"Ми тебе не забудем, Тарасе!"

Комунальний заклад

«Клеванська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 1 I – III ступенів»

Рівненської обласної ради

 

 

Літературно-музична композиція

до 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка

 

 

 

 

Підготувала О. В. Петришина,

вчитель української мови та літератури

 

 

 

Клевань, 2014

Мета:

-  пізнання учнями постаті Великого Кобзаря, актуальності його творчості;

-  вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України –    

    Т. Г. Шевченка;

-  донесення значимості постаті поета для всього людства;

-  пробудження національної самосвідомості;

-  патріотичне виховання і розвиток почуття гордості за свій народ, мову,

   Вітчизну;

-  виховання поваги й шани до славетного сина України – Т. Шевченка;

-  відображення актуальності творчості  Кобзаря сьогодні;

-  формування культури мовлення через поезії Т. Шевченка;

-  розвиток творчих здібностей учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Шлях до Тараса».

Під мелодію Скорика і слайдовий показ вчитель напам’ять читає слова з твору “Широкий шлях» С. Васильченка.

 

Слайд № 1

Україна...

              Слайд № 2

В одному вже тільки цьому слові і для нашого уха і навіть для уха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю...

Слайд № 3

Україна -                            

 

                                            Слайд № 4                           

                   країна  

                                                         смутку і     

                                                         краси,

Слайд № 5                          

країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її,

 

 

Слайд № 6                                 країна гарячої любові до народу і чорної йому                 зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої - велетенське кладовище:

         Слайд № 7                          

 

                               високі в степу могили,

Слайд № 8

 

руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня...                                                                           

         Тяжкий сон, подвійна неволя і       

Слайд № 9                                              

темна ніч, як ворон.

 Слайд № 10        

Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: гай-гай... умер прекрасний край...

 Слайд № 11                                         

Україна - це тихі води і ясні зорі,

 

Слайд № 12                                                     Слайд № 13                        

зелені сади,

 

 

Слайд № 15                      Слайд № 14                                           

 

       білі хати,

 

 

Слайд № 16                                            

лани золотої пшениці,

 

Слайд № 17                                            

                                  медовії та молочнії ріки...

 

Слайд № 18                                             Україна - це марні, обшарпані, голодні люди...   

            Ідуть на панщину чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть...

   Слайд № 19                                            

Україна - це царське та панське безмежне свавілля...

 

Слайд № 20                                            

 

 

Праця до сьомого поту...
        Світяться злидні.
       

Слайд № 21                                       

        Україна - розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі...
        Поема жалю і смутку... краси і недолі...
        У цьому казковому краї  200 років тому, 9 березня 1814 року, народився

Слайд № 22                                                                                                                                                                                                                                      талановитий художник,                    

легендарний поет,

великий борець         

за волю свого краю, свого люду, за кращу долю своїх нещасних земляків. За всіх поневолених, близьких і далеких...

Слайд № 23                                            

Тарас Григорович Шевченко

 

 

 

Вірш

 

Я маленька українка,

8 років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Слайд № 24                                            

 

Він дитя з-під стріхи,

 

           Слайд № 25                                            

 

               Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

                  А та наша слава

                 Не вмре, не загине.

              

 Слайд № 26      

       Наш Тарас Шевченко –

       Сонце України.

 

І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем, лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря, генія українського народу, її славетного сина, великого патріота України.

Пісня «Тарасова весна». Під слайдовий показ.

Слайд № 27

           Навесні ти народивсь, навесні,

 

Слайд № 28

 

 

Як вкривали землю проліски рясні,

Слайд № 29

Як струмочки збігали із гір,

Слайд № 30

 

Слайд № 31

І бруньки наш дурманили зір,

 

Слайд № 32

 

 

Як співали у садах солов’ї,

Слайд № 33

Оживали і поля та гаї,

Слайд № 34

 

 

Слайд № 35

 

Як з небес веселкових заграв,

 

Слайд № 36

 

Промінь сонця тепло дарував.

Слайд № 37

Приспів:

Ой, Тарасе, батьку наш,

Вже прийшов той славний час,

І прокинувся люд наш від сну,

І зустрінув бажану весну.

 

Слайд № 38

 

                      Слайд № 39

 

Навесні ти відійшов, навесні,

 

Слайд № 40

Як гриміли громи голосні,

Слайд № 41

 

 

Як вертались з чужин журавлі,

Слайд № 42

 

Припадавши крильми до землі,

Слайд № 43

 

Як зійшла над горою зоря,

Слайд № 44

 

Як лунав тихий спів «Кобзаря»,

 

 

Слайд № 45

 

Як слізьми землю дощ обливав,

Мовби ласки у Бога благав.

Слайд № 46

Приспів:

Ой, Тарасе, батьку наш,

Вже прийшов той славний час,

І прокинувся люд наш від сну,

       І зустрінув бажану весну.

Слайд № 47

           В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні – вшанувати великого Кобзаря. 
            Тарас Шевченко ось уже для семи поколінь є вчителем, який навчає  любові до Батьківщини, до материнської мови, закликає народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Слайд № 48
         Поет є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар»  належить до тих книг, які найбільше друкують і читають у всьому світі. Це є святиня, національна Біблія України. Підручник нашої історії, посібник з народознавства.

 

Учень:

Поет живе. Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний

Учитися, кохати край стражденний –

І не цуратись рідного, свого:

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, –

Поет живе в серцях свого народу!..

 (В. Самійленко)

Слайд № 49

            Учень:

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці,

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

 

Сценка.  На возі сидить малий Тарас Шевченко. Збоку стоїть Григорій Шевченко. Тарас співає.

Од села до села

Танці та музики;

Курку, яйця продала –

Маю черевики.

Од села до села

Буду танцювати:

Ні корови, ні вола –

Осталася хата.

Я оддам, я продам

Кумові хатину,

Я куплю, я зроблю

Яточку під тином;

Торгувать, шинкувать

Буду чарочками,

Танцювать та гулять

Таки з парубками.

Ох ви, дітки мої,

Мої голуб’ята,

Не журіться, подивіться,

Як танцює мати.

Сама в найми піду,

Діток в школу оддам,

А червоним черевичкам

Таки дам, таки дам!

 

Батько:                                                                                                                      Гарно співаєш, Тарасе. Буде з тебе або щось дуже добре, або велике ледащо.

Тарас:                                                                                                                                                                  Звісно, тату, що буде з мене велике добре.

Батько:                                                                                                                                                                       Дай, Боже, сину, побачити. Ось бачиш, мати твоя не дождала побачити. Торік померла. А мала ж лишень 40 років. Залишила мене самого з вами. А вас же шестеро. Що ж я сам з вами мав робити. Катря заміж вийшла. Микиті – 12 років, тобі – 9, Йосипу – 2, Ярині - 7, сліпенькій Марії – 4. А ще ж хатнє господарство. Важко самому без жінки. Мусив оженитися вдруге. А хто ж піде за вдівця, який має повну хату дітей? От мій батько, твій дід Іван, і нараяв мені Оксану Терещенкову, вдову з трьома дітьми.

Тарас:                                                                                                                                                                               Тату, а чого ото ви давніше брали з собою в чумацькі подорожі мого старшого брата Микиту, а оце тепер взяли мене?

Батько:                                                                                                                                                                                   Та, щоб хоч трохи урятувати тебе від прискіпувань напасливої мачухи.

Тарас:                                                                                                                                                                                           А який же то степ безкраїй, тату. Повний таємниць. І яка ніч в степу… Ясна, місячна, тиха, чарівна.

Батько:                                                                                                                                                                     Яка в тебе, сину, ніжна й чутлива душа. Як важко буде тобі, сироті нещасному, жити у світі. Бідні мої діти, бідні мої діти.

        Слайд № 50

 Минуло вже 200 років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ще й досі висить, прикрашений вишитим рушником, портрет Кобзаря. Тарас Шевченко – як член сім’ї , як найдорожча людина. 

Вірш

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький – дивись

Він мов говорить з нами.

Він на портреті мов живий,

Ось-ось і вийде з рами!

Слайд № 51

          Дитинство Тараса було невеселим: кріпацька доля, рання смерть батьків, злидні, знущання дяків-недоуків, мачухи, рідного дядька Павла, голод, виконування хатніх обов’язків на посаді козачка у пана Енгельгардта.

Слайд № 52

            Та навіть терплячи велику нужду, юний Тарас був цілеспрямованим і бачив перед собою велику мету, до звершення якої йшов, не згинаючись долі, крізь роки страждань та поневірянь.

Сценка

Слуга:

• Там до вас якийсь хлопець із Кирилівки проситься.

Управитель:

• То жени його сюди!..

Тарас:

• Пане управителю, я до вас. Я от дуже хочу вчитися малювати, і хлипнівський дяк бере мене в учні. Я прийшов до вас, щоб ви дозволили, документа дали.

Управитель:

• А, саме тебе мені, голубе, й треба (про себе). А батьки в тебе є?

Тарас:

• Ні, померли, сам я.

Управитель:

• Ну, воно й краще.

Тарас:

• Та ні (хитає головою) – де там уже краще. Як горох при дорозі, хто не йде, той і скубне. От як я вивчуся на маляра, пане управителю… Так дасте документа?..

Управитель:

• Якого документа? Дурниці! (Засміявся). Оце я листа від пана одержав, йому саме таких хлопців, як ти, треба в козачки набирати.

Тарас:

• В козачки?! Які козачки?.. (Ледве промовив).

Управитель:

• А такі козачки, пан уже знає. Так що тебе я до кухаря нашого посилаю. Ти хлопець, нівроку, моторний і меткий, може, й навчишся чого.

Тарас:

• Пане управителю… (тремтячим голосом). Я хочу на маляра вчитися. Хлипнівський маляр погодився мене взяти…

Управитель:

• Годі там базікати! (Махнув рукою). Пан наказав усіх хлопців йому зібрати. Ну, одведіть його на кухню…

           Але не огрубіла душа Тараса, а навпаки – проймалася любов’ю та співчуттям до знедолених земляків, волі для яких він добивався все своє життя.

Слайд № 53

        Лише потрапивши до Петербурга, на той час – столиці Російської імперії, Шевченко відчув полегшення. До того ж, саме тут пан Енгельгардт нарешті дозволив Тарасу вчитися малювати.

Слайд № 54

                   А зустріч з Іваном Сошенком, художником з України, була вирішальною -Тараса викупили з кріпацтва, оцінивши непересічні таланти молодої людини.

Слайд № 55

        22 квітня 1838р., коли Тарасові було 24 роки, пан Енгельгард видав своєму кріпакові – Тарасові Шевченку – вільну.

Слайд № 56

           В травні того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова і почав навчатися в Петербурзькій Академії  мистецтв.  

Слайд № 57

          «Яке то щастя бути вільною людиною !… Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, не боюсь… окроме Бога, велике щастя буть вольним чоловіком. Робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить», – пише Тарас в листі до брата Микити.

Слайд № 58

         Це були чи не найщасливіші часи в його житті. Поет навчається в столичній Академії мистецтв, демонструє значні успіхи в малярстві: був тричі нагороджений срібними медалями (1839 р. за рисунок з натури, 1840 – за жанрову картину «Хлопчик-жебрак, що ділиться милостинею з собакою», 1841 р. – за полотно «Циганка, що ворожить українській дівчині». Художник створює альбом «Живописна Україна». Виходить у світ перший «Кобзар».                                          

          Тарас мав феноменальну пам’ять. Все, що він почув, побачив живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років, пам’ятав в найтонших подробицях і розповідав про це в своїх геніальних живописних та поетичних творах. 

         Поет мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку. Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу, мав гарний голос і непогано співав. Був веселим, добрим, вмів жартувати, любив ходити на вечорниці, був душею будь-якої компанії. Проте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким.

Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком,

Слайд № 59

10 років провів у засланні, у військовій муштрі,

 

 

Слайд № 60

більше трьох років поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

          Та навіть у найтяжчих умовах Тарас Григорович не втрачав сили духу, не втрачав віри, не втрачав вільнолюбства, залишався стійким у своїй життєвій позиції.

           Ні царські тюрми,

Слайд № 61

ні солдатчина, ні заслання в далеких степах

                       Слайд № 62

Казахстану, не зламали його, не перемогли його віри в Україну, в народ! Де б він не був, завжди тужив за Україною. 

Учень:

Переборов усі випробування долі,

Поетом став, художником від Бога,

Оспівував природу, працю, волю,

Та рано обірвалася життя дорога.

Нелегкими були й останні роки життя поета. Поліцейський нагляд, важкі хвороби, невлаштоване особисте життя вкорочували віку Шевченкові. А він же так мало хотів. Доля не дала йому сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки – останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діточок, про садок біля власної хати над Дніпром, та не судилося.

Учень:

А так мало, небагато

Благав у Бога. Тільки хату,

Одну хатиночку в гаю,

Та дві тополі коло неї,

Та безталанную мою,

Мою Оксаночку, щоб з нею

Удвох дивитися з гори

Не Дніпр широкий, на яри,

Та на лани золотополі.

Йшов 1861 рік, четвертий рік повернення із заслання, рік який почав підрахунок останніх років життя поета. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши їх , хворий Шевченко проказав:  «От якби додому, там би я, може, одужав». Але не судилося. Вранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав – і серце поета перестало битися, він відійшов у вічність.

Слайд № 63

Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали місце на Чернечій горі, так, як мріяв поет. Сьогодні Чернечу гору називають Тарасовою.

Пісня «Заповіт» у виконанні Стеценка під показ слайдів.

Слайд № 64                                                                      Слайд № 65

 

Слайд № 66

Слайд № 67

       РИМ

 

 

 

Як умру, то поховайте

Слайд № 68

ТБІЛІСІ

 

 

Мене на могилі,

 

 

Слайд № 69

 

 

     Серед степу широкого,

Слайд № 70                                                              

 

                                           На Вкраїні милій,

 

Слайд № 71

 

 Щоб лани широкополі,

Слайд № 72

 

 

                                                      І Дніпро,                                                            

Слайд № 73

 

і кручі

  Було видно, було чути,                                                

 

 Слайд № 74

                                        Як реве ревучий.

 

Слайд № 75

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани, і гори –

Слайд № 76

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… а до того

Я не знаю бога.

 

Слайд № 77

       ВАШИНГТОН                                     

Поховайте та вставайте

Кайдани порвіте

 

Слайд № 78

БУЕНОС-АЙРЕС

 

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

 

 

 

Слайд № 79

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

 

І мене в сем’ї великій,

Слайд № 80

                      ФРАНЦІЯ

 

 

В сем’ї вольній, новій,

 

Слайд № 81

ПАРАГВАЙ

 

 Не забудьте пом’янути

 Незлим тихим словом.

 

 

 

Учень:

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів твоїх не забули.

Учень:

Уклін тобі, Тарасе!

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється,

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,

За твоє заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зробим ми, їх діти.

Шевченко – це українець, рівних якому наша земля не мала, і не відомо, чи матиме в майбутньому. Український народ дуже любив поета. Як доказ цього прислів’я про Кобзаря.

• Шевченко народ захищав, а про себе забував.
• Тараса думки будуть жити віки.
• Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.
• За те цар Шевченка боявся, що той людям долі добивався.
• Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
• Тарасів «Кобзар» народу великий дар.
• Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив.
• Хто читав «Заповіт», – рвав кайдани, рушив гніт.

«Була у нього незвичайна доля, Та доля Україною була…» . Так сказав про Кобзаря Д. Павличко. Справді, доля Тараса Шевченка і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для її пробудження і визволення писав свої пророчі поезії, утверджуючи віковічне прагнення до волі.

Учень:

Ти заповів рідний нарід

І рідний край любити,

Для нього казав жити,

Для нього умирати.

 

Є імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Світова література має яскраві імена, що стали символами націй. В Англії – Шекспір, Да́нте в Італії, Ґете – в Німеччині, Міцкевич у поляків, Пушкін у росіян. Але ніхто з названих велетнів світової культури не зробив такого впливу на розвиток своєї нації, як «національний пророк», «володар у царстві духа», «велетень у царстві людської культури», гордість української нації  – наш Тарас Григорович Шевченко. Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки український поет, він поет на всі часи, на всі віки і для всіх людей на землі. Його твори були актуальними і в 19 столітті, не втратили вони актуальності і в 21 столітті. І ми гордимося тим, що Шевченко наш земляк і прагнемо бути достойними його нащадками.

Шануючи Кобзаря, вклоняємось до землі за його безсмертне слово, за леліяння рідної мови, за віру та надію, що над Україною ще зійде щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи й розквіту.

Учень:

Ось тут, перед тобою,

Ми, українські діти,

Святочно прирікаєм

Сповнять твої завіти.

Учень:

На службу Україні,

На честь, на діло гоже,

В ім’я святої правди

Благослови нас, Боже!

 Учень:

Над широким Дніпром,

У промінні блакиті

І висока, і тиха могила.

В тій могилі співець

Незабутній лежить,

Що народу віддав свої сили.

Виконаймо пісню «На високій дуже кручі», яку написав Іван Кучугура-Кучеренко, відомий кобзар.

На високій дуже кручі

Слайд № 82

 На високій дуже кручі,

Над самісіньким Дніпром,

 

Слайд № 83

 

Спить Шевченко в домовині  |

Непробудним вічним сном.   |(2)

Слайд № 84

 

Любий сину України,

Наш Тарасе дорогий,

 

 

 

Слайд № 85

                                  Тебе в світі вже немає,    |

                                  А в серцях ти все живий!   |(2)

Слайд № 86

 

                    Твоя кобза ще не вмерла,

                    На ній струни всі дзвенять,

 

 

Слайд № 87

 

І про твою вічну славу     |

Всі народи гомонять.       |(2)

 

 Слайд № 88

 

 

 

Своє слово ми здержали

І зробили, як бажав:

 

 

Слайд № 89

 

Над Дніпром цим поховали,  |

Щоб ти вічно там лежав.    |(2)                                      

Слайд № 90

 

На високій дуже кручі,

Скільки видно над Дніпром,

 

 

Слайд № 91

Спить Шевченко в домовині  |

Непробудним вічним сном.   |(2)

 

 

Слайд № 92     

Грузинський поет А. Церетелі сказав: «Любіть свою Батьківщину й рідну мову так, як її любив покійний Т. Шевченко. Для його пам’яті це буде найкращою нагородою й нерукотворним пам’ятником». Виконуймо заповіти нашого Кобзаря. І знаймо: від нас залежить, чи будемо ми мати свою державу, чи буде звучати в нашій державі наша рідна українська мова, чи будуть нас поважати інші народи. Не забуваймо про це. Будьмо господарями у своїй державі. І пам’ятаймо слова нашого Кобзаря:

В своїй хаті своя й правда, 
І сила, і воля.