МОЛОДЬ МАЄ ЦЕ ЗНАТИ. Тема: "В пошуках загадки життя і смерті"

Про матеріал
Сьогодення надає нам лише три гідні уваги теорії задля повного розв’язання одвічного питання Буття людини – життя і смерті. Як відомо з природничих наук, будь-який великий закон природи обов’язково має знаходитися у гармонії з усіма іншими її законами. Саме тому дослідник має розглядати будь-які теорії у їх співвідношенні з тим, що всіма зацікавленими сторонами визнане як відомі закони природи у тому їх вигляді, в якому вони спостерігаються у тій частині нашого всесвіту, з якою ми найбільше знайомі
Перегляд файлу

В ПОШУКАХ ЗАГАДКИ ЖИТТЯ І СМЕРТІ,
АБО НЕМАЄ РЕЛІГІЇ ВИЩОЇ ЗА ІСТИНУ.

          Сьогодення надає нам лише три гідні уваги теорії задля повного розв’язання одвічного питання Буття людини – життя і смерті.
          Як відомо з природничих наук, будь-який великий закон природи обов’язково має знаходитися у гармонії з усіма іншими її законами. Саме тому дослідник має розглядати будь-які теорії у їх співвідношенні з тим, що всіма зацікавленими сторонами визнане як відомі закони природи у тому їх вигляді, в якому вони спостерігаються у тій частині нашого всесвіту, з якою ми найбільше знайомі. Для початку ми назвемо та сформулюємо три відомі теорії:
          1. Матеріалістична Теорія, котра говорить, що Життя – це шлях від
материнського лона до могили; що розум є результатом визначених взаємовідношень матерії; що людина є вищою цивілізацією у космосі; і що інтелект людини гине разом з посмертною дезінтеграцією її тіла.
          2. Теологічна Теорія, котра говорить, що за кожного народження новостворена душа вступає на життєве поле прямо з рук Бога, проходячи через ворота народження з невидимого стану до видимого існування; що по закінченню у матеріальному світі одного короткого відтинку життя вона проходить через браму смерті до невидимого загробного життя, звідки більше не повертається; що її щастя чи страждання навічно визначаються там її діями в той досить короткий період часу, що лежить між народженням та смертю.
          3. Теорія Перевтілень, котра вчить, що кожна душа є невід’ємною частинкою Абсолюту, котра вміщує у собі всі божественні можливості, як маленьке зерно вміщує у собі велику рослину; що шляхом череди існувань у земному тілі поступово підвищуються якості, латентні можливості поступово розвиваються до динамічних сил; що ніхто не є втраченим для цього процесу, але все людство, на загал, досягне мети досконалості та стане врівень з Абсолютом.
         Перша з наданих теорій є моністичною, що признає лише один фактор – матерію. Вона намагається пояснити всі факти існування як процеси всередині матеріального світу. Дві наступні теорії збігаються у тому, що обидві є дуалістичними, тобто вони приписують деякі факти та фази існування надприродному, невидимому станові, але вони далеко розходяться за іншими пунктами.
          Порівнюючи матеріалістичну теорію з відомими законами Всесвіту, ми бачимо, що закон збереження енергії є тотожним закону збереження матерії і цей факт є аксіоматичним. Нам також відомо, що матерія та енергія є неподільними у Речовинному Світі. Це вступає у протиріччя з матеріальною теорією, котра говорить, що розум зникає по смерті. Коли постулюється, що нічого не зникає безслідно, то сюди також має бути включено і розум. Більш того, ми знаємо, що розум вище за матерію, адже він формує особу так, що вона стає відбитком чи дзеркалом розуму. Нам відомо, що клітини нашого анатомічного тіла постійно змінюються, натомість раз на сім років має місце повна зміна складових його атомів. Якби матеріалістична теорія була правильною, то й свідомість людини мала б змінюватися, не залишаючи пам’яті попередніх подій. Таким чином людина ніколи не пам’ятала б подій більше ніж за попередні сім років. Але ми також знаємо, що це не так. Ми пам’ятаємо події навіть свого дитинства. Багато нібито порожніх та забутих подій, як розповідають врятовані, чітко згадуються людиною, що тоне. Досить часто подібне можна спостерігати у стані трансу. Матеріалізм не може пояснити ці прояви підсвідомості та надсвідомості. Він їх просто ігнорує. На сучасній стадії наукового дослідження, коли провідні вчені поза всяким сумнівом з’ясували існування цих явищ, політика їх ігнорування є досить великою лакуною теорії, котра висуває претензії на вирішення найбільшої загадки життя – самого Життя. Саме тому ми з чистим сумлінням можемо відкинути матеріалістичну теорію, як нездатну вирішити загадку життя та смерті, та повернутися до розгляду наступної теорії.
         Найголовнішою вадою ортодоксальної теологічної доктрини, у тому вигляді як вона викладена, я її неспроможність пояснити зміст земного існування створених душ. З усіх міріад душ, що були створені та заселили земну кулю з часів початку існування, навіть коли цей початок прослідкується всього на сім тисяч років назад, лише незначна кількість “Сто сорок чотири тисячі” будуть врятовані? Всі інші мають отримати нескінченні страждання. Диявол, за будь-яких обставин отримує абсолютно більшу частину. Тут варто навести слова Будди: “Коли Бог дозволяє існувати такому стражданню, Він не може бути добрим, а коли Він не може зупинити цього, то Він не може бути Богом”.
          Ніде у природі ми не знайдемо таких речей, коли за творенням слідувало б невиправдане знищення. Вбачається очевидним, що Бог хоче, щоб Всі врятувалися і Він не є схильним знищувати когось, віддавши для їхнього рятування “Свого єдиного сина”; але, тим не менше, цей “показовий план рятування” елементарно провалюється.
         Якщо океанський лайнер з двома тисячами душ на борту послав би вість про те, що він тоне прямо біля берегів Європи, чи можна було б вважати “вдалою рятувальною операцією” надсилання швидкісного моторного човна, котрий врятує лише двох чи трьох осіб? Звісно, ні. Тими, хто має здоровий глузд цей план було б відкинуто, бо це був би “план знищення”, якби не було б прийнято адекватних мір щодо рятування, принаймні, більшості з тих, кому загрожує небезпека.
          Але теологічний план рятування є набагато гіршим навіть від вищезгаданого, бо дві чи три особи з двох тисяч пасажирів є набагато більшим процентом, ніж зумовлює ортодоксальний план рятування, - лише 144000 з усіх міріад створених душ. Ми можемо також спокійно відкинути і цю теорію як невірну та навіть абсурдну. Якби Бог був премудрим, Він створив би ефективніший план, і Він таки створив його, а вищевикладене є лише недолугою теорією теологів.
         А тепер розглянемо Доктрину Перевтілень, котра постулює поступовий процес розвитку, що проходить з незмінною стабільністю через постійні перевтілення у більш ефективні форми, в результаті чого з плином часу всі досягають таких висот духовної величі, котрих на сучасному рівні ми навіть не можемо уявити. В цій теорії немає нічого, що було б нерозумним чи несприйнятливим. Роздивившись навколишній світ, ми скрізь у природі виявляємо це поступовий, наполегливий рух до досконалості. В ній ми не знайдемо раптового процесу творення чи знищення, як постулюють теологи, а знаходимо Еволюцію.
         Еволюція – це “історія прогресу Духу у Часі”. Розглядаючи оточуючі нас явища Всесвіту, ми усвідомлюємо що шлях розвитку рухається за спіраллю. Кожний виток спіралі є циклом. Кожний цикл переходить у наступний, адже витки спіралі є нерозривними, натомість кожний цикл є досконалішим результатом попередніх, а також творцем наступних за ним розвиненіших станів.
          Пряма лінія є лише продовженням крапки, яка займає лише один вимір у просторі. Як теорія матеріалістів, так і теорія теологів є подібними до цієї лінії. Матеріаліст креслить лінію життя, котра починається з народженням і, щоб бути послідовним, зображує час смерті як її кінець. Теолог починає свою пряму від створення душі безпосередньо перед народженням. Після смерті душа продовжує жити, натомість її доля невиправно залежить від її діянь протягом декількох коротких років земного життя. За цією теорією, душа не має можливостей для повернення та виправлення своїх помилок. Пряма біжить вперед, зображуючи дуже маленький земний досвід і ніякого підйому душі після смерті.
          Природний розвиток не рухається за тією прямою, котру зображують ці дві теорії; не рухається він і за колом, бо це б означало нескінченне повторення однакового досвіду та використання всього двох просторових вимірів. Все рухається послідовними циклами, і для того, щоб сповна використати всі можливості задля руху вперед, що надається нашим тривимірним Всесвітом, необхідно, щоб життя рухалося тривимірним шляхом – за спіраллю – котра постійно підноситься доверху та вперед.
          Подивіться-но на куполоподібне небесне склепіння, поспостерігайте-но за вогняними туманностями чи шляхами Сонячної Системи – скрізь у очі впадає спіраль. Весною Земля скидає своє біле покривало і виходить з періоду відпочинку – земного сну. Всі процеси в цей час активізуються, підсилюються, щоб скрізь і повсюди народити нове життя. З плином часу Хліб та виноград визрівають. Приходить час збирання врожаю. І знову літні клопоти затихають і поступово переходять у зимову бездіяльність. І знову сніговий шар обкутує Землю. Але її сон не є вічним, вона знову прокинеться разом з піснею нової весни, котра буде означати для неї деякий прогрес на стежині часу.
Подібне має місце і з Сонячним світилом. Воно встає щоденно вранці, але з кожним днем воно відходить все далі й далі у своєму русі крізь річний цикл.
Скрізь спіраль – Вперед, Догори, Вічно!
         Чи можливо, щоб цей закон, який є абсолютно дієвим у всіх інших сферах, був недійсним у житті людини? Чи можливо, щоб земля щорічно прокидалася від зимового сну, дерева та квіти жили знову, а людина помирала? Цього просто не може бути! Той самий закон, що пробуджує життя у рослинах для нового зростання, пробудить і людську істоту для нового досвіду, для подальшого прогресу на шляху до досконалості. Саме тому Закон Перевтілень, котрий говорить, що людина повторно втілюється до поступово досконаліших провідників, знаходиться у повній відповідності з еволюцією та явищами природи, чого не можна сказати про інші дві теорії.
          Розглядаючи життя з етичної точки зору, ми знаходимо, що Закон Перевтілень вкупі з супроводжуючим його Законом Причин-Наслідків (Коструби, Карми) – є єдиною теорією, що задовольняє почуття справедливості та гармоніює з фактами життя, котрі ми можемо бачити навколо нас.
Розмірковуючи логічно, стає важко зрозумілим те, що як “справедливий та люблячий” Бог може вимагати тих самих якостей від мільярдів людей, котрих Він “мав задоволення помістити до різних обставин”, поза всякою відповідністю до будь-якого явного правила чи системи, а просто будь-як, за Його власним мінливим настроєм. Один живе у розкошах, інший - на хлібі та воді. Один отримує високоморальне виховання і живе у атмосфері високих ідеалів; іншого помістили у злиденне та підле оточення, де його навчають брехати та красти, і чим більше він так робить, як його навчають, тим більше йому щастить. Чи справедливо однакове вимагати від обох? Чи правильно винагороджувати одного за те, що він жив добродійним життям, коли його було поміщено у таке середовище, де важко було інакше жити; чи карати іншого, котрого було скалічено до такого рівня, що й він не мав поняття про те, що ж воно є істинна мораль? Авжеж, ні. Чи не логічніше буде подумати, що в Біблії викладено щось не так, ніж звинувачувати Бога в такому злому плані та ставленні?
          Немає жодного сенсу говорити, що ми не можемо розгадати таємниці Бога, що вони є поза нашим розумінням. Життєва нерівність може бути задовільно пояснена тільки Подвійним Законом Перевтілень та Причин-Наслідків і тільки таким чином приведена до гармонії з концепцією справедливого Бога.
         Більш того, за допомогою цього подвійного Закону нам надається шлях до звільнення від нинішнього небажаного стану та оточення, а також засіб для досягнення будь-якого рівня розвитку, якими б недосконалими ми були сьогодні.
         Те, чим ми є, те, що ми маємо, всі наші добрі якості є результатом наших власних дій у минулому. А те, що нам не вистачає для фізичної, моральної та розумової досконалості, ще може бути надбано нами у майбутньому.
Так само, як кожний ранок ми починаємо своє життя з одного місця, де закінчили його вчора увечері, так і наша робота у попередніх життях склала умови, за яких ми тепер і живемо, і працюємо, і створюємо умови щодо наших наступних життів. Замість того, щоб наразі оплакувати відсутність якоїсь якості, яку б ми хотіли мати, ми маємо почати працювати задля її надбання.
Якщо одна дитина є здібною до гри на музичних інструментах, а інша, навіть прикладаючи великі зусилля, грає досить слабко у порівнянні з першою, це показує лише те, що перша приклала певні зусилля у попередньому житті і тепер з легкістю відновлює попередні навички, в той час як друга дитина почала свою музичну освіту тільки у нинішньому втіленні і тому ми бачимо тільки її важку працю. Але коли вона продовжить своє наполегливе навчання, то вона може навіть у цьому житті випередити першу, в разі коли та постійно не підвищує свого професійного рівня.
          Той факт, що ми не пам’ятаємо своїх зусиль щодо надбання якоїсь якості шляхом важкої роботи є неістотним; це не змінює того, що надбана якість залишається з нами.
         Геній – це ознака Сутності високого рівня, котра шляхом важкої роботи у попередніх життях розвинула себе у визначеному напрямку вище за нормальні досягнення своєї раси. Він дає можливість побачити рівень досягнення, який буде загальним досягненням для прийдешньої раси. Геній не може бути пояснений спадковістю, котра лише частково може бути прив’язана до анатомічного тіла, а стосується лише духовних якостей. Якби поява генія могла бути пояснена спадковістю, то чому ми не бачимо серед пращурів Тараса Шевченка довгого ланцюга поетів та художників?
           Тіло – це лише інструмент, а виконувана ним робота залежить від керуючої тілом Сутності так само, як якість музики залежить від мистецтва музиканта, а тембр інструменту лише допомагає йому. Добрий музикант не може сповна виразити себе на поганому інструменті, і навіть на одному інструменті різні музиканти не можуть грати однаково. Той факт, що якась Сутність втілилася у тіло сина великого музиканта, ще не означає, що ця Сутність має також бути великим музикантом, як було б, якби геніальність була б фактом фізичної спадковості, а не духовних якостей.
         Закон Притягування – подібне притягує подібне – досить задовільно пояснює приписувані факти спадковості. Ми знаємо, що люди з подібними характерами та смаками шукають один одного. Якщо ми шукаємо друга, знаючи місто, в якому він мешкає, але не маючи ні адреси, ні номера телефону, ми, природно, у своїх пошуках будемо керуватися правилом асоціативності. Якщо він музикант, його швидше за все можна буде знайти там, де схильні зустрічаються музиканти; якщо студент, ми будемо шукати в університетах, книгарнях, бібліотеках, якщо він спортсмен, ми будемо шукати його на стадіонах, спортзалах, змаганнях тощо. Маловірогідним є те, що музикант, або студент часто бувають у таких місцях, однаково як і спортсмен у книгарнях, бібліотеках, або на концертах класичної музики.
          Аналогічним чином, Сутність завжди притягується до найрідніших асоціацій. Вона “примушується” до цього Силою Притягування.
          Тут можна заперечити, що бувають випадки коли навіть в одній сім’ї народжуються люди зовсім протилежних смаків чи навіть найлютіші вороги. Адже коли діє Закон Притягування, чому вони притягують один одного?
Пояснення таких випадків складається у тому, що протягом земних життів Сутність напрацювала дуже багато зв’язків з різними Сутностями-людьми. Ці стосунки були приємними чи навпаки, маючи за наслідки, з одної сторони, обов’язки, котрі не були своєчасно ліквідовані, а з іншої сторони, і таке може бути, що призвели до нанесення шкоди чи поранення та до почуття сильної ненависті між пораненим та його ворогом. Закон Причин-Наслідків (кожна причина приводить до певного наслідку, який у свою чергу стає причиною...) вимагає точної сплати богів. Смерть “не покриває всього”, як і переїзд до іншого міста не знищує грошового боргу. Приходить час, коли два вороги мають знову зустрітися. Стара ненависть звела їх обох в одній сім’ї, адже метою Абсолюту є всеохоплююча любов; саме тому ненависть має бути перетворена на любов. І може стати так, що ці особи витратять багато життів, трансформуючи свою ненависть, але прийде такий час, коли вони засвоять цей урок і перетворяться з ворогів на друзів. В такому випадку Інтерес, котрий мали ці особи, ввів силу Притягування, котра і звела їх разом. Якщо вони були б взаємно байдужі один до одного, вони б ніколи не змогли зустрітися.
         Так подвійний Закон Перевтілень та Причин-Наслідків раціонально вирішує всі проблеми, властиві людському життю, потому, як людина рухається вперед, до наступного щабля еволюції – до рівня Надлюдини. Тенденція прогресу людства вічно веде його вперед і догори, говорить ця теорія – на відміну від того, що думають люди, котрі перекрутили Теорію Перевтілень з недолугими вченнями деяких індійських (дравідських, неорійських) племен, котрі вірять, що людина може втілюватися також і у тваринні та рослинні тіла. Це було б зворотним, протилежним Еволюції, рухом. В земній природі відсутнє будь-яке підґрунтя щодо доктрини регресу.
          Сутності втілюються лише з однією метою – напрацювати досвід, завоювати світ, перемогти свою нижчу сутність та досягнути самоконтролю. Усвідомивши це, ми зрозуміємо, що приходить той час, коли зникає необхідність втілення, бо вже всі уроки вивчено.
          Таким чином, ніде немає ніякого підґрунтя для доктрини зворотного переселення душ. Людина, котра розвинулася до такого рівня що напрацювала індивідуальний, окремий дух – Еґо, – не може повернутися назад у своєму прогресі і увійти до тіла тварини чи рослини, котрі знаходяться під керуванням групового духу. Індивідуальний Дух є вищим рівнем Еволюції, ніж груповий дух, а менше не може вмістити у собі більше.
          Варто додати, що Закон Причин-Наслідків працює також і у гармонії з зірками, таким чином людина народжується у такий час, коли положення тіл у Сонячній системі забезпечує умови, необхідні для отримання нею необхідного досвіду у школі життя. Саме тому Астрологія є істинною наукою, хоча навіть найкращий астролог може надати неправильну інтерпретацію, тому що він, як і всі люди, може помилятися. Зірки точно показують час у житті людини, коли мають бути сплачені борги, котрі вибрали Володарі Долі (Коструби, Карми) для сплати у даному втіленні, і ухилитися від цього поза людською волею. Так, вони показують з точністю до одного дня, хоча ми не завжди маємо здатність прочитати це правильно.
          Варто також неодноразово підкреслити, що хоча від деяких випадків приховатися неможливо, людина має, у визначених межах, вільне поле для модифікації вже початих справ.
          Поет щодо цього сказав:
Один корабель пливе на Захід, Інший – на Схід.
Хоч у вітрила дме один потужний вітер.
Бо визначає руху напрямок і хід.
Положення вітрил, в які дме той самий вітер.
         Надзвичайно важливим є те, що наші нинішні дії визначають майбутні умови. Ортодоксальні віруючі і навіть ті, що не сповідують зовсім ніякої релігії, досить часто висувають як найбільший аргумент проти Закону Перевтілень той факт, що цей закон викладається у Індії та прилеглих до неї територіях “неосвіченими язичниками”, котрі у нього вірять. Але, коли цей Закон є Природним, то які можуть бути заперечення, що можуть зруйнувати цей закон. Перед тим, як говорити про “неосвічених язичників” чи посилати до них місіонерів (як це роблять церкви деяких країн), варто подивитися на себе та критично оцінити рівень своїх власних знань.
          Схоже, що місіонерська робота могла б бути корисною, якби кошти, що затрачуються на неї, були б повернуті на, перш за все, подолання бідності у світі. А оскільки “Бог не дає загинути неосвіченому язичнику”, то не краще залишити його у надуманому невігластві, за якого він впевнений у наявності Неба, ніж освічувати його і тим самим дати йому можливість примножити легіон тих, хто прямує до пекла. Ми б напрацювали добру справу як собі, так і язичникові, якби не турбувалися за нього і подивилися б на одуреного невігласа – християнина у себе вдома.
          Більш того, називаючи Теорію Перевтілень язичницькою, ті її не заперечують. Її дійсний пріоритет на Сході не є більш вагомим аргументом проти неї, ніж наша нелюбов до людини, що надала точне вирішення математичної проблеми, являє собою аргумент проти цінності цього рішення. Єдиним запитанням може бути таке – чи є це рішення правильним. Якщо так, то зовсім не має значення звідки це рішення прийшло.

 

docx
Пов’язані теми
Етика, 11 клас, Виховна робота
Додано
11 вересня 2019
Переглядів
99
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку