Міні – композиція "Старець"

 

 

Старець :  (на мелодію « Я люблю тебе життя» )

Цінував я життя,

Й покоління моє цінувало.

Та дивлюсь на буття,

А ціна зовсім іншою стала.

І страшить це мене

І не знаю, що маю робити,

Щоб онукам своїм

Добрі звички ізнов прищепити.

 Чоловічая міць,

Сила, розум, хоробрість, відвага

Цінувались здавна

І була до роботи наснага.

Бо не відали про наркоту,

Не вживали тютюн і горілку,

Не пізнали життя гіркоту,

Не носили на шиї мобілку.

Що ганьбою було

Те тепер на показ виставляють,

Я прошу: схаменись

Я прошу і уклінно благаю.

 Не рубайте дерев,

 Не тривожте навколо природу:

 Для нащадків лишіть,

Збережіть первозданную вроду.

 

 

 

Наркота:

 

Що це , дєда, тут глаголиш

Про якую гіркоту?

Ти мене, юнку, заводиш

І чіпаєш ’’наркоту’’.

 

Бачиш, вени у розводах,

 Помутніння в голові,

 Кайф навколо мене  бродить

 І летять до мене всі.

 

Бо попробувати хочуть

Трунку п’янкого того.

Хочуть, просять, аж муркочуть

Дай попробувати його…

 

 Травку, колесо чи дозу

 Чи дурманчику нюхнуть,

 Чи в мішечку хочеш позу

 А зелененькі пливуть, пливуть, пливуть.

 

То ж лиши мене в спокої

Ти  старезний дідуган,

Бо наркотики для мене

Це найкращий мій дурман.

Нікотин:

Чим тобі не до вподоби

Жовтий, бридкий мій тютюн,

Що тяжкі дає хвороби,

В’ється  димом наче в’юн?

 

 Бо росту я вверх до неба

 Показати свою міць

 Квітка ніжна, сильні стебла

Не повалиш мене ниць.

 

Та звалити легко можу,

Хто вжива мене щодень,

Легко зуб передній згложу

Йду до розпаду легень.

 

 У залежність я поставлю,

 Думку сплутаю ясну,

 Полюбить себе заставлю

І не лишу до скону.

 

 

 

 

 

 

Алкоголь:

Нині в моді - п’ють усі:

Багаті, бідні й молоді

Розумні, вчені, кандидати

Бомжі, підлітки і взагалі…

 

 Країна, мов суцільний бар,

І ресторан мене віта,

Лига горілку весь базар

Нема без неї всім життя.

 

Уклінно я запрошу усіх вас:

Приходьте в зручний і незручний час,

На бороду я дам, в кредит,

Біжіть до мене всі, ходіть.

 

 Щоб випити є приводи для цього:

 Хрестини, свято, зустріч, проводи,

 Мороз, відлига, рік Новий,веселий настрій і сумний,

 Розлука, поминки, весілля, одужання і новосілля,

На службі успіх, новий чин

І так пияцтво без причин.

 

 

 

 

Азарт:

Ох, азарт у мене є:

Карта добра падає

Грошики течуть, течуть

І не жаль мені нічуть –

 

 Тих, хто в карти програє,

 В казино лишає все,

 В автомати  на гроші грає,

 Що заробить  – залишає.

 

З часом втягую я всіх,

Роблю з них потіху й сміх:

Школу, дім, сім’ю лишають –

І за мною поспішають.

 

Скільки їх таких вже є,

 Що утратили своє:

І обличчя, і подобу,

Йдуть за мною, як худоба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розпуста:

Я Розпуста, легка і бурхлива,

Задоволена і , здається, щаслива.

Я пурхаю від ночі і до ночі

І люблю я усіх, хто лиш захоче.

 

 Мене бачити, птаху красиву,

Гарно одягнену і чарівливу,

Зверху у мене усе аж сіяє,

Та душі у нутрі давно вже немає,

 

Бо лиш зовні красиве моє життя,

Та немає у ньому цілком майбуття,

Бо і СНІД до мене уже завітав

І майбутнє у мене навіки забрав.

 

 Вже матір’ю мабуть не бути мені,

І світла це щастя уже вдалині.

Сьогодні жартую, сміюсь, веселюсь,

А завтра, напевно, піду і втоплюсь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Старець : 

Отож я, діти, вам кажу,

Що Бог  здоров’я  виєднає усім

Та колетесь і п’єте, я гляжу,

Цигарки курите і нехтуєте всім.

 

 В азартні ігри граєте сповна

 Втрачаєте здоров’я на панелі,

 Спохопитеся  лиш, коли хвороба допіка,

А чи позбудетесь майна, утратите оселі.

 

Послухайте поради добрі ви мої:

Навчіться знову по-новому жити,

І звички  киньте всі лихі свої

А з добрими навчіться знов дружити.

 

 Світанки сонячними стануть знов

 І дні погідними, ласкавими, щасливими,

З очей проміння випурхне любов

Бо станете здоровими, красивими.

 

А наостанок хочу сказати

Кілька слів, що всім треба запам’ятати:

Посієте вчинок — пожнете звичку,

Посієте звичку — пожнете характер,

Посієте характер — пожнете долю.

 

 

 

 

( на мелодію « Знов зозулі голос чути в лісі» )

Знов зозулі голос чути в лісі

Табір наш розкинувсь на узліссі.

Працю тут поєднуєм й дозвілля

Тут відпочиваєм й бережемо ми довкілля.

 З сонячним промінням піднімаємось,

 Робимо зарядку, умиваємось,

 Бо здоровий спосіб всі ведемо

 І злих звичок із собою не беремо.

 

 

Ведуча:

І де б на світі ти не був,

Куди б не занесла тебе життя рутина ,

Завжди і всюди пам’ятай:

Що ти є перш за все ЛЮДИНА!

 

Яким би плід не видався солодким

Та не зривай, благаю, не зривай!

Життя одне, та ще й таке коротке…

І про Одвічність, прошу, пам’ятай.

 

Не нищ собі, не псуй нащадкам долю.

Опам’ятайся, ще вчасно, зупинись!

Ти є ЛЮДИНА, маєш вільну ВОЛЮ,

Пильнуй її, а треба , то борись!!!

 

 

 

Там, де Карпати гори

Там неземна краса

Благословенне Сколе

Й рідна гімназія.

Всі ми одна родина,

Всі ми одна сім’я,

Кожен із нас - Людина,

Що цінить своє Життя.

 Біль за всіх єднає нас

 В нелегкий для світу час,

 Дух Добра зійди на нас,

 Щоб настав Любові час.

Дай нам жити, як треба

І здоров’я всім,

Щоб запам’ятать  навіки

Декілька простих слів:

Адже життя – це пісня,

Адже життя – це краса,

Адже життя – це мрія,

Це скарб мого буття.

 Буть здоровим вибір мій,

 Сповнений надій і мрій,

 І рішучих сподівань,

Здійснення усіх бажань.

Й прагнем донести іншим,

Здоровий спосіб життя,

Щоб не ламались долі

Й було майбуття,

Щоб погані звички

Відійшли у небуття,

Щоб сонячний промінчик

Освітлював життя.

 Біль за всіх єднає нас

 В нелегкий для світу час,

 Дух Добра зійди на нас,

 Щоб настав Любові час.