Сценарій міні-вистави "Щасливе дитинство під мирним небом України"

Міні-вистава "Щасливе дитинство під мирним небом України"

Дійові  особи:

Перша сім'я:

Мати 1 - жінка, 30-35 років, котра в чергове  змушена їхати до Італії на заробітки.

Батько 2 - чоловік, 35 років, котрий змушений їхати на заробітки до Польщі.

Хлопчик 1 - син заробітчан, 12 - 13 років.

Бабуся - сучасна жінка, 50 років, матір заробітчанки.

Хлопчик 2 - друг Хлопчика 1.

Друга сім'я:

Мати 2 - жінка, 30-35 років, чоловік якої від'їжджає в зону АТО.

Батько 2 - чоловік, 35 років, котрий змушений їхати на схід.

Донька - дівчинка, їхня дочка.

Танцівниця - дівчина у білому костюмі птаха.

Кожна сцена зв'язується фрагментами танцю, під "мінусовку" пісні Міли Нітіч "То не любов".

Танець

Перша міні-сцена

На сцену виходять  батьки з валізами, звучить шум аеропорту.

Батько 1. Усе, кохана, досить,  ми з тобою це обговорювали вже не один раз...

Мати 1. Я все розумію... Скоро мають розпочинати посадку на рейс... Але все ж, я думаю, ну, може, не   летіти мені до тієї Італії... ти не поїдеш до Польщі.. Залишимося тут, із сином... Ну ти ж сам чув, батькам важко дати йому раду: друзі якісь сумнівні починають з'являтися... навчання в школі бажає кращого...

Батько 1. Ну досить, досить... Уже ж говорили про це... Та нормальні в нього друзі... вік просто підлітковий... А навчання в школі... Ну ти - відмінницею була в школі, маємо вищі освіти... А що? Чи могли ми тут заробити на гідне життя?..

Мати 1. Але ж і там нас не чекають з розпростертими обіймами... Не знаю, серце чомусь не на місці...

Батько 1.Соню, припини... Син наш виглядає не гірше від інших... Залишаємо його не на чужих людей... Ну ще трошки попрацюємо - грошей на квартиру заробимо. Через рік - два...може, й повернемося додому остаточно...

Мати 1. Ой, розумію... Гроші... гроші... Все в сина є... А от нас немає... Бабуся є... дід є... а ми... Ой... та й у країні відбувається Бог знає що...

Батько 1. Заспокойся, Соню... Все буде до-о-обре...

Танець

Друга міні-сцена

На сцену виходять два  хлопчики з мобільними телефонами...

Хлопчик 2. Клас! Де ти такий узяв?

Хлопчик 1. А мамка з Італії передала... Каже, що там це не проблема...

Хлопчик  2. Круто, а мої на той завод ходять, горбатяться з ранку до ночі... А толку? Ледь оцей смардфончик випросив... І то, чого мені цього коштувало...

Дзвінок телефону

Хлопчик  2 (бере слухавку). Так... Ну мамо... Добре, мамо, йду... В магазин зайду...(звертається до Хлопчика 1) Бувайте, мені вже час... Додому треба йти, уроки вчити...

Хлопчик 1. Як завжди, не дадуть погратися... Бувай...

На сцену виходить бабуся.

Хлопчик  2. Добрий день (до бабусі).

Бабуся. Добрий день (до Хлопчика 2). (Звертається до Хлопчика 1.) От бачиш! А ти? Доки ти будеш вулицями тинятися?.. Може, хоч уроки підеш повчиш... А то геть від рук відбився...

Хлопчик 1.Угу... Зараз іду...  (Говорить в сторону.) Як вони мене з дідом дістали... Уроки... Уроки... Як же я хочу з батьком сходити на рибалку... Хочу, щоб мене мама приголубила... Я б віддав усі ці цяцьки...  (показує телефон) тільки б...

Бабуся. Ну довго тебе ще чекати?...

Хлопець. Та йду... йду...

Танець

Третя міні-сцена

Друга родина

Лунає вибух. На фоні телевізійних новин родина проводжає батька в АТО.

Чоловік та дружина виходять з різних сторін сцени назустріч один одному.

Батько 2. Кохана, (пригортає дружину) я мушу їхати на Схід, щоб захистити вас, щоб захистити свою країну, бо хочу, щоб мої діти жили, навчалися та працювали на своїй землі, в Україні, а не шукали заробітків по світах...

Мати 2. Я все розумію... і підтримую тебе... я чекатиму тебе... ми чекатимемо тебе... (Переводить погляд на доньку, що підійшла, та  одягає ладанку чоловікові)

Донька. Таточку, я тебе дуже-дуже люблю... І вірю у твою перемогу, бо інакше бути не може... (віддає батьку оберіг) Мені не нічого не потрібно, (робить декілька кроків уперед та говорить пошепки) тільки ти б повернувся додому.... живим (змахує сльозу)...

Батько 2. (Разом з дружиною підходять до доньки. Обнімає дитину.) Сонечко моє, дбай про маму і про... братика чи сестричку... (Підморгує дружині, адже дитина ще не знає, що мама вагітна.) Все буде добре... І пам'ятайте: я не здамся без бою...

Мати 2 та донька (разом). Я тебе люблю... люблю...

Танець

Четверта міні-сцена

  На сцену виходять спочатку першої родини, а потім другої...

Батько 1. Мені наснився сон, у якому я втрачав найцінніше, що є у моєму житті... І я зрозумів: жодні гроші не замінять батьківської любові... Будемо вчитися жити та працювати на своїй землі... Ми повертаємося додому!

Мати 1. Не залишайте своїх дітей! Воно того не варте (викидає гроші віялом). Дитячу посмішку та очі ніщо не замінить...

Хлопчик 1 (біжить назустріч батькам). Мамо! Тату! (біжучи кричить.) (Обнімається з батьками та промовляє.)І батьківську любов також!

Бабуся (підходить до дітей). А час повернути назад, на жаль, не можна!..

З іншого боку на сцену виходить Донька, притискаючи до грудей телефон. 

Донька. Мій тато Герой! Я ним пишаюся! Вчора говорили телефоном... І хоча я вже дорослий, та залюбки слухав казочку про Айдара та Айдарочку, яку розповідав він... допоки не розпочалися обстріли... А ще у мене народилася сестричка... (Підходить мама, тримаючи на руках немовля.) Тато обіцяв на декілька днів приїхати, він ще жодного разу не тримав її на руках...

Мати 2 (Цілує дітей, а потім фото чоловіка). Ми чекаємо тебе...

Батько 2 (на задньому плані за своєю родиною). Я вас люблю!... Я воюю за ваше мирне майбутнє...

Усі відходять сім'ями назад.

Танець

Танцівниця дає кожній родині кульки...

Перша родина (разом). Лише в мирній країні...

Друга родина (разом). Лише разом із батьками...

Усі разом. Можуть бути щасливі діти!...