Психолого-педагогічний семінар "Виховуємо справжніх патріотів"

Психолого-педагогічний семінар «Виховуємо справжніх патріотів України»

Концепція «Нової української школи», Школа має виховувати особистість,новатора та патріота.

Тож першочерговою місією стала розробка нової концепції освіти з акцентом на національно-патріотичне виховання, формування свідомого громадянина, захисника Вітчизни, компетентного в мовному питанні, та збереженні культурних традицій.

«Патріотизм» у словнику «Патріотизм —це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги». Також подано визначення поняття «патріот»,яке, звісно, тісно пов'язане з «патріотизмом»: «Патріот — це той, хто любить свою батьківщину,відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги».

У чому полягає різниця між патріотизмом і націоналізмом? Патріотизм — це духовно-моральне почуття, частина суспільної свідомості, що виражається в любові до Батьківщини і готовності ставити державні інтереси вище власних. Націоналізм — це політична ідеологія, основна мета якої — захищати інтереси конкретної нації (народу), її мови, традицій і звичаїв. Поняття зароджується в умовах боротьби з глобальними імперіями, де відносно невеликі соціальні спільності «перемелюють» у жорнах імперських інтересів.

Методика і практика Суть патріотизму і націоналізму. Патріотизм ґрунтується на любові до Батьківщини, націоналізм — на піднесенні лише однієї нації.

Ставлення до інших народів. Патріот толерантно ставиться до різних соціальних спільнот, а окремі течії націоналізму дискримінують їх.

Ставлення до співгромадян. Патріот ставить на один щабель усіх громадян країни, націоналіст—лише представників свого етносу (народу).

Вплив на життя держави. Патріот створює доцентрові процеси, націоналіст — відцентрові.

Поняття «патріотизм» у науці та релії Патріотизм із погляду філософії — моральний і політичний принцип, соціальне почуття, одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури.

З точки зору етики, любов до батьківщини передбачає наявність таких складових: — турботу про інтереси й історичну долю Батьківщини, готовність заради неї до самопожертви; — вірність Батьківщині, що передбачає готовність до боротьби з ворогами; гордість за соціальні й культурні досягнення своєї країни; співчуття до страждання народу і переживання за соціальні вади суспільства; повагу до історичного минулого рідного краю й успадкованих традицій; любов до місця проживання (до міста, села, області, країни загалом).

У Святому Письмі слово «батьківщина» вживається в значенні:. синоніма до слова «вітчизна», а також «місце, де людина росла і виховувалася», земля (країна) народження, місце походження, спорідненість, рідні.

К.Д. Ушинський вважав, що патріотизм є не лише важливим завданням виховання, а і його могутнім педагогічним засобом: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню правильний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими, природними, особистими, сімейними і родовими схильностями».

На основі досвіду пращурів сформувалася народна педагогіка, в якій народні пісні, казки, прислів’я та приказки стали втіленням виховного досвіду, оскільки в них розкривалися моральні принципи, проголошувалися добро, доброчинність, сумлінність, відданість Батьківщині, повага до звичаїв народу та обов'язок.

Виховна система козацьких шкіл (XVII — поч. XVIII ст.) Ідеї патріотизму ґрунтувалися на демократичних засадах рівності в правах та обов'язках.У вихованні молоді основними були: патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу, самодисципліна, взаємодопомога, побратимство, повага до старших, особливо до досвіду бувалих запорожців, релігійне виховання, вивчення історичних переказів і козацьких дум.

Швейцарський гуманіст Йоганн Генріх Песталоцці вважав, що у становленні патріотичних почуттів велике значення займає сімейне виховання, адже природна любов дитини до матері є джерелом усіх моральних почуттів: довіри, вдячності, слухняності.

Український мислитель Григорій Сковорода у XVII ст. окреслив поняття патріотизму в сукупності з моральними якостями: благородством, скромністю, поміркованістю, працьовитістю, доброзичливістю.

У 20-ті рр. XX ст. тему патріотизму розглядав Антон Макаренко. Оптимізм; віра в прогресивне зростання якості виховання; акцент на позитивне, системність, продуктивну і суспільно корисну працю, навчання, участь у різноманітних гуртках, краєзнавчих експедиціях під час канікул, листування вихованців із видатними людьми.

Педагог-гуманіст Василь Сухомлинський у своїй книжці «Як виховати справжню людину» в основу виховного ідеалу (до якого належить і патріотизм вихованців) вкладає загальнолюдські й національні цінності: любов до матері, рідної землі, народу, мови, його історії, культури; повагу до всіх народів світу; гуманне ставлення учнів одне до одного; працелюбність; потребу відповідальності за інших людей; необхідність допомагати слабшим, живим істотам, людям похилого віку; потребу в естетизації власного двору, села, довкілля загалом.

Отже, в сучасному суспільстві патріотизм невід'ємна частина життя людини. Уособленням патріотизму безпосередньо є сама особистість, свідома, з певними моральними ідеалами й цінностями, які виявляються в діях.

Завдання та цінності патріотичного виховання Патріотичне виховання молоді — основа, на якій тримається суспільство країни. Водночас стати свідомим патріотом, відданим своїй країні не так просто, як здається. Тому вчителі повинні у своїй роботі керуватися системою виховних завдань патріотичного виховання та організовувати заходи, спрямовані на формування патріотич-них цінностей учнів.

Відповідно до Концепції національ­но-патріотичного виховання учнів та молоді, мета патріотичного виховання конкретизується через систему виховних зав­дань

Виховання поваги до культурного та істо- ричного минулого України.

Виховання поваги до Консти туції України, Законів України державної символіки

Визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цін­ності держави і суспільства.

Усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю.

Сприяння набуттю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства.

Формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення всіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього.

Формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій.

Утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства

Формування мовної культури

Культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережливого ставлення до природи

Основою сучасного підходу до формування у школярів патріотизму є переконання, що носієм патріотизму є особистість людини. Патріотизм у сучасному розумінні — це відчуття того, що в «моєму класі, школі, місті, країні все стосується мене, і все залежить тільки від мене».