Ми - незламний народ

МИ- НЕЗЛАМНИЙ НАРОД

СЦЕНАРІЙ  до 3-ї річниці повномасштабної війни Росії проти України

 

 

         Шановні присутні! Три роки тому 24 лютого 2022 року   розпочалася жорстока повномасштабна війна Росії проти  України. Ця подія  змінила  долю нашої країни і життя  кожного з нас.   Український народ переживає важкі часи-  часті й тривалі повітряні тривоги, обстріли, прильоти, руйнування житла,  полон, загибель рідних і близьких.  Щодня, щомиті під атаками  російських терористів нашу рідну неньку-Україну стійко захищають ціною власних життів   бійці ЗСУ та прикордонники.

    

    Україна - це не просто територія на карті. Україна – це народ, нація.  Це кожен із нас. Ми -  українці.  Впродовж цих трьох років  демонструємо перед усім світом, що ми – незламний народ! Ми не тільки відстоюємо  свою землю, ми боремося за своє право на мир,  свободу і незалежність! У цьому нас підтримують демократичні держави світу і надають допомогу.

          

          Наш лютий вороже!

          Ти думав,  що ми вмиємось слізьми?

          Впадем перед тобою на коліна?

          Нащадку сумнозвісної орди,

          Не по зубах тобі, ми – Україна.

          Ми – нація, ми – сила, ми – народ,

          Ми – світло, що ніколи не згасає,

          Ми – правда без прогнилих нагород,

          Ми – істинна любов, що не вмирає!

    

           Під синьо-жовтим прапором  ми  боремося за те, аби Державний Гімн лунав на всій території України. Він закликає українців пам’ятати про минулу й сьогоденну славу Батьківщини, про високу жертовність її синів і дочок у боротьбі за волю й незалежність.

 

                                         Гімн України

 

 Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь у  Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Всю країну від зла захищають,

Б’ються  стійко мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають найцінніше - життя,

України найкращі сини!

 

Ніхто не забутий. На полі ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей, і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живі!

 

      Вшануймо хвилиною мовчання всіх полеглих Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє,  всіх мирних українців,    які могли б ще жити, якби не війна. Серед тих, хто поклав душу й тіло за Україну,- наші односельці:

Новаковець Володимир Олександрович

Іваськів Тарас Ярославович

Лисенко Вадим Леонідович

Карбан Анатолій  Євгенович

Синящок Микола Іванович

Федоренко Олександр Вікторович

                  Хвилина мовчання. Покладання квітів

      

         Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з ворога,  який  із 2014 року прикидався  «зеленими чоловічками», «миротворцем»  під час подій на сході України. Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Росія  та її ідеологія під назвою «рашизм» офіційно заперечують існування українців як  нації.

 

      Тероризм, звірства,   тортури, нелюдське ставлення до військовополонених, ракетні обстріли лікарень, шкіл,  житлових будинків,  зруйновані міста і села,  ядерний шантаж, зґвалтування, страти мирних жителів, примусове  вивезення дітей– ці та інші  воєнні злочини, здійснені  загарбниками в Україні, шокували  цивілізований світ. Росію визнано державою-терористом. Буча, Ірпінь,  Маріуполь, Каховка, Херсон, Оленівка,  Кременчук, Запоріжжя, Полтава – ці та  багато інших населених пунктів пережили небачені трагічні події.

 

                     Чому ти плачеш,  Україно,  душенько тендітна?

                     Чому ти, Україно, у сльозах?

                     Чом сива стала небосинь блакитна?

                     Чому від суму не співає птах?

  

                 Від горя плачу я , від туги і від болю,

                 За тих , хто  згинули в боях.

                 Мене, як матір, затуляючи собою,

                 Долаючи нестерпний біль і страх.

                 Печаль і сльози розривають груди,

                 Бо гинуть мої дочки і сини.

                Якби ви тільки знали, добрі люди,

                Як я стомилась від проклятої війни!

                Нелюдський біль, як тіло моє крають,

                Як душу мою хочуть розірвати.

                Та вороги мене не подолають,

                Бо встали діти  матір  захищати.

                Я витру сльози, залікую рани,

                І прийде мир, і спокій в наші хати,

                І розіб’ються вщент ворожі плани,

                Героїв будем вічно пам’ятати!

 

                    Тримайся, Україно,  стій заради діток,

                    Заради волі, правди, мирних днів.

                    Ти не одна, розкиданих по світу

                     Мільйони в тебе дочок і синів!

 

                    Не здайся, моя рідна Україно!

                    Не смій вклонитись лютій силі зла.

                    Лиш перед Богом падай на коліна,

                    Проси прощення, миру і добра.

 

        Сьогодні  кожен українець особисто знає не одну  людину з тих, хто  зараз відстоює незалежність України на «передовій». Це  син, донька,  друг, товариш, батько, брат, сестра, шкільний вчитель, сусід тощо…    Ми вдячні  нашим Захисникам,  Захисницям, волонтерам.  Для нас вони всі - Герої.   А ще віримо в те, що ті, хто опинився у ворожому полоні, обов’язково повернуться до своїх рідних .

 

                

                 Прийшла в нашу хату тривожна година,

                 Хай кожен збагне серед  безлічі справ:

                 Все мусим зробить, щоб жила Україна,

                 Щоб ворог підступний її не здолав.

                 І хай доведеться колись не доїсти,

                Чи буде в кімнатах менше тепла,

                Але не дамо ми лихим терористам

                Пустить  в наше небо чужого орла!

              

               Просімо, українці всього світу,

               Просімо в Бога прощення щодня.

               Щоб Бог дав сили встояти в цій битві,

               Щоб милість була Божа і броня!

 

                Щоб взяв Господь під Божу охорону

                Країну нашу зболену, в сльозах.

                Щоб ворогам свою дав перепону,

                Щоб зрештою закінчився цей жах!

      

       Від 2014 року наша держава бореться за суверенітет і соборність, за звільнення своїх територій від окупації. Україно, ми  ні за що не здамося, адже ми на своїй  рідній землі, ми в себе вдома. 

 

Загадаю бажання  найдорожче у світі!

Щоб настав мир в Україні,  не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами в журбі за синами,

Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку  свій вік доживали,

Щоб  пісня і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

     Хай здійсниться бажання  моє неодмінно!

 

Коли закінчиться війна

І пролунає: "Перемога!",

До нас повернеться весна

Красива, тиха,  босонога...

 

Коли закінчиться війна,

Знов возз’єднаються родини.

З руїн відродиться земля,

Лиха орда назавжди згине...

 

Коли закінчиться війна,

Усі заплачемо...Я знаю...

І закарбуєм імена

Всіх тих, кого уже немає ...