Міль. Її шкода для сільсько-господарських культур.

Міль. Її шкода для сільсько-господарських культур.

План. Вступ. Поширені види молей. Шкода яку завдає міль для сільсько-господарських культур. Заходи контролю та запобігання шкоди Висновки

Молі - це невеликі комахи, що належать до загону лускокрилих метеликів (Lepidoptera), і відомі переважно своїм нічним і сутінковим способом життя. Ця різноманітна група налічує понад 15 тисяч видів, які відрізняються різноманітністю будови тіла і розмахом крил, що коливається від 3 до 20 мм, рідко до 40 мм у Cosmopterigidae, Coleophoridae і вкрай рідко до 60 мм у Scardia - рід родини грибних молей. Зазвичай молі мають вузькі крила і широку голову з волосками. Тіло комахи складається з трьох частин: голови, грудей і черевця. На голові є пара вусиків, очі, ротовий отвір з верхньою і нижньою губами та щелепи. На грудях комахи мають три пари ніг і двох пар крил. Черевце складається з члеників (сегментів), кількість яких у різних представників неоднакова. Вони дихають за допомогою трахей, розмножуються яйцями, пройшовши повний цикл перетворення від яйця до дорослої особини через гусеницю та лялечку. Попри свій невеликий розмір, молі становлять серйозну загрозу для сільськогосподарських культур, а також зернопродуктів, завдавши значних збитків. Виступ

Поширені види молей. Комірна міль. Це невеликий метелик. Передні крила його сірого кольору з темно-бурими плямами і крапками; задні крила вузькі, сірі, з широкою бахромою. Самка відкладає до 100 яєць на зерно пшениці, жита, ячменю, вівса та інші продукти. Через 10–15 днів з яєць відроджуються гусениці жовтуватого кольору, завдовжки до 10 мм, вкриті зрідка короткими волосками. Гусениці спочатку вгризаються всередину зернини, а пізніше пошкоджують її й зовні. Пошкоджені зерна гусениці зв'язують павутиною, внаслідок чого утворюються грудки з зерна. Розвиваються гусениці у верхніх (до 10 см) шарах зерна. Навесні гусениці заляльковуються в коконі на стінках, стелі і в інших місцях зерносховища. Протягом року Комірна міль дає 1–2 покоління.

Зернова міль. Метелик завдовжки 4–5 мм. За зовнішнім виглядом він схожий на хатню міль. Передні крила сірувато-жовті, блискучі, з темною поздовжньою смужкою, задні крила світлі. Гусениці пошкоджують зерно пшениці, жита, вівса, ячменю, кукурудзи, рису. Шкідник зимує в стадії гусениці. Метелики у зерносховищах з'являються в травні – червні. Самка відкладає до 150 яєць на поверхню зерна. Через тиждень з яєць народжуються гусениці, які проникають всередину зерна і живляться ним. В результаті пошкодження від зерна залишається лише оболонка. В одній зернині злакових культур розвивається лише одна гусениця, а в зерні кукурудзи зустрічаються 2–3 гусениці. Вона є небезпечним шкідником кукурудзи, що зберігається в качанах. Перебуваючи в зерні, гусениця зернової молі, виїдає борошняну частину зерна, утворює порожнину, поділену тонкою павутинною перетинкою на дві частини, з них в одній міститься сама гусениця, а в другій – її екскременти. Доросла гусениця світло-жовтого кольору, з жовтого головою, завдовжки до 10 мм, з трьома парами грудних ніг; черевні ноги не розвинені. Перед заляльковуванням гусениця підготовляє в зерні вихід для метелика, залишаючи в ньому лише оболонку. Метелик, виходячи із зерна назовні, залишає в зерні круглий отвір. Найбільш сприятливими умовами для розвитку і життя зернової молі є температура повітря 21–24 0 С і вологість не нижче 70%. В південних районах зернова міль може дати за рік 4–5 поколінь.

Млинова вогнівка. Найчастіше зустрічається у млинах, круп'яних заводах, хлібопекарнях, продовольчих складах тощо. Пошкоджує борошно, особливо пшеничне, крупи, рис, сухарі, сушені фрукти і овочі та інші продукти. Метелики 20–25 мм в розмаху крилець. Передні крила попелясто-сірі, з темними поперечними смужками і крапками, а задні крила світло-сірі, з темними жилками і темним зовнішнім краєм (мал. 6). Зимує в стадії гусениці, весною вона заляльковується. Метелик літає ввечері і вночі. Кожна самка за своє життя може відкласти до 300 яєць і більше, які відкладає на борошно, крупи, зерно та інші продукти, а також на мішки, в щілинах стін приміщень. Гусениці млинової вогнівки кремово-білі, з рожевим відтінком, завдовжки до 16 мм. Живуть групами, розвиваються переважно у верхніх шарах 10 борошна на глибині до 10–15 см. Заляльковуються гусениці в коконах на стінках, балках, стелі, мішках тощо. Лялечки світло-бурого кольору, довжиною до 11 мм. Протягом року в опалюваних приміщеннях млинова вогнівка може дати 7–8 поколінь. Шкода від млинової вогнівки полягає в тому, що вона знижує якість продуктів, а також утворює грудки з борошна, які забивають млинове устаткування, що може викликати вимушену зупинку млина.

Борошняна вогнівка. Передні крила метелика широкі, майже трикутні, з закругленою верхівкою, фіолетово-бурого кольору, а задні крила темно-сірі, з більш світлими лініями. Самки відкладають яйця на поверхню продуктів, на тару, стіни складського приміщення тощо. Через 10–14 днів з яєць відроджуються гусениці сірувато-білого кольору, з темними відтінками на кінцях тіла, довжина гусениці до 20 мм. Гусениці живуть групами у верхніх шарах борошна, влаштовуючи трубочки з павутини, в яких після закінчення розвитку й заляльковуються. Лялечка розвивається в середньому за 15 днів. Борошняна вогнівка протягом року може дати 2–3 покоління.

Шкода яку завдає міль для сільсько-господарських культур. Вони харчуються зерном, висівками та комбікормами, обгризаючи масу зерна та з’єднуючи його павутинням, що часто призводить до утворення грудок на поверхні продуктів. Гусениці також засмічують своє середовище екскрементами та створюють павутинні трубчасті ходи, де вони проживають. Після виходу метелика з зерна залишається круглий отвір, а всередині може бути залишене павутиння. Зерно, пошкоджене гусеницями, має блідий колір та зморщену поверхню. Гусениці можуть зимувати у харчовому субстраті або в коконах, а їх шкідливий вплив може бути помітним у складах та на полях, де вони атакують такі культури, як пшениця, жито, ячмінь, рис, кукурудза та гречка.

Заходи контролю та запобігання шкоди Для зберігання зерна важливо мати просторі, світлі та добре провітрювані зерносховища. Перед будівництвом таких приміщень необхідно утрамбувати ґрунт під навісами і навколо, а можливо, й заасфальтувати місця для сортування та просушування зерна. Важливо розташовувати зерносховища на відстані від житлових будівель та інших приміщень. Перед зберіганням нового врожаю важливо ретельно очистити всі приміщення від сміття, обробити їх вапняногасовою емульсією та забезпечити хорошу вентиляцію. Усе устаткування, яке використовується для зберігання та транспортування зерна, також потрібно ретельно очистити. Перед засипанням зерна його необхідно очистити та просушити до певної вологості. Для уникнення самозігрівання зерна важливо систематично перевіряти температуру та вологість, а в разі необхідності просушувати його. Також важливо регулярно перевіряти зерно на наявність шкідників та проводити заходи з їх знищення.

Висновки. Міль є серйозним загрозою для сільського господарства через свою здатність пошкоджувати рослини та знижувати врожайність. Їх вплив може призвести до значних втрат у запасах зерна та круп. Однак ефективні заходи контролю та запобігання можуть допомогти у боротьбі з цим шкідником.