МЕТОДИКА ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ (методична розробка)

ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової НУБіП України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИКА ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ

(методична розробка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2026
Автор: Матвєєв Леонтій Леонтійович – викладач вищої категорії, викладач – методист.

  Рецензент: Соловей Олена Юріївна – викладач вищої категорії

 

 

 

    В роботі висвітлено типологію тестових завдань та методичні засади їх підготовки і конструювання, основні етапи створення тесту, методику засто-сування комп’ютерних програм при підготовці та проведенні тестування, вказано на загальні вимоги до проведення тестування та практику офор-млення тесту і оцінювання результатів тестування.

   Рекомендовано для використання викладачами вищих навчальних закладів  І-ІІ рівнів акредитації в навчальному процесі.

 

 

 

 

ЗМІСТ

   Вступ.

1. Типологія тестових завдань.

1.1. Показники ефективності тесту.

2. Методичні засади підготовки тестових завдань.

2.1.Загальні методичні вимоги до конструювання тестових завдань.

2.2. Методичні особливості конструювання тестових завдань з вільним складанням відповіді (відкриті завдання).

2.3. Методика підготовки одноалфавітних закритих тестових завдань.

2.4. Методика конструювання одновибіркових та багатовибіркових тестових завдань.

2.5. Методика конструювання тестових завдань на відновлення послідовності та вибірково-впорядкованих завдань.

2.6. Дидактична характеристика багато алфавітних тестових завдань.

3. Основні етапи створення тесту.

4. Методика застосування комп’ютерних програм при підготовці та проведенні тестування.

4.1. Організація можливості та методичні умови використання комп’ютерних програм під час тестування.

5. Загальні вимоги до проведення тестування.

6. Рекомендована практика оформлення тесту та оцінювання результатів тестування.

   Висновки.

   Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Тестовий контроль є одним із головних методів визначення та оцінювання навчальних досягнень за наслідками певних видів та етапів навчальної роботи, засобом діагностики рівня освітньо-професійної підготовки здобувачів фахової передвищої освіти.

Тест (test) у перекладі з англійської – іспит, випробування.

Тестування або тестовий контроль – це процедура визначення рівня підготовки фахівців у певній галузі знань, психологічного, фізичного та розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особистості за допомогою системи спеціально підготовлених завдань.

Тестовим називається завдання (запитання, задача), для якого може бути попередньо визначена (сформульована) єдино можлива правильна відповідь. Така відповідь є еталоном, з яким порівнюють відповідь студента.

Сукупність завдань, що використовуються під час тестової перевірки, має назву – тест або контрольна програма.

У педагогічній практиці використовуються два види тестів:

•         тести досягнень, що призначені для з'ясування рівня засвоєння знань, умінь у процесі навчання, по завершенні вивчення теми, розділу або всієї навчальної дисципліни, під час атестації випускників, по закінченні навчального закладу;
•         тести інтелекту, якi повинні з’ясовувати стан мислення, пам’яті, уваги та інших характеристик психічного та розумового розвитку особистості.

Тести досягнень, що використовуються для визначення рівня професійної підготовки фахівців, отримали назву ”тести професійної компетентності”.

На тестовому іспиті студент має підтвердити не тільки наявність знань, навичок і умінь, а й здатність приймати правильні рішення.

Перевагами тестового контролю є:

•           об’єктивність, простота та формалiзованість процедури визначення оцінювання якості підготовки;
•           простота процедури введення відповіді, незалежність оцінювання від техніки письма;
•           кількісні критерії оцінювання – наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу;
•           чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань, що забезпечує однозначність сприйняття студентами їх змісту;
•           рiвнi вимоги до знань та умінь фахівця шляхом використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту;
•           забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки;
•           можливість одночасної перевірки значної кількості студентів, кількість тих, хто перевіряється, визначається кількістю комп’ютерів, які можуть бути задіяні під час перевірки;
•           можливість багаторазового повторення умов перевірки для з’ясування змін у рiвнi підготовки.

Недоліки тестів полягають у тому, що:

•           розробка тестів вимагає чимало часу і зусиль, наявності у розробників високої кваліфікації та досвіду;
•           деякі тести припускають можливість угадування; слухач може забути факти, що слід використовувати у відповіді, або згадати їх, переглядаючи перелік можливих відповідей на завдання тесту.

Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані за умови виконання певних вимог до змісту окремих тестових завдань і до тесту (контролюючої програми) в цілому.

 

1. Типологія тестових завдань

 

Класифікація тестових завдань за описом операцій, що здійснюються під час перевірки відповідей.

Завдання, що використовуються в тестах досягнень поділяються на два типи :

•           завдання з вільним складанням відповідей (відкриті завдання);
•           завдання з наданими відповідями (закриті завдання).

 

1.1. Показники ефективності тесту

 

Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані за умови виконання певних вимог до змісту окремих тестових завдань і до тесту (контролюючої програми) в цілому.

Якість тестових завдань залежить від того, наскільки вони задовольняють вимогам:

• валiднсть;
• надійність;
• простота.

Найбільш важливою з них є валiднiсть. Валiднiсть тесту означає, що за його допомогою вимірюються саме ті знання, уміння та навички, для виявлення та оцінювання яких він призначений.

Валiднiсть тесту оцінюється за трьома характеристиками:

– функціональність – дії студентів під час виконання тестових завдань мають збігатися за більшістю показників з тими, які повинні контролюватися за їх допомогою;

– змістовність – для виконання тесту студент повинен використовувати знання саме того навчального матеріалу, засвоєння якого перевіряється за його допомогою;

– прогностичність – інформація, що отримана при аналізі результатів виконання тесту, має містити достовірні дані для визначення змісту та прогнозування результатів наступної  роботи.

Надійність тесту полягає в тому, що повторне виконання тесту одним i тим самим студентом повинно давати практично однакові результати.

Простота тесту – тестові завдання повинні мати чіткі, зрозумілі для кожного формулювання та відповідати можливостям студентів, для яких вони застосовуватимуться.

 

 

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

 

2.1 Загальні методичні вимоги до конструювання тестових завдань

При розробці тестових завдань та тестів дотримуються низки принципів:

1. Належність до предметної сфери (предметна чистота).

Для забезпечення предметної чистоти тестових завдань зміст, що перевірятиметься у процесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системність за ознаками:

– обсягом інформації;

– рівнем засвоєння;

– структурою знань.

2. Логічна визначеність змісту завдання

Завдання має бути сформульовано так, щоб воно сприяло продукуванню досліджуваних правильну відповідь

3. Лаконічність завдань

а) зміст тестового завдання повинен бути обмеженим 72 порціями інформації, тому що в короткочасній пам'яті людина може утримувати саме таку її кількість, яка безпосередньо доступна для переробки та ухвалення рішення;

б) формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати його сприйняття студентом після першого читання.

4. Ясність і чіткість

а) тестове завдання повинно бути семантично осмисленим, тому воно завжди конструюється у вигляді ствердження, а не питання.

В основі тестового завдання повинно лежати істинне ствердження (“істинне значення висловлення”).

Висловлення – це положення, стосовно якого у двозначній логіці висловлень можна тільки стверджувати, що воно істинне або хибне;

б) на перше місце в тестовому завданні ставиться ядро визначення поняття в природній будові мови.

5. Коректність

У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень.

Суперечливість – одна з ознак нелогічності мислення людини, яка полягає в тому, що в одному і тому ж міркуванні про той же предмет, узятий у той же час і тому ж відношенні, висловлюються протилежні, або суперечні ствердження, що виключають один одного.

6. Стислість за часом

а) загальний час на усвідомлення змісту та на виконання одного завдання не повинен значно перевищувати час, необхідний на його прочитування (визначається експериментально під час випробувального запровадження складеного тесту).

б) потрібно уникати складних обчислень під час тестування – застосовувати тільки усний рахунок.

7. Диференційна здатність тестового завдання

Тестове завдання повинно мати визначену міру трудності:

- апріорну, визначену експертами (при конструюванні);

- емпіричну, оцінювану за результатами пілотажного експерименту на репрезентативній вибірці випускників (критерій істини).

За наслідками виконання тестового завдання студенти мусять розподілятись за власними рівнем знань, умінь та навичок.

 

2.2. Методичні особливості конструювання тестових завдань з вільним складанням відповіді  (відкриті завдання)

 

Тестові завдання з вільним складанням відповідей можуть мати вигляд:

•           твердження, вислову, речення, де зроблено один або декілька пропусків, які студент під час вiдповiдi повинен заповнювати, вписуючи слова, умовні позначення, цифри або формули. Такі завдання називають завданнями на доповнення.

 

Приклад: Пристрій, що розпилює паливо в камері згоряння дизельного двигуна називається ........ .

Правильна відповідь: форсунка.

 

•           запитання або пропозицiя перерахувати складовi частини, властивостi, якостi чи характеристики об'єкта, названого в умовi завдання. Цi завдання називають завданнями на перелiк.

 

Приклад: Робочими органами плуга є ....... .

Правильна вiдповiдь:

корпус, передплужник, нiж, грунтозаглиблювач.

 

При комп’ютерному тестуванні вiдповiдi на завдання з вiльним складанням вiдповiдей студент вводить за допомогою клавiатури на екран дисплея у спецiально визначеному мiсцi, що має назву – поле або рядок вiдповiдi.

Вiдповiдь студент вносить у комп'ютер за звичайною, знайомою для нього формою слiв, чисел, хiмiчних та математичних формул, умовних позначок, що традицiйно використовуються як назва або позначення предметiв та явищ, їх властивостей, ознак та характеристик.

Вiдповiдi мають реальний зміст – будь-яка людина (студент, викладач, фахiвець), що прочитає вiдповiдi, зрозумiє цей змiст, навіть, не знаючи тексту завдання.

З метою забезпечення однозначностi сприйняття змiсту завдання студентом, запобiгання розбiжностям у змiстi та формi вiдповiдi необхiдно умови завдання формулювати максимально чітко та конкретно для того, щоб відповідь була компактною, стислою.

Еталонна відповідь та зміст завдання конструюються водночас з формулюванням умов завдання. Студент під час перевірки отримує тільки завдання, а еталонну відповідь контрольна комп’ютерна програма використовує як критерій, міру для оцінювання вiдповiдi студента.

Залежно від форми вiдповiдi та операцій, що виконує студент під час, виділяють відкриті тестові завдання, що мають відповідь у вигляді слова, числа або формули.

Відповідь-слово може складатися: з одного або декількох слів – назв об’єктів або їх рис, властивостей, складових частин, характеристик; умовних позначок, що застосовуються на електричних схемах та кресленнях; символів, якi використовуються для позначення хімічних елементів та сполук, фізичних об’єктів та явищ, їх властивостей; цифрових записів історичних дат, сталих показників технічних об’єктів. Терміном ”слово” в тестових завданнях такого виду позначається будь-яка сукупність символів записаних без розподільників. Під час перевірки таких відповідей визначається та оцінюється точність запису кожного із слів (елементів відповіді) та їх кількість. Правильними визнаються тільки тi слова (елементи відповіді), якi однозначно співпадають із записом в еталоні.

Завдання із відповіддю-словом використовується у тих випадках, коли потрібно визначити знання:

Наукових та технічних термінів

Приклад. Будь-яка інформація, що записана на зовнішньому носії та має ім'я називається ...

Правильна відповідь: файл

 

Назв об’єктів;

Приклад. Пристрій, який забезпечує розпилення палива в камері згоряння дизельного двигуна називається …….

Правильна відповідь: форсунка

Хімічних формул

Приклад. Запишіть формулу  сірчаної кислоти …..

Правильна відповідь: Н₂SO₄

 

Цифрових  записів  історичних дат

Приклад. Верховна Рада проголосила незалежність України в ……році.

Правильна відповідь: 1991.

 

 

Сталих показників технічних об’єктів

Приклад. Двигун СМД-62 має ….. циліндрів

Правильна відповідь: 8

 

Потрібно брати до уваги, що під час перевірки відповідей на завдання такого типу визначається та оцінюється точність запису слів (елементів відповіді) шляхом порівняння однозначності їх запису відповідно до еталону. Правильними визнаються тільки ті слова (елементи відповіді), у яких немає жодної невідповідності порівняно із записом в еталоні. За таких умов відповідь повинна бути максимально стислою, длятого, щоб звести до мінімуму ймовірність  помилок у відповідях під час їх введення.

Відповідь число має місце в тих випадках, коли воно є результатом вимірів або обчислень, кількісним показником процесу, технічного стану машини, результатом виробничої діяльності, що мають допустиму величину відхилення. Під час перевірки такої відповіді визначається чи знаходиться наведене у ній число в межах, зазначених в еталоні.

Завдання із числовою відповіддю (числовий) використовуються коли потрібно:

Перевірити результати вимірів або розрахунків, які можуть коливатися в певних межах.

Приклад. Під час швидкісної зйомки швидкість руху кіноплівки варіюється в діапазоні .................. кадрів/с.

Правильна відповідь: 300...50000

 

Визначити знання величин (значення) параметрів, які мають певні допустимі відхилення від середнього значення.

Приклад. Нормальна температура тіла людини ..…С

Правильна відповідь: 36,4±0,5

 

Приклад. Вагітність собак триває…….. днів

Правильна відповідь: 55±5

 

Приклад: Передплужник під час культурної оранки може бути встановлений на глибину ... см.

Правильна відповідь: 9,5 2,5

 

Вiдповiдь формула має вигляд сукупності символів або слів, якi об’єднані знаками дій та порядком їх виконання. У таких відповідях елементом є окремі символи або їх сполучення, що традиційно використовуються у математиці, фізиці, хімії, технічних дисциплінах.

 

Приклад: Ефективна потужність, визначається за формулою ...

Правильна відповідь: N_e=M_kхn/9550

 

Сукупність символів, не поділених знаками дії, розглядається як один елемент вiдповiдi. Під час перевірки такої вiдповiдi встановлюється та оцінюється вiдповiднiсть складу елементів вiдповiдi та еталона, а також правильність запису знаків дії, що їх об'єднують.

 

2.3. Методика підготовки одноалфавітних закритих тестових завдань

 

Завдання з наданими відповідями складається із запитання або умови задачі, на яку студент повинен дати відповідь, та переліку можливих відповідей або їх елементів, із яких студент повинен вибрати або скласти правильну відповідь. Завдання з наданими відповідями завжди стандартизовані.

Завдання з наданими відповідями поділяються на одноалфавітні та двохалфавітні.

Одноалфавітними вважаються завдання, в яких містяться питання або умови задачі та один перелік можливих відповідей або їх елементів, із яких студент повинен вибрати або скласти правильну відповідь.

Приклад: Якi з названих культур належать до зернових?

1. Кукурудза. 2. Просо. 3. Гречка. 4. Ячмінь. 5. Жито. 6. Пшениця. 7. Овес. 8. Соя. 9. Рапс. 10. Рис.

Правильна відповідь: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10.

Одноалфавітні завдання залежно від операції з визначення правильної відповіді діляться на одновибіркові, багатовибіркові, на відновлення послідовності та вибірково-впорядкувальні.

 

 

2.4.Методика конструювання одновибіркових та багатовибіркових тестових завдань.

 

Одновибiрковi завдання складаються з питання або умови задачі та набору відповідей, із яких студент повинен вибрати одну правильну.

Приклад: Який тип туковисівного апарата сівалки СЗ-3,6?

1. Тарiльчастий. 2. Дисковий. 3. Вібраційний. 4. Штифтовий

Правильна відповідь: 4.

 

Одновибiрковi завдання використовуються у випадках, коли за визначених в умовах завдання ситуаціях відповідь складається тільки з одного елемента.

Багатовибiрковi завдання складаються з питання або умови задачі та набору елементів вiдповiдi, з яких студент вибирає тi, які вважає доцільними.

Приклад: Якi з перелічених деталей насiннєвисiвного апарата сівалки  СЗ-3,6A змінюють своє положення під час регулювання норми висiву?

1. Клапан. 2. Вал клапана. 3. Котушка. 4. Вал котушки. 5. Муфта. 6.Компенсацiйна шайба. 7. Розетка. 9.Насiннєва коробка.

Правильна вiдповiдь: 3,4,5,6.

 

Багатовибiрковi завдання використовуються в тих випадках, коли об'єкт розгляду має багато складових частин, ознак, чи властивостей i для його характеристики слід навести їх повну сукупність, яка й утворює правильну вiдповiдь.

Визначальна особливість одновибіркових та багатовибіркових тестових завдань є те, що в пропонованому в змісті завдання переліку можливих відповідей або їх елементів є правильних та помилкові. Підбор помилкових відповідей – дистракторів є важливою дидактичною проблемою для розробника тестових завдань, від розв’язання якої в значній мірі залежить якість тестового завдання.

Одновибіркові завдання є найбільш широко і часто використовуваним форматом завдання вибіркового типу і складаються з умови завдання (ситуації), ввідного питання і серії із декількох  невірних відповідей -дистракторів.

Потрібно мати на увазі що наявність значної кількості дистракторів є недоліком одновибіркових тестових завдань оскільки  причитування та осмислення студент повинен витрачати значний час. Для зменшення таких витрат відповіді повинні бути  по можливості лаконічними, а їх кількість варіюватися в межах 3...5. Зменшення кількості дистракторів збільшує ймовірність випадкового вгадування правильної відповіді, що зменшує достовірність оцінки під час тестування.

Усі дистрактори повинні бути: 1) гомогенні (такими, що виявляють однакові властивості); 2) належати до тієї ж категорії, що і правильна відповідь (наприклад, усі варіанти відповіді є діагнозами, складовими частинами однієї машини, належать до рослин одного виду тощо); 3) правдоподібні, граматично послідовні, логічно сумісні й приблизно такої ж довжини, що й правильна відповідь. Розташовуйте варіанти відповіді в логічній послідовності (наприклад, у порядку зростання/ зменшення чисел) або за  абеткою. Добре побудовані питання з однією найкращою відповіддю відповідають правилу “закритих варіантів відповіді”, тобто можливості відповісти на запитання, не маючи варіантів відповіді.

Крім того, усі дистрактори мають бути об’єктивно достовірними ствердженнями, тобто в разі зміни умов завдання кожне з них може стати правильною відповіддю.

Кожний дистрактор повинен вибиратися хоча б один раз; тому вінмає бути правдоподібним і не виділятися як неправильний. Дистрактори прямо впливають на складність питання. У наведеному прикладі варіанти відповіді дуже різні: П.Мирний – письменник, М.Гоголь писав російською мовою і фактично вибирати потрібно між двома першими прізвищами.

Хто є автором поеми “Сон”? А.   І.Франко В.   Т.Шевченко С.   М.Гоголь D.   М.Котляревський Е.   П.Мирний

 

Будь-яка людина, яка ледь обізнана з українською літературою, зможе правильно відповісти на запитання. У другому прикладі завдання є більш складним; усі варіанти відповіді для людини з обмеженими знаннями правдоподібні.

Хто є автором поеми “Сон”? А.   І.Франко В.   Т.Шевченко С.   Л.Українка Д.   М.Котляревський Е.   П.Грабовський

Вимога однорідності та подібності дистракторів зберігається і в богатовибіркових завданнях.

Перевагою богатовибіркових завдань є те, що співвідношення правильних елементів відповіді і дистракторів може змінюватися і в більшості завдань кількість правильних елементів відповідей перевищує кількість дистракторів.

Приклад. Вибрати з переліку зернові культури, що є і озимими, і ярими:

1. Пшениця

2. Ячмінь

3. Просо

4. Жито

5. Овес

Правильна відповідь: 1, 2, 4.

Не зайве вказати, що у наведеному переліку маютьб бути тільки знові культури.

Під час складання тестового завдання вибіркового типу доцільно виконувати такі операції:

•     визначити навчальний елемент, знання якого контролюється за його допомогою;
•     виділити визначальні змістовні частини навчального елемента, що повинні бути складовими частинами правильної відповіді. Таких складових частин може бути одна (завдання одновибіркове) або декілька (завдання багатовибіркове);
•     визначальні змістовні частини навчального елемента записати у стовпчик, перемежовуючи їх дистракторами;
•     відношення між правильними складовими і дистракторами повинно бути у вибіркових завданнях 1:4, багатовибіркових – 50:50.

Кількість пропонованих відповідей повинно бути не більше 10.

 

Приклад. Двигун, у якому циліндри і картер обертаються навколо нерухомого колінчатого вала, називається:

1. Зіркоподібним двигуном

2. Переверненим V-подібним двигуном

3. Двигуном з опозитним розташуванням циліндрів

4. Двигуном із барабанним розташуванням циліндрів

5. Роторним двигуном

Правильна відповідь: 5.

 

Приклад. Із перелічених тварин до ссавців належать:

1. Акули. 2. Дельфіни. 3. Крокодили. 4. Кити. 5. Черепахи. 6. Пінгвіни. 7. Котики. 8. Нерпи.

Правильна відповідь: 2, 4, 7, 8.

 

У наведених прикладах відповіді виглядають правильними, оскільки в першому випадку вони вказують на типи двигунів, а в другому перелічені тварини, що живуть у воді або біля неї.

Оцінюючи якість варіантів відповідей, переконайтеся, що вони:

•          гомогенні за змістом (наприклад. Усі варіанти є діагнозами);
•          включають неправильні або менш ймовірні ствердження порівняно з правильною відповіддю;
•          правдоподібні і привабливі для непоінформованого студента;
•          схожі на правильну відповідь за конструкцією і довжиною;
•          граматично послідовні і логічно сумісні з умовою завдання.

Під час підготовки тестових завдань вибіркового  та багатовибіркового типів можуть бути корисними такі рекомендації:

а) уникайте граматичних конструкцій або "навідних" слів, що можуть дати "ключ" до правильної відповіді;

б) уникайте відповідей, що не погоджені з питанням;

в) змінюйте розташування правильних відповідей; найпростішим засобом є визначення місця розташування правильної відповіді "навмання";

г) не формулюйте дистрактори так, щоб вони мало відрізнялися один від одного за суттю, оскільки в цьому випадку вибір правильної відповіді залежить скоріше від суб'єктивної, ніж об'єктивної думки;

д) не змішуйте завдання, складені у стверджувальній формі, із завданнями, складеними у заперечній формі.

Дефекти, спричинені відсутністю досвіду в розробці тестів:

– граматичні підказування – один або більше дистракторів граматично не відповідають умові завдання;

– логічні підкази – частина варіантів відповіді вичерпує всі можливі варіанти;

– абсолютні терміни – використання термінів "завжди" або "ніколи" у деяких варіантах відповіді;

– довга правильна відповідь – правильна відповідь найбільш довга, більш конкретна або більш повна, ніж інші варіанти відповідей;

•         повторення слів – слово або фраза з умови завдання повторюється в правильному варіанті відповіді;
•         тенденція до конвергенції – правильна відповідь має найбільшу подібність з елементами інших варіантів відповіді.

Дефекти, що призводять до надмірного ускладнення завдань:

– варіанти відповіді є довгими, складними або подвійними;

– несистемне розташування цифрових даних;

– використання невизначених термінів у варіантах відповіді (наприклад, "рідко", "звичайно");

– стилістична неоднорідність варіантів відповіді;

– нелогічний порядок варіантів відповіді;

– використання фрази "Нічого з перерахованого вище" як варіант відповіді;

– умови завдання занадто складні або заплутані;

– відповідь на одне тестове завдання випливає з відповіді на попереднє тестове завдання.

 

2.5. Методика конструювання тестових завдань на відновлення послідовності та вибірково-впорядкувальних завдань

 

Завдання на відновлення послідовності відповідей складаються з питання або умови задачі та перелiку елементiв вiдповiдi, які студент повинен розташувати у чітко визначенiй послiдовностi.

Приклад: Укажіть порядок чергування місяців від початку до кінця року?

1. May 2. April. 3. January. 4. February. 5. March. 6. July. 7. August. 8. December 9. September 10. November 11. October 12. June.

Правильна вiдповiдь: 3, 4, 5, 2, 1, 12, 6, 7, 9, 11, 10, 8.

 

Вибірково-впорядкувальні завдання складаються з питання або умови задачі та перелiку елементiв вiдповiдi, з яких студент має вибрати правильні та розташувати їх у чітко визначенiй послiдовностi.

Приклад: Через якi з названих деталей кривошипно-шатунного механізму i в якiй послiдовностi зусилля вiд тиску газiв передається на маховик?

1. Головка. 2. Поршень. 3. Гiльза. 4. Шатун. 5. Палець. 6. Кiльця. 7. Шатуннi вкладиші. 8. Розподільний вал. 9. Корінні вкладиші. 10. Колiнчастий вал. 11. Маховик.

Правильна відповідь: 2,5,4,7,9,11.

 

Приклад. Якi з названих конструктивних елементiв механiзму пiдняття сошникiв сiвалки СЗ-3,6 i в якій послiдовностi передають зусилля вiд штока гiдроцилiндра на поводок сошника?

1. Круглий вал. 2. Квадратний вал. 3. Гвинтова тяга. 4. Вилка. 5. Пружина. 6. Штанга. 7. Сухарик. 8. Регулятор глибини.

Правильна вiдповiдь: 1,3,2,4,7,5,6.

Об'єктом контролю у вибірково-впорядковувальних завданнях є не стiлькi правильнiсть вибору складових частин пристрою або технологiчних операцiй, а, перш за все, послiдовнiсть їх взаємодiї чи виконання.

Тестові завдання зазначеної форми доцільно використовувати при контролі знань нормативної діяльності, процесу роботи машин та механізмів, функціонування організму (тварини або людини), послідовності виконання технічних і технологічних операцій, процедурної діяльності.

При розробці тестових завдань вибірково-впорядковувального типу необхідно попередньо відпрацювати процедуру діяльності, тобто скласти однозначний покроковий опис (алгоритм, інструкцію, правила, рецепт) виконання дій щодо вирішення будь-якого конкретного завдання з будь-якого класу завдань визначеного типу.

До процедури діяльності, для якої розробляються тестові завдання вибірково-впорядковувального типу встановлюються певні вимоги:

1.   Процедура, що встановлює порядок дій, повинна бути загальновизнаною і точною, щоб ні в кого не виникало можливості неоднозначно тлумачити шлях вирішення завдання.
2.   Рішення завдання відбувається послідовно, крок за кроком.
3.   Операції, що входять до складу процедури повинні бути дискретними.
4.   Послідовність операцій повинна бути однозначно визначена; на кожному кроці процесу перехід до наступного кроку можливий тільки одним способом.
5.   Процедура повинна мати властивість результативності, що означає обов’язкове отримання очікуваного результату після виконання визначених кроків.

При створенні завдань вибірково-впорядковувального типу необхідно виконати такі дії:

• визначити процедуру (процес роботи, технологію робіт і т.ін.), для перевірки якої складатиметься тестове завдання;
• перевірити на відповідність вищеописаним вимогам;
• визначити об’єкт дії та сформулювати умови, в яких відбуватиметься його перетворення;
• скласти перелік складових частин, що взаємодіють у процесі роботи або операцій, з яких складається процедура;
• додати до переліку складових частин або операцій дистрактори і записати їх у стовпчик у довільному порядку, позначивши кожну цифрою або літерою;
• сформулювати зміст завдання, в якому дати точне визначення процесу або технології та умови, в яких вони відбуваються;
• перевірити, що процедура може відбутися тільки в тому порядку, який ви записали в еталоні.

Використовуються завдання на відновлення послідовності та вибірково-впорядкувальні завдання у випадках, коли необхідно перевірити та оцінити  знання технології робіт, взаємодії елементів конструкцій, функціонування електричних та електронних схем, живих органiзмiв, послідовності розвитку природних явищ у просторовому та часовому вимірах тощо.

 

2.6. Дидактична характеристика багатоалфавітних  тестових завдань

 

Багатоалфавітних завдання мiстять у собi питання або умови задачі та два набори елементiв вiдповiдей, у кожному з яких зiбрано певнi ознаки, складовi частини, характеристики або властивостi об'єктiв, про які йдеться у завданнi.

Багатоалфавітних завдання подiляються на перехреснi, вибiрково-об'єднувальнi та матричнi.

Перехреснi завдання складаються із запитання або умови задачі i двох (або бiльшої кiлькостi) алфавітів, в яких подано перелiк об'єктiв та їх ознаки i властивостi. Під час виконання завдання студент повинен для кожного з об'єктiв, наведених у першому алфавіті (абетці), вибрати по однiй з ознак у кожному подальшому.

Приклад: Укажiть марку двигуна для перелiчених тракторiв:

1. Т-25А.    А. Д-41

2. Т-40     B. Д-21

3. Т-150К   C. Д-37Е

4. К-701    D. Д-65Н

5. ЮМЗ-6Л   E. Д-240

6. МТЗ-80   F. ЯМЗ-240Б

7. ДТ-75М   G. СМД-62

Правильна вiдповiдь:

1B, 2C, 3G, 4F, 5D, 6E, 7A

 

Перехресні завдання використовуються в тих випадках, коли існує однозначна попарна відповідність між елементами двох алфавітів: назвами елементів та їх позначеннями на кресленнях, малюнках або електричних схемах, назвах об’єктів різними мовами, словами синонімами і т. ін.

Вибiрково-об’єднувальнi завдання складаються із запитання або умови задачі та двох, або бiльшої кiлькостi абеток, в яких названi об’єкти та їх якостi, або один i той самий об'єкт представлено рiзними формами: словесною, графiчною, матерiальною. Вiдповiдаючи на завдання, студент повинен вибрати з першої абетки елементи, що вiдповiдають визначеним в умовi завдання вимогам та знайти вiдповіднi йому елементи в кожній з інших абеток. Використання елементів другого та наступних алфавітів під час виконання тестового завдання може здійснюватися лише один раз.

 

           Приклад: Які з названих конструктивних елементів двигуна внутрішнього згоряння відносять до систем:

                                                                       1. Масляний радіатор

А. Живлення  2. Рідинний радіатор

                  3. Підкачувальний насос

Б. Охолодження  4. Паливний насос

                                       5. Центрифуга

В. Мащення   6. Термостат

                                                              7. Форсунка

                     8. Манометр

                              9. Водяний насос.

                       10. Регулятор

                                  11. Паливні фільтри

                          12. Вентилятор

Правильна відповідь:

А – 3, 4, 7, 10, 11; Б – 2, 6, 9, 12; В – 1, 5, 8

 

Вибірково-об’єднувальні алфавіти використовуються в ситуаціях, коли потрібно вибрати ознаки, властивості або характеристики об’єктів, які не мають спільних рис.

Під час розробки перехресних та вибірково-об’єднувальних завдань доцільно використовувати фасетний підхід, який передбачає об’єднання декількох подібних за ознаками об’єктів – фасет. Усі фасети та їх ознаки або властивості мають бути однорідними.

Матричнi завдання складаються з питання та двох алфавітів. У першому алфавіті наведено перелiк об'єктiв, а в другому – перелiк їх властивостей. Під час виконання завдання студент для кожного з наведених об’єктiв має вибрати той перелiк властивостей, який, на його думку, їм притаманний.

 

   Приклад: Якi з перелічених деталей апарата для висіву насіння сівалки СЗ-3,6А 

А. Регулювання норми висіву  1. Клапан

                                                                     2. Вал клапана

Б. Роботи       3. Котушка

                                                                       4. Вал котушки

                  В. Переналагоджування сівалки  5. Муфта

для висіву насіння більшого або         6. Компенсацiйна шайба    

меншого розміру

                                              7. Розетка

                                                     8. Насіннєва коробка

Правильна відповідь:

А – 3,4,5,6; Б – 3,4,6,7; В – 1,2.

 

Матричні завдання використовуються у випадках, коли розглядаються об’єкти або технології, які мають як спільні, так й індивідуальні властивості: різні технології вирощування с.-г. культур, симптоми хвороб, конструктивні елементи машин і т.ін.

У тестових завданнях на відновлення послідовності, вибірково-впорядкувальних, перехресних, вибірково-об’єднувальних та матричних об’єкт в умовах завдання може бути представлений не тільки в текстовій, а й у графічній формі. Виберіть чіткий малюнок, креслення або фотографію об’єкта контролю, на якому представлені складові елементи, що вимагають точного впізнання. За допомогою графічного редактора впорядкуйте малюнок, забезпечуючи чітке цифрове позначення всіх елементів, які студент повинен розпізнавати  під час виконання завдання. Впорядкований рисунок зберігається в електронній формі і в разі необхідності може бути перенесений за потрібною адресою.

При формуванні змісту тестового завдання в умові розташовується текст питання та малюнок і окремо записуються у стовпчик назви складових частин, їх функції або інші ознаки, що стосуються зображених елементів. Відповідаючи на завдання, студент визначає, яким номером на малюнку позначені складові елементи, назви або функції яких наведені  в завданні.

Приклад. Вкажіть номери, якими на малюнку позначені:

А. Ямка хребця

Б. Дуга хребця

В. Поперечний відросток

Г. Остистий відросток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правильна відповідь: А8, Б3, В1, Г5

Важливою особливістю тестових завдань на відновлення послідовності, вибірково-об’єднувальних та матричних є відсутність елементів відповідей, які не будуть використовуватися під час виконання завдання (дистракторів).  Тому під час виконання таких завдань студенти не витрачають час на ознайомлення із зайвою інформацією. А у перехресних та вибірково-впорядкувальних таких елементів відповідей доцільно мати не більше  1-2.

Приступаючи до розробки тестових завдань пам’ятайте, що:

• завдання має бути, переважно, однозначним, тобто тлумачення завдання студентом не повинно бути семантично суперечливим;
• за потреби слід з’ясувати різнобічні властивості певного об’єкта або явища,  варто розробити декілька окремих завдань;
• завдання має бути стислим, прямим, конкретним і формулюватися просто і чітко;
• варто уникати додавання зайвої інформації;
• тестові завдання не повинні нагадувати кросворд, де і варіанти відповіді, і умови завдання подані окремими словами або короткими фразами;
• завдання повинно бути складено таким чином, щоб за його допомогою можна було перевірити, насамперед, глибину засвоєного студентом матеріалу, а не його спроможність відтворити текст із підручника або лекції;
• завдання повинно припускати наявність тільки однієї повної, правильної і завершеної відповіді на рівні вимог тесту;
• перевіряйте застосування знань, використовуючи професійні ситуації;
• зосереджуйте увагу на тих ключових концепціях або принципах, що є обов'язковими для студентів;
• перевіряйте матеріал, що є актуальним для професійної діяльності;
• уникайте тестових завдань, що потребують пригадування поодиноких фактів.
• уникайте малодоступних або цікавих тем, що не належать до обов’язкових.

 

Основні етапи створення тесту

 

Перший етап. Із переліку знань, умінь та навичок, які передбачені навчальною програмою певної навчальної дисципліни, відібрати найважливіші, якими мають оволодіти студенти внаслідок опанування курсу та створити базу тестових завдань.

Підготовку бази тестових завдань із дисципліни потрібно починати зі складання орієнтовної узагальненої структури розгляду об’єктів вивчення, які мають бути відображені в складі тесту. Таку структуру (групи елементів знань, умінь та навичок) доцільно представити у вигляді переліку показників (ознак) за якими характеризуються навчальні об'єкти. Такі ознаки специфічні для кожної дисципліни і їх сукупність дозволяє  достатньо повно і всебічно відобразити головні характеристики та властивості об’єктів, що вивчаються. Одночасно з визначенням структурних показників бажано визначити дії (операції), виконання яких може свідчити про досягнення студентом необхідного рівня підготовки.

При цьому можна скористатися класифікацією навчальної інформації за рівнем знань.

1. Знання назв, імен. Дуже часто знання предмету або явища значною мірою визначається тим, чи знаємо ми його правильну назву.

2. Знання суті назв та імен. Розуміння суті назв та імен допомагає їх запам’ятовуванню і правильному вживанню.

3. Фактуальні знання. Знання фактів дозволяє збагачувати доказову основу знань. Ці знання часто фіксуються у вигляді наукових текстів, результатів спостережень тощо.

4. Знання визначень. Визначення можна зрозуміти і засвоїти тільки як результат самостійних зусиль при оволодінні необхідними поняттями. Знання системи визначень є найкращим підтвердженням теоретичної готовності студентів.

Всі чотири розглянуті види знань обєднуються в групу репродуктивних знань. Це знання, які не вимагають для засвоєння помітної трансформації, і тому вони відтворюються в тій самій формі, в якій і сприймались. Умовно їх можна назвати знаннями першого рівня. Репродуктивні знання складають основу будь-якої навчальної дисципліни.

5. Порівняльні знання. Вони широко розповсюджені у практиці виробничої діяльності і в науці, притаманні переважно фахівцям своєї справи. Широко ці знання представлені в навчальному матеріалі спеціальних дисциплін техніко-технологічних спеціальностей, де для виконання окремих операцій можуть застосовуватись декілька аналогічних машин, видів обладнання, і фахівцю потрібно для конкретних виробничих умов підібрати найкращий варіант.

6. Знання протилежностей, протиріч об’єктів. Такі знання особливо цінні на самому початковому етапі навчання.  У деяких галузях такі знання є головними. Наприклад, при отриманні професії водія транспортних засобів знання правил дорожнього руху – куди їхати можна, а куди – ні, і за яких обставин. У спеціальних дисциплінах також зустрічається цей вид знань.

7. Асоціативні знання. Вони притаманні інтелектуально розвинутій людині. Чим багатші асоціації, тим більше умов і вище ймовірність для прояву творчості. Значною мірою саме багатство асоціацій забезпечує роботу конструкторів та працівників інших творчих професій. У спеціальних технічних дисциплінах, наприклад, під час удосконалення конструктивно-функціональних схем машин та агрегатів, для усунення наявних недоліків, покращання техніко-економічних показників технологічного процесу, ці знання є незамінними.

8. Класифікаційні знання. Класифікаційні знання є узагальненими, системними знаннями, вимагають розвинутого абстрактного мислення людини, цілісного і взаємопов’язаного бачення сукупності явищ і процесів. Система знань – це, насамперед, володіння ефективними визначеннями основних наукових понять. У спеціальній дисципліні класифікаційні знання присутні в кожному новому розділі і темі, де здійснюється групування окремих об’єктів у однорідні класи на основі прийнятих ознак.

Ці види знань можна віднести до другого рівня. Такі знання дозволяють студентам вирішувати типові задачі майбутньої професійної діяльності як результат підведення кожного конкретного завдання під відомі класи явищ і методів, що вивчаються.

9. Знання причин та причинно-наслідкових відношень. При вивченні спеціальних дисциплін до цього виду знань можна віднести послідовність і взаємозв’язок окремих операцій виконання виробничого і технологічного процесів.

10. Процесуальні, алгоритмічні, процедурні знання є основними у будь-якій практичній діяльності. Оволодіння цими знаннями – одна із основних ознак професійної підготовки і культури. До останніх двох видів знань тісно примикають технологічні знання, що дозволяють гарантовано отримувати запланований результат.

11. Технологічні знання – це особливий вид знань, що можуть проявлятися у фахівців, які мають різні рівні підготовленості. У одному випадку – це порівняно просте знання про окрему операцію технологічного чи іншого  процесу, а в іншому –  цілий комплекс знань про весь процес. Це знання більш високого, третього рівня. Ці види знань складають основу навчального матеріалу будь-якої спеціальної дисципліни, без них неможливо підготувати майбутнього фахівця.

12. Імовірні знання. Такі знання потрібні у випадках невизначеності, недостатності наявних знань, недостовірності наявної інформації, для необхідності мінімізувати ризик помилки під час прийняття рішень. Це знання про закономірності розподілу даних, достовірності відмінностей, про ступінь обґрунтованості гіпотез.

13. Абстрактні знання. Це особливий вид знань, при якому оперують ідеалізованими поняттями і об’єктами, що не існують в об’єктивній реальності. Багато таких об’єктів в геометрії, природознавстві та в ряді суспільних наук – психології, педагогіці, соціології.

Імовірнісні, абстрактні і спеціальні наукові знання в кожній конкретній дисципліні складають основу теоретичних знань, і їх можна віднести до четвертого рівня. У навчальному процесі ці види знань не набули широкого розповсюдження, на відміну від конкретної прикладної науки, де вони все-таки використовуються. В першу чергу, це пов’язано із застосуванням ґрунтовного математичного апарату та високого рівня узагальненості.

До п’ятого, найвищого рівня, належать методологічні знання. Це знання про методи перетворення дійсності, наукові знання про побудову ефективної діяльності.

Для прикладу, наведемо узагальнену структуру знань, умінь та навичок, якими мають оволодіти студенти внаслідок опанування курсами, зміст яких  пов’язаний із вивченням машин та обладнання.

 

 

 

 

Маючі структуру розгляду об'єктів вивчення, викладач приступає до підготовки тестових завдань. При цьому реалізується основна мета: охопити завданнями усі структурні складові і всі операції, які свідчать про наявність у студента потрібних умінь. Іншими словами, усі елементи знань із теми мають бути враховані.

Відповідно до визначеної структури знань складається базовий набір тестових завдань.

У таблиці наведено вісім структурних складових, відповідно яким характеризується будь-яка машина або знаряддя. З огляду на це, тестові завдання мають бути складені так, щоб вони відображали ці структури знань із кожної машини, що вивчається – призначення, агротехнічні вимоги, класифікація, технічна характеристика тощо.

Таблиця

УЗАГАЛЬНЕНА Структура розгляду навчальних об’єктів У дисциплінах із вивчення машин та обладнання

 

№ п/п	Структурні складові (групи знань, умінь та навичок)	Елементи знань, умінь та навичок
1	Призначення	Визначення можливості виконання машиною певних (заданих) видів робіт або технологічних операцій.
2	Агротехнічні вимоги	Знати і вміти визначати параметри, за якими визначається якість роботи машини при виконанні певних агротехнічних операцій.
3	Класифікація	Розрізняти ознаки класифікації та групи, на які з цими ознаками розрізняються машини.
4	Технічна характеристика	Визначення продуктивності роботи машини під час виконання певних операцій. Відтворення певних технічних показників роботи машини. Проводити порівняльне оцінювання двох або декількох машин, близьких або однакових за призначенням.
5	Загальна будова	Розрізняти (показувати) та називати складові частини (агрегати) машини, називати їх призначення (функції).
6	Будова окремих агрегатів (вузлів, механізмів, систем)	Називати (розрізняти) збірні частини (конструктивні одиниці) в складі агрегату, їх конструктивні особливості. Визначати функції, які виконують окремі агрегати. Характеризувати конструктивні особливості певних агрегатів споріднених машин.
7	Робочий процес машини	Називати операції, з яких складається робочий (технологічний) процес машини і в якій послідовності їх виконують.
8	Робочий процес агрегату	Визначати функції (операції), для виконання яких призначений агрегат і які складові одиниці їх здійснюють. Визначати взаємодію складових частин агрегату в процесі роботи.
9	Технологічне налагоджування та регулювання	Визначати параметри роботи машини, які повинні перевірятися під час визначення готовності машини на виконання певних видів робіт, та характеризувати технологію виконання такої перевірки. Знати технологію регулювання певних агрегатів та оцінювати налагодженість машин та агрегатів.

 

Вибір типу тестового завдання та їх кількості визначається особливостями змісту та характером  дій, які можуть свідчити про наявність потрібного рівня його засвоєння.

Розглянемо процедуру підготовки тестових завдань на прикладі однієї з сільськогосподарських машин – плуга загального призначення.

Перша структурна складова – призначення плуга. Як відомо, плуг загального призначення у процесі роботи виконує такі операції: підрізає шар ґрунту на глибину до 30 см; обертає і частково розпушує скибу грунту;  укладає підрізану скибу на дно борозни тощо. Показником знання призначення може служити здатність студента визначити операції, для виконання яких може бути використано плуг. Звідси робимо важливий висновок: об’єкт контролю є багатофакторним, а тому для його перевірки потрібно використати багатовибіркове тестове завдання. Створення такого завдання починається з формулювання питання,  до якого додаються перелік правильних  відповідей.

Це питання формулюємо у такий спосіб: які  із названих операцій виконує плуг загального призначенн. У відповідь вводимо правильні відповіді:

1. Підрізає шар ґрунту на глибину до 30 см.
2.  
3. Обертає і частково розпушує скибу грунту.
4.  
5. Укладає підрізану скибу на дно борозни.
6.  

Після цього у зміст завдання  додаємо в якості помилкових тверджень (дистракторів) назви операцій, які виконують близькі за призначенням машини – лущильники та просапні культиватори.

Остаточне  тестове  завдання буде мати такий вигляд:

Які із названих операцій виконує плуг загального призначення:

1. Підрізає шар ґрунту на глибину до 30 см.
2. Забезпечує передпосівний обробіток грунту.
3. Обертає і частково розпушує скибу грунту.
4. Забезпечують розпушення та вирівнювання поверхні поля.
5. Укладає підрізану скибу на дно борозни.
6. Вирівнює поверхню поля.

Правильна відповідь: 1; 3; 5.

 

Із другої структурної складовії знань – агротехнічні вимоги – студент має знати допустимі величини показників, за якими оцінюється якість оранки. Для з'ясування наявності цих знань студенту може бути запропоновано перехресне тестове завдання, у якому в якості пропонованих відповідей надаються значення величин, розташовані за ознакою зменшення. Як альтернатива, для вибору додається значення глибини ходу передплужника:

Вкажіть значення показників для оранки із обертанням скиб:

1. Глибина загортання рослинних решток та добрив, см	А. 12…15
2. Глибина гребенів, см	В. 8…12
3. Відхилення від глибини оранки cм	C. <10
4. Відхилення від ширини захвату корпусів, %	D. <5
	E. 2

Правильна відповідь: 1A, 2D, 3E, 4С.

 

Зазначимо, що аналогічним способом створюється завдання із четвертої  структурної складової – технічна характеристика.

Третя структурна складова – класифікація – передбачає класифікаційні знання: студент має знати, за якими ознаками здійснюється класифікація плугів і вміти дати  класифікаційну оцінку певного плуга. Для перевірки знань із цієї структурної складової слід використовувати два типи тестових завдань: вибірково-об'єднувальне для з’ясування засвоєння студентом класифікацій плугів за різними ознаками та багатовибіркове для перевірки умінь дати класифікаційну оцінку плугу певної марки.

Зауважимо, що у всіх наведених тестових завданнях об’єкти контролю представлені в словесній формі. Важливим є те, що для перевірки знань із структурних складових 5 і 6 (загальна будова та будова окремих агрегатів) потрібно обов’язково використаати графічну форму представлення об’єкта контролю. Для того, щоб з’ясувати, наскільки точно у студента сформовані зв’язки між складовими частинами плуга та їх назвами, використовуємо тестове завдання перехресного типу:

Якими номерами на рисунку позначено:

А. Корпус

 

В. Опорне колесо

 

С. Передплужник

 

D. Рама

 

E. Причіп для борін

 

F. Начіпний пристрій

 

Правильна відповідь: А1, B5, C7, D4, E2, F6

 

Для з’ясування знань термінів (у нашому прикладі це назви робочих органів плуга)  використовуємо завдання із вільним складанням відповідей:

Назвіть три головних робочих органи плуга загального призначення:

1.__________; 2____________; 3_____________

Правильна відповідь: корпус, передплужник, ніж.

 

Для з’ясування взаєморазтошування певних складових машини або порядку виконання технологічних операцій використовуються впорядкувальні або вибірково-впорядкувальні завдання. Зокрема, в нашому прикладі таке завдання використовується для контролю знань щодо порядку розташування робочих органів плуга:

Розташуйте робочі органи плуга в порядку збільшення величини їх заглиблення в грунт:

1.      Корпус
2.      Грунтозаглиблювач
3.      Передплужник
4.      Дисковий ніж

Правильна  відповідь: 3, 4, 1, 2

 

Наведені приклади розробки тестових завдань свідчать, що вибір типу тестових завдань обумовлений, насамперед, змістом навчального матеріалу, винесеного для контролю. Під час складання бази тестових завдань викладач має реалізувати мету: максимально повно охопити зміст навчального матеріалу.  Базовий набір тестових завдань із окремих тем та розділів у вигляді друкованої брошури або в електронній формі надаються студентам на початку вивчення дисципліни. Це допоможе, з одного боку, ознайомитися студентам із вимогами до засвоєння знань з конкретної навчальної дисципліни, а з іншого – буде сприяти організації продуктивного самоконтролю в перебігу оволодіння темами та розділами курсу. Природно, базовий набір тестових завдань може в подальшому доповнюватися та розширюватися відповідно до змін у змісті навчального матеріалу.

Приклад базового набору тестових завдань із теми «Плуги загального призначення» наведено в Додатку А.

Інколи зміст навчального матеріалу, особливо з гуманітарних дисциплін, важко піддається структуруванню. У цьому випадку викладачеві спочатку варто виділити в темі елементи знань, які мають бути засвоєні студентами, а вже потім розробити тестові завдання. Природно, усі елементи знань мають увійти до складу тестових завдань. Приклад базового набору тестових завдань із теми ”Контроль і оцінка знань, умінь та навичок студентів” (навчальна дисципліна ”Педагогіка вищої школи”) наведено в Додатку Б.

 

Другий етап

Другий етап – це апробація тестових завдань. Для забезпечення об’єктивності даних щодо надійності результатів, отриманих під час тестового контролю, необхідно перевірити та підтвердити валідність тестових завдань, які будуть включені до складу тесту оцінювання навчальних досягнень студентів.

Насамперед, до експертного оцінювання змісту тестових завдань залучаються викладачі (експерти), які мають досвід викладання конкретної навчальної дисципліни. Експерти оцінюють правильність формулювання умов тестових завдань, точність формулювання питань, хронометрують власне виконання тестових завдань. Відповіді викладачів-експертів порівнюються з еталонними відповідями, підготовленими розробниками тестових завдань. Зауваження щодо конструювання тестових завдань обговорюються спільно з укладачем та вносяться у їх зміст відповідні корективи та уточнення.

Для остаточної перевірки умов конструювання тестових завдань залучаються студенти-експерти (декілька осіб). При цьому визначається, чи  розуміють студенти умови завдання, чи зрозумілий їм порядок його виконання. Крім цього, фіксується час, який вони витрачають на виконання того чи іншого завдання та враховуються їх побажання.

Після цього проводиться пробне тестування.

Для отримання статистично достовірних результатів при пробному тестуванні важливо забезпечити такі умови:

1. Пробне тестування провести в декількох паралельних группах.
2. Усі групи мають бути в однакових умовах (час, місце, тривалість тестування).
3. Бажано у кожній групі провести пробне тестування два рази, у різні дні і з різними варіантами тестів.

Важливо визначитися з оцінюванням відповідей на завдання. Є два підходи до шкалування: перший передбачає оцінювання 3 балами правильне рішення завдання; за одну допущену помилку знімається 1 бал (рішення завдання оцінюється 2 балами); за дві допущені помилки знімається 2 бала (рішення завдання оцінюється 1 балом); за три і більше помилок студент не отримує балів за рішення завдання.

При другому підході за повністю правильне рішення виставляється 1 бал (відмічено усі правильні рішення). Якщо не відмічено хоч один із усіх правильних рішень, або, крім правильних, відмічено хоч один неправильний, виставляється 0 балів.

Другий підхід більш технологічний, він дозволяє уникнути перекручувань результатів педагогічних вимірювань.

За результатами пробного тестування складається матриця.

Таблиця

Приклад матриці тестових результатів групи з 10 осіб

(правило оцінювання: правильна відповідь – 1, неправильна – 0)

№ п/п	Прізвище	№ варіанта теста	Номер тестового завдання										∑
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Аврамчук	4	1	1	1	1	1	1	1	1	1	0	9
2	Дмитренко	2	1	1	1	1	1	1	1	1	0	0	8
3	Василенко	8	1	1	1	1	1	1	1	0	0	0	7
4	Борисенко	10	1	1	1	1	1	1	0	0	0	0	6
5	Логвіненко	1	1	1	1	1	1	0	0	0	0	0	5
6	Захарченко	3	1	0	0	0	0	0	1	1	1	0	5
7	Григоренко	7	1	1	1	1	0	0	0	0	0	0	4
8	Кирилюк	5	1	1	1	1	0	0	0	0	0	0	3
9	Іванюк	6	1	1	0	0	0	0	0	0	0	0	2
10	Журавський	9	1	0	0	0	0	0	0	0	0	0	1
∑			10	8	7	6	5	5	4	3	2	0	-

 

У матриці результатів пробного тестування рядки з результатами випробувань варто розташовувати в порядку зменшення суми балів, набраних студентами при тестуванні у першому рядку – студент, який набрав найбільше балів, в останньому – той, у кого балів найменше. Зазначений підхід використовуємо і для фіксування тестових завдань: від найлегшого завдання до найважчого.

У нижньому рядку таблиці 3.2 зазначено суму балів, набрану усіма досліджуваними із кожного з 10 завдань. Обернена величина цієї суми і є мірою трудності, одним із критеріїв, за якими тестове завдання відбирається до відповідної бази завдань із навчальної дисципліни. Для остаточного відбору завдань необхідно провести статистичний аналіз результатів пробного тестування.

 

Таблиця

Аналіз результатів тестування

Показники	Номер тестового завдання
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Кількість правильних відповідей	10	8	7	6	5	5	4	3	2	0
Кількість неправильних відповідей	0	2	3	4	5	5	6	7	8	10
Частка правильних відповідей, pi	1	0,8	0,7	0,6	0,5	0,5	0,4	0,3	0,2	0
Частка неправильних відповідей, qi	0	0,2	0,3	0,4	0,5	0,5	0,6	0,7	0,8	1
Потенціал трудності qi / pi	0,00	0,25	0,43	0,67	1,00	1,00	1,5	2,33	4,0	-
Дисперсія балів qi × pi	0	0,16	0,21	0,24	0,25	0,25	0,24	0,21	0,16	0
Коефіцієнт кореляції балів завдання з сумарними балами тесту	-	0,41	0,62	0,75	0,82	0,82	0,75	0,62	0,41	-

 

Іншими показниками відбору завдань до складу тестових є:

•          потенціал трудності;
•          дисперсія балів;
•          коефіцієнт кореляції балів завдання з сумарними балами тесту.

Перший показник вираховується як відношення кількості неправильних відповідей на завдання до кількості правильних відповідей і відповідає вимогам до трудності тестових завдань (за В. С. Аванесовим). З табл. 3.2. переконуємося, що на перше тестове завдання усі 10 досліджуваних дали правильну відповідь; на десяте завдання, навпаки, правильно не відповів жодний студент. Обрахований в табл. 3.3 потенціал трудності першого завдання 0 (0 : 10), а десятого не можна вирахувати (10 : 0). Тому завдання №1 і №10 варто вилучити з переліку тестових завдань, які можуть бути використані при складанні тестів.

Другою важливою характеристикою якості завдання є дисперсія балів, яка може слугувати показником диференціювальної здатності завдання, зокрема, розподілити групу студентів на ”сильних” і ”слабких”. Варто пам’ятати: чим більша дисперсія балів, тим краща диференціювальна здатність завдання.

Третій показник - коефіцієнт кореляції балів завдання з сумарними балами тесту. При його обрахуванні варто скористатися відповідною функцією табличного процесора Excel. Якщо коефіцієнт кореляції балів завдання з сумарними балами тесту менше 0,25, то таке завдання в подальших тестових випробовуваннях не використовується. Ключовими для навчальної дисципліни вважаються завдання з коефіцієнтом кореляції більше 0,7. У табл. 3.3 це завдання №4, №5, №6 і №7.

Крім наведених показників відбору завдань до бази тестових завдань, важливо зіставити результати тестування, отримані в паралельних групах. Такий аналіз результатів проводиться шляхом порівняння показників (потенціалів трудності, дисперсій і коефіцієнтів кореляції балів завдань з сумарними балами тесту), які суттєво не мають відрізнятися в різних групах.

Після проведення експертизи та усунення виявлених недоліків базовий набір тестових завдань може бути представлений студентам для користування. Таким чином, результатом другого етапу розробки тестів є розроблена і апробована база тестових завдань з навчальної дисципліни.

 

Третій етап

Третій етап – це кінцевий етап створення тестів з базового набору тестових завдань. База тестових завдань з навчальної дисципліни є формою представлення змісту навчального матеріалу, який буде винесено для перевірки засобами тестового контролю. Якщо  студент  спроможний  виконати  всі завдання, що містяться в базовій тестовій програмі, то можна сподіватися, що він має достатній рівень підготовки з конкретної навчальної дисципліни.

Базовий набір тестових завдань є джерелом створення тестів для різних видів контролю. Тестові завдання,  що входять до складу базової програми можуть використовуватися  при попередньому, поточному, тематичному, модульному і підсумковому контролі.  Для кожного із цих видів контролю формується цільовий тест. Під час підготовки цільового тесту необхідно забезпечити узгодження між двома протилежними умовами:

•   необхідністю максимально повно охопити зміст навчального матеріалу, засвоєння якого має перевірятися під час контролю;
•   обмеженістю часу,  який відводиться на виконання тесту.

Кількість та складність завдань у тесті повинні бути такими, щоб студенту, який засвоїв навчальний матеріал, вистачило часу, відведеного на виконання тесту. Якщо студент, який грунтовно засвоїв навчальний матеріал, не встигає виконати всі завдання тесту, то тут є два шляхи виходу з ситуації:  або збільшувати час на проведення контрольного заходу, або спрощувати завдання чи зменшувати їх кількість. Варто пам’ятати, що зменшення кількості завдань не завжди є доцільним: така операція може призвести до того, що частина змісту навчального матеріалу не буде відображена у тесті. Скорочення кількості тестових завдань можливе за умови, що в базовій програмі є декілька близьких за змістом, споріднених завдань. Зауважимо, що співвідношення завдань із різних розділів повинно бути пропорційним обсягу годин, яке відводиться на їх вивчення.

Для забезпечення повноти охоплення змісту навчального матеріалу більш доцільно спрощувати тестові завдання. При спрощенні завдань їх загальна кількість у складі тесту не змінюється, лише зменшується кількість змістовних елементів, які повинен аналізувати студент під час підготовки відповіді.

Скорочення алфавіту дещо зменшує охоплення ознак та характеристик окремих об'єктів, але зберігає повноту охоплення змісту загалом. Наведемо приклад скорочення алфавіту з метою спрощення тестового завдання.

Вихідний варіант тестового завдання:

Вкажіть значення показників для оранки з обертанням скиб:

1. Глибина загортання рослинних рештків та добрив, см	А. 12…15
2. Глибина гребенів, см	В. 8…12
3. Відхилення від глибини оранки, cм	C. <10
4. Відхилення від ширини захвату корпусів, %	D. <5
	E. 2

 

Тестове завдання із скороченим алфавітом

Вкажіть значення показників для оранки з обертанням скиб:

1. Глибина загортання рослинних рештків та добрив, см	А. 12…15
2. Глибина гребенів, см	В. 8…12
	C. <10
	D. <5
	E. 2

 

Під час формування цільового тесту необхідно, щоб зміст тестів був представлений декількома (4...6) варіантами, які різняться деякими змінами в змісті тестових завдань, порядку розташування тестових завдань і відповідей. Розглянемо це на прикладі підготовки цільових тестів для тематичної перевірки із використанням базового набору тестових завдань із теми «Плуги загального призначення» (Додаток А).

Під час підготовки цільового тесту застосовано декілька підходів для підготовки варіантів тестових завдань та до деякого спрощення обсягу тесту.

Насамперед, у тесті кількість завдань залишається без змін, але змінюється порядок розташування пропонованих відповідей. До таких завдань відносяться завдання 1.1, 4.2, 5.1, 6.1, 6.2, 8.1, 8.2. За таких умов зміст та обсяг навчального матеріалу, що виноситься для контролю, у всіх варіантах тесту буде однаковим, але коди відповідей будуть різні.

Крім того, у більшості двохалфавітних  тестових завданнях (завдання 2.1, 3.1, 4.1, 7.1,7.2, 8.3, 9.1) скорочується ліва частина або назви  складових частин в  завданнях (завдання 6.3, 6.4), де об’єкти представлено в текстовій та графічній формах. І останнє: в завданнях, які присвячені певній машині (завдання 3.1, 4.2, 6.5, 9.1) за необхідності може бути змінено марку машини або знаряддя.

Після проведення пробної перевірки тесту обов’язково аналізується результати відповідей. Завдання, на які відповіли правильно всі студенти вилучаються зі складу тесту як такі, що не мають прогностичної цінності. Крім того, уважно аналізуються завдання, на які відповіли менше, ніж 5% опитаних студентів. Це проводиться для того, щоб проаналізувати причину такого результату і внести певні корективи у завдання.

Для оцінювання валідності тестів необхідно порівняти результати тестових випробувань з результатами письмового опитування студентів – провести педагогічний експеримент. На цих аспектах зосередимо свою увагу в наступних матеріалах монографії.

 

4. Методика застосування комп’ютерних програм при підготовці та проведенні тестування

 

4.1. Організація можливості та методичні умови використання ком-п’ютерних програм під час тестування

Значні переваги в організації та методиці проведення тестування можна отримати за допомогою застосування комп’ютерних програм для дистанційного навчання, яких розроблено велику кількість за останні роки (Moodle? Oracle iLearning, Прометей ІІ тощо). До таких переваг відносяться:

•          оперативність отримання результатів;
•          значне розширення кола студентів, які можуть одночасно проходити перевірку;
•          можливість швидко змінювати кількість та склад тестових завдань, які використовуються під час тестування;
•          автоматизація підбору тестових завдань;
•          можливість накопичувати статистичні дані з результатів виконання тестових завдань із метою їх подальшого вдосконалення;
•          автоматизація визначення оцінки.

Проте, переваги автоматизованого тестового контролю можуть бути реалізовані за умови, що під час перевірки використовують валідні тести як по відношенню до окремих тестових завдань, так і по складу тесту в цілому. Така умова виконується, якщо комп'ютерна програма дозволяє використовувати всі типи тестових завдань і спрощує процедуру їх об'єднання при складанні тесту.

Аналізуючи можливості комп'ютерних програм, потрібно з'ясувати:

•          можливість використовувати всі типи тестових завдань;
•          використовувати різні форми представлення змісту тестових завдань (текстову, графічну, анімаційну);
•          групувати тестові завдання як за змістом, так і за складністю (видами);
•          змінювати вагові значення окремих тестових завдань у складі тестів;
•          простота процедури комплектування тестів.

У результаті аналізу, враховуючи дидактичні, організаційні, фінансові та  технічні чинники, але, перш за все педагогічні, ми прийшли до висновку, що  найбільш доцільно впроваджувати доступну і розповсюджувану за принципом Open Source на умовах ліцензії GNU/GPL, систему Moodle (http://moodie.org). Вона одночасно може бути використана для підтримки всіх етапів планування, реалізації та адміністрування процесу тестування. Графічний інтерфейс, розвинута система підтримки користувачів і документація системи Moodle локалізовані та існують на декількох десятках мов.

Однією з найскладніших складових системи Moodle є модуль «Тест». Розробники системи додали велику кількість параметрів у модуль тестування. З одного боку,  це дещо ускладнює настройку тесту, а з іншого - дозволяє зробити тест дуже гнучким. Нашим завданням було дослідити переваги модуля «Тест» та визначити методику складання та використання банку тестових завдань із навчальної дисципліни.

Серед основних переваг системи під час створення тестів можна виділити

• широкий вибір видів тестових завдань;
• при створенні тестові завдання можуть бути розподілені за категоріями відповідно до видів, складності або інших критеріїв поділу завдань;
• завдання зберігаються у категоріях для більш легкого доступу і вони будуть доступними із будь-якого курсу сайту;
• тестові завдання і відповіді на них можна перетасувати (випадково), щоб  уникнути випадків шахрайства;
• завдання можуть містити HTML та графічні елементи;
• науково-педагогічні працівники можуть визначати, які завдання можна використати в декількох тестах;
• вагове значення кожного тестового завдання може бути змінено науково-педагогічним працівником у межах тесту;
• тести автоматично оцінюються і переоцінюються, якщо завдання змінюються;
• тести можуть мати термін складання, після якого вони стають недоступними;
• число спроб складання тесту визначається інструктором;
• кожна спроба може залежати від результатів попередньої;
• метод оцінювання може використовувати найвищий бал, останній результат, найнижчий або середній бал;
• студенти можуть отримати рецензію на виконаний тест або правильні відповіді;
• студентам дозволяється або недозволяється переглядати результати останньої спроби;
• питання можуть вводитися вручну через інтерфейс у Moodle або  імпортуватися у різноманітних форматах.

Модуль "Тест" складається з двох компонентів: тесту і банку питань. Тест - сукупність завдань, які буде запропоновано виконати студе нту під час проведення певного виду перевірки. Тест складається із питань різних видів, які обираються із банку питань. Після закінчення процедури тестування студенту вже доступні правильні відповіді на завдання тесту. Крім того, в модуль «Тест» також  входять інструменти для виставлення оцінок науково-педагогічним працівником.

У середовищі локалізованої версії Moodle тестові завдання називаються питаннями. Тому для більшої точності при описі методики створення тестових завдань будемо користуватися назвами, які використовуються даною програмою.

 

5. Загальні вимоги до проведення тестування

 

У попередніх матеріалах посібника розглянуто методику, яка забезпечує валідність змісту та інструментарію (валідність тестових завдань, валідність тесту) тестової перевірки знань. Але поняття ”валідність” набагато ширше – це ”поняття, котре вказує нам на те, що тест вимірює та наскільки добре він це робить” (А. Анастасі). Отже, необхідно дотримуватися певних вимог, щоб забезпечити валідність як процедури тестування, так і оцінювання його результатів.

При проведенні тестування необхідно дотримуватися певних правил стосовно суб’єктів контролю, які ґрунтуються на положеннях психології тестування, зокрема:

1. Студент має бути впевненим, що тестовий іспит більш об'єктивний, тому, що зменшується рівень суб”єктивізму  в порівнянні з традиційними методами контролю. Для формування у студентів такого переконання необхідно ознайомити їх з процедурою підготовки та проведення тестування: як відбувається добір завдань і підрахунок балів, якими критеріями керуються викладачі при визначенні оцінок тощо. Для ознайомлення студентів з процедурою тестування бажано підготувати методичні поради  "Як працювати з тестом успішності".

2. Студента варто попередити, що він може виконувати завдання у будь-якій зручній для нього послідовності. Це сприяє зниженню емоційного стресу в процесі тестування, бо чим точніше студент передбачає свій результат, тим вищий рівень його домагань, і тим менше тривожність. Оптимальний рівень напруженості студента, властивий для ситуації оцінювання, сприяє підвищенню ефективності його роботи.

3. При тестуванні варто попереджати студентів про обмежений час тестування, а також звернути увагу на небажаність введення помилкових відповідей. Слід наголосити на тому, що краще дати неповну відповідь, ніж допустити помилку, яка призведе до незарахування всієї відповіді на завдання.

4. Конфіденційність тесту. Студент має бути переконаний, що його відповіді не будуть відомі іншим, не причетним до іспиту особам.

5. Доцільно звернути увагу студентів на низьку ймовірність випадкового угадування.

6. Щоб уникнути зростання напруженості внаслідок очікування результатів тестового контролю, необхідно максимально скорочувати терміни підрахунків індивідуальних оцінок.

7. Слід після кожного іспиту (чи іншого контрольного заходу) переглядати структуру тестів (закривати ключ відповідей).

При проведенні тестування необхідно дотримуватися таких організаційних правил:

а) екзаменаційні тестові завдання повинні бути складені відповідно до робочої програми навчальної дисципліни;

б) з метою виключення можливих помилок підготовлені тести мають ретельно перевірятися;

в) формулювання змісту кожного завдання та перелік пропонованих відповідей повинно бути перевірено та уточнено експертом (стороннім фахівцем);

г) на початку перевірки студент має отримати тексти із завданнями та бланк запису відповідей, а викладач провести інструктаж (порядок введення інформації в комп’ютер  або оформлення записів на бланку відповідей; суми балів за правильні відповіді на кожне завдання; максимально можлива сума балів за відповіді на всі питання тесту; норми часу на тестування; дозвіл на використання додаткового або довідкового матеріалу тощо);

д) викладач, що проводить тестування, зобов’язаний простежити за тим, щоб на бланках відповідей були записані прізвища або кодові номери студентів, і щоб заповнений бланк був підписаний;

е) перед початком тестових випробувань екзаменатори повинні ознайомити студентів з правилами проведення тестових іспитів та підтримувати дисципліну в аудиторії в перебігу контрольних заходів.

Варто пам’ятати, що на процедуру тестового вимірювання (внаслідок чого порушується валідність цієї категорії) впливають фактори об’єктивні та суб’єктивні, внутрішні та зовнішні, зокрема: студент мав нерегламентовану допомогу при тестуванні; тому, хто тестувався, були відомі еталонні відповіді на тестові завдання; в аудиторії не було створено атмосферу продуктивної навчальної роботи; студент не зрозумів процедурні питання щодо заповнення відповідей; відведений час на тестування не був оптимізований тощо;

 

• 6. Рекомендована практика оформлення тесту та оцінювання резуль-татів тестування

 

Цільові тести оформляються у вигляді друкованих текстів на одному або декількох аркушах (4..6 сторінок). Тестів має бути  пiдготовлено на  два-три екземпляри бiльше за кількість осіб, які проходять тестування. Тести, що  використовуватимуться  при контролi, отримують номери варiантів вiд 1 до n, де n - кiлькiсть студентiв у групі. Варто пам’ятати, що:

1. Текст змістової частини умови завдання записується великими літерами або виділяється жирним шрифтом.
2. Варіанти відповідей тестового завдання:

•   мають окрему цифрову або літерну індексацію;

•   друкуються малими літерами;

•   розташовуються у стовпчик симетрично змістової частини тестового завдання.

3. Нумерація тестових завдань у брошурі наскрізна, незалежно від типу тестового завдання.
4. Тестові завдання нумеруються арабськими цифрами.

Кожне завдання та інструкцію щодо його виконання розподіляють на сторінці так, щоб це легко сприймалося студентами: нумерація питань за допомогою цифр і позначення за допомогою латинських літер (міжнародне правило) мають бути уніфіковані по всій тестовій брошурі та чітко виділятися.

Під час іспиту студент читає завдання і набір відповідей у тестовій брошурі, а правильні відповіді відзначає на спеціальному аркуші (бланку відповідей).

Важливою позитивною особливiстю тестового контролю є можливiсть  визначити та  використати  кiлькiснi  показники для обгрунтування оцiнки знань студентiв. При цьому застосовується двобальна шкала оцінювання: за правильну відповідь – “1”, за неправильну – “0”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач готує  запис еталонних кодiв (рис. 3б) у формi аналогiчнiй тій,  яка рекомендується студентам для запису вiдповiдей .

 

Заповнений бланк відповідей студента			Бланк еталонних відповідей
Петренко С. Варiант 17			Варiант 2,7,12,17,22,27
№°завдання	Вiдповiдi		№ завдання	Вiдповiдi
1	1, 3		1	1, 3, 5
2	1A, 2D		2	1A, 2Е
3	1C, 2A, 3Е		3	1C, 2A, 3E
4А	3, 5, 8, 9, 10, 12		4А	3, 5, 8, 9, 10, 12
4В	1, 2, 4, 7		4В	1, 2, 4, 6, 7.11
5	2, 3, 4, 11		5	2, 3, 4, 7, 11
6	А1, B5, C7, D4		6	А1, B5, C7, D4, E2, F6
7	корпус, предплужник		7	корпус, предплужник, ніж
8	А5, B4, D2		8	А5, B4, D2, E3
9	A3, B1, C5, D6		9	A3, B1, C5, D6
10	a4, b3, c1		10	a4, b3, c1
11	2, 3, 6		11	2, 3, 6, 7
12	A8, B8, C3, D8, E4		12	A8, B8, C3, D8, E4
13	А2, В4		13	А2, В4
14	3, 4, 1, 2		14	3, 4, 1, 2
15	3, 2, 1		15	2, 3, 1
16	A2, B4		16	A2, B4
17	А3, В2		17	А3, В2
а		б

 

Рис.4.1.  Форма запису вiдповiдей студентів, еталонних кодiв та шкали оцінок за паперовою технологією

 

За бланковою технологією проведення тестування студент зверху на бланку (рис.4.1 а) записує своє прізвище  та № варіанта теста. Бланк має дві таблички, кожна з яких складається з двох колонок: ліва – номери  завдань, права – вiдповiдi. Записи на бланку мають виконуватися чітко, всі елементи відповіді повинні відокремлюватися комою та проміжком.

Зверху перелiчуються номери варiантiв тесту, для яких призначено цей еталон. Крім того, викладач повинен розрахувати  та записати межі оцінок, якi може отримати студент за свої вiдповiді.

Для розрахунку оцінки слід використати такі критерії: якщо у відповіді студента містяться  60...74 % правильних змістових елементів, що входять до складу еталона, то виставляється оцінка – "задовiльно";  відповідно  75...94 % –"добре"; 95...100 % – "вiдмiнно". Відповіді на тестові завдання, у якіх містяться помилкові елементи, не враховуються. Користуючись цими критерiями для визначення оцiнок,  викладач може попередньо розрахувати межі оцiнок.

Розглянемо це на прикладi еталона, наведеного на рис.4.1. В еталоні міститься 67 змістових елементів. Відповідно, для оцінки "5" у відповіді судента має бути 67…64 правильних елементів; для оцінки ”4”  –  63…50;    для оцінки "3" –  49…40. Викладач підкреслює ті завдання, на які студент дав помилкові відповіді. У наведеному прикладі у відповідях студента на два завдання (2 і 15) є помилкові елементи (на рисунку ці завдання підкреслено), тому відповіді на них під час розрахунку оцінки не враховуються. Всього у наведених результатах тестування нашого ”уявного” студента 53 правильних елементи. А тому згідно з визначеною попередньо та записаною на бланку межею оцінок студент заслуговує на оцінку “добре”. Така ситуація виникла тому, що студент на деякі із завдань дав неповну відповідь.

На завершення варто сказати, що екзаменаційний персонал зобов’я-заний ще раз перевірити оцінки за результатами тестових випробовувань до їх оприлюднення.

 

Висновки

 

Тестовий контроль є одним із головних методів визначення та оціню-вання навчальних досягнень за наслідками певних видів та етапів навчальної роботи, засобом діагностики рівня освітньо-професійної підготовки здобу-вачів фахової передвищої освіти.

Тестовий контроль  э ефективним інструментом швидкої оцінки знань, що забезпечує  ефективність, охоплює  великий обсяг матеріалу та дозволяє діагностувати  прогалини. Результати вказують на конкретні теми , які потре-бують повторення або корегування навчального процесу.

Тестування стимулює самоконтроль здобувачів освіти, але вимагає від викладача значних витрат часу на розроблення якісних тестів. Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані за умови виконання певних вимог до змісту окремих тестових завдань і до тесту (контролюючої програми) в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Методика розробки тестів об’єктивного контролю рівня освітньо-професійної підготовки студентів: навч.-метод. пос./ В.І.Подшивалкіна (укл.). – О., 2005. – 28 с.
2. Пташний О.Д. Теорія і практика контролю результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів України у другій половині ХІХ ст..: Автореферат дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.01. – Х., 2003. – 24 с.
3. Система комплексної діагностики знань студентів: Навч.-метод. пос. / Р.В.Вернидуб – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – 15 с.
4. Скоробогатий Я.П. Засоби діагностування знань при підготовці фахівців з напрямку „Торгівля” з погляду приєднання України до Болонського процесу/ Ефективність і нові форми діагностики рівня підготовки фахівців у ВНЗ: Матеріали науково-методичної конференції. – Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2004. – С.20-21.
5. Тестові технології у навчальному закладі: Методичний посібник/ Л.І.Паращенко, В.Д.Леонський, Г.І.Леонська. – К.: ТОВ „Майстерня книги”, 2006. – 217 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичну розробку на тему «Методика тестового контролю успішності навчання студентів»

     В роботі висвітлено типологію тестових завдань та методичні засади їх підготовки і конструювання, основні етапи створення тесту, методику засто-сування комп’ютерних програм при підготовці та проведенні тестування, вказано на загальні вимоги до проведення тестування та практику оформ-лення тесту і оцінювання результатів тестування.

   Рекомендовано для використання викладачами вищих навчальних закладів  І-ІІ рівнів акредитації в навчальному процесі.

 

 

Рецензент           Олена СОЛОВЕЙ