом з дружиною Наталією Яківною виховували трьох дітей:Аллу,Олега та Ірину.
Володимир Олексійович, який проживав на вулиці Гагаріна був дбайливим господарем не тільки своєї оселі, а й був господарем звірогосподарства, керування яким потребувало мудрих рішень і чітких вказівок.
На жаль, Володимира Олексійовича вже немає поруч з нами, але його ентузіазм і жага до роботи залишаться як вічна пам'ять про нього.
Звучить пісня «Свіча»
Ведуча:
На вулиці Гагаріна оселилися звіроводи, водії, трактористи, робітники механічного та будівельного цеху, польової бригади.(СЛАЙД 13)
Збудувало оселю на вулиці Гагаріна і подружжя Губських-Віктора Степановича та Антоніни Марянівни.Працюючи головним ветеринарним лікарем Петрівського звірорадгоспу Віктор Степанович за сумлінну працю був нагороджений орденом Дружби народів, медаллю« За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР», ювілейною медаллю « За доблесный труд».Разом з дружиною Антоніною Марянівною народили та виховали двох доньок-Ларису та Людмилу.На жаль, Віктора Степановича немає з нами, він пішов із життя, та ми бережем пам'ять про нього.
(СЛАЙД 14)Сябрюк Володимир Григорович та Алла Миколаївна будували дім,виховували двох діток-сина Олександра та доньку Наталію і працювали в Петрівському звірогосподарстві.Володимир Григорович маючи спеціальність
інженера-будівельника, розбудовував село, а Алла Миколаївна працювала бухгалтером.
Ведуча:
Вулиця Гагаріна –на сьогоднішній день налічує 42 двори,вона красива і квітуча, але справжньою її окрасою є люди.Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч,скромні і працьовиті.Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, житя-то джерело людської мудрості і самовідданості.
Тримали звично вила і граблі
Тримали зброю у лиху годину,
Дітей ростили на своїй землі
І шанували у собі людину
А ще любили дім свій і село,
У травні-сад, у липні –стиглу ниву.
Кохання берегли вітрам назло,
І долю нелегку, але щасливу.
Звучить пісня «Моє рідне село»
Ведуча
Рідний дім,дорога батьківська хата, ласкава оселя.Тут ми народилися, вперше побачили світ,уперше зробили крок, а потім, вийшовши на поріг перед нами відкривається світ (слайд 10 ).Сім’я Чучулів-Анатолія Гавриловича та Антоніни Панасівни. В свій час це привітне подружжя працювало в звірорадгоспі: Анатолій Гаврилович-секретарем партійної організації, а Антоніна Панасівна-бухгалтером.
Вони народили та виховали двох прекрасних синів Сергія та Віктора, які обрали нелегку, але благородну професію військових. Молодший син Сергій захищав не лише жителів своєї країни, а й брав участь в бойових діях, виконуючи інтернаціональний обов’язок на території інших держав, а саме: в Югославії, в Іраці та зустрічав радянські війська з Афганістану. Старший син Віктор працював в Генеральному штабі України.
Незважаючи на ризик, саме цю професію обрали і внуки Анатолія Гавриловича та Антоніни Панасівни.
Також хочеться не обійти увагою те, що 14 жителів цієї вулиці закінчили педагогічні заклади і отримали професію вчителя. Багато хто здобув спеціальність електрика,закінчив кооперативний або м'ясо-молочний технікум,навчався в сільськогосподарському інституті.
Життя розкидало наших односельців, жителів вулиці Гагаріна у різні куточки країни і за її межі.Але серцем чуйним і своїми думками вони залишилися з рідним селом.А лише випадає вільна хвилина-линуть, спішать до рідного порогу.
Звучить пісня «Дорога додому»
Ведуча:
Село розвивалось:зростало молоде покоління,збільшувалася кількість дітей,розбудовувався дитячий садок та сільська школа.
На цій вулиці дозволили збудувати оселю молодим учителям-сім’ї Шастунів:Володимиру Григоровичу та Нелі Дмитрівні (слайд 9).Їхню любов до школи перейняв і син Валерій-музикант і композитор,виконавець власних пісень,він закінчив Кременчуцьке педагогічне училище і зараз працює вчителем фізичного виховання, як батько. Згодом стати вчителем вирішила і онука Ірина, яка закінчила школу із золотою медаллю та вступила до педагогічного університету і має намір продовжити вчительську династію.
А, зараз хочеться пригадати 1975 рік,коли всіх гостинно зустрічала в Чапаєвській школі добра, творча і талановита вчителька-Шастун Неля Дмитрівна.
Звучить пісня «Пісня про вчительку»
Ведуча:
А дехто,поїхавши з рідного краю, так і не зміг повернутися, залишився назавжди на чужій землі (слайд11 ).
Сімя Шевченків-Марії Олексіївни та Василя Васильовича в любові та повазі виховували двох синів-Віктора та Григорія.Вони росли порядними і ввічливими.Але так склалася доля, що хлопці пішли із життя ще молодими (СЛАЙД 12).Віктор -простий сільський хлопець, який до призову в лави Радянської армії проживав на вулиці Гагаріна.Добрий, працьовитий, товариський-перед ним мав відкритися широкий світ, але так склалася доля, що його молоде життя обірвала ворожа куля, коли він виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані.Смерть цього юнака-це, перш за все, подвиг, який повинні пам’ятати не лише його рідні та односельці, а й вся Україна.
Вшануємо пам'ять героя та всіх жителів вулиці, які пішли із життя, але залишили теплі спогади про себе в душах односельців хвилиною мовчання
(Звук метронома)
Звучить пісня «Уходите»
(СЛАЙД 15)Родина Пушкарьових-Марії Василівни та Василя Григоровича отримали земельний наділ під забудову в 1958 році.Збудувавши оселю та народивши сина Олександра,вони обоє працювали в звірорадгоспі. Держава високо відзначила трудові досягнення робітниці польової бригади –ланкової Пушкарьової Марії Василівни,нагородивши її орденом Леніна.
Ведуча:
Основним видом діяльності місцевого господарства було звіроводство.В «Петрівському звірорадгоспі» вирощували песців, чорно-бурих лисиць, норок, кролів.
Багато хто з жителів вулиці Гагаріна працював в звірорадгоспі, а саме:
- Горяшко Галина Іванівна
- Базай Галина Іванівна
- Базай Микола Якович
- Махота Марія Дорофеївна
- Овчаренко Ніна Петрівна
- Малахова Валентина Яківна
- Щербак Марія Миколаївна
- Гнойко Наталія Яківна
- Лихо Галина Антонівна
- Лихо Микола Іванович
- Соляник Ніна Іванівна
- Чучула Антоніна Панасівна
- Чучула Анатолій Гаврилович
- Сябрюк Алла Миколаївна
- Сябрюк Володимир Григорович
- Швець Григорій Абрамович
- Швець Ніна Микитівна
- Порутчик Галина Борисівна
- Бондаренко Лідія Дмитрівна
- Трикашова Софія Іванівна
- Гурова Ніна Василівна
- Шевченко Василь Васильович
- Шевченко Марія Василівна
- Лисенко Іван Іванович
А згадайте, будь ласка,як вам працювалося, кого ви доглядали, скільки голів звіра було у вашій бригаді?
(Бліц-інтерв’ю)
Ведуча:
(СЛАЙД 16)В 1972р. отримали участок землі на вулиці Гагаріна і подружжя Базаїв- Ганна Гнатівна та Микола Якович. З 1972 по 1974 будували будинок. В 1974 році заселились в будинок . Ганна Гнатівна все життя пропрацювала на норковій та лисячій фермах, а Микола Якович працював в Петрівському звірорадгоспі трактористом.За сумлінну працю нагороджений орденом Слави ІІ ступеня.Виростили і виховали сина Олександра і доньку Людмилу.
Ведуча:
(СЛАЙД 17)Родина Гурових Ніна Василівна та Михайло Іванович, проживаючи на вулиці Гагаріна, народили та виховували сина Олександра та доньку Людмилу.Працюючи в звірорадгоспі, Ніна Василівна, незважаючи на нелегку працю, встигала брати участь в художній самодіяльності.Весела,дотепна та життєрадісна-такою знають всі односельці цю жінку.
Ведуча:
В народі кажуть: «Легко працювати з піснею», «Без пісні немає роботи».
А, згадайте, які ви пісні співали?
Давайте всі разом заспіваємо, а всі підтримають
Звучить пісня у колективному виконанні______________________________
Ведуча:
(СЛАЙД 18).Разом з багатьма іншими працівниками звірогосподарства заселилася на вулицю Пістряк Ганна Трохимівна.Важко працюючи, жінка знаходила час на виховання сина Сергія та доньки Тетяни.Зараз, маючи велику родину, Ганна Трохимівна постійно знаходиться в центрі уваги дітей, онуків, правнуків.
Ведуча:
(СЛАЙД 19).Одружившись в 1957 році, Катерина Панасівна та Іван Іванович Лисенки отримали ділянку під забудову на вулиці Гагаріна.Збудувавши оселю,молоде подружжя народили сина Сергія. Закінчивши Полтавський сільськогосподарський інститут, Іван Іванович все життя пропрацював у Петрівському звірорадгоспі. Там же працювала і дружина.Так склалося, що Катерина Панасівна пішла з життя, тож вічна їй пам'ять.
Звучить пісня «Мої батьки»
Ведуча:
Де стали в ряд стрункі ялиці,
Гойдають зелень молоду,
Там й досі батькова криниця
Хлопоче в рідному саду.
Було колись, як спрага брала,
Ми – невгамовні дітлахи –
До неї низько припадали,
Немов знесилені птахи.
Прийти б до неї знов, напитись
Її прозорої снаги
І низько-низько їй вклонитись
За всі несплачені борги.
Ведуча:
(СЛАЙД 20).Створивши родину, Ніна Микитівна та Григорій Аврамович Швеці обладнували свою оселю, виховували двох діток-сина Володимира та доньку Тетяну. Ніна Микитівна працювала в сільській бібліотеці,а Григорій Аврамович-водієм в радгоспному гаражі.Ця міцна та працьовита родина вже 57 років разом.
Ведуча:
(СЛАЙД 21).Познайомившись на танцях,Марія Дорофіївна та Іван Михайлович Махоти невдовзі створили родину,в якій народилися донька Валентина та син Анатолій. Марія Дорофіївна працювала на звірофермі, а чоловік-трактористом. Потім подружжя купило земельний участок на вулиці Гагаріна, де згодом почали зводити будинок, в якому Марія Дорофіївна проживає до цього часу .
Звучить пісня «Тумани»
Ведуча:
(СЛАЙД 22).1975 року заселилася на вулицю Гагаріна родина Порутчиків-Борис Андрійович та Ганна Борисівна.Молоді, працьовиті всьому встигали дати лад.Сумлінно працювали в радгоспі та виховували двох доньок-Лідію та Ольгу.З повагою відносились до сусідів і ті в свою чергу поважали їх за порядність та чемність.
Ведуча:
(СЛАЙД 23).Корсунській Варварі Андріївні дали ділянку землі під забудову на вулиці Гагаріна у 1970 році. Переселилась у будинок Варвара Андріївна в 1977 році. 28 років пропрацювала у дитячому садку Петрівського звірорадгоспу.
Виховала не одне покоління малечі.Її вихованці пам’ятають ті часи, згадуючи
Варвару Андріївну добрими словами.
Звучить пісня «_________________________» (виконує _________________)
Ведуча:
На срібних струнах бабиного літа
Осіння тиха музика заграла.
Уся земля, росою вранці вмита,
Свою одвічну пісню заспівала.
Ключі пташині в небо піднялися.
Є нотний стан — лиш ноти записати…
Мелодії над світом розлилися…
Любити й жити треба поспішати…
Ведуча:
(СЛАЙД 24)Микола Іванович та Ганна Антонівна Лихо разом з іншими працівниками Петрівського звірорадгоспу оселились на вулиці Гагаріна в 1978 році.Облаштували дім, посадили сад, виростили сина .Удвох працювали в радгоспі: Микола Іванович-на складі паливно-змазуючих матеріалів, а Ганна Антонівна-у ветеринарній частині.
Ведуча:
(СЛАЙД 25)Працюючи в звірорадгоспі, Соляник Ніна Іванівна теж отримала дозвіл та земельний наділ під забудову.Разом з чоловіком Григорієм та з допомогою сусідів звели дім, облаштували оселю. Ніна Іванівна працювала бухгалтером.Виховувала доньку Ларису, яка перейняла досвід матері і опанувала професію бухгалтера.
Звучить пісня «_________________________» (виконує _________________)
Ведуча:
(СЛАЙД 26)Лідія Дмитрівна Бондаренко-жителька вулиці Гагаріна з 1975 року.Працювала на звірофермі.Тяжка праця не зломила жінку, вона була і є лагідною та привітною.Виростила та випустила в люди доньку Валентину.Підтримка та добре слово сусідів завжди і в усьому їй допомагає.
Ведуча:
Коли приходить золота пора.
То розумієш-щастя не в підкові.
Це, кажуть так, весілля золоте-
В житі своїм жар-птиці не спіймали.
Є на нашому святі сьогодні подружжя- ювіляри .Це ті, які вже разом давно за 50 років, або будуть святкувати золоте весілля в найближчий час.Подружжя Швеців-Григорія Абрамовича та Ніни Микитівни-57 років разом; подружжя Базаїв –Галини Іванівни та Миколи Яковича святкуватимуть золоте весілля наступного року-вони 49 років разом; подружжя Чучулів-Анатолія Гавриловича та Антоніни Панасівни-52 роки разом.
Давайте привітаємо їх оплесками та побажаємо залишатися такими ж гостинними, працьовитими і душевними.
Звучить пісня «_________________________» (виконує _________________)
Виходять дві дівчини в українських костюмах з короваєм:
Цим хлібом-сіллю ми вітаємо всіх присутніх в цьому залі
(вручають хліб-сіль сільському голові)
(СЛАЙД 27)А найстаршій жительці вулиці –Будішевській Катерині Яківні, яка почала працювати з восьми років, пережила Голодомор 1933 року, витримала на своїх тендітних плечах увесь тягар війни, дозвольте вручити подяку за мужність, за героїзм, які вона проявила під час Великої Вітчизняної війни, коли потрапила в полон до німецьких загарбників та під час відбудови вулиці і рідного села.
Ведуча:
(СЛАЙД 28)Підійшло до фіналу наше свято.І хочеться висловити вам слова вдячності за вашу участь,розуміння і гостинність.Бажаємо вам щастя на прощання, і говоримо вам «до побачення». До нових зустрічей.Для добрих і хороших сусідів на завершення свята звучить пісня.
Звучить пісня «_____________»
Мета заходу: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був знищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни; поглиблення знань, умінь учнів як програмних так і позапрограмних;формування світогляду систем людських норм, переконань, ідеалів,його постійне збагачення та розширення формування національної свідомості учнів, становлення особистісної системи цінностей, сприяння згуртуванню колективу, активності пізнавальної діяльності; розвиток індивідуальних особливостей дітей, стимулювання механізмів самоосвіти та самовиховання
Вид діяльності: творчий
Форма проведення: літературно- музична композиція
Орієнтовний вік дітей:12 -16 років
Місце проведення:шкільний зал
Тривалість:45 хвилин
Матеріали технічного забезпечення та обладнання: демонстраційна дошка, мультимедійний проектор,фонограми музики
Особливості підготовки:
1) ретельно продумати хід проведення, всі аспекти, розробити сценарій;
2)учитель заздалегідь повідомляє тему виховного заходу, розповідає про специфіку його проведення, пропонує учням взяти участь в його підготовці та проведенні;
3)для ефективного проведення підготовчого етапу та з метою залучення всіх дітей до роботи учні розприділяються на мікроколективи:
1-й колектив – « Дослідники»
Завдання - пошук літературних матеріалів
2-й колектив – « Дизайнери»
Завдання - відповідне оформлення місця проведення
3-й колектив – « Техніки»
Завдання –відповідають за встановлення обладнання та його роботу
4-й колектив – « Вокалісти»
Завдання – підготовлення вокальних номерів
5-й колектив – « Програмісти»
Завдання - підготовка презентацій
4)безпосередньо перед проведенням перевірити оформлення, справність обладнання, правильність роботи презентацій, фонограм, відеороликів
Варіанти проведення: захід проводять діти разом з учителем
План проведення:
1.На медіаекрані зображення пагорба слави та надпис «28 жовтня –70 річниця визволення України від німецьких загарбників»
2.Звучить пісня «Ехо війни»
3. Слова ведучої
4. На медіаекрані хроніки ВВв
5.Слова ведучої
5. Виступ читців
6. Звучать слова Левітана про початок війни
7.Звучить пісня «Священная война»
8.На медіаекрані продовжують транслюватися хроніки ВВв
9.На фоні пісні говорять ведучі
10. Звучить пісня «Поклонимся великим тем годам»
11.Слова ведучої
12.Вірш С. Пушика "Мати"
13. Звучить пісня «Уходите»
14.Слова ведучої
15.Звучить пісня «В землянке»
16. Слова ведучої
17.Слова про відомих односельців,учасників ВВв
18.Слова ведучої
19.Хвилина мовчання(звук метронома)
20.На медіаекрані свічка
21.Звучить пісня «Свіча»
22.Слова ведучої
23.Пісня «Журавлі»
24.Виступ читця
25.Слова ведучої
26.Виступ очевидців
27.Виступ читців
28.Слова ведучої
29.Пісня «Одна-єдина»
30.Слова ведучої
Хід проведення:
На медіаекрані зображення пагорба слави та надпис «28 жовтня –70 річниця визволення України від німецьких загарбників»
Звучить пісня «Ехо війни»
Ведуча 1. 28 жовтня весь український народ відзначатиме 70 річницю звільнення України від німецького загарбника
На медіаекрані хроніки ВВв
Ведуча 2. 70 років. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
Учень 1.
Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.
Серце замри…
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим!
Учень 2.
Це на світанку сталося колись:
Стривожений із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,
Неначе розпанаханий кинджалом.
Учень3.
Війна назустріч молодому дню.
Із гуртком, із брязкотом котилася.
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Звучать слова Левітана про початок війни
Звучить пісня «Священная война»
На медіаекрані продовжують транслюватися хроніки ВВв
На фоні пісні ведучі говорять:
Ведуча 3. Для більшості наших співвітчизників війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських землях війна тривала тисячу двісті двадцять п’ять днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року
Ведуча 4. Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш український народ!
Звучить пісня «Поклонимся великим тем годам»
Ведуча 1. Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захисник рідної землі, народу. Мільйони загиблих... А скільки ненароджених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..А що може виміряти материнське горе, її сльози...
Вірш С. Пушика "Мати"
Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.
А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч моя Україна
В скорботі із нею стоїть.
Звучить пісня «Уходите»
Ведуча 2. Боротися і перемагати допомагала воїнам пісня. Яка зігрівала їх у зимовий холод, підтримувала і допомагала вижити в тяжких умовах війни. Пісня нагадувала воїнам про рідну домівку, про матір, про коханих
Звучить пісня «В землянке»
Ведуча 3. За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, дві тисячі сімдесят два українці отримали звання Героя Радянського Союзу. Тидцять два – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу.
Слова про відомих односельців,учасників ВВв
Ведуча 1. Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів
Ведуча 3. Солдатів подвиг, про який сьогодні дізналися ми,
Не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно не жаль не має мови,
Лиш має біль…
Ведуча 4. Прошу вшанувати загиблих воїнів хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання(звук метронома)
На медіаекрані свічка
Звучить пісня «Свіча»
Учень 1. Скільки битв одгриміло довкола
У навіжений божевільний час
Та чорна кривда правди не зборола
І не піддався світ пітьмі, не згас.
Хто гордий, той не стане на коліна,
Таких нікому не перемогти.
Учень 2. Нехай добром нам стеляться дороги
Нехай життя нам більше втіхи дасть,
Та знаймо, що за радість Перемоги
Заплачено мільйонами нещасть!
Учень 3. Давно я чула, що з просторів небесних
Нам світять зорями в нічній імлі
Безсмертні душі праведників чесних, -
Отих людей, що вмерли на землі.
Ведуча 1. Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
Пісня «Журавлі»
Учень 1. Щоб жар милосердя злоба не згасила,
Щоб нас не здолали байдужість і гнів,
Давайте ходити не лиш на могили,
А в кожну домівку зайдіть до солдата…
Бо завтра вже буде запізно
Ведуча 2. Спасибі сивочолим нашим ветеранам! Скільки горя випало на долю їхнього покоління, але вони мудрі, вони вміють любити і прощати. Спасибі, що вистояли, що вижили, що перемогли.
Ведуча 3. Сьогодні у нас на святі присутня (ій)_________________________,родина якої зазнала втрат під час Великої Вітчизняної війни.
Ведуча 4. Запрошуємо до слова Шастун Нелю Дмитрівну
Виступ очевидця
Учень 1. Пливуть літа так швидко наче хмари
І двічі жить на світі не дано,
Дивіться ж діти не споганьте слави
Й опалене війною знамено
Учень 2. Живіть собі без кривди, без тривоги
Свободою втішайтесь, як орли,
Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли
Ведуча 1. Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю працею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.
Пісня «Одна-єдина»
Ведуча 4. На цьому захід, присвячений 70-й річниці визволення України від німецьких загарбників закінчений.
Мета заходу: розширити знання дітей про історичні події афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані; поглиблення знань, умінь учнів як програмних так і позапрограмних;формування світогляду систем людських норм, переконань, ідеалів,його постійне збагачення та розширення формування національної свідомості учнів, становлення особистісної системи цінностей, сприяння згуртуванню колективу, активності пізнавальної діяльності; розвиток індивідуальних особливостей дітей, стимулювання механізмів самоосвіти та самовиховання
Вид діяльності: творчий
Форма проведення: літературно- музична композиція
Орієнтовний вік дітей:12 -16 років
Місце проведення:шкільний зал
Тривалість:45 хвилин
Матеріали технічного забезпечення та обладнання: демонстраційна дошка, мультимедійний проектор,фонограми музики
Особливості підготовки:
1) ретельно продумати хід проведення, всі аспекти, розробити сценарій;
2)учитель заздалегідь повідомляє тему виховного заходу, розповідає про специфіку його проведення, пропонує учням взяти участь в його підготовці та проведенні;
3)для ефективного проведення підготовчого етапу та з метою залучення всіх дітей до роботи учні розприділяються на мікроколективи:
1-й колектив – « Дослідники»
Завдання - пошук літературних матеріалів
2-й колектив – « Дизайнери»
Завдання - відповідне оформлення місця проведення
3-й колектив – « Техніки»
Завдання –відповідають за встановлення обладнання та його роботу
4-й колектив – « Вокалісти»
Завдання – підготовлення вокальних номерів
5-й колектив – « Програмісти»
Завдання - підготовка презентацій
4)безпосередньо перед проведенням перевірити оформлення, справність обладнання, правильність роботи презентацій, фонограм, відеороликів
Варіанти проведення: захід проводять діти разом з учителем
План проведення:
1. Впродовж всього заходу демонструється презентація з документальними фотографіями
2.Демонстрація відеоролика «Афганістан»(початок)
3. Слова ведучої
4. Виступ гостей
5.Слова ведучої
6.Звучить пісня «Уходите»
7.Слова ведучої
8. Виступ читців
9.Слова ведучої
10.Виступ читців
11.Виступ матері воїна - інтернаціоналіста.
12. Учні дарують квіти воїну-інтернаціоналісту та матері загиблого воїна-афганця
13.Слова ведучої
14. Хвилина мовчання
15.Виступ читців
16.Слова ведучої
17.Виступ читців
18. Пісня «Свіча»
19. Слова ведучої
20.Виступ читців
21. Учениці говорять по черзі
22. Демонстрація відеоролика «Афганістан»(кінець)
23.Слова ведучої
Хід проведення:
Впродовж всього заходу демонструється презентація з документальними фотографіями
Демонстрація відеоролика «Афганістан»(початок)
Ведуча 1
Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна
Війна. Війна. Війна.
Ведуча 2
Шановні гості, учні, вчителі! 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, героїв цієї страшної війни. На нашій зустрічі присутні:
(представлення гостей та запрошення їх до слова)
Слово надається________________________________
Слово надається________________________________
Слово надається________________________________
Слово надається________________________________
Ведучі говорять на фоні мелодії
Ведуча 1.
15 лютого минає 25-й рік із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу.
Афганська війна,.., брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.
Ведуча 2.
Ти – вічний біль ,Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Звучить пісня «Уходите»
Ведуча 1.Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать й досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків і батьків.
Учениця 1
Вже не дійти до рідних берегів.
Ридали друзі, впавши на коліна,
Він помирав серед чужих пісків,
І разом з ним вмирала Україна.
А вдалині сірів чужий кишлак,
І БТР димів опісля бою.
Погасло сонце у його очах,
Аж гори похитнулися від болю.
Ведуча 2.
Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.
В цих мертвих Афганських горах знайшов свою передчасну смерть наш земляк, колишній випускник нашої школи Віктор Шевченко. Не дочекалася його мати. На згадку про сина залишились лише шкільні поруділі фото та вулиця, яка носить його ім’я.
Учениця 2.
Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
Синочку, рідний, йди в обійми мами
Учениця 3.
Тече сльоза і падає на плечі.
Із стелі очі дивляться хлоп'ячі.
їм тільки жити, жити і творити,
Вони ж навіки залишаються дитячі.
Учениця 4.
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.
Учениця 5.
Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
Учениця 6.
Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Учениця 7.
Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сиве чоло:
О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Учениця 8.
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.
Ведуча 1:Слово надається матері загиблого воїна - інтернаціоналіста
Виступ матері воїна- інтернаціоналіста.
Ведуча 2: Афганська війна тривала 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.
В нашому селі проживають два воїни-інтернаціоналісти - Пєгарєв Віктор Вікторович та Ярошенко Павло Іванович. Шановні присутні, давайте дружніми оплесками віддамо шану їм за те, що мужньо і з гідністю виконували інтернаціональний обов’язок, їх героїзму, бойовій витримці та відвазі.
Учні дарують квіти воїну-інтернаціоналісту
Ведуча 1: Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Постіймо хвилину, нехай не заболять у нас ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас.
Ведуча 2:Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання(звук метронома)
Учениця 1.
Проводжали хлопця в армію служити
А в очах юначих іскорка жива
Пахнуть стиглими садами
Пахнуть спілим житом
Вишиті любов’ю батьківські слова
Проводжають хлопця
Друзів повна хата
За столом розмова повінню тече
Лиш притихла мати,
Лиш схилилась мати
На уже доросле синове плече.
Ведуча 1. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями. Усі вони любили життя, любили своїх батьків, своє місто, село. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Вони вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок. Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але , слава Богу, вже без участі наших солдат. А тоді, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.
Учениця 10.
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що з печалі сивіла,
Іменем сина, що батька не знав.
Іменем батька, що в січі смертельній упав,
Я проклинаю війну жорстоку, -
Вона відібрала у людства спокій.
Іменем тих, хто в колисці сьогодні,
Іменем тих, хто над краєм безодні,
Іменем ще не народжених,
Сном немовлят не стривожених.
Кличу з війною стати на бій,
Мир відстояти Землі голубій.
Пісня «Свіча»
Ведуча 2.
Летять, відлітають у вічність роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті імена воїнів-афганців.
Ми обіцяємо ніколи не забути, якою ціною завойоване мирне життя. Будемо гарно вчитися, щоб бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.
Ведуча 1.
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати!
Учениці говорять по черзі
Учениця 1. Стільки років щасливої тиші,
Учениця 2. Та вривається голос в ефір,
Учениця 3. Що благає. Нагадує. Кличе:
Учениця 4. Захистіть, збережіть, люди мир!
Учениця 5. Кожен день, кожен час пам'ятайте?!
Учениця 6. Скільки жертв нам війна принесла.
Учениця 7. Все, що можна, для миру віддайте,
Учениця 8. Збережіть для нащадків життя!
Демонстрація відеоролика «Афганістан»(кінець)
Ведуча 2.
На цьому наша зустріч закінчується. Всім присутнім бажаємо здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, названому - Україна.
Мета заходу : з’ясувати сутність поняття «здоров’я» та «здоровий спосіб життя»; поглибити знання, уміння і навички здорового способу життя; розвивати вміння самостійно мислити, брати участь в дискусії, робити висновки; виховувати толерантне ставлення один до одного; формування світогляду систем людських норм, переконань, ідеалів,його постійне збагачення та розширення формування національної свідомості учнів, становлення особистісної системи цінностей, сприяння згуртуванню колективу, активності пізнавальної діяльності; розвиток індивідуальних особливостей дітей, стимулювання механізмів самоосвіти та самовиховання
Вид діяльності: творчий
Форма проведення: літературно- музична композиція
Орієнтовний вік дітей:13 -16 років
Місце проведення:актовий зал
Тривалість:10 хвилин
Матеріали технічного забезпечення та обладнання: демонстраційна дошка, фонограми музики,відеоролик
Особливості підготовки:
1) ретельно продумати хід проведення, всі аспекти, розробити сценарій;
2)учитель заздалегідь повідомляє тему виховного заходу, розповідає про специфіку його проведення, пропонує учням взяти участь в його підготовці та проведенні;
3)для ефективного проведення підготовчого етапу та з метою залучення всіх дітей до роботи учні розприділяються на мікроколективи:
1-й колектив – « Дослідники»
Завдання - пошук літературних матеріалів
2-й колектив – « Дизайнери»
Завдання - відповідне оформлення місця проведення
3-й колектив – « Техніки»
Завдання –відповідають за встановлення обладнання та його роботу
4-й колектив – « Вокалісти»
Завдання – підготовлення вокальних номерів
5-й колектив – « Програмісти»
Завдання - підготовка презентацій, відеороликів
4)безпосередньо перед проведенням перевірити оформлення, справність обладнання, правильність роботи презентацій, фонограм, відеороликів
Варіанти проведення: захід проводять діти разом з учителем
План проведення:
1. На початку заходу демонструється презентація з документальними фотографіями про здоровий спосіб життя
2. Спортивна композиція
3.Звучить вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти людина»
4.Учні говорять по черзі
5.Виступ читця
6.Роздуми про спосіб життя.
7. Сценка «Лікар і пацієнт»
8.Виступ читців
9.Сценка «Телепередача «За здоров'я»»
10.Сценка «Імунітет»
8. Учні говорять по черзі
9.Розповсюдження «Путівників здоров'я»
10.Звучить пісня
Хід проведення:
Демонстрація відеоролика про здоровий спосіб життя.
Спортивна композиція
Звучить вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти людина»
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш цього чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Учні говорять по черзі
1. Хочете довго жити – припиняйте палити!
2. Вживати спиртні напої чи ні – кожен вирішує сам для себе.
3.Але пам’ятайте, що алкоголізм – це руйнування особистості людини, її
мозку, втрата пам’яті, зламані долі, загублені таланти й хворі нащадки.
4. Ми проти алкоголю! Ми за здоровий спосіб життя!
5.Пам’ятайте народну мудрість: «Хто горілку любить, той сам себе губить!»
6.Тож сьогодні за здоров’я наша агітація:
7.Здорові діти – здорова нація!
Учень1:
У драмі людській небагато дій:
дитинство, юність, молодість і старість.
Роби, що хоч, ридай або радій.
Неси свій хрест. Все інше – позолотість.
Настане час, і піде все в архів.
Уламки долі винесе на сушу.
Життя – спокута не своїх гріхів,
життя – це оббирання з реп’яхів,
що пазурями уп’ялися в душу.
Учень1:Хтось не може уявити своє життя без їжі…
(звук) – посуд
Учень2:Хтось навіть не думає про те, яким би це життя було без ніжних і скандальних жінок…
(звук)-верещання
Учень3:Деякі стверджують, що життя взагалі не має сенсу без драйвової музички…
(звук) – фрагмент живого концерту
Учень4:Інші до цього всього закладають горілочки (звук-наливання, дзвін чарок) зі смачним сальцем та солоним огірочком… А потім (звук-запальничка, затягування)
затягаються солодкувато-гірким та легким, загадковим димком. Поступово починається кайф… Ось він приємно наповнює тіло, розслабляє м’язи та думки…Але потім...
Пацієнт : Лікарю ! Врятуйте мене ! Рятуйте мене люди !
Лікар : Чому ви п’єте ? З якого приводу ви так «набралися» ?
Пацієнт : Аж ніякого , життя моє – як міноване поле : куди не ступнеш - на чарку натрапиш .Ти мені зробив добре діло – я тебе пригощаю . Я тобі допоміг – ти мене пригощаєш . У футбол виграло київське «Динамо» , надавало добре іспанській «Барселоні» - п’ємо , купив телевізор – п’ємо. А далі вже так повелося : було б бажання , а привід знайдеться .
Лікар : Сідайте .Я поміряю тиск .
Пацієнт : І знайшов – випили , і втратив – випили , і на радощах , і в горі . Така уже в нас звичка .
Лікар : А на роботі ви були ?
Пацієнт : Яка там робота? Здав 15 кілограмів металу, купив собі «майонезочку» … така от робота . Жінка мене лає , діти відцуралися .
Лікар : Вам треба лікуватися , чоловіче .
Пацієнт : А мене вже ліки не беруть .Пробував . Скажіть мені , що я сьогодні за людина ? Хто я ? Для чого живу ? І пити не можна і не пити не можу . І вже нічого не можу . Я…(падає, до нього прикріпляють табличку «Сміття»)
Учень 1:
Цей чоловік насправді божевільний. –
Його життя від нього утіка,
І він приречений, і він від всього вільний,
А залишилася у ньому…
Не душа …
Учень 2:
Чар-зілля, повне свіжої отрути,
Воно мутить і мутить все під ряд…
Йому життя уже не повернути,
Бо все згоріло в попелі буття!
Учень 3:
Шановні хлопці та дівчата!
За необачність є розплата:
Холодне ліжко у лікарні
І молодість зів’яне марно.
Голос за кадром:
Пропонуємо вашій увазі передачу "За здоров’я". першими гостями в нашій студії є: народна медсестра Болячка, вітаємо її (заставка хлопки).
(Болячка сидить за столом, пиляє нігті, фарбує губи, жує жуйку).
Болячка: Привіт, народ. Сьогодні на прийомі у нас улюблені болячки.
(Заходить карієс, перев’язаний хусткою зуби).
Карієс: Люба Болячко, спаси, порятуй! Немає мені життя в школі. Як добре було раніше – з’їдять учні чіпси, шоколадні батончики а я тут як тут, сиджу на їхніх зубах. А зараз ой, виганяють мене, порятуй, допоможи!
Болячка: та не скигли ти! Допоможу я тобі. Що ж придумати?
(Вибігає замотана в простирадло лупа).
Болячка: ой, що це? Ти хто?
(Виходить крутелик, лисий, в панчосі).
Крутелик: Це моя колишня лупа (проводить по голові).
Лупа: Люба Болячко, допоможи, Пантін і Хед енд Шолдерс замучили. Життя від них не стало. Останній дім (показує на голову крутелика) забрали.
(Крутелик відштовхує її від себе, Лупа повертається до Болячки).
Лупа: Слухай, Болячко, а ти яким шампунем користуєшся (йде до неї).
Болячка: Шампунь на основі екстракту коноплі – тепер моє волосся не тільки рідке, а ще й веселе.
Болячка: Хто наступний.
(Заходять Перелом і Вивих).
Болячка: Це що за мумії єгипетські.
Перелом: Я перелом, а це моя молодша сестра Вивиха!
Болячка: Чого ви сюди привалили. Вам що кісток і суглобів замало (дістає кістки).
Перелом: Де поділися зі школи м’ячі і скакалки.
Двоє: Вимагаємо викинути комп’ютери. Діти перестали бігати, лазити по деревах. (плачуть), ми лишилися без роботи.
Болячка: (підходить обнімає) Ну, ну, не плачте (ідуть шкутильгаючи).
Болячка: Ну що ж народ на сьогодні все бай-бай.
Музика реклами.
Голос за кадром: Ми продовжуємо нашу програму, і наступним сюжетом нашої передачі є: програма "Танці з зірками". На паркет запрошується пара №2 – пані Обжираловка та пан Нікотин. Ваша увага (погано танцюють, падають).
Голос за кадром: На паркет запрошуються пара №8 – пані Грація і пан Вітамін. (гарно танцюють)
Голос за кадром: Щоб гарних результатів здобувати. Потрібно здоровий спосіб життя мати.
Музика реклами.
Виходять двоє: високий і маленький. Високий – худий, маленький – повний.
1: Ти хто?
2: Імунітет.
1: І я імунітет.
Дивляться один на одного.
2: А де ти живеш ?
1: Я живу в центрі, в хорошому районі, їм овочі, фрукти, відпочиваю на Канарах, маю рахунок в банку.
2: А я живу в облупленій хатині, на краю села, їм те що знайду. Слухай, ти такий гарний, допоможи мені.
1: Гаразд, я тобі допоможу: позичу своїх друзів.
На сцену вибігають вітаміни А, В, С.
2: І тепер у мене буде будинок в центрі, я буду відпочивати на Канарах?
1: Ну не знаю, але вигляд у тебе буде точно кращий.
Рекламна музика.
Голос за кадром: А на завершення про погоду.
Виходить дівчина.
Дівчина: В найближчі три доби в правій частині села передбачається невелика туманність, переважно тютюнового диму, але на вихідні туман повністю зникне. В центральній частині, в зв’язку з підвищенням тиску зверху дихатиметься легко. В районі лівої сторони села можливе випадення легких крапель пива і вина, але врахуйте, що після миттєвої насолоди від цих легких крапель можливі грозові дощі з градом зауважень та викликів батьків до школи. І лише в районі Чапаєвської школи, сподіваємось, сонячно і ясно.
Звучить ритмічна музика. На сцену виходять всі учасники.
1 – й . Бути здоровим чи ні – твій вибір .
2 – й . Зроби його .
3 – й . Обери життя , а не смерть .
4 – й . Ми – молоді , сповнені мрій і сподівань .
5 – й . Ми – майбутнє країни , її надія .
6 – й . Ми рішучі у своїх прагненнях .
7 – й. Ми впевнені у своїх силах і в своєму успіху .
8 – й . Здоровий спосіб життя – це наш вибір .
Всі : Українці повинні жити 150 років !
Наприкінці серед присутніх розповсюджуємо «Путівники здоров'я» з пропозицією обрати здоровий спосіб життя
Учень 1: Гайда разом на пошуки чарівного ключа, що називається здоров′ям.
Учень 2: Візьміть із собою знання, отримані на нашій зустрічі, та поради «Путівника здоров′я», який ви зараз тримаєте в руках.
Учень 3: Вони допоможуть вам приймати правильні рішення, долати труднощі, вдало обходити «підводні рифи та течії», якими сповнене «життєве море».
Учень 4: Будьте наполегливими та впевненими у своєму успіху!
Учень 5: Хай щастить вам на шляху до власного здоров′я!
Звучить пісня_______________________________________
ПУТІВНИК ЗДОРОВ′Я
( інформаційно - прикладне видання для тих, хто хоче бути не лише молодими, а й здоровими)
ПРИВІТ!
Ти- молодий, завзятий і кмітливий.
Ти сповнений сили та енергії.
Ти маєш багато мрій, бажань, задумів і планів на майбутнє.
Щодня ти пізнаєш життя, відкриваєш для себе світ і розкриваєш світу себе.
Ти хочеш усе осягнути, все зрозуміти і щоб тебе зрозуміли.
Ти прагнеш усе спробувати, випробувати себе і свої сили, ствердитись як людина і особистість, усього досягти.
Ти рухаєшся вперед , наближаючи власне майбутнє.
Ти мрієш про успіх, кохання і щастя, бо ти- МОЛОДИЙ!
Усе життя для тебе - попереду.
Уже сьогодні у власних руках ти тримаєш своє майбутнє.
І лише ти сам відповідальний за нього.
Вже від тебе сьогоднішнього і від твоїх сьогоднішніх рішень залежить , яким будеш ти—завтрашній і ти майбутній.
З кожним роком дедалі більше й більше свідомої , прогресивної молоді, відповідальної за себе та своє життя скеровує себе на здоровий спосіб життя, спрямовує свої зусилля на збереження та зміцнення свого здоров′я. Адже саме здоров′я є тим чарівним ключем, який відчиняє двері усіх можливостей- можливостей чогось прагнути і досягати, омріювати і здійснювати, реалізовувати та розвивати себе. Встановлювати орієнтири майбуття…
А нині ти хочеш насолоджуватися життям, крокувати в ногу з часом, не відставати від моди.
Мода…
Мода- це більше, ніж музика, зачіска та модний «прикид»
Мода- це стиль,спосіб життя.
Ти—людина нового тисячоліття.
Нове сьогодення несе нову моду.
Хирляві зеленошкірі створіння, що випускають клуби диму й пари перегару,- неактуальний «еталон краси» для молоді нового часу, нового тисячоліття.
Сучасна мода одна-- ЗДОРОВ′Я
Бути здоровим – модно, стильно, красиво, класно!
По-справжньому сучасний еталон краси – здорова людина, яка обирає здоровий спосіб життя.
Ти- молодий?
Ти- сучасний?
Ти- переможець?
Тоді нас—багато!
Мета заходу: виховувати в учнів повагу до творчості Т.Шевченка; формувати патріотичні почуття гордості за нашу країну; сприяти пробудженню бажання берегти її надбання;поглиблення знань, умінь учнів як програмних так і позапрограмних;формування світогляду систем людських норм, переконань, ідеалів,його постійне збагачення та розширення формування національної свідомості учнів, становлення особистісної системи цінностей, сприяння згуртуванню колективу, активності пізнавальної діяльності; розвиток індивідуальних особливостей дітей, стимулювання механізмів самоосвіти та самовиховання
Вид діяльності: творчий
Форма проведення: літературно- музичне свято
Орієнтовний вік дітей:9 -16 років
Місце проведення:шкільний зал
Тривалість:1 година
Матеріали технічного забезпечення та обладнання: демонстраційна дошка, мультимедійний проектор,фонограми музики
Особливості підготовки:
1) ретельно продумати хід проведення, всі аспекти, розробити сценарій;
2)учитель заздалегідь повідомляє тему виховного заходу, розповідає про специфіку його проведення, пропонує учням взяти участь в його підготовці та проведенні;
3)для ефективного проведення підготовчого етапу та з метою залучення всіх дітей до роботи учні розприділяються на мікроколективи:
1-й колектив – « Дослідники»
Завдання - пошук літературних матеріалів
2-й колектив – « Дизайнери»
Завдання - відповідне оформлення місця проведення
3-й колектив – « Техніки»
Завдання –відповідають за встановлення обладнання та його роботу
4-й колектив – « Вокалісти»
Завдання – підготовлення вокальних номерів
5-й колектив – « Програмісти»
Завдання - підготовка презентацій
4)безпосередньо перед проведенням перевірити оформлення, справність обладнання, правильність роботи презентацій, фонограм, відеороликів
Варіанти проведення: захід проводять діти разом з учителем
План проведення:
1.На початку заходу демонструється відеоролик
2.Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.
3.Слова ведучої
4. Дівчата в українських костюмах виносять рушник і прикріплюють до стіни
5.Сценка «Мати і малий Тарасик»
7. Виступ читця
8.Слова ведучої
9. Вірш“Садок вишневий коло хати”
10.Сценка «Тарас і Катря»
11.Слова ведучої
13. Сценка «Мені тринадцятий минало»
14.Вірш «Мені тринадцятий минало»
15. Сценка «Тарас і Яринка»
16.Слова ведучої
17. Пісня “Зацвіла в долині”
18.Слова ведучої
19.Сценка із селянами (починається з викупу)
20.Виступ читців
21.Слова ведучої
19. Пісня “На високій дуже кручі”
20.Виступ читців
21.Слова ведучої
22. Дівчата в українських костюмах кладуть траурний вінок на рушник
23.Учень виконує « Заповіт ».
24.Звучить “Заповіт” мелодія.
25.Слова ведучої
26.Пісня “Поклін тобі Тарасе”
Хід проведення:
На початку заходу демонструється відеоролик
Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.
(Голос за сценою)
Розпочинаємо літературно-музичну композицію, присвячену пам’яті геніального поета і художника, основоположника та реформатора української мови, пророка української нації, елітарного митця Тараса Григоровича Шевченка.
Чим є рушник у житті українців? Це чудовий оберіг від лиха, горя, це символ благословення батька-матері. Вишитий червоно-чорними, або світлими і темними нитками, він уособлює сумні і радісні моменти людського життя.
Сьогодні ми будемо вишивати на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Т.Г.Шевченка.
(Дівчата в українських костюмах виносять рушник і прикріплюють до стіни)
(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).
Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так, синку, правда.
(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло- це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).
Учень 1
Щовесни, коли стануть сніги,
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
В похилій хаті, край села,
Над ставом, чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
(Голос за сценою)
Яким же кольором вишиємо перші стібки на життєвому рушнику Шевченка? Гірко, але дитинство Тараса вздовж і впоперек пронизане візерунками смутку сирітського: у дев’ять літ залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи, а на одинадцятому році втратив батька.Кладемо чорний візерунок на рушник.
Вірш“Садок вишневий коло хати”
Учень 2
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
Сценка «Тарас і Катря»
Тарас. Катре! Де ти?
Катря. Я ось тут.
Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму, чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!
Тарас. Сестричко!
Катря. Що?
Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось, так зле.
Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.
Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?
Катря. Всюди є сирітки по світі мій дорогий хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.
Тарас:
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилитися, -
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б, тяжко жити
І нема, де дітись.
В того доля ходить полем –
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому:
Його люди знають;
А зі силою зустрінуться –
Немов недобачать.
Багатого губатого
Доленька шанує;
Наді мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
(Голос за сценою)
А були в дитинстві Тараса і радісні, світлі дні. Любов сестри Катерини до малого хлопчика, його подорож до стовпів, що підтримують небо, захоплюючі розповіді діда Івана про Коліївщину і щира, вірна дружба Тараса та Оксани Коваленко. Кладемо червоний візерунок на рушник
“Мені тринадцятий минало” Сценка (початок)
(Виходять малі Тарас та Оксана)
Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас. Еге я малярем.
Оксана. І ти розмалюєш нашу хату?
Тарас. Еге я. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем!
Оксанка. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!
Вірш “Мені тринадцятий минало”
(Тарас –підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, почистив пензлі і присів. Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)
Яринка. Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв’язує клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.
Тарас (бере свитку)
О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).
Яринка. Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...
Тарас. Не треба, я сам.
Яринка. Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.
Тарас. Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюком). Ось наша хата.
Яринка. Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас. Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.
Яринка. Коли ж це буде?
Тарас. Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем... я б нічо не хотів більше.
Яринка. То вчись у нього.
Тарас. А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п’є та й норовить щоб різками одшмагати...
Яринка. І зараз? (Тарас ствердно киває головою) Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас. А там що? (розводять руками).
(Голос за сценою)
Старша сестра Катерина була для Тараса Берегинею, а молодшу Ярину він любив більше за всіх. Тож, позначимо цю любов червоною смужкою на рушнику.
Пісня “Зацвіла в долині”
(Голос за сценою)
З безмежного болю народжені його слова. Слова, які плачуть, в скорботі й зажурі ,колихають спогади, але дарують його змученому серцю радість творчості. Кладемо чорну смужку на рушник
Ведуча
І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою –
І пісня дивна полилась,
Сповита вічною тугою.
В тій пісні людям він співав
Про щастя, про добро, про волю,
Будив зі сну, пророкував
Їм вищу і найкращу долю.
Сценка із селянами (починається з викупу)
Старший Тарас :
Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком
Голос за сценою: 22 квітня 1838року збулася найзаповітніша мрія Тараса Шевченка – у віці 25 років він став вільною людиною, звільнився від кріпацьких кайданів. Цьому посприяли його петербурзькі друзі – Іван Сошенко, Карл Брюллов, Василь Жуковський)
Збирається гурт селян
Дід:
Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе.
Селяни:
Пани-кати … латану свитину
З каліки знімають,
З шкурою знімають,
Бо нічим обути княжат недорослих.
Дівчинка:
А он розпинають вдову за подушне…
А сина кують…Єдиного сина,
Єдину дитину, єдину надію
В військо оддають!
Жінка:
А онде під тином опухла дитина. Голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне…
Дід:
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Молода селянка:
Чи довго ще на цім світі катам панувати?
Шевченко:
Пани, пани! Схаменіться!
Будьте люди, бо лихо вам буде:
Розкуються незабаром заковані люде,
Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори!
І потече сторіками кров у синє море дітей ваших…
Селяни з гурту:
Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші.
Тарас: А що мені буде?
Селяни:У москалі оддадуть…
Учень 1
І пісня голосно лилась…
Але недовго: ворог лютий
Підкрався нишком – і замовк
Співець кайданами окутий.
Учень 2
І довго у степу глухім
В неволі жив між москалями.
Співець самотній, мовчазний,
З своїми думами, піснями.
Голос : Десять літ він поневірявся під вагою російської солдатської муштри. Недоля переслідувала його в житті, та вона не зуміла перетворити золота його душі – на іржу, ані любові до людей – на ненависть.
Найкращий і найцінніший скарб доля дарувала йому лише по смерті – невмирущу славу.
Пісня “На високій дуже кручі”
Учень 1
Ми чуємо тебе Кобзарю
Крізь століття
І голос Твій нам душу окриля
Встає в новій красі забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Учень 2
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі титане кладемо
Ми чуємо тебе Кобзарю
Крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
(Голос за сценою)
Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.
У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р. Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.
Дівчата в українських костюмах кладуть траурний вінок на рушник
Учень виконує « Заповіт ».
Звучить “Заповіт” мелодія.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
(Голос за сценою)
Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертя, слава і вічна пам’ять, які пронесуть у своїх серцях земляки поета в Україні та за її межами. Тож позначимо на рушникові червоним кольором всенародну любов і вдячність Тарасу.
Пісня “Поклін тобі Тарасе”
Звучить мелодія (Бах)
Ведуча 1.
Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає , як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.
Ведуча 2.
Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.
1 учениця
Болить Афган, в душі туман
Ніхто не знає, ніхто не скаже,
Коли і де, і хто за ким,
В чужім краю на землю ляже.
Ведуча 1
Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони—хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж…
Звучить мелодія (дзвони)
Ведуча 2
Що це? Ти чуєш?
Ведуча 1
Це дзвін. Дзвін пам’яті…
Ведуча 2
Пам’яті? А хіба такі бувають?
Ведуча 1
Бувають, слухай.(дзвін сильнішає) Це говорить сама пам’ять… Пам’ять про загиблого нашого земляка. Пам’ять про всіх тих, хто не повернувся …
Ведуча 2
Але хіба пам’ять буває живою?
Ведуча 1
А ти не віриш? Людина може вмерти двічі:
Там на полі бою, коли його догнала куля
А другий—в пам’яті народній.
Другий раз вмирати страшніше,
Другий раз людина повинна жити!
Звучить мелодія дзвону
Ведуча 2
Сьогодні ми шануємо пам'ять того, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили,що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.
Виступ учителя історії _____________________________
2 учениця
А війна для людей – то пекельная рана,
Йшли солдати у бій, йшли у гори Афгана.
Та пустеля страшна, лиш життя забирала,
І війна за «ніщо», дуже довго тривала.
Ведуча 1
Летіли на Україну «чорні тюльпани», несучи на бортах тисячі наших
хлопців, які загинули в боях, які померли від ран і контузій. Травм і
хвороб сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей,сиротіли
діти, вдовами ставали жінки в мирний час.
3 учениця
Хто ж відповість за юні долі,
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських знівечених серцях?
Ведуча 2
Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна
втратила близько 4-ох тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами,
ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. В числі тих
хто не повернувся з афганської війни є наш земляк- Віктор Шевченко.
4 учениця
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев'ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан ?
Ведуча 1
Вічним сном воїн спить,
Спить герой у землі,
Спить солдат у імлі.
Він лиш двадцять прожив,
Він страждав і любив,
І життя цінував…
Прошу хвилиною мовчання вшанувати нашого земляка героя
афганської війни – Шевченка Віктора Григоровича
Звучить музика (метроном)
Ведуча 2
Була війна жорстока і кривава.
Горів вогонь і забирав життя.
Учасникам боїв довічна буде слава!
І вічна пам’ять тим, хто йшов без вороття!
Слово надається матері воїна-афганця Шевченко Марії Олексіївні
Звучить пісня «Свіча»
ЛІТЕРАТУРА
1.Безкоровайна О. Особистісне самоствердження учня – актуальна проблема сучасного виховання //Світ виховання. – 2007. – № 3. – С. 12-17.
2.Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
3.Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 334 с.
4.Георгій Брудерер.Афганська війна.-Posser – Verlad,V.Gorachek KG, 1985.
5. Монографія О.Я.Кониського „Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніки його життя- К., 1991.- 702с; автобіографічні спогади Тараса Шевченка („Щоденник”), поетичні твори Т.Г.Шевченка.
6.Мосенкіс Ю.Л. Глибини Кобзаревого слова //Шевченкознавчі студії.-К.
7. Поетична збірка "Вірність клятві". - К., вид-во "Золоті ворота", 1995.
8.Якименко С.І.Афганістан вже давно забув про мир.-К.,2003
Додатки
про публікацію авторської розробки
Додати розробку