Морально-етичне виховання, як важливий фактор соціально- компетентної особистості в суспільстві.

Медодичні рекомендації

Морально-етичне виховання, як важливий фактор соціально- компетентної особистості в суспільстві.

Мета: Розкрити роль морально-етичних цінностей у житті сучасної людини. Не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність і бути активним у суспільному житті;  бути таким, що поважає історію та культуру.

        Розпочати хочеться словами Ушинського «Моральний вплив – головна мета виховання. Ця мета більш важлива, ніж загальний розвиток розуму, ніж наповнення голови знаннями і тлумаченням чиїхось персональних інтересів».

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити суть свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. За останні роки  в світі проблема морального виховання молоді все частіше привертає  увагу. Адже вирішення даної проблеми відкриє перспективи високого розвитку особистості

      Одним з основних завдань сучасної школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Серед них - доброта, любов до ближніх, повага до навколишніх. І саме зараз, завдання морального- етичного виховання підростаючого покоління, як ніколи стало актуальним. У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

       Завдання школи не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність; бути активним у суспільному житті; таким, що глибокого усвідомлює історію та культуру свого народу. Усе це потребує переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня і проведення цієї ідеї через усі компоненти навчання.

      Ідеалом виховання є всебічно розвинена , компетентна особистість, здатна до самореалізації. А виховання громадянина України – це, передусім, виховання особистості, яка здатна реалізовувати себе повноцінно в усіх сферах життєдіяльності, прагнучи до гармонії, добра і справедливості. Таким чином, перед педагогом стає завдання - формуванні морально - етичної особистості. А пріоритетними напрямками реформування виховання в нашому суспільстві є:

•          утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
•          прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, народих традицій;
•          виховання духовної культури особистості; створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
•          формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах:

цілеспрямованість виховання;

обов’язковий зв'язок виховання з життям;

єдність свідомості та поведінки у вихованні.;

виховання в праці;

виховання особистості в колективі;

поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього;

індивідуальний підхід до учнів у вихованні;

принцип системності, послідовності й наступності у вихованні;

єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.

"Хто встигає в науках, але відстає в добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає".

         В. Сухомлинський визнавав пріоритет морального виховання учнів в багатогранній діяльності педагогічного колективу школи. Цілком зрозуміло, що розумове, трудове і фізичне виховання повинні бути підпорядковані головному – вихованню в дитині людяності, тобто гуманного ставлення до природи, до суспільства, до інших людей і до самої себе. Щоб дитина засвоїла на рівні світоглядних переконань золоте правило етики: необхідно ставитись до інших людей так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.: «Перевіряйте свої вчинки свідомістю: чи не завдаєте зла, неприємності, незручності людям своїми вчинками. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре»  

     Вся система методів морального виховання бесіди, лекції диспути громадська діяльність та ін. має бути спрямована на розвиток самосвідомості учнів, на самовиховання і самовдосконалення. Саме завдяки таким формам і методам намагатися не лише передати дітям моральні знання, а і вплинути на їхні почуття, емоції, цим самим спонукати їх до правильних хороших вчинків.

     По-перше,  діти повинні зрозуміти ту просту істину, що кожен їхній вчинок, кожне бажання, кожна дія позначається на інших людях, і дитина завжди повинна думати над тим, чи не завдає вона незручностей, прикростей, зла іншим людям своїми вчинками і своєю поведінкою.

     По-друге, треба  щоб діти з вдячністю ставились до старшого покоління за створення необхідні умови для їх існування, навчання та виховання. Не випадково у багатьох народів світу існує культ батьків, людей старшого покоління.

По-трете, формувати в дітей почуття обов’язку і громадянської гідності, коли людина готова робити добро для людей за велінням свого серця і своєї совісті.

     Завдання педагога – створювати всією системою засобів виховного впливу такі моральні відносини, при яких би дитина переживала задоволення від того, що вона своїми вчинками, своєю поведінкою приносить радість людям, творить добро для них. Це – азбука морального виховання.

    Моральне виховання має здійснюватись у нерозривній єдності з розумовим вихованням дитини. «Розумове виховання, завжди було і буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу» В. Сухомлинський. Але,без  індивідуальної діагностики і спостереження за кожним учнем неможливо якісно підібрати та спланувати   ряд заходів та методів морально-етичного виховання.

         Метод спостереження - один із основних у діагностуванні реальної поведінки учнів. Діти бувають активні, пасивні і дезорганізовані. Не повинні випадати з поля зору не тільки порушники, але й благополучні учні. Вони дисципліновані, не конфліктують, ввічливі, з усіх предметів встигають. І оскільки вони нікому не заважають, на них ніхто не звертає уваги, вважають, що з ними все в порядку. Проте буває, що такі учні виростають байдужими й пасивними.

    Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості учнів. Слід урахувати те, що часто школярі знають правила і норми поведінки, але в житті їх не додержуються. Тому рівень вихованості, культуру поведінки слід судити не за зовнішніми виявленнями, а за результатами діяльності, ставленням до інших людей.

Рівень вихованості дитини

Критерії оцінки вихованості, культури поведінки учнів, її моральних основ.

1.Культура спілкування і взаємин у повсякденному житті.

2.Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність при­йти на допомогу.

3.Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.

4.Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

5.Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав'язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.

6.Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

7.Делікатність - особлива м'якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

8.Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов'язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.

9.Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках, під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко виправляти недоліки, організованість у виконанні доручень.

10.Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, утримування в чистоті робоче місце, допомога товаришам, бережливе ставлення до результатів праці своєї та інших.

11.Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.

12.Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.

Визначаючи рівень вихованості дитини, обов'язково слід врахувати мотиви, що спонукають їх до тих чи інших вчинків. Такий підхід є вирішальним у морально-етичному вихованні  школярів. Виховання моральних цінностей у дітей шкільного віку передбачає органічне поєднання  методів, форм і засобів морального виховання. Тільки в їхній органічній єдності можна виховати людину з високими моральними переконаннями.

   Особливе місце у моральному вихованні  посідає етична бесіда. Основний її зміст - розв'язання поведінкових задач - ситуацій. Порівнюючи ті чи інші варіанти поведінки, діти вчаться аналізувати, правильно оцінювати людські вчинки.

      Особливо засвоюються учнями елементи поведінки під час ігор, інсценівок оповідань, віршів і казок. Під час перегляду  відео ( мультфільм, фільм, ролик)  звертають увагу дітей на моральні риси героїв. Вихованці бачать вчинки героїв і обговорюють їх. Висловлюють свої думки щодо даної ситуації, роблять висновки і моделюють власну поведінку в даному випадку.

Зразок бесід:

Бесіда – дискусія на основі моральних долей . Н-д: «Моя думка», «Всі можуть помилятися», «Я серед людей»

Тематична бесіда  «Старших поважай – про молодших піклуйся», «Батьків ніхто не замінить», «Любов мами, як сонечко гріє», «Дружба найцінніший скарб»

Круглий стіл  а основі життєвих ситуацій «Давйте поговоримо», «Сталася подія», «А як би вчинив ти?»

Ігрові ситуації «Ситуація- твоя реакція», «Правильно чи не правильно», «Я буду добрим і чуйним»

Виховна година «Серце доброти», «Скільки коштує доброта?», «Діти ввічливі і чемні, всім навколишнім приємно»

Діяльність-гра «Уроки доброти», «Уроки етики», «Пліч о пліч з ввічливістю і доброзичливістю

     Отже, виховання поведінки потребує взаємопов'язаного впливу різних методів морального виховання. Не слід забувати і про такий засіб виховання, як систематичний контроль, особливо це стосується поведінки вихованців, що зарекомендували себе як важкі, грубо порушують дисципліну, ігноруючи вимоги вчителів, вихователів.

Навчайте добра,

Як вчать мови діти,

Щоб потім все життя

Його, святе, творити.

     Опора на особистісний підхід створює умови, за яких кожен учень у самому собі та в інших бачить особистість, поважає особисту гідність, гідність інших. Особистісний підхід в етичному вихованні найефектівніше реалізується за умов побудови виховного процесу на основі суб`єкт - суб`єктних взаємин педагога і вихованців, якщо діалог стає визначальною умовою та засобом спілкування, взаємної довіри і поваги одне до одного.

Три ступені морального виховання.

  Кожному педагогові необхідні знання трьох ступенів морального виховання. І ніколи не плутайте їх з віковими ступенями розвитку. На першому ступені відбувається засвоєння початкових правил поведінки, розвиваються моральні почуття; на другому - формуються етичні поняття; на третьому - виробляються моральні переконання, стійкі звички поведінки, продовжується розвиток моральних почуттів. Ступені морального виховання не завжди збігаються з віковими ступенями розвитку, тому й особливістю морального виховання має стати одночасне, а не почергове формування моральних якостей, як єдності і взаємозв`язку свідомості, почуттів і поведінки. Моральне виховання - це завжди активний, двобічний процес.

 Педагогічна практика говорить про те, що в процесі морального виховання дітей зустрічаються і труднощі. Підвищена емоційність, збудливість негативно позначається на поведінці дітей. Для них характерна нестримність бажань, мінливість настрою, схильність підпадати під сторонні впливи (часом негативні). Іноді діти проявляють примхливість, впертість, негативізм, егоїзм, порушують дисципліну.

     Захопившись новими враженнями, швидко забувають про свої провини; порушають правила поведінки; діють невідповідно до наявних моральних знань. Тому доводиться щоденно стежити за моральною поведінкою школярів, тренувати їх у позитивних вчинках. Крім того, домагатися, щоб діти розуміли, що - добре, а що - погано; засвоїли окремі моральні поняття, навчилися правильно оцінювати вчинки як реальних людей, так і літературних героїв. В наш час стали  частіше зустрічатися психологічні типи дітей аутичного спектру. Такі діти не можуть повністю підпорядковуватися правилам уроку та загальнолюдським правилам життя у суспільстві через порушення комунікативної функції. У роботі з такими дітьми варто використовувати інтерактивні технології навчання та індивідуальний підхід.

       Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини.

        Мораль — це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

        Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі.

Підсумок

     Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна розуміти не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.

     Отже, завдання морально-етичного виховання - роз'яснювати дітям суть моральних цінностей. Тому і всю свою роботу необхідно націлювати на те, щоб серце дитини було чутливим, щоб відгукувалось на кожне слово. Взаємоповага і згода, доброзичливість і сердечність – ось неповний перелік тих моральних багатств, які треба цінувати та на яких перш за все необхідно будувати стосунки з дітьми. А задачею педагогів є "підштовхування" учнів до мети. Результатом  такого виховання має бути формування моральної свідомості, на її основі – моральної культури, прищеплення навичок і звичок гідної поведінки.

     Можна сказати, що загальнолюдська мораль - це не сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття "загальнолюдська мораль" як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть і спрямованість залежить тільки від людини.

       Організація життєдіяльності  школярів потребує безпосереднього впливу на них і взаємодії з ними. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка школярів. Соціальний розвиток школярів потребує рішучого переведення їх з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора і співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.

       В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.