Згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчитись приймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів
Мітинг скорботи «Гірчить чорнобиль крізь роки»
Мета: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчитись приймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів
ВЕДУЧА 1:
Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І пливе над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
ВЕДУЧА 2:
То дзвонять дзвони не Хатині,
Де слід лишила свій війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
ВЕДУЧА 1:
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
ВЕДУЧА 2:
І попелом покрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
ВЕДУЧА 1:
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка –
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра.
Запала тиша…
(Пісня «Мої лелеки….»)
ВЕДУЧА 2: Весна… Найпрекрасніша пора року.
Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає. П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.
ВЕДУЧА 1: Весна… Чорнобиль…
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.
ВЕДУЧА 2:
Красне сонце вдивляється з неба,
Як чорнобильська плаче земля.
Радіацію зборкати треба,
Бо вона, як той ворон, кружля.
ВЕДУЧА 1:
Мертва зона не зна, що робити,
Де і в кого пораду знайти,
Як себе і людей захистити
Від такої страшної біди...
ВЕДУЧА 2: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди.
ВЕДУЧА 1: Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа.
32 роки пройшло з тих пір, 32 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.
ВЕДУЧА 2:
Мій біль, мій жаль, моя біда,
Моя ти пам'ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
ВЕДУЧА 1:
Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті!
ВЕДУЧА 2: У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.
ВЕДУЧА 1: Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.
ВЕДУЧА 2:
Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Не залишили свої пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці.
ВЕДУЧА 1: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!
ВЕДУЧА 2: Тож давайте вшануємо пам'ять хвилиною мовчання
(Хвилина мовчання)
ВЕДУЧА 1: Проходять роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.
ВЕДУЧА 2: Мабуть в Україні немає жодного населеного пункту де б не було меморіалу, пам’ятника чи знаку, що засвідчує нашу пам'ять про Чорнобильську трагедію. Це своєрідні дзвони, що нагадують нам про людський подвиг.
ВЕДУЧА 1: Хоч минуло 32 роки з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.
ВЕДУЧА 2:О Боже Великий, наш Боже, наш Боже!
Дай певність на радість,
умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час
лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний
Чорнобиль...