Микитенко Іван Кіндратович (Урок літератури рідного краю. Кіровоградщина)

МикитенкоІван Кіндратович. Література рідного краю. Кіровоградщина

Народився Іван Кіндратович Микитенко 6 вересня 1897 р. в родині селянина-середняка, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Тут учився в двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища. У грудні 1914 p. сімнадцятилітнього "лікарського помічника" Микитенка відправляють на фронт. Він брав участь у діяльності революційного полкового комітету, обраний його членом в дні Лютневої революції, — це згодом знайшло художнє відображення в його останній п'єсі "Як сходило сонце". Біографія

Через три роки тяжко хворий, з обмороженими ногами, повернувся з фронту. Одужавши, бере активну участь у боротьбі з тифом в селах Єлисаветградщини, завідує лікпунктом у с. Нечаївці, а також пише вірші і короткі п'єси на злободенні теми.1922p. Нечаївський комітет незаможників направляє І. Микитенка на навчання до Одеського медичного інституту. В Одесі він стає членом літературного об'єднання "Потоки Октября". Незабаром у місцевих газетах з'являються перші його публікації (вірші, фейлетони, нариси, оповідання і статті), випробовує себе і в прозі, насамперед у жанрі "малих форм" — новелах, оповіданнях: "Гордій" (1923), "Більшовики" (1923), "У вершині" (1923), "Нуник" (1923). В ці ж роки надруковані оповідання (цикл "Етюди червоні"), що увійшли до першої прозової збірки "На сонячних гонах" (1926), та п'єса "У боротьбі" (1926). Не залишаючи навчання, І. Микитенко працює на посаді завлітчастиною Одеської укрдерждрами, а згодом керує письменницькою філією "Гарту".

Певну цінність являють спогади ("Про себе", "В хвилини спогадів" та ін.), які містять чимало автобіографічних свідчень, оцінок письменником власних творів, його літературні погляди. Загинув І. К. Микитенко 1937 р., ставши жертвою сталінського беззаконня. В історію української літератури І. Микитенко входить передусім своїми кращими п'єсами — драмами й комедіями (чим не закреслюється й значення помітніших його оповідань і повістей). Публіцистично загострена, дотепна й колоритна (а в останніх зразках — і більш зосереджена на реалістичному характерописанні) драматургія І. Микитенка була присвячена злободенним проблемам, відображала напругу соціальних змін у суспільстві і тому змогла донести до нашого часу гарячий подих своєї доби.

Нажаль, електронних зразків творчих доробків І. Микитенка немає, проте є доступи до електронних бібліотек НБУ (національної бібліотеки України). Пропоную просто переглянути збірку творів І. Микитенка, щоб зрозуміти жанрову своєрідність його творчості та тематику доробкуhttps://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=7991 Думаю, ви зрозуміли, що праці митця належать до тих перлів української літератури, які є національним надбанням України та залишилися у дуже малій кількості.

На фото: Родина письменника: син Олег, дружина Зинаїда, 1930 рік. Іван Микитенко в колі українських письменників. Дніпропетровськ, 1923 рік. На фото: Будинок по вул. Леніна де з 1934 по 1937 роки мешкав письменник.

Зображення портрета Івана Микитенка на конвертіМеморіальна дошка на будинку у селі Нечаївці, де у 1920-1922 роках на посаді фельдшера працював Іван Микитенко. Фото з в вистави «Диктатура» І. Микитенка в театрі «Березіль», 1930 рік. Кадр з фільму-вистави "Диктатура". Виконавці ролей : Микола Шутько, Богдан Ступка, Михайло Голубович, Наталя Сумська., кін.70-х р. ХХ ст.

https://sites.google.com/site/library134/literaturna-storinka/pro-ivana-mikitenkohttps://biblioteka-franko.od.ua/novosti/ukra%D1%97nska-kultura-v-prostori-i-chasi-ivan-mikitenko-czmb-im-franka.htmlhttps://uk.wikipedia.org/wikihttps://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=77 Використані електронні джерела