ддрмд ЖОДНА СПРАВА НЕ ПРОПАДАЕ Тим часом зћбралося багато-багато дощових краплинок А. Нейолова i нумо обговорювати, як селянин зорав селянин свою смужку заборонував Пта за- подружкам.
З ранку до вечора працював BiH у i я порадую господаря, —вјдважилася, щоби було чим восени прогодуватися. одна з краплинок.
ДобрЈ були у селянина сходи, швидко жито та — 1 я! 1 я! я! — почулося i краплинки дружно вигнало колос. Але, як на надго рано настала спека, полинули на землю.
почав колос i не давав зерну рости. «Ой, — еться селянин, — пропав М'й1 урожай, як же я проживу тепер i3 щодня у поле ходить, на небо поглядае — чи не пошле Бог дощику. Якось сто1Ть селянин на своТй та й журиться. П0бачили його крапельки, i |
ожило жито, стало добре наливатися зерно, та 3i6paB селянин 3i свое1 смужки багатий урожай. ось так, якщо б не господаря маленька дощова краплинка, не 3i6paB би BiH зерна i на 3i своеТ смужки, та довелося б усю зиму йому з ciM'€k) голодувати. |
говорить одна
Шкода MeHi цього господаря: зусиль доклав, та без дощу пропаде його жито. як би допомогги йому?
Воно-то так, — |
крапелька, — та що ти |
вдЈеш? Поглянь, яка ти |
— T06i не скропити навјть |
найменшт травинки.
Правда твоя, — погодилася перша, — а все ж, може,
хоча б трЈшки бЈдолаху. |
|
стрибнула з хмари униз. Поглянула Тй пелька та подумала: |
друга кра- |
Не хочу вјд нет й c06i |
за |
нею.
ось упали обидвЈ крапельки — одна селянину на чоло, кша — на житьий колос.
слава T06i, господи, дощ збираеться, селянин, — не залишуся я тепер без